гумористичні твори.Велика роль гумору в житті українців.

Урок української літератури 

у 6 класі

за підручником О.М. Авраменко

« Українська мова 6 клас» 2020р.

ДАТА: 19.04         Урок№59

Мета: розкрити значення гумору для українського народу; розвивати творчу уяву; виховувати повагу до надбань рідного народу; вміння зіставляти описане в байці із сьогоднішнім реальним життям;

Тип уроку:  засвоєння нових знань.

Обладнання:  підручник О.М. Авраменко « Українська література 6 клас» 2014р, презентація.

Хід уроку

1. Організація класу (5хв)

Бесіда за питаннями:

• Чому і над чим сміється людина?

Людина починає сміятися у тримісячному віці, це природна емоційна реакція організму — зазвичай на позитивні, радісні, події. Зовнішньому вираженню сміху природно відповідають почуття щастя, радості, веселості. У той же час сміх може супроводжуватись в зовсім іншими емоціями. Сміх в уявленні народу не безвинні пустощі.

• Який буває сміх? (Доброзичливий, жорстокий, гострий, злий).

Правильно, а тому серед комічного можна виокремити жанрові різновиди – гумор (анекдот, усмішка, гумореска, співомовка) та сатира (байка).

2.       Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми й мети уроку. Презентація.  (10 хв)

Одна з відмінностей людини від тварин, навіть розумних, полягає в тому, що тільки людина здатна жартувати й сміятися.

Звичайно «серйозні люди» стануть заперечувати важливість гумору, зневажливо питаючи: яка користь у простому жарті? Та гумор часом служить не тільки корисним, а життєво важливим цілям. Мабуть, всі чули приказки: «Сміх подовжує життя» або «Сміх — це найкращі ліки». Ці приказки виникли не просто так, адже ще цілителі Середньовіччя виписували хворим блазнівські клоунади, щоб прискорити одужання своїх пацієнтів. І сьогодні багато лікарів впевнені, що гумор сприятливо впливає на лікування хворого.

Гумор дуже сильно допомагає по життю. Він дозволяє відволіктися від проблем, подивитися на життя під новим кутом зору і побачити в ньому щось хороше тоді, коли це зробити дуже складно. Українці завжди мали гарне почуття гумору, вміли висміювати своїх ворогів і опонентів і змушували їх виглядати дурними і безглуздими. Думається, що даний прийом може використовуватися і сьогодні. Звичайно, наша армія не є достатньо сильною, але за допомогою сатиричної форми гумору ми можемо нанести всім нашим суперника відчутну поразку.

Гумор важливий для кожного народу, звичайно, важливий він і для нас, українців. На щастя, багато українців володіють гумором досконально, а тому всі з нас можуть застосовувати його як у повсякденному житті для різноманітності, так і в різних екстремальних ситуаціях для повноцінного зняття напруги. Саме з цієї причини українці повинні цінувати свою здатність жартувати, веселитися, розважатися і робити це як можна частіше на славу себе самих і нашої держави в цілому.

ІII.  Актуалізація опорних знань учнів. Презентація.(20хв)

Серед комічного можна виокремити такі два основні жанрові різновиди – гумор (анекдот, усмішка, гумореска, співомовка) та сатиру (байка).

Гумор – доброзичливий, жартівливий сміх, що допомагає виправити певні вади людського характеру, недоліків поведінки тощо.

Сатира – гостре висміювання, критика чогось або когось, його поведінки.

Серед гумористичних творів широкою популярністю в українського народу користуються такі:

• Анекдот (від гр. aneсdotos — неопублікований) — жанр фольклору — коротка жартівлива розповідь про якийсь цікавий життєвий випадок з несподіваним і дотепним закінченням.

Пряма мова

— Що таке пряма мова? — запитує вчителька Василька.

— Ну, це коли людина про щось говорить відверто!

— Наприклад?

— Я не вивчив уроку.

• Байка — невеликий, здебільшого віршований повчально-гуморис­тичний чи сатиричний твір з алегоричним змістом, в якому людське життя відтворюється або в образах тварин, рослин і речей, або зве­дене до простих і умовних стосунків.

Байка

ПЕРЛИ І СВИНІ (Л.Глібов)

На дворі, якось опівдні,
Заможний чоловік насипав на рядні
Чимало Перлів просушити,
Бо в скрині почали жовтіти.
— Гляди! — озвався через тин
Кум Северин,—
Як доберуться Свині — потокмачуть! —
Хазяїн засміявсь, любив він шуткувать.
— Їм не судилося сього добра вживать,
Так хоч нехай побачуть.—
Не в добрий час промовив неборак,
Бо вийшло онде як:
Добрались Свині, все порозкидали,
З землею Перли помішали,
Поживи не знайшли,
Похрюкали й пішли,
А другі їм назустріч: — Що, сестриці,
Поласували добре там?
Пожива буде й нам?
— Та де там,— кажуть,— все дурниці:
Насипано блискучих камінців;
Нам тільки клопоту хазяїн наробив,
Ми перерили все — хоч би тобі гнилиця…
Вертайтеся, бо нічим поживиться.

Свята старовино! Про тебе я згадав;
Правдивії слова твої не вмерли,
І я промовлю їх, щоб світ не забував:
Коли ти маєш Перли,
То й розум май
І перед Свинями не розсипай.

[1892—1893]

• Усмішка — це різновид фейлетону та гуморески. Ввів цей термін сам Остап Вишня. Пізніше він писав: «Хоч „фейлетон“ уже й завоював у нас повне право на життя, та, на мою думку, слово „усмішка“ нашіше від „фейлетону“».

Загалом, автор «Вишневих усмішок» зробив значний внесок у розвиток української сатиричної літератури та значно доповнив традиції жартівливого жанру в українській літературі розпочатого його попередниками — Тарасом Шевченком, Іваном Франком, та Лесем Мартовичем

• Гумореска — невеликий віршований, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, відмінний від сатиричного твору легкою, жартівливою тональністю. Тут сміх постає у вигляді доброзичливої, емоційно забарвленої естетичної критики в дотепній, парадоксальній, подеколи оксюморонній формі, в аспекті морально-етичних критеріїв, що унеможливлюють цинізм. У гуморесках письменник змальовує події та персонажів чудернацько, часом недоречно, і саме це є основою смішного. Типовими художніми прийомами, що використовуються в гуморесці є неправильне тлумачення якогось явища, події, предмета, уживання слів і виразів жартівливого характеру, пестливих слів.

Неповороткий
– Подивись на себе, сину,
Як тобі не стидно?
Із-за грязі на одежі
Гудзиків не видно!

– Зрозумій мене, матусю,
Я не встиг все зняти
Перед тим, як у калюжу
Вгрузнув аж по п'яти!

• Співомовка — короткий віршований ліро-епічний твір, часто побудова­ний на якомусь народному анекдоті, приказці або казковому мотиві.

Свиня свинею

Степан Руданський

Несе мужик у ночовках

Додому свячене:

Яйця, паску, і ковбаси,

Й порося печене.

І порося, як підсвинок,

Та ще й з хроном в роті.

Несе, бідний, та й спіткнувся

У самім болоті.

І схибнулись нові ночви,

Затряслось свячене,

І в болото покотилось

Порося печене.

Глянув мужик на болото,

Посвистав до лиха,

Одвернувся, набік плюнув

Та й промовив стиха:

«Та свиня таки свинею!

Правду кажуть люди:

Святи її, хрести її —

Все свинею буде!»

IV. Домашнє завдання (5хв)

 Прочитати за підручником ст. 233-235(байка Л.Глібова «Муха і Бджола»).