Євген Гребінка. Коротко про письменника. Вірш «Човен». Образ небезпечної морської плавби як уособлення життєвого шляху людини. Пісенна (романсова) лірика поета українською та російською мовами («Ні, мамо, не можна нелюба любить», «Чёрные очи»). Значення романтизму для нового етапу розвитку слов’янських літератур. Романс.
Мета: сприяти осмисленню учнями місця творчої спадщини Євгена Гребінки в українській літературі; розкрити красу й неперевершеність творів митця, розвивати образне мислення, естетичні почуття, уміння помічати художні деталі, аналізувати та робити висновки, аргументувати власні міркування; виховувати любов до рідного слова, формувати активну життєву позицію.
Євген Павлович Гребінка народився 21 січня 1812 року на хуторі Убіжище Пирятинського повіту, що на Полтавщині, у сім’ї відставного штаб-ротмістра Павла Івановича Гребінки. На рідному хуторі майбутній письменник мав можливість познайомитися із життям народу, його побутом та звичаями, з багатющими скарбами українського фольклору. Буйну уяву хлопця живили, зокрема, захоплюючі розповіді няньки-кріпачки.
Початкову освіту здобув удома. 1825–1831-го навчався в Ніжинській гімназії вищих наук, де почав писати вірші та брав участь у виданні рукописних журналів, складених з учнівських творів М. Гоголя, Н. Кукольника, М. Прокоповича, Г. Гребінки.1831 року Гребінка закінчив гімназію. Того ж року на сторінках «Украинского альманаха» в Харкові побачив світ його перший друкований твір — вірш «Рогдаев пир». У 1834р. переїздить до Петербурга. Там працює вчителем російської словесності.
Помер Є. Гребінка 3 грудня 1848 року в Петербурзі. І хоч помер Гребінка в далекому Санкт-Петербурзі, де й провів більшу частину свого короткого життя, він заповідав бути похованим на рідній землі українській: «Візьміть мене додому… Хай мені заспіває жайвір степовий у рідному краю…» І воля його була виконана. Спочиває поет у рідній Мар’янівці, на пагорбі при гостинці — колишньому Чумацькому шляху, — неподалік своєї родинної садиби.
Євген Гребінка(1812 — 1848) Розмаїття жанрів творів письменника: українські ліричні поезії, що виникли на ґрунті народної творчості («Човен», «Українська мелодія», «Заквітчалася дівчина», «Маруся»…); байки, які органічно пов’язані з народними приказками і прислів’ями («Верша та Болота», «Школяр Денис»); російські вірші («Печаль», «Скала»); романс «Чорные очи»; популярність Є. Гребінці як прозаїку принесла збірка «Рассказы пирятинца»; повість «Нежинский полковник Золотаренко», «Кулик»; роман «Чайковський», «Доктор»; фізіологічні нариси: «Петербургская сторона», «Провинциал в столице», «Хвастун».
Човен. Заграло, запінилось синєє море,І буйнії вітри по морю шумлять,І хвиля гуляє, мов чорнії гори. Одна за другою біжать. Як темная нічка, насупились хмари,В тих хмарах, мов голос небесної кари,За громом громи гуркотять.І грає і піниться синєє море. Хтось човен на море пустив,Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі,Од берега геть покотив;Качається, бідний, один без весельця. Ох, жаль мені човна, ох, жаль мого серця!Чого він під бурю поплив?Ущухнуло море, і хвилі вляглися;Пустують по піні мавки;Уп'ять забіліли, уп'ять простяглися. По морю кругом байдаки;Де ж човен дівався, де плавле мій милий?Мабуть, він не плавле, бо онде по хвиліБіліють із його тріски. Як човнові море, для мене світ білийІзмалку здавався страшним;Да як заховаться? не можна ж вік цілий. Пробути з собою одним. Прощай, мій покою, пускаюсь у море!І, може, недоля і лютеє горе. Пограються з човном моїм.
1. Який настрій балади (мінорний чи мажорний)?2. Знайдіть у творі слова-символи.3. Що вони символізують?4. Назвіть художні засоби твору, наведіть приклади.5. На вашу думку, який період життя митця змальовано у баладі?6. Сформулюйте тему твору.7. Сформулюйте ідею твору.8. Доведіть, що жанр твору-балада.
Романс “Ні, мамо, не можна нелюба любить”. Ні, мамо, не можна нелюба любить,Нещасная доля із нелюбом жить. Ох тяжко, ох важко з ним річ. Розмовляти. Хай лучче буду я ввесь вік дівувати. Хіба ти не бачиш, яка я стара?Мені в домовину лягати пора. Як очі закрию, що буде з тобою?Останешся, доню, одна сиротою. А в світі якеє життя сироті?І горе, і нужду терпітимеш ти. А дочку пустивши, мовляв, на поталу,Стогнать під землею, як горлиця,стану. Ой мамо, голубко, не плач, не ридай,Готуй рушники й хустинки вишивай. Нехай за нелюбом я щастя утрачу,Ти будеш весела, одна я заплачу. Гей, там, на могилі, хрест божий стоїть,Під ранок й під вечір матуся квилить: Ой Боже мій, Боже! Що я наробила?Дочку, як схотіла, із світа згубила!
У 1842 р. Гребінка знайомиться з Марією Василівною, онукою сусіда, небагатого поміщика Миколи Степановича Ростенберга, а наступного року вони освічились. Серце поета ожило й заспівало. Після зустрічі з коханою Марійкою цілу ніч не міг заснути. Ходив по кімнаті, виходив у посріблений місячним сяйвом сад. Не давали спати глибокі чорні очі коханої. Весь час бачив їх перед собою. Засвітив свічку, сів до столу. Швидко написав чотири рядки: Очи черные, очи страстные, Очи жгучие и прекрасные! Как люблю я вас! Как боюсь я вас! Знать, увидел вас я в недобрый час
Романс “Очи черные”Очи черные, очи страстные!Очи жгучие и прекрасные!Как люблю я вас! Как боюсь я вас!Знать, увидел вас я в недобрый час!Ох, недаром вы глубины темней!Вижу траур в вас по душе моей,Вижу пламя в вас я победное: Сожжено на нем сердце бедное. Но не грустен я, не печален я,Утешительна мне судьба моя: Все, что лучшего в жизни бог дал нам,В жертву отдал я огневым глазам!
Значення романтизму для нового етапу розвитку слов’янських літератур. Романтизм, як жоден інший літературний напрям, сприяв «пробудженню» молодих або відірваних від новішої європейської культури народів. Зокрема, визначну роль відіграв романтизм в пробудженні або відродженні слов’янських народів. Український романтизм відіграв велику роль у вивченні історії, з романтикою, за словами Д. Чижевського, пов'язане "національне відродження", "воскресіння" нації. Український романтизм, за словами С. Павличка, «сконцентрувався на нації, котра вмирала, народі, який сходив з історичної сцени»