20 червня о 18:00Вебінар: Особливості організації навчальної діяльності учнів, що мають розлади аутистичного спектру

Година спілкування "Хай в серці кожної дитини живе любов до України"

Про матеріал

Година спілкування

«Хай в серці кожної дитини живе любов до України» розроблена з метою поглибити знання учнів про Україну як незалежну державу, про державну символіку України – герб, прапор, гімн, про рослинні символи України та народні обереги; виховувати любов до рідної землі, повагу до історичних та культурних надбань українського народу, почуття національної гідності.

Перегляд файлу

Озерянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

 

 

 

 

 

 

 

 

Година спілкування

на тему:

«Хай в серці кожної дитини живе любов

до України»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                 Підготувала

                                                                                        вчитель початкових класів

                                                                                     Левицька Марія Іванівна

 

2017

Година спілкування

«Хай в серці кожної дитини живе любов до України»

 

Мета: поглибити знання учнів про Україну як незалежну державу, про державну символіку України – герб, прапор, гімн, про рослинні символи України та народні обереги; виховувати любов до рідної землі, повагу до історичних та культурних надбань українського народу, почуття національної гідності.

Обладнання: державні символи України, вишиті рушники, український вінок, квіти, гілочки калини, хліб-сіль, презентація про Україну, малюнки з краєвидами України, на дошці – вислови “Верба і калина – символи України”, “Барвінок – символ кохання і вірності”, “Васильок – символ святості і чистоти”,  карта України,  народні символи України.

Тип години спілкування: мандрівка.

 

Хід заходу

І. Організаційна  частина.

1.Вправа «Вітання»

Доброго дня сонцю, доброго дня землі,

Доброго дня вам, доброго дня мені,

Доброго дня, Україно!

- Діти сьогодні до нас завітали гості . А коли в домі гості - свято. Тож проведімо  годину спілкування так, щоб нашим гостям було цікаво.

Учень.  Здрастуй, земле,чарівнице!

Учениця. Щирі люди, доброго вам дня!

Учень. Хочемо низько ми вам поклонитись!

Учениця. Бо всі ми України рідної сім’я!

Учень.        

                    На білому світі є різні країни,

                    Де ріки, ліси і лани.

Та тільки одна на землі – Україна,

А ми – її доньки й сини.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють.

І квіти усюди ростуть.

Та тільки одну Батьківщину ми маємо,

Її Україною звуть.

(Хлопчик і дівчинка в національному вбранні виносять хліб на вишитому рушнику Хлопчик

  За народним звичаєм стрічаєм, 
  Як здавен ведеться на віку,
  Ми гостей пшеничним короваєм
  На чудовім тканім рушнику.

 

 

Дівчинка

 Хай рясніють квіти малиново,
  Пахне хай духмяно коровай,
  Щоб і дар земний, і щире слово
  Ви відчули, завітавши до нас на свято.

ІІ. Основна частина

1. Повідомлення теми заняття

Учитель. Сьогодні ми проведемо годину спілкування на тему: «Хай в серці кожної дитини живе любов до України». Лелека хоче запросити Вас у лелечий політ усією шкільною родиною і з  висоти лелечого польоту помилуватися мальовничою красою нашої Батьківщини.

Лелека (бусол, бузько, чорногуз, гайстер) - символ поваги до батьків; символ мандрівників; сімейного благополуччя, щастя; батьківщини. Лелека в українців – святий птах, який, за повір’ям, має риси і звички, що притаманні людям. В народному уявленні він є символом праці і відданості. Де він покладе своє гніздо, тій хаті буде щастити, а якщо його образити, він і хату може спалити, влаштовує своє гніздо близько осель людини. За повір'ям, село, в якому є хоч одне гніздо лелеки, вважається застрахованим від "великої тучі з бурею", а двір, що вподобали лелеки, - щасливим. Та й сам птах для гнізда обирає собі хату спокійну й побожну.

    Якщо ви втомитесь від польоту наш Лелека вибиратиме цікаві місця для відпочинку і ви не тільки відпочиватимете, а й дізнаєтесь багато цікавого про свою Батьківщину. Отож, вирушаймо в політ. (звучить легенька музика)

2. Слухання легенди

     Розпочнемо нашу мандрівку легендою.

Легенда:

Давня легенда розповідає, що на світанку нашої Землі Бог оглядав творіння рук своїх, і, натомившись, вирішив перепочити. Земля, де зупинились Бог з ангелами, була вельми багатою на сонце, звірів та пташок. А найбільше сподобалися Богові люди того краю. До якої хати не заходив Він зі своїми супутниками, - всюди їх зустрічали хлібом та сіллю. Так сподобалася Богові та місцина, що Він став часто сюди навідуватися зі словами:

- Рушаймо у край!

Кажуть, що з того і пішла назва нашої держави – «Україна».

Слово вчителя

Україна – це наша земля, наш рідний край, наша країна з багатовіковою славною історією, мудрими людьми, чарівними піснями, що дивують світ, з багатими народними традиціями, мальовничими картинами природи. Вона в усьому, що нас оточує: у замріяному шелесті листя, чарівній таємничості нічного зоряного неба, діамантовому блиску росяної краплинки на тендітній квітковій пелюсточці, у кожній стежинці, якою ми поспішаєтимемо до школи. Все це рідне і близьке для кожного з нас.

3. Столиця України - Київ

- А зараз наш Лелека пропонує нам відпочити у столиці нашої держави - славному Києві.

     Наша столиця

Чудовий день. Ясна пора.

Легенький вітерець повіяв.

На кручах сивого Дніпра

Стоїть столиця наша – Київ.

Квітує свічами каштан,

На храмах сяє позолота.

Гостинно в гості кличе він

Відчиняючи Золоті Ворота

- Давайте згадаємо легенду про створення Києва. Про що в ній розповідається?

- Київ – одне з найкращих міст світу. У Києві багато красивих вулиць. На всіх вулицях уздовж тротуарів висаджені дерева – каштани, липи, тополі, клени.

Особливо  красиві вулиці Києва навесні, коли починають цвісти каштани. Головна вулиця столиці України – Хрещатик. Багато років тому тут був
глибокий і довгий яр, який перехрещувався з другим яром і тому називався Хрещатим, мабудь, назва головної вулиці нашої країни і бере звідси свою назву. Але існують ще деякі легенди про назву Хрещатика. Спробуйте вдома провести дослідницьку роботу і дізнатись, звідки пішла назва цієї вулиці.

- У Києві є багато визначних місць.

1. Пам'ятний знак на честь заснування Києва.
2. Пам'ятник Богданові Хмельницькому.
3. Пам'ятка старовини "Золоті ворота”.
4. Софійський собор. Побудував його Ярослав Мудрий. Мудрим його назвали зате, що створив перші школи, першу в Київській Русі бібліотеку.
5. Пам'ятник Володимирові Великому.
6. Києво-Печерська Лавра.

4. Державні символи України

-І ось наш лелека знову піднімається у небо. А там розвівається прапор нашої України.
Незалежність нашої держави стала реальністю. Україна має свій герб, прапор, гімн і державну мову.

 

Загадка

Знак держави головний.

Всяк його повинен знати.

Воля, слава, сила в нім.

Тож попробуй відгадати.

                   (Герб)

   Герб – це офіційна емблема держави, що зображується на грошових знаках, печатках, на офіційних вивісках державних установ. Малий Державний Герб України – золотий тризуб на блакитному тлі. Він зустрічається ще з часів Київської Русі. Отже, нашому гербу – більше тисячі років! Тризуб можна намалювати так, що він буде мати вигляд переплетіння літер заповітного для кожного українця слова «воля». Тризуб - символ влади над трьома світами (небесним, земним, підземним)

А ще число три завжди вважалося магічним. У народних казках – мудрість народу. Пригадайте, як у них згадується і про три бажання, які виконують чарівники, і про трьох богатирів, і про три дороги, що простеляються перед казковими героями, і про тридев‘яте царство.

                      ТРИЗУБ
Наш герб — тризуб. У ньому сила          
Отця небесного і сина.                             
Уважно придивись до нього —               
На Духа схожий він Святого,                  
Що голубом злетів з небес     
І у людських серцях воскрес.
Тризуб, немов сім'я єдина,
Де тато, мама і дитина
Живуть у мирі і любові
На Україні вольній, новій.
В. Паронова

Загадка

Синьо-жовте полотнище

Гордо майорить.

Це – ознака сили й слави

Української держави.

                                                                       (Прапор)

   Прапор – це державний символ. Роль прапора – бути попереду, вести людей за собою. На нашому державному прапорі поєднано два кольори: синій – знак мирного неба над головою, і жовтий – колір золотої пшеничної ниви. До прапора виявляють пошану, схиляють голову, військові віддають прапорові честь. Державні прапори майорять на вулицях міст і сіл під час державних свят.

 

Загадка

Коли звучить він – всі встають,

До серця руку прикладають,

І вголос, й подумки співають,

І Україну прославляють.

                                                                          (Гімн)

   Гімн – урочиста головна пісня, яка прославляє Україну. Національним гімном України  стала пісня «Ще не вмерла України ні слава, ні воля». Текст до неї написав український поет П.Чубинський. Музику склав композитор М.Вербицький. Гімн належить до найбільших святинь народу. Це слова і музика, при виконанні яких відчуваєш гордість за свій народ, за свою державу. Ця урочиста пісня звучить при відзначенні державних свят, на урочистостях, при вшануванні почесних гостей держави. Можна не раз побачити, як з гордістю і зі сльозами в очах слухають наші спортсмени Гімн України  при нагородженні на міжнародних змаганнях.

  Гарні слова підібрала про Гімн України Наталія Поклад

                    Гімн

Слова палкі, мелодія врочиста…

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка , міста –

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна,

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.

- А ще Україна має свою мову. Це одне з багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію.

- “Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива. Як їх почує!...”,-  писав Тарас Шевченко.

-Яка мова є державною мовою України?

- Так. Українська мова є національною мовою українського народу і бере свій початок із глибини віків.

- А хто з вас знає вірші про мову?

Учениця.

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту - на віки -

Українську рідну мову

В дар дали мені батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас, -

Бо ж єдина, так, як мати,

Мова в кожного із нас!

- Кожна справжня людина вивчає і шанує рідну мову – дорогоцінний скарб, духовну спадщину, передану нам попередніми поколіннями.

 Не ламай у лузі гілку калинову –

Сиротою станеш, як забудеш мову.

Можеш призабути запах рути-м’яти,

Але рідну мову мусиш пам’ятати.

Можеш не впізнати голосу діброви,

Тільки не зрікайся маминої мови....

5. Народні символи України

Слово вчителя:

Сьогодні завдання кожного з нас, громадянина України – знати, та поважати символи своєї Вітчизни і не дати нікому поглумитися над ними. Гордитися, що маємо свою державу, свою землю, свої традиції. Ми познайомилися  з державними символами України, а які ще символи ви знаєте? (відповіді учнів)  Звісно, народні. А щоб пригадати, які саме це символи, вам потрібно відгадати загадки і знайти малюнки-відгадки:

 

  1. Як прийде весна в садочок —
    до лиця білий віночок,
    ну а восени цій кралі
    приглянулися коралі. (Калина)

 

  1. Проливала дрібні сльози
    молода дівиця.
    Полоскала довгі коси
    у чистій водиці. (Верба)

 

 

  1. Лист зелений не пропав,
    а під снігом задрімав,
    щоб у синю сукенчину
    одягнуть весняну днину. (Барвінок)

 

  1. У матінки-квіточки
    лиш блакитні діточки.
    З жита виглядають,
    літечко вітають. (Волошки)

 

  1. У погожу літню днину
    він на варті біля тину,
    круглолицій та пригожий,
    і до сонця дуже схожий. (Соняшник)

Звичайно, скажеш одне тільки слово “Україна” – і в уяві обов’язково постануть хрущі над вишнями, калина в лузі, верба край долини...

  • А чи знаєте ви, що означають ці символи? (відповіді учнів з коментарем)

-  Символом нашого народу є калина.  Калина – це символ дівочої вроди, вірності, чистоти. Калина – це пам'ять. Пам'ять про матір найдорожчу людину в світі, про тих, хто не повернувся до рідного дому. За традицією на могилах загиблих садили калину.

 Калина – це і символ про неньку – Україну, свою домівку. Вона оспівана у піснях.  Одну з них ми зараз послухаємо.

Пісня «Матуся навчила»

- Наступним символом України є верба. Правду каже прислівя «Бе верби і калини нема України». Ранньої весни, коли ще лежить у лісі сніг, розпускаються квіти верби. Їх ще називають вербовими котиками.

  • Як ви думаєте, а чому вони так називаються?
  • Послухайте «Казку про котики» Надії Кирян.

- Верба - це одна з перших рослин, що, за біблійними легендами, після всесвітнього потопу виросла на берегах річок та водойм. Українці вірили, що дерево, яке одним із перших викидає бруньки, тобто прокидається до життя, передає   людині силу та здоров’я, оберігає її та захищає.

  Верба – це образ весни, Батьківщини, України і, разом з цим, жіночого смутку і вдівства.

   Верба завжди добре впливала на організм людини. А в останню неділю перед Великоднем люди  освячують у церкві вербові гілки, б'ють ними один одного, промовляючи:

Не я б'ю – верба б'є,
Не будь сонливий.
До роботи лінивий,
Будь здоров, як вода,
Рости, як верба!

У нашій народній символіці особливе місце посідає барвінок. За українськими народними уявленнями, барвінок символізує трійцю: дитинство, зрілий вік, старість; батька, матір, дитя; весну, літо, осінь; вічне нев'януче кохання, нестаріюче життя, пам'ять, а тому з барвінком українці віками сплітали весільні вінки, робили косиці, плели вінки й на могили, що символізувало вічну пам'ять, садили й садять на могилах.

Васильки або волошки - символ ніжної і тонкої душевної краси, праведності і святості, душевної чистоти, скромності і привітності. Назва квітки, каже легенда, походить від імені хлопчика Василька, якого русалки на Зелені свята заманили в поле і залоскотали - і він перетворився у квітку, названу його іменем.

Вважається, що васильки мають значну магічну силу як оберіг від злих духів, лихої долі та всіляких напастей - витівок лукавого.

          Соняшник - символ Сонця, праці й достатку, сили і добробуту. Він - чи не найсильніший серед квітів... Крім цього соняшник символізує Батьківщину: як соняшник повертає за Сонцем свою голову, так і людина думкою, словом і ділом звернена до своєї Вітчизни. Як Сонце для соняшника - єдиний і незамінний орієнтир, так і для людини Батьківщина - єдина і найвища цінність.

 5.Українські обереги

Слово вчителя

- Крім рослинних символів існували ще й народні обереги. Це такі речі, які давали людині, щоб вони оберігали її у далекій дорозі і кожного дня у побуті, бо вважалося, що річ, зроблена добрими руками і з добрими думками, мала магічну силу, яка захищала людину у найвідповідальніші хвилини її життя. Така річ оберігала від напасті, від ворожби, від дурного погляду, від кулі на полі бою.

  Українці вважають своїми оберегами вінок, вишиванку, мак, рушник, хліб, часник, ляльку мотанку, лелеку.

          Вінок захищає дівину від недоброго ока та нечистої сили. У вінок вплітали не тільки 12 різних квітів, а й магічні трави та різнокольорові стрічки. Кожен колір є символом: коричневий – землі, жовтий – сонця, зелений – природи і краси, синій – неба і води, рожевий – достатку, малиновий душевності, фіолетовий – мудрості, жовтогарячий – хліба. білий – чистоти.

Вишиванка – символ здоров’я, краси, щасливої долі, родової пам’яті, любові, святості, оберіг. Матері вишивали сорочки своїм дітям, дівчата готували придане, вишивали своїм нареченим сорочки на знак вірності й кохання. Вишивка на грудях захищає душу людини від занепеду, руйнування.

Лялька мотанка була символом мудрості, берегинею роду.

Лелека. У народі вважають, що лелека будує гніздо лише там, де живуть добрі люди. Він охороняє їхню оселю і приносить щастя.

Мак захищає від лиходійства, відьом та інших істот.

Вишитий рушник стародавній оберіг дому. Ним зустрічали гостей, молоді ставали на рушник під час шлюбного обряду. Візерунок вишивки оберігає від лиха та захищає від хвороб. Червоний колір символізує любов, а чорний – журбу.

Український рушник! Він пройшов крізь віки. Та з ним і сьогодні тісно пов’язане наше життя. Нині так, як і колись, зустрічають молодих на весіллі. І хоча на нинішніх наречених – розкішні вінчальні сукні, женихи одягнені в елегантні смокінги, а весільний кортеж складають блискучі «іномарки», неодмінним атрибутом навіть найсучаснішого весільного торжества залишається, на щастя, простий український вишитий рушник.

Він не змінився, змінився час, іншою стала Україна, а він залишився колишнім. На ньому так само шаріють ягоди калини і горобини, співають птахи, зеленіють гілки дерев, синіє льон. Хай же цей символ ще довго живе у наших хатах, як ознака великої любові і незрадливості.

        Часник Зубчики часнику розкладали по кутах столу на свят- вечір, зашивали в сорочку дитині. Вплітали часник і весільний вінок молодої або ж завязували його в волосся, аби нічого не зашкодило щастю молодих.

Хліб посідав найпочесніше місце серед домашніх оберегів. Наша паляниця має круглу форму – символ життєдайного Сонця. Хліб символізує гостинність, доброзичливість, щирість нашого народу. Хлібо і сіллю у нас зустрічають гостей. Із хлібом проводжають молодих до шлюбу, хліб приносять у дім новонародженого. У новозбудовану хату неодмінно приходять із хлібом «Хліб – усьому голова»- говорять у народі.

Хліб священний лежить на столі -

Запашний, румяний, високий.

Знають добре старі і малі,

 Що то рук хліборобських неспокій.

Хліб священний лежить на столі,

В нього запах жнивяного літа.

Хай завжди буде хліб на столі

І як сонце сіяє над світом.

6. Пісня – душа народу

Слово вчителя

Україна- пісенна земля.Чому ж так багато пісень склав український народ ?

Та мабуть тому, що українська мова мелодійна, адже вона є мовою пісні.

Український народ дуже співучий. Давня легенда розповідає про пташку, пісні якої стали перекладом на пташину мову пісень нашої Батьківщини. Ця пташка - соловей. Розповідали старі люди, що колись давно ця гарна пташка не жила на наших землях. Гніздилася в далеких краях і не знала дороги на Україну. Але що були солов'ї дуже співучі, то літали по всьому світу і збирали пісні всіх народів для індійського царя.

Залетів один соловейко на Україну і сів спочити у якомусь селі. Всі люди і той час були в полі і село було німе.

– Що то за люди тут живуть? - подумав соловей. - Ні тобі пісні, ані музики не чути. Але зайшло сонечко, і люди гуртом повертали додому. То тут, то там чулися пісні.

Але пісні були сумними. Тяжка праця за день забрала багато сил. Тут соловей заспівав і звеселив їх. Забули люди про втому і так заспівали своєму заморському гостю, що він і не повірив. З усіх земель злетілися солов'ї до царського саду, співаючи йому принесені ними пісні. Але все те було вже знайоме цареві і він сердився. Аж ось під вікнами заспівав соловей з України, і цар втратив спокій. Таких пісень він ще не чув - і велів тому солов'ю співати день і ніч ...
Зачудовані солов'ї навесні гуртом полетіли на Україну, щоб слухати наші пісні, перекладати їх на пташину мову і нести в далеку Індію. Сама у нас вони висиджують пташенят, щоб від самого народження вони чули найкращі у світі пісні.

  Слово вчителя:

Не перелічити тих легенд, казок, пісень, віршів про дорогі і рідні нашому серцю символи. Вони відтворені у вишивках на сорочках, рушниках. Але найголовніше – вони у нашому серці.

У рідному краї і серце співає.

Лелеки здалека нам пісню несуть.

У рідному краї і небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни течуть.

 Тут кожна травинка і кожна билинка

Вигойдують мрії на теплих вітрах.

Під вікнами мальви, в саду – материнка,

Оспівані щедро в піснях.

Давайте і ми спробуємо зрозуміти соловейка, послухаємо пісню у виконанні наших чарівних дівчаток.

Пісня «Добрий день, матусю Україно»

 

7.  Лабіринт наших знань

Слово вчителя:

Зараз ми перевіримо, що ви запам’ятали та, що ви знаєте про Україну, але спочатку відпочинемо/


Фізкультхвилинка

Ми мандруєм, ми мандруєм,

Україною крокуєм.

Ось побачили Карпати.

Як вершину нам дістати?

Заглянемо в озерця,

не торкнутися нам дна!

Так ми довго-довго йшли

І до школи знов прийшли

 

№ 1. Вправа «Закінчи речення»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Попрацюємо в парах. № 2. З’єднайте частини прислів’їв

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

- А тепер запрошуємо до слова наших хлопчиків.

Слово вчителя .


Що таке Батьківщина?

За віконцем калина,

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата,

Під тополями хата.

Під вербою криниця,

Серед лугу лелека,

І діброва далека.

І веселка над лісом,

І стрімкий обелісок...

Ким в житті ти не станеш:

Шахтарем, хліборобом,

Зореплавцем хоробрим,

Будівничим, солдатом —

Слід завжди пам'ятати:

Коли любиш ти все це

І приймаєш у серце,

Як готовий щомиті

Від біди боронити

Кожну в лузі травинку,

Кожну в гаї пташинку,

Значить — це Батьківщина

Має доброго сина.

Слово вчителя:

Земля моя рідна – це моя Україна! Щасливі ми, що народилися і живемо на чудовій, багатій землі. Тут жили наші прадіди. Тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини, одвічних добрих традицій.             

Тут ми робили свої перші кроки, відкривали навколишній світ. Тут нам уперше забриніли звуки рідної мови, завдяки якій ми усвідомили самих себе. Тут ми навчилися відповідати усмішкою на усмішку, співчуттям на чужий біль.
Учень

 Я народився тут!

 І тут моя стежина,

Яка веде у дивне майбуття.

Це рідний край, чарівна Україна,

І звідси почалось моє життя.

Учень

Моя Батьківщина — це вишеньки цвіт,

І верби над ставом, й калина.

Моя Батьківщина — це мрії політ,

Це рідна моя Україна!

Учень

Моя Батьківщина — це наша сім'я,

Затишний куточок і хата.

Це мама, татусь, бабця, дідо і я,

Всі рідні і друзів багато.

Учень

Моя Батьківщина — це злагода, й мир,

Та небо бездонне й чудове.

Це пісня чарівна, що лине до зір,

Й дитинство моє світанкове.

Учень

Моя Батьківщина — ліси і поля.

Від них в нас і радість, і сила.

Це та найсвятіша і рідна земля,

Що кожного з нас народила.

Пісня «Ми маленькі козачата»

 

- Століттями українці здобували волю. Не корилися ворогам, бо любили свою землю, прагнули мирного безхмарного неба над головою. Наш лелека зажурився, тому що ісорія України має багато трагічних сторінок: голодомор 1932-33 років, битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії – загибелі людей на майдані. У ці дні минає третя  річниця тих трагічних подій. З 18 по 20 лютого 2014 року У Києві загинуло більше сотні чоловік і триста отримали поранення.

 

Кожен із цих героїв небесної сотні, як і ми з вами, мали свою сім’ю, батьків, друзів, захоплення, свої таланти і симпатії, свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.

 

Звучить пісня «Пливе кача»

 

Учень читає вірш.

 

Я до сотні святої у небо полину

 

Я до сотні святої у небо полину.

Як умів на майдані народ захищав.

З деревяним щитом я від кулі загинув

Життя своє за волю і правду віддав.

За щасливе життя свого любого краю

Проти влади з тираном народ мій повстав.

Для нових урядовців я заповідь маю,

Щоб ніхто на шлях кривди не став.

На могилі моїй не садіть ви калину.

Постаментів ніяких мені не кладіть,

Так, як я. ви любіть Україну

 І ніколи ніякого зла не робіть.

Учитель запалює свічкі і передає учням.

  • Нехай кожен з нас торкнеться памяттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде подякою тим, хто навічно пішов від нас. Вони повинні жити в нашій пам’яті.
  • Вшануємо память героїв Майдану, впавших мертвими за світле майбутнє України хвилиною мовчання.

У нашій памяті ви назавжди лишились.

Історія одна, а ви її частина.

Ви тільки знайте браття, ми за вас молились.

І молимось, за вами ненька Україна.

ІІІ. Заключна частина

Вчитель

Тихою невпинною рікою тече час. Його не спинити ні на хвилину. Ви повиростаєте, але пам’ять збереже все найдорожче, найчарівніше для людської душі. І обов’язково в ній знайдеться місце для маленької батьківщини, того куточка рідного краю, де ви народились,де промайнуло дитинство з бабусиною казкою, з дідусевою ласкою, з батьківським повчальним словом і матусиною колисковою піснею. І куди б не повела вас життєва дорога, не забувайте свого села і поспішайте до своєї маленької батьківщини, яка є невід’ємною частинкою нашої рідної України, бо

         Ніде так не пахнуть акації білі,

         Ніде так не квітнуть розкішні бузки.

         Щасливі і гарні дівчата вкраїнські

         І дуже красиві у нас парубки.

         Моя Батьківщино, ти любий мій краю,

        Тобою я завжди пишаюсь й горджусь.

         І де б не була я, і де б не ходила-

         До тебе я, рідна Україно, повернусь

 

   Ми маємо Богом даровану землю з невичерпними скарбами, які вам, діти, треба вчитися берегти, примножувати і з великою вдячністю і пошаною використовувати. Україна – благословенна земля, дім для бідних і багатих, веселих і сумних, щасливих і знедолених. Давайте разом помолимося за нашу неньку - Україну, щоб вона процвітала у мирі і злагоді між її дітьми.

Знаю, бо казала мені моя ненька.

Щоя Українка правдива маленька.

Знаю, Україна серцю моєму мила,

Я по-українськи молитися вчила.

А моя опора – то Божая мати,

Мати Україна, повна благодаті.

Ось мою молитву прийми , Отче Боже,

Нехай Україні вона допоможе.

 

Молитва «Матінка земля в нас одна єдина»

 


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

doc
Додано
23 листопада 2018
Переглядів
229
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку