Презентація-конспект з української літератури для 10 класу з теми "І.Франко. Збірка « Зів’яле листя »- зразок інтимної лірики"

ПЛАН - КОНСПЕКТ УРОКУ

з української літератури В 10 класі

 

підготувала учитель вищої категорії

комунального закладу «Маріупольська загальноосвітня

школа  І-ІІІ ступенів № 15 Маріупольської

міської ради Донецької області»,

Лугова Тетяна Миколаївна

 

ТЕМА: І.Франко. Збірка « Зів’яле листя »- зразок інтимної лірики.

 

             Мета:

• розкрити ідейно-тематичний зміст поезій збірки  «Зів’яле листя”; з’ясувати місце   інтимної  лірики у творчості Франка;
•  через виразне читання віршів поета  розкрити світ почуттів;
• розвивати уміння художнього читання інтимної лірики; робити аналіз ліричного твору,характеристику образу ліричного героя;
•  виховувати  усвідомлення того, що любов – найвеличніше із людських почуттів, яке необхідно берегти і цінувати.

 

Тип уроку: урок-салон

Форма проведення:рольова гра

            Обладнання уроку:

• Вірші з поетичної збірки «Зів’яле листя” І. Франка;
• Екран,проектор,презентація учителя,презентація дітей (попереднє завдання);
• портрети  жінок  І.Франка;
• аркуш А-4,фломастери,листя,солодкі призи,дерево очікувань,стікер.

 

ХІД УРОКУ

«…Ми приходимо у світ для любові…?»

 

І. Вступне слово вчителя. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель: Любов…Кохання…Такі хвилюючі слова. Скільки навівають вони думок, переживань. І як би не змінювалося наше життя, а кохання завжди залишається коханням.

Що ж означає любити? У вас все попереду, і кожен із вас знайде відповідь на це питання у своєму серці. А сьогодні ми звернімося до поезій Франка, які являють собою «тихе зітхання», «незагоєні рани», «невтишені жалі», «завмерле в серці кохання». А допоможе нам у цьому господар салону Іван Якович та його чарівна незнайомка.

 Учитель: Своїм життям та творчістю І. Франко довів, що генії і любов народжуються не так часто, щоб доповнювати одне одного.

На попередніх уроках ми говорили про Франка як про поета-борця, Каменяра, але ж він ще й тонкий лірик. Вічна тема кохання знайшла яскраве втілення у його поезії, і прозі, і драматургії.

М. Коцюбинський писав: «Людина, яка б вона сильна не була, не може жити самою боротьбою, самими громадянськими інтересами. Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народного. У Франка є прекрасна річ – лірична драма «Зів’яле листя». Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою почуттів і розуміння людської душі, що читаючи їх, не знаєш, кому віддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв…».

ІІ. Повідомлення теми і завдань уроку.

 Відкрийте, будь ласка,зошити,запишіть  число,класна робота й тему урока: І.Франко. Збірка «Зів’яле листя»- зразок інтимної лірики

Дівчина: Кружляють у сумному осінньому повітрі листочки, падають на мокру від дощу (чи від сліз) землю, ніби хочуть зігріти її. На тих листочках закарбовано найніжніші, найпотаємніші порухи поетової душі.

Учитель: Спробуймо зрозуміти її поривання, болі, втіхи – і тоді відкриємо для себе Франка – «лірика високої проби». Напишіть,будь ласка,на листочках,що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку. І прикріпіть свої листочки на Дерево очікувань, так наче вони зараз опадуть на землю. Звернімося до збірки «Зів’яле листя і побачимо тут Франка як простого, звичайного чоловіка, з його болями і життєвими негараздами, з його чистою, відкритою до людей душею, з його великими і світлими почуттями, що звуться любов’ю.

ІІІ. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

Учитель:

З невимовного болю Франкового серця постала збірка „Зів’яле листя” (1896р., яка створювалася більше 10 років). А тому й пісні в ній –  „то голосні ридання”, „підстрелені пташки”, зойки враженого серця і душі.

 Під тягарем життєвих обставин 40-ка річний поет втомився, знесилився, почувався „зраненим звіром”, що тікає у нетрі. Любовна драма надломила його морально, надірвала душу, переповнила все його єство нестерпною мукою. Були ще невдачі і в громадській сфері – переслідування письменника польською й українською реакцією, його третє ув’язнення, недопущення викладання  у Львівському університеті. Особисті і громадські мотиви переплелись у душі поета і знайшли поетичне відображення у збірці „Зів’яле листя”.

Життя Франка склалося так, що він, тричі покохавши, жодного разу не зазнав усієї глибини щастя взаємної любові; усе ж він свято беріг у своєму серці спогади про скупі дари цього великого почуття.

Франко: «Хвилини, в котрих я любив… були, може, найкращі в моїм житті – жаль тільки, що були це заразом хвилини найтяжчого болю, якого я досі зазнав, а не радості».

Господиня: В одному із своїх віршів І. Франко зізнається:

Франко:Тричі мені являлася любов.

               Одна несміла, як лілея біла,

                З зітхання й мрій уткана, із основ

                Сріблястих, мов метелик, підлетіла.

                Купав її в рожевих блисках май,

                На пурпуровій хмарі вранці сіла

                І бачила довкола рай і рай!

                Вона була невинна, як дитина,

                Пахуча, як розцвілий свіжо гай.

Із листа І. Франка до А. Кримського:

Франко: «Ще в гімназії я влюбився у дочку одного руського попа Ольгу Рожкевич. Наша любов тяглася десять літ, батьки зразу були прихильні мені, надіючись, що я зроблю блискучу кар’єру, але по моїм процесі 1878 – 1879 рр. заборонили мені бувати в своїм домі, а в 1880 році присилували панну вийти заміж за іншого… Се був для мене важкий удар, і сліди його знайдете у віршах «Картка любові».

Хто ж така Ольга Рожкевич, котрій присвятив поет ці прекрасні, сповнені невимовної ніжності слова?(презентація І групи)

Cаме перший жмуток був присвячений першому коханні Ользі Рошкевич

 Читання віршів першого жмутку.

Так, ти одна моя правдивая любов,

Та, що не суджено в житті їй вдовольниться;

Ти найтайніший той порив, що бурить кров,

Підносить грудь, та ба – ніколи не сповниться.

Ти той найкращий спів, що в час вітхнення сниться,

Та ще ніколи слів для себе не знайшов;

Ти славний подвиг той, що я б на нього йшов.

Коб віра сильная й могучая десниця.

Як згублену любов, несповнене бажання,

Невиспіваний спів, геройське поривання,

Як все найвищеє, чим душу я кормлю,

Як той огонь, що враз і гріє й пожирає,

Як смерть, що забива й від мук ослобоняє, –

Отак, красавице, і я тебе люблю.

 

За що, красавице, я так тебе люблю,

Що серце тріпаєсь в грудях несамовито,

Коли проходиш ти повз мене гордовито?

За що я тужу так, і мучусь, і терплю?

Чи за той гордий хід, за ту красу твою,

За те таємне щось, що тліє полускрито

В очах твоїх і шепче: «Тут сповито

Живую душу в пелену тісну»?

Часом причується, що та душа живая

Квилить, пручається, – тоді глибокий сум

Без твого відома лице твоє вкриває.

Тоді б я душу дав за тебе. Та в ту ж мить

З очей твоїх мигне злий насміх, гордість, глум,

І відвертаюсь я, і біль в душі щемить. 

Аналіз

Франко та дівчина :Явилась друга – гордая княгиня,

               Бліда, мов місяць, тиха і сумна,

               Таємна й недоступна, мов святиня.

               Мене рукою зимною вона

               Відсунула і шепнула таємно:

               «Мені не жить, тож най умру одна!»

               І мовчки щезла там, де вічно темно.

2 група:Із листа Франка до А. Кримського: «Велике враження зробила на мене знайомість з одною полькою – Йосифою Дзвонковською. Я хотів женитися з нею, та вона, чуючи в собі початки сухот, відправила мене і кілька рік пізніше вмерла…».

Другий жмуток був присвячений саме Юзефі Дзвонковській.

Читання віршів другого жмутку.

 Червона калино, чого в лузі гнешся?

Чого в лузі гнешся?

Чи світла не любиш, до сонця не пнешся?

До сонця не пнешся?

Чи жаль тобі цвіту на радощі світу?

На радощі світу?

Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту?

Чи грому з блакиту?

Не жаль мені цвіту, не страшно і грому.

Не страшно і грому.

І світло люблю я, купаюся в ньому,

Купаюся в ньому.

Та вгору не пнуся, бо сили не маю,

Бо сили не маю.

Червоні ягідки додолу схиляю,

Додолу схиляю.

Я вгору не пнуся, я дубам не пара,

Я дубам не пара;

Та ти мене, дубе, отінив, як хмара.

Отінив, як хмара.

Справді, інтимні вірші Франка «самі просяться в музику».(Відео «Чого являєшся мені у сні?»)

 Франко:    Явилась третя – женщина чи звір?

                  Глядиш на неї – і очам приємно,

                  Впивається її красою зір.

                  То разом страх бере, душа холоне

                  І сила розпливається в простір.

                  За саме серце вхопила мене,

                  Мов сфінкс, у душу кігтями вп’ялась

                  І смокче кров, і геть спокій жене.

3 група:Третій жмуток був присв”ячений Целіні Журовській (Зигмунтовській) (презентація).

 Виразне читання віршів третього жмутку.

Вона умерла! Слухай! Бам! Бам-бам!

Се в моїм серці дзвін посмертний дзвонить.

Вона умерла! Мов тяжезний трам,

Мене цілого щось додолу клонить.

Щось горло душить. Чи моїм очам

Хтось видер світло? Хто се люто гонить

Думки з душі, що в собі біль заперла?

Сам біль? Вона умерла! Вмерла! Вмерла!

Ось бач, ще рожі на лиці цвітуть

І на устах красніє ще малина…

Та цить! І подихом одним не труть

Її! Се твоїх бажань домовина.

Бам-бам! Бам-бам! Далеко, зично чуть

Сей дзвін… Припадь і плач, немов дитина!

Се ж твоїх мрій заслону смерть роздерла,

Розбила храм твій! Цить! Вона умерла!

І як се я ще досі не вдурів?

І як се я гляджу і не осліпну?

І як се досі все те я стерпів

І у петлю не кинувся коніпну!

Адже ж найкращий мій огонь згорів!

Адже ж тепер повік я не окріпну!

Повік каліка! Серце гать пожерла,

Сточила думи всі! Вона умерла.

Лиш біль страшний, пекучий в серці там

Все заповнив, усю мою істоту.

Лиш біль і се страшенне: бам, бам, бам,

А сліз нема, ні крові, ані поту.

І меркне світ довкола, і я сам

Лечу кудись в бездонну стужу й сльоту.

Ридать! кричать! – та горло біль запер.

Вона умерла! – Ні, се я умер.

І ти прощай! Твого ім’я

Не вимовлю ніколи я,

В лице твоє не гляну!

Бодай не знала ти повік,

Куди се я від тебе втік,

Чим гою серця рану.

Мене забудь швиденько ти,

Своїх діток люби, пести,

Будь вірна свому мужу!

І не читай моїх пісень,

І не воруш ні вніч, ні вдень

Сю тінь мою недужу.

А як де хтось мене згада,

Най тінь найменша не сіда

На вид твій, квітко зв’яла!

І не блідній, і не дрожи,

А спокійнісінько скажи:

«Ні, я його не знала!»

Провідним мотивом поезій третього «жмутка» є пекельні переживання поета, спричинені нещасливим коханням.  

Учитель:Але вірною, самопожертвенною дружиною, доброю матір’ю, невтомною помічницею Івана Яковича в літературній праці стала інша жінка. Здавалося б, що саме їй і були адресовані всі любовні гімни. Але, на жаль, ні.

Хто ж ця жінка?

4 група: Навколо сім’ї Франків поширювались різні чутки та плітки, але давайте послухаємо самого поета:

                 Вірш «Моїй дружині»

Франко:  Спасибі тобі, моє сонечко,

             За промінчик твій – щире словечко!

             Як промінчика не здобудь притьмом,

             Слова щирого не купить сріблом…

             Тож за дар малий, а безцінний твій,

             Що, мов цвіт, скрасив шлях осінній мій,

             За той усміх твій не вдослід журбі,

             Спасибі тобі! Спасибі тобі!

Учитель:Трагічна любов Франка завдала страждань його романтичній і вразливій душі, але й збагатила світову поезію шедеврами інтимної лірики. Вся збірка «Зів’яле листя» - один вибух чуття, це зразок естетики інтимних почуттів.

Три жмутки – це три дії, зміст яких життя, невдале кохання, розчарування, відчай (смерть) ліричного героя.

Три жмутки – це три періоди любові:

І – зустріч, знайомство, любов ліричного героя, і «не надійся нічого» із уст героїні;

ІІ – смуток за втраченим, оплакування;

ІІІ – відчай за втраченим назавжди, коли вже нічого чекати, після чого вже не варто жити…

Виступ художників: У збірці «Зів’яле листя» Франко створив узагальнений і абстрактний образ жінки.

Одна – «лілея біла», «мов метелик», «невинна, як дитина».

Друга – «гордая княгиня», «тиха і сумна», «мов святиня».

Третя – «женщина чи звір», «сфінкс», «мара», «з гострими кігтями».

Але сила Франкової майстерності така, що ми можемо побачити перед собою не три жінки, а одну з трьома силуетами однієї жіночої постаті.

Учитель:Яке у вас склалося ставлення до ліричного героя збірки?

ІV. Підсумки уроку

Учитель:Франко, як і його ліричний герой, теж кохав, теж страждав і зневірювався. Той біль треба було виповісти, висповідати душу – і поет не побоявся це зробити. Він жив, він мусив жити, бо таке палке серце не має права на душевну безнадію.

Учитель:Життя скороминуче, а кохання – вічне. Загальний огляд збірки завершуємо, але зауважу, що прочитане на уроці, це лише якась частина тієї зливи почуттів поета. Хто побажає побувати у храмі Кохання, прочитає всю збірку, не минаючи і рядка. Та й між рядками треба читати, бо рядки і слова – це лише тінь поетової любові.

Господиня: Недаремно в «Епілозі» до «Першого жмутка» Іван Франко писав:

                       В зів’ялих листочках хто може вгадати

                       Красу всю зеленого гаю?

                       Хто взнає, який я чуття скарб багатий

                       В ті вбогії вірші вкладаю?

Повернемося до нашого Дерева очікування,якщо ваші очікування справдилися,то переверніть листочок,так щоб він продовжував тягтися вгору,продовжував життя.

Звернімося до нашого епіграфа, чи можете ви погодитися із основною думкою «…Ми приходимо у світ для любові…»? (сітка Авлермана)

Оцінювання відповідей учнів(солодкі призи з сердечками,на яких оцінки).

Дорогі діти,ви сьогодні дуже добре попрацювали,підійшли творчо до підготовки попереджувального завдання,показали свої риторські, здібності,вміння працювати командою,щиро висловлювали свої думки. Дякую вам за це. Тому і оцінювання сьогодні незвичайне. Господар  салону зі своєю незнайомкою кожному роздасть ту оцінку, яку ви сьогодні отримали.

            V.Рефлексія (презентація «Притча про Кохання та Любов»).

Учитель:Притча про Любов і Кохання

В одній звичайній людській душі жили Любов і Кохання.

Вони були схожі, як близнюки, але вели себе чомусь по-різному. Кохання було від природи сліпим, Любов мала стопроцентний зір.

Коли Кохання впритул не помічало недоліків, Любов чудово бачила їх, беззаперечно приймаючи.

Коли Кохання гуляло під місяцем і дарувало квіти, захлинаючись у вирі щасливих емоцій, Любов терпляче чекала самотніми холодними ночами. Коли Кохання розпливалося в компліментах, Любов говорила жорстку правду, лікуючи болем.

Кохання знало безліч ніжних слів, Любов просто вміла дарувати насолоду.

Коли Кохання кричало „я не проживу без тебе!”, Любов, тихо помираючи, відпускала на свободу.

Коли Кохання безсило билося в істериці, вимагаючи взаємності, Любов проводила безсонні ночі біля лікарняного ліжка, ні на що не зважаючи.

Коли Кохання, дивлячись в постаріле зів'яле лице, відвернулося, і, жаліючи себе, розтануло, як сніг, залишивши душу назавжди, Любов залишилась, вдихаючи життя в холодні посинілі губи.

- Я тут безсила, - сказала Смерть, тихо танучи слідом за Коханням.

- Чому ж так відбувається? – запитав молодий Ангел у старшого „колеги”, зазираючи з цікавістю у сповнену Любов’ю душу.

- Все просто, - відповів Старий Ангел, який на своєму віку бачив мільйони звичайних людських душ.

- Все просто. Коли народилося Кохання – засяяла нова яскрава зірка, даруючи красу і радість всім навколо. Коли народилася Любов – посміхнувся Бог. А посміхається він, повірте, не так часто.

Бережіть і цінуйте це найвеличніше людське почуття.

VI.Домашнє завдання: 1,2 та 3 (на вибір)

1.Вивчити напам’ять вірш(на вибір),

2.Скласти асоціативний кущ або сенкан  «зів’яле листя»

3.Написати есе  « А життя без кохання ніщо».