Реферат

Хореографії як форма навчальних  занять

керівник гуртка

КПНЗ ЦСДЮМ «Олімп» КМР

м. Кривий Ріг

Онищенко І.А

м. Кривий Ріг

План

Мета навчання хореографії

Урок хореографії як форма навчальних  занять

Структура заняття хореографії

Характеристика обладнання приміщення та інвентарю для танцювальних занять

Музичний супровід

Використана література

Мета

Мета хореографічного навчання - сприяти естетичному вихованню і фізичному розвиткові дітей, дати їм початкову хореографічну підготовку, вияви­ти нахили і задовольнити потребу в руховій активності, розвинути почуття ритму, танцювальну виразність, координацію рухів і на цій основі виховати художній смак, уміння повноцінно сприймати мистецтво танцю.

Початковий курс можна використовувати керівникам хореографічних гуртків початкового рівня в умовах позашкільного навчального закладу.

На тренуваннях Боді балету опрацьовуються ритмічні вправи, музичні ігри, музичний матеріал на слухання і аналіз танцювальної музики.

А також передбачає вивчення елементів екзерсису класич­ної школи танцю. Запропоновані у розді­лі вправи сприятимуть формуванню правильної постави, координації рухів.

Вправи екзерсису класичного танцю використовуються з виховною метою. Вони надають тілу і рухам дитини легкості, гнучкості, зміцнюють м'язи, що необхідно при виконанні сучасних танців.

Вправи екзерсису танцю збагачують техніку, підводячи учнів до правильного виконання танцювальних елементів. У розділі по­дано, крім загальновідомих, елементи рухів і вправ танцю. Це дає можливість ознайомити учнів з різними видами танцю, сформувати правильну поставу, поліпшити координацію рухів і розуміння національного мистецтва.

Оволодіваючи навчально-тренувальними вправами, учні на уроках вчаться ство­рювати і відчувати образи, осмислено виконувати рухи різних ви­дів танців, передавати їх характер, фольклорні особливості, національний колорит.

На тренувані представлено танцювальні елементи, танці для масового ви­конання. Подаються записи танців, які можуть бути виконані цілим класом або окре­мими парами. Запропоновані танці можна використовувати як у навчанні, так і у про­веденні масових заходів закладу.

Хореографії як форма навчальних  занять

Залежно від педагогічних завдань|задача| тренування хореографії можна класифікувати:

• Повчальний
• Тренувальний
• Контрольний
• Розминка
• Показовий

Розглянемо|розгледимо| детальніше кожний з них.

Повчальний. Основне завдання|задача| даного виду тренування - освоєння окремих елементів і з'єднань|сполучення,сполука|. Одночасно з цим вирішуються|розв'язуватися| завдання|задача| фізичного розвитку, виховання музичності, виразності.

Повчальний властивий в основному підготовчому періоду тренування. Характерними|вдача| особливостями його є|з'являтися,являтися| використання роздільного методу проведення вправ з|із| багатократним|багаторазовий| повторенням їх і розчленовуванням з'єднань|сполучення,сполука| на окремі компоненти, виконання ряду|лава,низка| підготовчих вправ, що підводять до "генерального" руху.

У багаторічній|багатолітній| підготовці даний вид тренування знаходить|находити| найбільше застосування|вживання| на етапах початкової, спеціальної і поглиблено-спеціальної підготовки при освоєнні нових композицій.

Тренувальний. Головне завдання|задача| цього виду - підготовка організму до майбутньої|прийдешній| роботи, а також збереження|зберігання| досягнутого рівня спортивної майстерності. Так можна застосовувати замість вольних|вільний| вправ або як окремий вид тренувального заняття. У останньому випадку підбір і дозування вправ направлені|спрямований| на рішення задач спеціально-рухової підготовки, вдосконалення виразності, музичності, пластики рухів.

В порівнянні з повчальним, тренувальний є|з'являтися,являтися| більш вузьконаправленим, насищається|насичується| елементами обов'язкової і довільної програми, скорочується за часом за рахунок зменшення кількості вправ, проведення їх серійно-потоковим методом.

Контрольний. Завдання|задача| цього тренування - підбиття підсумків освоєння чергового розділу хореографічної підготовки. Наприклад, після|потім| освоєння елементів класичного танцю|танок| провести "відкритий|відчинений| урок". Можливе проведення контрольного тренування у вигляді прийому нормативів, включаючи елементи хореографії в тести по технічній підготовка (наприклад, виконання перекидного стрибка, стрибка кроком, повороту на 360° в рівновагу). Оцінюється вправа з урахуванням|з врахуванням| вимог .

Розминки. В період безпосередньої підготовки до змагань рекомендується виконувати стабільний комплекс вправ, мета|ціль| якого - розігрівання організму і зняття зайвої|надмірний| психологічної напруженості (збудження або, навпаки, загальмованості)! Цьому сприяють звичні, індивідуально підібрані вправи.

Показовий. Із|із| збільшеною|зрослий| популярністю видовищних видів великою кількістю показових виступів|вирушання| з'явилася|появилася| необхідність в показовому уроці, де зазвичай|звично| бере участь груп. У такому тренуванні немає необхідності витримувати "фізіологічну криву! Головне тут - це видовище, яке визначатиметься оригінальністю підібраних вправ, зміною темпу, характеру|вдача| рухів! узгодженістю|погодженість| роботи і високою індивідуальною майстерністю вихованця.

Структура заняття хореографії

Структура хореографії є|з'являтися,являтися| класичною: підготовча, основна, завершальна частини|частка|.

У підготовчій частині|частка| вирішуються|розв'язуватися| завдання|задача| організації що займаються, мобілізації їх до майбутньої|прийдешній| роботи, підготовки до виконання вправ основної частини|частка| заняття.

Засобами|кошт|, якими вирішуються|розв'язуватися| вказані завдання|задача|, є|з'являтися,являтися| різновиди ходьби і бігу, різні танцювальні з'єднання|сполучення,сполука||танок|, загально-розвиваючі вправи. Такі вправи сприяють мобілізації уваги, готують суглобовий-м'язовий апарат, серцево-судинна і дихальна системи для подальшої|наступний| роботи. Для проведення вправ застосовуються різні методи: роздільний, в русі, ігровою (наприклад, у вигляді музичної гри).

Та частина|частка| уроку, в якій вирішуються|розв'язуватися| основні завдання|задача|, є|з'являтися,являтися| основною. Рішення поставлених задач досягається застосуванням|вживання| великого арсеналу різноманітних|всілякий| рухів: елементів класичного танцю|танок|, елементів вільної пластики, акробатичних і загальний розвиваючих вправ.

Залежно від вживаних засобів|кошт| основну частину|частка| уроку можна представити|уявити| в семи різних варіантах. Дане ділення|поділка,розподіл,поділ|, звичайно, є|з'являтися,являтися| умовним, оскільки різні засоби|кошт| хореографічної підготовки збагачуються, взаємно проникаючи один в одного.

Підрозділяють три види основної частини|частка| тренування:

• перший будується на основі класичного танцю|танок|;
• другою заснований на елементах сучасних танців|танок|;
• третій переважно побудований|споруджений| на рухах вільної пластики.

Варіанти проведення основної частини|частка|  хореографії

1.                  - на основі рухів класичного танцю|танок|
2.                  - на основі рухів вільної пластики

Проте|однак| в більшості випадків застосовуються змішані варіант, де в різних поєднаннях чергуються всілякі засоби|кошт| хореографічної підготовки.

Для виховання уміння злитого виконання акробатичних і хореографічних рухів (необхідного при виконанні вільних|вільний| вправ) в основній частині|частка| слід застосовувати акробатичні елементи: перекиди, повільні перевороти.

Форма основної частини|частка| залежить від організації тренування. У завершальній частині|частка| тренування необхідно понизити|знизити| навантаження за допомогою спеціальних підібраних вправ: на розслаблення, на розтягання (помірній інтенсивності). При стомленні для емоційної|емоціональний| настройки до подальшої|наступний| роботи рекомендується застосовувати танцювальні рухи і комбінації з|із| сучасних танців|танок|. У завершальній частині|частка|  підводяться підсумки.

Побудова|шикування| тренування визначається 4 умовами:

• відповідністю окремих частин|частка| тренування;
• підбором вправ і послідовністю виконання;
• чергуванням навантаження і відпочинку;
• складанням учбових комбінацій на тренуванні.

Необхідно пам'ятати, що різні вправи залежно від їх координаційної складності, виразного аспекту представляють|уявляти| різну психологічну трудність для тих, що займаються. Тому координаційно і виразно складні рухи, що вимагають уваги і зосередженості, повинні змінятися простішими. Рекомендується спочатку застосовувати рухи нескладні по своїй структурі, такі, що не викликають|спричиняти| особливої напруги|напруження| уваги і пам'яті, поступово підвищуючи, проте|однак|, фізичну трудність виконання. Потім можна переходити до складніших рухів, які вимагають більшого ступеня|міра| уваги і витрати|затрата| фізичних сил, і, нарешті|урешті|, застосовувати вправи найбільш складні в координаційному відношенні|ставлення|, але|та| що дозволяють зменшити фізичне навантаження. Важливе|поважний| місце в побудові|шикування| тренування займає|позичати,посідати| методика складання учбових комбінацій (комбінованих завдань|задавання|), тобто різних з'єднань|сполучення,сполука| з|із| рухів класичного танців|танок|, стрибків, рівновазі, поворотів, акробатичних елементів і т.п. Тут не може бути єдиного рецепту, багато що залежить від кваліфікації хореографа. Проте|однак| і тут існують певні закономірності, які необхідно враховувати:

1.               Вік і можливості|спроможність| вихованців, періодизацію спортивного тренування, етап підготовки.

2.               Логічний зв'язок рухів, а саме:

• положення|становище| тіла в кінці|у кінці,наприкінці| кожного руху повинне служити початковим|вихідний| положенням|становище| для виконання подальшого|наступний|;
• всі компоненти комбінацій повинні крім самостійного значення мати і додаткове (функцію зв'язку).

3.               Оптимальну трудність композиції. Не слід недооцінювати або переоцінювати.|спроможність|
4.               Елемент новизни|новинка| і різноманітності. Потрібно органічно поєднувати|сполучати| добре знайомі рухи недавно|нещодавно| освоєними, не захоплюючись при цьому надмірною їх різноманітністю.

Характеристика обладнання приміщення та інвентарю для танцювальних занять

Одне з важливих завдань, яке необхідно вирішити при організації танцювального колективу, це – приміщення для занять, а також тренувальна форма учасників. Приміщення повинно бути просторим, світлим, чистим і таким, що легко провітрюється, як-от спортивний зал. Воно має бути обов’язково з дерев’яною підлогою, бо на кам’яній чи паркетній підлозі проводити тренування незручно і навіть шкідливо для здоров’я. Температура повітря повинна бути приблизно +15 – 16 градусів за Цельсієм.

Зал необхідно обладнати станками. Добре, коли на одній із стін є дзеркало для перевірки кожним учасником правильності виконання тієї чи іншої вправи, пози чи танцювального руху. Спиратися при тренуванні на стільці або на якісь інші предмети не рекомендується, бо вони не мають достатньої стійкості.

Тренувальні станки – це паралельно укріплені до стіни на металевих кронштейнах два круглі поруччя діаметром 6 – 8 см. Відстань від підлоги до нижнього поруччя 65 – 75 см для дітей і 95 – 105 см для дорослих. Проміжок між кронштейнами – 2,5 м. Відстань станка від стін – 25 см. Два поруччя роблять з розрахунку на різний зріст учасників. Станки можуть бути переносними, прикріпленими неспеціальних підставках, або ж різних конструкцій.

Бажано, щоб в інтер’єрі танцювального залу були портрети майстрів хореографічного мистецтва, композиторів, видатних балетмейстерів, педагогів-хореографів, схеми з методичними матеріалами, танцювальними позами тощо. Добре, коли поблизу балетного залу є душ з теплою водою, яким би учасники могли користуватися після занять.

Перед заняттями приміщення необхідно добре провітрити, підлогу протерти вологою ганчіркою. Ноги учасників не повинні ковзати. Щоб не здіймався порох, підлогу треба скроплювати. Для цього слід у закрутках пластикових пляшок зробити шилом багато отворів, які служитимуть за розсівні лійки. В установі чи закладі, при якому діє танцювальний колектив, також треба відвести місце для роздягалок. Бажано, щоб у роздягальнях було дзеркало, лави чи стільці, а також вішаки. Щоб добре бачити усіх виконавців, уважно слідкувати за ходом репетиції, запам’ятовувати всі вказівки та зауваження ведучого репетиції.

Важливою вимогою є також правильний підбір тренувального одягу та взуття. Зручність тренувальної танцювального одягу – головне, на що слід відразу звернути увагу. Тренувальний процес вимагає уваги та зосередженості на виконанні складних танцювальних елементів, тому одяг не повинен обмежувати танцюриста в рухах. Існує ряд як загальних, так і специфічних вимог до тренувальної одягу. Крім комфорту, він повинен забезпечувати безпеку танцюриста, тобто не бути травмонебезпечним. Форма вихованців у групі повинна бути однаковою. Єдиними повинні бути довжина, колір і якість одягу. Якщо футболки, то футболки, якщо майки, то – майки. Також однаковою повинне бути й взуття для вихованок, оскільки дитина, вдягнена у відмінний від всієї групи одяг, буде відчувати себе поза колективом. Це створить дискомфорт як їй, так і її оточенню. Однаковий одяг допомагає вихованцям діяти згуртовано. Це розвиває синхронність виконання, яка важлива в практиці виступів. Під час вибору матеріалу для виготовлення спортивного одягу перевагу краще віддати натуральним тканинам. Для дівчат підбирають купальники з додаванням лайкри. Вони виглядають більш естетично й акуратно облягають фігуру. Рукав купальника може бути будь-якої довжини, як і колір – білий, блакитний, бузковий тощо.. Волосся дівчатам прийнято збирати в «пучок», щоб воно не заважало і не відволікало від виконання рухів. Вихованці на ноги взувають балетки. Можна одягнути чешки, проте балетки краще підкреслюють витягнутість стопи.

Важливим є вдалий добір концертних костюмів, оскільки члени гуртків часто беруть участь у різних масових заходах. Концертний костюм – невід’ємна складова художнього образу. Він надає глядачу інформацію про місце, час дії, національних і локальних особливостях сценічного мистецтва і допомагає виконавцям яскравіше розкрити концепцію твору. Концертні костюми, створені та адаптовані до глядацького сприйняття: краще підкреслюють руху артистів, допомагають створити певний настрій, підсилюють емоційність дії. На художньо-стильове рішення сценічного костюма впливає освітлення сцени, закономірності візуального сприйняття і концепція хореографічного твору, утилітарна функція сценічного костюма, тенденції в побутовому одязі і економічний чинник .

Отже, одним із важливих завдань, яке необхідно вирішити при організації танцювального колективу, це обладнання приміщення для занять, а також тренувальна форма учасників. В обладнанні приміщення важливим є врахування достатнього простору для індивідуальних занять, наявність танцювальних станків, якість підлоги та ін. Зручність тренувальної танцювального одягу – головне, на що слід відразу звернути увагу. Тренувальний процес вимагає уваги та зосередженості на виконанні складних танцювальних елементів, тому одяг не повинен обмежувати танцюриста в рухах. Існує ряд як загальних, так і специфічних вимог до тренувальної одягу. Крім комфорту, він повинен забезпечувати безпеку танцюриста, тобто не бути травмонебезпечним.

Музичний супровід

Хореографічна розминка проводиться з|із| музичним супроводом. За допомогою музичного супроводу тренерові допомагає організувати увагу тих, що займаються і виховує у них відчуття|почуття| ритму, музичність виконання, передавати характер|вдача| музичного твору|добуток| пластикою рухів, поглядом і поворотом голови. Музичний супровід повинен бути виразним, характерним|вдача| для кожного виду вправи, де ясно прослуховується|прослухується| музична фраза, кількість тактів, що укладається|вкладатися|, відповідна тривалості вправи. Даючи певний темп, метр і ритмічний малюнок, музика виявляє і підкреслює характерні|вдача| особливості руху, допомагає його виконанню і одночасно привчає вихованців  розуміти відповідність між характером|вдача| музики і характер|вдача| руху. Дотримання ритмічного малюнка в з'єднанні|сполучення,сполука| з|із| творчою фантазією (хороша|добрий|, різноманітна|всілякий| імпровізація) підвищують якість тренування. Певний метр, темп малюнок виявляють і підкреслюють технічний характер|вдача| руху: мелодія, різноманітно|всіляко| гармонізована, створює емоційне|емоціональний| забарвлення|фарбування| рухів, підпорядковує|підкоряти| руху музиці і забезпечує музичну насиченість уроку. Якщо в композиції ми підкоряємося музиці, передаємо її зміст|вміст,утримання| і форму, то в тренуванні відбувається|походити| зворотне явище: музика повинна по своїй формі підкорятися руху. Всі комбінації повинні будуватися з урахуванням|з врахуванням| музичної фрази (тактовій квадратності), починатися|розпочинатися,зачинатися| і закінчуватися разом з нею. Музичні фрази можуть бути малі і великі: чотири такти, вісім, шістнадцять, тридцять два і т.д.

Імпровізаційна музика повинна строго|суворо| підкорятися малюнку заданої тренером-викладачем комбінації, мати певний ритмічний малюнок, відповідною характеру|вдача| рухів.

Таким чином, на фразу доводиться|припадати,приходитися| в музичних творах|добуток| дводольного розміру 8 рахунків|лічба|. Тридольного - 12, чотиридольного -16 рахунків|лічба| по тактах 4 рахунки|лічба|. Враховуючи побудову|шикування| музичних творів|добуток|, тривалість окремих вправ і учбових комбінацій може складати 2, 4, 6, 8,16, 32 рахунки|лічба|, а при більшій тривалості - число кратне 32 (в окремих випадках - 16). Тривалість вправ, що виконуються по музику тридольного розміру, може бути 3, би, 12, 24,48 рахунків|лічба|, при більшій тривалості - число кратне 48.

Характер|вдача| музичного супроводу

Велике значення для проведення успішного тренування Боді балету має майстерність що володіє відчуттям|почуття| міри і художнім смаком. Він повинен уміти підбирати|добирати| твори|добуток|, які точно узгоджувалися б з|із| учбовими завданнями|задавання| і в той же час бувальщини б відвернутими, монотонними і примітивними. Загальними|спільний| канонами для підбору музичних творів|добуток| є|з'являтися,являтися| танцювальна, образність, оптимістичний характер|вдача|, завершеність мелодії.

Використана література

1. Годовський В.М., Арабська В.І. Теорія і методика роботи з дитячим хореографічним колективом. – Рівне: РДГУ, 2000.
2. Голдрич О.С. Методика викладання хореографії. – Львів: СПОЛОМ, 2006.
3. Голдрич О.С. Методика роботи з хореографічним колективом. – Львів: СПОЛОМ, 2006.
4. Забредовський С.Г. Методика роботи з хореографічним колективом: навч.посіб. – К. :НАКККіМ, 2010.
5. Калініна О. Якщо хочеш виховати успішну особистість - навчи її танцювати: практ. посіб. / О. Калініна. - Харків, 2013. - Ч. I. - 55 с.
6. Фриз П. Теорія і методика хореографічної роботи з дітьми: навч.-метод. пос. / П. Фриз. - Дрогобич: РВВ ДДПУ ім. І. Франка, 2006.- 198 с.