Стаття «Організація психологічної підтримки та супроводу внутрішно переміщених осіб»

Стаття «Організація психологічної підтримки та супроводу внутрішно переміщених осіб»

Діти-переселенці – це діти, які потрапили в складні життєві обставини.

Останнім часом дуже часто можна чути, як українців, які змушені були змінити місце проживання внаслідок чи то анексії Криму чи військовим діям на Донбасі називають біженцями. Однак, слід зауважити, що вони не є такими,  ці особи відносяться до категорії внутрішньо переміщених осіб, або вимушених внутрішніх мігрантів. Таким чином, особи із сім’ями підпадають під статус сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Проблеми,  які спостерігаються  у вимушених мігрантів:

-  Емоційні порушення - агресивність, тривожність, пригніченість.

Крім того, у дітей старшого шкільного віку виокремлюється проблема професійно-особистісного самовизначення.

     Психолог Ірина Верещак наводить особливості дитячої та підліткової психотравматизації:

-  Почуття незахищеності й безпорадності, пов’язане з перебуванням у позиції жертви;

-  Тривога про майбутнє, очікування «поганого», страх змін;

-  Сором, низька самооцінка й почуття провини;

-  Травматичні ігри, у яких повторюється певний епізод травми;

-  Деформація картини світу, де немає свободи вибору;

-  Різні страхи з тривалістю у часі, отже, деструктивні за своїм характером;

-  Травматичні сновидіння і порушення сну.

Існують такі напрямки допомоги, вимушеним мігрантам:

Соціальний: полягає у співпраці з  різними установами соціального захисту.

Інформаційний: полягає у співпраці з  різними установами соціального захисту.

Правовий: полягає у співпраці з органами внутрішніх справ, юридичними установами.

Медико-соціальний: полягає у співпраці із закладами  охорони здоров’я.

Соціально-педагогічний: полягає у співпраці з установами соціального захисту, органами внутрішніх справ, закладами позашкільної освіти, волонтерськими організаціями.

Психологічний: полягає у співпраці із закладами охорони здоров’я, ПМПК, психологічними службами, а також:

        Основними напрямками роботи практичного психолога є створення сприятливого соціально-психологічного клімату в навчальному закладі та оптимізації змісту і форм психологічної просвіти педагогічних працівників і батьків.

        Специфіка роботи з дітьми із зони АТО має певні особливості: головне для цих дітей мати почуття безпеки, тож важливо його створити. У роботі психолога на першому місці має бути вміння отримувати інформацію безпосередньо від клієнта й уважно його вислухати. В основі роботи лежить повага до дитини. Адже дитина має право знати, що все, що з нею відбувається, що її стан – це нормальна реакція на стрес. Якщо реакції неприємні для дитини, то наше завдання – дати дітям навички позбавлення цих реакцій. У результаті роботи з психологом спогади про минуле в дітей залишаються, але зникає почуття страху. Наше завдання полягає в тому, щоб діти думали про щось більш важливе, ніж про страхи. Дітям пропонуємо модель самодопомоги, учимо вимірювати рівень тривоги. Такі психологічні заняття дають значний терапевтичний ефект. Діти з посттравматичним розладом часто відмовляються від улюблених речей і занять. Психологи розставляють акценти, щоб наблизити дітей до їхніх улюблених занять, оскільки раніше вони не могли займатися ними протягом місяців. Важливо роз’яснити дітям, що їхньої провини в подіях на Сході України немає.

         Щодо  здійснення психологічного, соціально-педагогічного супроводу на рівні начального закладу.

         Особливої уваги потребують діти. Адже вони найбільш болісно переживають кризові ситуації. Тому під час роботи з вимушеними переселенцями найважливіший етап – це аналіз наявного психоемоційного стану дитини. Він здійснюється за наступними напрямками:

1. проведення діагностичного опитування батьків (теперішнього місця проживання, матеріальне забезпечення, індивідуальні особливості дитини, які потрібно враховувати (рівень навчальних досягнень, відвідування гуртків, стан здоров’я тощо);
2. опосередкованого спостереження під час годин психолога та просвітницьких заходів (особливості спілкування з однолітками, ставлення до психолога, готовність іти на контакт, активність, уміння обстоювати свою думку, реакція дитини на висловлювання інших дітей на критику та, навпаки, реакція дітей на висловлювання дитини-переселенця, міжособистісні відносини з однолітками);
3. опитування класного керівника (за потреби вчителів-предметників): адаптація до навчання, ставлення до вчителів тощо;
4. проведення індивідуальних бесід з дитиною (за потреби).

     Якщо стан дитини відповідає нормі, то учень залучається до загального супроводу класу. У випадку, якщо не відповідає нормі, - планується і проводиться індивідуальний соціально-психологічний супровід. Він включає в себе комплекс заходів:

• поглиблена діагностика з метою визначення причини труднощів дитини;
• за результатами поглибленої діагностики планується корекційно-відновлювальна і розвивальна робота.

        На заняттях та індивідуальних консультаціях застосовують метод ігрової терапії. Саме сюжетно-рольові ігри сприяють корекції самооцінки дитини, формуванню в неї позитивних взаємин з однолітками й дорослими. У результаті гри діти по черзі обмінюються ролями. Здатність дитини «увійти в роль», обіграючи певний образ, є важливою умовою корекції емоційного дискомфорту. Також є доцільними ігри драматизації з використанням відомих казок. Казка активізує уяву дитини, яка не просто наслідує, а створює образ персонажа, уподібнюється йому. Саме це є важливою умовою, необхідною для корекції як емоційного дискомфорту, так і негативних характерологічних проявів. Свої негативні емоції та якості особистості діти переносять на ігровий образ, наділяючи ним персонажів.

      Ефективним методом у корекції емоційних станів є метод арт-терапії: малювання, створення колажів. Одним із найефективніших методів у роботі з дітьми, які перенесли психотравму, метод «проективного малюнка». Малюючи дитина дає вихід  своїм пригніченим почуттям, бажанням, мріям, стикається з деякими образами, що є неприємними, травмуючими, висловлює власне ставлення до них. Це дає змогу відпрацювати психотравмувальну ситуацію минулого і пов’язаний із нею емоційний стан, активізувати можливості само-зцілення, закладені у психіці дитини.

• паралельно іде робота із сім’єю;
• робота з педагогами (проведення навчальних семінарів, надання методичної допомоги, підтримки тощо);
• організація дозвілля дітей.

        Таким чином, постійний контакт з батьками, психологом, педагогами, друзями  допомагає дітям відновити почуття безпеки, захищеності.

        Процес адаптації дітей-мігрантів повинен проходити в контексті процесу розвитку особистості в цілому і повинен розглядатися з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей.

        Одним з дієвих способів встановлення безпечного, комфортного середовища у навчальному закладі, вирішення учнівських конфліктів є впровадження програм примирення серед однолітків (кола цінностей, медіації). Шкільні служби порозуміння сприяють покращенню загального мікроклімату, зниженню кількості конфліктів та випадків прояву насильства серед учнів, посиленню ролі та участі батьків у процесі виховання дітей. А також єфективним інструментом сприяння адаптації дітей та підлітків з сімей мігрантів є спеціально організоване освітнє середовище, що дозволяє пом'якшити складності соціокультурної адаптації і сприяти інтеграції дітей з сімей мігрантів до приймаючого співтовариства. Ефективність інтеграції   визначається поєднанням заходів, спрямованих на роботу не тільки з дітьми та підлітками з родин мігрантів, але і з іншими дітьми, що навчаються в освітньому закладі, а також з педагогічними колективами.

     Діти почувають себе краще, коли бачить, що дорослі створюють атмосферу поваги й моралі. Якщо демонструвати повагу до дітей і послідовність у своїх взаєминах із ними, то це приводить до виникнення довіри в дітей. Це дуже важливо для того, щоб діти виробили позитивні почуття до свого оточення і власного майбутнього. Поки політична ситуація складна – важко організувати психологічну допомогу так, як ми це розуміємо. Ми вчимо дітей бути добрими. Вони набувають  почуття гордості за те, що вони упоралися зі складною ситуацією, яка сталася в їхньому житті. А також проводяться заняття для батьків. Ціль яких є: нормалізація дитячих реакцій, поліпшення середовища, відновлення картини світу дитини, подача інформації про події у світі, стратегія допомоги батькам, інформування батьків про роботу в дитячих групах, зв'язок батьків зі шкільними та районними службами. Під час таких занять батьки повинні набути навички надання допомоги дітям у використанні релаксаційних технік, відновленні щоденних справ, плануванні їхньої діяльності з дітьми, регулюванні свого емоційного стану і дітей.Основна (важлива) робота батьків – уміння слухати і чути дітей, коли вони говорять про свої стани, страхи, розповідають сни. На заняттях батьки діляться своїми думками щодо допомоги дітям, знахідками та проблемними питаннями. Ці обговорення дуже цінні, оскільки сприяють подоланню напруженості в батьків, згуртовують їх, деякими батькам важко слухати те, що розповідає дитина, і в таких випадках потрібен фахівець.