Година спілкування "Мистецтво спілкування"
Мистецтво спілкування
Година спілкування
Мета: навчати оволодівати мистецтвом спілкування та навичками взаємодопомоги; формувати в учнів ціннісну орієнтацію,здатність формулювати моральні судження; спонукати учнів до роздумів над важливими життєвими проблемами; пробуджувати щирий інтерес до всього корисного, морального, бажання назавжди зберегти людську гідність,ставлення до власного життя та життя інших людей, як до найціннішої цінності; розвивати вміння відрізняти погане від доброго; виховувати у дітей людяність, гуманізм у стосунках, доброзичливість, повагу до людей, великодушність та самопожертву, скромність, позитивне світосприйняття.
Хід заняття
Вступне слово вихователя.
Найдорожче в людині – це життя. Воно дається один раз, і прожити його потрібно так, щоб не було нестерпно боляче за безцільно прожиті роки, щоб не палила ганьба за підленьке і дріб’язкове минуле... Так говорив Микола Островський. А ось слова Леонардо да Вінчі: Пам’ятай! Життя є дар, великий дар,
І той, хто його не цінує,
Цього дарунка не заслуговує.
Найцінніше, що є у Людини, – це її життя. Воно дається їй тільки раз і кожній – своє.
Один східний володар захотів пізнати всю історію людства. Мудрець приніс йому 500 томів. Зайнятий державними справами, цар відіслав його, наказавши викласти все це в більш стислій формі. Через 20 років мудрець повернувся. Історія людства займала тепер 50 томів, але цар був уже занадто старий, щоб подолати стільки товстих книг і знову відіслав мудреця. Пройшло ще 20 років, і постарілий, посивілий мудрець приніс володарю один – єдиний том, який вміщав усю премудрість світу, яку той прагнув пізнати. Однак цар лежав на смертельному одрі і у нього не залишилось часу, щоб прочитати навіть одну цю книгу. Тоді мудрець виклав йому історію людства в одному рядку: людина народжується, навчається, старіє, помирає.
А ось ще одна історія.
Цар звірів Лев десь почув, що найсильнішою істотою на Землі є нібито Людина, й зажадав помірятися з нею силою. Йде Лев, а назустріч йому – дитина. «Ти Людина?» – питає Лев. «Ні, я ще дитина і не скоро стану Людиною». Відпустив Лев дитину, пішов далі й зустрів сивого діда. «Ти Людина?» – запитав він. «Ні, я колись був Людиною, а тепер я старий дід». Відпустив Лев діда. Пішов далі й зустрів солдата. «Так, – відповів той, – Людино, а що ти від мене хочеш?» – «Давай силою поміряємося», – запропонував Лев. «Давай, погодився солдат, – тільки ти відійди трохи назад, і ми з розгону кинемося один на одного». Лев відійшов, розігнався, а тим часом солдат зняв з плеча рушницю, прицілився, вистрілив... і вбив Лева. Він поборов царя звірів. Він – найсильніша істота на Землі, бо він – Людина.
Запитання для учнів.
Чому вчить ця історія?
Слово вихователя.
Людиною у повному розумінні слова треба стати. Не одне покоління замислювалося над питаннями: хто така Людина; для чого вона живе на Землі; що значить бути справжньою Людиною? Ми часто нарікаємо на дорогу, якою йдемо, на людей, які оточують нас. Ми забуваємо, що все починати потрібно із себе. Адже кожна Людина – це маленький світ, це велика Таємниця. Це – Непрочитана книга. Це –Загадка.
Ти – сам загадка. Відгадай себе,
І все, мабуть, тоді на місце стане.
Червоне, біле, ніжно – голубе
Відкриється за шторою туману.
В твоїх очах світає небокрай,
А дум плоди, мов яблука на вітах...
Насамперед себе ти розгадай,
Коли ти хочеш інших зрозуміти.
Вправа «Мікрофон».
Що значить бути Людиною?
Слово вихователя.
– Бути благородним.
– Горіти заради іншого так, як горить свічка.
– Бути надією для будь-якого подорожнього.
– Допомагати іншим, турбуватись один про одного.
– Допомагати кожному в біді.
– Своїми діями примножувати кількість щасливих людей на Землі.
– Не бути слабкодухим, безпринципним.
– Не бути байдужим.
Робота з висловами.
Скарбничка мудрості
1. Життя, так само, як і байку, цінують не за довжину, а за зміст (Сенека).
2. Від руки, що дарує троянди, завжди віє їх ароматом (Китайське прислів’я).
3. Усяку людину слід судити за її справами (Сервантес).
4. Генії шукають перешкоди, а перешкоди створюють геніїв (Р. Роман).
5. Люди не народжуються, а стають тими, ким вони є (Гельвецій).
6. Тоді людина стане кращою, якщо ви покажете їй, якою вона є (А. Чехов).
7. Не бійся друзів — найгірше, що вони можуть зробити — це зрадити тебе.
8. Не бійся ворогів — найгірше, що вони можуть зробити — це вбити тебе.
9. Бійся байдужих. Через їхню мовчазну згоду у світі є і зрада, і вбивство (Р.Еберхарт).
Запитання до учнів.
Для чого живе Людина? Який же слід повинна залишити вона на Землі?
Перш ніж ви почнете міркувати над цим запитанням, я прочитаю вам притчу В.Сухомлинського.
Робота з притчою В. Сухомлинського.
Старий Майстер побудував кам'яний будинок. Став та дивується зі сторони. «Завтра в цьому будинку поселяться люди», — думав із гордістю Майстер.
А в цей час біля будинку грався семирічний Хлопчик. Вік скочив на щойно цементований поріг і залишив на ньому слід своєю маленькою ніжкою.
— Навіщо ти зіпсував мою роботу? — з докором запитав Майстер. Минуло багато років. Хлопчик став дорослим чоловіком. Життя його склалося так, що він часто переїжджав із міста в місто, ніде довго не затримувався, ні до чого не прив'язувався — ні руками, ні душею. Прийшла старість. Згадав Літній Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілося йому відвідати свою Батьківщину. Приїхав Чоловік на рідну землю. Зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі тільки плечима знизують — ніхто не пам'ятає цього чоловіка.
Зустрівся по дорозі старенький дідусь та й запитує:
– Щось, можливо, ти залишив після себе? Чи є в тебе син чи донька?
– Ні, не маю я ні сина, ні доньки, — відповів Літній Чоловік.
– Можливо, ти посадив у нашому селі сад чи бодай деревце?
– Ні, не посадив я саду...
– Можливо, ти поле засіяв?
– Ні, не працював я у полі...
– А, можливо, ти вірші пишеш, пісні складаєш?
– Ні, і цього я не вмію...
Тоді хто ти такий? Що робив ти все своє життя? — з подивом запитав дідусь.
Нічого не зміг відповісти Літній Чоловік. І раптом він згадав ту мить, коли залишив свій слід на порозі одного будинку. Підійшов Чоловік до нього. Стоїть будинок, ніби вчора збудований, а на порозі — закам'янілий слідок його дитячої ніжки. «Ось і все, що залишиться після мене на землі, — з гіркотою подумав Літній Чоловік. — Але цього так мало! Не так потрібно було прожити своє життя...»
Ось така історія. Як ви гадаєте, у чому трагедія життя цієї людини?
(Міркування дітей.)
Слово вихователя.
Одна із умов вихованості – це знання загальноприйнятих норм і правил поведінки.
Якщо хочеш жити правильно, бути вихованою людиною – знай правила етикету. Але мало знати, треба ще вміти їх використовувати.
Термін «Етикет» походить від грецького слова «etnhos» , що означає звичай, характер. Так називається наука, яка досліджує правила поведінки. Мовний етикет робить спілкування з людьми приємним, бажаним. Етика навчає гарних манер, вміння триматися на людях і якщо ви оволоділи правилами етики, вас завжди будуть любити і поважати оточуючі люди.
Інсценізація «Чесноти».
(На сцену виходять чесноти — діти з відповідними табличками в руках.)
Етика
Моя країна—це просто диво!
Вона прекрасна, бо особлива.
1 поки світ цей стоїть, в ній доти
Живуть із нами людські чесноти.
Що за чесноти, яка то птиця?
Така, що в серці людськім таїться,
А коли прийде скрутна хвилина,
Вона й покаже, яка людина.
На що чи здатен і що ти можеш,
Чи ти людині в біді поможеш,
І що ти значиш у долі інших
Чи слово й діло твоє помічні.
Знайомтесь, друзі, оце чесноти:
Це — скромність, щирість, добро й турбота,
Це — чесність, чемність і справедливість...
Скажіть, друзі, хіба не диво,
Коли стрічаєш в житті красиву
Душою чисту, просту людину?
Скромність
Скромність собою не хвалиться,
Хоч добрі діла її всюди.
Знають це й нею пишаються
Й хвалять її інші люди.
Добро
Добра людина робить добро
Не за гроші, не задля відплати —
Просто для того, щоб добре було
Всім, бо так горя багато.
Турбота
Турботу хоче відчути людина.
Що в скруту попала.
Турбота врятує всіх,
Кому тепла бракувало.
Турбота підніме настрій,
Турбота в холод зігріє,
Турбота навіть хворого
На ноги поставить зуміє.
Чесність
Чесна людина завжди
Скаже вам щиру правду,
Бо у житті завжди так буває:
Правда неправду перемагає!
Чемність
Чемна людина весь час ввічлива і привітна,
Її серед багатьох завжди відразу помітно.
Вона привітається і попрощається,
Вибачиться і подякує...
Справедливість
До всіх треба добре ставитися,
Поводитись шанобливо.
Хай кожному буде по справах його
І це буде справедливо!
Всі чесноти
(Говорять разом)
Запам’ятаймо, любі друзі:
Людина створена для добра
І поки світ цей стоїть, хай доти
У людях завжди живуть чесноти!
Кросворд «Чесноти».
А зараз давайте разом розгадаємо кросворд, в якому зашифровані назви чеснот.
1.Чеснота, яку найбільше цінують в людях. (Доброта.)
2.Чеснота, яка ніколи не хвалить саму себе. (Скромність.)
3.Чеснота, яка не обманює. (Чесність.)
4.Чеснота, яка найбільше підходить суддям. (Справедливість.)
5.Чеснота, яка все робить від душі. (Щирість.)
6.Чеснота, яка піклується про інших. (Турботливість.)
Слово вихователя.
А зараз послухайте історію.
Ця історія трапилась дуже давно у старовинному місті, де мешкав один мудрець. Слава про його мудрість розійшлася далеко за межі міста. Та жив у тому місті один чоловік, який заздрив славі мудреця. І от вирішив він придумати таке запитання, щоб мудрець не зміг на нього відповісти. Пішов чоловік на узлісся, спіймав метелика, заховав його в долонях і подумав: «Спитаю я в мудреця: скажи, о наймудріший, який метелик у мене в руках — живий чи мертвий?». Якщо він скаже «живий», я стисну долоні, і метелик помре; а якщо скаже «мертвий», я розкрию долоні, і метелик полетить. Ось тоді всі зрозуміють, хто з нас розумніший.
Так усе і сталося. Зловивши метелика, лихий чоловік попрямував до мудреця і запитав у нього: «Який метелик у мене, о наймудріший, живий чи мертвий?»І мудрець, який і на справді був дуже розумною людиною, відповів: «Усе у твоїх руках, чоловіче».
Бесіда.
Отже, як ви гадаєте, що мав на увазі мудрець, коли так відповів чоловікові?
(Учні відповідають: «Що від самої людини залежить, житиме метелик, чи помре»)
Правильно. Але в цих мудрих словах є ще один зміст: від людини залежить, чого у світі стане більше – добра чи зла. Не бійтеся бути добрими – віддавати іншим тепло своєї душі, воно, наче казковий горщик із кашею: чим більше віддаєш, тим більше залишається. Вчіться робити добро і розуміти тих, хто робить його вам.
Гра «Збери приказки та прислів'я».
А тепер пропоную трохи пограти.
Завдання учнів — закінчити вислів і пояснити його значення.
1. Добре діло твори... (сміливо.)
2. Добрі діла тихо ходять, а злі... (як дзвони дзвонять.)
3. Від добра добра ... (не шукають.)
4. Хто людям добра бажає, той... (і собі має.)
5. Добрі вісті... (не лежать на місті.)
6. Роби добро скільки можеш — від цього... (не занеможеш)
7. За добро... (добром і платять.)
Гра «Так» чи «Ні».
А зараз пропоную пограти у гру «Так» чи «Ні».
Відповідати на запитання треба «так» або «ні».
1. Чи можна примусити людину бути доброю?
2. Чи згодні ви з думкою, що «добротою світ живе»?
3. Чи можна стати добрим лише на деякий час?
4. Чи потрібно виявляти доброту у відношенні до будь-кого?
5. Чи можна сказати, що доброта — найбільша окраса душі?
6. Чи легко бути добрим?
7. Чи можна доброту порівняти із сонцем?
8. Чи є у вас бажання чинити добрі справи?
У вас виявилося більше відповідей «так». Отже бачу, що ви прагнете чинити добро. І це дуже правильно, адже воно приносить радість оточуючим. Доброта, як чарівні ліки, здатна вилікувати від суму, скрути, безпорадності. Тож не слід забувати про це.
Слово вихователя.
У добрість вірю. Птахом доліта...
Хай здалеку, а мчить на допомогу
Я знаю; править світом доброта
В лелечу мудрість вірю довгоногу,
В привітне слово
В добродійство злив,
В трудівника, що осяває обрій,
Не говоріть:
«Він до роботи злий»
Який він злий?
Він до роботи добрий.
Ваша доля — у ваших руках. Як ви будете ставитись до людей, так і вони будуть взаємними до вас. Будьте мудрими, бо мудрість — це поєднання розуму і доброти. Розумна, але зла людина може накоїти багато лиха. Розум без доброти робить людину хитрою і лукавою, жорстокою і винахідливою, людиною, здатною на все заради власної вигоди!
Робота з оповіданням «Злом за добро».
Ішов якось подорожній, аж чує хтось жалібно стогне на узбіччі. Подивився він довкола і побачив гадюку, привалену важким каменем. Вона пручалась, намагаючись звільнитися з полону, але марно, камінь ще дужче привалював її.
Звільни мене, чоловіче добрий, може й тобі в пригоді стану, — благально звернулась вона до подорожнього. Пожалів чоловік гадюку, все-таки живе створіння, та й відхилив камінь. Тільки-но гадюка звільнилась, вона миттю обвила шию свого рятівника і почала його душити.
– То так ти мені за добро платиш? — прохрипів той.
– Ха-ха-ха! Який же ти дурний! Та де ти бачив, щоб за добро добром платили. Всі в цьому світі за добро злом платять, і я теж.
– Та ні ж бо, за добро годиться платити добром, от давай звернемось до перехожих, хай вони нас розсудять.
– Давай, — погодилася гадюка. От пішов чоловік зі своєю смертельною ношею та й зустріли вони бідняка.
– Скажи, чоловіче, за добро добром чи злом платять? — спитали вони в один голос.
– Та годилось би платити добром, але всі чомусь злом платять. Ось і я працював на пана ціле літо, а він мені нічого не заплатив за роботу, та ще й каже, що я йому заборгував, бо їв забагато.
– Ну що, почув? — зловтішно прошипіла Гадюка.
– Он іде дідусь. Давай ще спитаємо його.
– Ну що ж, спитаймо.
Звернулись вони до дідуся, щоб той розсудив їх, а він і каже:
– Щоб правильно вас розсудити, я хочу побачити, як усе було насправді. Ходімо до того місця, де все трапилося.
Пішли вони до каменя. Гадюка злізла з шиї і лягла на узбіччя, а дідусь привалив її каменем.
– Отак усе було спочатку? — спитав він.
– Саме так і було, — відповіли вони.
– Ну, то нехай так і далі буде. Як не вмієш добром за добро платити, то лишайся тут назавжди.
Та й пішли собі геть.
Хто ж вірно розсудив чоловіка та змію?
Життя завжди карає того, хто за добро злом платить. А чим же платити за зло? Зло треба вміти прощати.
Видатний педагог Сухомлинський вбачав в культурі мовлення велику силу виховання людини. Він говорив: «Ми часто говоримо один одному: бажаю тобі всього доброго, бажаю тобі добра і щастя. Це не тільки вияв ввічливості. У цих словах ми виявляємо свою людську сутність. Ми говоримо один одному: дякую, спасибі. У словах подяки, що стали формулою людських взаємовідносин з давніх часів виражається наше ставлення до найбільшої цінності – людини».
Творче завдання « Дерево добра і щирості».
Велике мистецтво — розуміти ближнього, бачити у ньому добрі, позитивні риси. А чи вміємо ми це робити? Чи вміємо сказати один одному щось приємне без лукавства, щиро?
Зараз спробуємо це зробити.
Дуже часто злу, нещиру людину асоціюють із безлистим деревцем. Але якби це деревце отримало вдосталь вологи, турботи, доброго, лагідного догляду, можливо, воно на очах змінилося б: ожило, затріпотіло б листочками від удячності, зацвіло б весняною красою, милуючи око. Сьогодні ми відчуємо життєтворчу силу добра і щирості.
(Дітям роздаються кольорові листочки).
Кожному слід записати п'ять позитивних рис свого однокласника. Вибираємо найяскравіші риси, які характеризують друга.
Прикрасимо листочками наше деревце. Згодом ви матимете змогу прочитати відгуки своїх друзів про себе.
Слово вихователя.
Даруйте людям добро, радість, не чекайте віддачі. Робіть добро тим, із ким ви, можливо, зустрінетеся лише раз у житті. Пам'ятайте, що все повертається, як бумеранг.
Я вірю в силу доброти,
Добро завжди сильніше злого,
Дає наснагу, щоб цвісти
1 світлу обирать дорогу.
Я вірю в силу доброти,
Що має долю роботящу.
Що хоче, щоб і я, і ти,
І все було у світі кращим.
В.Крищенко
У різних життєвих ситуаціях залишайтеся на висоті. Ніколи не втрачайте віри. Життя смугасте і в ньому чергуються успіхи й невдачі, злети і падіння. У царя Соломона була така каблучка, на якій було вирізьблено «Усе минає». Пам'ятайте це. І радість невічна, і сум невічний. Пам'ятайте добро. Можна забути того, із ким разом сміявся, але ніколи не забувайте того, із ким плакали. Будьте вищі від усяких пліток, заздрощів, образ. Умійте прощати. Умійте прощати всім, а собі — ніколи.
Пильнуйте за своїми думками, .
Вони стають словами.
Пильнуйте за своїми словами,
Вони стають учинками
Пильнуйте за своїми вчинками,
Вони стають звичками.
Пильнуйте за своїми звичками.
Вони стають характером.
Стежте за своїм характером,
Бо він визначає вашу долю.
Гра «Відгадай, що це».
А зараз пропоную трішки пограти.
Хто швидше відгадає, що лежить у мене в долоні.
Отже, слухайте.
Це є в кожного.
Це те, без чого вихована людина обійтись не може.
Це нічого не коштує, але дає нам так багато.
Воно збагачує тих, кому ми її даруємо, не збіднюючи нас.
Вона відбирає у нас лише одну мить, але залишається у пам’яті назавжди.
Вона приносить щастя в дім, породжує людську дружбу, її не можна купити, або взяти у борг чи вкрасти.
Про що йдеться? (Усмішка)
Найкоротша відстань між людьми – усмішка. Тож частіше усміхайтеся.
Виступ читця.
А час біжить. Куди? Ніхто не знає.
Чому про це не думаємо ми?
Й життя кудись швиденько пропливає,
А нам здається, що даремно прожили.
Не можем свою долю ми змінити,
Але під силу нам покращити життя,
Ми можемо навчитися любити
І не тримати в собі ніжні почуття.
Ми можем дарувати свою ласку,
В підтримку слово вимовить чи два,
Дитині розказати щиру казку,
Щоб сни прекрасні бачила вона.
Усім потрібно завжди пам’ятати:
Не вічні в цьому світі, люди, ми,
Нам необхідно інших поважати,
Щоби не жити, як колись жили.
Любіть себе, та не безмежно,
Не бійтесь правди, хоч яка гірка,
Робіть, що хочете, та обережно,
І не лякайтесь сліз, що як ріка.
Життя – це подарунок для людини
Це шанс безсмертним спробувати стать,
Це найдорожчий скарб, єдиний,
Який не можна обмінять.
Заключне слово вихователя.
Життя неповторне й у кожного своє. Людина від природи має певні, притаманні тільки їй обдарування, вона наділена розумом, тому здатна творити свою долю, але для цього потрібно працювати над собою, формувати характер, волю, набувати хороші звички, різноманітні вміння і навички, вдосконалювати дух і тіло, мати активну життєву позицію.
Ти знаєш, що ти людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя єдина,
Очі твої— одні.
Сьогодні усе для тебе — озера, гаї, степи.
І жити спішити треба
Гляди ж не проспи.
В.Симоненко
про публікацію авторської розробки
Додати розробку