ГІперактивна дитина в родині

Гіперактивнадитина в родині: шляхи взаємодії

Психологічне налаштування на пару. Якщо ви обрали: ЧЕРВОНУ ПАРАСОЛЬКУ, то для вас головне – отримати сьогодні грунтовні знання; ЖОВТУ ПАРАСОЛЬКУ– ваші мрії обов'язково здійсняться; СИНЮ ПАРАСОЛЬКУ– позитивні емоції сьогодні на вам гарантовані; ЗЕЛЕНУ ПАРАСОЛЬКУ – гарно засвоїте навчальний матеріал.- Якого кольору парасольку обрали б Ви, щоб захиститися від зливи?

План лекціїШляхи взаємодії з гіперактивною дитиною4 Поняття гіперактивності1 Міфи про гіперактивність2 Прояви порушення у дітей3

Література. Гіперактивна дитина / І. В. Сухіна. — Харків: Вид-во «Ранок», ВГ «Кенгуру», 2018. — 40 с. — (Інклюзивне навчання). [Режим доступу: https://lib.iitta.gov.ua/711316/1/%D0%93i%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B0%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0.pdf]Гіперактивна дитина / О. О. Кирилова, О. Е. Бєляєва.  / іл. О. В. Зеркалій. — Х.: Вид. група «Основа», 2018. — 176 с. : iл. — (Серія «А мій не такий, як усі»). Моніна Г. Б. Гіперактивні діти: психолого-педагогічна допомога [Текст]: монографія / Г. Б. Моніна, Е. К. Лютова-Робертс, Л. С. Чуйно. - СПб.: Мова, 2007. - 186 с Лютова Є. К. Шпаргалка для дорослих: психокорекційна робота з гіперактивними, агресивними, тривожними та аутичними дітьми / Е. К. Лютова, Г. Б. Моніна. - М.: Генезіс, 2000. - 192 с. Романчук О. Гіперактивний розлад з дефіцитом уваги у дітей: практичне керівництво лікарям, психологам, педагогам / О. Романчук. – К. : Джерело, 2008. – 325 с. Горячева Л., Кругляк Л. Діти-«катастрофи». Як допомогти гіперактивній дитині. - СПб. : Крилов, 2008

Поняття гіперактивності

Поняття гіперактивності«Моя дитина неначе заведена - постійно кудись біжить, стрибає, махає руками. Дружити з іншими малюками важко, адже весь час зачіпає, перебиває та кричить. Допроситися поскладати іграшки неможливо - ніби не чує. Педагоги в дитячому садку скаржаться, що не реагує на прохання, порушує дисципліну. Вимагають, щоб забрала сина або терміново зайнялася вихованням. Проте мої вмовляння не працюють! Що відбувається та як бути?»«… Він узагалі нікого не слухається. Робить тільки те, що його цікавить, або те, що йому потрібно. Усі машинки, які я купую синові, він ламає, розбираючи на дрібні шматочки. У нас по всій квартирі валяються колеса, дверцята від машинок. А прибирати це все Богдан не хоче. Минулого тижня засунув хом’яка в іграшковий танк, і ми так і не змогли його витягти звідти. Швидше за все, у мого синочка гіперактивність. Я не маю більше сил терпіти все це.»

Поняття гіперактивності

Поняття гіперактивностіГоловна відмінність гіперактивності від просто ак­тивного темпераменту полягає в тому, що це не риса вдачі дитини, а наслідок неправильного функціонування головного мозку або нейропсихологічного розладу. Слово гіперактивність походить від грецького hyper – «багато» і латинського activus – «діяльний». Отже, гіперактивність дослівно означає підвищену ді­яльність. Гіперактивний розлад з дефіцитом уваги (ГРДУ) є одним із поширених поведінкових розладів у дітей. Він має багато назв і синонімів – «мінімальна мозкова дисфункція», «синдром психомоторного розгальмування», «гіперкінетичний розлад».

Поняття гіперактивностіІснує припущення, що гіперактивність є спадко­вою, оскільки часто гіперактивні малюки народжуються в сім’ях, де такі особливості розвитку має мама, тато або інший близький родич. ГРДУ може розвиватися внаслідок виражених гес­тозів вагітності, інфекційних захворювань, перенесених вагітною жінкою або самою дитиною в перші місяці жит­тя, різних перинатальних ускладнень, важких патологіч­них пологів (асфіксії, родові травми).

Поняття гіперактивностіВелику небезпеку в такому разі становить вну­трішньоутробна гіпоксія – кисневе голодування плоду, до якого особливо чутливим є мозок, що розвивається. Помічено, що якщо дитина в утробі поводиться шалено, це може бути ознакою майбутньої гіперактивності, що, загалом, і зрозуміло: зазвичай діти галасують, коли їм бракує кисню. Серйозну загрозу становлять і деякі ліки, особливо в першій половині вагітності. Також дуже важливо правильно харчуватися.

Поняття гіперактивностіПриклади найпоширеніших скарг батьків гіперактивних дітей на прийомі у психолога увесь час крутиться, не може встояти на місці; постійно смикає в руках якусь іграшку;надмірно балакуча; дратує батьків своєю поведінкою;

Поняття гіперактивностіПриклади найпоширеніших скарг батьків гіперактивних дітей на прийомі у психолога погано контролює свої поривання, дуже імпульсивна; надто багато рухається, їй складно всидіти на одному місці; провокує чимало конфліктів і суперечок;

Поняття гіперактивностіПриклади найпоширеніших скарг батьків гіперактивних дітей на прийомі у психолога дивиться телевізор, стоячи на голові; погано координує свої рухи, постійно упускає або ламає речі, проливає рідини;

Поняття гіперактивностіПриклади найпоширеніших скарг батьків гіперактивних дітей на прийомі у психолога ставить безліч питань і не чекає відповідей на них; постійно відволікається, неуважна;невміла, незграбна;

Поняття гіперактивностіПриклади найпоширеніших скарг батьків гіперактивних дітей на прийомі у психолога не може спокійно дочекатися своєї черги; втручається в чужі розмови, ігри;

Поняття гіперактивностіПроблема діагностики та корекції синдрому гіперактивності широко представлена в науковій і популярній літературі країн Західної Європи, США, але недостатньо – в Україні, хоча в аспекті формування соціальнонормативної поведінки розумово відсталої дитини вітчизняна дефектологія має визнані пріоритети в світовій науці (О. Гришко, І. Єременко, Н. Коломінський, О. Сєвєров, В. Синьов). Наукові передумови вивчення синдрому гіперактивності у дітей дошкільного віку з розумовою відсталістю розроблено з позицій психологічного, медичного та педагогічного підходів.

Поняття гіперактивностіМедичні аспекти проблеми вивчалися Р. Барклі, Я. Бікшаєвою, Г. Гофманом, Л. Журбою, Д. Ісаєвим, В. Ковальовим, А. Лічко, І. Марценковським, М. Певзнер, Дж. Стіл, Г. Сухарєвою, О. Ткачовою, Л. Чутко, Ю. Шевченко, А. Штраус, P. Wender; психологічні – І. Брязгуновим, В. Дуглас, М. Заваденко, О. Лютовою, Г. Моніною, О. Плахотіною, Л. Руденко, О. Романчуком, А. Сиротюк, Є. Суковським, О. Токар; педагогічні – Т. Борисовою, Т. Ємельянцевою, В. Кузьміною, О. Куцінко, Л. Матюхіною, Л. Прокопів, О. Ферт, Л. Ясюковою.

Міфи про гіперактивність

Міф І. Унікальність проблеми«Лише моя дитина має таку проблему, тому я є найнещаснішим батьком». Згідно зі статистикою, гіперактивні діти становлять, за різними оцінками, від 5 до 20% дитячого населення. У кожному класі або групі дитячого сад­ка виявляється в середньому від 2 до 6 дітей, наділених «гіперактивними» властивостями, ви­раженими різною мірою.

Міф ІІ. Про причини гіперактивностіВиразні особливості поведінки гіперак­тивних дітей впадають в очі тим, хто їх оточує. Не можна вважати причинами гіперактивного роз­ладу такі: «неправильне» харчування; надлишок або нестача певних гормонів; порушення вестибулярного апарату; недостатнє або надмірне освітлення. Точними причинами гіперактивності є: спадковість; порушення функціонування кори головно­го мозку; нейропсихологічний розлад.

Міф ІІІ. Гіперактивність - це тимчасове явище, і з віком все мине саме по собі У людей, які мають гіперактивний розлад із дефіцитом уваги в дитинстві, у 70–80 % ви­падків він спостерігається і в дорослому віці. І тільки у 20 % із них симптоми цього захворю­вання стають непомітними. У підлітковому віці рухова гіперактивність зазвичай минає, але нездатність до навчання, брак уваги, труднощі зосередження і самоорга­нізації у більшості дітей зберігаються. Подолання гіперактивних порушень по­требує безперервної, наполегливої і послідовної роботи, узгоджених зусиль усіх членів родини, цілеспрямованої медичної допомоги і психоло­гічної корекції. Ефективність психологічної корекції пов’язана з віком дитини — заняття у ранньому віці, коли мозок є найбільш пластичним, забезпе­чують високу результативність. Робота з дітьми старшого віку потребує значно більше часу і зусиль для досягнення тих самих результатів.

Міф ІІІ. Гіперактивність - це тимчасове явище, і з віком все мине саме по собі Сімейне оточення формує соціальний простір розвитку дитини. Особистісна зрілість і психологічна грамотність батьків, оптимізація домашнього середовища, розуміння дорослими механізмів порушеного розвитку гіперактивної дитини, опанування ними адекватних прийомів спілкування і розвиток єдиного стилю вихован­ня сприяють подоланню нейропсихологічних порушень у маленького непосиди.

Міф ІV. Гіперактивність властива лише хлопчикам. У хлопчиків гіперактивний розлад най­частіше виявляється в моторній (руховій) гіпер­реактивності, а у дівчаток найбільш помітною є підвищена балакучість, неуважність та емо­ційна нестійкість. Деякі дослідники стверджують, ніби хлоп­чики гіперактивні частіше за дівчат (у співвідно­шенні 4:1). Це не так. Гіперактивність у рівній мірі ви­являють як у хлопчиків, так й у дівчаток. Відрізняє їх лише міра вираженості різних симптомів.

Міф V. На гіперактивній дитині можна «поставити хрест»Гіперактивні діти цілком здатні до навчан­ня. Аби покращити засвоєння матеріалу, заняття з такою дитиною треба організовувати так, щоб вона могла робити щось руками, проводити наочні досліди й експерименти, будувати моде­лі, а в математиці – лічити на рахівниці. Під час запам’ятовування інформації гіперактивні діти зазвичай чіпають або пересувають які-не­будь предмети, і не слід заважати їм у цьому. Гіперактивні діти можуть бути дуже тала­новиті й успішні. Їх відрізняє допитливість, ши­роке коло інтересів, здатність творчо, нестан­дартно мислити, нешаблонно реагувати на різні ситуації. Винахідливістю в розв’язанні завдань вони компенсують труднощі у навчанні, незграб­ність і коливання працездатності.

Міф V. На гіперактивній дитині можна «поставити хрест»Таких малюків називають дітьми з подвій­ною унікальністю, оскільки в них дивовижно поєднуються прояви обдарованості з дефіци­том психологічної організації. Вольфганг Амадей Моцарт. Олександр Македонський. Олександр Пушкін. Федір ДостоєвськийІсаак. Ньютон. Томас Едісон

Прояви порушення

Прояви порушення. Фахівці виділяють певні ознаки, які є симптомами гіперактивності в дітей. Порушення описують, переду­сім, тріадою гіперактивності. 1. Надмірна рухова активність або моторна гіпер­реактивність. 2. Імпульсивність. 3. Схильність до відволікання – неуважність, де­фіцит уваги. Як же з’ясувати, гіперактивна дитина чи просто активна?

Прояви порушення

Прояви порушенняІнтенсивність прояву кожного з трьох компонентів не однаково виражена в різних людей з ГРДУ. Існують відмінності й у тому, як ці порушення виявляються в ді­тей різної статі. Хлопчики зазвичай більш рухливі й моторно-агре­сивні. Дівчатка балакучіші, швидко говорять, у них рідше виражена моторна гіперреактивність, частіше виявляється дефіцит уваги і зниження імпульс-контролю.

Прояви порушення. Основні симптоми гіперактивності Надмірна рухова активність виявляється в тому, що: — дитина не може всидіти на місці, постійно руха­ється; — часто залишає своє місце тоді, коли треба сиді­ти (наприклад, на уроці тощо); — багато бігає і створює гармидер (у підлітків і до­рослих еквівалентом цього може бути відчуття внутрішнього напруження і потреби рухатися); — не здатна тихо, спокійно грати або відпочивати; — діє, немов «заведена», неначе іграшка з вну­трішнім «моторчиком»; — занадто балакуча.

Прояви порушення. Дефіцит уваги виявляється в тому, що: — дитина часто не в змозі зосередитися на дета­лях; — часто зазнає труднощів в утриманні уваги на за­вданні, не може виконати завдання до кінця; — часто зазнає труднощів з організацією своєї ді­яльності; — часто уникає, не любить або не охоче береться до роботи, яка потребує тривалого зосереджен­ня уваги;

Прояви порушення— часто губить або забуває речі, потрібні для ви­конання завдань або іншої діяльності (напри­клад, книжки, ручки, іграшки); — легко відволікається на сторонні звуки; — часто не слухає, коли звертаються безпосеред­ньо до неї; — часто не дотримує вказівок і не виконує до кінця або в належному обсязі отримані доручення, до­машнє завдання або іншу роботу; — страждає на підвищену забудькуватість у повсяк­денній діяльності.

Прояви порушенняІмпульсивність виявляється в тому, що: — дитина нетерпляча, відчуває дискомфорт, чека­ючи своєї черги; — часто перебиває чужу розмову або втручається в чужу діяльність; — знає, як поводитися, проте не може дотримувати правил; — часто заважає іншим, зачіпає тих, хто її оточує; — часто переходить від однієї незавершеної дії до іншої; — дитина, ставлячи запитання, не слухає відповідь;— часто починає відповідати, не дослухавши за­питання; — хвилюючись, здійснює інтенсивні рухи руками або ногами, совається на стільці; — іноді здійснює небезпечні дії, не замислюючись про наслідки, але гострих відчуттів спеціально не шукає.

Прояви порушення. Окрім ознак основної тріади гіперактивна ди­тина часто може мати різноманітні супутні порушення в будь-яких поєднаннях. У неї можуть бути виявлені порушення розвитку мовлення, труднощі в опануван­ні письмом або рахунковими операціями, агресивна чи опозиційна поведінка, тривожні розлади, тики, по­рушення координації рухів, нічний чи денний енурез, розлади сну, інтелектуальні порушення. Отже, гіперактивний малюк може бути носієм цілої низки порушень.

Прояви порушення. Перші роки життя. Особливості розвитку часто проявляються з ран­нього віку. Малюки із синдромом гіперактивності своїм важким темпераментом завдають клопоту батькам май­же від народження. З перших днів життя в дитини може спостеріга­тися підвищений м’язовий тонус. Ці діти також дуже чутливі і погано адаптуються до змін. Діти на все реагують гучним плачем, і заспокоїти їх наси­лу вдається. Порушення сну проявляються в труднощах за­синання, при цьому чим більше втомився малюк, тим складніше йому заснути. Добовий ритм сну і пильну­вання також може порушуватися і навіть перевертати­ся: активність малюка припадає на нічний час, а вдень дитина мирно спить. Високий рівень активності виявляється в надмірній кількості рухів, їх хаотичності. При цьому діти можуть трохи відставати в руховому розвитку, починаючи пе­ревертатися, повзати, ходити на один-два місяці пізніше від своїх ровесників. Рухова незграбність відбивається в запізнілому опануванні складних рухів. Такі діти дуже нетерплячі до найменших затри­мок у задоволенні своїх потреб, насилу адаптуються до змін довкілля і дуже вразливі до дитячих хвороб.

Прояви порушення. Дошкільник. Це дуже активна дитина, що занадто бурхливо реагує на всі події навколишнього світу. Вона швидко роздра­товується і часто засмучується, ледве утримує увагу, перескакуючи з одного на інше. Такий малюк часто не слухається батьків і вихователів, демонструє впертість, вередує і влаштовує істерики. Йомускладно завести друзів через свою імпульсивність, непослідовність, не­вміння підлаштовуватися до інших, бажання мати гору над усіма. Незграбність і рухова незручність у цьому віці виявляються у проблемах опанування навичок само­обслуговування.

Прояви порушення. Молодший шкільний вік. У такої дитини виникають великі проблеми з поведін­кою в школі. Часто виявляє під­вищену агресивність. У неї виникають чималі труднощі в навчанні і часті конфлікти з батьками. Для поліпшення успішності дитини батьки наймають репетиторів, вико­нанню домашніх завдань приділяється по 7–10 годин, аж до глибокої ночі, але результат цих зусиль виявля­ється невимірно малим. У дітей з ГРДУ виникають проблеми в стосунках з однолітками. Щоб хоч якось привернути увагу однокласників і зацікавити їх своєю особою, такі діти починають грати роль клоунів. Вони вдаються до якихось дурниць і про­вокаційних вчинків у класі або в дитячій компанії.

Прояви порушення. Молодший шкільний вік. Дитина з гіперактивністю часто має низьку само­оцінку, оскільки через неуспішність і постійні конфлікти у неї формується поведінка невдахи. Досвід невдач при­зводить до того, що дитина відмовляється від доручень і виконання завдань, думаючи: «Все одно не зможу цьо­го зробити, краще і не починати». Таким дітям слід бути особливо уважними, пере­ходячи через проїжджу частину, щоб уникнути травм і нещасних випадків.

Прояви порушення. Підліток. Дуже часто діти з гіперактив­ністю стають учасниками антисоціальних груп. Щоб бути членом групи і дістати визнання в колі підлітків, вони ладні на все. Підлітки здатні на антисоціальну й агресивну поведінку, раннє вживання алкоголю і наркотиків, ранні сексуаль­ні стосунки, а також схильні до аутоагресії і суїциїдальної поведінки. Підлітковий вік є не найлегшим періодом у житті кожної людини: стрімкі гормональні зміни, формування тіла дорослої людини, зміна соціального статусу, при­страсне бажання швидше подорослішати. У дитини з гі­перактивністю складні підліткові зміни протікають на тлі загальної неуважності, імпульсивності і заниженої само­оцінки, оскільки симптоми гіперактивності з віком нікуди не зникають.

Шляхи взаємодії з гіперактивною дитиною

Поради та рекомендації практичного психолога. Зробити гіперактивну дитину тихою і спокійною – неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.- Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона гіперактивна. - У дітей з проявами гіперактивності спостерігаються труднощі з концентрацією уваги і регуляцією поведінки, які спричинені порушеннями процесів гальмування і збудження в корі головного мозку.- З гіперактивною дитиною спілкуйтесь спокійно, тактовно, з розумінням вислухайте її.- Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 10 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.- У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною що можна, а що не можна в поведінці дитини вдома і в дошкільному закладі.

Поради та рекомендації практичного психолога- Не завищуйте вимог, особливо якщо дитина навчається в школі, щоб не було перевтоми, капризів і відмови від навчання взагалі.- Заборон має бути не багато, але говоріть чітко, твердо. Бажано, щоб дитина знала, які «санкції» будуть зроблені батьками за порушення поведінки.- Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть за її успіхи і досягнення, навіть самі незначні.- У повсякденному спілкуванні з гіперактивними дітьми батьки повинні виключити різкі заперечення словами «ні» і «не можна», тому що такі діти є імпульсивними і зразу ж прореагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано не говорити «ні», а дати можливість вибору для дитини.

Профілактична робота батьків з гіперактивною дитиною- Домовляйтеся заздалегідь з дитиною про час закінчення ігор, прогулянок. Коли час закінчився, то про це дитині «говорить» не дорослий, а раніше наставлений годинник, кухонний таймер, – це буде сприяти зниженню агресивності у дитини.- Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку.- Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, класі, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.

«Швидка допомога» при взаємодії батьків з гіперактивною дитиною1. Переключіть увагу дитини від її капризів.2. Запропонуйте в даний момент іншу діяльність.3. Поставте несподіване запитання.4. Відреагуйте несподіваним для дитини способом, проявіть гумор, скопіюйте поведінку дитини.5. Не забороняйте певні дії дитини в категоричній формі.6. Не говоріть наказовим тоном, а просіть (але не підлещуйтесь).

«Швидка допомога» при взаємодії батьків з гіперактивною дитиною7. Вислухайте те, що хоче сказати дитина (інакше вона не буде чути Вас).8. Сфотографуйте дитину, або підведіть до дзеркала в той момент, коли вона капризує.9. Залиште в кімнаті наодинці (якщо це безпечно для здоров’я дитини).10. Не наполягайте на тому, щоб дитина просила вибачення.11. Не читайте довгих нотацій (дитина їх не чує).

Рефлексія «Синквейн»Завдання: Скласти 5-ти рядковий тематичний вірш про гіперактивність. Синквейн будується за наступними правилами:1 рядок – тема або предмет (записується лише одне слово- іменник);2 рядок – опис предмета (позначається два слова-прикметники);3 рядок – опис дії (вказується три дієслова);4 рядок – фраза, що виражає відношення до предмету;5 рядок – синонім, що узагальнює чи розширює зміст теми або предмета (описується одним словом). Приклад: Синквейн до поняття «фізика»: Фізика Цікава, складна. Досліджує, експериментує, відкриваєПояснює закони природи  Наука

Дякую за увагу!