Презентація-конспект з української літератури для 10 класу з теми "І.Франко. Збірка « Зів’яле листя »- зразок інтимної лірики"

Про матеріал

Урок-салон, метою якого є розкрити ідейно-тематичний зміст поезій збірки «Зів'яле листя"; з'ясувати місце інтимної лірики у творчості Франка;через виразне читання віршів поета розкрити світ почуттів; розвивати критичне мислення; робити аналіз ліричного твору,характеристику образу ліричного героя;виховувати усвідомлення того, що любов – найвеличніше із людських почуттів, яке необхідно берегти і цінувати.

Матеріали містять план-конспект, презентаціїї. відео.

Зміст слайдів
Номер слайду 1

Юзефа Дзвонковська (21.10.1862 — 5.05.1892)

Номер слайду 2

Про красу Юзефи Дзвонковської, її начитаність він уперше почув від своїх польських друзів, а коли побачив Юзю, то відразу й закохався. У Юзиній сім’ї — хоча і дуже збіднілій — був культ ”голубої крові”, і дівчина дивилася на Франка згори вниз. Хоч що б він робив — навіть спеціально організував кооператив, аби Юзя та її мама (батька дівчини на той час уже не стало) мали якусь копійку — це не допомогло: Юзя Івана Франка не захотіла. Уже потім, щоб якось ту ситуацію виправдати, Франко писав, що Юзя тому не пішла за нього заміж, що знала про свою хворобу — туберкульоз — і що за кілька років відійшла з життя народною вчителькою.

Номер слайду 3

Червона калина Червона калино, чого в лузi гнешся? Чого в лузi гнешся? Чи свiтла не любиш, до сонця не пнешся? До сонця не пнешся? Чи жаль тобi цвiту на радощi свiту? На радощi свiту? Чи бурi боїшся, чи грому з блакиту? Чи грому з блакиту? Не жаль менi цвiту, не страшно i грому, Не страшно i грому, I свiтло люблю я, купаюся в ньому Купаюся в ньому. Та вгору не пнуся, бо сили не маю, Бо сили не маю. Червонi ягiдки додолу схиляю, Додолу схиляю. Я вгору не пнуся, я дубам не пара, Я дубам не пара; Та ти мене, дубе, отiнив, як хмара, Отiнив, як хмара.

Номер слайду 4

Дякуємо за увагу!

Зміст слайдів
Номер слайду 1

Третє кохання Івана Франка. Целіна Зигмунтовська

Номер слайду 2

Вона працювала на пошті, потім вийшла заміж за поліцейського комісара, мала з ним двоє дітей і швидко овдовіла. Син загинув на фронті.

Номер слайду 3

Байдужість Целіни до Франка була вражаюча : вона навіть не читала і не мала наміру читати «Зів’яле листя». Коли потім Целіну Зигмунтовську запитували, чому вона не відповіла взаємністю Франку, вона відверто, спокійно, не вигадуючи різних причин, відповіла, що він їй просто не подобався, був рудий, а їй подобались брюнети. Целіна твердила, що Франко буквально її переслідував.

Номер слайду 4

І ти прощай! Твого ім'я Не вимовлю ніколи я, В лице твоє не гляну! Бодай не знала ти повік, Куди се я від тебе втік, Чим гою серця рану. Мене забудь швиденько ти, Своїх діток люби, нести, Будь вірна свому мужу! І не читай моїх пісень, І не воруш ні вніч, ні вдень Сю тінь мою недужу. А як де хтось мене згада, Най тінь найменша не сіда На вид твій, квітко зв'яла! І не блідній, і не дрожи, А спокійнісінько скажи: «Ні, я його не знала!»

Зміст слайдів
Номер слайду 1

Юзефа Дзвонковська Жінки в житті івана франка

Номер слайду 2

Юзефа Дзвонковська Явилась друга — гордая княгиня, Бліда, мов місяць, тиха та сумна, Таємна й недоступна, мов святиня. Мене рукою зимною вона Відсунула і шепнула таємно: «Мені не жить, тож най умру одна!» І мовчки щезла там, де вічно темнно.

Номер слайду 3

Дочка Владислава, польського повстанця й емігранта, який після повстання 1863 р. емігру­вав до Франції, а згодом зна­йшов притулок з сім'єю в Австро-Угорській імперії в Га­личині й осів у місті Станіславові. Тут проживав він з дружиною Антоніною, сином Владиславом та дочкою Юзефою у власному будинку, який «нахо­дився при дорозі, що через Бистрицю вела до Коломиї, за тисменицькою рампою. Крім житлового будинку, у Дзвонковських був ще невеликий за­недбаний маєток.

Номер слайду 4

На той час існував у Станіславові таємний гурток польсь­кої молоді, яка шукала нових шляхів визволення своєї Батьківщини. Саме Дзвонковський ввів Франка в дім, в якому збиралися потаємно молоді поляки. З розмов Станіславських друзів Франко довідався багато цікавого про красуню Юзефу Дзвонковську, покрасу, як вони казали, їхнього гуртка. Восени 1883 р. Франко одер­жав закордонний паспорт для виїзду в Росію в літературно-наукових справах. Однак перед поїздкою за кордон він рапто­во, з невідомої причини, поїхав до Станіславова, де затримався довший час. Ця поїздка відбулася між 10 і 26 вересня 1883р. Для біографів Франка ця подорож так і залишилась за­гадкою. Чому він приїхав до Станіславова, маючи закордонний паспорт на руках? Чому так довго тут затримався і що тут робив? Невідомо.

Номер слайду 5

Однак найправдоподібніше, що причи­ною довгого тут перебування все ж таки була Юзефа Дзвонковська. Стосовно особи Юзефи думки були поділені. Одні вважали їі мовчазною, гордою шляхтян­кою, польською патріоткою з аристократичними поглядами, великою поклонницею Сенкевича й Міцкевича. Інші мали їі за вродливу, розумну дівчину, з досить поступовими й оригіналь­ними поглядами. Про польську патріотичну літературу вона судить зовсім інакше, ніж інші, має свої думки щодо минулого польського народу та польської шляхти і досить цікаво вислов­люється про поезії Міцкевича. Поза тим вона не цуралася контактів з українцями, бувала на українських вечірках, на яких, однак, відчувала себе зовсім чужою. Молодь була в неї закохана, але Юзефа нікому не відповідала взаємністю, хоча зі всіма була привітна й добра.

Номер слайду 6

Які б не були міркування про особистість Йосифи Дзвонковської, фактом є те, що на Франка вона справила сильне враження. Він оцінив її критичний розум і уявляв собі, що ця її позлітка польськості швидко злетить опаде, а наверх злине людина. Одне слово, Франко покохав її. Мало того, він вирішує, що після Ольги Рошкевич Юзефа саме та жінка, яка може йти поруч, тобто може бути його дружиною. Приблизно у вересні-жовтні 1883 р. Іван Франко написав листа до матері Юзефи з просьбою «о руку і серце» дочки. Антоніна Дзвонковська дала дуже чемну, але відмовну відповідь. Відмова Юзефи вразила його. Спочатку він думав, що аристократичне походження заважає їй поріднитися з ним. Він звинувачував її в цьому. Але Юзефа в обширному листі до Франка категорично заперечує цим інсинуаціям. На жаль, не вдалося відшукати до цього часу ні одного листа написаного Франком до Юзефи. Про зміст тих листів можна лише здогадуватися з її відповідей.

Номер слайду 7

Насправді Юзефа була хвора на туберкульоз, тому не могла стати його дружиною. Відмовила йому, як усім іншим, хто старався «о її руку». Інші не знали нічого про причину відмови, а Франкові вона сказала правду. Зрештою, Юзефа Франка й не любила, тільки шанувала й цінила його шляхетний характер. Член станіславського таємно­го польського юнацького гурт­ка Фелікс Дашинський, безмір­но і безнадійно закоханий у Юзефу, називав її в своїх листах до Івана Франка не інакше як тільки «мовчанням» та за­певняв Франка, що Юзефа не вартує його любові; що вона завжди і всюди почувала себе артисткою, котра нічого не хоче мати спільного з біднотою. Він писав: «Вона суцільне мовчан­ня. Це якийсь диявол, а не жінка. Нічим не ділиться і нічого не говорить, та величезним тактом тримає людей на поводку». Ходили чутки, що вона носила­ся з наміром вступити в монастир.

Номер слайду 8

Звичайно, важка хвороба тя­жіла на цілому її житті. Вся ота замкнутість, мовчання були спричинені її хворобою, яка по­стійно нагадувала, що скоріше чи пізніше приведе її в могилу. Після відмови Юзефи вийти заміж, Франко не порвав зв'язків з нею. Добрі й дружні стосунки залишилися й надалі між ними. Він пропонує їй, між іншим, спробувати свої сили в літерату­рі, спочатку перекладачкою з французької мови, а після - письменницею. Але з того нічого не вийшло. Юзефа Дзвонковська виріши­ла свою долю трохи інакше, ніж пропонував їй Франко. Останні роки, які судилось їй прожити, вона присвятила педагогіці й учителювала недалеко від Ста­ніслава, в селі Княгиничах.

Номер слайду 9

Після 1885 р. сліди Юзефи загубились. Правдоподібно, вона Працювала вчителькою в Кня­гиничах аж до смерті. Померла ж 5 травня 1892 р. Похована на станіславському міському цвинтарі. У записах костелу причину смерті Юзефи вказано коротко - параліч. Франко твердив, однак, що померла вона від туберкульозу, це було на 30 році життя. Могилу Юзефи Дзвонковської віднайшли зовсім недавно. Звичайнісінька плита в пісковику, котру не пошкодував час. Вона понадтріскувалась і поросла мохом.

Номер слайду 10

Іван Франко присвятив Юзефі Дзвонковській 10 віршів, з яких два написані польською мовою. Зберігся з тих часів портрет незнайомки з маком у волоссі, намальований польсь­ким художником Ройзнером. Портрет купив Франко і повісив над своїм робочим столом. Але чи цей портрет є портретом Юзефи Дзвонковської встановити тяжко, бо жодної її фотографії віднайти не вдалось. Портрет зберігається у Львівському музеї Івана Франка.

Зміст слайдів
Номер слайду 1

ЛЮБОВ КОХАННЯ

Номер слайду 2

Такі хвилюючі слова! Скільки навівають вони думок, переживань. І як би не змінювалося наше життя, а кохання завжди залишається коханням. Що ж означає любити?

Номер слайду 3

«тихе зітхання» «незагоєні рани» «невтішені жалі» «завмерле в серці кохання»

Номер слайду 4

Іван Франко Поет-борець Каменяр Поет-лірик

Номер слайду 5

«Людина, яка б вона сильна не була, не може жити самою боротьбою, самими громадянськими інтересами. Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народного. У Франка є прекрасна річ – лірична драма «Зів’яле листя». Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою почуттів і розуміння людської душі, що читаючи їх, не знаєш, кому віддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв…»

Номер слайду 6

Тема: І.Франко. Збірка «Зів’яле листя»- зразок інтимної лірики.

Номер слайду 7

Мета: розкрити ідейно-тематичний зміст поезій збірки «Зів’яле листя”; з’ясувати місце інтимної лірики у творчості Франка; через виразне читання віршів поета розкрити світ почуттів; розвивати уміння художнього читання інтимної лірики; робити аналіз ліричного твору,характеристику образу ліричного героя; виховувати усвідомлення того, що любов – найвеличніше із людських почуттів, яке необхідно берегти і цінувати.  

Номер слайду 8

Номер слайду 9

Сітка Авлермана Ми приходимо у світ для любові… ТАК НІ 1 1 2 2 3 3

Номер слайду 10

Збірка має три «жмутки», де розкривається глибока душевна трагедія ліричного героя, викликана важкими обставинами громадського та особистого життя. Збірка «Зів’яле листя» Написана протягом 1886 - 1896 років і видана у 1896 році.

Номер слайду 11

«Лірична драма» Любовна драма надломила його морально, надірвала душу, переповнила все його єство нестерпною мукою. Були ще Невдачі і в громадській сфері – переслідування письменника польською й українською реакцією, його третє ув’язнення, недопущення викладання у Львівському університеті. Особисті і громадські мотиви переплелись у душі поета і знайшли поетичне відображення у збірці „Зів’яле листя”.

Номер слайду 12

Номер слайду 13

Номер слайду 14

«Хвилини, в котрих я любив… були, може, найкращі в моїм житті – жаль тільки, що були це заразом хвилини найтяжчого болю, якого я досі зазнав, а не радості».

Номер слайду 15

«Тричі мені являлася любов. Одна несміла, як лілея біла, З зітхання й мрій уткана, із основ Сріблястих, мов метелик, підлетіла. Купав її в рожевих блисках май, На пурпуровій хмарі вранці сіла І бачила довкола рай і рай! Вона була невинна, як дитина, Пахуча, як розцвілий свіжогай.

Номер слайду 16

Перша любов Івана Франка

Номер слайду 17

Першим сильним почуттям юного Франка було кохання до попівни Ольги Рошкевич. Вона мала добру освіту: володіла німецькою та французькою мовами, захоплювалася збиранням етнографічних матеріалів, мала друковані праці. Батьки Ольги спочатку заохочували її дружбу з Іваном, сподіваючись, що він зробить блискучу кар'єру. Та після першого арешту та ув'язнення заборонили з'являтися в їхньому домі.

Номер слайду 18

Ти одна моя правдивая любов, Та, що не суджено в житті їй вдовольниться; Ти найтайніший порив той, що бурить кров, Підносить грудь, та ба - ніколи не сповниться.

Номер слайду 19

Попри заборони зустрічатись, Іван та Ольга ще протягом десяти років листувалися. Ольга теж кохала Івана та по велінню батька вийшла заміж за священника, а Франкові написала: "Не думай, що я за тебе забула! Ти мені ніколи з думки не зійдеш - все буде тісно пов'язане з тобою, твоєю роботою, твоїми думками". Лист Ольги звалив його з ніг, і він їй написав: "Втративши тебе, я втратив надію на любов чесної і розумної жінки, а притім такої, котра могла б зв'язати свою долю з моєю".

Номер слайду 20

А Ольга до кінця життя зберігала Іванові листи. Сестрі Михайлині заповіла покласти їх у труну, під голову, як найцінніший скарб її життя. ПРОТЯГОМ УСЬОГО ЖИТТЯ ІМ'Я ОЛЬГИ БУЛО ДЛЯ ФРАНКА СВЯЩЕННИМ: І ти лукавила зо мною! Ах, ангельські слова твої Були лиш облиском брехні! І ти лукавила зо мною! І нетямущому мені Затрули серце гризотою Ті ангельські слова твої!.. І ти лукавила зо мною! І серце бідне рвесь у мні, Що ти - злукавила зо мною!..

Номер слайду 21

Явилась друга – гордая княгиня, Бліда, мов місяць, тиха і сумна, Таємна й недоступна, мов святиня. Мене рукою зимною вона Відсунула і шепнула таємно: «Мені не жить, тож най умру одна!» І мовчки щезла там, де вічно темно.

Номер слайду 22

Явилась друга – гордая княгиня, Бліда, мов місяць, тиха і сумна, Таємна й недоступна, мов святиня. Мене рукою зимною вона Відсунула і шепнула таємно: «Мені не жить, тож най умру одна!» І мовчки щезла там, де вічно темно.

Зміст слайдів
Номер слайду 1

Ольга Хоружинська(1864-1941)

Номер слайду 2

Подружнє життя. Склалося багато обставин для того, що подружнє життя Франків не було щасливим. Матеріальні нестатки , хатні злидні, щоденні турботи . Була Ольга непересічною особистістю , жертвенною доброю помічницею своєму мужеві , зразковою матір'ю і активною учасницею суспільного життя . Їй належить почесне місце серед жіноцтва того часу , і її страдницьке життя заслуговує не осудження , а признання й пошани .

Номер слайду 3

Спасибі тобі, моє сонечко,За промінчик твій — щире словечко!Важко дерево з корнем вирвати,Друга давнього з серця вигнати. За той усміх твій не вдослід журбіСпасибі тобі! Спасибі тобі!

Перегляд файлу

ПЛАН - КОНСПЕКТ УРОКУ

з української літератури В 10 класі

 

підготувала учитель вищої категорії

комунального закладу «Маріупольська загальноосвітня

школа  І-ІІІ ступенів № 15 Маріупольської

міської ради Донецької області»,

Лугова Тетяна Миколаївна

 

ТЕМА: І.Франко. Збірка « Зів’яле листя »- зразок інтимної лірики.

 

             Мета:

  • розкрити ідейно-тематичний зміст поезій збірки  «Зів’яле листя”; з’ясувати місце   інтимної  лірики у творчості Франка;
  •  через виразне читання віршів поета  розкрити світ почуттів;
  • розвивати уміння художнього читання інтимної лірики; робити аналіз ліричного твору,характеристику образу ліричного героя;
  •  виховувати  усвідомлення того, що любов – найвеличніше із людських почуттів, яке необхідно берегти і цінувати.

 

Тип уроку: урок-салон

Форма проведення:рольова гра

            Обладнання уроку:

  • Вірші з поетичної збірки «Зів’яле листя” І. Франка;
  • Екран,проектор,презентація учителя,презентація дітей (попереднє завдання);
  • портрети  жінок  І.Франка;
  • аркуш А-4,фломастери,листя,солодкі призи,дерево очікувань,стікер.

 

ХІД УРОКУ

«…Ми приходимо у світ для любові…?»

 

І. Вступне слово вчителя. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель: Любов…Кохання…Такі хвилюючі слова. Скільки навівають вони думок, переживань. І як би не змінювалося наше життя, а кохання завжди залишається коханням.

Що ж означає любити? У вас все попереду, і кожен із вас знайде відповідь на це питання у своєму серці. А сьогодні ми звернімося до поезій Франка, які являють собою «тихе зітхання», «незагоєні рани», «невтишені жалі», «завмерле в серці кохання». А допоможе нам у цьому господар салону Іван Якович та його чарівна незнайомка.

 Учитель: Своїм життям та творчістю І. Франко довів, що генії і любов народжуються не так часто, щоб доповнювати одне одного.

На попередніх уроках ми говорили про Франка як про поета-борця, Каменяра, але ж він ще й тонкий лірик. Вічна тема кохання знайшла яскраве втілення у його поезії, і прозі, і драматургії.

М. Коцюбинський писав: «Людина, яка б вона сильна не була, не може жити самою боротьбою, самими громадянськими інтересами. Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народного. У Франка є прекрасна річ – лірична драма «Зів’яле листя». Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою почуттів і розуміння людської душі, що читаючи їх, не знаєш, кому віддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв…».

ІІ. Повідомлення теми і завдань уроку.

 Відкрийте, будь ласка,зошити,запишіть  число,класна робота й тему урока: І.Франко. Збірка «Зів’яле листя»- зразок інтимної лірики

Дівчина: Кружляють у сумному осінньому повітрі листочки, падають на мокру від дощу (чи від сліз) землю, ніби хочуть зігріти її. На тих листочках закарбовано найніжніші, найпотаємніші порухи поетової душі.

Учитель: Спробуймо зрозуміти її поривання, болі, втіхи – і тоді відкриємо для себе Франка – «лірика високої проби». Напишіть,будь ласка,на листочках,що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку. І прикріпіть свої листочки на Дерево очікувань, так наче вони зараз опадуть на землю. Звернімося до збірки «Зів’яле листя і побачимо тут Франка як простого, звичайного чоловіка, з його болями і життєвими негараздами, з його чистою, відкритою до людей душею, з його великими і світлими почуттями, що звуться любов’ю.

ІІІ. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

Учитель:

З невимовного болю Франкового серця постала збірка „Зів’яле листя” (1896р., яка створювалася більше 10 років). А тому й пісні в ній –  „то голосні ридання”, „підстрелені пташки”, зойки враженого серця і душі.

 Під тягарем життєвих обставин 40-ка річний поет втомився, знесилився, почувався „зраненим звіром”, що тікає у нетрі. Любовна драма надломила його морально, надірвала душу, переповнила все його єство нестерпною мукою. Були ще невдачі і в громадській сфері – переслідування письменника польською й українською реакцією, його третє ув’язнення, недопущення викладання  у Львівському університеті. Особисті і громадські мотиви переплелись у душі поета і знайшли поетичне відображення у збірці „Зів’яле листя”.

Життя Франка склалося так, що він, тричі покохавши, жодного разу не зазнав усієї глибини щастя взаємної любові; усе ж він свято беріг у своєму серці спогади про скупі дари цього великого почуття.

Франко: «Хвилини, в котрих я любив… були, може, найкращі в моїм житті – жаль тільки, що були це заразом хвилини найтяжчого болю, якого я досі зазнав, а не радості».

Господиня: В одному із своїх віршів І. Франко зізнається:

Франко:Тричі мені являлася любов.

               Одна несміла, як лілея біла,

                З зітхання й мрій уткана, із основ

                Сріблястих, мов метелик, підлетіла.

                Купав її в рожевих блисках май,

                На пурпуровій хмарі вранці сіла

                І бачила довкола рай і рай!

                Вона була невинна, як дитина,

                Пахуча, як розцвілий свіжо гай.

Із листа І. Франка до А. Кримського:

Франко: «Ще в гімназії я влюбився у дочку одного руського попа Ольгу Рожкевич. Наша любов тяглася десять літ, батьки зразу були прихильні мені, надіючись, що я зроблю блискучу кар’єру, але по моїм процесі 1878 – 1879 рр. заборонили мені бувати в своїм домі, а в 1880 році присилували панну вийти заміж за іншого… Се був для мене важкий удар, і сліди його знайдете у віршах «Картка любові».

Хто ж така Ольга Рожкевич, котрій присвятив поет ці прекрасні, сповнені невимовної ніжності слова?(презентація І групи)

Cаме перший жмуток був присвячений першому коханні Ользі Рошкевич

 Читання віршів першого жмутку.

Так, ти одна моя правдивая любов,

Та, що не суджено в житті їй вдовольниться;

Ти найтайніший той порив, що бурить кров,

Підносить грудь, та ба – ніколи не сповниться.

Ти той найкращий спів, що в час вітхнення сниться,

Та ще ніколи слів для себе не знайшов;

Ти славний подвиг той, що я б на нього йшов.

Коб віра сильная й могучая десниця.

Як згублену любов, несповнене бажання,

Невиспіваний спів, геройське поривання,

Як все найвищеє, чим душу я кормлю,

Як той огонь, що враз і гріє й пожирає,

Як смерть, що забива й від мук ослобоняє, –

Отак, красавице, і я тебе люблю.

 

За що, красавице, я так тебе люблю,

Що серце тріпаєсь в грудях несамовито,

Коли проходиш ти повз мене гордовито?

За що я тужу так, і мучусь, і терплю?

Чи за той гордий хід, за ту красу твою,

За те таємне щось, що тліє полускрито

В очах твоїх і шепче: «Тут сповито

Живую душу в пелену тісну»?

Часом причується, що та душа живая

Квилить, пручається, – тоді глибокий сум

Без твого відома лице твоє вкриває.

Тоді б я душу дав за тебе. Та в ту ж мить

З очей твоїх мигне злий насміх, гордість, глум,

І відвертаюсь я, і біль в душі щемить. 

Аналіз

Франко та дівчина :Явилась друга – гордая княгиня,

               Бліда, мов місяць, тиха і сумна,

               Таємна й недоступна, мов святиня.

               Мене рукою зимною вона

               Відсунула і шепнула таємно:

               «Мені не жить, тож най умру одна!»

               І мовчки щезла там, де вічно темно.

2 група:Із листа Франка до А. Кримського: «Велике враження зробила на мене знайомість з одною полькою – Йосифою Дзвонковською. Я хотів женитися з нею, та вона, чуючи в собі початки сухот, відправила мене і кілька рік пізніше вмерла…».

Другий жмуток був присвячений саме Юзефі Дзвонковській.

Читання віршів другого жмутку.

 Червона калино, чого в лузі гнешся?

Чого в лузі гнешся?

Чи світла не любиш, до сонця не пнешся?

До сонця не пнешся?

Чи жаль тобі цвіту на радощі світу?

На радощі світу?

Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту?

Чи грому з блакиту?

Не жаль мені цвіту, не страшно і грому.

Не страшно і грому.

І світло люблю я, купаюся в ньому,

Купаюся в ньому.

Та вгору не пнуся, бо сили не маю,

Бо сили не маю.

Червоні ягідки додолу схиляю,

Додолу схиляю.

Я вгору не пнуся, я дубам не пара,

Я дубам не пара;

Та ти мене, дубе, отінив, як хмара.

Отінив, як хмара.

Справді, інтимні вірші Франка «самі просяться в музику».(Відео «Чого являєшся мені у сні?»)

 Франко:    Явилась третя – женщина чи звір?

                  Глядиш на неї – і очам приємно,

                  Впивається її красою зір.

                  То разом страх бере, душа холоне

                  І сила розпливається в простір.

                  За саме серце вхопила мене,

                  Мов сфінкс, у душу кігтями вп’ялась

                  І смокче кров, і геть спокій жене.

3 група:Третій жмуток був присв”ячений Целіні Журовській (Зигмунтовській) (презентація).

 Виразне читання віршів третього жмутку.

Вона умерла! Слухай! Бам! Бам-бам!

Се в моїм серці дзвін посмертний дзвонить.

Вона умерла! Мов тяжезний трам,

Мене цілого щось додолу клонить.

Щось горло душить. Чи моїм очам

Хтось видер світло? Хто се люто гонить

Думки з душі, що в собі біль заперла?

Сам біль? Вона умерла! Вмерла! Вмерла!

Ось бач, ще рожі на лиці цвітуть

І на устах красніє ще малина…

Та цить! І подихом одним не труть

Її! Се твоїх бажань домовина.

Бам-бам! Бам-бам! Далеко, зично чуть

Сей дзвін… Припадь і плач, немов дитина!

Се ж твоїх мрій заслону смерть роздерла,

Розбила храм твій! Цить! Вона умерла!

І як се я ще досі не вдурів?

І як се я гляджу і не осліпну?

І як се досі все те я стерпів

І у петлю не кинувся коніпну!

Адже ж найкращий мій огонь згорів!

Адже ж тепер повік я не окріпну!

Повік каліка! Серце гать пожерла,

Сточила думи всі! Вона умерла.

Лиш біль страшний, пекучий в серці там

Все заповнив, усю мою істоту.

Лиш біль і се страшенне: бам, бам, бам,

А сліз нема, ні крові, ані поту.

І меркне світ довкола, і я сам

Лечу кудись в бездонну стужу й сльоту.

Ридать! кричать! – та горло біль запер.

Вона умерла! – Ні, се я умер.

І ти прощай! Твого ім’я

Не вимовлю ніколи я,

В лице твоє не гляну!

Бодай не знала ти повік,

Куди се я від тебе втік,

Чим гою серця рану.

Мене забудь швиденько ти,

Своїх діток люби, пести,

Будь вірна свому мужу!

І не читай моїх пісень,

І не воруш ні вніч, ні вдень

Сю тінь мою недужу.

А як де хтось мене згада,

Най тінь найменша не сіда

На вид твій, квітко зв’яла!

І не блідній, і не дрожи,

А спокійнісінько скажи:

«Ні, я його не знала!»

Провідним мотивом поезій третього «жмутка» є пекельні переживання поета, спричинені нещасливим коханням.  

Учитель:Але вірною, самопожертвенною дружиною, доброю матір’ю, невтомною помічницею Івана Яковича в літературній праці стала інша жінка. Здавалося б, що саме їй і були адресовані всі любовні гімни. Але, на жаль, ні.

Хто ж ця жінка?

4 група: Навколо сім’ї Франків поширювались різні чутки та плітки, але давайте послухаємо самого поета:

                 Вірш «Моїй дружині»

Франко:  Спасибі тобі, моє сонечко,

             За промінчик твій – щире словечко!

             Як промінчика не здобудь притьмом,

             Слова щирого не купить сріблом…

             Тож за дар малий, а безцінний твій,

             Що, мов цвіт, скрасив шлях осінній мій,

             За той усміх твій не вдослід журбі,

             Спасибі тобі! Спасибі тобі!

Учитель:Трагічна любов Франка завдала страждань його романтичній і вразливій душі, але й збагатила світову поезію шедеврами інтимної лірики. Вся збірка «Зів’яле листя» - один вибух чуття, це зразок естетики інтимних почуттів.

Три жмутки – це три дії, зміст яких життя, невдале кохання, розчарування, відчай (смерть) ліричного героя.

Три жмутки – це три періоди любові:

І – зустріч, знайомство, любов ліричного героя, і «не надійся нічого» із уст героїні;

ІІ – смуток за втраченим, оплакування;

ІІІ – відчай за втраченим назавжди, коли вже нічого чекати, після чого вже не варто жити…

Виступ художників: У збірці «Зів’яле листя» Франко створив узагальнений і абстрактний образ жінки.

Одна – «лілея біла», «мов метелик», «невинна, як дитина».

Друга – «гордая княгиня», «тиха і сумна», «мов святиня».

Третя – «женщина чи звір», «сфінкс», «мара», «з гострими кігтями».

Але сила Франкової майстерності така, що ми можемо побачити перед собою не три жінки, а одну з трьома силуетами однієї жіночої постаті.

Учитель:Яке у вас склалося ставлення до ліричного героя збірки?

ІV. Підсумки уроку

Учитель:Франко, як і його ліричний герой, теж кохав, теж страждав і зневірювався. Той біль треба було виповісти, висповідати душу – і поет не побоявся це зробити. Він жив, він мусив жити, бо таке палке серце не має права на душевну безнадію.

Учитель:Життя скороминуче, а кохання – вічне. Загальний огляд збірки завершуємо, але зауважу, що прочитане на уроці, це лише якась частина тієї зливи почуттів поета. Хто побажає побувати у храмі Кохання, прочитає всю збірку, не минаючи і рядка. Та й між рядками треба читати, бо рядки і слова – це лише тінь поетової любові.

Господиня: Недаремно в «Епілозі» до «Першого жмутка» Іван Франко писав:

                       В зів’ялих листочках хто може вгадати

                       Красу всю зеленого гаю?

                       Хто взнає, який я чуття скарб багатий

                       В ті вбогії вірші вкладаю?

Повернемося до нашого Дерева очікування,якщо ваші очікування справдилися,то переверніть листочок,так щоб він продовжував тягтися вгору,продовжував життя.

Звернімося до нашого епіграфа, чи можете ви погодитися із основною думкою «…Ми приходимо у світ для любові…»? (сітка Авлермана)

Оцінювання відповідей учнів(солодкі призи з сердечками,на яких оцінки).

Дорогі діти,ви сьогодні дуже добре попрацювали,підійшли творчо до підготовки попереджувального завдання,показали свої риторські, здібності,вміння працювати командою,щиро висловлювали свої думки. Дякую вам за це. Тому і оцінювання сьогодні незвичайне. Господар  салону зі своєю незнайомкою кожному роздасть ту оцінку, яку ви сьогодні отримали.

            V.Рефлексія (презентація «Притча про Кохання та Любов»).

Учитель:Притча про Любов і Кохання

В одній звичайній людській душі жили Любов і Кохання.

Вони були схожі, як близнюки, але вели себе чомусь по-різному. Кохання було від природи сліпим, Любов мала стопроцентний зір.

Коли Кохання впритул не помічало недоліків, Любов чудово бачила їх, беззаперечно приймаючи.

Коли Кохання гуляло під місяцем і дарувало квіти, захлинаючись у вирі щасливих емоцій, Любов терпляче чекала самотніми холодними ночами. Коли Кохання розпливалося в компліментах, Любов говорила жорстку правду, лікуючи болем.

Кохання знало безліч ніжних слів, Любов просто вміла дарувати насолоду.

Коли Кохання кричало „я не проживу без тебе!”, Любов, тихо помираючи, відпускала на свободу.

Коли Кохання безсило билося в істериці, вимагаючи взаємності, Любов проводила безсонні ночі біля лікарняного ліжка, ні на що не зважаючи.

Коли Кохання, дивлячись в постаріле зів'яле лице, відвернулося, і, жаліючи себе, розтануло, як сніг, залишивши душу назавжди, Любов залишилась, вдихаючи життя в холодні посинілі губи.

- Я тут безсила, - сказала Смерть, тихо танучи слідом за Коханням.

- Чому ж так відбувається? – запитав молодий Ангел у старшого „колеги”, зазираючи з цікавістю у сповнену Любов’ю душу.

- Все просто, - відповів Старий Ангел, який на своєму віку бачив мільйони звичайних людських душ.

- Все просто. Коли народилося Кохання – засяяла нова яскрава зірка, даруючи красу і радість всім навколо. Коли народилася Любов – посміхнувся Бог. А посміхається він, повірте, не так часто.

Бережіть і цінуйте це найвеличніше людське почуття.

VI.Домашнє завдання: 1,2 та 3 (на вибір)

1.Вивчити напам’ять вірш(на вибір),

2.Скласти асоціативний кущ або сенкан  «зів’яле листя»

3.Написати есе  « А життя без кохання ніщо».

 

1

 

Зміст слайдів
Номер слайду 1

Перша любов Івана Франка

Номер слайду 2

Першим сильним почуттям юного Франка було кохання до попівни Ольги Рошкевич. Вона мала добру освіту: володіла німецькою та французькою мовами, захоплювалася збиранням етнографічних матеріалів, мала друковані праці. Батьки Ольги спочатку заохочували її дружбу з Іваном, сподіваючись, що він зробить блискучу кар'єру. Та після першого арешту та ув'язнення заборонили з'являтися в їхньому домі.

Номер слайду 3

Ти одна моя правдивая любов, Та, що не суджено в житті їй вдовольниться; Ти найтайніший порив той, що бурить кров, Підносить грудь, та ба - ніколи не сповниться.

Номер слайду 4

Попри заборони зустрічатись, Іван та Ольга ще протягом десяти років листувалися. Ольга теж кохала Івана та по велінню батька вийшла заміж за священника, а Франкові написала: "Не думай, що я за тебе забула! Ти мені ніколи з думки не зійдеш - все буде тісно пов'язане з тобою, твоєю роботою, твоїми думками". Лист Ольги звалив його з ніг, і він їй написав: "Втративши тебе, я втратив надію на любов чесної і розумної жінки, а притім такої, котра могла б зв'язати свою долю з моєю".

Номер слайду 5

А Ольга до кінця життя зберігала Іванові листи. Сестрі Михайлині заповіла покласти їх у труну, під голову, як найцінніший скарб її життя. ВІН ПЕРЕЛИВ СВІЙ БІЛЬ У НАЙКРАЩІ ПОЕЗІЇ, - ВОНА Ж НА СІМ ЗАМКІВ ЗАКРИЛА СВОЄ ГОРЕ. ПРОТЯГОМ УСЬОГО ЖИТТЯ ІМ'Я ОЛЬГИ БУЛО ДЛЯ ФРАНКА СВЯЩЕННИМ: І ти лукавила зо мною! Ах, ангельські слова твої Були лиш облиском брехні! І ти лукавила зо мною! І нетямущому мені Затрули серце гризотою Ті ангельські слова твої!.. І ти лукавила зо мною! І серце бідне рвесь у мні, Що ти - злукавила зо мною!.. Я НЕ ТЕБЕ ЛЮБЛЮ, О НІ, Моя хистка лілеє, Не оченька твої ясні, Не личенько блідеє. Не голос твій, що, мов дзвінок, Мою бентежить душу, І не твій хід, що кожний крок Відчути серцем мушу. Ні, не тебе я так люблю, Люблю я власну мрію! За неї смерть собі зроблю, Від неї одурію.

Номер слайду 6

Дякуємо за увагу.

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
zip
До підручника
Українська література 10 клас (Міщенко О.І.)
Додано
28 грудня 2017
Переглядів
395
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку