МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ТЕХНОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

ВІННИЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВІДКРИТОГО ЗАНЯТТЯ

з дисципліни «Українська література»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Автор:

 Кордонська Альона Василівна – викладач української мови та літератури, вища категорія, викладач-методист

 

Рецензент:

 Соляр Людмила Валентинівна – методист коледжу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     У даній методичній розробці представлено

     методику проведення лекції – презентації  з

     використанням інформаційно-комунікативних

     технологій, які розкривають

     нетрадиційний підхід до процесу навчання,

     сприяють формуванню читацької

      компетентності  та розвитку творчої                                                                         особистості студента на заняттях української                                                                                     літератури.

     Матеріал може бути використаний викладачами                                                                       та студентами при проведенні занять, виховних                                                                       заходів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       

 

 

 

 

 

 

Дисципліна: УКРАЇНСЬКА  ЛІТЕРАТУРА

 

Методична мета: Показати ефективність використання інформаційно-комунікативних  технологій на заняттях літератури для формування творчої особистості студента.

 

Тема:  «Драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня»– мистецький шедевр драматургії»

Тип заняття: лекція –презентація 

 

Мета заняття:

 навчальна: проаналізувати драму-феєрію «Лісова пісня» Лесі Українки, розкрити сюжетно-композиційні та жанрові особливості твору, зробити  глибокий аналіз головних персонажів, з’ясувати багатоплановість художнього змісту,  поглибити знання про драму.

 розвиваюча: розвивати в студентів креативні вміння та навички аналізу твору; визначати його проблематику, самостійно працювати з літературою; характеризувати героїв драми; вдосконалювати навички виразного читання напам’ять, вміння влучно добирати цитати, давати повну вичерпну відповідь на поставлені запитання; розкрити творчий потенціал студентів на основі виконання творчого проекту.

 виховна: виховувати в студентів почуття гуманізму, волелюбності, високої духовності, любов до природи й бережливе ставлення до неї , викликати почуття захоплення силою і красою справ­жнього кохання.

 

Компетенції заняття: навчальна, інформаційно-комунікативна, культурна.

 

Студенти повинні

 знати: зміст драми-феєрії «Лісова пісня», історію написання, поняття «драма», «драма-феєрія».

 вміти: визначати самостійно тему та ідею твору, працювати з текстом твору, формулювати  та висловлювати власну думку про твір та його героїв, давати оцінку поведінки, зіставляти поведінку і риси персонажів, узагальнювати, робити висновки.

 

Міжпредметні зв’язки:

Забезпечують:

1. Основи філософських знань. Теми:

• «Філософська концепція людини»;
• «Сенс  життя  людини».

2. Світова література. Тема:

• «Розвиток європейської драматургії кінця ХІХ – початку ХХ століття».

  

Забезпечуємо:

1. Культурологія. Тема:

• «Доба культурно – національного відродження».

2. Соціологія. Тема:

• «Людини і суспільство».

3. Екологія.  Тема:

• «Рослинний і тваринний світ України».

 

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ

 

1. Наочні посібники:
   • драма-феєрія «Лісова пісня» ;
   • портрет Лесі Українки;
   • виставка творів Лесі Українки;
   • фото­графії;
   • словник літературознавчих термінів;
   • довідник з теорії літератури;
   • тлумачний словник;
   • український рушник, скатертина;
   • український одяг;
   • виставка творчих робіт.

 

2. Роздатковий матеріал:
   • опорний конспект «Загальна характеристика драми-феєрії «Лісова пісня»»;
   • опорний конспект «Сюжетно-композиційні особливості твору»;
   • паспорт  до драми-феєрії «Лісова пісня»;
   • орієнтовний перелік питань.

 

3. Технічні засоби навчання:

• комп’ютерна презентація до заняття;
• аудіо записи ліричної музики;
• фрагменти з фільму «Лісова пісня».

 

4. Література:

Основна:

1. Корницька Г. Г. – Харків: Ранок, 2002. – С. 64 – 81.
2. Слоновська О.В. Українська література. – Кам’янець-Подільський: Абетка,  2003. – С. 80 – 82.
3. Хропко П. Українська література. – К.: Освіта, 2005. – С. 100 – 121.

 

 

Додаткова:

1. Бєрнадська Н. І., Задорожна С. В. Українська література. Леся Українка. – К.: Феміна, 1995. – С. 50 – 58.
2. Геник-Березовська З. Драматична творчість Лесі Українки в тогочасному літературному контексті // Геник-Березовська З. Грані культур: Бароко. Романтизм. Модернізм. – К., 2000.
3. Тарновська Г. М. Роль діалогу у творенні характеру. До вивчення «Лісової пісні» Лесі Українки // Українська мова і література в школі. – 1982. – № 2. – С. 29 – 35.
4. Українка, Леся. Вибрані твори. – К.: Дніпро. – 1974. – 630 с.
5. Українська література. Хрестоматія. 10 клас. / Упор.Т.О.Харахоріна, Т. В. Ткачук. – Донецьк: ВКФ «БАО», 1997. – 464 с.
6. Шевчук Т. Тестові завдання до теми «Творчість Лесі Українки» // Дивослово. – 1995. – № 8.

 

5. Навчальні місця: кабінет української мови та літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ ( 2^Ꞌ )

 1. Перевірити наявність студентів на занятті.

(Слайд №1)

 2. Рефлексія.

Слово викладача на фоні ліричної музики:

Виберіть зручну позу. Звільніться від напруження. Ви спокійні та розслаблені. Погляньте, будь ласка, на екран.

Вода…  У неї немає смаку, ні кольору, ні запаху, її неможливо описати, нею насолоджуються, не відаючи, що це таке. Мало сказати, що вона необхідна для життя: вона – саме життя. Вода в кожній краплині, що спадає на землю росою чи дощем, в кожній рослині, в річкових потоках, в небесній блакиті, гірських вершинах та в нас самих. Вода наповнює усе суще на Землі життєвими силами.

Кожна краплина води дарує вам радість, яку не можна описати словами. Краплини, що сіються з небесної блакиті, розлітаються врізнобіч, наповнюючи світ навколо  гарним настроєм. Теплий, м'який спокій розливається по всьому вашому тілу. Вас манить прохолодна живильна вода.

Потоки чистої джерельної води омивають вас з голови до ніг, змивають усі неприємні відчуття та очищають тіло та душу.

Вода торкається кожної частини вашого тіла, даруючи позитивний заряд енергії. Ви набралися здоров'я, сили та енергії під потоками живильної води.

Бажаю вам зберегти заряд енергії впродовж лекції.

(Слайд №2)

 

ІІ. ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ ДО ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ. (18-20 ^Ꞌ)

 

А) Повідомлення теми, мети та плану заняття.

     Методи: метод навіювання, художнє читання,                                                                       інструктування

Вступне слово викладача:

Поки ніж: не крає, дерево не грає.

А хто вріже глибоченько, тому заспіває.

А хто вріже гілку, заграє в сопілку,

То той собі в серце пустить калинову стрілку, –

так у вірші «Калина» Леся Українка обробила мотив народної казки про перетворення дівчини в калину й промовляння людським голосом че­рез сопілку, вирізану з тієї ж калини. Таким же людським голосом про­мовляє й сопілка з верби в «Лісовій пісні», в яку перетворилася Мавка.

(Слайд №3)

 «Лісова пісня» вражає нас красою мрії, глибиною думки, музикою мови. Вона відкриває перед нами чари Полісся в шумах і тінях лісо­вих, у веселкових барвах квітів, у зітханні вітру, гомоні весняної ночі, у буйних силах природи.

 «Лісову пісню» не можна ні читати, ні осмислювати похапцем, бо десь на узбіччі залишаться непоміченими справжні золоті розсипи. Саме над цим твором ми працюватимемо сьогодні.

(Звучить запис гри на сопілці.)

Тема: Драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня» – мистецький шедевр драматургії.

Епіграф:

 Життя росте лишень з любові.

Лишень краса людей навчає жить!

Д. Павличко

(Слайд №4)

 

(слова висвітлюються на екрані)

 

План

1. Історія написання драми-феєрії «Лісова пісня».

2. Жанр, тема, ідея та сюжетно-композиційні особливості твору.

3. Світ людей та світ природи в драмі.  

4. Проблематика твору.

(Слайд №5)

 

Сьогодні на занятті ми з вами повинні:

• розкрити історію написання драми;
• визначити жанр, тему, ідею твору;
• з’ясувати сюжетно-композиційні особливості;
• розкрити образи та проблематику;
• встановити міжпредметні зв’язки з іншими дисциплінами;

розкрити тему боротьби за вільне, кра­сиве, духовно багате життя людини в драмі-феєрії «Лісова пісня».

(Слайд №6)

 

Б) Актуалізація життєвого досвіду і опорних знань студентів.

      Методи:  мікрофон, опора на життєвий                                                                                                   досвід, навчальна гра

Викладач:

 Українська земля має своїх визнаних світом геніїв, які оспівували красу рідного краю, чарівність українського слова, боролися за вічне буття. Сьогодні ми продовжуємо говорити про видатну українську поетесу Лесю Українку.               Леся Українка – багатогранна особистість, поет-лірик, автор ліро-епічних поем, драматург новатор, прозаїк, публіцист, критик – такі грані художнього таланту поетеси.Спочатку пригадаємо, як пов’язане ім’я Лесі Українки з нашим містом.

(Слайд №7)

Додаток №1

 

Викладач:

  Справді наше місто пов’язане з сім’єю Лесі Українки, а в стінах нашого навчального закладу панує дух її творчості.

  Давайте перевіримо, як ви знаєте зміст твору і проведемо літературну гру «Відгадай героя з драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»».

(Слайд №8,9,10)

 

 Додаток №2

 

Викладач:

 Ваші відповіді свідчать, що ви прочитали твір і добре знаєте його зміст.

 

 Підведення підсумків викладачем.

 

В) Мотивація навчально діяльності студентів.

Методи: розповідь, проблемне питання

Викладач: 

 «Лісова пісня» –  це бездонна криниця з живою водою, яку п'єш і не нап'єшся вдосталь, її треба читати протягом усього жит­тя, і кожне прочитання буде відкривати новий зміст, нову мудрість, приноситиме незмінну радість зустрічі з мистецьким шедевром. Для чита­чів «Лісова пісня» –  прекрасна казка про любов і зраду, про силу лісо­ву та водяну. Драма приваблює глибоким філософським змістом, кли­че до гармонії буття, злагоди з власною душею.

  Це твір, який утверджує великі вічні істини, дає відповіді на питан­ня, що споконвіку хвилювали й хвилюють людство.

(Слайд №11)

У чому сенс людського життя?

Коли життя вважається повноцін­ним?

Яка роль мистецтва в житті людини?

Якою є справжня любов?

Як виявляється взаємозв'язок людини й природи?

(Слайд №12)

Це все проблеми твору, які протягом віків хвилювали філософів, митців та й кожного з нас. Сьогодні на занятті ми спробуємо дати відповіді на них, заглибившись в зміст твору та проаналізувавши його, з'ясуємо, що необхідно всім нам для повноцінного, справжнього щастя.

 

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ (55Ꞌ)

1.   ПИТАННЯ.

Історія написання драми-феєрії «Лісова пісня»

                              Методи:інсценізація, художнє читання,

      інформаційно-комунікативний метод

 

Слово викладача:

 Зверніть увагу: у вас на столах є паспорт до твору, який ви маєте заповнювати впродовж заняття та опорний конспект, який надаватиме допомогу з деяких питань.

 Додаток №3,4

 

 Давайте з’ясуємо спочатку історію написання твору.

(Слайд №13,14)

 Драма – феєрія Лесі Українки «Лісова пісня» за художньою досконалістю і майстерністю розкриття образів не поступається таким світовим шедеврам, як «Синій птах» Моріса Метерлінка та «Пан» Кнута Гамсуна.  Цей твір відкриває завісу такого життя і почуттів, який не можна передати навіть на полотні.

 

Леся Українка:

На шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів несмілий заспівала,

А хто стрічався на шляху зо мною,

Того я щирим серденьком вітала:

Непевна путь, мій друже, в нас обох, –

 

Ходи! Шлях певний швидше знайдем вдвох…..

Чи до мети я певної дійду,

Чи без пори скінчу той шлях тернистий, –

Бажаю так скінчити я свій шлях,

Як починала: з співом на устах!

 

(Проходить у задумі. Звучить музика.  Леся сідає за стіл і пише, потім поволі промовляє).

 

Леся Українка:

 Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую Мавку «в уме держала»…

 Видно, вже треба було мені її колись написати а тепер чомусь «прийшов слушний час» – я й сама не збагну, чому зчарував мене цей образ на весь вік...

 

Викладач:

 Творила (і шліфувала) вона цю перлину недовго – близько трьох тижнів. У квітні 1911 року, після лікування в Єгипті (Гелуан, вілла «Континенталь») Леся Українка приїхала до Києва (за станом здоров’я не відвідала рідної Волині), а 2 червня вже була в Кутаїсі, де працював її чоловік К. Квітка. Там 3 липня почала писати «Лісову пісню», а 25 липня датується чорновий автограф геніального твору. Ця праця відбувалася в стані великого напруження творчих і фізичних сил поетеси, про що вона розповідала в листі до сестри Ольги від 9 листопада 1911 року: «Писала я її дуже недовго, 10 – 12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій; але після неї я була хвора і досить довго «приходила до пам’яті»… Далі я заходилась її переписувати, ніяк не сподіваючись, що се забере далеко більше часу, ніж саме писання, –  от тільки вчора закінчила сю мороку, і тепер чогось мені шия і плечі болять, наче я мішки носила».

А в листі до матері від 2 січня 1912 року Леся, відповідаючи матері на запитання, що її спонукало написати «Лісову пісню», розкрила джерела цього твору: «А я таки сама «неравнодушна» до сеї речі, бо вона мені дала стільки дорогих хвилин екстазу, як мало яка інша. Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую мавку «в уме держала», ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали), і там ждала, щоб мені привиділася мавка. І над Нечимним вона мені мріла, як ми там ночували –  пам’ятаєш? –  у дядька Лева Скулинського… Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов «слушний час» –  я й сама не збагну чому. Зчарував мене сей образ на весь вік».

Про цю подорож Лесі ще в дитинстві до Нечимного, під час якої вона вперше «зустрілася» у великому лісі з Мавкою, щоб потім усе життя не розлучатися з нею, цікаві спогади залишила Лесина сестра Ольга Косач-Кривинюк: «…Потім з своєю господинею пішли до лісу, туди, куди її свояк дядько Лев вибрався з бидлом на літо. То було урочище Нечимне з великим лісовим бездонним, як говорили тамтешні люди, озером. З одного боку озера був смарагдово-зелений дерновий облудний берег, що йшов хвилями під ногами і, прориваючись, не давав приступитись до самої води, а з інших боків береги були зарослі очеретом та різними хащами. Кругом озера був старий густий великий листвяний ліс, з одного боку він підходив до поля, а з другого переходив у старезний сосновий бір, що простягся на багато верстов.

У дядька Лева в Нечимному була хатина і шопа на сіно з трьома стінами і стріхою, з четвертого боку шопа була відкрита якраз у бік озера. В тій шопі на сіні ми ночували, тоді були саме місячні ночі, і Леся навіть вночі мала перед очима той краєвид з «Лісової пісні», який був би найдокладнішою декорацією до неї, коли б я була малярем та намалювала його, як пам’ятаю досі…

У дядька Лева ми пробули три дні і дві ночі, ходили геть скрізь по лісі, в бір, коло озера. Дядько Лев не запалив у хаті, а клав огнище надворі, там і варив страву, там і грівся вночі, ночуючи надворі біля вогню та раз у раз наглядаючи свого бидла. Ходячи по лісі та коло озера, надто ж сидячи біля вогнища, почули ми багато, багато оповідань про той ліс, про озеро, про всяку «силу» лісову, водяну, польову та про її звичаї і відносини між собою і людьми».

Отже, як видно з наведеного листа до матері, спогадів сестри, образ Мавки Леся виношувала роками, адже вона з дитинства поринула в море українського фольклору. Недарма в одному з листів Леся писала про себе, що вона вихована на фольклорі, як англієць на Біблії (Біблію вона також знала добре).

 «Лісову пісню»  вперше було надруковано в  «Літературному віснику» за 1912 рік. Окремим виданням твір вийшов у 1914 ро­ці. За життя поетеси драма не була поставлена на сцені. Впер­ше її поставили у 1918 році. Найвідоміші екранізації «Лісової пісні» (1961 р., В.Івченко та 1980 р., Ю.Іллєнко).

(Слайд №15, 16, 17, 18)

 

 Ми розглянули історію написання твору переходимо до наступного питання плану.

 

2 ПИТАННЯ.

 Жанр, тема, ідея  та сюжетно-композиційні особливості твору. (Слайд №19)

 

Методи:   наочно-ілюстративний (робота з книгою, з опорним конспектом, словникова робота), проблемно-пошукова бесіда,

«аукціон думок», випереджаюче завдання,

дослідження, метод емпатії

 

Викладач:

 Леся Українка «силою свого генія створила надзвичайно своєрідну поему, піднесла її на небувалу в історії світової літератури височінь» (Б.Мельничук). Творчість Лесі Українки – якісно новий етап у розвитку української драматургії. За ідейнохудожніми якостями, за рівнем мистецької досконалості вона є одним з найвагоміших здобутків всесвітньої драматургії.

 Драматургія Лесі Українки – феноменальне явище в українській літературі: вона вражає новизною тем, гостротою соціально-психологічних конфліктів, філософськими узагальненнями, поетичною красою, високою культурою вірша. Пристрасне заперечення всього ворожого, реакційного, закостенілого в житті, утвердження гуманістичних ідеалів ведеться в її творах з позицій неоромантизму, який намагався розширити права особистості, визволити її від тиску юрби.

 Вона була прекрасно обізнана з історією й культурою народів Європи й Азії, письменниця зверталася до переломних етапів історичного розвитку, відшукувала такі події, які були б співзвучними українській сучасності.

(Слайд №20)

 

Примітка: викладач розкриває поняття «драматична поема», «драма-феєрія» та їх особливості.

 

Викладач:

Драматична поема – це жанр, що поєднує прикмети драматургії і поезії, це віршована п’єса, яка синтезує драматичний та ліричний, а також епічний способи відображення дійсності.

Особливі ознаки драматичної поеми:

• в її основі переважно психологічний конфлікт, конфлікт ідей, поглядів;
• тяжіння до філософської узагальненості, поетичної умовності, символіки, міфологічності;
• ліричність, емоційність, навіяні поетичними прологами, посвятами, ремарками, монологами;
• білий п’ятистопний ямб, який дає змогу розмовляти в емоційно піднесеному тоні;
• ідейний зміст твору, завершення тієї або іншої сцени, розгортання певної думки часто підсумовуються афоризмом.

(Слайд №21)

 

 Феєрія – театральна чи циркова вистава, побудована на фантастично-казковому сюжеті, в якій з метою вразити глядача використовуються різноманітні  сценічні ефекти.

 Драма-феєрія – п'єса з казково-фантастичним сюжетом і  персонажами.

 Особливості драми-феєрії:

• фантастично-казковий сюжет;
• дійові особи: міфічні або фантастичні істоти;
• відбуваються надзвичайні історії;
• театральний ефект з безліччю театральних трюків.

(Слайд №22)

 

Додаток №5

Примітка:студенти записують визначення до словників.

 

Викладач:

 Леся Українка довго не могла визначити, до якого жанру належить її твір. Після довгих вагань вона назвала її драмою-феєрією. Послухайте, як пише Леся Українка у листах до рідних, знайомих про свої пошуки у виборі жанру драми.

 

Студенти зачитують уривки листів:

• «Взялась я до нової уліти фантастичної на сей раз». [3.07.1911]

• «Написала драму-поему в 3-ох діях за 10 днів...». [29.07.1911]

• «Твої уваги щодо фантастичних драм зовсім слушні...». [28.09.1911]

• «Сього літа... написала «драму-феєрію»,.. Се властиве драма-казка..., по термінології Гауптмана..., але я не знаю, якби се могло по-нашому зватись». [9.11.1911]

• «Несподіваний для мене був успіх фантастики...». [16.12.1911]

• «Мені здається, що ти не похваляєш нашого стилю (ти не радила мені писати фантастичні драми». [20.12.1911]

• «От досада, що ніяк не можна по-нашому перекласти – «драма-феєрія». Як би його сказати? Драма-казка чогось незграбно, правда?». [20.12.1911]

• «Я про «Лісову пісню» думала, що всі тільки сміятимуться з сеї "старомодної романтики"». [5.10.1912]

• «Я б і хотіла бачити її на сцені, і боюся, не «провалу» боюся, а переміни мрії в бутафорію». [24.05.1912]

(Слайд №23)

 

Викладач:

 Отже, за жанром – це драма-феєрія (проблемно-філософська драматична поема). «Лісова пісня» – це новий жанр драми, який створила Леся Українка.                                                                                                                                                                  (Слайд №24)

 

• Давайте визначимо  тему та ідею драми.

 

Примітка: Студенти розкривають тему, ідею твору «Лісова пісня».

 

Очікувана відповідь:

 

Тема:

• Оспівування поетесою духовного багатства рідного народу, його великих творчих можливостей, нездоланності потягу людини до високого і прекрасного.

 

Ідея:

• Утвердження краси вільного незалежного духу, кохання і мрії, змістовного, гармонійного, як сама природа, людського життя.

(Слайд №25)

 

• Який конфлікт лежить у центрі сюжету «Лісової пісні»?

1. соціальний: заради збільшення господарських, статків своєї родини мати нехтує сильними взаємними почуттями двох молодих сердець, намагається будь-якою ціною розлучити зако­ханих.

2. філософський: невідповідність високого покли­кання людини принизливим, не­вільницьким умовам її повсякден­ного життя.

(Слайд №26)

 

Викладач:

 Отже, в основі сюжету драми Л.Українки лежить гострий соціально-психологічний конфлікт: мрія і дійсність, невідповідність дійсності поетичній мрії героя. Поетеса прагнула показати зіткнення багато обдарованої художньої натури з людською обмеженістю і бездуховністю. Конфлікт розкривається через взаємодію реальних і казкових образів, своєрідне переплетення життя природи з життям людини.

 

• З’ясуємо сюжетно-композиційні особливості драми.

Леся Українка в «Лісовій пісні» склала нечуваної сили й краси «гімн вільній людині».

На лоні весняної природи Лукаш зустрівся з лісовою красунею Мавкою, яка зачарувалася звуками Лукашевої сопілки. Зародилося кохання молодих сердець, забуяла від радості природа. На голос Лукашевої «веснянки відкликається зозуля, потім соловейко, розцвітає яріше дика рожа, біліє цвіт калини, глод соромливо рожевіє, навіть чорна безлиста тернина появляє ніжні квіти».

Письменниця малює перше соромливе кохання, перший поцілунок мрійливого юнака! Усе, що найкраще в людях, у людських стосунках, у цю мить спалахує для Лукаша яскравою зорею.

Але ж, спочатку невиразно, а потім усе рельєфніше, проступатимуть і ті перешкоди, ті бар’єри, що сковують людське щастя, людський вічний порив до прекрасного, – невільницьке життя в приватновласницькому суспільстві, деякі застарілі традиції. Мавка здивована, що Лукаш соромиться сказати дівчині про її красу, що він сам собі не знайде пари… Лісовик попереджує Мавку, що серед людей немає волі. Монолог Мавки, що наприкінці першої дії, сповнений тривоги дівчини за своє майбутнє.

У другій дії, що розгортається пізнього літа, конфлікт наростає. Цьому сприяють нові персонажі – мати Лукашева, вдова Килина та міфічний образ Марища («Того, що в скалі сидить»).

У третій дії лірична напруга сягає найвищої точки і йде до розв’язки. Вступна ремарка, що поєднує й опис осінньої, хмарної, вітряної, тривожної ночі, й портрет фізично знеможеної боротьбою, але нескореної духовно Мавки, й повідомлення про смерть дядька Лева, і натяк про крах господарства Лукашевої родини, наче віщує нещастя героям драми. Особливо велика увага тут зосереджена на трагічності Мавки, що в чорному вбранні й великій тузі притулилася до хати Лукаша.

Лукаш за зраду найчистіших своїх почуттів, що виявилися у взаєминах з Мавкою, за зраду любові тяжко покараний: Лісовик перетворив його на вовкулаку. Цим символічним епізодом письменниця увиразнює народні погляди на людину – хто зрікся духовного життя, загасив у собі порив до прекрасного, той перестав бути людиною. Але ж людина має в собі сили завжди, щоб з будь-якої прірви свого падіння піднятися на височінь людського духу – через страждання, через усвідомлення своєї недосконалості, через самопізнання, добросприймання й добротворення. Пройшовши через таке очисне горнило, вона стає мудрою, бо пізнає смисл свого буття. А якщо й загине, то краплинка мудрості, придбана в цій боротьбі, залишиться людям.

(Слайд №27, 28, 29)

 

Викладач:

 На минулому занятті ви отримамали завдання визначити елементи композиції твору. Давайте перевіримо, як ви впоралися з цим завданням.

 

Експозиція	Пролог твору.
Зав’язка	Слова матері Лукаша до Мавки.
Розвиток дій	Розмова Мавки з матір'ю Лукаша, діалог Мавки з Лукашем, перше знайомство з Килиною, поєдинок Мавки з Марищем, сварка матері Лукаша з Килиною.
Кульмінація	Лукаш посватав Кили­ну, Мавка провалюється в підземелля «Того, що в скалі сидить». Третя дія, дія «пізньої осені», відбувається найбільша боротьба пристрастей. Тут Лукаш стає звіром і знову людиною, Килина закляла Мавку в вербу. Але кохання перемагає смерть, вогонь палить усе нікчемне, зайве, очищаючи людину звільняючи її від пут буденщини
Розв’язка	Лукаш замерзає, Килина з дітьми йде в село, Мавка перетворюється на вербу. Завершується твір прекрасним монологом Мавки.

 

Звучить останній монолог Мавки.

Додаток №6

 

Викладач:

Отже, ми побачили, що розв'язка «Лісової пісні» оптимістична – прекрас­не не вмирає: воно є символом вічності.

 Визначивши тему, ідея, жанр та з’ясувавши сюжетно-композиційні особливості твору, переходимо до наступного питання. Саме через систему образів автору майстерно вдалося розкрити єдність людини і природи у творі.

 

3 ПИТАННЯ.

Характеристика образів твору.

 

Методи:  ПРЕС, інформаційно-комунікативний (характеристика образів, літературна гра, займи позицію, робота з книгою,таблицею,

 цитування), наочно-ілюстративний, корекції знань, вмінь,

 навичок, діалог

 

Викладач:

 Леся Українка в «Лісовій пісні» склала нечуваної сили й краси «гімн вільній людині». Для того, щоб донести до читача свій замисел, вона створила систему образів, у які вклала свої думки, поривання.

 

• Які два світи показує нам Леся Українка у драмі?
• Хто з героїв є втіленням цих світів? Заповніть таблицю.                                                                                                                    (Слайд №30, 31)

 

	Світ людей (реальний)	Світ природи (фантастичний)
Персонажі драми
Їхнє життя

 

Додаток №7

 

Викладач:

Давайте переглянемо відео і з’ясуємо, хто  є центральним образом драми.

 

Проблемне питання.

 Як через образ Мавки письменниця розкрила мрію про ідеальну людину, утвердила думку, що людина — творець краси.

 (Слайд №32,33)

 

План-характеристика образу Мавки

1. Місце Мавки в системі образів «Лісової пісні».
2. Риси характеру героїні.
3. Як розкривається характер Мавки в її вчинках, у стосунках з іншими персонажами (міфічні персонажі)? Які висловлювання дійових осіб доповнюють характеристику героїні?
4. Як характеризує Мавку її любов до Лукаша?
5. Портретні риси як засіб розкриття душевної краси героїні.
6. Роль пейзажу в розкритті психологічного стану Мавки.
7. Ставлення Лесі Українки до своєї героїні.

Додаток №8

 

• Чи вдалося Мавці вплинути на людські душі, додати їм гармо­нії, краси, любові?

 

Проблемне питання.

• Які проблеми порушує поетеса через образ Лукаша?

(Слайд №34)

 

План-характеристика образу Лукаша

1. Позитивні задатки в характері, творча обдарованість Лукаша (лагідність, щирість, музикальність).
2. Вплив дядька Лева на формування кращих рис в характері юнака (любов до природи, віра в безмежні можливості людського пізнання, працьовитість, правдивість, чесність, любов до народної творчості).
3. Негативний вплив на Лукаша його оточення та обставин жит­тя (нерішучість, безвольність, непослідовність у вчинках і почут­тях, відсутність внутрішньої гармонії, інстинкт власника).
4. Зближення з Мавкою – перемога світлого й благородного в характері героя.
5. Причини трагедії Лукаша.

Додаток №9

 

• Який образ – Мавки чи Лукаша – ви вважаєте трагічнішим?

 

• Знайдіть у тексті образ Долі. Що це за образ?

Очікувана відповідь:

Невіддільна від образу Лукаша алегорична постать його Долі. Ця постать підсилює драматичність подій, вона викликає особливий смуток, жаль за втраченим великим щастям, якому немає вороття. Наче морок по гаю, блукає загублена Доля, шукаючи.стежки до минулих днів, та ті стежки вже позамітало снігом:

Доля.
Ой колись я навесні
тут по гаю ходила,
по стежках на признаку
дивоцвіти садила.

Ти стоптав дивоцвіти
без ваги попід ноги...
Скрізь терки-байраки,
та й нема признаки, де шукати дороги.

 Пішла і зникла в снігах Лукашева доля, вказавши йому на вербову гілку, що він її кинув. Лукаш підіймає цю гілку-сопілку і починає грати. «Спочатку гра сумна, як зимовий вітер, як жаль про щось загублене і незабутнє, але хутко переможний спів кохання покриває тугу.» Під спів сопілки розцвітає весна. Так, мрію вбити не можна.

 Доля – це Лукашева совість, яка чинить суд над його життям.

 

Група 1:

 Між Лукашем і Мавкою зникло порозуміння, а отже, і гар­монія душ. «Не зневажай душі своєї цвіту...», зумій «своїм життям до себе дорівнятись», – так говорить Мавка.

 – Як ви розумієте ці вислови?

 

Група 2:

 Предмет дискусії – зрада Лукаша.

 – Чи можна пробачити Лукаша?

 

Група 3:

 Любов підносить людину, а в житті панує буденність.

 – Що протиставляє Мавка цьому?

(Слайд №35)

Проблемне питання.

• Як письменниця розкриває в образах матері Лукаша й Килини духовне зубожіння, дисгармонію з природою?

(Слайд №36)

Очікувана відповідь:

Мати Лукашева – рідна сестра Лева. Вона, вдова, бажаючи своєму синові щастя, стала рабинею загальноприйнятої, породженої суспільством думки про власність як про єдине щастя.

Ця ж біда спіткала й Килину. Залишившись вдовою з двома дітьми, вона піклувалася перш за все про те, як їх нагодувати, одягнути, як утвердити для них «авторитет» серед людей. І в погоні хоч за якими-небудь матеріальними статками, за найнеобхіднішим для існування своїх дітей вона також розгубила свої духовні скарби, а може, навіть не змогла їх і придбати за тією безперервною турботою про хліб насущний.

Найстрашніше, що багато таких нещасних, які поневолені дріб’язковими турботами, не почувають себе їхніми рабами, хоч вони є ними. І для того, щоб раби збагнули своє становище й відчули, наскільки воля прекрасна порівняно з рабством, Леся Українка «посилає» до людей Мавку.

 

• Чи є в драмі, окрім Мавки, образи гармонійних людей?

  (Слайд №37)

Проблемне питання.

• Як у творі розкривається проблема людини й природи?

(Слайд №38)

План-характеристика образу дядька Лева

1. Місце дядька Лева в системі образів драми «Лісова пісня».
2. Безкорисливість – провідна риса характеру дядька Лева.
3. Художні засоби розкриття характеру персонажа.
4. Зображення дядька Лева в його діях і вчинках.
5. Портрет дядька Лева.
6. Показ взаємин дядька Лева з іншими персонажами та їхнє судження про нього.
7. Мовна характеристика персонажа.
8. Дядько Лев – реалістичний образ мудрого й щирого селянина-трудівника.

 

Дядько Лев «дуже добрий з виду», у нього «довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої шапки-рогатки», на ньому світлий, ясно-сивого кольору полотняний одяг, що свідчить і про високий естетичний смак тих, хто цей одяг робив, і про високий естетичний смак тих, хто його носить.

Змальована світлими фарбами зовнішність дядька Лева гармонує з душевною його красою та з ніжною красою лісового куточка.

Досвідчений дядько Лев з тих обдарованих буйною фантазією людей, які можуть упіймати казку вітру, землі, місяця, води, пташки, дерева, трав, а силою отого мудрого слова одухотворити добро, красу чи знешкодити зло; він з тих людей, які в лісі можуть «зустріти» Лісовика й Перелесника, Мавку й Русалку, Водяника. Дуже трепетно він ставиться до столітнього дуба, прагнучи зберегти лісового красеня від сокири, заповідає поховати себе саме під ним. На жаль, споживацький спосіб життя перемагає: Килиназ матір’ю Лукаша після смерті дядька Лева продають його.

Отже, в образі дядька Лева Леся Українка втілила мудру, із знанням законів природи людину, яка уміла використовувати дари природи, бо жила й діяла у злагоді з її законами. Дядько Лев – це духовно багата особистість, образ, що символізує велич і красу нашого народу.

Додаток №10

 

Презентація творчого проекту

«Світ природи драми-феєрії «Лісова пісня»».

(Слайд №39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47)

 

Студенти групи працювали над проектом: «Світ природи драми-феєрії «Лісова пісня»».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Етапи роботи.

Перший етап – підготовка проекту.

Мета: спланувати роботу для реалізації проекту. 

1.   Визначення часу та цілей роботи.
2.   Збирання матеріалу.
3.   Розподіл обов’язків.
4.   Визначення способів представлення результатів роботи: захист-презентація.

 

Другий етап – реалізація проекту.

1.   Відвідування бібліотек.
2.   Пошук матеріалу в мережі Інтернет.
3.   Збирання матеріалу.
4.   Оформлення результатів.

 

Третій етап – представлення проекту.

Мета: представити проект, зацікавити ним студентів.

1.   Презентація інформаційного проету на занятті української літератури.

 

Четвертий етап – рефлексія та оцінювання.

1.   Обмін враженнями від роботи.
2.   Само- та взаємо оцінювання роботи.

 

Викладач:

 Лісові та водяні істоти розмовляють, тішаться, гнівають­ся, люблять і розважаються. Яким же треба бути чутливим і спосте­режливим, як любити навколишній світ, щоб почути мову джерел і де­рев, озерних хвиль та жучків-світлячків! Треба тільки навчитися слу­хати природу, як музику, як живу істоту.

 

• Які цінності для міфічних персонажів найголовніші?

(Слайд №48)

(Воля, краса, яскраве розкішне вбрання, порядок у лісі й на озері.)

 

Слово викладача:

 Переходимо до останнього питання плану. З’ясуємо та проаналізуємо проблеми, які порушують у творі.              

 

4. ПИТАННЯ.

Проблематика твору.

 

Методи:займи позицію, робота з опорним конспектом, аналітична бесіда,

 «мозковий штурм», гронування, самостійна робота

Викладач:

 

 

• Назвіть, які проблеми порушуються у творі?

(Слайд №49, 50)

 Студенти називають проблеми, які порушується в драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня».

Проблеми:

• боротьба за волю, за творче, щасливе, повнокровне людське життя;
• реалізація творчих можливостей особистості, а надто митця;
• людина і природа;
• сенс життя;
• сімейне щастя і любов;
• добро і зло, гідність і безчестя;
• свобода і неволя;
• моральні цінності;
• батьки і діти.

(Слайд №51)

 

 Студенти пишуть самостійну роботу, розкриваючи проблеми, які порушуються в творі.

 

Підведення підсумків.

 

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ (10 ^Ꞌ).

Методи: «мікрофон»,вирішення проблемних питань,

творче завдання

 

 

 

 

Студенти складають сенкани.

(Слайд №52)

Студенти пояснюють епіграф до заняття.

 

Викладач:

 Пригадуєте на початку заняття перед вами були поставлені проблемні запитання:

 

У чому сенс людського життя?

Коли життя вважається повноцін­ним?

Яка роль мистецтва в житті людини?

Якою є справжня любов?

Як виявляється взаємозв'язок людини й природи?

(Слайд №54)

(студенти аргументують свої думки)

 

Підведення підсумків.

 

Викладач:

У «Лісовій пісні» головним переможцем є людина мудра, добра, творча, гармонійна, що в леті за своїм щастям постійно б’ється зі злом, радіє і страждає, падає і піднімається, гине і воскресає, але летить і тільки — до краси.

 

V. РЕФЛЕКСІЯ. (2 ^Ꞌ)

• Чого навчає нас твір Лесі Українки? 

 (Слайд №55, 56)

(Любити природу, пізна­вати її закони, по-хазяйськи ставитись до її багатств. У п'є­сі природа постає як джерело творчості й натхнення. Пока­зано також, як мистецтво облагороджує людину.)

 

VІ. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ ЗАНЯТТЯ. (2 ^Ꞌ)

Заключне слово викладача:

 Драма-феєрія «Лісова пісня» Лесі Українки – глибоко філософський твір про взаємодію добра і зла, прекрасного і потворного. Це гімн єднанню людини і природи, натхненна пісня про велич духовного, про порив людини до щастя, її боротьбу за вільне, красиве, духовно багате життя. Твір навчає любити природу, поважати творчу особистість.

           Воістину правдиві слова філо­софа: «Бути коханим – це більше, ніж бути багатим, бо бути коханим – це значить бути щасливим!» Нехай у вашому житті завжди поруч крокують віра, надія, любов, взаєморозуміння. І нехай всі добрі слова, що прозвучали сьогодні, залишаться у ваших серцях.

 

 Оцінити роботу студентів на занятті. Коментувати оцінок. Відмітити роботу кращих студентів.

 

VІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ДОМАШНЬОГО  ЗАВДАННЯ. (1 ^Ꞌ)

 

Підготувати:

1. Вміти характеризувати образи драми-феєрії.
2. Написати твір-мініатюру «У чому сенс людського життя?» або «Краса людських взаємин  – у любові» (за мотивами   «Лісової пісні» Лесі Українки).

(Слайд №57,58)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток №1

Косачі у місті над Дністром

Ім’я Лесі Українки тісно пов’язано з нашим містом. Тут проживали її мати Олена Пчілка, сестри Ізидора та Ольга, братова, письменниця Грицько Григоренко, сюди приїздив чоловік Лесі Климент Квітка.

Ще в дитинстві чув я від матері пісню:

Устань, невістко,

Та бодай ти невстала,

Подій корови,

Що від батька нагнала…

 Не так давно я знайшов ці слова у дев’ятому томі зібрання творів Лесі Українки. Є там і пісня про те, як дівчина просить нареченого, щоб він не їхав у Крим по сіль, бо «застане молодицею». Її здавна співають у Вилах-Ярузьких та інших селах Придністров’я.

 Чи візьмемо вірш Лесі Українки, написаний ще в 1888 році:

Красо України, Подолля,

Розкинулось мило, недбало…

 Літературознавець Григорій Зленко у книзі «З полону літ» пише, що восени 1889 року Косачі возили втретє Лесю до одеських лікарів. Там вона подружилася з подолянами Заболотним і Лосятинським.

 Факти свідчать, що видатна поетеса добре знала наш край, неодноразово бувала у нашому місті і, наче веселка воду з Дністра, вбирала у себе подільські пісні, приказки, легенди, повір’я.

 Збираючись з Климентом Квіткою оселитись десь ближче до рідних місць, Леся мала на увазі або Бессарабію, або південне Поділля. 27 вересня 1908 року вона писала ще конкретніше: «Жити нам можна не далі на півночі, як Могилів-Подільський».

 Наше місто згадується у листах Лесі Українки не випадково. Тут мешкала її сестра Ізидора. Вона була одружена із земським агрономом Юрієм Борисовим. Його спочатку призначили завідуючим Немійським сільськогосподарським технікумом. Влітку вони жили там (нинішня восьмирічна школа), а взимку на вулиці Виноградній (нині Піонерська).

 В 1922 – 1924 роках Юрій Григорович Борисов, що закінчив Київський політехнічний інститут, разом з Ізидорою були викладачами педагогічних курсів ім.Зінов’єва у Могилеві-Подільському. Тут вчителювали також такі молоді педагоги, як М.В. Симашкевич, П. О. Доманицький, М.М. Родневич та інші.

 У таке середовище і попадає мати Лесі Українки, Олена Пчілка, яку привезла з м.Гадяча у 1920 році Ізидора. У Гадячі їй зоставатись не було резону. Як пише Т. Борисюк у статті «Традиція великого роду» (газета «Літературна Україна» за 1.08.91 року), 11 березня 1920 року у гімназії міста Гадяча відбулося велике Шевченківське свято. Після «Заповіту» оркестр виконав національний гімн «Ще не вмерла Україна». На сцені був невеличкий бюст Шевченка, огорнутий жовто-блакитним прапором.

 Коли доповідач почав розмову, до залу зайшли представники влади. Розпорядник вечора тихенько згорнув жовто-блакитний прапор, але Олена Пчілка, котра була присутня, розгорнула його. Більшовицький комісар Крамаренко зірвав прапор, кинув під ноги, почав його шматувати і несамовито кричати: «Петлюрівщина! Контрреволюція!».

– Ганьба Крамренкові! – кричали в залі.

 З палкою промовою виступила Олена Пчілка. Вранці її арештували. І тут з’явилась дочка Ізидора. Вона, а також інші жителі міста Гадяча попрохали, щоб старій сімдесятилітній жінці дозволили виїхати до Могилева-Подільського.

 Як свідчить вчителька-пенсіонерка Марія Василівна Чумак, Олена Пчілка прибула до міста з чималим інтелектуальним багажем. До цього вона була редактором журналів «Рідний край», «Молода Україна», надрукувала чимало оповідань, п’єс для дітей. На сценах місцевих самодіяльних драматичних театрів йшли її п’єси «Весняний ранок Тарасовий», «Казка зеленого гаю», «Кобзареві літа», «Чарівниця». У журналах вона надрукувала свої спогади про Михайла Старицького.

 Олена Пчілка дружила з М.Старицьким. Як пише І.Р.Вихованець у книзі «Таїна слова», в 1873 році  останній написав вірш до альбома «О. П. К-ч». Зрозуміло, що це Олена Петрівна Косач. В 1883 році цей вірш опубліковано у збірці «З давнього зшитку. Пісні і думи». Його присвячено матері Лесі Українки Олені Пчілці. Тут вперше прозвучав неологізм Старицького «мрія»:

Давно промучені хвилини

Рожевих образів та мрій…

 Новостворене слово припало до душі Олені Пчілці, і вона пропагує його.

Мрії одважнії сяють, як зорі,

Мріями тими одважні, щасливі.

 У вірші «До Кобзаря» Олена Пчілка пише про трагедію людини, котру залишила мрія. У поезії «Миколі Лисенкові» вона виражає надію на те, що «Заквітне мрія пережита».

 У будинку на Київській, де нині прикріплено меморіальну дошку, збирались корифеї українського театру М.Садовський, М.Кропивницький. Йшла мова про долю рідної культури, шляхи її дальшого розвитку. На жаль, цей будинок нині руйнується.

 З нашого міста Олена Пчілка їздила до рідного Гадяча, що на Полтавщині, щоб забрати свої особисті речі, документи, але їй не видали нічого. Мовляв, створено музей Михайла Драгоманова.

 Всі речі довгий час валялись у смітті і павутинні. Згодом дещо потрапило до Інституту літератури АН УРСР. В роки війни багато речей забрали фашисти, у тому числі й таку рідкісну річ, як шаблю декабриста Якова Драгоманова. У нашому місті Олені Пчілці вперше призначено пенсію. Вона одержала її, як свідчать документи, 21 червня 1924 року.

 Хоч Олена Пчілка прибула до міста вже немолодою, та старий бібліотекар Йосип Гольденберг колись розповідав про досить красиву, середнього зросту, у чорній плюшевій шубці, квітчастій хустині, із старовинним намистом жінку, котра дуже багато читала українських, російських та зарубіжних класиків.

 Згодом Косачі покидають місто над Дністром. Восени 1924 року до Києва приїздить Олена Пчілка. Її обрано членом-кореспондентом Академії наук УРСР. 4 жовтня 1930 року вона помирає. Поховано її на Байковому кладовищі поруч Лесі Українки та її чоловіка Климента Квітки.

 Ізидора спочатку переселяться до Києва, потім до Канади. В 1963 році вона була присутня на відкритті пам’ятника Лесі Українці в Торонто.

 Молодша сестра Лесі Українки Ольга Косач-Кривинюк спочатку поселяється в Києві, а потім теж виїздить за кордон. Померла вона восени 1945 року в м. Аусбурзі. У газеті «Південний Буг» за 1 березня 1991 року ми бачимо унікальну фотографію її похорону. Труну несуть відомий літературознавець Юрій Шевельов, письменник Микола Студецький. За труною схилили головки наймолодша сестра Лесі Дора Петрівна Косач, поет Василь Барка.

 В 1970 році у Нью-Йорку вийшла книга Ольги Косач-Кривинюк про Лесю Українку. На жаль, вона й досі не надійшла до бібліотек чи книжкових магазинів Придністров’я.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток №2

Літературна гра

«Відгадай героя з драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»»

Хто з героїв драми-феєрії «Лісова пісня»...:

1. ...не дав зрубати дуба, хоча за нього купці давали немалі гроші?

2. ...чудовим співом ніжної сопілки пробуджує від сну Мавку?

3. ...не має волі своїм життям до себе дорівнятись?

4.  ...царівна лісова з багатою душею і серцем, сповненим надії та любові?

5.  ...поранила серпом навмисне руку, щоб не губить краси Русал­ки Польової?

6. ...лукава, ніби видра, і хижа, наче рись?

7.  ...для збільшення господарських статків нехтує почуттям сина, що палко покохав лісову царівну?

8. ...хоч водяного роду, проте зрадливу й лукаву має вдачу?

9. ...у драговині цупкій привик одвіку все живе засмоктувати?

10. ...прагне все живе й вільне ввести у «твердиню тьми і спокою»'?

11. ...залицяючись до Мавки, не бачив в її очах торішнього кохання?

12. ...застерігав лісову красуню в тому, що треба обминати людські стежки, бо на них «раз тільки ступиш – і пропала воля»!

 

Відповіді:

1. Дядько Лев.

2. Лукаш.

3. Лукаш.

4. Мавка.

5. Мавка.

6. Килина.

7. Мати Лукаша.

8. «Той, що греблі рве».

9. Водяник.

10. «Той, що в ске­лі сидить».

11. Перелесник.

12. Лісовик.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток №3

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ

Загальна характеристика драми-феєрії «Лісова пісня»

1. Тема.

 Оспівування поетесою духовного багатства рідного народу, його великих творчих можливостей, нездоланності потягу людини до високого і прекрасного.

 

2. Ідея.

 Утвердження краси вільного незалежного духу, кохання і мрії, змістовного, гармонійного, як сама природа, людського життя.

 

3. Історія написання.

 Нерозривно пов’язана з так званим грузинським періодом життя поетеси (1908 – 1913). Під впливом розлуки з рідним краєм Л.Українка, не маючи змоги через хворобу відвідати дорогу їй серцю Волинь, згадала свої ліси і «затужила за ними». Саме ця туга, за словами самої поетеси, і була справжнім імпульсом до створення «Лісової пісні». П’єсу написано в небачено короткі строки – за 12 днів липня 1911 року.

 

4. Прототипи.

 Прототипами реальних образів у драмі-феєрії були волинські селяни, подібні Левові Скулинському, розповіді якого письменниця ще дитиною слухала в Нечимному.

 

5. Головні джерела.

 Головним джерелом, з яких письменниця черпала матеріали для своєї драми, були реальне життя і його своєрідне відображення в усній народній творчості.

 

6. Сюжет і композиція.

 Зовнішньою композиційною особливістю драми є відсутність поділу актів на яви. Весь твір складається з пролога і трьох дій. Пролог являє собою самостійну драматичну сцену, прямо не зв’язану з розвитком сюжету. Він вводить нас у світ природи, знайомить із фантастичними істотами, які заселяють волинські хащі та лісове озеро. У пролозі окреслюється недобре, вороже ставлення «водяного роду» до людини.

 

Конфлікт п’єси.

1. соціальний: заради збільшення господарських, статків своєї родини мати нехтує сильними взаємними почуттями двох молодих сердець, намагається будь-якою ціною розлучити зако­ханих.

2. філософський: невідповідність високого покли­кання людини принизливим, не­вільницьким умовам її повсякден­ного життя.

 

8. Проблеми, які порушуються:

• боротьба за волю, за творче, щасливе, повнокровне людське життя;
• реалізація творчих можливостей особистості, а надто митця;
• людина і природа;
• сенс життя;
• сімейне щастя і любов;
• добро і зло, гідність і безчестя;
• свобода і неволя;
• моральні цінності;
• батьки і діти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток №4

Паспорт  до драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»

1. Автор_____________________________________________________________

2. Жанр_____________________________________________________________

3. Тема:_____________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Ідея:_____________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________5. Особливості композиції:

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

6. Персонажі твору:__________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________

____________________________________________________________________7. Проблематика:____________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

9. Написати твір-мініатюру «У чому сенс людського життя?» або «Краса людських взаємин  – у любові» (за мотивами   «Лісової пісні» Лесі Українки).

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________

 

Додаток №5

СЛОВНИКОВА РОБОТА

Драматична поема – це жанр, що поєднує прикмети драматургії і поезії, це віршована п’єса, яка синтезує драматичний та ліричний, а також епічний способи відображення дійсності.

Особливі ознаки драматичної поеми:

• в її основі переважно психологічний конфлікт, конфлікт ідей, поглядів;
• тяжіння до філософської узагальненості, поетичної умовності, символіки, міфологічності;
• ліричність, емоційність, навіяні поетичними прологами, посвятами, ремарками, монологами;
• білий п’ятистопний ямб, який дає змогу розмовляти в емоційно піднесеному тоні;
• ідейний зміст твору, завершення тієї або іншої сцени, розгортання певної думки часто підсумовуються афоризмом.

 

 Феєрія – театральна чи циркова вистава, побудована на фантастично-казковому сюжеті, в якій з метою вразити глядача використовуються різноманітні  сценічні ефекти.

 Драма-феєрія – п'єса з казково-фантастичним сюжетом і  персонажами.

 Особливості драми-феєрії:

• фантастично-казковий сюжет;
• дійові особи: міфічні або фантастичні істоти;
• відбуваються надзвичайні історії;
• театральний ефект з безліччю театральних трюків.

 

Отже, за жанром – це драма-феєрія (проблемно-філософська драматична поема). «Лісова пісня» – це новий жанр драми, який створила Леся Українка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток №6

ОСТАННІЙ МОНОЛОГ МАВКИ

з «Лісової пісні» Лесі Українки
О, не журися за тіло!
Ясним вогнем засвітилось воно,
чистим, палючим, як добре вино,
вільними іскрами вгору злетіло.
Легкий, пухкий попілець
ляже, вернувшися, в рідну землицю,
вкупі з водою там зростить вербицю, -
стане початком тоді мій кінець.
Будуть приходити люди,
вбогі й багаті, веселі й сумні,
радощі й тугу нестимуть мені,
їм промовляти душа моя буде.
Я обізвуся до них
шелестом тихим вербової гілки,
голосом ніжним тонкої сопілки,
смутними росами з вітів моїх.
Я їм тоді проспіваю
все, що колись ти для мене співав,
ще як напровесні тут вигравав,
мрії збираючи в гаю...
Грай же, коханий, благаю!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток №7

ТАБЛИЦЯ

 

	Світ людей (реальний)	Світ природи (фантастичний)
Персонажі драми	Лукаш, Килина, дядь­ко Лев, Лукашева мати	Мавка, Водяник, Лісовик, Перелес­ник, Той, що греблі рве, Той, що в скелі сидить та ін.
Їхнє життя	Буденне, бездуховне, дріб'язкове	Вільне, красиве, духовно багате

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток №8

ОБРАЗ МАВКИ

Центральним образом «Лісової пісні» є образ Мавки. Вона втілює ідеали: гармонійної людини, вічного людського хисту, краси, несе людству оте Лесине, «що не вмирає».

Мавку від довгого зимового сну розбудила мелодія Лукашевої сопілки – незвичайний спів весни, як думалось їй спочатку. Дізнавшись від дідуся Лісовика, що «то хлопець на сопілці грає», вона захотіла його побачити. Застереження досвідченого Лісовика.

… Минай людські стежки, дитино,

бо там не ходить воля, – там жура

тягар свій носить. Обминай їх, доню:

раз тільки ступиш – і пропала воля! –

здається Мавці дивним.

Для неї воля, природа, життя – нероздільні.

Ну, як-таки, щоб воля – та пропала?

Се так колись і вітер пропаде! – дивується вона.

«Людський хлопець, дядька Лева небіж, Лукаш на ймення», зацікавлено розглядаючи Мавку й одночасно граючи на сопілці українські веснянки, зачаровує лісову красуню – і в її серці зароджується незгасне кохання до юнака.

Прекрасними й дивними здаються Мавці люди порівняно з лісовими істотами: лише люди «так ніжно… кохаються», уміють творити щось «вічне і величне», лише людина може прожити життя, залишивши по собі красу. Тепер усе попереднє життя їй згадується крізь серпанок смутку, а майбутнє мріється лише з людьми, лише з коханим, з яким у неї багато спільного. Адже й Лукаша вразила особлива краса лісової чарівниці, дивний вираз очей, її незвичайна, багата, поетична мова.

Оцей особливий стан Мавки, зацікавленої людьми, закоханої в людину, особливо виразно розкривається в її монологах, що починаються словами «Нічого. Спала. Хто ж зимою робить?», «Коли б ти, нічко, швидше минала!» і в діалогах із Лукашем.

У другій дії бачимо лісову вродливицю серед людей. Тут вона символізує людину, що не зазнала впливу суспільства, у неї душа не «така саміська», як у людей, вихованих суспільством. Навіть мудрий дядько Лев не знає такого слова, яке б розкрило їй таємниці суспільної людини, допомогло збагнути людські клопоти.

На відміну від більшості людей, Мавка перебуває в повній гармонії з природою, для неї робота – не повинність невільника, раба, наймита перед своїм хазяїном, не лише засіб до існування, а потреба душі, розумне, осмислене діяння, нероздільне з красою. Тому, коли Мавка «глядить корів, то більше дають набілу»; нивка, яку вона обробляла, родить гарно, як ніколи до того; ліс, дарами якого бережно, розумно користується, відкриває перед «нею всі свої скарби; на подвір’я, яке «умаїла квітками попідвіконню – любо подивитись!»

Живучи в Лукашевій сім’ї, Мавка спіткалася із грубістю, черствістю, егоїзмом. І вона добротою, ніжністю хоче захистити чисте кохання від цих проявів зла, захистити «цвіт душі» свого коханого, своє і його щастя. У цій боротьбі ніжна Мавка виявляє стриманість, терплячість – на грубощі Лукашевої матері відповідає лагідно й покірно. І хоч зневіряється на якусь мить і йде в обійми забуття, та знову воскресає для боротьби за щастя, за кохання, за добро, за красу людської душі й торжество правди. Мавка завжди поривається до ідеалу, до краси. Ці думки увиразнюються фразеологізмами: «Не зневажай душі своєї цвіту», «Смутно, що не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись», «Що ж? Хіба крові не варта краса?», «Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає». Безсмертна лісова царівна все-таки виходить переможницею в боротьбі за «цвіт душі» свого коханого. У кінці твору вона спалахує давньою красою, з’являється перед юнаком знову «у зорянім вінці», знову разом із ним єднає свою долю. Правда, краса, благородство перемагають над усім лукавим, потворним, антигуманним.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток №9

ОБРАЗ ЛУКАША

З Лукашем ми зустрічаємось напровесні на галяві волинського лісу. Це – «дуже молодий хлопець, гарний чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний «…в полотняну одежу… сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки, свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку». У цьому зовнішньому портреті вбачається щирість, дитяча допитливість, чистота помислів юнака. В одній з ремарок письменниця повідомляє про мистецький хист Лукаша: «З очеретів чутно голос сопілки, ніжний, кучерявий, і як він розвивається, так розвивається все в лісі. Спочатку на вербі та вільхах замайоріли сережки, потім береза листом залепетала. На озері розкрились лілеї білі й зазолотіли квітки на лататті. Дика рожа появляє ніжні пуп’янки».

Зустріч з Мавкою, кохання до неї окрилило Лукаша. Він захоплюється красою Мавки, з подивом спостерігає, зачаровано слухаючи її розповідь, як міниться вираз її очей про зимовий сон природи. Але лицемірство, корисливість, що панують у взаєминах людей, уже проникли і в душу Лукаша. Недарма він засоромився при відповіді на Мавчине питання: «Чи гарна ж я тобі?», «Хіба ти сам собі не знайдеш пари?».

Мова Лукаша вказує на його соціальне походження, вона пересипана просторіччями, діалектизмами: «лепсько грає», «сидіти тута», «непевне місце», «хтів собі вточити соку», «любощі такі солодкі» та інші. Покохавши Мавку, Лукаш розкриває перед нею свою поетичну душу. Як і його кохана, він чує, «як солов’ї весільним співом дзвонять», «вже не щебечуть, не тьохкають, як завжди, а співають: «Цілуй! Цілуй! Цілуй!»

Коли Мавка прийшла жити в сім’ю Лукаша, а його мати почала постійно дорікати своєму синові і грою на сопілці, і ніжними взаєминами з Мавкою, бо це нібито відриває їх від роботи, Лукаш намагається захистити й себе, і Мавку. Але й він скоро «захворів», заразившись від своєї матері породженими віками невільницького життя пороками; робота і краса – несумісні; невістка в сім’ї – невільниця, гірша наймички, і цінують її за придане; всім і за все треба віддячувати, навіть за почуття любові; «…їм така невістка не до мислі… Тобі недобра з їх свекруха буде!», «їм невістки треба, бо треба помочі – вони старі. Чужу все до роботи заставляти не випадає… Наймички – не дочки», «Була надія, що віддячусь потім» – кидає він Мавці на її пристрасне благання не зневажати «душі своєї цвіту». Як іржа, врізалося це в душу Лукаша, витравлюючи любов до природи, і любов до народних казок, легенд, пісень, якими так захоплювався мудрий дядько Лев.Розрив з Мавкою й одруження з лицемірною, ледачою, духовно убогою Килиною стало торжеством приватновласницького світу. Але в останній сцені Леся Українка показує торжество краси в душі Лукаша. Звернений до власної долі монолог Лукаша перейнятий не стільки скорботою, скільки вірою в високе призначення людини, силу людського хисту, розуму, волі. Бажано прочитати монолог від слів: «Хто ти?..» і до кінця всю останню ремарку твору.

 

Додаток №10

ДЯДЬКО  ЛЕВ

     Особливе місце відводить Леся Українка у своєму творі образу дядька Лева.

     Цей персонаж поетеса описала так: «Лев уже старий чоловік, поважний і дуже добрий з виду: по-поліському довге волосся білими хвилями спус­кається на плечі з-під сивої товстяної шапки-рогатки; убраний Лев у полот­няну одежу і в ясно-сиву, майже білу свиту; на ногах постоли, в руках кловня (малий ятірець), коло пояса на ремінці ножик, через плече виплете­ний з лика кошіль (торба) на широкому ремені...»

      Ім'я Лев походить від грецького слова – власного імені, що виникло на основі загальної назви «лев» (великий хижий звір родини котячих). У на­роді цього звіра називають царем звірів, володарем лісу, лісним царем. Лукашевого дядька всі поважають, прислухаються до його порад.

      Життєві засади, що визначають поведінку дядька Лева, його особистий досвід, дбайливе, по-справжньому господарське ставлення до природи роб­лять цей образ співзвучним нашому часу. Через нього Леся Українка ста­вить важливу для людства проблему – захист довкілля; саме в ньому втілює одну з головних думок п'єси: людина повинна бути мудрою і обачливою у своїх стосунках з природою, берегти усе живе на землі.

       Цей мудрий старий поліщук із чистого душею і благородним серцем стоїть осторонь дрібних сварок і власницького користолюбства.

      З аступаючись за Мавку перед матір'ю Лукаша, дядько Лев каже: «Та що ти знаєш? От небіжчик дід казали: треба тільки слово знати, то й в лісовичку може уступити душа така самісінька, як і наша».

     Д ядько Лев – типовий образ мудрого знахаря, який своєю розважливою поведінкою урівноважує співвідношення добрих і злих сил природи. Таєм­ниці його мудрості пов'язані зі знанням найпоширеніших народних оберегів:

                                            Я, небоже, знаю,

як з чим і коло чого обійтися:

         де хрест покласти, де осику вбити,

         де просто тричі плюнути та й годі:

     Посієм коло хижки мак–відюк,

     терлич посадимо коло порога, –

       та й не приступиться ніяка сила...

      За народними уявленнями, хрест оберігає від диявола, але не від руса­лок, бо вони бояться терличу. Осиковий кілок боронить від упирів, мак-відюк – від неупокоєних мерців та відьом.

      Дядько Лев завжди добрий, щирий, вірний своєму слову, він розуміє красу й силу лісу, охороняє його до самої своєї смерті. Зате й природа та всі її створіння шанують дядька Лева, бо він є живим прикладом гармонії у взаємовідносинах людини і природи. Дядько Лев виступає розумним воло­дарем сил природи, який живе у злагоді з нею. Ця постать символізує силу розуму і доброти, невичерпність джерел народної творчості, бо дядько Лев знає такі казки, «що їх ніхто не вміє». 

 

Додаток №11

ТВОРЧИЙ ПРОЕКТ

Водяник.

 За народними переказами, це злий дух (зображуваний у фольклорі як дід із сивою бородою), що живе в річках, озерах і болотах і приносить людям нещастя, злидні тощо. У «Лісовій пісні» Леся Українка змальовує цей образ так: «Виринає посеред озера. Він древній, сивий дід, довге волосся і довга біла борода всуміш з баговинням звисають аж по пояс. Шати на ньому – барви мулу, на голові корона із стойок. Голос глухий, але дужий». За характером і діями Лерин Водяник швидше нагадує домови­ка –  охоронця домівки й майна. А Водяник –  це володар водяного царства. У «Лісовій пісні» він добрий. Русалка називає, його татом, татусем. А звертаючись до Русалки, Водяник говорить: «Ну, розчеши, я сам люблю порядок... Ти поправ латаття, щоб рівненько розстелилось, та килим з ряски позшивай гарненько, що той порвав пройдисвіт». Якщо потрібно, він може присоро­мити. Наприклад, роблячи зауваження Русалці, він говорить: «Стидайся, дочко! Водяній царівні танки заводити з чужинцем!» На що вона йому відповідає: «Він, батьку, не чужий. Ти не пізнав? Се ж «Той, що греблі рве!»

 

«Той, що греблі рве».

 Це міфічна істота. Ось як він з'являється в драмі: «В лісі щось загомоніло, струмок зашумував, забринів, і вкупі з його водами з лісу вибіг «Той, що греблі рве» –  молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавкими рухами; одежа на йому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-бла­китної, і поблискує гострими золотистими іскра­ми. Кинувшись із потоку в озеро, він починає кружляти по плесі, хвилюючи його сонну воду; туман розбігається, вода синішає». «Той, що греблі рве» –  це евфемізм до слів чорт, біс.

 

Лісовик.

 Це також міфічна істота, яка, за уявленнями багатьох народів, жила в лісі. Різні народи уявляли лісовика по-різному. Наприклад, слов'яни вірили, що в кожному лісі був свій лісовик, від якого залежала вдача чи невдача на полюванні. Іноді Лісовик виступає в образі дідуся не з сивою, а із зеленою бородою: «Очі (молодого хлопця) світилися таким тихим, таким мрійним світом, неначе вони ще й теперечки бачили лісовиків з зеленими бородами» (І. Нечуй-Левицький).             

 У «Лісовій пісні» Лісовик –  це малий борода­тий дідок, меткий рухами, поважний обличчям; у брунатному вбранні барвів кори, у волохатій шапці з куниці. Звертаючись до Русалки, він говорить: «Ось тута мають хижу будувати,— я й то не бороню, аби не брали сирого дерева». Цю заповідь Лісовика знають усі лісові істоти. Пригадаймо сцену, коли мати Лукаша змушува­ла його городити тин, то рубати сирі дерева  Мавка заборонила.

 

Русалка.

 За народними повір’ями, це казкова водяна істота в образі гарної вродливої дівчини, з довгими розпущеними косами й риб’ячим хвостом; водяна німфа. Лісова русалка – те саме, що мавка.

 Мавка – 1. Казкова лісова істота; русалка. Якою ж уявлялася Мавка Лесі Українці? Вона пише: «З-за стовбура старої розщепленої верби півусохлої виходить Мавка, в ясно-зеленій одежі з розпущеними чорними, з зеленим полиском, косами, розправляє руки і проводить долонею по очах» Як бачимо, Лесина Мавка – це лісова істота у вигляді красивої дівчини, з розпущеними косами, в ясно - зеленому одязі. У словнику Б. Грінченка знаходимо: «Мавка (навка) – дитя жіночої статі, яке вмирало нехрещеним і перетворювалося на русалку»

 

Потерча (Потерчата).

 За народними віру­ваннями, потерча –  це дитина, яка вмерла нехрещеною. Іноді потерчат ототожнюють з русалками. Лесині Потерчата - це двоє маленьких блідень­ких діток у біленьких сорочечках, які виринають з-поміж латаття. Русалка притуляє Потерчат до себе і, показуючи вдалечінь на білу постать Лукаша, що мріє в мороці поміж кущами, шепоче: «Дивіться, он отой, що там блукає, такий, як батько ваш, що вас покинув, що вашу ненечку занапастив. Йому не треба жити». Отож можна зробити висновок, що Потерчата – це позашлюбні маленькі діти (байстрята), які вмирали нехрещеними. Їхня смерть якоюсь мірою зменшувала ганьбу матері-покритки. Пригадай­мо Шевченкову «Катерину»:

                              «То покритка попідтинню з байстрям шкандибає,

                                Батько й мати одцурались й чужі не приймають!»

 У російській мові побутує форма потерчук –  це дитина, яка вмирала не своєю смертю. Етимологія цього слова, на наш погляд, досить прозора. Потерча (рос. потерчук), очевидно, можна пов'язати з давньоруським (по)терять, українське «втратити».

 

Перелесник.

 У драмі-феєрії це гарний хлопець у червоній одежі, з червонястим, буйно розвіяним волоссям, з чорними бровами і блискучими очима. У словнику Б. Грінченка зазначено, що первинне значення цього слова –  «спокусник». Так у на­роді називали біса чи чорта у вигляді вогняного змія (метеор), який літає до жінок. Перелесник, улесливо в'ючись біля Мавки, говорить їй: «Линьмо, линьмо в гори! Там мої сестриці, там гірські русалки, вільні Літавиці, будуть танцюва­ти коло по травиці, наче блискавиці».

 Не буде зайвим пояснити значення слова Літавиця та його утворення. Літавиця – це казкова жіноча істота, яка спокушує молодих чоловіків, а Літавець – метеор, якого народ уявляє як нечисту силу, що літає у вигляді вогняного змія. Літавець і Літавиця споріднені зі словом «літати».

 

Куць.

 У СУМ зазначено, що куць ... куць – це розділовий сполучник, (діал.), або ... або. А в словнику Б. Грінченка пояснюється як вигук.

 Прекрасно знаючи українську міфологію, Леся Українка в «Лісовій пісні» пише: «З-за купини вискакує Куць, молоденький чортик-панич». Відомо, що на Волині та в інших західних регіонах України на слова біс, чорт накладалося своєрідне табу, тому їх замінювали евфемізмами: нечиста сила, дідько, куць та ін.

 Назва міфічної істоти Куць утворилася від словотвірної прикметникової основи куц(ий) «короткий» безафіксним способом словотворення (аналогічно синій – синь, юний – юнь тощо)

 

Злидні.  

 У   СУМ   зазначено:    «Злидні – це матеріальні   нестатки,  бідність,  але  у фразео­логічних зворотах, наприклад:  «Бодай же вас у злидні   побили   (посіли,  обсіли)» –  побажання нещастя, бідності;  прокляття:  «Бодай же вас,;; цокотухи, Та злидні побили» (Т. Шевченко).   

 У драмі-феєрії Злидні виступають як міфічні  завжди голодні істоти. Шкодять вони лише злим  людям. Злидні тільки й ждуть, щоб їх покликали. Підкоряються вони Куцю. Звертаючись доз Злиднів, Куць пошепки говорить їм: «А бачите –  прокинулась. Ось хутко покличе вас. Тепер  посидьте тихо, а то ще заклене стара вас так, що й в землю ввійдете, –  вона се вміє».

 У розмові з Килиною мати Лукаша говорить: «Який би чоловік з тобою всидів? Бідо напрасна! Що було –  то з'їла з дітиськами своїми, –  он, сидять! –  бодай так вас самих посіли злидні!» На  це Килина відповідає: «Нехай того посядуть, хто їх кличе!» На цих словах відчиняються двері з хати. Куць утікає в болото, а Злидні схоплюються і забігають у сіни.»

 Злидні –  це складне слово, яке утворилося від прикметника злий та іменника день. Пара­лельно зі словом злидні існує і злигодні, яке утворилося від прикметника злигодній «зли­денний».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток №12

ЛІТЕРАТУРНИЙ ДИКТАНТ

Леся Українка «Лісова пісня»

1. Який жанр твору «Лісова пісня»?

2. Яка композиція твору?

3. Які дві групи персонажів діють у «Лісовій пісні»?

4. Чий монолог починається словами: «О, не жу­рися за тіло!»?

5. Хто з міфічних героїв має зрадливу і лукаву вдачу?

6. На кого перетворює Лісовик Лукаша?

7. На якому музичному інструменті грав Лукаш?

8. Хто продав віковічний дуб, окрасу лісу, після смерті дядька Лева?

9. На яку подію Мавка відреагувала словами: «Ох!.. Зірка в серце впала!»?

10. Які цінності для міфічних персонажів найго­ловніші?

11.3 яких джерел письменниця черпала матеріал для свого твору?

12. Коли надрукували «Лісову пісню»?

 

Відповіді:

1. Драма-феєрія.

2. Пролог і три дії.

3. Люди і міфічні істоти.

4. Мавчин.

5. «Той, що греблі  рве».

6. На вовкулаку.

7. На сопілці.

8. Килина.

9. На поцілунок Лукаша.

10. Воля, краса.

11. Із фольклору і ре­ального життя.

12. 1912 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕЦЕНЗІЯ

на методичну розробку з дисципліни «Українська література»

викладача Могилів – Подільського технолого-економічного коледжу

Вінницького національного аграрного університету

Кордонської А.В. на тему:

 «Драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня» – мистецький шедевр драматургії»

 

Методична розробка відкритого заняття складена у відповідності з методичними та педагогічними вимогами, висвітлює всі етапи заняття лекції-презентації.

 Методичною метою є ефективність використання інформаційно-комунікативних  технологій на заняттях літератури для формування творчої особистості студента. Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій на сучасному етапі у навчально-виховний процес забезпечує перехід освіти на новий, якісний рівень.               Викладачем широко використовуються на занятті сучасні педагогічні технології: комп'ютеризоване навчання, інтерактивні види і форми роботи. Саме такі технології відкривають студентам доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність пізнавальної самостійності в студентів, мотивують потребу розвитку їхньої читацької культури, дають цілком нові можливості для творчості, дозволяють реалізувати принципово нові форми і методи навчання.

 Сукупність даних форм і методів роботи, які використовуються на лекції-презентації, розкривають нетрадиційний підхід до процесу навчання, сприяють розвитку творчих здібностей студентів, навичок виразного читання напам'ять, вміння аналізувати образи драми-феєрії, давати повну відповідь на поставлені запитання. При проведенні заняття використовуються різні форми і методи роботи: метод навіювання, художнє читання, інструктування, інсценізація, художнє читання, наочно-ілюстративний (робота з книгою, з опорним конспектом, словникова робота), проблемно-пошукова бесіда, «аукціон думок», випереджаюче завдання, дослідження, метод емпатії, ПРЕС, інформаційно-комунікативний (характеристика образів, літературна гра, займи позицію, цитування), метод проектів, корекції знань, вмінь, навичок, діалог  займи позицію, аналітична бесіда, «мозковий штурм», гронування, самостійна робота, «мікрофон», вирішення проблемних питань, творче завдання, що дало можливість в повному обсязі розкрити філософську драматичну поему «Лісова пісня» та сформувати в студентів почуття гуманізму, волелюбності, високої духовності, любові до природи й бережливого ставлення до неї, викликати почуття захоплення силою і красою справ­жнього кохання.

 Методична розробка може бути рекомендована при проведенні заняття з дисципліни «Українська література» та виховних заходів.

 

Рецензент       _________ Л.В.Соляр