|
ЯКЕ ЦЕ ЩАСТЯ – ВМІТИ ГОВОРИТИ
ІЗ НЕПОКІРНИХ ЗВУКІВ
СТВОРЮВАТЬ СЛОВА.
МАТИ МОЖЛИВІСТЬ ВСІМ НА БІЛІМ СВІТІ
РОЗПОВІСТИ, ЩО СЕРЦЕ ВІДЧУВА.
ПРО СОНЕЧКО, ХМАРКИ НА НЕБОСХИЛІ.
ПРО ТЕ, ЯК НЕДОСЯЖЕН НЕБОКРАЙ.
ПРО ВЧИТЕЛІВ, ЩО ЛАДНІ ВСЕ ЗРОБИТИ
ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ОБМИНУТИ КРАЙ.
ЩОБИ НІКОГО ДОЛЯ НЕ ЦУРАЛАСЬ,
А В СЕРЦІ ЗАВЖДИ ЩАСТЯ ВОДОГРАЙ.
ЯКА ЦЕ РАДІСТЬ МАЛЮКУ СКАЗАТИ;
„ Я СЛУХАЮ, А ТИ РОЗПОВІДАЙ”
Головним завданням діяльності вчителя-логопеда є планування і здійснення навчально-корекційної роботи з учнями, які мають недоліки мовленнєвого розвитку.
Основні структурні компоненти професійної діяльності
вчителя-логопеда
-
Діагностична діяльність (вивчення анамнезу, історії розвитку, причин порушень у дитини, бесіда з батьками, спостереження за дитиною, обстеження мовлення);
-
Складання індивідуальних корекційно-компенсаторних планів роботи з кожною дитиною;
-
Визначення доцільних форм взаємодії з дтитиною, видів корекційно-розвивальної роботи;
-
Корекційна робота з виправлення порушень усного та писемного мовлення;
-
Надання порад, консультацій батькам, педагогам, залучення родини до активної практичної співпраці;
-
Співпраця із практичним психологом щодо корегування педагогічного , корекційного процесу, пошуку шляхів його вдосконалення;
-
Аналіз результативності роботи, визначення динаміки розвитку дитини, ведення документації та складання звітів;
-
Участь у різних заходах методичної роботи, самоосвіта;
-
Пропаганда логопедичних знань, взаємодія з громадськістю.
Зміст корекційно-розвиваючої роботи вчителя-логопеда
-
-
- виробляє і вправляє рухи артикуляційних органів;
-
- готовить артикуляційний уклад до постановки звуків;
-
- визначає послідовність постановки звуків від характеру мовленнєвих порушень;
-
- працює над розвитком правильного мовленнєвого дихання дітей;
-
- відбиває артикуляційний уклад певного звука, використовуючи відпрацьовані раніше рухи органів мовлення;
-
- ставить звук (різними прийомами та методами);
-
- закріплює поставлений звук у складах;
-
- автоматизує поставлені звуки у словах, фразах, реченнях, словосполученнях, зв'язній мові;
-
- проводить диференціацію звуків;
-
- відпрацьовує граматичні форми.
Форми роботи
-
Групові логопедичні заняття:
- фонетика;
- лексика;
- граматика;
- розвиток дрібної моторики.
Індивідуальні логопедичні заняття:
- зондовий масаж;
- артикуляційна, дихальна гімнастика;
- пальчикова гімнастика;
- постановка, автоматизація, диференціація звуків; введення звуків у мовлення.
Успішність розумового виховання дітей залежить від кола інтересів батьків, їхнього світогляду, від характеру спілкування з дитиною. Батькам дітей із мовленнєвими порушеннями слід пояснювати, що участь родини у корекційних заходах вважається одним із факторів ефективної розвиваючої роботи.
Форми взаємодії з батьками
-
Батьківські збори. Проводяться у вересні, січні, травні. На зборах вчитель-логопед знайомить батьків з нормативними документами, програмами, з досягненнями дітей та труднощами у корекційному процесі.
-
Індивідуальні консультації вчителя-логопеда. В ході яких батькам надаються індивідуальні поради щодо поліпшення мовлення або розвитку пізнавальних (психічних) процесів дитини.
-
Оформлення тематичних папок "Батькам майбутніх першокласників. Поради логопеда" в інформаційному осередку логопедичного кабінету, які складаються з різноманітних професійних консультацій, порад, рекомендацій з матеріалів для практичного використання вдома та під час занять з дітьми.
-
Анкетування батьків дозволяє уточнити стан їх зацікавленості у розвитку дитини, визначити їх потреби, з'ясувати чи задоволені вони корекційним процесом.
-
"Домашні логопедичні зошити", які складені для індивідуальної роботи з дітьми. Вони допомагають батькам закріпити набуті дитиною мовні навички та вміння. А логопеду здійснити аналіз розвитку кожної дитини і налагодити тісний взаємозв'язок між учасниками корекційного процесу.
Організаційно-методична робота:
-обстеження мовлення учнів 1 – 4 класів;
- складання розкладу логопедичних занять. Ознайомлення з рокладом учителів, батьків;
- вивчення анамнезу та заповнення мовленнєвих карток на дітей-логопатів, зарахованих до логопедичних груп;
- спостереження за мовленням учнів у побуті; стимулювання правильного самостійного мовлення;
- контролювання дітей, які мають складні мовленнєві дефекти. Проведення з ними додаткових занять;
- консультативна допомога педагогічним працівникам школи щодо здійснення прийомів виховання правильного мовленнєвого спілкування;
- комплектування груп для логопедичних занять.
Основні завдання логопедичної служби :
-
-
- усунення різних порушень усного і писемного мовлення;
-
- розвиток фонематичних процесів, артикуляційної, дрібної моторики;
-
- розвиток мовленнєвого дихання;
-
- формування звукового аналізу та синтезу;
-
- постановка та автоматизація дефектних звуків;
-
- корекція недоліків лексико-граматичної будови мовлення;
-
- формування зв’язного мовлення;
-
- розширення словникового запасу;
-
- розвиток пізнавальних процесів;
-
- пропаганда логопедичних знань серед педагогів та батьків;
-
- розробка методичних рекомендацій, консультації для педагогів та батьків, щодо попередження та подолання вад мовлення у дітей;
-
- підвищення фахового рівня, самоосвіта;
-
- оснащеність логопедичного кабінету;
-
Принципи моєї роботи:
-
-
- комфортні умови , за яких кожна дитина відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність;
-
- самостійність мотивації навчально-корекційної діяльності дитиною-логопатом;
-
- комплексний вплив;
-
- індивідуальний та диференційований підхід;
-
- кваліфікація дефекту;
-
- опора на збережені аналізатори.
 В навчальному закладі відповідно до санітарно-гігієнічних вимог обладнано логопедичний кабінет, в якому розміщено в достатній кількості методичний матеріал та обладнання, необхідні для успішної роботи вчителя-логопеда з дітьми (логопедичні зонди, шпателі, спирт, вата, настільне дзеркало, дошка, настільні ігри, предметні та сюжетні картинки, навчально-розвивальні посібники та дитячі іграшки, папки з інформаційними матеріалами, методична та педагогічна література, таблиці тощо). В достатній кількості кабінет забезпечено меблями з урахуванням віку дітей.
Документація вчителя-логопеда:
- положення про логопедичні пункти закладів освіти;
- перспективне планування;
- календарно-тематичне планування подолання мовленнєвих порушень;
- мовленнєві картки;
- графік роботи вчителя-логопеда;
- розклад занять на логопедичному пункті;
- поурочні плани занять;
- звіти;
- журнал обліку відвідування дітей;
- журнал консультацій;
- журнал обліку дітей з мовленнєвими вадами.
Шановні мами і тата, бабусі та дідусі найкращої у світі дитини !
Не секрет, що у кожного із вас найкраща, найрозумніша, найгарніша і найнеповторніша дитина. Ще задовго до народження ви любили її, уявляли якою народиться ваша дитина і ким буде, коли виросте. І неодмінно мріяли про те, щоб дитина була здоровою, щасливою і успішною.
А яке щастя відчував кожен з вас, коли дитинка посміхалася вам, невміло, але наполегливо хотіла взяти у свої маленькі рученята брязкальце, намагалася сісти чи зробити свої перші кроки… А з яким же нетерпінням всі чекали першого слова дитини. Гадали, що ж це буде за слово, і коли ж, врешті-решт, дитина заговорить ?!
Та як відомо, мовлення не передається спадково, воно формується поступово, з перших днів життя, з ростом та розвитком дитини, у процесі спілкування з нею.
Багато дітей, в силу свого віку, ще не знають, наскільки важливо для них навчитися правильно говорити, але батьки повинні розуміти, що навіть найменше порушення у формуванні мовлення може негативно вплинути на подальший розвиток дитини. Чому?
По-перше, в багатьох дітей у зв'язку з недоліками мовлення виникають психологічні проблеми – дитина соромиться свого мовлення, намагається менше говорити – і, як наслідок, вона стає більш замкнутою, нетовариською, дратівливою.
По-друге, порушення мовлення у дошкільному віці є першою сходинкою до проблем у навчанні читання і письма в школі (виникають, так звані, дислексія - порушення читання та дисграфія – порушення письма).
І, нарешті, по-третє, мовлення – це один з найголовніших засобів пізнання світу. Рівень розвитку мовлення і рівень розумового розвитку дитини нерозривно пов’язані між собою. Тому погано розвинене мовлення буде перешкоджати повноцінному розумовому розвитку дитини та формуванню гармонійної особистості.
Ось чому дуже важливо вчасно виявити недоліки, що з'явилися, у мовленні вашої дитини і вчасно та кваліфіковано допомогти їй.
І особливо хочеться звернути вашу увагу на такі слова: «Не переймайся. Ще малий! Виросте і навчиться сам розмовляти. Прийде час і виговориться.» - все це ви неодмінно зможете почути у колі своїх близьких чи друзів. Можливо, вони праві, і ваша дитина самостійно подолає свої труднощі, а, можливо, ви просто втрачаєте час і поглиблюєте проблему своєї дитини. Вибір за вами, шановні батьки. І пам’ятайте, хто попереджений, той озброєний!
Тож, шановні батьки, якщо ви помітили, що ваша дитина :
· неправильно вимовляє деякі звуки;
· мовлення вашої дитини нечітке і його важко зрозуміти;
· якщо дитині вже виповнилося 3 роки, а вона ще не почала розмовляти;
· вам здається, що мовлення вашої дитини відрізняється від мовлення її однолітків;
· якщо дитина переставляє у словах звуки та склади;
· якщо дитина не узгоджує слова в реченнях
Не гайте часу! Зверніться за порадою до вчителя-логопеда.
Передумови виникнення заїкування у дітей
Учені-фахівці виявили у розвитку дітей внутрішню загальну схильність до виникнення заїкування і зовнішні передумови, які його провокують:
1.Незрілість центральної нервової системи ( мозок дитини ще росте і тільки-но розвивається ).
2.Особливості розвитку мовлення. Оскільки з поміж багатьох інших функцій мовлення з'являється пізніше, тому воно й найбільш слабке. А при тому для свого розвитку потребує багатьох складних розумових процесів: сприймання, аналізу, синтезу уявлень тощо. Тож надмірне перевантаження цього « слабкого місця » може призвести до заїкування.
3.Педагогічний вплив. Дитина не повинна бути педагогічно занедбаною, але разом з тим над її розвитком треба працювати дуже виважено, не перевищуючи ( ні кількісно, ні якісно ) існуючі вікові норми.
4.Психологічний клімат навколо дитини. Батькам слід уникати конфліктів і з малим і між собою, оскільки це негативно позначається на нервовому стані дитини.
Значення родини для розвитку малюка неможливо переоцінити. Тому так важливо педагогові, логопеду знати якомога більше про найближче оточення своїх вихованців, про їх стосунки з рідними. Вивчати характер сприймання дитиною внутрісімейного психологічного клімату можна, зокрема, за допомогою розробленого вченими із Санкт-Петербурга методу тлумачення самостійного дитячого малюнка « Моя родина ». дитина малює на пропоновану тему, цей витвір відбиває її власні уявлення, бажання, відчуття. Потім малюнки « розшифровуються » за такими орієнтирами:
-постать зображена першою – то найбільш значуща особа в родині;
-її великий розмір вказує на авторитетність;
-маленька постать ( дитяча або доросла ) ховає в собі відчуття неповноцінності, пригніченості;
-дорослі, які карають дитину, малюються без рук;
-відсутність на малюнку когось із членів родини означає, що дитина незадоволена взаєминами з ним.
Зміст коригування цієї вади мовлення залежить від глибини та кількості існуючих порушень, від поєднання їх, давності виникнення, а також від бажання батьків вивчити проблему і взяти участь у коригуванні проблеми.
Пам'ятка для батьків
Якщо в дитини помічена схильність до заїкування, слід створити належні умови для нормального розвитку дитини:
- одразу ж звернутись до фахівців ( педіатра, невролога, дитячого психіатра, лора, логопеда );
- розвивати малюка від дня народження під наглядом фахівців, але інформаційно не перевантажувати його, приділяти увагу розвиткові ритмічних рухів;
- менше публічно демонструвати здібності дитини, оскільки це збуджує її нервову систему;
- уникати спілкуванню дитини з тими, хто хворіє на заїкування;
- якщо в дитини чітко виявлено ліворукість, проконсультуватись у фахівців і не намагатись самим різко перевчити її на володіння правою рукою;
- при затримці розвитку мовлення звернутись за консультацією до логопеда;
- на момент інфекційного захворювання і в найближчий час після нього створити охоронний режим мовлення: звертатись до дитини короткими реченнями, пошепки, більше пропонувати праці для рук ( малювання, ліплення, конструювання ), обмежити перегляд телепередач;
- віддаючи дитину до дитячого садка, спочатку залишити його на півдня;
- не створювати в родині конфліктних ситуацій, навчитись узгоджувати взаємини як між собою, так і з дитиною;
- не вчити дитину бути агресивною, а допомагати їй безконфліктно розв’язувати проблемні життєві ситуації.
Вікові особливості мовленнєвого розвитку дитини
Перший рік життя.
1-2 міс. Дитина починає спілкування з дорослим. Малюк намагається спілкуватися за допомогою міміки та активних рухів. Посміхається при спілкуванні з дорослим. Виникає “комплекс пожвавлення”.
З 3-4 міс. повертається на голос дорослого. З 3-6 міс. з’являється гуління, яке відрізняється від початкового різноманітністю звуків. Подовжуються ланцюжки звуків та з’являються сполучення губних звуків з голосними (па, ба, ма).
Відбувається перехід до наступного етапу – лепету, який є дуже важливим в розвитку малюка. В період лепету (6-8 міс.) окремі артикуляції поєднуються в певній послідовності. Відбувається повторне промовляння складів (ба-ба-ба, ма-ма-ма). Спочатку дитина повторює звуки, а пізніше вона починає наслідувати звукам дорослого. Одночасно з лепетом малюк починає проявляти емоційні скрикування, проявляти радість або невдоволення.
Промовляючи гучні звуки дитина намагається привернути до себе увагу або виявляє спротив, коли їй щось не подобається. В цей час з’являється здатність до наслідування. Малюк вже може наслідувати дії, наприклад: махати ручкою на прощання, плескати в долоні.
В період 6-12 міс. лепет складається з 4-5 та більше складів. Дитина повторює склади, змінює інтонацію. У деяких дітей в цьому віці з’являються перші слова.
Другий рік життя.
Починається період активного розвитку мовлення. Дитина з кожним днем стає все більш самостійною, активною та проявляє більший інтерес до навколишнього світу. Продовжує розвиватися здатність малюка до наслідування.
Значно поширюється запас слів, які дитина розуміє. На прохання дорослого малюк дає певні предмети , вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки. Впізнає своє зображення в дзеркалі, знає своє ім’я. Дитина вже не чекає, коли дорослий почне з нею розмову, а сама починає звертатися, коли хоче їсти, або не може одягнутися. Фрази з двох-трьох слів – є найчастішими висловлюваннями малюка в цьому віці. На цьому етапі фраза є простою та граматично не оформленою.
Третій рік життя.
Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників.
До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії. Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри.
Четвертий рік життя.
Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку. Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів. Вона узагальнює їх, тобто розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини і т.д. Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш розповсюджена форма висловлювання – просте поширене речення “Ми з мамою ходили в магазин за хлібом”, “Я люблю грати великою машиною”. Ваша дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова.
П’ятий рік життя.
Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення. Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети.
За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка – “сапка”, жовтий – “зовтий”). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак – “йак”, риба – “либа”, пиріг – “пиліг”).
Шостий рік життя.
До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення – монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови.
В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями.
Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильновимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.
Таблиця засвоєння дітьми звуків мови.
Дитина росте та розвивається. Відповідно відбувається розвиток її мовлення. Основними структурними компонентами мовлення є: звуковий склад, словник та граматична будова. Стосовно розвитку кожного з компонентів Ви ознайомилися в розділі “Вікові особливості мовленнєвого розвитку дитини”.
Пам’ятайте, що кожна дитина – індивідуальна, особлива і, відповідно, загальний та мовленнєвий розвиток у різних дітей може мати деякі відмінності. Одні діти у віці 4-5 років вже чітко вимовляють усі звуки нашої мови, а в інших відмічається порушення вимови більшості звуків.
ПропонуЮ Вам таблицю, в якій наведений орієнтовний порядок засвоєння дітьми звуків нашої мови.
Від 1 до 2 років А, О, Е, М, П, Б
Від 2 до 3 років У, І, И, Т, Д, В, Ф, Г, К, Х, Н, Й
Від 3 до 4 років С, З, Ц
Від 4 до 5 років Ш, Ж, Ч, Щ
Від 5 до 6 років Л, Р
Якщо Ваша дитина не вимовляє звуки (поради логопеда)
Якщо у дитини дислалія ( порушення звуковимови при нормальному слухові і збереженні іннервації артикуляційного апарату), то переважно увагу батьки повинні приділяти формуванню звуковимови. Корекційна робота щодо подолання вад мовлення складається з таких розділів:
1. розвиток мімічної мускулатури;
2. розвиток дрібної моторики рук;
3. розвиток артикуляційного апарату;
4. постановка звука;
5. автоматизація звука;
6. диференціація звуків.
Якщо Ви бажаєте допомогти логопедові у виправленні вад звуковимови, пропонуЮ виконувати вправи з дітьми щодо розвитку артикуляційного апарату:
1. «Лопаточка»
Виробляти вміння тримати язик у спокійному положенні. Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів, лежав спокійно. Тримати 10-15 сек.
2. «Чашечка»
Рот широко відкрити. Широкий язик підняти догори, тягнути до верхньої губи не торкаючись її. Утримувати язик в такому положенні 10-15 сек.
3. «Голочка»
Рот відкрити. Язик висунути вперед, зробити вузьким з загостренням кінця язика. Слідкувати щоб язик не згибався, не тремтів. Утримувати 10-15 сек.
4. «Трубочка»
Витягнути зімкнуті губи вперед трубочкою. Утримувати в такому положенні під рахунок від 1 до 10. Слідкувати, щоб при витягуванні губ зиби не відкривалися, були зімкнені. Якщо дитина не вміє витягувати губи вперед, запропонувати дотягнутися губами до цукерки (1,5-2 см від губ) і взяти її губами.
5. «Будуємо тин»
Посміхнутися без напруги так, щоб було видно передні верхні та нижні зуби. При цьому вимовляємо звук «і». утримувати в такому положенні під рахунок від 1 до 10.
6. «Наказати неслухняний язичок»
Посміхнутися, відкрити рот, покласти широкий язик на нижню губу і злегка поплескуючи його губами промовляти звуки : пя-пя-пя. Потім злегка кусати зубами, промовляючи звуки: та-та-та.
7. «Гармошка»
Зміцнювати м'язи язика, розтягувати під'язикову вуздечку. Посміхнутися, відкрити рот, присмоктати широкий язик до піднебіння і, не опускаючи язика, відкривати та закривати рот.
8. «Пароплав гуде»
Виробляти піднімання спинки язика вгору. Відкрити рот і довго вимовляти звук «и». слідкуйте, щоб кінчик язика був за нижніми зубами, а спинка піднята вгору.
9.«Гойдалка»
Виробляти вміння швидко змінювати положення язика. Посміхнутися, широко відкрити рот, піднімати широкий язик до верхніх зубів та опускати до нижніх. Слідкуйте, щоб працював тільки один язик, щелепи і губи залишались нерухомими.
10. «Конячка»
Зміцнювати м'язи язика, розтягувати під'язикову вуздечку. Відкрити рот, присмоктати язик до піднебіння, цокнути язиком. Цокати повільно, тягнути під'язикову зв’язку.
Причини розладів мовлення у дитини
1. Недостатня рухливість органів артикуляційного апарату або наявність дефектів в їх будові. Неправильне положення зубів (прикус): прогнатія, прогенія та відкритий прикус – язик при цьому просувається між зубами (міжзубна вимова звуків [с], [з], [ц]). А причина в тому, що діти довго смокчу соску, палець. Може бути органічна вада – коротка під’язикова вуздечка, неправильна будова зубів. Щоб попередити ці дефекти, потрібно вчасно звертатись до стоматолога, ортодонта.
2. Зниження слуху. Батькам необхідно оберігати слух дітей від постійних сильних звукових впливів (голосно не включати телевізор, радіо, магнітофон). При захворюванні органів слуху необхідно звертатись до сурдолога.
3. Надмірне форсування мовленнєвого розвитку. Не можна навантажувати дитину в ранньому віці складними мовленнєвим матеріалом; повторювати незрозумілі слова, слова складної складової структури, складні вірші, читати складні художні твори, які написані для дітей шкільного віку, вимагати вимовляти звуки, які ще недоступні для дітей даного віку, артикуляційний апарат яких ще не сформований. А батькам дуже подобається, що діти знають довгі вірші, вимагають часто їх читати. Деяким батькам подобається, що їхня дитина неправильно вимовляє звуки, захоплюються цим, вимагають повторювати слова з цими звуками.
4. Неправильне мовлення спілкування батьків з дитиною («сюсюкання»). Мовлення не передається спадково, але діти його наслідують у спілкуванні з оточуючими. Тому мовлення батьків у розмові з дитиною повинно бути правильним, виразним, чітким, точним, ніколи не повторювати за дитино. Спотворені звуки, не змінювати слова (бі-бі, бу-бу, ту-ту…). Батьки повинні спілкуватись з дитиною спокійно, привітно. Якщо батьки поспішають у розмові, роздратовані, то і діти говорять так само.
5. Наслідування у вимові дорослих людей з вадами мовлення (якщо вони є оточені).
6. Двомовність у сім’ї.
7. Педагогічна занедбаність дитини.
8. Недорозвиток фонематичного слуху.
9. Недостатній розумовий розвиток дитини.
Батькам слід оберігати ще незміцнілий голосовий апарат: не дозволяти дитині голосно розмовляти, кричати, їсти на вулиці фрукти в холодну погоду, привчати її дихати через ніс, попереджувати хронічну нежить.
Знаючи ці причини та шляхи їх попередження, можна уникнути вад звуковимови. Але якщо в дитини вже є вади звуковимови, то потрібно займатись їх виправленням тактовно, привітно, ласкаво, терплячи, не можна свати дитину за погану вимову звуків, не можна наказувати, щоб сказав правильно важке для нього слово. Саме з такими дітьми повинен працювати логопед.
Батькам слід оберігати ще незміцнілий голосовий апарат: не дозволяти дитині голосно розмовляти, кричати, їсти на вулиці фрукти в холодну погоду, привчати її дихати через ніс, попереджувати хронічну нежить.
Знаючи ці причини та шляхи їх попередження, можна уникнути вад звуковимови. Але якщо в дитини вже є вади звуковимови, то потрібно займатись їх виправленням тактовно, привітно, ласкаво, терплячи, не можна свати дитину за погану вимову звуків, не можна наказувати, щоб сказав правильно важке для нього слово. Саме з такими дітьми повинен працювати логопед.
|
