Глобальна економіка. Поняття глобальна економіка

Лекція 11

Тема. Глобальна економіка

Поняття глобальна економіка

Мета: сформувати систему знань про глобальну економіку, закономірності  її розвитку та структуру; з’ясувати місце України у світовому економічному просторі; розвивати уміння аналізувати динаміку розвитку світового господарства, глобальне світосприйняття ; виховувати географічне, економічне та логічне мислення.

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності студентів:

Знаннєвий компонент:

формулює поняття «глобальна економіка»,   «глобальні ланцюги доданої вартості»; називає складові міжнародної науково-технологічної сфери,  системи виробництва, міжнародної валютно-фінансова системи, сучасних транспортно-логістичних систем, форми світового ринку; наводить приклади міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва;

Діяльнісний компонент:

розрізняє національні та інтернаціональні форми виробництва; характеризує особливості глобальних ланцюгів доданої вартості в металургії, автомобілебудуванні, електронних виробництвах, фармацевтиці, легкій промисловості; порівнює економічні вигоди форм участі крани у міжнародній кооперації, ланцюгах доданої вартості; установлює домінуючі чинники розвитку і розміщення виробництв у країнах і регіонах; визначає роль транснаціональних корпорацій та вільних економічних зон у функціонуванні глобальної економіки; уміє знаходити інформацію про сучасний стан окремих виробництв і ринків; аналізує текстові, картографічні й статистичні матеріали з метою визначення особливостей і закономірностей просторової організації складників світової економіки та місця в ній національних економік і транснаціональних компаній; розробляє просторові моделі  світового господарства.

Оцінно-ціннісний компонент:

оцінює перспективи включення   національних виробників у глобальні ланцюги доданої вартості; висловлює судження щодо процесу формування інформаційного суспільства; робить висновки щодо змін світових ринків у період глобалізації

Обладнання:   політична карта світу, атласи.

Тип заняття: комбінований

ХІД  ЗАНЯТТЯ:

І. Організаційний момент                                                                        3 хв.

ІІ. Перевірка  знань           15 хв.

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності                            5 хв.

Вивчення нового матеріалу                                                                    35 хв.

IY. Закріплення нових знань, умінь та навичок         15 хв.

Y. Підсумок заняття                                                  5 хв.

YI. Домашнє завдання                                                   2 хв.

 ІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності 

Світ на межі другого та третього тисячоліть стрімко змінюється. Новим змістом наповнюються усі сфери суспільного життя. Набуває нових рис увесь усталений, звичний порядок планетарного життя, перебудовується його устрій. Людство перебуває на порозі нової історичної епохи, найважливішою ознакою якої є стрімке наростання процесів світової глобалізації, що є об'єктивними і здійснюються незалежно від волі чи бажання окремих країн. За таких умов важливим є розуміння нових явищ, щоб визначити раціональну і ефективну стратегію поведінки. Це важливо для всіх країн світу, а особливо для тих, в яких відбувається перехід від однієї соціально-економічної системи до іншої. До таких держав належить і Україна. Розглянемо поняття глобальної економіки,  закономірності та особливості розвитку світової економіки.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Зміст поняття “світова економіка ” інтерпретується по-різному: з одного боку, як сукупність взаємопов’язаних національних господарств всіх країн, а з іншого - як особливий організм, котрий має специфічні функції, спеціальні інститути, що характеризує світове господарство як господарство, яке відрізняється від суми господарств окремих країн. Світова економіка - продукт розвитку національних господарств і національного виробництва, яке стає настільки великим та концентрованим, що йому вже тісно в національних рамках і воно шукає зовнішні ринки збуту та джерела сировини. Глобальна економіка - це якісно новий стан світової економіки, яка поступово перетворюється в цілісний глобальний організм, поєднаний гігантською виробничо-збутовою мережею, глобальною фінансовою системою, планетарною інформаційною мережею .

Світовий ринок технологій, патентів і ліцензій, інформаційно-технологічних послуг

Середина XX ст. стала одним із переломних моментів у розвиткові людства. Розпочався новий етап науково-технічної революції, що характеризується новою якістю: основою прогресу стає фундаментальна наука, без розвитку якої практично неможливий поступ техніки й технології. Розширення та поглиблення міжнародного поділу праці, що виражається у посиленні спеціалізації та кооперації виробництва і наукових досліджень, в інтенсифікації міжнародного обміну, в тому числі результатами науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок (НДДКР), відбувається саме-на сучасному етапі розвитку світового господарства. Науково-технологічна та інноваційна взаємодія держав, використання переваг міжнародної спеціалізації, кооперації у сфері НДДКР стають обов'язковою умовою подальшого розвитку цивілізації. Науково-технічний прогрес супроводжується не тільки значним зростанням масштабів господарства, а й інтенсивною диверсифікацією його відтворювальної та галузевих структур, подальшим розвитком суспільного і міжнародного поділу праці, процесів спеціалізації та кооперування. Розвиток технологічних зв'язків реалізується і в тому, що поряд із міжгалузевим поділом праці дістає подальший розвиток внутрішньогалузева спеціалізація у сфері виробництва не лише кінцевої продукції, а й деталей, вузлів тощо.
 

Під технологією розуміють сукупність систематизованих наукових знань, а також вироблених на цій основі технічних, організаційних та інших рішень, що стосуються процесу виробництва, споживчих властивостей продукції чи наданих послуг у різних сферах діяльності людини. Поняття технології охоплює три групи: технологію продуктів, технологію процесів і технологію управління. Високі технології — це технології, що ґрунтуються на принципово нових знаннях сучасного етапу науково-технічного прогресу. Вони створюються і застосовуються для виготовлення і постачання продукції з високим рівнем наукоємності, що відповідає визначеному переліку у структурі світового товарного ринку і пріоритетам науково-технічної та інноваційної політики розвинутих країн. Особливістю високих технологій є те, що з їхнім стрімким розвитком змінюється ринок, прискорюється прогрес інших секторів економіки.

На сучасному етапі розвитку світу високі технології існують як частина технологічної бази в усіх галузях економіки. У структурі промислового виробництва до високотехнологічних галузей зазвичай відносять ряд підгалузей машинобудування — випуск електронно-обчислювальної техніки та периферійного обладнання, авіаційної та ракетно-космічної техніки, промислових роботів та засобів комплексної автоматизації виробництва, засобів радіозв'язку, радіолокації та радіонавігації, складної побутової радіоелектронної техніки, приладобудування. До них додаються фармацевтична промисловість, деякі види хімічного виробництва й атомна промисловість, у яких частка витрат на НДДКР є порівняно високою.

Міжнародний ринок технологій можна поділити на три сегменти:

• ринок обладнання і устаткування;
• ринок науково-технічних послуг;
• ринок ліцензій і патентів.

На ринках високотехнологічної продукції домінують найбільш розвинуті країни — США, Японія, ФРН, Велика Британія, Франція, які володіють 46 макротехнологіями та контролюють 80 % цих ринків. До них стрімко наближаються Південна Корея, Малайзія, Сінгапур, Гонконг та інші нові індустріальні країни. Приблизно схожий розподіл сил спостерігається у світовій торгівлі високотехнологічними послугами, де головну роль відіграють розвинуті країни, економічні агенти яких спроможні надавати клієнтам найширший спектр послуг. 

Однією з основних форм передання технологій с ліцензійна угода. Об'єктами такої угоди можуть бути патенти, ноу-хау, винаходи, промислові зразки тощо. Варто зазначити, що щорічне зростання ринку ліцензій та патентів становить понад 10 %.

На сучасному етапі в Україні спостерігається тенденція до зниження ефективності зовнішньоекономічної діяльності, посилення імпорто-залежності від високотехнологічних товарів і науково-технічних послуг.

Залежно від рівня технологічного розвитку, організації і методів зниження затрат виділяють три типи виробничих систем:

- М'яка донаукова виробнича система (військово-анархічна система)

 Це фабричне і мануфактурне виробництво, що спирається на механізацію виробництва‚ передачу основних технічних функцій машині‚ прості вузькі спеціальності. Використовується система універсальних машин (неспеціалізовані верстати і устаткування).

Управління виробництвом носить конфліктний характер. У основі - нагляд над працівниками. Характерні: нестійкість стосунків, використання нееквівалентного обміну і зовнішніх ринків (створення гостро конфліктних  ситуацій на підприємствах і у взаємовідношенні з партнерами).

- Жорстка наукова виробнича система (фордизм)

Це конвеєрне виробництво, що спирається на систему спеціалізованих машин та технологічний імператив.

Характерне масове, серійне виробництво на основі управління технікою, технологіями, товарно-матеріальними і виробничими запасами.

Система виробничого і оперативного управління передбачає:

виробниче планування (нормування матеріальних, трудових і фінансових ресурсів);

маршрутизацію (розробка послідовності операцій і шляхів проходження продукції через виробниче устаткування);

календарне планування (розробка графіку робіт і узгодження різних стадій і способів обробки продукції);

диспетчеризацію (розподіл виробничих завдань і маршрутно-технологічних карт серед підрозділів фірми);

контроль за якістю продукції;

наукова організація праці (удосконалення виробничих прийомів і розподілу обов'язків між працівниками.

- М'яка наукова система,що базується на гнучких виробничих технологіях (тойотизм)

Сучасний тип постіндустріального економічного зростання, що з'явився як реакція на зростання гнучкості і мобільності виробництва.

Основний принцип - пошук оптимального поєднання людських цінностей, організаційного навчання і безперервної адаптації до змінних умов.

Гнучка виробнича система (комп'ютеризоване виробництво, здатне адаптуватися до різних варіантів одних і тих же операцій).

Особливості організації процесу управління виробництвом в умовах м'яких виробничих систем:

системне управління виробничим процесом;

управління матеріальними запасами (використання комп'ютеризованої системи‚ що координує дані всіх підрозділів з метою забезпечення безперебійного виробничого процесу);

планування виробничих ресурсів (на основі довгострокових генеральних планів складається прогноз ринкової кон'юнктури, план інженерно-конструкторських розробок, фінансові показники, планування зайнятості, і виробничий графік);

цільове управління якістю продукції (системи гарантії якості, статистичний контроль за виробництвом і якістю продукції);

управління людськими ресурсами (участь самих працівників в процесі організації виробничих процесів та складання графіка роботи).

В основі глобального економічного розвитку знаходиться закон міжнародного поділу праці. Міжнародний поділ праці - одна з форм територіального або географічного поділу праці. Його можна визначити як процес стійкої концентрації в окремих країнах виробництва певних видів матеріальних благ чи послуг понад внутрішні потреби, тобто для зовнішнього обміну, і одночасно як процес стійкого задоволення внутрішніх потреб у тих чи інших товарах і послугах за рахунок ввезення ззовні.

Значущу  роль в формуванні світової економіки відіграють ТНК – транс національні корпорації, а також   вільні економічні зони.

Транснаціональні корпорації – корпорація, в якій головна компанія належить капіталу однієї країни, а філії знаходяться в багатьох країнах.

Кількість ТНК сягає 40 тис., а філій за межами країн базування – 206 тис. Річний обсяг продажів закордонних філій ТНК зріс до 14 трлн. дол. наприкінці   90-х років ХХ століття (для порівняння: у 1980 р. він складав лише 3 трлн. дол.). Транснаціональними корпораціями контролюється 50-60% світової торгівлі, 80% патентів на нову техніку і технологію, 70% валютних і ліквідних ресурсів на ринку розвинених країн. На внутрішньо фірмові операції ТНК приходиться близько 1/3 усієї світової торгівлі. На їх підприємствах зайнято близько 50 млн. чоловік, або кожний десятий зайнятий у розвинених країнах та країнах, що розвиваються.

На приблизно 100 самих великих ТНК приходиться третина всіх прямих іноземних інвестицій, 80% обміну науково-технічною продукцією. Серед них: 26% працюють в галузі електронної промисловості, 24% - гірничо- та нафтодобувній, 19% - автомобільній, 15% - хімічній і фармацевтичній, 9% - харчовій, 4% - торгівлі, 4% - металургійній.

Першими вільними економічними зонами були так звані «вільні порти», що створювалися з метою інтенсивного розвитку місцевого ринку, а також для прискореного розвитку міжнародної торгівлі.

Першим   у   світі   статус «вільного порту» одержало місто Генуя (Італія) у 1595 році. Відтоді «вільні порти» виникли   в   Саїді,   Мальті, Адені, Колоні (Панама) та в інших країнах світу.

В рамках, як правило транснаціональних корпорацій (ТНК), існує  сучасне явище розподілу праці - ланцюги доданої вартості ( від англ. Global Value Chains). Це явище базується на використанні ТНК перевагами різних юрисдикцій (країн або об'єднання країн) при плануванні свого оподаткування та класичних і альтернативних теоріях міжнародної торгівлі. Приблизно 80% світової торгівлі припадає саме на ланцюги поставок. За оцінками Світового банку та Всесвітнього економічного форуму, зменшення високої вартості трансакцій і зайвої бюрократії, з якими стикаються торговельні оператори, забезпечить відчутне зростання глобального ВВП. Зокрема, цьому сприятиме спрощення процедур експортно-імпортних операцій, що, в свою чергу, може забезпечити зростання світової торгівлі на 3–5%.

Глобальний ланцюг створення вартості – це послідовність взаємопов’язаних видів діяльності зі створення доданої вартості, розташованих як мінімум на двох континентах або в межах двох торгових блоків, що забезпечують виробництво товару чи послуги, починаючи з ідеї щодо їх створення та закінчуючи доставкою до кінцевого споживача. Є складним утворенням, основу якого складає значна кількість компаній, кожна з яких від­повідає за окремий вид економічної діяльності.

Міжнародний ринок товарів: сутність, інфраструктура, ціноутворення

Світовий ринок - система обміну товарами і послугами, що виникла на основі міжнародного поділу праці й міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин. Функціонально світовий ринок є полем та результатом докладання праці, капіталу, природних та інших ресурсів. Організаційно цей ринок є сукупністю прямих взаємовигідних договорів (між рівноправними партнерами), спрямованих на задоволення потреб у товарах та послугах, забезпечення необхідними ресурсами та отримання доходу.

Світовий ринок утворився наприкінці XVIII ст. у результаті активізації торгівлі між країнами. Етапи еволюції світового ринку: внутрішній ринок (форма господарського спілкування, за якою виробник самостійно продає товари всередині країни), національний ринок (внутрішній ринок, частина якого орієнтується на іноземних покупців), міжнародний ринок (частина національних ринків, що безпосередньо пов'язана із закордонними ринками).

Інфраструктура світового ринку представлена міжнародними економічними, фінансово-кредитними установами і організаціями як загальносвітового (СОТ, Міжнародна торгова палата, Міжнародний валютний фонд тощо), так і регіонального значення (Європейський банк реконструкції та розвитку тощо).

Ціноутворення в міжнародній торгівлі

Як відомо, ціна - це грошовий вираз вартості товару. В основі вартості лежать затрати на виробництво та реалізацію продукції з врахуванням чистого доходу та платежів до бюджету. Із зміною вартості, як правило, змінюються і ціни на товари. В міжнародній торгівлі використовуються світові ціни. Вони виступають як ціни, що їх узгоджують між собою найбільші продавці та покупці, або як ціни основних світових торгових центрів, таких, наприклад, як Чикагська торгова біржа, Лондонська біржа металів тощо.

Виробництво сільськогосподарської продукції у світі: природні, соціальні, економічні чинники,  особливості просторової організації.

Сільське господарство - найдавніша галузь матеріального виробництва і особлива галузь економіки. Адже воно займається вирощуванням культурних рослин (рослинництво) і розведенням і вирощуванням домашніх тварин (тваринництво). Інші галузі (рибальство, бджільництво, шовківництво) відіграють значно меншу роль. Тим самим сільське господарство забезпечує населення продуктами харчування і, водночас, промисловість - сировиною.

Співвідношення рослинництва і тваринництва залежить від кількох чинників: рівня індустріалізації країни (в Північній Америці та Європі - високомеханізоване тваринництво), природних умов (пасовищне тваринництво в посушливих степо­вих та напівпустельних районах), етнічних і релігійних особливостей тієї чи іншої країни (наприклад, іслам забороняє вживання свинини, індуїзм - вбивати корів). У цілому в економічно розвинутих країнах Європи і Англо-Америки переважає тваринництво, що ведеться на передовій базі з використанням досягнень науки, а в країнах, що розвиваються, особливо в екваторіальній, субекваторіальній зоні та зоні мусонного клімату - рослинництво.

Провідною галуззю в більшості країн, що розвиваються, є рослинництво. Лише у деяких із них переважає тваринництво. Так, у країнах Північної Африки та Південно-Західної Азії через бідність ґрунтів та посушливість клімату рослинництво майже не розвивається, а з галузей тваринництва розвиненими є вівчарство та розведення верблюдів..

У високорозвинутих країнах головним є тваринництво, яке дає більшу частину продукції сільського господарства і забезпечує населення основною частиною білкової їжі (м’ясо, молоко, яйця).

Видобування й споживання паливних мінеральних ресурсів, глобальні     ринки     вугілля, нафти й природного газу  (робота в групах за атласами)

Робота з атласом. Питання: 1.Назвіть головні світові райони видобування а)вугілля (Китай, Індія, США, Австралія, ЄС, Індонезія, РФ, ПАР); б)нафти (Ліга Арабських Держав, США, Саудівська Аравія, РФ, Іран, Китай) ; в) газу (США, РФ, Китай, Іран,Канада, Норвегія. 2. Проаналізуйте споживання цих мінеральних ресурсів.

Глобальні ланцюги доданої вартості у виробництві чорних металів, алюмінію, міді; чинники та форми спеціалізації країн (робота в групах за атласами)

Робота з атласом. Питання: 1.Назвіть основні світові райони видобування      а) залізних руд; б)марганцевих руд; в) хромових руд; г) алюмінію;  д) міді.           2. Визначте регіони та країни споживання цих мінеральних ресурсів. 

Сучасна географія виробництва транспортних засобів, електроніки,   фармацевтичної продукції,  чинники участі національних економік            у глобальних ланцюгах доданої вартості

Робота з атласом. Питання: 1.Назвіть головні  світові центри виробництва:  а)транспортних засобів; б)електроніки;  в)  фармацевтичної продукції.              2. Які чинники впливають на участь національних економік            у глобальних ланцюгах доданої вартості?

Виробництво текстилю, одягу, взуття: сучасна просторова організація, чинники міжнародної спеціалізації  (робота в групах за атласами)

Робота з атласом. Питання: 1.Назвіть  центри виробництва   а) текстилю, одягу, взуття.   2. Які чинники впливають на їх розміщення?

IY .Закріплення нових знань, умінь та навичок

Дайте відповіді на питання: 1. Дайте визначення понять  «глобальна економіка»,   «глобальні ланцюги доданої вартості». 2. Дайте характеристику особливостям глобальних ланцюгів доданої вартості в фармацевтичній промисловості.

Y. Підсумок заняття

Обмін результатами роботи в групах.

YI. Домашнє завдання:

1.Опрацювати конспект лекції №11 (інформація  в Googl клас).

Дослідження : 1. Світовий ринок патентів: лідери й аутсайдери.          2.  Роль транснаціональних компаній у розвитку машинобудівних та хімічних виробництв в Україні