Година спілкування для учнів 5-х класів "Толерантність".

ГОДИНА СПІЛКУВАННЯ

Тема: «Толерантність”
 

Мета: допомогти учням з'ясувати сутність поняття «толерантність»; розвивати почуття колективізму, солідарності, вміння слухати; показати, що важливим у стосунках між людьми є вміння спілкуватися; переконати учнів у необхідності бути терпимими до оточуючих; навчити встановлювати стосунки на доброзичливій, толерантній основі.

Обладнання: плакати з цитатами: «Перед великим розумом я схиляю голову, перед великим серцем я стаю на коліна» (Гете), «Моя свобода розмахувати руками завершується там, де починається ніс мого сусіда» (Емерсон); роздавальний матеріал (текст «Чи терпимі ми», роздруковані картки з матеріалом для обговорення, роздруковані аркуші, на яких намальована квітка «Толерантність»).
Коментар: до початку заняття вчитель вивішує на класній дошці плакати з цитатами.

Хід заняття:
Гра «Доторкнись до мене ніжно».
Учитель зав'язує очі трьом бажаючим учням і просить їх, не розмовляючи, доторкнутися до обличчя, рук, волосся трьох інших учнів. Потрібно відгадати свого напарника або напарницю, назвати його (її) ім'я, прізвище. (Після такого вступу, коли учні заінтригувалися, учитель оголошує тему заняття.)
Слово вчителя.
Тема сьогоднішнього нашого Заняття — «Толерантність».
- Що означає це поняття?

- Чи завжди ми в житті толерантні до інших людей?

- Які якості має толерантна людина і як їх виховати в собі?

На ці та багато інших запитань нам доведеться сьогодні відповісти.
Кожна людина неповторна. Світ тому і цікавий, що ми всі різні. У класі у вас, напевно, є друг або подруга. Сядьте поруч і складіть таблицю «Я і мій друг (моя подруга)», або «Я і мій однокласник (однокласниця)» (учитель малює шапку таблиці на дошці):

Вправа:Чим ми схожі? Чим ми різні?

Робота в парах.
Учні складають таблицю, після чого відповідають на такі запитання вчителя:
- Чи заважають вашому спілкуванню відмінні риси характеру?

- Якщо так, то які? Якщо ні, то чому?
Слово вчителя.
Іноді риси характеру товариша або подруги вас нервують, іноді, навпаки, вам допомагають прийняти певне рішення. І незважаючи на відмінності у характерах, ви є друзями, вам цікаво разом. Тому ж терпимість потрібно проявляти до всіх.
Толерантність — це визнання поваги до інших людей, уміння жити разом з іншими людьми.
Давайте перевіримо, чи терпимі ми, чи потрібно нам виховувати в собі цю якість.
Тестування «Чи терпимі ми?».
Вибери твердження, які відповідають твоїй поведінці.
1. Ти не погоджуєшся з товаришем...
а) Ти все ж таки слухаєш його.
б) Ти не даєш йому говорити.
2. У класі ти вже відповів...
а) Ти даєш можливість відповісти іншим.
б) Тобі хочеться відповісти ще.
3. Товариш зрадив тебе...
а) Ти намагаєшся з ним порозумітися.
б) Ти помстишся йому.
Якщо в усіх трьох випадках ти вибрав твердження «а», ти — терпима людина.

Слово вчителя.
Люди з фізичними вадами мають право, щоб із ними поводилися так само, як із іншими. Послухайте одну історію.
Далеко-далеко у космічному просторі є планета, така ж, як Земля. Люди, які живуть на цій планеті, є такими ж, як і ми, за винятком того, що в них лише одне око. Але воно особливе. Ним вони можуть бачити в темряві, дивитися в безмежну далечінь і бачити крізь стіни. Жінки на цій планеті такі ж, як і на Землі. Та якось в однієї жінки народилося дивне дитя: воно мало двоє очей. Його батьки були дуже засмучені.
Проте хлопчик ріс щасливим. Батьки любили його, милувалися ним. Але їх непокоїло, що він був таким незвичайним. Вони показували його багатьом лікарям, але ті тільки хитали головами і говорили: «Нічого не можна зробити».
Коли хлопчик підріс, він мав щораз більше проблем. Оскільки він не міг бачити в темряві, то змушений був носити з собою якесь джерело світла. Коли він пішов до школи, то не міг читати так добре, як інші діти. Учителі мусили надавати йому спеціальну допомогу. Хлопчик не бачив на великій відстані, тому потребував спеціального телескопа, щоб бачити інші планети. Деколи він, вертаючись зі школи, відчував себе дуже самотнім. «Інші діти бачать предмети, які я не можу бачити,— думав він.— Я мушу навчитися бачити те, чого не бачать вони».
І одного чудового дня він помітив, що дійсно може бачити те, чого не можуть інші. На відміну від них, він бачив увесь світ у кольорі. Одразу після цього відкриття він вивів батьків на вулицю і розповів про те, що бачив, дуже здивувавши їх тим. Його друзі теж були здивовані. Він розповідав їм чудові історії, вживаючи слова, які вони ніколи до цього не чули, як-от: червоний, жовтий, оранжевий... Говорив про зелені дерева і пурпурові квіти. Кожен хотів знати, якими він бачить речі. Хлопчик розповідав дивні історії про глибокі сині моря і піняві хвилі з білими гребенями. Дітям подобалися оповідання про дивних драконів, особливо коли він описував їхню лискучу шкіру, очі, гарячий подих.
Одного дня він зустрів дівчину. Вони покохали одне одного. Вона не мала нічого проти того, що він не схожий на інших. І тоді він відчув, що йому це також байдуже. Хлопець став дуже відомим. Люди з усієї планети приходили, щоб послухати його. У молодого подружжя народився син. Дитина була такою ж, як і всі на планеті, і мала лише одне око.
Запитання до учнів.
- Як ви думаєте, як почувалася людина, маючи двоє очей, в той час як інші мали одне?
- Які труднощі виникали у хлопця з двома очима? Чому?
- Якої особливої турботи, на вашу думку, потребують діти із фізичними вадами?
- А що коли б дитина із фізичними вадами була у вашому класі, як би ви до неї ставилися?

Слово вчителя.
Ми всі різні. Але потрібно бути терпимими (толерантними) одне до одного.
Але чи означає толерантність терпимість до всього? Хіба можна терпіти, якщо хтось затіває бійку, ображає інших?
Саме тут і існує межа. Ми маємо багато прав, але не маємо права порушувати права інших. Американський філософ Ф. Емерсон сказав: «Моя свобода розмахувати руками завершується там, де починається ніс мого сусіда». (Учитель звертає увагу учнів на плакат із цим висловом, що висить на дошці.)
 

Творча робота «Квітка "Толерантність"».
Учитель роздає роздруковані аркуші, на яких намальована квітка, і просить учнів написати на її пелюстках синоніми до слова «толерантність». (Мудрість, чуйність, відповідальність, взаєморозуміння, терпимість, людяність, об' єктивність, повага, доброзичливість тощо.)

Слово вчителя.
Сьогодні ми з вами замислилися, що таке толерантність, як нам зробити наше життя кращим. І ми зрозуміли, що свобода кожного з нас ґрунтується на солідарності всіх.
Ми живемо серед людей і повинні доброзичливіше ставитися одне до одного. Треба навчитися рахуватися з думками і вчинками інших, уміти зрозуміти людину і вибачити її, бути дружелюбними, не робити іншим такого, чого б ти не хотів для себе. А для цього необхідно викоренити зі своїх сердець зверхність, байдужість, упередженість. І тоді вас — щирих, добрих, сердечних — будуть усі любити і поважати, і світ стане кращим!

Заключне слово вчителя.
Я хочу закінчити годину нашого спілкування словами німецького поета Гете: «Перед великим розумом я схиляю голову, перед великим серцем я стаю на коліна». (Учите звертає увагу учнів на плакат із цим висловом, що висить на дошці.)