Конкурсна робота :«Кожен край має свій звичай. Свято Масляної».

Частина ІІ

Ось і Масниця з нами!

                                                                                Масляна, воротися!
                                                                                До Великодня простягнися,
                                                                                Від Великодня до Петра,
                                                                                А від Петра та до тепла...

         Не дамо ж забути наші найдревніші традиції! Масляничні звичаї своїх предків ми успадкували. Тепер залишилося їх зберегти і передати своїм дітям. А тому запрошую усіх відсвяткувати свято Масляни за древніми обрядами та разом відроджувати та популяризувати традиції та культуру нашого славетного народу – нащадків князів київських!

        Масляна - древнє слов'янське свято, що дісталося нам у спадщину від язичеської культури. Це - веселі проводи зими, осяяні радісним чеканням близького тепла, весняного відновлення природи. Навіть млинці, неодмінний атрибут Масниці, мали ритуальне значення: круглі, рум'яні, гарячі, вони виявляли собою символ сонця, що усе яскравіше розпалювалося, подовжуючи дні. Можливо, млинці в минулому були частиною поминального обряду, тому що Масниці передував "батьківський день", коли слов'яни поклонялися душам покійних предків.

         Проходили століття , мінялося життя, із прийняттям на Русі християнства з'явилися нові, церковні свята, але широка Масляна продовжувала жити. Її зустрічали і проводжали з тим же нестримним молодецтвом, що й у язичеські часи.

         Останній перед Великим постом тиждень треба провести весело, бо попереду цілих 7 тижнів суворої поведінки та усіляких обмежень. Кожний день цього тижня мав певні особливості та цікаві звичаї. Розглянемо кожен з них.

         У понеділок жінки ішли до корчми і розпочинали свято Масляни. Якщо ж до їх компанії хотіли долучитись чоловіки, то їм на шию чіпляли колодку, зняти яку можна було лише поставивши могорич.

        У вівторок жінки знову в шинку. Після гуляння в шинку всі виходили на вулицю де влаштовувались веселі забави, які тривали майже весь день.

        Середа не пов'язана з якими-небудь дійствами і має назву "Зноби-баби".

       Напевно, що Масляна це справжній рай для жінок, бо в четвер вони знову сідають до столу і піднімають чарки. До того ж в цей день не можна шити та прясти.

       У п'ятницю зять повинен почастувати свою тещу. Після цього зятю належить покатати свою тещу вулицями села, або ж міста. При чому сервіс в такому випадку напряму залежить від характеру тещі, тобто злу та сварливу везуть по нерівній дорозі і, навпаки, якщо теща лагідна, то і дорога рівна немов струна.

       Субота не позначена цікавими обрядами.

       Найбільш пишно відзначають неділю. Спеціально до цього дня готували вареники з сиром. Проводились масові гуляння, ігрища, забави. В цей день потрібно обійти усіх родичів та сусідів і попросити пробачення за всі скоєні образи, аби очиститись перед Великим постом від усякої скверни. Не можна також вживати горілки. перед сном потрібно ретельно прополоскати зуби, аби чорти не витягли сир, що залишився після Масляної разом з зубами.

      Останній день Масляни - Прощена Неділя. Всі просять один в одного пробачення, звільняючись від гріхів перед Великим постом. Кланяються в ноги. А у відповідь чують знайоме: "Бог простить". Іде Масляна, а разом з нею і зима. Іде під звук капелі. Весна вступає у свої права.

      І в останній день Масляни спалюють солом'яне опудало - символ зими. Проводжають зиму до наступного року.

         Також завжди було прийнято ворожити на Масляну. Це можна робити як наодинці, так і цілою компанією.

         Зазвичай у цей свято ворожили на млинцях. Для цього потрібно поставивши сковороду на вогонь, поставити запитання: "Що чекає мене на цьому тижні (в цьому місяці, році?) Після цього потрібно спекти млинець і вдивитися в його малюнки, після чого з'їсти.

        Також перший млинець підходить і для ворожінь на майбутнє подружнє життя.

       Якщо млинець пристав до сковороди - це означає, що заміж поки рано, а якщо легко перекинувся - можна сміливо йти під вінець.

       Якщо млинець вийшов тонким - це означає, що в майбутньому році все буде вдаватися вам легко, а якщо вийшов товстим - доведеться багато трудитися.

       У неділю, останній день Масляної, прийнято всіх пригощати млинцями. Якщо плануєте дитину, зверніть увагу, хто скуштує ваші млинці першим - чоловік чи жінка - так можна визначити стать майбутньої дитини.

       Так само, за народною прикметою, якщо всі ваші млинці швидко і з задоволенням з'їли, то рік буде щасливий.

       Існують прислів'я і приказки, що присвячені цьому святу, зокрема,

• Масляна, Масляна, яка ти мала – якби ж тебе сім неділь, а посту одна.
• Не завжди котові Масляна, буде і Великий піст.
• Хоч з себе все зняти, а Масницю провести.
• Боїться Масляна гіркої редьки та пареної ріпи (тобто посту).
• Не життя, а Масляниця - тиждень гуляє.
• Млинець не клин – живіт не розколе.
• Млинці черева не псують.

             Народні прикмети:

• Яка Масляна неділя, такий і Великдень.
• Якщо сонце сходить вранці, то й ранньою видасться весна.
• Негода в неділю перед масляною - до урожаю грибів. 
• Якщо на Масницю йде сніг, буде врожай гречки.                                            
• Масляна - об'єдуха, грошей приберуха. 

     Свята й обряди були і є відносно самостійними явищами культури, засобами передачі досвіду від покоління до покоління.

     Тож , Любімо Україну! Вивчаймо нашу історію та культуру! Та святкуймо наші, рідні тисячолітні свята!

Частина ІІІ

«Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!»

                                                                         З Масляною будьте здорові!

                                                                                                 (за В. Скуратівським)

Наше сьогодення цікаве та різноманітне, воно заворожує усіх нас своєю красою та дивовижністю, яскравістю та неповторністю. Український народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо способу життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них - світовідчуття та світосприйняття нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі. 
      Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.  Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ.

     Звичаї - це не відокремлене явище в житті народу , це - втілені в рухи і дію світовідчуття , світосприймання та взаємини між окремими людьми . І саме вони безпосередньо впливають на духовну культуру даного народу , що в свою чергу впливає на творчий процес. Саме тому народна творчість нерозривно зв`язана із звичаями народу.

     Ще в дитинстві бабуся мені розповідала, що  останній тиждень перед Великим постом називався Сирним, Масляним. У цей тиждень м’ясні продукти їсти  не можна було, тільки – молочні. «Взагалі, — уточнювала бабуся, — Масляна вважається жіночим святом, хоч участь у ньому можуть брати і чоловіки».

       У понеділок збиралися жінки в гурти і відзначали початок Масляної. У вівторок вони знову сходилися, влаштовували всілякі забави і сценки-вистави. У середу та четвер із жартами і сміхом обходили хати, де пригощались варениками з сиром і ще горілкою.«Але найцікавіше, — підморгувала мені бабуся, — відзначали останній день Масляної — Сиропусну неділю. Люди розважалися, їли , пили, як уміли, досхочу. Все це супроводжувалося жартами, веселощами, бо потім починався суворий Великий Піст. Того ж дня знайомі та родичі просили вибачення за образи і йшли «заїдати і запивати» нанесені одне одному прикрощі. Звичайно, їли вареники з сиром, тому й казали: «Вареники доведуть, що й хліба не дадуть». А вже ввечері готувалися до приходу Великого Посту. Так завершувався останній день Масляної». Людям було жаль прощатися з радісними днями, тому вигадали примовку: «Масляна, Масляна, яка ж ти мала, — якби ж тебе сім неділь, а посту — одна». «Але нічого вже не поробиш. — «Не завжди котові Масляна», — говорила  бабуся.

          У нашій родині Масляну святкуємо не цілий тиждень, а лише в останній день – неділю. А яке ж свято Масляної без млинців! Як і в кожній родині, у нас  існують секрети приготування цієї смачної страви. Мені завжди подобаються  тоненькі млинці. Вони завжди виходять дуже смачними і в них легко, за бажання, що-небудь покласти , наприклад, червону рибу зі свіжою зеленню (як варіант сучасної начинки)... Також з них можна накрутити рулетики. Або просто, згорнувши в трубочку, вмочати їх в сметану або згущене молоко. Млинці зі сметаною завжди були моєю улюбленою їжею. Насипаєш в сметану трохи цукру і вперед. Як варіант – напекти можна  всього потроху і пам’ятати – довго млинці на столі не затримаються!

       Святкування Масляної  в Енергодарі – не виключення. Поступово українці починають відтворювати  ті яскраві сторінки нашого національного життя, які колись для всіх були  дуже важливими та необхідними. Щороку у місті проходить акція «Масляна збирає друзів», що супроводжується виступами аніматорів, конкурсами, приготуванням млинців, танцями та співами. Традиційною  є екскурсія на Запорізьку Січ вчителів ЕЗОШ № 2. Цього року в Енергодарській загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів № 2 було проведено традиційне свято «Масляної». Кожен клас готував традиційні страви, оформлював кабінет у відповідному стилі та пригощав гостей, зустрічаючи їх віршами та піснями, а завершувалося святкування святковою ходою  до БК «Сучасник», де відбувалося святкове дійство. Кожен із етапів супроводжувався дотриманням звичаїв та традицій святкування Масляної, яскравими та колоритними національними костюмами та атрибутикою.. Усім дуже сподобалося, що сучасне  місто відроджує народні традиції. В останні роки сфера свят регіону збагатилась заходами, котрі пропагують загальнолюдські цінності.

 Участь українців у подібних заходах свідчить про те, що на даному етапі розвитку нашого суспільства у нас є потреба у відтворенні та збереженні національних традицій, повернення до витоків народної творчості та мудрості, адже наші предки були обізнаними у всьому, то ж переосмислення життєвих цінностей сьогодення є дуже важливим етапом і одним із найперших наших завдань до виконання.

ВИСНОВКИ

       Отже, досліджуючи дану тему, я намагалася показати   значення свята Масляної у житті українського народу. Проаналізувавши численні першоджерела  я  виконала поставлену мету, яка включала ряд завдань, а саме: було відшукано, систематизовано та проаналізовано першоджерела, наукову та художню літературу, свідчення старожилів, та майстер-класи. Проаналізувавши матеріали з власних історико - краєзнавчих  досліджень з даної проблематики, було зроблено висновок, що народні традиції святкування Масляної сприяють формуванню людини, як особистості, а також гармонійно доповнюють спадщину української культури. В ході дослідження було достеменно вивчено етнографічний нарис Олекси Воропая, книгу «Вінець» Василя Скуратівського, що значно допомогло в  дослідженнях.

         На основі  досліджень, можна зробити висновок, що  Масляна - стародавнє слов'янське свято, що дісталося нам у спадок від язичницької культури, що збереглося і після прийняття християнства.

         У своїй роботі я розглянула поняття «Масляна», християнські звичаї, традиції головного свята приходу весни. Величезне значення в цьому святі грає усна народна творчість: обрядові пісні, прислів'я, приказки. Кульмінацією Масниці залишається спалювання опудала Зими - символ догляду зими і настання весни.

         Довгі століття через свята і обряди старші покоління передавали молодим свою любов до праці, волелюбність, гостинність, життєрадісність. Свята задовольняли духовні й естетичні потреби народу, в них проявлялися його почуття, таланти, здібності.

      Таким чином, проаналізувавши народні традиції святкування Масляної, можна дійти висновку, що в регіоні зберігається й впроваджується в громадський побут народне свято Масляної, національний зразок культури. Праця з відродження народних традицій відбувається за такими напрямами: дбайливо відновлюється автентичне свято й обряди, в яких сконцентрована нетлінна культурна спадщина нашого народу; поширюються сценічні та напівсценічні обробки фольклорних заходів, в котрих обрядові традиції збагачені художніми засобами мистецтва; виникають фольклорні театри, гурти рок-фольку, які поєднують у своїй творчості сучасність з фольклорною спадщиною.

Використана література

Воропай О. Звичаї нашого народу: етнографічний нарис / Олекса Воропай. - К.: Велес, 2005. - 528 с.

Це неординарний опис народно-календарних звичаїв, а також вірувань і уподобань українців. Автор використав у нарисах як свої записи, зібрані впродовж багатьох років, так і наукову та художню літературу. Праця розподіляється на чотири частини: "Зима", "Весна", "Літо", "Осінь", в окремій праці розповідається  про одяг українців. 

Сучаснику, безперечно, буде корисно заглибитися у багатий духовний світ українського народу, згадати неписані закони, якими керувалися в житті наші предки.

 Скуратівський В. Вінець. - К.: Вид-во УСГА. - 240 с.

У запропонованій книзі "Вінець" - український народний календар - увійшли описи народних свят, забав, ворожінь, обрядових дійств, прикмет, а також приповідки, прислів'я, тексти пісень, пов'язаних з проведенням сільськогосподарських робіт.

Книга розрахована на широке коло читачів.

Скуратівський В. Український рік: розповіді / Василь Скуратівський; іл. Євгена Попова. - К.: Веселка, 1996. - 238 с.: іл.

Ця книга - своєрідна енциклопедія українського народознавства, яка увібрала в себе багатющий досвід народних спостережень про погоду, розповіді про походження назв місяців, тижнів, днів, про те, коли краще розпочинати і завершувати ту чи іншу роботу тощо.

Українська минувшина: ілюстрований етнографічний довідник / А.П.Пономарьов, Л.Ф.Артюх, Т.В.Косміна та ін. К.: Либідь, 1993. - 256 с.: іл

Книга - своєрідна енциклопедія традиційної культури та побуту українців. Стислі, але ємкі відомості про забуті способи ведення господарства, хатнє начиння, народну моду, звичаї та обряди, демонологію тощо розміщені за зручним для читача тематично-абетковим принципом і супроводжуються оригінальними ілюстраціями.

Тексти

1.Обрядовая поезія-Книга1. Календарний фольклор.Cост., вступ.ст., підгот. текстів і комент. Ю.Г. Круглова-М., 1997. р.

 2.Панікеев І. Масляна. Видавництво-М.2007г-350стр. р.

Дослідження

1.Анікін В.П. Теорія фольклору. Курс лекцій.М.1996 р.

2. Зуєва Т.В., Кірдан Б.П. Фольклор: Підручник для вищих навчальних закладів.- 4 вид-во.,-М.: Флінта: Наука, 2002.-400 стор.

3.  Капіца Ф.С. Слов'янські традиційні вірування, свята і ритуали: Довідник. –

    2-е вид. - М.: Флінта: Наука, 2001. -216 стор.

4. Ковальов Н.І. Технологія приготування їжі: підручник / Н.І. Ковальов, М.Н.            Куткіна, В.А. Кравцова / М.: Ділова література, 1999 р.

5. Масляна.: енциклопедія. - М., 2002. - С. 10,  С.В.Волков. 

6. Харліцкій М., Хромов З. Російські свята, народні звичаї, традиції, обряди: Книга для читання. - М., 1996р.

 7. Снегірев І. Російські простонародні свята і забобонні обряди. - М., 1838. - Вип. 1-4.

 8. Соколова В. Весняно-річні календарні обряди росіян, українців і білорусів. - М., 1957р.

 9. Степанов Н.П. Народні свята на Святій Русі. М.: Російський раритет, 1992р.