Художня своєрідність прози Міхала Вівега.

Для постмодернізму характерні розмиття меж мистецьких жанрів і напрямів, усунення відокремленості масової культури від елітарної, автора від читача (глядача), проголошення відносності істини та цінностей, недовіра до авторитетів, деконструкція, гра та іронія. світоглядно-мистецький напрям, що виник у 1960-70-х роках у США і Західній Європі та існує за епохи постмодерну. Передумовами появи постмодернізму стало розчарування в ідеалах модернізму, а саме: безповоротності прогресу, вирішення наукою й технікою глобальних проблем людства, цілісності світу, існуванні загальнолюдських цінностей.

Підхід Стадіальний Письменники, що народились у 20-ті, 40-ві, 50-ті, 60-ті рр. ХХ ст. Джерело – симулятивна комуністична реальність повоєнної доби, що виявила себе в дегуманізації суспільства, ідеологічному й естетичному еклектизмі та кризі релігії і філософії (Мілан Кундера, Владімір Парал, Богуміл Грабал). Зародження нових тенденцій в надрах модернізму, реалізму, соцреалізму (Ладіслав Фукс, Владімір Нефф) Переосмислення дійсності на користь неієрархічного світобачення, визнання ілюзорності реального світу та реальності абсурду (Яхим Топол, Міхал Вівег, Мартін Комарек, Петр Ульрих, Роман Людва, Мілош Урбан) З одного боку, декларується плодотворність даного типу художнього мислення, стверджуються його перспективи, з іншого – обґрунтовується протилежна точка зору: постмодернізм увійшов у фазу кризи, причому ця криза має масштабний характер і проявилася в багатьох літературах. «Генераційний»

«Оксамитова революція» (1989) Широке коло читачів отримали можливість познайомитися з усім спектром творів, що знаходилися раніше під забороною, – творчістю авторів-емігрантів, а також з естетичними і художніми досягненнями європейських і американських письменників. Проникнення в чеську літературу філософії та естетики постмодернізму, а потім адаптація цієї художньої системи до національного ґрунту. Виразне розшарування на «масову» – задовольняючу потребу в розвазі рядового читача (наприклад, твори З. Фрібової, М. Незвала, Б. Несвадбової та ін.) і «елітарну» – призначену для інтелектуальної публіки, що має літературний кругозір і смак (твори, подібні до «Водяного» (2001) М. Урбана або «Під обома видами» (1991) Д. Годрової). Разом із ними відносно самостійний (проміжний) пласт літератури склала белетристика (романи М. Вівега «Виховання дівчат у Чехії» (1994), П. Шабаха «Бабусі» (1998) та ін.). Остання, хоча й створена з установкою на розважальну, адресована досить ерудованим читачам. Від «елітарної» ж її відрізняє те, що вона дає можливість і «невимогливій» аудиторії сприйняти доступні їй смислові пласти

Міхал Вівег - чеський письменник і публіцист. Один із значних представників сучасної чеської прози. Народився 31 березня 1962 року у Празі в родині хіміка і юриста. До 1988 вивчав чеську філологію і педагогіку в Карловому університеті. Після отримання диплома деякий час вчителював. Потім два роки був редактором чеського літературного журналу «Českэ spisovatel». Зараз один із найбільш популярних письменників Чехії. Твори М. Вівега включені в хрестоматії шкільних підручників. Друкуватися почав з 1982 року. Публікував свої розповіді в журналах «Млада фронта» і «Млади світло». Опублікував понад 20 книг різного жанру - від дитячих книжок і детективів до серйозної соціально-психологічної прози, що дає підставу деяким критикам порівнювати його з Міланом Кундерою. Багато з його книг екранізовані та інсценовані, переведені щонайменше на 25 мов світу.

Рік написання - 1992 Роман Автобіографічні елементи Час і місце – Чеська Республіка, 1968 – 1989 рр. Меланхолійний гротеск Не вирішує проблеми, але дає картину життя між 1968 і 1989 роками - політика, соціальна ситуація, міжособистісні відносини, психологія людини Іронія, гумор Мета: «написати роман про свою сім'ю з мінімальними втратами» «Все має значення, але нічого особливого»

1968 та 1989 роки – дві дати, які організовують дію роману. У 1968-му танками військового блоку (країн Варшавського договору) була розчавлена ​​мрія про «соціалізм із людським обличчям». Почалися роки лихоліття, коли чеський народ і, перш за все, інтелігенція, повною чашею випили гіркоту приниження і зради: лікарі і юристи змушені були працювати мийниками вікон, грубниками і нічними сторожами, а дехто, піддавшись спокусі кар'єри, став служити режиму. Це був світ перевернутих понять, перевернутих норм людських взаємин. Символічного значення набувають у таємничій грі календарні числа, коли перевернуте 68 стає 89. Так в романі трагедія 68-го року закономірно і неминуче обертається на «оксамитову революцією» 89-го, коли відбувалася переоцінка цінностей.

Квідо - незграбний, товстий, розумний хлопчик, який у своєму юному віці шокує всіх своїми розумними думками, його хобі - це мова і письмо; вмів читати і писати ще задовго до школи. Ярушка Мацкова - краща подруга, а пізніше дівчина і дружина Квідо. ГОЛОВНІ ПЕРСОНАЖІ

ГОЛОВНІ ПЕРСОНАЖІ Батько Квідо - інтелігентна людина, дипломований економіст, сором'язливий. Мати Квідо - боїться собак, адвокат, актриса, колишня зірка шкільних вистав. До цього часу у неї за плечима було вже дванадцять театральних сезонів, однак більшу частину своїх ролей у п'єсах Ірасека, Тилу, Когоута і Макаренко вона вважала гріхами молодості. Дівчина вивчала право, була вже на четвертому курсі юридичного факультету і своє нинішнє амплуа статистки в театрі Чехословацької армії сприймала лише як необов'язкове заняття.

«Тяжка сповідувальна розповідь про те, наскільки нелегкі бувають стосунки батьків зі своїми дочками-підлітками» роман розповідь від першої особи (син, дочка, батько) історія родинних стосунків часи колишньої Чехословаччини та сучасної Чехії зміна моральний принципів епох

СИСТЕМА ОБРАЗІВ РОМАНУ

Батько Карел - професійний солдат, розлучений, живе з сином, бачить свою дочку Ренату тільки під час зустрічей і канікул. При нервовому розладі лізе під стіл (з дитинства - ховається від Мікулаша і чортів), любить фотографувати, іронічний до всього і не здатний на вдумливість або любов. Дочка Карела Рената – незалежна дівчина, ведуча телевізійної програми «Тринадцята палата», не розуміє свого батька-«лампасника» запрошуючи свого брата В., якому терміново потрібно все записати і залізти під стіл (цей звичай успадкований від його батька).

Сінді – американка, приїхала з Цинциннаті, штату Огайо після революції до Чеської Республіки викладати англійську, щоб відкрити новий світ, коли Чехія вступила в НАТО М., новий обранець Ренати, однакових поглядів на життя з нею, розлучений, має дочку, яку називає «мала». Син Карела – як і батько залазить під стіл, аби записати власні враження, стане популярним завдяки участі у програмі сестри, не сприймає критику, тому й вбив і поховав у підвалі під вугіллям нахабного журналіста.

У книзі простежується доля кількох однокласників-гімназистів від підліткового до сорокарічного віку. Ця книга про дружбу, фатальне кохання, красу і потворність, але, перш за все, про смуток, який протягом багатьох років проникає в життя старіючих героїв. Мета: «звернути учагу читачів на кризу людей середнього віку - смуток, безнадійність і песимізм»

Рік написання - 2004 Роман Автобіографічні елементи Час і місце – Чеська Республіка Оповідач – п’ять головних героїв, які розповідають історію свого життя, доповнену фрагментами їхньої юності Сенс назви твору: найпоширеніша гра в гімназії, де вчилися головні герої криза людей середнього віку Іронія, гумор

Єва Шалкова - красива, сором'язлива, чарівна, розлучена, має доньку Алісу, любить плавати, всі маленькі діти обожнюють її Том – учитель в старшій школі, безнадійно таємно закоханий в Єву, розлучений, дуже багато п'є Джеф - красивий чоловік спортивного типу, розлучений (колишня дружина Єва), має дочку Алісу Головні персонажі Скіппі - гінеколог, грав у класі роль рецессіоніста, самотній, закоханий у Єву, гомосексуальний Вертецький –учитель чеської мови, високий, ставний, випромінює впевненність, на 20 років старше головних героїв, перше кохання Єви

«Я написав роман про чотирьох добрих ангелів, які увійдуть в життя (і смерть) кількох людей з празького Нуса у вівторок, 5 вересня 2006 року, як парафраз афоризму, який мені завжди подобався: я не вірю в Бога, але я сумую за ним. Чи є ангели? Вони живуть серед нас? Вони нам допомагають? Моя дружина заприсяглася мені, що коли я був в клінічної смерті в грудні минулого року, вона побачила високого ангела, що стоїть у моїй лікарняного ліжка, але навіть після такого свідчення очевидця я не міг повірити в існування ангелів. Я не дуже вірю в ангелів, але зараз я сумую більше, ніж будь-коли міг собі уявити».

Оповідачі – 4 ангели: Іофінел, Гахамел, Ніт-Гайяг, Ілмут. Головні герої взаємопов'язані; читач дізнається про це під час розвитку дії твору. Головні герої: Карел - працює вчителем автошколи; літній чоловік; у нього є дружина Мері і син Філіп. Естер - молода вдова (лікар); недавно поховала чоловіка Томаса (стоматолога); вона навчається в автошколі у Карела. Зденек – був одружений на жінці на ім'я Ліда; зараз розлучений; його дружина закохалася у Філіпа; мати Ярміна. Головні персонажі

Другорядні персонажі Марія - дружина Карла; незадоволена шлюбом (стереотип); вона ніколи не говорила йому, що любить його; працює вчителькою, а сімейне життя та побут зруйнували колишнє почуття любові на нівець. Ярміла - мати Зденека; працює кухарем у школі; вірить в ангелів; вона називає свого сина Скоттом і Келлі; намагаючись нав'язати йому свою віру.

Особливості композиції: точна дата - 5 вересня 2006 року (вівторок) опис подій цього дня з точки зору трьох головних героїв (Карел, Естер, Зденек) люди пов'язані один з одним долею, але вони не знають про це, кожен живе своїм життям, своїм днем, але в кінці всі три долі з'єднуються в одній точці.

ОСОБЛИВІ МОВНІ ЗАСОБИ: мова сучасна і зрозуміла є веселі пасажі ( «... я втомився, як гальма в Альпах») у дужках вказані зноски, щоб прояснити ситуацію або створити атмосферу книга розділена на глави (31 коротка глава) глави носять імена ангелів або Естер книга написана по-сучасному, в ній відображені поточні події 5 вересня 2006 року (Естер читає таблоїди журналу «Таблоїд» - вони дійсно справжні заголовки того дня), також сучасні голівудські актори, кінофільми («МАШ»), засідання ООН і т. д.

«Любовний романчик за всіма статтями» Мета: «написав дрібницю, яка виявилася близькою і зрозумілою багатьом представникам прекрасної статі, написав правду про те, як влаштоване кохання, і воно не абстрактне, а справжнє, як у житті»

ОСОБЛИВОСТІ: роман розповідь частково ретроспективна, частково хронологічна гумор цей роман був створений тому, що Міхал В‘івег написав любовні листи про рекламний простір в одному літературному проекті, але персонажі ожили так сильно, що він почав думати про них, поки не написав весь роман

Лаура – молода 20-річна сексуальна дівчина, злегка наївна і трохи цинічна, в міру порядна, в міру розпусна. Працює в редакції журналу “Розумниця”. Вже три роки знаходиться у пошуку прекрасного принца. Головний персонаж

Мати Лаури Яна - перекладач, любить літаки і іноземців, відчуває відразу до чехів, елегантна 40-річна жінка, слідкує за своїм зовнішнім виглядом, перебуває в постійному пошуку Ідеального чоловіка Інгрід - найкраща подруга Лаури, виглядає як Джулія Робертс, трохи схвильована, перебуває у пошуку прекрасного принца Олівер – зрілий чоловік, у свої 40 років працює в галузі «креативної» реклами, одягається недбало, іноді зі смаком, колишній коханець Яни Ріхард – невисокий хлопчина, продавець мобільних телефонів, скупердяй Джефф – сором’язливий американець, вчитель англійської мови, уважний, люб’язний пан Жемла - сусід Лаури, звичайний чех, закоханий у Яну Другорядні персонажі