Готовність дітей 6-річного віку до навчання у школі, а також учнів 1(5) гімназійного класу до навчання в основній школі

Тема: «Готовність дитини до навчання в школі. Проблеми адаптації»

1.Готовність дітей 6-річного віку до навчання в гімназії. Поняття «шкільна адаптація». Причини шкільної дезадаптації.

       Початок навчання дитини у школі – складний і відповідальний період у її житті, адже відбувається багато змін. Це не тільки нові умови життя й діяльності, це й нові контакти,нові стосунки, нові обов’язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став учнем. Навчальна діяльність стає провідною, обов’язковою, значущою, такою, що розширює права і обов’язки дитини, її відносини з навколишнім середовищем. Змінюється все життя дитини: усе підпорядковується навчанню, школі.

      Що ж приваблює дитину в школі? Спочатку – це переважно зовнішні моменти шкільного життя – шкільна сумка,зошити, підручники, сама школа, нові друзі. Звичайно, це ще не ставлення до нового виду діяльності, до навчання як такого, не бажання навчатися заради отримання знань, але це основа бажання змінити своє місце в соціумі. Це не завжди збігається з можливостями дитини. Адже необхідно, щоб вона зуміла безболісно прийняти новий вид діяльності, суть самого процесу навчання, вимоги учителя. Колективна діяльність у класі припускає інтенсивне спілкування і спільну роботу як з іншими учнями, так і з учителем. Не всі діти готові до такої співпраці. Не всі також можуть зосередитися й уважно, не відволікаючись, слухати учителя, деякі діти і п’яти хвилин не можуть працювати зосереджено. Причини такої неуважності можуть бути найрізноманітніші: це і особливості вищої нервової діяльності, і швидке виснаження, і втомлюваність за рахунок поганого здоров’я, і психологічна неготовність – слабкі, нерозвинені можливості керування увагою і запам’ятовуванням.

       Байдуже або навіть негативне ставлення до школи найчастіше виникає не в тих дітей, які на момент вступу знали занадто багато, а у тих, які знали надто мало. Недостатня підготовленість призводить до невдач, дитина починає сприймати навчання як непосильне навантаження. Вона сумлінно виконує всі вказівки вчителя, старається, а в неї все одно виходить погано. Замість очікуваної похвали вона отримує постійні зауваження. Не дивно, що все це ій швидко набридає і вона втрачає інтерес до школи. Якщо дитині все вдається, якщо учитель і батьки часто її хвалять, то навчання буде пов’язане з відчуттям успіху. А успіх – найважливіше джерело позитивного ставлення до занять.

       Отже,психологічна готовність дитини до школи фактично характеризує її здатність засвоювати навчальний матеріал в умовах уроку. Знижена психологічна готовність до навчання виражається в тому, що дитина не в змозі досить ефективно керувати на уроці своєю поведінкою і пізнавальними процесами для успішного засвоєння навчального матеріалу, а також є однією з основних причин психологічної дезадаптації  дітей у школі. Таким дітям для успішного навчання необхідна підвищена увага вчителя і додаткова допомога. Чим менше дитина здатна сама себе організувати і під лаштуватися під методику викладання вчителя, тим більше вона потребує того, щоб учитель орієнтувався і під лаштувався під методику викладання вчителя, тим більше вона потребує того, щоб учитель орієнтувався на її особливості в процесі пояснення нового навчального матеріалу. Тому вчителю, орієнтуючись на можливості учнів, необхідно використовувати відповідні методи і прийоми, надавати необхідну допомогу, організовуючи відповідну діяльність. Але часто дитина потрапляє в ситуацію  психологічної дезадаптації, оскільки методика викладання не забезпечує засвоєння навчального матеріалу і сприяє ефективному розвитку її пізнавальних процесів.

      Поняття «шкільна адаптація» стало використовуватися в останні роки в описуванні різних труднощів, що виникають у дітей у зв’язку з навчанням у школі. Після вступу до школи відбувається зміна соціальної позиції дитини, що спричинює ламання стереотипів поведінки і взаємин з оточуючими, необхідність засвоєння нових вимог, пропонованих їй учителем і батьками. Усі діти проходять період адаптації до школи, навіть ті, котрі мають попередню підготовку. Цей період продовжується в середньому від 10-18 днів до 1-3 місяців і супроводжується ростом внутрішньої напруженості дитини, підвищенням рівня тривожності і зниженням самооцінки. При нормальній шкільній адаптації емоційне самопочуття і самооцінка стабілізується. Якщо ж процес адаптації дитини в 1-му класі ускладнений, може простежуватися деформація її особистісного розвитку.

       Доказом адаптації служить продуктивність у навчальній діяльності, позитивне емоційне самопочуття, відсутність внутрішньої напруженості.

      Більшість дітей адаптується до школи досить швидко, із задоволенням відвідує заняття, вони виконують завдання, підкорюються вимогам учителя і батьків. У деяких дітей процес адаптації сильно затягується. Іноді на першому році навчання повноцінної адаптації до школи так і не відбувається, але це не завжди супроводжується явними ускладненнями в освоєнні шкільної програми і може проходити на фоні гарної успішної.

       Адаптація дітей більш сприятливо проходить у класі вчителя з особистісно-орієнтованим, а не навчально – дисциплінарним типом педагогічної взаємодії.

      Такий учитель створює в класі сприятливу атмосферу.  У вчителя навчально – дисциплінарного типу взаємодія засвоєння шкільних вимог має, швидше, зовнішній характер і відбувається за рахунок придушення індивідуальності дітей,отже спричинює ріст навчальних виявів тривожності, недовіри до себе, ворожості.

      Для того щоб, тип взаємодії з першокласниками був особистісно – орієнтованим, учителю необхідно в процесі визначення готовності дітей до школи вивчити їхні індивідуальні особливості. Такий підхід дасть змогу вчителю запобігти труднощам адаптаційного періоду дитини – складнощам у навчанні, конфліктам з однокласниками, високому рівню тривожності.

      Отже, в процесі адаптації до школи дитина повинна успішно вирішити для себе такі проблеми:

• дисципліна;
• нове середовище спілкування (з учителем, з однокласниками);
• розвиток відповідальності,самостійності;
• прийняттям норм і правил соціальної поведінки та навчальної діяльності в школі.

        Що ж така шкільна дезадаптація? Це насамперед, утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи у формі порушень навчання і поведінки, конфліктних відхилень, психічних захворювань, підвищеного рівня тривожності, «збоїв» в особистісному розвитку.

        Головна причина шкільної дезадаптації в молодших класах пов’зана з характером сімейного виховання. Якщо дитина приходить у школу із сім’ї, де вона не відчувала переживання «ми», вона і в нове соціальне середовище – школу – входить важко. Несвідоме прагнення до відчуження, прийняття норм і правил соціуму лежить в основі шкільної дезадаптації дітей, виховання у сім’ях із несформованим почуттям «ми».

      Інша причина полягає в  тому, що труднощі в навчанні і поведінці усвідомлюються дітьми в основному через ставлення до них учителя, а виникнення дезадаптації часто обумовлене ставленням до дитини і її навчання в сім’ї.

        До помилок у родинному вихованні також можна віднести:

• завищені очікування щодо навчальної успішності дитини, будь – яка невдача сприймається неадекватно;
• розмови про недоліки школи чи вчительки замість акцентування уваги дитини на приємних моментах;
• часті конфлікти з приводу навчання дитини, після чого все, що пов’язано зі школою,втрачає привабливість;
• виховання дитини за типом «кумир родини»;
• байдуже ставлення батьків до навчання дитини.

     Щодо емоційних порушень школярів, то вони виражаються в зниженні товаристськості, емоційної стійкості, самоконтролю, соціальної сміливості і збільшенні показників емоційної збудливості, тривожності, нейротизму, а також у недостатній увазі на уроках, не здатності до тривалого зосередження.

    Отже, успішній адаптації дитини в школі сприяє організації рухової активності дитини, дотримання режиму дня, повноцінне харчування, сприятливий психологічний клімат у сім’ї і школі, участь батьків у житті дитини.

2.Аналіз результатів психологічних досліджень.

          Протягом цих двох місяців навчання було проведено ряд психологічних досліджень в учнів 1(поч.) класу, анкетне опитування батьків цих дітей.

        За допомогою цих досліджень було визначено загальний психологічний розвиток дітей, розвиток моторики, вміння виконувати заданий взірець, зосереджуватися і уважно, не відволікаючись, слухати вчителя. Отже, можна сказати, що в першому класі менша половина дітей (21)  - це діти з високим рівнем розвитку і адаптації до умов навчання. Для них характерне позитивне ставлення до школи, вимоги вчителя сприймають адекватно, навчальний матеріал засвоюють легко, глибоко; уважно слухають рекомендації вчителя; виконують доручення без зайвого контролю, виявляють зацікавленість до самостійної роботи.

     Всі інші діти – це діти з середнім рівнем адаптації. Вони позитивно ставляться до школи; перебування в ній не викликає в них негативних емоцій; розуміють навчальний матеріал, якщо вчитель викладає його емоційно, наочно, детально. Зосереджуються ці діти тоді, коли займаються чимось цікавим, доручення виконують добросовісно.

        Як вже було сказано, в цьому ж класі було проведене анонімне опитування батьків, за результати якого ми дізналися, що в даному навчальному закладі їм найбільше подобається рівень викладання навчальних предметів, методи та методика викладання, підхід до дітей, виховний процес, наявність поглибленого вивчення іноземної (англійської) мови, високі вимоги до якості знань, дисципліна. Навчання для їхніх дітей є, в основному, радістю і обов’язком, цікавістю про нове, невідоме.

      З навчальних предметів найулюбленішими у своїх дітей вони називають письмо і фізкультуру, менше – читання і математику. У окремих батьків виникає заспокоєння з точки зору навчального навантаження. Взаємовідносини з класоводом у цих батьків склалися дружні, доброзичливі, щирі. Вони задоволені як рівнем викладання, так і тим, що вимоги до виховання у гімназії такі, як у переважній більшості їхніх сімей.

     Щодо 1(гімн.) класів, то там також було проведено ряд психологічних досліджень. Однією з перших було проведено соціометрію Дж. Морено, за допомогою якої визначила міжособистісні стосунки у кожному класі. Візьмемо, наприклад, 1А (гімн.) клас. Коли після двох тижнів навчання у їхньому класі «лідерами» були учні, які за своєю вдачею веселі, галасливі, та при повторному опитуванні наприкінці другого місяця навчання відбулися зміни і це місце зайняли зовсім інші діти   

      За результатами анкетування, всім учням, без винятку, цікаво навчатися в гімназії. Щодо того, що їм найбільше подобається в гімназії, то діти пишуть, що уроки, вчителі, перерви, гімназійні свята, «наш директор», «всі, хто вчиться зі мною».

      Найулюбленішими предметами стали поки що: математика і зарубіжна література, фізкультура (це в обох класах).

      Підготовка до уроків, тобто виконання домашнього завдання, у них займає, в основному, 2-3 год., лише деяким потрібно більше 3-х годин. Але є і відповіді, де діти готуються лише від 0,5- до 1 год.

     За результатами, можна сказати, що у класах є угрупування та мікро групи, хоча відносяться одні до одних доброзичливо,намагаються здружитися, щоб їхній клас був  дружнім,згуртованим колективом. А в

цьому, на їхню думку, їм допоможуть їхні класні керівники, бо за словами дітей, з класним керівником у них склалися дружні, доброзичливі взаємовідносини.

     Якщо порівняти їхнє навчання в початкових класах чи інших школах (для окремих дітей), то діти пишуть, що в початкових класах було набагато легше, а тут важче, зате цікаво. Саме тому вони і одержують задоволення від навчання в цьому навчальному закладі, а також саме в цих класах і з цими дітьми.

3.Рекомендації вчителям щодо запобігання дезадаптації дітей 1 (поч..) і 1 (гімн.) класів.

    Рекомендації вчителям щодо запобігання дезадаптації дітей 1 (поч.) і 1 (гімн.) класів.

Щоб не було значних проблем в адаптації дітей до школи як шестирічного віку, так і дітей 1 гімназійного класу, вчителям потрібно якомога більше враховувати вікові та індивідуальні психологічні особливості дітей; демонструвати віру в успіх дитини, допомагати їй побачити свої можливості, створити умови, за яких вона зможе повірити в успіх дитини, допомагати їй побачити свої можливості, створити умови, за яких вона зможе повірити в себе, у свої сили. Для цього дуже важлива думка (перш за все позитивна) однолітків, товаришів по школі.

      Майже всі діти молодшого шкільного віку хочуть бути найдобрішими , найсильнішими, найкращими. Вони люблять хвалитися, дуже радіють своїм досягненням, а при невдачі повинні бути дуже обережними з оцінюванням дитини в присутності однолітків, товаришів;

-         не сваріть її, якщо поряд друзі;

-         не вказуйте при них на її вади, не демонструйте невдачі.     

Найнеобхіднішою умовою успішної адаптації у школі є рівень фізичного і функціонального розвитку дитини, стан її здоров’я.

Вчителі повинні, по мірі можливості, знімати неуспішні оцінки на перших етапах навчання;

-         використовувати «системи фішок» і цікавих малюнків в оцінюванні діяльності дітей (поч.) класу;

-         відділяти оцінку конкретного вчинку від оцінки особистості дитини;

-         запобігання груповій критиці дітей або її робіт, а також порівнювати її помилки з успіхами інших дітей;

-         порівнювати якості роботи дитини з її попередніми роботами;

-         вказуючи на помилки, намітити шляхи до успіху;

-         більше акцентувати увагу учня на його успіхи, перемоги;

-         більше створювати таких ситуацій успіху;

-         надавати емоційну підтримку учням словами, поглядом, дотиком;

-         запобігати частому використанню в слові слів – заперечень;

-         підтримувати і заохочувати прояви активності в роботі на уроці у скутих, сором’язливих, тривожних дітей.

-         важливо звертати увагу інших учнів на їхні успіхи, підвищувати їхній статус в класі;

-         бажано не наполягати на публічних виступах і відповідях перед усім класом надто тривожних, невпевнених дітей. Протягом певного періоду їх можна включити в групи з 2-3 учнів, що разом будуть розповідати вірш, виконувати певне завдання, щоб вони відчули підтримку;

-         для встановлення гарних відносин між дітьми в класі й формування в них конструктивних способів взаємодії можна проводити різноманітні види роботи на уроці інсценування ситуацій, обговорення, проказування почуттів за даними ситуаціями, використання веселих, жартівливих командних ігор).