Надзвичайно цікавими є давньогрецькі міфи про походження богів і людей, про культурні здобутки і виникнення землеробства, ремесел та обрядів. У міфах про богів розповідається про їхнє чудесне народження, життя та покровительство людям. Цікаво, що нерідко давньогрецьких богів зображували в міфах як істот далеко не ідеальних. МІФИ ПРО ПРОМЕТЕЯ
Навіть верховний бог – громовержець Зевс, повелитель усіх богів та людей, у своїх вчинках часто керується власною вигодою. Він скинув із трону свого батька Кро́носа, щоб посісти його трон. Через постійні подружні зради Зевса страждає його дружина Гера. Саму красуню Геру, богиню шлюбу та кохання, міфи наділяють сварливістю, жорстокістю і мстивістю.
Богиня Гера ненавидить та переслідує позашлюбних дітей Зевса, який, своєю чергою, відчуваючи провину, не може за них заступитись. Особливо популярними до нашого часу залишаються давні міфи про титана Промете́я – захисника людського роду. Титани – божества, які в давньогрецькій міфології були уособленням могутніх сил природи. Однак Прометея називали розумним і добрим. Також Прометей володів даром віщувати майбутнє.
Давні греки вважали, що саме Прометей зліпив з червоної глини первісну людину, вдихнув у неї душу, збудив її розум, подарував людям вогонь, навчив їх землеробству, ремеслам і лікарській справі. Прометей дав людям найцінніші дари – знання. Дбаючи про людей, цей безсмертний велетень повстав проти влади могутнього громовержця Зевса. Тому смертні вшановували титана впродовж багатьох віків і встановили на його честь свято – біг із запаленими смолоскипами, що мали назву «промете́ї». Смолоскип символізував тростину, у порожній стеблині якої Прометей приніс людям вогонь. Також виявом вдячності у греків вважалися персні, які були нагадуванням про муки титана, прикутого ланцюгами до скелі.
В уявленні стародавніх греків боги виглядали як люди. Вони мали людські бажання, думки, почуття, навіть людські вади і недоліки. Часто суворо карали тих, хто намагався наблизитися до них за красою, розумом і могутністю. Серед міфів Стародавньої Греції особливе місце займає міф про титана Прометея — захисника людей від свавілля богів. Прометей (грецькою мовою Prometheus, що в перекладі означає «провидець») викрав з Олімпу вогонь і передав його людям. За це Зевс наказав прикувати його до скелі і прирік на вічні муки.
Вічний образ – це образ, в якому з надзвичайною глибиною узагальнено відображено вічні риси людської природи, що визначають характерні почуття, думки, пошуки, конфлікти, які постійно повторюються в історії людства. До вічних образів відносяться: Прометей, Гамлет, Фауст, Дон Жуан, Дон Кіхот та ін.
Кожне покоління митців зверталося до цього безсмертного образу, вирішувало свої власні морально-етичні завдання, наповнювало його щоразу новим змістом. Характер образу і його пізнавальна цінність визначаються конкретно історичними умовами. Ще у Давній Греції на честь Прометея влаштовували свята священного вогню: запаливши смолоскип в Академії (так називався розташований поблизу Афін гай, де любили розмірковувати філософи), бігли з ним якомога швидше до Афін і в місті від того вогню засвічували нові вогні.. ВІЧНИЙ ОБРАЗ ПРОМЕТЕЯ
До образу Прометея зверталося чимало німецьких письменників – Й. В. Гете, И. Г. Гердер, А. Шлегель. Зокрема, широкою популярністю користувався уривок з незавершеної драми Гете „Прометей". Особливої популярності образ Прометея набуває за доби романтизму. Він стає романтичним символом непокори, тираноборства і людинолюбства. Яскравим свідченням цього є спадщина видатних англійських романтиків - Дж. Байрона і П. Б. Шеллі, у творчості яких образ Прометея відіграє важливу роль. Недарма ж Байрона називали „Прометеєм XIX століття", а Мері Шеллі, дружина поета, зазначала, що „Прометей — душа поезії „Шеллі". ОБРАЗ ПРОМЕТЕЯ У СВІТОВІ ЛІТЕРАТУРІ
Надзвичайно популярним образ Прометея є в українській літературі. Прометеєві мотиви лунають у творчості Шевченка (поема“Кавказ”), І. Франка, Л. Українки (вірш “Ніобея”, поеми “Кассандра”, “У катакомбах”), М. Рильського, А. Малишка (поема “Прометей”). ОБРАЗ ПРОМЕТЕЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ