«Хай вічно живе мрія!»

                                             «Хай вічно живе мрія!»

       Мрі́я, або іноді ма́рення – це, здебільшого, процес фантазування, при якому людина прогнозує деякі майбутні події, настання яких вона натхненно бажає. Існує непідтверджена посиланнями на мовознавчі праці версія, що слово «мрія» винайшов у «пошевченківську епоху» український письменник Михайло Старицький, утворивши його з дієслова  мріти («неясно виднітися»,  «бовваніти»).

        Мрії можуть бути реальними (реальна мрія), тобто такими, що дійсно можуть трапитись у майбутньому, або фантастичними (нереальна мрія),  настання яких слід визнати практично неможливим. Саме мрія позитивно впливає на настрій людини, а також сприяє обдумуванню відповідного бажання, що може призвести до активізації діяльності щодо його реалізації, тому реальна мрія корисна для настання тих подій, про які особистість мріє.

       Хочу пілкреслити, що внаслідок усвідомлення того факту, нібито мрія ще не настала, у кожної людини, особливо в учнів середнього шкільного віку, може докорінно змінитися чи навіть зіпсуватися настрій. Крім того, на мрію витрачається час, що може відволікти від важливіших справ. Отже, мрія має позитивні та негативні риси, і можуть бути різні думки щодо того, чи варто мріяти.  Можна сказати, що реальна мрія має більше підстав вважатися корисною, ніж нереальна. Завжди звертаю увагу учнів саме на це, коли даю завдання для пошукової чи творчої роботи, повязаної з мріями.

        Іноді термін «мрія» розуміють ширше, включаючи сюди, наприклад, думки не тільки про майбутнє, а і про минуле. При певному широкому розумінні мрію можна ототожнити з такою фантазією, під час якої суб'єкт уявляє якісь події.

        Дехто надає мрії дещо перебільшеного значення, вважаючи, що вона збуджує певну надприродну субстанцію в напрямі збільшення ймовірності настання того, про що особа мріє. Як правило, мрія при цьому ототожнюється з молитвою. З іншого боку, існує думка, що навпаки: мрію не слід плутати з молитвою,  неможливо повноцінно молитися, якщо почати мріяти замість того, щоб молитись.

         Цікаво, що в англійській мові поняття «мрія» позначається тим самим словом, що й поняття «сновидіння»: dream. Справді, сновидіння часто віддзеркалюють наші бажання, так само, як і мрії, але відрізняються тим, що гірше піддаються свідомому керуванню з боку суб'єкта, а також, як правило, сприймаються ним не зовсім адекватно, зрозуміло.

         А  ще  нас, дорослих, іноді охоплюють сумніви: чи варто міняти щось у своєму житті, хай і в кращу сторону, адже боязко, страшнувато… Відразу з'являються тривожні думки: чи зможу я  досягти поставленої мети, у мене мало досвіду й нічого не вийде,  не зможу, тільки підведу рідних мені людей, згаю час.

        Такі сумніви нормальні. Просто, сумніваючись і випробовуючи невпевненість, потрібно не йти на поводі у своїх страхів, а рішуче діяти. Невдача - не привід відмовитися від власних намірів, це урок про те, що ми щось зробили не так, як потрібно було…

     Небагато людей ставлять перед собою цілі, але ще менше таких, які роблять це правильно.   Розпочнемо з того, що змусити себе діяти дуже важко. Тому будь-який намір повинен стати потужним стимулом. Найсильніше бажання стане кращою мотивацією й прибере всі зайві сумніви на шляху до здійснення мрії.

       Отже, якщо є бажання й воно велике,   лінь,  сумніви та різні острахи будуть переможеними.  Психологи радять:  потрібно правильно сформулювати власне бажання, мрію й написати на папері, адже того, що не записано, не існує. А як можна швидко досягти мети, якої не існує?

       У поезії Лесі Українки «Мріє, не зрадь!» мрія уособлює надію на волю, звільнення від царської тиранії, але водночас є синонімом до слів «талант», «муза». Сильна воля й беззастережна віра, самозречення в імя високої мети – запорука успіху: «Хто моря переплив і спалив кораблі за собою, той не вмре, не здобувши нового добра».

       Показовим і повчальним із даного питання є оповідання Євгена Гуцала «Олень Август», у якому звичайний школяр не скоряється обставинам, у нього вистачає сили духу відкинути злі слова Альтова та попри все зберегти мрію. Хлопець залишається один зі своїми думками й переживаннями, з чистим серцем, розкритою для почуттів душею та з мрією про Оленя Августа, яка все одно житиме в його фантазії, бо він молодий, талановитий і не втратить віру в себе.

       Це просто чудово, що 25 вересня щороку відзначається Всесвітній день мрії!

       У своєму творі «Воскреслий Ікар» український письменник Борис Дмитрович Антоненко-Давидович, імя якого  з гордістю носить наш заклад освіти, писав: «Ніхто не вічний на землі, вічна лиш людська думка, що безнастанно лине вперед і вгору. А думці завжди передує мрія. Вона, як крила, підносить нашу думку над дріб'язком щоденного і несе її у незнану далечінь прийдешнього. Тож не бійтесь і не соромтеся ні ти, сину, ні ви, мої далекі нащадки, мріяти. Хай вічно живе мрія!»

          Ось як про власні мрії пишуть мої учні,  висловлюють свої бажання,  сподівання, розповідають про кроки до здійснення мрій… Дорогі діти, нехай же й життя ваше буде крилатим і щасливим!

                                              Моя мрія

       Кожна людина на Землі має свою мрію. У всіх вона різна, але індивідуальна... Хтось мріє про дорогі подарунки та коштовності, а інші - про здоров'я своїх близьких та рідних. Одна з моїх мрій - стати відомою балериною й прославити Україну на весь світ.

      Моє улюблене заняття - балет. Це справа, що приносить задоволення, її хочеться робити з радістю. Уже сім років  відвідую  найкращий у світі  гурток. Балет - це не тільки цікаво, але й корисно для здоров'я. Із самого дитинства я мріяла про те, як буду танцювати  на сцені на пуантах. Моя маленька  мрія здійснилася: часто  виступаю на нашій міській сцені, за що отримую безліч дипломів та нагород, щирі оплески захоплення присутніх у залі.

       Упевнена, що моя найголовніша мрія здійсниться й увесь світ  заговорить у майбутньому про талановиту українську балерину! Маленькими, але наполегливими, упевненими кроками я крокую до своєї мрії.

                                                                           Лимар Діана, учениця 7-А класу

   Моя мрія

Кожна людина має свою мрію, у мене вона також є. Я мрію про гарне майбутнє. Хочу стати знавцем іноземних мов, для мене це заповітне бажання, гарна майбутня професія.  Дійсно, саме іноземних, адже знати декілька мов світу – це захопливо й дуже цікаво. Наприклад, українська мова – наймилозвучніша; італійська – визнана мовою кохання; французька є однією з лідерів за кількістю слів; англійська – засіб професійного спілкування у всьому світі; німецька мова – найпоширеніша в Європі; китайська – перша у світі за кількістю носіїв; японська  – найскладніша для вивчення.

Неймовірно, але у світі існує майже сім тисяч мов. У Європі розмовляють лише двомастами тридцятьма мовами, тоді як в Азії – понад двома тисячами. Територією особливо багатою, розмаїтою є Папуа – Нова Гвінея, де лише близько чотирьох мільйонів людей використовують більше, ніж вісімсот тридцять дві мови. Саме тому дуже цікаво вивчати різноманітні мови світу.

Зараз я старанно й наполегливо вивчаю іноземні мови: англійську, німецьку, польську в школі, у Малій академії наук та самостійно. Удосконалюю вправність перекладати й читати тексти грамотно, збільшую словниковий запас, навіть можу вільно говорити різними мовами. Я мрію оволодіти ними якомога краще, бо хочу після детального вивчення поїхати в навколосвітню подорож, щоб використати їх на практиці, познайомитись із цікавими лінгвістами та знавцями різноманітних культур, побачити невідомі пам’ятки, неймовірні місця, вивчати історичні факти, спілкуючись із свідками цікавих, неповторних подій.

Тож  сьогодні я не тільки мрію, а вже почала втілювати свої плани в життя.

Свою мову рідну знаю,

Нею гарно розмовляю,

Бо найкраща вона в світі,

Знають це дорослі й діти.

А ще більше я бажаю, щоб мені

Підкорились іноземні мови різні, чарівні,

Бо вони такі цікаві, неповторні та яскраві!

Хай здійсниться це бажання,

Коли я з самого рання

В подорож майну освітню,

Не просту, а кругосвітню!

                                                                   Зінченко Варвара, учениця 7-А класу

Мрії про майбутнє

 На мою думку, кожна людина має свою мрію. Мріяти – гарний спосіб відволіктися, підняти собі настрій чи поринути у щось дуже - дуже приємне, у щось неосяжне, але таке близьке, рідне, зрозуміле  серцю.

      Кожна людина хоче собі кращого життя – світлого та безтурботного. Але відомо, що саме ми й ніхто інший здатні творити власне майбутнє. Хтось просто сидить, нічого не робить,  тільки втішається думкою: «Усе ще в мене буде, усе ще встигну». Але час іде. І я підтримую людей, які чогось досягають. Не потрібно одразу вимагати великого. Почніть із дрібничок. Мені було сім років, коли я вперше почула, як моя бабуся грає на фортепіано. Це був якийсь дуже складний твір. Але саме тоді в моїх очах запалав вогник. Я відчула непереборне бажання навчитись грати не гірше. І вже через декілька тижнів  уперше сіла за інструмент не як зацікавлена дівчинка, а як учениця музичної школи. Почала  з  найлегшого. Тоді я стояла перед чимсь новим,  не знайомим, але таким цікавим і приваблюючим. І ось вже  шість років займаюся музикою. Можу зіграти інтенцію чи сонату. Я досягла своєї мети, осилила те, що здавалося мені складним та незрозумілим.                           

         Хочу сказати всім: не варто боятися та сумніватися в собі. Адже ми вчимося на власних помилках, і саме від нас залежить, яку людину побачимо в дзеркалі через десять чи двадцять років. Нам вирішувати власну долю та будувати своє майбутнє. Нехай же воно буде омріяним і щасливим !

                                                      Лобовньова Софія, учениця 7-А класу