Усі географічні науки вивчають материки й океани — від природничих (геологія, геоморфологія, кліматологія, біогеографія, гідрологія й ін.) до суспільно-економічних (демографія, політична географія, економічна географія й ін.). Слово «географія» складається з двох грецьких коренів: “гео” – земля та “графос” – пишу, тобто – землеописання. Географія – наука про природу Землі та її різноманітність, про населення і його господарську діяльність
Висновки1. Географія – наука про природу Землі та її різноманітність, населення та його господарську діяльність, а також взаємодію природи і людини в межах планети.2. В минулому головними завданнями географії були відкриття, освоєння та описання нових земель. Нині основну увагу вчені-географи звертають на охорону природи та її раціональне використання людиною.3. Сучасна географія – це система взаємопов’язаних наук. Основними з них є фізична географія (про природу нашої планети) й економічна та соціальна географія (про населення та господарство). Не можливо уявити географію без картографії – науки про методи створення та використання географічних карт.4. Існує багато джерел географічних знань. Основними з них є книжки (підручники, енциклопедії, довідники, словники, художня література), географічні карти та атласи, засоби масової інформації, власні спостереження. 5. Вчені-географи використовують такі основні методи географічних досліджень: спостереження, експедиції, картографічний, математичний, історичний методи, а також метод космічних досліджень та ряд інших.
Закономірності виражають найбільш суттєві, повторювані і відносно стійкі зв'язки і відношення між географічними об'єктами. Мова йде про непомітні з першого погляду, але надзвичайно міцні «взаємовідносини», які існують між природними компонентами: повітрям атмосфери, водами гідросфери, рельєфом літосфери, ґрунтом і живими організмами. Невидимими нитками вони пов' язані між собою, завдяки чому створюють природні комплекси різних розмірів. Як і організм людини, Земля живе і розвивається за певними законами. Розділ ІЗагальні закономірності Землі
Форма та розміри Землі, їх географічні наслідки. За своїми розмірами Земля займає п'яте місце серед восьми планет Сонячної системи. Вона в 11 разів менша від Юпітера, але більша від усіх планет земної групи (Меркурія, Венери і Марса). Як і всі планети, Земля має кулясту форму із середнім радіусом 6371 км. Насправді ж форма Землі складніша, її наукова назва — геоїд, що означає землеподібний. ТЕМА 1. ФОРМА І РУХИ ЗЕМЛІ
Супутник Землі - Місяць Рух місячної напівтіні по поверхні Землі Місяць, безумовно, має вплив на Землю. Це факт, перевірений часом і відносно недавно доведений науковими дослідженнями з застосуванням новітнього обладнання. Під впливом Місяця на замелю змінюється і магнітне поле. А як відомо, зміна магнітного поля впливає на швидкість протікання біохімічних процесів, особливо це помітно у живих організмів, включаючи рослини. Стосовно рослин це означає, що, говорячи образно, по рослині йде та ж приливно-відливна хвиля, по черзі зачіпає різні його органи в різний час місячних діб і в різні дні місячного місяця.
Обертання навколо своєї осі — це причина зміни часу доби на Землі. Якщо в Україні у даний момент день, то на зворотній стороні земної кулі — ніч. У добі 24 години, виходить, що якщо дві точки знаходяться на відстані в 15° по довготі, то місцевий час для них буде відрізнятися на одну годину (360° : 15° = 24). Це пояснюється тим, що за годину Земля повертається навколо своєї осі на 15°. Таким чином, на різних меридіанах місцевий час різний. Згідно цього відліку часу, земна поверхня поділена на 24 годинні пояси. На Північному і Південному полюсах меридіани сходяться в одній точці, тому там поняття годинних поясів втрачає зміст. За традицією, яка склалася, вважається, що час на полюсах відповідає універсальному часу. Годинні пояси
Лінії тропіків і полярних кіл є межами смуг на поверхні Землі, що різняться висотою полуденного Сонця над горизонтом, кутом падіння сонячних променів та тривалістю дня. Ці смуги називають поясами світлення. На Землі розрізняють п ’ять основних поясів освітлення. Пояси освітлення. Куляста форма Землі, особливості її обертання навколо Сонця обумовлюють існування п'яти поясів освітлення. Вони відрізняються висотою полуденного Сонця над горизонтом і тривалістю дня, що обумовлює відмінності в температурі повітря.
Тропічні повітряні маси формуються в тропічних широтах як у Північній, так і в Південній півкулях. Морське тропічне повітря має досить високу температуру і є вологим, континентальне - гаряче й сухе, а місцями значно запилене. Екваторіальна повітряна маса формується поблизу екватора над океаном і суходолом і відрізняється значним умістом водяної пари та високою температурою. Повітряні маси постійно переміщуються як у вертикальному, так і в горизонтальному напрямку, внаслідок чого між повітряною масою та земною поверхнею відбувається постійний обмін теплом і вологою. Рухаючись, великі маси повітря втрачають запаси вологи й тепла або поповнюються ними і, таким чином, змінюють свої властивості. Постійне переміщення повітряних мас з різними властивостями визначає кількість атмосферних опадів і режим випадання їх на материках.
Географічна оболонка ЗемліСвітовий кругообігу води, охоплює всі земні оболонки і відбувається за схемою: Світовий океан — атмосфера — суша (річки, озера, льодовики, підземні води) — Світовий океан. Завдяки його існуванню на суходолі існують поверхневі і підземні води, підтримується існування багатьох форм життя поза океанами й морями, відбувається перерозподіл тепла й вологи на планеті.
Світовий кругообігу води, охоплює всі земні оболонки і відбувається за схемою: Світовий океан — атмосфера — суша (річки, озера, льодовики, підземні води) — Світовий океан. Завдяки його існуванню на суходолі існують поверхневі і підземні води, підтримується існування багатьох форм життя поза океанами й морями, відбувається перерозподіл тепла й вологи на планеті.
Літосфера розколота на літосферні плити, які зіштовхуються, розходяться, «пірнають» одна під одну. Наслідком цих безперервних рухів є розломи, жолоби й гори — своєрідні «рани» й «рубці» на тілі планети. Але основний результат рухів літосферних плит — утворення та дрейф (переміщення) сучасних материків. В їх основі лежать найдавніші відносно стійкі і вирівняні ділянки земної кори — платформи, тобто плити, утворені в далекому геологічному минулому Землі.
Материки і частини світу. Материк (континент) — категорія геолого-географічна, частина світу — історико-географічна. Материки — найбільші ділянки суходолу Землі з усіх боків оточені водами, частини світу — великі частини суходолу включають материки чи їхні частини та прилеглі острови. Більша частина поверхні Землі зайнята океанами, які з’єднані між собою та утворюють єдиний Світовий океан. Серед просторів Світового океану розташовані шість материків. У Південній півкулі суходолу набагато менше, ніж у Північній. Значення знань про материки й океани для людини. Особливості природи материків визначають особливості мешкання й господарської діяльності людини. Знання про океани визначають прогнозування кліматичних змін, використання їх ресурсів, транспортних, рекреаційних можливостей.
АфрикаЄвропа. Азія. Америка. Антарктида. Австралія. АфрикаЄвразія. Північна Америка. Південна Америка. Антарктида. Австралія. Материки та океани — найбільші природні комплекси, розташовані в межах географічної оболонки Землі. Природа кожного з них має певну внутрішню єдність і характеризується своїми специфічними рисами. Вченими встановлено, що співвідношення суші та океану весь час змінюється, при цьому змінюються й обриси материків. Площа океанів значно більша, ніж материків, але у їх співвідношенні по півкулях є суттєві відмінності. Як і материків, частин світу також шість.