"Їх єднала Україна". Презентація.

Їх єднала Україна Вони стояли біля розчиненого вікна: М. В. Остроградський і Т. Г. Шевченко. Тарас Шевченко, дивлячись кудись у далечину, читав: “По діброві вітер віє, гуляє по полю…” Вони познайомилися у 1840 році, коли вперше вийшов у світ “Кобзар”. І подружилися на все життя – Всесвітньо відомий математик і великий український поет. Їх об’єднала любов до свого народу, до рідної землі. Молодому поетові Т. Г. Шевченку глибоко запали в душу захоплені відгуки про його вірші поважного вченого Остроградського.

Проходять роки. Минають століття і тисячоліття. Пам’ять людська шліфує сторінки минулого, відкидаючи незначне, неважливе. Та навіки залишаються з нами імена людей, які вклали свій камінець до великої будівлі – Храму Історії Людства. Сьогодні ми з вами оглянемось у минуле, зустрінемось з цікавими і великими людьми.

В історії кожного народу, серед її великих творців є люди, імена яких оповиті невмирущою любов’ю та славою. Таким самородком в українців є Тарас Шевченко, якому долею судилося стати «володарем в царстві духа», національним генієм і духовним пророком, апостолом правди, заступником знедолених. І в цьому немає перебільшення. Жоден поет світу не зрівняється з ним у величі своєї любові до свого народу, до України. Золотими літерами вписано ім’я славетного Кобзаря, великого сина українського народу, поета-революціонера Тараса Григоровича Шевченка в історію вітчизняної та світової літератури.

Шевченка нічим не здолати, Не знищити хати до тла. Погляньте, рута – Вкраїна Поволі встає із колін. І йде до Шевченка родина, Невпинно іде – на поклін. Віталій Мацько За волю, за долю, за мову! – Усіх закликає Тарас – Вінок-заповіт барвінковий Несем у віки, повсякчас.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,І голос твій наші душі окриля,Встає в новій красі, зборовши лихоліття,Твоя, Тарасе, звільнена земля.І росяні вінки, заплетені в суцвіття,Тобі до ніг, титане, кладемо. Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,Тебе своїм сучасником звемо. 

Є в історії математичних наук ім’я, яке займає одне з найпочесніших місць. Це – Михайло Васильович Остроградський – математик, механік, педагог, своєрідна непересічна особистість. Людина блискучої ерудиції – геній у математиці, він мав достойне товариство. Не випадково доля звела його з Т. Г. Шевченком.

Група «Математиків» підготувала матеріали про М. В. Остроградського, а група «Літературознавців» - про Т. Г. Шевченка. Знайдемо спільне й відмінне на їх життєвих шляхах. Отже, Тарас Григорович Шевченко і Михайло Васильович Остроградський - їх єднала Україна.«Математики» Подивимося на дати народження двох всесвітньо відомих геніїв : математика М. В. Остроградського (27.09.1801 – 20.12.1861) та поета Т. Г. Шевченка (09.03.1814 – 10.03.1861). Вони жили і працювали в один і той же історичний час. Тому, очевидно, що ці два таланти не могли не зустрітися.

1) Знайдіть ті значення змінних у виразах2а60−а та 7𝑏𝑏−47 , при яких він немає змісту, і встановіть, скільки років прожив М. В. Остроградський і Т. Г. Шевченко.2) Знайдіть число, якщо 25 його дорівнює 80.3)Користуючись властивістю пропорції, розв’яжіть рівняння: х5х+53= 421. Отримані відповіді у 2 і 3 завданнях – це дати, пов’язані із біографічними даними. З якими саме?  На сьогоднішньому засіданні математичними та літературними стежками ми проведемо дві паралелі і поговоримо про ці дві постаті, відомі цілому світу.

« Математики» М. В. Остроградський народився в с. Пашенній на Полтавщині в сім’ї дрібного поміщика. Дитинство проходило серед селянських дітей. Він говорив їхньою мовою, знав багато пісень і легенд. Цю любов до творчості народу і до рідних місць вчений зберіг на все життя. «Літературознавці» Тарас Григорович Шевченко в с. Моринцях на Київщині в родині кріпака. Його дитинство пройшло в с. Кирилівці (нині село Шевченкове на Черкащині) і було воно убогим, голодним та безрадісним. Але в хлопчика рано прокинулась любов до пісні, до малювання, до книги.

Портрет Тараса Шевченка. До мене сьогодні всміхнувся Шевченко З картини, що там на стіні. Читає пісні його залюбки ненька, Розказував батько мені: Як вівці він пас — ще малий був хлопчина, А виріс — великий дав дар: Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни, Цю книгу, що зветься "Кобзар". Як книгу святу берегли ми завзято, З собою забрали у світ, Як слово Тараса завжди зберігати, Великий усім заповіт. Буду й я любити Вкраїну рідненьку,То може й мені ще не раз. З картини ласкаво всміхнеться Шевченко,Наш Батько, великий Тарас. Леся Храплива

При яких значеннях х дріб х−13(х−10)х−2 дорівнює нулю? Хоч Тарас і Михайло в сім’ях різних рангів і з різницею в 13 років, але є багато спільного в тому, що кожен з них бачив і відчував у дитинстві. Знайдіть найбільший корінь рівняння (2х+10)(х-3)(15-х)=0 , і ми пов’яжемо це число з деякими біографічними даними.

У 15 років М. В. Остроградський став студентом Харківського університету, а Т. Г. Шевченко залишався власністю пана Енгельгарда – «його» художником «Літературознавці»Допитливий, вразливий, цікавий на все, Тарас не вдовольнявся звичайними забавами своїх однолітків. Його вабив довколишній світ, в якому стільки незрозумілого, загадкового та дивного. Хлопчик виростав мовчазний, завжди у чомусь замислений. Ніколи не тримався хати, а все тинявся десь по бур’янах. Одного разу навіть ходив шукати залізних стовпів, що десь підпирають обрій неба. Тому й прозвала його старша сестра Катерина «маленьким приблудою», а батько, вмираючи заповідав: «Синові моєму Тарасові з мого господарства нічого не треба: він не буде абияким чоловіком…»

Я примір вам даю. З нужденної хатини. Я вилетів, як з попелища птиця. Я розгорівсь на небі, як зірниця,Щоб вести нарід. Що в темряві гине…Я примір вам даю. Мене судьба так била,Як молот б’є залізо на ковадлі,Як у вогні гартують силу сталі,Отак вона мене у злиднях насталила. Я примір вам даю. В життя страшній пустиніМов на Голгофі, я писав закони,Якими ви живете ще донині. Я жив, терпів, вмер за міліони. А ви? Ви мовчите? Де ж ваші лиця?Чи ви жиєте, чи життя вам сниться?( Б. Лепкий)

«Математики» Відрізнявся від своїх ровесників і Михайло. Його не полишала дивовижна пристрасть до вимірювання. Все, що траплялося на очі, обов’язково мусило бути виміряним. Для цього він завжди носив у кишені довгу мотузку. Особливо захоплювався вимірюванням всіляких глибоких ям. Часто, шукаючи сина, батьки мусили обстежити мало не всі криниці села. Отже, бачимо, що в дитинстві і Михайло, і Тарас вирізнялися з-поміж своїх однолітків. У їх поведінці було багато спільного, а інтереси – зовсім різні. Скільки років було Т. Г. Шевченку, коли вийшла його збірка поезій, яка поклала початок новому періоду в історії української літератури, якщо 313 цього числа дорівнює 6?  

Спростіть вирази:  212х−1,9х+17,8х  та 23,89х+434х−10,17х і знайдіть його значення при х = 100. «Літературознавці» Вони стояли біля розчиненого вікна: М. В. Остроградський і Т. Г. Шевченко. Тарас Шевченко, дивлячись кудись у далечину, читав: “По діброві вітер віє, гуляє по полю…” Вони познайомилися у 1840 році, коли вперше вийшов у світ “Кобзар”. І подружилися на все життя – Всесвітньо відомий математик і великий український поет. Їх об’єднала любов до свого народу, до рідної землі. Молодому поетові Т. Г. Шевченку глибоко запали в душу захоплені відгуки про його вірші поважного вченого Остроградського.

Михайло Васильович знав напам’ять майже всі твори Кобзаря. Одного разу, відвідавши разом із Семеном Гулаком-Артемовським М. Остроградського, Шевченко писав: «…Великий математик зустрів нас обіймами, як земляка і як ненадовго відбулого кудись свого родича. Спасибі йому». Окреме місце у творчій спадщині Гулака-Артимовського посідають українські пісні, зокрема, “ Стоїть явір над водою”, присвячена Т. Шевченку, з яким автор дружив з 1838 року.

«Літературознавці»У квітні 1847 року за участь у таємній політичній організації – Кирило-Мефодіївському товаристві – Т. Шевченка було заарештовано і заслано рядовим солдатом у далекі оренбурзькі степи із забороною писати і малювати. Однак поет не скорився долі. Незважаючи на заборону, він продовжував і писати, і малювати, а життєвим кредом його життя стали такі слова: «Караюсь, мучусь…, та не каюсь…»Понад 10 років томився Шевченко в неволі. У неймовірно тяжких умовах, крадькома, він писав поезії, створив понад 400 малюнків. На півострові Мангишлак знаходився сад, закладений поетом, який згодом оголошено «Заповідником Т. Г. Шевченка».

ВІДРОДИСЯ, ТАРАСЕ!Відродися, Тарасе, мовою,Одкровенням, душі розмовою. Відродися, Тарасе, криницею,Пульс життя в ній, віддача – сторицею. Того кращого, край чим уславлений. Твоїм іменем в світі він знаний є. Відродися білявкою-хатою, Щедрим колосом, співом крилатим. Край художник свій пише,В ньому рай, пломеніє душа,Драматург словом слід свій залишив,А поет написав вірша. Тож, як бачиш, кроками, рухом. Наш народ твоїм серцем живе,Із твоїм нескореним духом,З колін вставши, вперед іде.І, тримаючи кетяг калини,Біля серця вогонь не згасне. У ім’я всієї Вкраїни,Я прошу, відродися, Тарасе. Людмила Яцура

« Літературознавці»У 1856 році була написана повість «Художник». В образі художника-кріпака є багато спільного з біографією Тараса Григоровича. Текст повісті демонструє високий рівень культури Шевченка. Він блискуче орієнтується в різних галузях мистецтв різних епох і народів, хоча в заслані він не мав ніякої бібліотеки, ніяких довідників, енциклопедій. Саме в цій повісті Т. Г. Шевченко згадує М. В. Остроградського: «Я особисто і добре знав геніального математика Остроградського, з яким мені випало декілька разів обідати разом…»

«Математики» На долю Тараса Григоровича випало заслання, а Михайло Васильович був на барикадах у революційному Парижі. Після поранення він майже втратив зір. Остроградський виїздив до Парижа удосконалювати свою математичну освіту. Якось батько не прислав йому вчасно грошей. Власник готелю, якому Михайло заборгував, домігся ув’язнення його в боргову в’язницю. Там вчений написав свою визначну працю « Про розповсюдження хвиль у циліндричних басейнах». 10 років Паризька Академія наук чекала конкурсних робіт на цю тему, але за ці роки не надійшло жодної роботи. Сидячи у в’язниці, Остроградський блискуче справився з цією проблемою.

ОСТРОГРАДСЬКИЙТалантами багата Україна !Хай навіть відбиваючись від орд,Долаючи неволю і руїни,Все ж геніїв народжує народ. Найперший з них – Михайло Остроградський,Великий, сильний тілом і умом,Найліпший вчений у Краю Козацькім,Знавець аналізу, балістик, аксіом. Нью-йоркський академік і туринський,паризький,  римський – між усіх широтвідомий математик український, славетний український патріот. Ген-ген аж де від батьківської хатиполтавець за морями побував,чужому научався плідно і багато,та мови й земляків не забував. Він пригортав, мов сина, Кобзаря Тараса,з ним  - українства молодий розвій;науку вивів на найвищу трасуІ множив славу нації своїй. Давно, давно нема його між нами,та  пам’ятає генія весь білий світ. А теореми й методи його і досі знані,і знатимуть їх люди сотні й сотні літ!

«Математики»М. В. Остроградський залишив велику наукову спадщину. Його дослідження стосуються найрізноманітніших галузей математики і механіки: диференціального й інтегрального числень, вищої алгебри, геометрії, теорії ймовірності, теорії чисел, аналітичної механіки, математичної фізики, балістики тощо. Він був прекрасним педагогом і організатором. Йому належать чимало навчальних посібників. Остроградський любив і знав літературу й мистецтво. Михайло Васильович був математиком світової величини, його обрали академіком найвідоміших академій наук, як то в Римі, у Нью-Йорку, Туріні, членом-кореспондентом Паризької академії наук.

Кожному з геніїв і Шевченкові, і Остроградському довелося довгий час жити і працювати за межами України, але душею і серцем вони завжди були на рідній землі. Майже щоліта Остроградський виїздив на Полтавщину, аби відпочити в рідних місцях, наслухатися українських пісень, працювати фізично. Тут він черпав нові сили для своєї роботи.«Літературознавці»Через 14 років відвідав рідні місця на Україні Тарас Григорович. 1845 року він закінчує Петербурзьку художню Академію і знову їде на Україну. Шевченко обійшов Київську, Полтавську, Волинську губернії, змальовуючи пам’ятки старовини, краєвиди й сцени з народного життя. Отже, їх єднала Україна, цих гігантів волі й духу.

У нас він будить волю , честь і гідність,За правду кличе на броню іти. На світі всі знедолені і бідніБули до нього - сестри і брати. У дні радості, печалі і тривоги. Йому віддаймо шану та уклін. За мудрістю звертаймося до нього.І переможем: з нами БОГ і ВІН !(Б. Лепкий)

«Літературознавці»Т. Г. Шевченко залишив велику літературну спадщину. Для нас він – символ чесності і великої любові до людини. Він був сином кріпака, але зумів піднятися на ті вершини, яких більше ніхто так і не досяг. Шевченко оспівав Любов і Красу, Добро і Правду, щоб ми зробили це своєю піснею. Сьогодні з нами були постійно дві геніальні постаті, два українці, імена яких відомі всьому світові. Їх єднала щира дружба. В тяжкі часи царського режиму далеко від Батьківщини їх єднала Україна. Ми сьогодні почули звернення до вас: Любіть Україну, її талановитий народ, її пісні, співучу мову. Будьте гідними звання українця!

Поклонімось сьогодні поету, Рідні сестри і брати мої, Його славі й орлиному злету Нема рівних ніде на землі. Поклонімось Тарасу святому, За слова чарівні крізь віки, Що навчав нас долати утому, Вперто йти до своєї мети. Поклонімось великій людині, Що стоїть на Чернечій горі І шукає по всій Україні Патріотів живої душі. Поклонімось, дорослі і діти, За натхнення, що в душу лягло, За Кобзарські вірші і квіти, За оспіване кожне село. Поклонімося знову і знову У весняні ці дні осяйні, Вічна слава Пророчому слову, Вічна слава, Тарасе, Тобі!