Позакласний захід "Ми є. Були. І вічно будем."

Про матеріал

21 листопада - День Гідності і Свободи. Особливий День

Для кожного українця слова Революція Гідності, або Євромайдан – це щемливий спогад про ті дні. Дні, коли звичайні люди різного віку, без зброї, з тим, що було в хаті, вийшли на мирний протест.
Спочатку він був мирним, і брали участь у ньому переважно студенти. Ця акція не вимагала зміни влади. Тільки впровадження європейських цінностей в українську культуру...

Перегляд файлу

Ми – були, є і завжди будемо!!!_

На фоні відеоролика « Моя, твоя, наша Україна»

Виходить маленька дівчинка в українському вбранні


Українка я маленька,

 Україна — моя Ненька.

 В неї щира я дитина,

 Добра, люба та єдина.

Вірна я дочка народу,

 Бо з козацького я роду;

 Щиро я свій рід кохаю,

 Роду іншого не знаю.

Так я завжди буду жити,

 Рідний край буду любити,

 Українцям помагати,

 Україна — моя мати!


(Сидір Воробкевич)

 

Слова ведучі зачитують за кадром

Ведучий:

Краю любий! Ружо барвистая!

Берегине добра і тепла!

Не погасне повік ця пречистая –

Слава й врода твоя золота!

 

Ведучий:


Моя Україно, кохана землиця,

Вродлива і юна, як чиста весна.

Дай людям напитись з живої криниці,

Щоб ніжно дзвеніла у серці струна!

Моя Україно! Світання у полі,

Вінок золотистий, ясна височінь.

Багато пила полинової долі,

Багато страждала, тепер – відпочинь!

За тебе йшли битись на бій козаченьки,

Стрільці січовії, повстанці УПА.

Поклали голівоньки браття рідненькі,

Щоб зникла із серця солона ропа.

Моя Україно, народ мій коханий,

Брати-українці, мої земляки!

Мерщій поєднаймо серця полум’яні

На вічні роки і прийдешні віки.

Ігор Калиниченко


Читець.

Вже скільки закривавлених століть

Тебе, Вкраїно, імені лишали…

Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить:

Внесіте прапор вільної Держави!

Вадим Крищенко

 

Звучить козацький марш (на екрані відеоролик)

Під маршову мелодію прапороносці урочисто вносять українське знамено. До прапора підходять

Хлопець у стрілецькій формі. «Я, Український Січовий Стрілець, присягаю українським князям, гетьманам, Запорізькій Січі, могилам і всій Україні, що вірно служитиму Рідному Краєві, боронитиму перед ворогом, воюватиму за честь української зброї до останньої краплі Крови. Так мені, Господи Боже й Архангеле Михаїле, допоможіть. Амінь!»

 Хлопець у військовій формі. Я, (прізвище, ім’я, по батькові), вступаю на військову службу і урочисто присягаю Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну і військову таємницю. Присягаю виконувати свої обов’язки в інтересах співвітчизників. Присягаю ніколи не зрадити Українському народові!

Ведучі говорять з-за сцени

 Ведуча 1. Розділяє ці присяги сто літ. Ніхто б не подумав, що на рідній українській землі в ХХІ сторіччі лунатимуть постріли, убиватимуть людей. Наша історія мала багато трагічних періодів, коли свобода і факт існування українського народу опинявся під загрозою. Але завжди в такі періоди найкращі сини і дочки країни ставали на захист своєї землі, своєї держави, своїх співвітчизників.

 

Ведуча 2. Нині знову прийшов цей час – час вибору між свободою та рабством, світлим майбутнім та темним минулим, справедливістю та тиранією. Історія повторюється. Все, чого добивалися наші предки на початку ХХ століття, є актуальним на початку століття ХХІ. Сьогодні зустрінуться дві епохи, дві події, які розділяє століття. 1914 рік – Українські січові стрільці, 2014 рік – воїни Майдану, герої АТО.

 

Ведуча 1. Чи то так долею написано, чи Богом вготовано, але саме сто років тому у 1914 році створені перші військові формування українців, які стали зародком української національної армії. Сьогодні ми з вами воскресимо в пам’яті одну із забутих сторінок нашої історії про Українських січових стрільців. Ця сторінка допоможе краще зрозуміти нинішні події в Україні, бо сто років тому січові стрільці боролися за волю рідного народу й краю.

 

На фоні відео про січових стрільців  читають текст.

Учень-1 Датою створення легіону Українських січових стрільців вважається 3 вересня 1914 року.

Учень-історик. У своєму зверненні до народу січові стрільці заявляли: «Ми пішли у світову війну лише тому, щоби наша Україна в часі цього всесвітнього смертельного спору могла проголосити, що є і хоче бути, хоче мати своє місце під сонцем». (Микола Голубець)

 Вони гордо і мужньо підняли національні синьо-жовті знамена, ідучи визволяти з 300-літньої неволі Російської імперії своїх наддніпрянських братів-українців. До цього їх кликали віра, надія, синівська любов.

 

Учень-2. Вродливі й талановиті січові стрільці прекрасно співали й грали на музичних інструментах. Командирами були випускники гімназій та духовних семінарій з поетичною вдачею.

Стрільці  вивели націю з тривалої зневіри й апатії, стали джерелом творчої сили. Понад 40 тисяч юних синів нашої знедоленої Галичини віддали своє життя за волю, за кращу долю народу, за Україну.

Держава не твориться в будучині,

 Держава будується нині.

Це люди, на сталь перекуті в огні,

Це люди, як брили камінні.

Олег Ольжич

 

Усе дійство цієї сторінки супроводжується відеозйомками з Майдану

(Виходять учні в камуфляжі, будують на сцені барикади(коробки пусті, шини) під пісню С.К.А.Й. « Ми прагнемо змін») Потім стають у формі ключа один за одним, позаду - барикада 

Майданівець 1.


 Рабство у генах лікують повстаннями

Вільних майданів вітри.

Вийди, Народе мій, може, востаннє вже,

 Дух свій у жменю збери.

Бо як не вийдеш – сніги Магадану

Радо осяють твій шлях,

Долю готують нам, схожу з гетьманами,

Кров ще не змито з їх плах...

Встань, кому вітром не видуло пам’ять,

З братом плече до плеча,

Ні – то на ранок нас «Беркут» розчавить

 Чоботом, гірше меча!

Ніч перемінимо в день перероджений –

День переможних долань,

Пишемо Долю краплиною кожною

Крові своєї... Повстань!

Наталія Крісман


 

Майданівець 2.


Гуде Майдан,

шумлять знамена,

а буря дихає.

Злилися ріки люду українського

від берега Дунаю до Десни,

від Тиси до Дінця.

Полісся простягає руку Криму.

…Ми просто стояли під прапором миру –

 За краще життя, за майбутнє дітей –

Всі ті, хто в цім світі не казяться «з жиру»,

По-людськи просили життя для людей.

Стояли в надії під стягом Європи,

І гріла нас пісня, і слово вело –

Аж поки з’явились новітні «циклопи»

Й зі скриньки Пандори не вилізло зло.

 Олекса Бригас


 

Майданівець 3.


Повстали у серці Столиці

 Одеса, Донецьк і Львів –

Студенти міцні, мов криця –

Майдан прапорами зацвів.

 Бідкалась ніч на чатах,

Тишу зірвало: «Фас!»

«Беркут» у шкірі ката

Тупо здійснив наказ...

Шкірилась хижо потвора,

Чорно кипіла лють,

Тішився монстр:

«Скоро Євромайдан знесуть...»

Люто шакали жерли

 Кров безборонних дітей

«...Не вмерла, іще не вмерла...»

Рвалось із юних грудей!

 Не вмерла...

За брата, за сина

Михайлівський вдарив дзвін.

 Геть банду!

Вставай, Україно!

Революція. Прагнемо змін.

Тетяна Лемешко


 

Майданівець 4.


Ця історія пишеться кров’ю,

Ця війна за життя, за святе,

Щоб ніколи під ночі покровом

Хижий беркут не кривдив дітей.

Цей народ не відступить нізащо,

 Ні дещиці землі не віддасть,

Не дозволить скривавленій пащі

Влади-монстра знущатися з нас.

Доросли до Майдану у душах,

Він у лоні зростив нашу міць,

Ми щомиті стаємо все дужчі,

Не впадемо ніколи вже ниць.

 Всі Майдани в єдине зіллються –

За Вкраїну, за рідне, своє...

Ми виходимо з лон революцій,

Ми віднині вже нація є!!!

Наталія Крісман


 

Стають на сцені ключем.

Виходить дівчина у вишиванці.


Українка.

Ми не були знайомі з тобою,

 І не я, ти зумів стать героєм!

 Хоч ходили стежками одними,

Я не знала тебе, побратиме.

Не була я тоді на Майдані,

(І для мене нема виправдання!),

Під лавинами куль нищівними

Ти за мене стояв, побратиме!

Замість мене ти спав у наметах,

Йшов під струмінь води з водомету,

Замість мене повстав проти влади,

І кричав, і складав барикади!

Зійшлись правда і зло у двобої,

 І мене заступив ти собою

Від ворожої наглої кулі!..

Біль і крик!.. Ніби сон... Дні минулі...

Я прийшла, побратиме, до тебе,

Коли чистим від хмар стало небо,

Коли дзвони в серцях пролунали...

По очах я тебе упізнала...

Ти всміхався до мене із фото,

 І лампадка горіла скорботно,

Серед сотні таких же героїв,

Що тоді не вернулися з бою,

Що полинули сотнею в небо...

І тепер я стою замість тебе!..

Проти зла і брехні, проти касти,

Проти влади, що хоче лиш красти,

За свободу, за щастя, за рівність,

За добро, за шляхетність, за гідність!..

 Хай мій голос до тебе долине:

 «Я не зраджу тебе, ПОБРАТИМЕ!»

Лариса Петрів


 

Під пісню «Мамо,  не плач» дівчата виконують танок

 

Відеоролик «Плине кача…»

 

Виходить дівчина з запаленою лампадкою

А  сотню вже зустріли небеса..

 Летіли легко, хоч Майдан ридав..

 І з кров’ю перемішана сльоза....

 А батько сина ще не відпускав..

 Й заплакав Бог, побачивши загін-

 Спереду - сотник, молодий, вродливий,

 І юний хлопчик в касці голубій,

 І вчитель літній - сивий-сивий...

 І рани їхні вже не їм болять,

 Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

 Як крила ангела, злітаючи назад,

 Небесна сотня в вирій полетіла...

21.02 2014 (автор Людмила Максимлюк)

 

Ставить лампадку на край сцени, виходить під мелодію…

За нею 2 –є дівчат виносять корзину памяті.

 

Ведучий . Безсмертна пам’ять героїв Небесної сотні стала нині святою.

 

Ведучий . Як і подвиги бійців Української Армії, які стали героями у  21-му столітті і полягли у боротьбі за єдину, неподільну Україну.

 

Виходить хлопець у камуфляжі.

Іде війна. І це мені не сниться.

Іде … чи в брід, чи навмання.

В ній переходять всі границі

І вороги, і їх брехня.

Іде війна, як темний морок ночі.

Нема їй ані стриму, ані спину.

 І бреше підлий ворог в очі

І «по-братерськи» цілить в спину.

 Іде війна, не нами розпочата.

Запущена із ззовні, наче вірус.

І крутяться машинні коліщата:

Смерть – в плюс. Життя – у мінус.

Іде війна. Немов вогню лавина.

Не видно ні кінця в ній, ані дна.

Синів своїх хоронить Україна

 І в цифри перейшли вже імена!

Мирослава Сидор

 

Юнак сідає на край сцени коло запаленої лампадки…

 

Гасне світло. Відеоролик  «Повертайся живим»

 

Під час демонстрування на сцену із запаленими свічками виходять і вистроюються в лінію всі учасники заходу.

 

Ведуча . Як і століття назад, на захист держави стали дочки і сини України-неньки. Їх об'єднала українська земля та бажання жити у вільній країні. Спочатку вони вимагали права вибору. Потім їм довелось вимагати права жити. І хоч кулі снайперів – це вагомий аргумент, але ні кулі, ні гранати, ні нелюдська жорстокість не змогли перемогти цих людей. Вони гинули, та не здавались...

 

Ведучий . Темні часи пройдуть. Буде колоситися хліб. Будуть сміятися діти. Буде жити Україна. І для нас є святим обов’язком гідно вшановувати Героїв. Щоб ми пам’ятали – хто і за що загинув. Щоб ми їх не зрадили! Герої не вмирають! Обіцяймо бути гідними пам'яті Героїв. Слава Україні!.

 

Учень: Народе мій, пишаюся тобою:

Моя душа – частинка твого «Я».

Красою правди у святім двобою

Понад Майданом сонця лик сія…

Є нація! Хай знають всі у світі:

Ми є! Народ піднявся із колін!

 

Відеоролик «Світ без війни»

 

 

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
docx
Додано
5 січня
Переглядів
137
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку