. Г. Сковорода. «Бджола та Шершень». Філософські трактати. Біблійна основа творчості Г. Сковороди та його вчення про самопізнання і «сродний труд».

УРОК 20. ТЕМА. Г. Сковорода. «Бджола та Шершень». Філософські трактати. Біблійна основа творчості Г. Сковороди та його вчення про самопізнання і «сродний труд».Повчальний характер і художні особливості збірки «Байки Харківські».

МЕТА :

• - формувати ключові компетентності:
• уміння вчитися – самоорганізовуватися до навчальної діяльності;
• загальнокультурну -  розвивати навички самостійної роботи, пам’ять, увагу, зосередженість, логічне мислення;
• інформаційну - орієнтуватися в інформаційному просторі, опрацьовувати й узагальнювати інформацію;
• комунікативну – удосконалювати вміння учнів формулювати мету власної діяльності та робити висновки за її результатами;
• формувати предметні компетентності й компетенції шляхом виконання навчально-пізнавальних і практично-зорієнтованих завдань відповідно до змістових ліній;
• емоційно-ціннісної – розвивати інтерес учнів до художньої літератури;

      -літературознавчої -опрацювати байки, з’ясувати їх особливості; допомогти учням сформувати власне розуміння положень філософії Г. Сковороди і їх актуальності для сьогоднішнього життя; удосконалювати вміння аналізувати зміст байок-притч;

коментувати     філософський  трактат «Вступні двері до християнської добронравності», афоризми митця; формулювати власне розуміння положень філософії Г. Сковороди на їхню актуальність для сьогоднішнього життя. 

•  культурологічної –сприяти розширенню ерудиції учнів. вихованню їхньої загальної культури, шанобливого ставлення до культурних цінностей нашого народу.

Теорія літератури:

байка, притча, філософський трактат, афоризм. 

Обладнання:

підручник, портрет Г. Сковороди, виставка його творів та творів про нього, фотовиставка пам’ятників філософу 

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Благословенні ви, сліди,
Не змиті вічності дощами,
Мандрівника Сковороди
З припорошілими саквами,
Що до цілющої води
Простує, занедбавши храми.

М. Рильський

Хід уроку

 

I.                  ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Доброго дня, діти ? Ви помітили, яка сьогодні чудова погода? Ми просто маємо попрацювати плідно.

 

II.               ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

1.                            Міні-конкурс на кращого виконавця напам’ять поезії Г. Сковороди «Всякому городу — нрав і права». Визначення переможців заходу. 
    
2.                            ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
   1. Літературознавчий конкурс «Мандрівники» 
   Завдання: подорожуючи сторінками книг Г. С. Сковороди, пізнай його твір за поданим уривком. 
   • Той безперервно стягає поля, / Сей іноземних заводить телят. («Всякому городу— нрав і права») 
   • Веселість серця — життя для людини. («Бджола та Шершень») 
   • О, когда бы же мне в дурні не пошитись… («De Libertate»),

 • Ах, не златое, если сравнить злато, / Против вольности еще оно блато. («De Libertate») 
• Я ж у полоні нав’язливих дум: / Лише одне непокоїть мій ум. («Всякому городу нрав і права)
2. Фронтальне опитування 
• Що кожний розуміє під словом «Біблія»? У чому її призначення. 
• Для чого у творах художньої літератури використовуються біблійні легенди та притчі? 
• У чому вбачив смисл життя Г. Сковорода і що з цього приводу зазначено в Біблії? 
• Чи спроможний кожний із вас пізнати себе, виявити свої задатки і в результаті цього обрати в майбутньому вид практичної діяльності? Відповідь стисло вмотивуйте. 
• Чим твори Г. Сковороди є актуальними зараз? 

3. «Мозкова атака». Відповіді па запитання

•                                Хто такі філософи? Назвіть відомих вам. Чим вони запам’ята­лися? (Філософ – це той, хто займається філософією. Це особлива форма пізнання світу, що вивчає найбільш загальні суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносин людини і світу. Також під філософією розуміють форму людського мислення, теоретичну форму світогляду. Діоген, Маркс, Сковорода, Жан-Жак Руссо)
•                                Дайте визначення байці як жанру художньої літератури. Яких видатних вітчизняних і зарубіжних байкарів ви знаєте?

(Байка — один із різновидів ліро-эпичного жанру,  невеликий алегоричний, здебільшого віршований твір повчального змісту. Гулак-Артемовський, Глібов, Крилов, Езоп)

IУ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ УРОКУ.

МОТИВАЦІЯ   НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

На сьогоднішньому уроці ми розглянемо байки Г.С.Сковороди. Ми охарактеризуємо збірку «Басни харьковскія», зосереджуючи увагу на ідейно-тематичному спрямуванні програмових байок; дослідимо й осмислимо основи Біблії у творчості Г. Сковороди; опрацюємо зміст програмового філософського трактату; вчитимемось коментувати смисл афоризмів, розвиватимемо навички виразного читання; формуватимемо кругозір, світогляд; виховуватимемо почуття пошани до творчості Г. Сковороди, давньої літератури. Сподіваюся, ви полюбите книгу як скарбницю народної мудрості і пам’яті.

 

V. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ УРОКУ

1. Вступне слово вчителя

Минуло багато часу, як самобутній письменник Григорій Ско­ворода ходив по землі. Проте голос його не стихає, а все дужчає. Його заповіді справедливості, добра, людяності, працьовитості знаходять відгук і в наших серцях.

Ще за життя Сковороду називали «українським Сократом», «українським Горацієм», бо він значно розвинув на Україні філо­софію, літературу, педагогіку. У своїх творах Сковорода оспіву­вав природу України, її працьовитих людей, прагнення до щастя й волі, висміював панів за їх паразитизм, за знущання з народу. А ще він проголосив людину та її волю найвищою цінністю.

На жаль, за його життя не було надруковано жодного твору. Проте сковородиніські поезії швидко поширювалися на Україні вустами народу. Гостре непідкупне слово Сковороди в моторош­ній темряві кріпосницької сваволі спалахувало чистим вогнем і торувало стежку народному щастю. Митець цілком справедливо вважав, що щасливим може бути тільки той народ, в якого щас­лива кожна особа.

 

2. Прочитання повідомлень. Дітям попередньо роздаються картки з повідомленнями, які вони зачитують перед класом.

 

Повідомлення 1. Г. Сковорода — просвітитель

Григорій Савич замислювався над тим, як допомогти своєму народові. Тому він вирішує здійснювати просвітницьку діяльність серед народу: в дохідливій формі пояснював людям різні явища життя суспільства і природи, викладав свої філософські та педагогічні ідеї; у вільний час учив грамоти селянських дітей.

Філософ-просвітитель твердив, що навчання допоможе швидше точніше виявити природні задатки кожної людини, сприятиме успішному оволодінню знаннями й уміннями, необхідними для продуктивної праці, корисної собі й суспільству.

У педагогічних поглядах Г. Сковороди було багато спільного з тими, які висловлювали інші просвітителі.

 

Повідомлення 2. Григорій Савич — філософ

Як і всім просвітителям, філософії Сковороди був властивий пантеїзм (вчення, що ототожнює Бога і природу, тобто ствер­джує, що світ є двоєдиним — органічним злиттям Духа і мате­рії). Основним предметом філософії, твердив Сковорода, є лю­дина, її внутрішній світ і діяльність, інтереси й прагнення, здо­ров’я і щастя.

Ідею «пізнай себе самого», висунуту давньогрецькими філо­софами (Сократом, Платоном та ін.) ще за п’ятсот років до на­шої ери, Сковорода підніс і розвинув далі. Пізнати себе людині потрібно для того, щоб виявити здібності, закладені в неї самою природою, усвідомити свої фізичні й розумові можливості та особ­ливості характеру. Це дасть змогу обрати відповідний рід трудо­вої діяльності — «сродну працю». Трудитися слід для того, щоб забезпечити свої духовні й тілесні потреби і приносити користь суспільству. Сам процес виконання «сродної праці» та усвідом­лення того, що результати її високоякісні, корисні суспільству й собі, роблять людину щасливою.

Г.Сковорода був співцем праці. Він бачив у ній основу і смисл життя. «Жизнь и дело есть одно и то же»,— твердив він.

Свої філософські твори Г. Сковорода писав так, щоб вони були зрозумілі не тільки освіченим людям, а й неосвіченим — будили їхню свідомість, учили думати, змушували замислюватися над різними явищами життя. Вважаючи, що пробудження народу відбудеться поступово — в міру підвищення рівня освіти й моральної досконалості, Г. Ско­ворода не дає відповіді на запитання про те, хто керуватиме но­вим суспільством, якою може бути «його структура».

  

3.  Г.Сковорода. Збірка «БасниХарьковскія»

Отже, ми вже згадали, ким був Сковорода, чим він займався, які були його ідеї. І зараз ми перейдемо до ознайомлення з його збіркою «Басни Харьковскія»

 

3.1.Загальна характеристика збірки.

Залишивши педагогічну працю і живучи в селах поблизу Харкова, Г.Сковорода написав знамениту збірку байок «Басни Харьковскія». Перша половина її (15 байок), очевидно, створена у 1769p., бо сам автор повідомляє, що «полтора десятка басен» він написав «в седьмом десятке нынешняго века, отстав от учи­тельской должности». Друга половина збірки написана 1774 р. в селі Бабаях, і тоді ж Г. Скворода надіслав увесь збірник з ЗО ба­йок до свого приятеля П. Ф. Панкова з листом-посвятою, в якому висловив свої погляди на жанр байки.

  У цих байках, з одного боку, автор продовжував традиційну тематику байок Антонія Радивиловського, байок з риторик і по­етик, а з іншого — виступав як новатор, що розширює ідейно-тематичні обрії байки, виводить її на шлях самостійного роз­витку.

   Григорій Савич визначав байку як «мудрую играшку, що в собі ховає силу». Ця розумна штука «сверху ничто, но в серіодке чтось, снаружи ложь, но внутрь истина… картинка, сверху смешна, но внутрь благолепна». Він добре розумів, що форма байки дає йому можливість висловлювати і пропагувати свої суспільно-політичні та філософсько-етичні погляди.

   Ідейно-тематична спрямованість байок шкільного репертуару була досить обмеженою потребами практичної моралі. Як і його попередники на ниві байкарства, Г. Сковорода підносить у бай­ках дружбу, любов, розум та позитивні людські риси, показує, що справжня цінність людини визначається не одягом, зовнішньою красою, багатством, походженням, титулами, чинами, посадами, тобто не зовнішніми, а внутрішніми якостями. Ці якості — ро­зум, знання, працьовитість, чесність, справедливість — визнача­ють учинки кожної людини.

   Найбільший інтерес становлять байки, в яких Г. Сковорода викриває негативні явища тогочасного суспільства. Насамперед байкар таврує згубність честолюбства та сластолюбства, нестримного прагнення до багатства і маєтків, показує безглуздість ба­гатства. Серед байок є також такі, які спрямовані проти ненасит­ного и зажерливого панства, його гонитви за славою і чинами.

  Отже, філософ-байкар вважав, що відтворення істини є ха­рактерною рисою байки: «Басня тогда бывает скверная и бабія, когда в подлой и смешной своїй шелухе не заключает зерно ис­тины, похожа на орех свищ».

 

3.2.Ознаки байок Г. Сковороди:

• писані прозою;

• здебільшого побудовані на діалогах і контрастах;

• розмова дійових осіб часто носить полемічний характер;

• містить дві частини: фабулу (коротка розповідь, діють пере­важно алегоричні уособлення — звірі, птахи, комахи, явища природи, предмети, іноді люди) і сентенції;

• стислість і динамічність;

• сатирична спрямованість;

• наявність моралі («сили») — народна приказка, прислів’я, стисла або влучна мораль.

 

3.3. Ідейно-художній аналіз байки.

Тепер ми можемо перейти до ідейно-художнього аналізу байки.

«Бджола та Шершень».

3.3.1Виразне читання у ролях.

Тема: розповідь про призначення праці в житті кожної людини на прикладі діалогу Бджоли і Шершня.

Ідея: возвеличення праці, яка є смислом щасливого життя; засудження ліні, ледарства, крадіжки.

Основна думка:

а) Шершень — се образ людей, котрі живуть крадіжкою чу­жого і народжені на те тільки, щоб їсти, пити і т. ін.;

б) Бджола — це символ мудрої людини, яка у природженому ділі трудиться;

в) «Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила не­важким, а важке непотрібним».

Жанр: літературна байка.

Особливість байки. Сюжет цієї байки був поширений у творчості російських бай­карів XVIII ст. (наприклад, байка Сумарокова «Жуки и Пчелы». Написана в дусі ідей прогресивного просвітительства кінця XVIII ст., вона досить повно виражає погляди Сковороди на жит­тєву необхідність трудитися за природним нахилом.

 

 

 

Композиція.

Твір складається з двох частин: сюжетної і дидактичної («сили»). Сюжетна частина побудована у формі діалогу між Шерш­нем, який сміється над працелюбністю Бджоли і над бджолою, яка отримує від праці задоволення. Друга частина («сила») міс­тить тлумачення прихованого змісту першої.

 

Зміст твору.

Паразит Шершень насміхається з Бджоли, що вона працює не так на себе, як на інших: «Скажи мне, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям користь, а тобі часто і шкодять, приносячи замість на­городи смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі».

Називаючи дурнем «пана радника», Бджола засуджує тих, хто «крадіжкою добуває» мед. Для неї праця найсолодша річ: «нам незрівнянно більша радість збирати мед, аніж споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо».

Мораль байки проста: праця повинна стати для людини при­родною потребою, «найсолодшою поживою». Тільки тоді життя матиме зміст і красу. У праці людина відчуває радість буття, а в безділлі деградує.

«Сила» у байкаря тут вийшла значно більшою, ніж сама фа­була. Вона переросла в цілий трактат, пересипаний багатьма фак­тами з життя, посиланнями на Цицерона, Епікура, біблійними висловами. Тут наявні й автобіографічні елементи: в особі «сту­дента» не важко впізнати самого Сковороду. «Немає більшої ра­дості, аніж жити за покликанням»,— проголошує він.

На підтвердження своєї думки Григорій Савич наводить ці­лий ряд цікавих прикладів, посилаючись на мисливську собаку, найвеселішу тоді, коли полює на зайця, на домашнього кота, який, зловивши мишу, не їсть її, нарешті, на замкнену в достатку бджолу, яка вмирає з нудьги, бо не може літати по цвітоносних луках. Байкар переконує, що нема гірше, як купатися в достатку і смертельно мучитися без природного діла, і нема більшої ра­дості, як жити за натурою.

 

Проблематики байки: людина і суспільство; смисл життя кожного; людське покликання; праця і безділля.

 

Філософська мудрість у творі.

• «Немає гіршої муки, як хворіти думками, а хворіють думки, позбавляючись природженого діла».

• «І немає більшої радості, аніж жити за покликанням».

• «Душа, володарка людини, втішається природженим ділом».

• «Веселість серця — життя для людини».

 

Мова байки.

Мова твору близька до народної, але якщо у вуста Шершня вкладено більше лайливої лексики, то Бджола говорить афорис­тично й красиво.

 

3.3.2. Обговорення ідейного змісту твору. Бесіда за. питан­нями:

•                               Чому Шершень, принижуючи гідність Бджоли, називає її дур­ною? («Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед»)
•                               Що мав на увазі Шершень, звертаючись до Бджоли: «Видно, що ви без пуття закохані в мед»? (Бджола займалася «сродною праце», тобто тим ділом, яке ій подобалося і до якого мала хист)
•                                У чому вбачає своє призначення Бджола? Чим зумовлено те, що праця для неї — насолода? («…Більша радість збирати мед, аніж його споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо. А без сього жити… для нас найлю­тіша мука», Своє призначення Бджола вбачає у збиранні меду. Праця для неї насолода тому, що вона робить те, що має робити.)
•                                Якої думки щодо праці дотримується Шершень? Чому він не розуміє Бджолу? (Шершень хижак і крадій, він народжений лише їсти-пити за рахунок крадіжки чужого)
•                                Що є мукою для героїні? (Найбільшою насолодою є збирання меду, мукою є не займатися улюбленою справою)
•                                Кого намагався засудити Г. Сковорода на прикладі Шершня? (Шершень – це алегоричний образ, автор намагався засудити людей, котрі нічого не роблять, живуть за рахунок інших)
•                                Чому Бджола — символ мудрої людини? (Бджола є символом мудрої людини, «бо у сродному ділі трудиться)
•                                Які життєві приклади наводить байкар у висновку («силі») твору? Про що вони свідчать? (У «силі» автор розкрив алегоричні образи так: Шершень – утілення людей, народжених тільки їсти-пити за рахунок крадіжки чужого. Тому завдання відкрити їм нові життєві образи праці – супутня виховна мета байки. Бджола є «гербом мудрого чоловіка, а як її внутрішню потребу, покликання й джерело насолоди»)
•                               Коли праця для людини є насолодою і задоволенням? (Коли людина має до неї хист, коли ця праця є «сродною»)

3.3.3.. Творче завдання. Скласти сенкан з ключовим словом «праця».
Праця.
Корисна, цікава.
Виконую, стараюся, захоплююся
Улюблена справа – еліксир для душі.
Результативність.
  4. Філософські трактати й притчі Г. Сковороди. Афоризми.

У творчому доробку Г. Сковороди є також філософські трактати й притчі, характерна ознака яких — афористичність.

 Довідка.

Трактат (від латин. tractatus — обговорення, розгляд) — наукова праця, присвячена глибокому теоретичному висвітленню, розгляду якогось окремого важливого питання чи проблеми.

Притча — це повчальне алегоричне оповідання філософсько-етичного змісту.

Афоризм (від грец. αφορισμός — означення, вислів) — короткий влучний оригінальний вислів; яка-небудь узагальнена думка, висловлена стисло в дуже виразній, легкій для запам’ятовування формі, яка згодом неодноразово відтворюється іншими людьми. В афоризмі досягається найвища концентрація безпосереднього повідомлення і того контексту, у якому думка сприймається слухачами або читачами.

Афоризмами можуть бути прислів’я, сентенції класичних авторів, крилаті вирази з літературних та філософських творів.

У притчах Г. Сковороди висловлено філософські, естетичні й педагогічні погляди автора. Наприклад, у притчі «Вдячний Еродій» йдеться про велику роль природних нахилів людини в справі виховання та навчання. Притча «Вбогий Жайворонок» навчає судити про людину не за обличчям, а за розумом і серцем. Вістря твору спрямоване проти зажерливості панів, їхнього паразитичного існування. Жити треба чесно, слід стерегтися того, щоб «споживати чуже добро». Сковорода радить: «Що не поклав — то не руш». Письменник закликає до гуманності: «Хай болить тобі горе ближнього». Він лине думкою в майбутнє, намагаючись уявити, якою буде людина прийдешнього суспільства. Бажає бачити людину майбутнього досконалою — розумною, доброю, порядною, справедливою. А для досягнення цього слід поширювати знання. Тому й не дивно, що у своїх філософських листах і працях Сковорода утверджував культ розуму, своїми творами він прагне допомогти збагнути шляхи досягнення цього. Інакше людське життя не має жодного сенсу.

Трактати й притчі Г. Сковороди містять глибокий смисл, що часто досягається афористич­ністю. Не одна крилата фраза бере початок саме з творів письменника. Наприклад: ні про що не турбуватись — значить не жити, а бути мертвим; любов виникає з любові, коли я хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю; не все те отрута, що неприємне на смак; з усіх втрат — втрата часу — найгірша; один — у багатстві бідний, а інший у бідності багатий.

У притчах та філософських трактатах Г. Сковорода виступає за чистоту людської душі, дотримання Божих заповідей, які зроблять людину по-справжньому щасливою. Він закликає жити в гармонії з природою, прагнути до самопізнання та самовдосконалення, до невсипущої праці в тій галузі, до якої в людини є природні нахили та здібності.

 

5.   Біблійна основа творчості Г. Сковороди та його вчення про самопізнання і «сродний труд».

У багатьох своїх віршах та притчах Г. Сковорода звертається до тем, тісно пов’язаних з Біблією: Різдва Христового, хрещення Ісуса Христа, страждання розіп’ятого Христа на Голгофі… А вірші збірки «Сад божественних пісень» за духом і темами суголосні високим релігійним зразкам. Хоча слід зазначити, що філософ визнавав лише алегоричний смисл Біблії, за допомогою якої він прагнув намалювати утопічну картину ідеального з погляду моральності світу, у якому стверджується істинно людський спосіб життя. Для мислителя біблійні легенди та міфи стали одним із важливих засобів самопізнання людиною свого справжнього єства — «сродної» натури, не пізнавши яку неможливо знайти своє природне покликання та ствердитися у сфері діяльності, яка приносить насолоду людині і користь суспільству. Тобто, Григорій Сковорода мав своє розуміння Бога, віри, Біблійних заповідей. Це розуміння філософ виклав у на­вчальному курсі християнської етики «Вступні двері до християнської добронравності», написаному 1766 року «для молодого шляхетства Харківської губернії» і оновленого 1780-го.

У посібнику Г. Сковорода по-своєму пояснює ключове значення поняття Бога, Божої премудрості, показує, у чому полягає щастя людини, істинна віра, відмінність між благочестям і церковними церемоніями, пристрастями та гріхами, любов’ю та чистосердечністю. Визначаючи Бога, філософ, однак, заперечував його надприродну суть, розчиняв у природі, тобто розвивав пантеїстичні погляди, віддаючи першість формі, ідеї над матерією. Божа мудрість є для нього «сила і правило всіх наших рухів і справ». Тобто йдеться про визнання вищого першоджерела та необхідності служити йому.

Основним лейтмотивом цієї праці є теза Г. Сковороди про те, що людина через знання внутрішнього, прихованого від неї змісту Біблії сама може осягнути своїм розумом Премудрість Божу і тільки «позбавившись згубних пристрастей — заздрості, лихослів’я, злопам’ятості, гордості, улещання, смутку та іншого черв’яка, що засинає у душі,— вона перебуватиме у Царстві Божому на цій землі, тобто буде щасливою за життя».

Щасливою робить людину й можливість займатися улюбленою справою — «сродною працею», шлях до якої лежить через самопізнання та самовдосконалення на основі життєвої діяльності. Тобто в контексті «сродної праці» актуальною є теза «пізнай себе».

На думку Сковороди, «сродна праця» — це не засіб існування, а найбільша життєва потреба та насолода, про що йдеться в байці «Бджола і Шершень»

5.1. Біблія і Г. Сковорода 
Своїм життям, своїми повчаннями, своїми мандрівками по Україні митець наче заново відкривав людям прості істини, які народ український формував протягом тисячолітнього буття
і які вписані органічно в «найдосконаліший й наймудріший орган — в Біблію. Для Григорія Савича Біблія була своєрідною аптекою, призначеною «для лікування душевного стану, не виліковного жодними земними ліками», бо «людина є всієї Біблії і кінець, і центр, і гавань». 
Він не замірявся духовно переформувати все суспільство: треба зцілювати конкретну людину, відкрити їй сенс буття, шляхи досягнення людського щастя, а вже тоді вільна людина, яка пізнала саму себе, зможе змінити довколишній світ і віднайти шляхи та засоби оздоровлення суспільства. 
«Якщо хочеш виміряти небо, землю і моря,— повинен спочатку виміряти себе»,— писав Г. Сковорода у філософському трактаті. 
В. Шинкарук так пояснює ставлення філософа до Біблії: «Сковорода дав інтерпретацію Біблії, і ця його «Біблія» так відноситься до церковної Біблії, як «Енеїда» Котляревського до «Енеїди» Вергілія. Істинний смисл, за Сковородою, полягає в прихованій за символічною формою ідеї рівності всіх людей, любові і спільності всього... Як і багато інших митців слова, Г. Сковорода намагався своєю теоретизацією Біблії відродити бунтарський дух раннього християнства. І навчав він не Біблії, а ідей рівності, братства, свободи, ідей неприйняття ганебної соціальної дійсності. 
Філософ визнавав лише алегоричний смисл Біблії, за допомогою якої він прагнув намалювати утопічну картину ідеального, з погляду моральності, світу, в якому стверджується істинно людський спосіб життя. 
5.2. Опрацювання філософського трактату Г. Сковороди «Вступні двері до християнської добронравності» 
5.2.1. Виразне читання, коментар, переказ окремих епізодів філософського твору. Коментоване читання тексту твору у перекладі Валерія Шевчука. (див. додаток І до уроку 20).
5.2.2. Тема: надання порад, рекомендацій і роз’яснень молоді щодо особливостей побудови світу і ролі кожної «натури» в ньому.

5.2.3. Ідея: возвеличення норм християнського добронравія, які сприятимуть вихованню людей, впливатимуть на їх кругозір, світогляд. 
5.2.4. Основна думка: трактат — твір, який пробуджує свідомість людей, вчить їх думати, змушує замислюватися над різними явищами життя. 
5.2.5. Особливості назви твору. 
«Начальная дверь...» — так Г. Сковорода називає курс лекцій з «християнського добронравія», тобто стиль. 
5.2.6. Композиція. 
Твір містить «Предверіє» тобто передмову, бесіди з десяти глав, п’ята з яких — «Десятисловіє», так звані «Десять божиих заповідей», що були записані Мойсеєм на десяти кам’яних дошках (згідно з біблійними легендами). 
У філософському трактаті використано риторичну фігуру витікання. Це така побудова тексту, коли зміст одного речення обумовлює зміст другого, зміст другого — третього і т. д. 
5.2.7. Обговорення змісту твору. Бесіда за питаннями: 
• З якою метою Г. Сковорода звертається у творі «Начальная дверь...» до молодого шляхетства? 
• Що він розуміє під словом «добронравіє»? 
• За що Григорій Савич вдячний Богові? («...Нужное зделал нетрудным, а трудное ненужным»)
• У чому він вбачає призначення щастя для людини? («Нет слаже для человека и нет нужнее, как щастія») 
• Як у творі пояснюється сутність царствія божого? («Царствіє божіе внутр нас. Щастіе в сердце, сердце в любви, любовь же в законе вечнаго») 
• Які припущення висловив Г. Сковорода стосовно того, від чого могло б залежати щастя людей? («Что было бы тогда, если бы щастя, пренужнейшее и любезнейшее для всех, зависемо от места, от времени, от плоти и крови? Тога бы и щастія наше и мы с ним были бедные. Кто б мог добратся к тем местам? Как можно родится всем в одном коем-то времени? Как же и поместится в одном чин? И стать? Кое же то и щастіе, утвердженное на песке плоти, на ограниченном месте и времени, на мертвом человеке?») 
• Чому щастя, на думку Григорія Савича, необхідність? («Не ищи щастія за морем, не проси его у человека, не странствуй по планетам, не волочись по дворам, не ползай по шаре земном, не броди по Іерусалимам... Златом можеш купить деревню, вещь трудную, яко обходимую, а щастія, яко необходимая необходимость, туне везде и всегда даруется». «Тем-то оно и трудное. Никогда бы не розлучилось от тебе, если бы было необходимое». «Щастіе ни от небес, ни от земли не зависит») 
• Що є легким і потрібним для людини? («Нужное есть только одно: «Єдино есть на потребу». «Одно только для тебе нужное, одно же только и благое и легкое, а протчее все труд и болезнь») 
• Як зрозуміти трактування Г. Сковороди, що Бог «есть оное єдино»? 
• За що люди повинні бути вдячні Богові? («...Что все нас оставляет и все для нас трудное, кроме того, что потребное, любезное и единое») 
• Чому щастя, на думку філософа, перебуває в серці і душі людини? 
• З яких двох «натур» складається світ? Чим це пояснить? («...одна — видимая, другая — невидимая. Видимая натура называется тварь, а невидимая — бог. Сія невидимая натура, или бог, всю тварь проницает и содержит. ...Тело человеческое видно, но проницающій и содержащій оное ум не виден») 
• Як називали Бога у давнину? Прокоментуйте ці «імена». («...У древних бог назывался ум всемірный. Єму ж у них были разные имена, например: натура, бытіе вещей, вечность, время, судьба, необходимость, фортуна и проч...») 
• Хто є Бог для християн? («А у християн знатнейшія ему имена следующія: дух, господь, цар, отец, ум, истина») 
• Через що у давнину Бога порівнювали з математиком? («...Потому что непристанно в препорціях или розмерах упражняется, вылепливая по разным фигурам, например: травы, дерева, зверей и все прочее, а еврейскіе мудрецы упо- добили его горшечнику») 
• Як Г. Сковорода характеризує особливості кожної людини? Чому кожна — неповторна? («И как в теле человеческом один ум, однак разно по разсужденію разных частей действует, так и в помянутых сожительствах, сею премудростію связанных, бог чрез различные члены в пользу общую производит действа») 
• Чим «Десятисловія» Г. Сковороди нагадують заповіді Бога? 
• Через що щастя людини може бути «подібно воровской монете? 
• Прокоменуйте фразу: «Все то идол, что видимое». 
• Від чого застерігає письменник читача в ІІІ частині «Десятисловія»? («...Не впади в ров безумія, будто в свете ничего нет,__ кроме видимостей, и будто имя (бог) пустое есть. В сей-то бездне живут клятвы ложныя, лицемерія, обманы, лукавства и все тайных и явных мерзостей страшилища») 
• Чому кожному необхідно пам’ятати про день суботній? («Сія ты повсюду и внутрь тебе кроющееся величество божія с верою и страхом в день цей прославлять не забывай, а покланяйся не пустыми только церемоніалами, но самым делом, сердечно ему подражая») 
• Чим ви повинні бути зобов’язаними своїм батькам? Як про це зазначав Г. Сковорода? («Прежде всех отца и мать почитай и служи им. Они суто видимые портреты того невидимого существа, которое тебя столько одолжает») 
• Доведіть, що любов — «вся десятословія сила... в одном сем імені». 
• Для чого людині потрібні віра, надія, любов? (Віра — «закрытое всем советом блаженство, будто издали в зрительную просматривает трубку, в которой и представляется». Надія — «слепо и насильно удерживает серце человеческое при единородно сей істине, не попущая волноватись подлыми посторонних мненій ветрами». Любов — «Сіи добродетелі серця человеческое, будто надежный ветер корабль, приводит, наконец, в гавань любви и ей поручает») 
• Що є законом Божим? 
а) «Райское древо»; 
б) «плод жизни», 
в) «божіе в человеке сердце»; 
г) «дверь храма божія». 
• Як у творі Г. Сковорода характеризує заздрість? («Главнешая всех есть зависть, мать протчих страстей и беззаконній. Она есть главным центром оныя пропасти, где душа мучится. Ничто ее не красит и не пользует. Не мил ей свет, не люба благочинность, а вред столь сладок, что сама себе десятью снедает») 
• Що для людини є «чистосердечіє»? У чому полягають його плоди? («Оно подібно прекрасному саду, тихих ветров, сладкодышущих цветов и утехи исполненному, в которой процветает древо нетленныя жизни. А вот плоды его: доброжелательство, незлобие, склонность, кротость, нелицемеріе, благонадежность, безопасность, удовольствіе, кураж и протчія неотъемлемыя забавы») 
• Чому вчить цей твір Г. Сковороди? До чого прагне філософ? 
• Чи є вірогідність змінити людиною свій негативний образ життя, незадовільну поведінку, неприємні риси характеру під впливом законів Бога, його повчань? Відповідь вмотивуйте. 
• Визначте свої позитивні і негативні риси характеру, особливості поведінки. Зробіть самовисновок, який оформить письмово за допомогою прийому «Доміно» (позитивне ↔ «я» ↔ негативне). 
• «Вільний мікрофон». Стисло вмотивуйте, чи може людина пізнати і виховати себе за допомогою «Начальних дверей...».

6. Афоризми Г. Сковороди 
6.1. Теорія літератури. 
Афоризм (від гр. aphorismos — відокремлюю, визначаю) — коротке лаконічне судження, яке за стислої, зручної для запам’ятовування форми містить глибоку думку. Афоризми виникли з народних приказок, що втілювали в собі багатовіковий досвід, народну мудрість, філософську думку. Афоризмами також називають крилаті слова — стислі влучні оригінальні вислови відомихписьменників, що набули поширення в народі через дотепність чи широту філософських узагальнень. 
6.2. Виразне і осмислене читання афоризмів, обговорення їх змісту. 
6.3. Ідейно-художній аналіз висловлювань. Бесіда за питаннями: 
• З якою метою Г. Сковорода складав свої афоризми? Що було підґрунтям їх створення? 
• Як умовно за тематикою можна розподілити крилаті висловлювання митця? (Наприклад, про науки, дружбу, любов, життя, істину, раціональність використання часу, честь і порядність тощо) 
• Над чим змушують нас задуматися афоризми? 
• Чи пов’язані крилаті висловлювання Г. Сковороди з його філософією? Відповідь вмотивуйте, наводячи переконливі обґрунтування. 
• У чому полягає практичне застосування афоризмів митця? 
6.4. Скласти інформаційне ґроно щодо впливу афоризмів Г. Сковороди на людину. 

6.5. Робота в малих групах. Аналіз афоризмів, опрацювання питань. 
• Вислів, що вразив вас своїм змістом і оригінальністю. 
• У чому актуальність цього висловлювання? 
• Практичне застосування афоризму у власному житті. 
6.6. Міні-дискусія. 
Учні поділяються на групи, дотримуючись власних переконань і вміння аргументовано довести власну думку. 
Група І — ті, хто вважає афористичні висловлювання Г. Сковороди доречними, потрібними, життєво необхідними. 
Група ІІ — частково поділяють думки попередньої групи. 
Група ІІІ — учні, які не погоджуються зі змістом і призначенням жодного з афоризмів філософа. 
Група ІV — байдужі до цих крилатих фраз Григорія Савича. 
Підсумок дискусії. 
6.7. Рубрика «Мої улюблені афоризми Г. Сковороди». 
6.7.1. Любов. 
• Любов виникає з любові, коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю. 
• Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа? 
• Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує? 
•6.7.2. Щастя. 
• Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий. 
• Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь й завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва — відхили лише вхід у душу свою. 
• Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним

6.7.3. Наука, освіта, пізнання. 
• Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним. 
• Добрий розум робить легким будь-який спосіб життя. 
• Пізнаєш істину — ввійде тоді у кров твою сонце. 
• Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися. 
• Істина спалює і нищить усі стихії, показуючи, що вони лише її тіло. 
• Більше думай і тоді вирішуй. 
• Розум завжди любить до чого братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого. 
• Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги! 
• З видимого пізнавай невидиме. 
• Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора. 
6.7.4. Здоровий спосіб життя. 
• Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим. 
• Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри? 
6.7.5. Дружба. 
• Як купці вживають застережних заходів, аби у вигляді добрих товарів не придбати поганих і зіпсованих, так і нам слідякнайретельніше пильнувати, щоб, обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того — неоціненний скарб, через недбальство не потратити на щось підроблене. 
• Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів. 
• Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні. 
6.7.6. Праця. 
Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух. 
Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати — це наполовину завершити. 
Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську. 
6.7.7. Краса. 
• Не любить серце, не бачачи краси. 
• Природа прекрасного така, що чим більш на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує. 
6.7.8. Час. 
• З усіх утрат утрата часу найтяжча. 
• Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений. 
• Наступний, весело освітлений день — плід учорашнього, так само, як добра старість — нагорода гарної юності. 
• Вода без риби, повітря без пташок, час без людей бути не можуть. 

VІ. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1.Проведення тестового опитування

1.1 «Бджола та Шершень»

 1. Шершень дорікав Бджолі за те, що вона:

а) хитра і підступна;

 б) надто серйозна і ретельна; 

в) дурна і безглузда; 

г) ледача і неповоротка.

 

2. Що, на думку Шершня, люди завдають Бджолі?

а) Збитків;

 б) шкоди;

 в) зайвих клопотів;

г) болі і страждань.

 

3. Бджола, звертаючись до Шершня, назвала його паном:

а) розумником;

б) обліковцем;

в) писарем;

г) радником.

 

4. Тварина, яка полюбляє їсти мед:

а) вовк;

б) заєць; 

в) ведмідь;

 г) кабан.

 

5. Що є мукою для Бджоли?

а) Рано підводитися; 

б) сидіти без діла;

в) працювати щодоби;

г) охороняти медові сховища.

 

6. Бджола — це образ людей, які:

а) живуть крадіжкою чужого;

б) бачать смисл свого життя у праці;

в) розповсюджують науку в суспільстві;

г) багато говорять, а потім сумлінно працюють.

 

7. Бджола — це символ:

а) кохання;

б) добра і радості; 

в) мудрості; 

г) миру і злагоди.

 

8. Кому належить питання, зазначене у творі: «Нащо учитися, коли не матимеш достатку»?

а) Бджолі;

 б) науковцю;

в) людині-практику; 

г) Шершню.

 

9. У біблійній «Книзі мудрості Ісуса сина Сіраха» зазнача­лося:

а) «Праця — символ добра»;

б) «Люби ближнього і тебе будуть любити»;

в) «Веселість серця — життя для людини»;

г) «Життя прожити — не поле перейти».

 

10. Хорт тоді веселий, коли:

а) ситий; 

б) полює; 

в) гарно виспиться і відпочине;

г) відчує до себе увагу і повагу.

 

11. Найбільша радість, на думку Г. Сковороди, коли людина:

 а) живе за покликанням;

 б) має багато друзів;

в) відчуває свою необхідність у суспільстві;

г) створила сім’ю.

 

12. Володаркою людини є її:

а) пам’ять; 

б) душа; 

в) розум;

г) свідомість.
1.2.«Начальная дверь ко христіанському добронравію»

 "Вступні двері до християнської добронравності"
1. «Начальная дверь...» — це твір-поученіє для: 
а) панів, що знущалися над бідним людом; 
б) тих, хто намагався нав’язати католицьку віру; 
в) паломників і аскетів; г) молодого шляхетства. 
2. Г. Сковорода висловлює подяку Богові за те, що той: 
а) захистив обездолених; 
б) наділив людину розумом і кмітливістю; 
в) важке зробив непотрібним; г) карає злочинців. 
3. Найважливішим, на думку філософа, для людини є: 
а) отримання насолоди під час відпочинку на лоні природи; 
б) дотримуватися законів божих; 
в) мати багато друзів; 
г) відчувати себе щасливою. 
4. Найлегшим для людини є те, що їй: 
а) дозволено не робити; б) потрібно і необхідно; 
в) подаровано без будь-яких зусиль; г) надано Богом. 
5. Як вважає Г. Сковорода, «видима натура» — це: 
а) повітря; б) Бог; в) твар; г) гори і долини. 
6. У давнину Бога називали: 
а) розумом всесвітнім; б) святим духом; в) царем неба; г) батьком усього людства. 
7. Що дозволяє не називати людину дикою або страшним монстром? 
а) Премудрість; б) самопожертва; в) ввічливість; г) влада. 
8. Свято, про яке згадує поет у главі 4 трактату: 
а) Вербна неділя; б) Благовіщення; в) Пасха; г) Стрітення. 
9. Все, що видиме, на думку філософа,— це: 
а) примара; б) недруг; в) ідол; г) Бог. 
10. Г. Сковорода у главі ІІІ «Десятисловія» застерігає людину, щоб вона не: 
а) стала на шлях злочину; б) потрапила у рів безумства; 
в) принизила гідність іншої; г) забувала шанувати Бога. 
11. День, про який нагадує поет людині (ч. ІV «Десятисловія»): 
а) святковий; б) суду Божого; в) суботній; г) свого народження. 
12. Кожний повинен бути вдячним (ч. V Десятисловія»): 
а) государю; б) священику; в) вчителям; г) батькам своїм. 
13. Сьомою Божою заповіддю, про яку зазначає Г. Сковорода, є: 
а) «Не прелюбодійствуй!»; б) «Не убій!»; в) «Не воруй!»; г) «Чти отца твого!» 
14. Страшною злобою називає філософ: 
а) лукавство; б) коли звинувачують невинного; 
в) лицемірство; г) жадність. 
15. Що є «закрытое всім советам блаженство»? 
а) надія; б) любов; в) щирість; г) віра. 
16. В якому слові «вся десятисловія сила вміщается»: 
а) повага; б) віра; в) любов; г) істина. 
17. Божий закон порівнюється із: 
а) сонячним сяйвом; б) співом пташок; в) райським деревом; г) людським життям. 
18. Заздрість — це: 
а) «мать протчи страстей и беззаконній»; 
б) «все то идол»; в) «есть источник худых наміреній»; 
г) «портрет существа, которое тебе столько одолжает». 
19. Що не є плодом «чистосердечія»? 
а) «Нелицеміріе»; б) «незлобіе»; в) «спокойствіе»; г) «удовольствіе». 
1.3.«Афоризми» 
1. До якої тематичної групи належить крилате висловлювання: «Більше думай і тоді вирішуй»?
а) наука; б) дружба; в) діяльність; г) моральні якості. 
2. Афоризм, який не належить до теми «Наука»: 
а) «Добрий розум робить легким будь-який спосіб життя»; 
б) «Одне мені тільки близьке, вигукнув я: о школо, о книго!» 
в) «З видимого пізнавай невидиме»; 
г) «Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний». 
3. Закінчіть висловлювання: «Не за обличчя судіть, а за...»: 
а) розум; б) манеру поведінки; в) серце; г) погляд людини. 
4. Віднайдіть початок висловлювання за поданим закінченням: «...ти перестанеш належати сам собі»: 
а) «Звірившись на море»; 
б) «Коли не озброїшся проти нудьги...»; 
в) «Більше думай...»; г) «Коли затулені зіниці...» 
5. У чому полягає основна думка афоризму: «Всяка їжа і життя смачні й корисні, але треба знати час, місце і міру»? 
а) засудження надмірного вживання їжі; 
б) доцільність використання часу; 
в) несвоєчасне харчування людини; 
г) регулярне вживання їжі і пиття дозволяють людині уникнути нервових стресів. 

2. Робота на картках 
Картка № 1 
1. Обґрунтуйте думку Г. Сковороди стосовно того, що Богу необхідно бути вдячним, оскільки він «нужное зделал нетрудним, а трудное ненужним». Наведіть приклад з власного життя. 
2. Доведіть, що «щастя в сердце, серце в любіви, любов же в законе вечного». Свої міркування узагальніть. 
3. Зображення якого птаха містив герб премудрості? 
а) Ворона; б) орла; в) голуба; г) солов’я. 
Картка № 2 
1. Чому, на ваш погляд, Г. Сковорода вважав, що щастя людина не може купити за будь-які гроші, скарб? Як же його тоді здобути? Висловіть свої пропозиції щодо цього. 
2. Про що, на ваш погляд, свідчить афоризм Г. Сковороди «З невидимого пізнавай невидиме». Відповідаючи, посилайтеся на приклади з життя, творів художньої літератури. 
3. Хто із зазначених осіб висловився: «Положись на мене сліпо»? 
а) Юда; б) Бог; в) цар; г) янгол-охоронець. 
Картка № 3 
1. Що мав на увазі філософ, висловлюючи думку афоризмом: «Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений». Свої міркування вмотивуйте. 
2. Поясніть трактування фрази Г. Сковороди від імені Бога до людини: «Я глава твого благополуччя и світ разума». Зробіть висновок. 
3. У разі якщо людина зрадить Бога («Начальная дверь...»), то її щастя буде схожим на: 
а) фальшиву монету; б) гумову кулю; в) зів’ялу квітку; г) темну хмару. 

VІІ. ПІДСУМОК УРОКУ

Слово вчителя

Байки Г. Сковороди, безперечно, явище оригінальне і своє­рідне в українському письменстві. Вони не тільки завершували давній період у розвитку жанру байки, але й були кроком упе­ред. У чому ж полягає цей крок? І в тому, що харківськими бай­ками зобов’язане оригінальне сюжетотворення байок на Україні, і в тому, що байкар вивів цей жанр на шлях самостійного роз витку, виділивши її зі складу риторичних творів. Це було яви щем прогресивним і відбивало потреби розвитку нових жанрів. Харківські байки становили крок уперед на шляху ствердження і розвитку жанру, несли в собі елементи нового, які могли бути підхоплені наступними байкарями. Одночасно вони відбивали суперечності розвитку Г. Сковороди — письменника і філософа: у 60-х pp. він задумав і написав байки як цикл самостійних тво рів, а байки 70-х pp. утрачають самостійне значення і перетво­рюються на додатки моралі, яка фактично стає головною части­ною твору.

Байкарська спадщина митця, в якій знайшли яскравий ху­дожній вияв основні риси його світогляду, філософські й есте тичні принципи, загалом має виразне демократичне спрямування і є однією з важливих сторінок як творчості письменника, так і української літератури минулих віків

VІІІ. ОГОЛОШЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

 

ІХ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вивчити напамять кілька афоризмів Сковороди (на вибір). Аналізувати байки .

Підготуватися до тематичної контрольної роботи.

 

 

 

 

Додаток №1 до уроку 20

"ВСТУПНІ ДВЕРІ ДО ХРИСТИЯНСЬКОЇ ДОБРОНРАВНОСТІ"

Написано у 1766 році для молодого шляхетства Харківської губернії і обновлено у 1780 році.

ПЕРЕД ДВЕРИМА.

Хвала ж блаженному Богові, що потрібне зробив неважким, а важке непотрібним².

Немає солодшого для людини, і немає потрібнішого, як щастя; немає і легшого за це. Хвала ж блаженному Богові!

Царство Боже в середині нас. Щастя в серці, серце в любові, любов же — в законі вічного. Це і є безперервна погожість на сонце, що не заходить, темінь сердечної прірви освічуючи Хвала блаженному Богові!

Що б було тоді, коли б щастя, найпотрібніше й наймиліше для всіх, залежало б від місця, часу, плоті та крові? Скажу ясніше: що було б тоді, коли б Бог поклав щастя в Америці, чи на Канарських островах, чи в азійському Єрусалимі, чи в царських палацах, чи в Соломоновім віці, чи в багатстві, чи в пустелі, чи в чині, чи в науках, чи в здоров'ї?.. Тоді б щастя наше і ми б з ним були б бідні. Хто міг би дістатися до тих місць? Чи ж можливо народитись усім в одному якомусь часі? Як же поміститися в однім чині та статі? Чи ж бо то щастя затверджено на піску плоті, на обмеженому місці й часі, на смертній людині? Чи не це трудне? Гей! Важке й неможливе. Хвала ж блаженному Богові, що важке зробив непотрібним.

Тепер чи ж бажаєш бути щасливим? Не шукай щастя за морем, не проси його в людини, не мандруй планетами, не тягайся палацами, не плазуй земною кулею, не блукай Єрусалимами... За золото можеш придбати село, річ важку, але обхідну, а щастя, як річ найнеобхідніша з необхідного, завжди і всюди дається дурно.

Повітря і сонце завжди з тобою, завжди і дурно, а все, що біжить од тебе геть, знай — чуже й не вважай його за своє, все те чудне і зайве.

Нащо воно тобі? Тим-то воно й важке. Ніколи б воно не пішло від тебе, коли б було необхідне.

Хвала ж блаженному Богові!

Щастя ні від небес, ні від землі не залежить. Скажи з Давидом: "Що мені є на небі? 1 від тебе чого хотів на землі?"

Що ж для тебе потрібне? Те, що найлегше. А що найлегше? О друже мій, усе трудне, і важке, і гірке, і лихе, і брехливе. Але що є легке? Те, друже мій, що потрібне А що потрібне? Потрібне тільки одне. "Одне є на потребу".

Одне тільки тобі потрібне, одне тільки й благе, і легке, а все інше труд та хвороба. Що ж це таке єдине? Бог. Все живе є трухлявина, суміш, сволота, січ, лом, круш, скажене, дурниця, збиття, і плоть, і плітки... А те, що любе й потрібне, єдине скрізь і завжди. Але це єдине все жменею своєю тримає — і порох плоті твоєї.

Хвала блаженному Богові за те, що все нас покидає і все для нас важке, окрім того, що потрібне, і любе, й єдине.

Численні тілесні необхідності чекають тебе, і не там щастя, а для серця твого єдине є на потребу, і саме там Бог і щастя — недалеко воно. Близько воно. У серці і в душі твоїй. 1 цей корабель поведе й наша десятиглава бесіда, начебто через десять дверей, і я бажаю, щоб твоя душа, як Ноєва голубиця, не знайшовши ніде спокою, повернулася до серця свого, до того, що спочиває у серці твоїм, щоб збулося ісаїне речення: "Будуть основи твої вічні родом родів, і назвешся творителем огорож, і стежки свої посередині заспокоїш"⁵. Цього й бажає Григорій, син Сави Сковорода.

ТВЕРДЬ БЕСІДИ

"Істина Господня пробуває вовіки"⁴.

"Вовіки, Господи, слово твоє пробуває"⁵.

"Закон твій посеред черева мого"⁶.

"Слово — плоть буде, і вселися в нього"⁷.

"Посеред вас стоїть, а ви його не знаєте"⁸.

Глава 1-ша

ПРО БОГА

Весь світ складається з двох натур: одна видима, друга — невидима⁹.

Видима натура зветься твар, а невидима — Бог.

Ця невидима натура, чи Бог, усю твар прозирає й утримує; скрізь завжди був, є і буде.

Наприклад, тіло людське видно, але презирливого й утримуючого його розуму не видно.

Через це у стародавніх [людей] Бог звався розум всесвітній.

Йому в них були різні імена: натура, буття речей, вічність, час, доля, необхідність, фортуна та інше.

А в християн найвідоміші йому імена такі: дух, Господь, цар, отець, розум, істина. Останні два імені здаються принагідніші інших тому, що розум є цілком не уречевлений, а істина вічним своїм прибуттям цілком супротивна непостійній речовині. Та й тепер у деякій землі Бог зветься іштен¹⁰. Що ж до видимої натури, то їй також не одне ім'я, наприклад: речовина чи матерія, земля, плоть, тінь та інше.

Глава 2-га

ПРО ВІРУ [ВСЕЛЕНСЬКУ]

Оскільки й тепер мало хто розуміє Бога, тож не дивно, що у стародавніх [людей] часто через суспільну помилку вшановували речовину за Бога, а потім усе своє богошанування віддали у наругу.

Однак у те всі віки й народи завжди погідно вірили: є деяка таємниця і сила, що по всьому розливається і що всім володіє.

Через те для його честі й пам'яті про нього по всій земній кулі завжди були загальнонародно присвячені йому доми, та й тепер скрізь те ж таки є. І хоч, наприклад, підданий може помилково пошанувати камердинера замість пана, однак щодо того ніколи не сперечається, що є над ним власник, якого, може статися, він і в лице не бачив. Підданим його є кожен народ, і однаково кожен признає перед ним рабство своє.

Така віра є загальна й проста.

Глава 3-тя

ПРО ПРОМИСЕЛ ЗАГАЛЬНИЙ

Ця-бо блаженна натура чи дух утримує у русі весь світ, начебто машиністова вправність годинникову машину на башті, і за прикладом дбалого батька, сам є буттям кожному творінню. Сам надихає, годує, розпоряджує, лагодить, захищає і за своєю-таки волею, яка зветься всезагальним законом чи статусом, знову перетворює у грубу матерію чи болото, а ми звемо смертю.

Через це розумна древність порівняла його із математиком чи геометром, тому що ненастанно в пропорціях чи розмірах управляється, виліплюючи різними фігурами, наприклад, трави, дерева, звірів та все інше, а єврейські мудреці уподібнили його гочареві".

Цей промисел є спільним, тому що стосується добробуту всього живого.

Глава 4-та

ПРО ПРОМИСЕЛ, ОСОБЛИВИЙ ДЛЯ ЛЮДИНИ

Цей найчистіший, усесвітній, усіх віків та народів усезагальний розум вилив нам, як джерельний струмок, усі мудрощі та мистецтва, потрібні для провадження життя. Але нічим йому не зобов'язаний так кожен народ, як тим, що він дав найвищу свою премудрість, яка є природний його портрет і печать.

Вона настільки переважає інші розумні духи чи поняття, наскільки наслідник ліпше служителів.

Вона вельми схожа на наймайстернішу архітектурну симетрію чи модель, яка, через увесь матеріал несуттєво простягаючись, чинить цілий склад міцним та спокійним, що утримує всі інші прибори.

Так, слово у слово, і вона по всіх членах політичного тіла, яке із людей, а не каміння складаються, таємно розлившись, робить його твердим, мирним і добробутним.

Коли, наприклад, якийсь рід, чи місто, чи держава за цією моделлю засновані і встановлені, в той час бувають вони раєм, небом, домом Божим тощо. А коли якась одна людина створить за тим житія своє, у той час буває в ній страх Божий, святиня, доброчестя тощо. І як у тілі людському один розум, але по-різному в розмислі різних частин діє, так і в згаданих співжиттях, зв'язаних цією премудрістю, Бог через різні члени творить дійства на загальну користь.

Вона в усіх наших різного чину справах та речах душа, користь та краса, а без неї все мертве і бридке. Народжуємося ми всі без неї, однак для неї. Хто до неї природніший та охітніший, той шляхетніший та гостріший, а хто чим більше має з нею діло, тим дієвіше, але незбагненно всередині відчуває блаженство чи задоволення. Від неї однієї залежить особливий промисел у творенні роду людського. Вона-бо є прегарне лице Боже, яким він з часом, відбившись у душі нашій, робить нас із диких та бридких монстрів чи виродків людьми, тобто звірками, що пригідні до співдружності та згаданого співжиття, незлобивими, повстримними, великодушними та справедливими.

А коли вона вже поселилась у сердечні людські схильності, в той час є якраз те ж таки, що і в русі годинникової машини темпо (tempo), тобто правильність і вірність, і тоді ж буває в душі непорочність і чистосердечність, ніби райський якийсь дух і смак, що схиляє до дружелюбства.

Вона відрізнить нас од звірів милосердям та справедливістю, а від скотів повстримністю та розумом; і не інше що вона є як блаженне лице Боже, таємно на серці написано, сила й правило всіх наших порухів та справ. У той час серце наше робиться чистим джерелом добродіянь, що невимовно звеселюють душу, і тоді ж бо ми буваємо істинними душею та тілом людьми, подібними до пригідного для будови чотирикутно; каміння, із якого живий Божий дім твориться, у котрому він царює особливою милістю.

Важко у невимовний цей скарб проникнути й примітити його, а для одного цього нелегко любити й шукати її.

Але наскільки вона зовні непоказна та зневажна, настільки всередині важна й чудова, схожа на маленьке, наприклад, смоківниче зерно, в якому ціле дерево з плодами та листом заховалася, чи на простий маленький камінець у якому жахлива пожежа затаїлася. Для виказу позначали її завше ознаками, і вона, начебто якийсь принц, мала свої портрети печаті та вузли різні у різних віках та народах. Її ж бо вузол, наприклад, був змій, повітаний на колу перед жидами.

Її герб — голуб з оливковою гілочкою у дзьобі¹². Являлася вона в образі лева та ягняти, царський жезл був її прикметою і так далі.

Ховалася вона і під священними в них обрядами, наприклад: під споживанням паски, під обрізанням і тому подібне.

Заховувалася вона начебто під різновидним маскарадом і під цивільними історіями, наприклад, під повістю про Ісава та Якова, про Саула¹⁵ та Давида тощо, і самою своєю присутністю зробила ті книги мудрими.

А вже в найостанніші часи з'явилася вона в образі людському, ставши Боголюдиною¹⁴. Яким же чином Божа ця премудрість народилася від отця без матері і від діви без батька, як же вона воскресла і знову до свого отця вознеслася тощо — мабуть, і не цікався. Є в цій та в інших науках довільні тонкості, в яких одних може собі знайти місце та недійсна віра, яку звуть умоглядною¹⁵. Чини й тут так, як на опері, і задовольняйся тим, що очам твоїм бачиться, а за ширми і за хребет театру не зазирай. Зроблено цю завісу для просторічних і схильних до цікавості сердець тому, що простацтво чим у ближче знайомство входить, тим більше губить свою поштивість до великих справ та персон.

Навіщо тобі писати, наприклад, про воскресіння мертвих, коли і самий дар могти воскрешати нічого не дає безцільній душі — ні тій, що воскрешає, ні тій, що воскресає? Від таких ото цікавих народилися розколи, марновірство та інші виразки, якими ціла Європа хвилюється. Найважливіше діло Боже є: одну безпутну душу оживотворити духом своїх зоповідей, аніж із небуття створити нову земну кулю, поселену беззаконниками.

Не той вірний государю, хто намагається вникнути в його таємниці, а хто волю його дбало виконує.

Вічна ця премудрість Божа в усіх віках та народах невмовкно продовжує мову свою, і вона є ніщо інше як невидиме лице повсюдного єства Божого і живе слово, котре таємно до всіх нас у середину гримить. Але не хочемо слухати порад її, один через те, що позбавлений слуху, а переважна більшість — через нещасливу впертість, що залежить від поганого виховання.

Прислухалися до нетлінного голосу премудрі люди, котрі звались у жидів пророками, із глибоким побоюванням виконували те, що їм веліти.

Вона — початок і кінець усіх книг пророцьких: від неї, через неї і для неї все в них написано. Через те різні собі імена діставала. Вона зветься образ Божий, слава, світло, слово, рада, воскресіння, життя, путь, правда, мир, доля, виправдання, благодать, істина, сила Божа, ім'я Боже, камінь віри, Царство Боже тощо. А найперші християни звали її Христом, тобто царем, тому що вона одна скеровує до вічного та тимчасового щастя всі держави, всілякі співжительства й кожного порізну. Та й, окрім того, у древніх царственим звалось усе, що верховним і найголовнішим вважалося.

Провидів був Авраам блаженне світло її і, увірившись у ній, став із усім своїм родом справедливим, а з підданими щасливим. Однак вона й до Авраама в своїх прихильностях завжди жила. І Мойсей, начебто знявши план із невидимого цього образу Божого, накреслив його просто та грубо найпотрібнішими лініями і, основуючи на цьому жидівське суспільство, зробив його щасливим та переможним. Він по-тодішньому написав було його кам'яних дошках¹⁶ і так учинив, що невидима премудрість Божа, начебто видима й тлінна людина, чутним голосом до всіх нас мову свою провадить.

Ця мова, оскільки через нього розділена на десять розмислів чи пунктів, названа через те десятислів'ям.

Глава 5-та

ПРО ДЕСЯТИСЛІВ'Я

І

"Я є Господь твій, хай не буде в тебе богів інших!..." тощо.

Ясніше сказати так:

Я голова твого щастя і світло розуму. Бережись, щоб ти не заснував життя свого на інших радах, мистецтвах та вимислах, хоч би вони із ангельських розумів народилися. Покладись на мене сліпо. Коли ж, мене минувши, покладеш вік свій на іншій премудрості, то вона тобі буде Богом, але не істинним, а тому й щастя твоє буде подібне до краденої монети.

II

"Не створи собі кумира!" тощо.

Так як на поганому камінні, ще більше не велю тобі будуватися на видимостях. Будь-яка видимість є плоть, а всяка плоть є пісок, хоч би вона в піднебесній народилася; все те ідол, що видиме.

III

"Не бери імені!" тощо.

Дивися ж, по-перше, не впади в рів безум'я, начебто в світі нічого нема, окрім видимостей, і начебто ім'я це (Бог) порожнє. В цій-бо прірві живуть псевдоклятви, лицемірства, обмани, лукавства, зради і всі страшилища таємних і явних мерзотностей. А замість того напиши на серці, що скрізь завжди присутній є суд Божий, готовий на кожному місці палити й сікти невидиму твою частину, не минаючи нічого, за всі діла, слова й думки, в яких мене немає.

IV

"Пам'ятай день суботній!" тощо.

Це ти повсюди і всередині себе заховану величність Божу не забувай прославляти із вірою та страхом у день недільний, а поклоняйся не тільки порожніми церемоніями, але й самим ділом, сердечно йому наслідуючи. Його діло і вся забава в тому, щоб щохвилини помишляти про все живе, і від тебе більш нічого не вимагає, окрім чистосердечного милосердя до ближніх твоїх.

А це вельми легко. Вір тільки, що сам собі береш у вжиток десять [заповідей] у той час, як даєш їх іншим і навпаки.

V

"Шануй батька свого" тощо.

Перш за все батька й матір шануй і служи їм. Вони-бо видимі портрети тієї невидимої істоти, яка тобі стільки подає.

А ось хто батько твій та мати: будь, по-перше, вірний і дбалий государю, слухняний градоначальнику, шанобливий до священика, покірний батькам, вдячний учителям своїм та благодійникам. Ось істинна путь до твого вічного й тимчасового доброденства й утвердження твого роду.

Що ж стосується інших частин суспільства, бережись такого:

VI

"Не убий!"

VII

"Не перелюбствуй!"

"Не кради!"

IX

"Не псевдосвідч або не чини наклепів!"

Осуджуємо винного, а наклепи робимо невинному. Це є страшна злоба, а наклепник по-еллінському — диявол.

X

"Не забажай!"

Але оскільки лихий намір є сім'ям лихих справ, яким немає числа, а рабське серце є невичерпаним джерелом лихих намірів, через те по вік твій годі тобі бути чесним, коли не попустиш, щоб Бог переродив серце твоє. Присвяти ж його нелицемірній любові. В той час у тобі раптом закінчиться безодня беззаконь. Бог, Боже слово, до його слова любов — усе це одне.

Цим триосібним вогнем розпалене серце ніколи не грішить тому, що лихого сімені чи намірів мати не може.

Глава 6-та

ПРО ІСТИННУ ВІРУ

Коли б людина могла швидко зрозуміти неоціненну ціну великої тієї Божої ради, могла б відразу ж її прийняти й любити.

Але оскільки тілесний, грубий розмисел тут кладе перепону, для того потрібна людині віра.

Вона, заховане всім радам блаженство, ніби здаля проглядає у підзорну грубу, з якою і зображується.

При ній необхідно має бути надія. Вона сліпо й насильно притримує людське серце при цій єдинородній. істині, не допускаючи хвилюватися простацькими вітрами сторонніх гадок, через що зображується у вигляді жінки, яка тримає якоря¹⁷.

Ці добродійності приводять нарешті людське серце, начебто надійний вітер корабля, у гавань любові, і їй доручає.

У той час, розплющивши очі, таємно кричить у душі Дух Святий таке: "Правда твоя, правда вічна, а закон твій — то істина"¹⁸.

Глава 7-ма

БЛАГОЧЕСТЯ Й ЦЕРЕМОНІЇ - РЕЧІ РІЗНІ

Уся сила десятислів'я вміщується в одному цьому імені — любов. Вона є вічним союзом поміж Богом та людиною. Вона вогонь є невидимий, яким серце розпалюється до Божого слова чи волі, а тому вона сама є Бог.

Ця божественна любов має на собі зовнішні види чи значки; вони звуться церемонія, обряд чи образ благочестя. Отже, церемонія біля благочестя є те, що біля плодів лист, що на зерні луска, що при доброзичливості компліменти. Коли ж маска позбавлена своєї сили, у той час залишається одна лицемірна облудність, а людина — гробом розфарбованим.

Церемонія — це все те, що може справляти й найнещасніший не роба.

Глава 8-ма

ЗАКОН БОЖИЙ І ПЕРЕКАЗ - РЕЧІ РІЗНІ

Закон Божий пробуває навіки, а людські перекази не скрізь і назавжди.

Закон Божий — це райське дерево, а переказ — тінь.

Закон Божий — це плід життя, а переказ — листя. Закон Божий це Боже в людині серце, а переказ — це смоківничий листок, що часто прикриває єхидну. Двері храму Божого — закон Божий, а переказ прироблений до храму притвор. Як переддвірок до олтаря, а хвіст в голови, так далеко відстоїть переказ.

У нас майже скрізь непорівняльну цю [різницю] порівнюють, за буваючи закон Божий і змішавши з болотом людським в одно, навіть до того доходить, що брехуни людське вище підносять і, на нього уповаючи, про любов не подумають, хай же здійсниться оце:

"Лицеміри! За перекази ваші розорите закон". Все те є переказ, що не Божий закон.

Глава 9-та

ПРО ПРИСТРАСТІ ЧИ ГРІХИ

Пристрасть є морове в душі повітря. Вона — безпутне бажання видимостей, а зветься нечистий чи мучительний дух. Найголовніша з усіх — заздрість, мати інших пристрастей та беззаконь. Вона є головним центром цієї прірви, де душа мучиться. Ніщо її не прикрашає і не робить корисною Не милий їй світ, не люба доброчинність, а шкода така солодка, що сама себе десятком з'їдає.

Жалом пекельного цього дракона є весь рід гріхів, а от прізвище його: ненависть, злопам'ятність, гордість, улещення, скука, розкаяння , нудьга, смуток та інший черв, що не засинає у душі.

Глава 10-та

ПРО ЛЮБОВ АБО ЧИСТОСЕРДЕЧНІСТЬ

Противиться цій прірві чистосердечність. Вона є спокійне в душі дихання і віяння Святого Духа.

Вона подібна до чудового сада, що повний тихих звірів, солодко духмяних квітів та втіхи, в якому процвітає дерево нетлінного життя.

А ось плоди її: доброзичливість, незлобність, схильність, покірність, нелицемір'я, добронадійність, безпечність, задоволення, бадьорість та інші невід'ємні забави.

Хто таку душу має, мир на ньому, і милість, і веселість вічна над головою такого істинного християнина!

Амінь.

 

 

 

 

 

. УРОК № 21. Контрольна робота №2. Давня українська література.

Мета:

• формувати ключові компетентності:
• уміння вчитися – самоорганізовуватися до навчальної діяльності;
• загальнокультурну -  розвивати навички самостійної роботи, пам’ять, увагу, зосередженість, логічне мислення;
• інформаційну - орієнтуватися в інформаційному просторі, опрацьовувати й узагальнювати інформацію:
• комунікативну – удосконалювати вміння учнів формулювати мету власної діяльності та робити висновки за її результатами;
• формувати предметні компетентності й компетенції шляхом виконання навчально-пізнавальних і практично-зорієнтованих завдань відповідно до змістових ліній;
• емоційно-ціннісної – розвивати інтерес учнів до художньої літератури;
• літературознавчої - перевірити рівень засвоєння матеріалу з теми « Давня українська література»;
• культурологічної – формувати вимогливе ставлення до рівня власних знань, самостійність і наполегливість під час роботи.

 

Тип уроку: урок контролю та корекції знань і вмінь.

Обладнання : тестові завдання у двох варіантах.

 

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель. Контрольна робота – показник вашої роботи на уроках та вдома. Народна мудрість говорить: «Без труда нема плода». Сьогодні ви перевірите, наскільки добре засвоїли матеріал із теми.

ІІ. Оголошення теми й мети уроку .

ІІІ. Виконання роботи              

1. Інструктаж щодо виконання тестових завдань.

Оцінювання тестових завдань

Запитання 1-10 по 0,5 бали (5 балів)

Запитання 11-12  по 2  бали (4 бали)

Запитання 13 – 3 бали

  2. Написання учнями контрольної роботи (додаток)

ІУ. Підбиття підсумків уроку

 

У. Домашнє завдання

Підготувати повідомлення про суспільне життя українського народу наприкінці ХУІІ ст. письменників того часу(індивідуально).

    Творче завдання.  Скласти кросворд до вивченої теми.

 

 

ДОДАТОК

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА  № 2

з  теми  «Давня  українська  література»

ВАРІАНТ 1

1. Який  із  літописів  не  належить  до  козацьких?

а)  «Літопис  Самовидця»;                                           б)  «Початковий  літопис»;            

в)  «Літопис  Самійла  Величка»;                                г)  «Літопис  Грабянки» .

2. Укажіть  історичну  подію,  яка  посідає  центральне  місце  в  козацьких  літописах:

а)  Національно-визвольна  війна  1648 – 1654  років;                                                 

б)  чорноморські  походи  запорозького  козацтва;                  

в)  Переяславська  рада  1654  року;                                         

г)  «Чорна  рада»  у  Ніжині.

3. Хто  ввів  у  науковий  обіг  поняття  «козацькі  літописи»?

А)  Самовидець;                                                             б)  Самійло  Величко;

в)  Григорій  Грабянка;                                                  г)  Феофан  Прокопович.

4. Іван  Величковський – український  поет  епохи:

а)  бароко;             б)  реалізму;               в)  класицизму;                    г)  романтизму.

5. Автором  «курйозних»  віршів  був:

а)   Лазар  Баранович;                                                   б)  Касіян  Сакович;

в)  Памво  Беринда;                                                       г)  Іван  Величковський.

6. Григорій  Сковорода  написав  збірку  байок:

а)  «Байки  київські»;                                                     б)  «Байки  житомирські»;

в)  «Байки  чернігівські»;                                                г)  «Байки  харківські».

7. З  яким  музичним  інструментом  не  розлучався  Г. Сковорода  під  час  своїх  мандрів?

а)  Із  сопілкою;               б)  з  бандурою;                 в)  з  гуслями;              г)  з  лірою.

8. Засновником  українського  друкарства  був:

а)  І. Федоров;                 б)  Ф. Скорина;                  в)  С. Драпан;               г) Ш. Фіоль.

9. Яким  методом  користується  Г. Сковорода  у  своїй  творчості?

а)  Реалістичним;                                                        б)  романтичним;

в)  готичним;                                                                г)  полемічним.

10. Ідея  «сродної  праці»  звучить  в  афоризмі  Г. Сковороди:

а) Не  змагай  до  того,  що  не  дано  від  природи.               

б)  Бери  вершину  і  матимеш  середину.                

в)  Визначай  смак  не  по  шкаралупі,  а  по  ядру.               

д)  Тінь  яблуні  не  заважає.

Усього  5  балів

11. Бароко – це …
12. Акровірш – це …

Усього  9  балів

13. Розкрийте  зміст  поезії  Г. Сковороди  «Всякому  місту – звичай  і  права».   

Усього  12  балів

 

ВАРІАНТ 2

1. Автор  козацького  літопису  Самійло  Величко  народився  на:

а)  Чернігівщині;                                                          б)  Полтавщині;            

в)  Київщині;                                                                г)  Тернопільщині.

2.   Хто  є  центральною  постаттю  «Літопису  Самійла  Величка»?

а)  Богдан  Хмельницький;                                         б)  Іван  Виговський;                  

в)  Іван  Мазепа;                                                         г)  Барабаш.

3. Хто  з  авторів  козацьких  літописів  був  гадяцьким   полковником?

А)  Самовидець;                                                          б)  Самійло  Величко;

в)  Григорій  Грабянка;                                               г)  Феофан  Прокопович.

4. У  якому  козацькому  літописі  докладно  описано  епоху  1648 – 1784  років?

а)  У  літописі Самовидця;                                          б)  у  літописі  Грабянки;              

в)  у  літописі  С. Величка;                                          г)  в  «Історії  Русів».

5. Хто  є  автором  дослідження  «Козацькі  літописи,  виданого  в  Києві  в  70-ті  роки  ХХ  ст..?

а)   В.  Антонович;                                                        б)  О. Білецький;

в)  В.  Іконников;                                                           г)  В.  Шевчук.

6. В  історію  української  літератури  цей  письменник  увійшов  як  поет,  теоретик  і  практик  фігурного  вірша:

а)  С. Кленович;                                                            б)  Л. Баранович;

в)  І. Величковський;                                                    г)  С. Климовський.

7. На  могилі  цього  письменника  викарбувано  слова:  «Світ  ловив  мене,  та  не  спіймав».  Ідеться  про:

а)  І. Вишенського;                                                       б)  І. Величковського;                

в)  Я. Гаватовича;                                                       г)  Г. Сковороду.

8. Вірш  Г. Сковороди  «Всякому  місту – звичай  і  права» – це  зразок:

а)  пейзажної  лірики;                                           б)  філософсько-сатиричної  лірики;                 

в)  інтимної  лірики;                                             г) патріотичної  лірики.

9. Григорій   Сковорода  є  представником  стилю:

а)  орнаменталізму;                                                   б)  монументалізму;

в)  бароко;                                                                    г)  готики.

10. Що  прославляє  Г. Сковорода  в  поезії  «Всякому  місту – звичай  і  права»?

а)  Багатство;                 б)  свободу;                   в)  розум;               г)  чисту  совість.

Усього  5  балів

11. Афоризм – це …
12. Козацькі  літописи – це …

Усього  9  балів

13. Розкрийте  ідею  «сродної  праці»  Г. Сковороди    

Усього  12  балів

 

Використана література:

1. Авраменко О.М., Дмитренко Г.К. Українська література: Підручник для 9 кл. загальноосвіт. навч.закл. – К.: Грамота, 2009.
2.  Степанишин Б. Давня українська література в школі. – К.:Либідь, 2000.
3. Бочарник У. Українська література.9 клас. Плани-конспекти уроків.-Х.: Веста:   

       ТОВ Видавництво «Ранок»,2007.- (Майстер-клас).

4. Черсунова Н.І.Українська мова та література: Навчально-методичний посібник.- Харків: ФОП Співак В.Л.,2010.
5. Матеріали мережі Інтернет.

 

 

 

 

Підготувала :

Вініцька Тетяна Миколаївна, учитель ураїнської мови і літератури Литвинівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, вища кваліфікаційна категорія, «старший вчитель»,педагогічний стаж 28 років.