Гра – подорож в історію обрядових свят січня

           Гра – подорож в історію обрядових свят січня
Мета. Ознайомити учнів з історією, традиціями святкування, обрядами, повір’ями, іграми  свята Різдва, свята Василя Великого, свята Водохреща;
розвивати творчі здібності учнів; виховувати патріотичні почуття, толерантність, повагу до українських звичаїв і традицій.
Обладнання. Відео та фотоматеріали, загадки, аудіо записи музичних творів.
                                                 Хід заходу
Учитель. Сьогодні ми помандруємо у давні часи, коли зародилися традиції нашого народу. А помандруємо ми на машині часу, яка називається «Музична карусель». Ми ознайомимося зі святами, обрядовими піснями, перемістимося в минуле. Приготувалися?
     Музична карусель -                                  Карусель, карусель -
     Знахідка для друзів!                                 Розкрутися по скоріше!
     Мелодію кришталеву ти                          Дуже просимо, постарайся,
     Повсюди нам розвій!                                Щоб нам було веселіше!
Учитель. От ми і прилетіли. Яка пора року гостює в давній Україні?
                  Стало біло навкруги -
                  Я розтрушую сніги,
                  Наганяю холоди,
                  Води сковую в льоди,
                  В дружбі з дітьми я всіма,
                  Здогадались? Я…..(зима).
Учитель. Січень – другий місяць зими, якого з нетерпінням чекають дорослі і діти. Цей місяць найбагатший на народні свята: Різдво, Щедрий вечір, свято Василя Великого, Водохреща.
    Найурочистіше свято – Різдво. До Різдва готувалися заздалегідь, мили, прибирали в хатах, упорядковували в хлівах,заготовляли дрова, корм для худоби. Адже всі господарські роботи повинні були закінчитися до настання святвечірнього дня. У давнину 7 січня святкували народження нового сонця, адже в цей час сонце повертає на весну. Наші предки возвеличували бога Сонця своїми піснями – колядками, магічними діями, намагалися забезпечити гарний урожай, приплід худоби, добробут у господарстві.
1. 40 днів перед Різдвом триває піст (відмова від м’ясних страв та солодощів, гучних забав), під час якого вивчають колядки, готують вертепні вистави.
2. Вечір під Різдвяну ніч називають Святвечором. У цей час, заходячи до будь – якої хати, господарів вітають словами: «Добрий вечір, щедрий вечір, добрим людям на здоров’я!»
3. У кожній оселі запалюють свічки та виконують веселі пісні, бажаючи одне одному щастя, радості, здоров’я. У цей вечір встановлюється злагода, мир, достаток на весь рік. Тому заборонялося в цей вечір кривдити та ображати когось.
4. Напередодні  Святвечора люди готували спеціальну обрядову їжу – кутю (каша із товченої пшениці, заправлялася медом, маком, горіхами), узвар та інші пісні страви, яких мало бути рівно 12 (12 місяців у році, 12 апостолів у Христа).
5. На покуті за столом клали необмолочений сніп із житнього або пшеничного колосся. Називали його Дідух (дідівський дух), бо у ньому, як уважали наші предки, перебували духи дідів – прадідів, покровителів дому. Свята вечеря вважалася спільною вечерею всього роду: і живих, і померлих родичів. Тому перед Дідухом ставили кутю та узвар, запалювали свічку. Цілий день ніхто нічого не їв. І лише з появою на небі першої зірки вся родина сідала до столу. Вечеряли в урочистій обстановці.
6. Після вечері господарі не виходили з дому, лише діти носили вечерю своїм хрещеним батькам. При цьому казали, наприклад: «Тато і мама святу вечерю прислали». А ті в свою чергу обдаровували хрещенників святковими подарунками.
7. Із наступного дня в кожній родині з нетерпінням чекали колядників, які піднявши святкову зірку, прикрашену стрічками, срібними дзвіночками, йшли від хати до хати, вітаючи з Різдвом.
8. Першими  колядували малі діти, потім ішли старші, а ввечері – парубочі та дівочі колективи ( спочатку вони йдуть з колядою до священника, а вже потім – до осель односельців). Церковні співаки ходили по хатах з вертепом і показували виставу: «Народження Сина Божого».  А господарі пригощали колядників яблуками, горіхами, печивом, цукерками чи грошима.
                    Конкурс на кращого виконавця колядок.
     Наші предки напередодні Нового року святкували Щедрий вечір. Так він називався тому, що на вечерю, на відміну від Святої вечері, готували вже непісні страви: ковбаси, пироги тощо. Знову готували кутю і називали її «Щедра кутя». Перед тим, як сісти за стіл, батьки і діти запрошували до їжі Мороза: «Морозе, Морозе, йди до нас кутю їсти!»
1. Після вечері дівчата йшли щедрувати. До хати не заходили: ставали біля вікна і, попросивши дозволу, співали пісень, якими вшановували господарів. Щедрівки – це особливі пісні, за допомогою яких намагалися забезпечити гарний урожай, добробут, багатство.
2. Усі обряди Щедрого вечора носять давній характер. Обряд «водіння кози» належить сааме до таких обрядів. Коза, за давніми віруваннями, уособлювала багатство, достаток, тому парубочі колективи ходили з Козою і розігрували з нею різні сценки, в якому були: Маланка – веселий парубок, що вміє добре жартувати, Дід, Ведмідь, Коза, Циган, Кіт, Лікар тощо. Усі вдягалися у чудернацькі костюми.
3. Новорічна ніч уважалася чародійною, в цю ніч «розкривалося» небо, тому можна було просити все, що завгодно, у Бога і святих.
4. Удосвіта хлопчики – підлітки оббігали оселі рідних і сусідів, щоб засіяти їх домівки зерном і привітати з Новим роком! Господарі щиро пригощали посівальників.
5. Вдень ватаги хлопчиків влаштовували традиційні новорічні ігри: гра «Веселий сніговик», гра «Снігова дуель», гра «Круглянки», гра «Цар гори».
                      Конкурс на кращу щедрівочку.
     Різдвяні свята завершувалися святом Богоявлення Господнього (19 січня), яке в народі називають Водохреща. Це свято знаменує собою закінчення 12 –денного періоду святок. Воно ввібрало в себе багато обрядів, центральнее місце серед яких належало обрядам, що пов’язані з водою.  Надвечір’я напередодні Водохреща називають «Голодна кутя».
1. На вечерю знову готували пісні страви, але вже значно менше, ніж перед Різдвом.
2. Наступного дня вранці всі йшли до церкви на богослужіння, а потім – до річки, де відбувалося освячення води. На річці чи ставку хлопці зранку прорубували ополонку у вигляді хреста, потім робили хреста з льоду, обливали його буряковим відваром.
3. Сюди згодом приходили церковні служителі, щоб посвятити воду. Всі набирали ту воду у свій посуд та несли додому. Нею кропили все в хаті, давали її пити хворим,прикладали до хворого місця. Господар кропив нею всіх членів родини, домашніх тварин. Цю воду зберігали до наступних  Водохрещ.
4. Молодь у цей день улаштовувала забави на льоду. Ставили посеред річки колесо, до якого прибивали міцну палицю. До кінців палиці кріпили санки і влаштовували своєрідні каруселі. Хлопці катали дівчат і навпаки. Діти із задоволенням каталися на круглянках. Це відбувалося із жартами та сміхом.
5. Цим і завершувалися різдвяно – новорічні свята. Далі вже не співали ані колядок, ані щедрівок. Невдовзі, після Водохреща наставав найдовший і найсуворіший  Великий піст. Про нього казали так: «Великий піст усім прижме хвіст».
6. Довгими вечорами діти розгадували зимові загадки, а дорослі перевіряли народні прикмети та повір’я.
     Вчитель. От наша музична карусель зупинилася, скінчилася подорож, минули зимові свята. Я сподіваюся, ви запам’ятали їх назви і традиції святкування. Будемо чекати зимових свят у наступному році і продовжувати традиції українського народу.