Конкурсна робота :«Кожен край має свій звичай. Свято Масляної».

Про матеріал

Конкурсна робота :«Кожен край має свій звичай. Свято Масляної».

Перегляд файлу

Управління освіти Енергодарської міської ради

Енергодарської загальноосвітньої школи IIII ступенів №2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема роботи:  «Кожен край має свій звичай. Свято Масляної».

 

 

 

Напрям експедиції : « Духовно - культурна спадщина мого народу»

 

 

 

Термін проведення експедиції: вересень – жовтень 2016 року

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЕНЕРГОДАР

2016

 

 

 

Роботу виконала: Єчкало Маргарита

                                  учениця 9-Б класу

                                  ЕЗОШ № 2

 

 

 

 

 

Керівник: Щирова Олена Анатоліївна

                   учитель української мови та

                   літератури

                   ЕЗОШ №2

                   т. 0666-07-03-01

 

Термін проведення експедиції: вересень – жовтень 2016 року

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ


       Що збирає у святкові дні під відкритим небом величезну кількість людей? Що кличе їх на площі і вулиці міст, об'єднує в багатоликі групи, змушує співати, танцювати, затівати ігри? У святкуванні, в народному святковому дійстві, люди повніше відчувають себе як єдине ціле, як націю, як народ. Вийшовши з кола відчуженості, обмежених інтересів, люди відчувають себе творцями історії. Довга історія існування народного свята доводить його життєстійкість і вимагає подальшого багатогранного осмислення і дослідження. Тим більше, що концепція розвитку народної художньої культури та духовності народу теж містить в собі свято як найважливіший елемент.

       Культура народного свята виховує кожну особу і весь колектив, учить людей вмінню виражати почуття солідарності. Свято піднімає настрій, концентрує творчу енергію мас, виражає колективні емоції. Акумулюючи їх, свято розкриває щирі, ідеальні устремління людей. Тут кожна людина - виконавець і глядач, творець і учасник зі своїми формами колективної поведінки, обумовленого традиціями, звичаями, ритуалами, церемоніями і обрядами.

      Свята мають настільки ж тривалу історію, як і сама культура. Вивчення свята в минулому в основному зводилося до вивчення видовищних мистецтв. Сьогодні у зв'язку з ускладненням в сучасному суспільстві нових взаємин праці і дозвілля, з підвищенням значущості проблем комунікації в сучасному світі, ці аспекти вимагають свого поглибленого дослідження.

     Актуальність дослідження пояснюється тим, що в силу об'єктивних і суб'єктивних причин велика частина духовної спадщини та предметів народної святкової культури виявилася втрачена. Процес безповоротної втрати цього народного надбання продовжується і в наші дні. Створюється критична ситуація, при якій ми можемо через деякий час позбавити сучасне і наступне покоління найцінніших пластів народної культури і тим самим остаточно зруйнувати духовний зв'язок сучасників з культурними традиці- ями і творчим досвідом минулих поколінь.

     Саме тому так актуальний, сьогодні виховний потенціал народних традицій та фольклору. Вони дозволяють позбавити святково-обрядову дію від пасивної видовищності, перетворити театралізовані форми художньо-масової роботи в соціально-культурну самодіяльність людей, органічно пов'язану з їхньою працею, побутом, усією життєдіяльністю.

 

    Тому я розпочала пошукову роботу в межах Всеукраїнської краєзнавчої експедиції учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна», щоб ознайомитись і вивчити  народне свято Масляної , його особливості в моєму  краї.

Мета роботи:

- проаналізувати можливості вивчення і поширення матеріалів з даної теми;

- довести актуальність порушеної теми;

- продемонструвати на прикладах здатність молоді до сприйняття народних традицій, любові до рідної землі, яка зароджується на  ґрунті багатої культурної спадщини;

- показати перспективи зростання зацікавленості молоді особливостями свята Масляної .

Завдання роботи:

-Відшукати, систематизувати та проаналізувати першоджерела, наукову і художню літературу з даної теми.

-Систематизувати матеріали власних історично-краєзнавчих досліджень по даному питанню.

-Показати актуальність проведених досліджень для прийдешніх поколінь

Практичне значення роботи полягає в тому, що отримані результати в подальшому можна використовувати для широкого втілення в шкільних і позашкільних закладах освіти і дає можливість самореалізації учнів, впровадження норм моралі і духовних цінностей української культури серед широких кіл сучасного юнацтва, спонукає до подальшої науково-пізнавальної, проектної і суспільно вагомої діяльності.

Цей пошуковий матеріал може слугувати основою комерційних проектів в галузі туризму і розваг. Робота буде цікавою як дорослій аудиторії – керівникам гуртків і кубів, так і молоді – студентам і школярам старших класів, представникам громадських організацій.

 

 

 

 

 

Частина І

Історія виникнення свята Масляної

 

 

Звернення до національних джерел, включення  сучасного покоління у духовне середовище шляхом відродження духовних традицій є провідним у сучасній системі освіти України. В умовах, коли в нашій державі молодь поступово набуває шанобливого ставлення до традицій  свого народу, все більше відчувається вплив культурних традицій, християнства. Враховуючи вище зазначені аспекти, дослідження слов’янських свят як складової духовної культури є актуальним.

         Неможливо уявити собі завершення зими без традиційного масляного тижня, за який кожен справжній українець встигає з’їсти таку кількість смачних млинців, що вистачить на весь рік. А чи знаєте ви, що Масляна – це одне з найдавніших слов’янських свят, тому що бере свій початок ще з дохристиянських часів, у період поклоніння язичницьким богам?

Походження Масниці

pancake Масляна символізувала прихід весни та пробудження природи. Древні слов’яни відзначали “проводи зими” та початок весни і весняного землеробства. В цей день вшановували Сонце, яке несло тепло і пробуджувало природу, тому й готували жертовний хліб, схожий на це небесне світило – млинець.

       Перші згадки про Масляну в календарях наших предків датуються ІV ст. н.е. (до речі календарі із села Ромашки Київської області та із Лепесівки – сучасної Хмельницької області). Свято активно відзначалося не лише в період язичництва, а й після запровадження християнства князем Володимиром у 988 році. Зважаючи на велику популярність масничних обрядів та їх значення для народу, Православна Церква не відштовхнула народні традиції, а раціонально, з розумом використала.

Коли святкують Масляну?

       В наш час сирна седмиця не має чіткої дати святкування, адже залежить від найголовнішого християнського свята Великодня та передує семитижневому посту. У 2016 році масничний тиждень розпочнеться 7 березня і триватиме до 13 березня. Сім днів поспіль дозволено вкушати масло, рибу, яйця та молочні продукти. Така їстівна розкіш відобразилася у назві свята – Масляна.

       Проте в дохристиянські часи Масницю святкували в період весняного рівнодення, що підтверджують знайдені древні календарі. Та з приходом християнства у Київську Русь, частування млинцями було перенесено на більш ранній термін, поступившись своїм споконвічним місцем Великодню.

А ще масляна для слов’ян довгий час спiвпадала iз зустрiччю Нового року! Бо  до XIV столiття рiк на Русi починався з березня. Навiть млинцi – обов’язковий атрибут Масляної -  мали ритуальне значення: круглi, рум’янi, гарячi, вони символiзують сонце, яке все яснiше свiтить, продовжуючи днi. А за давнiм повiр’ям вважалось: як зустрiне людина рiк, так вона i житеме до кiнця року. Тому й не скупились нашi предки в це свято на щедре пригощання й веселощi. I назвали масляну в народі «широкою», «обжорною», «спустошеною».

Відомо, що до XVII століття це старе, істинно народне свято весни й зародження життя, намагалися заборонити і переслідувати тих, хто святкував його відкрито. Так відбувалося з багатьма святами, але Масляна – найбільш яскравий приклад. Зрозуміло, що з цієї затії викоренити «бісівську веселість» нічого не вийшло, і народ відстояв своє право веселитися в останні дні зими.

З XVIII століття церква перестала приділяти таку пильну увагу святу, а показові гуляння царів лише укріпили Масляну в житті українського народу, хоч і спотворили суть того, що відбувається. З другої половини XVIII століття церква «адаптувала» масляну для своїх цілей і не забороняла прихожанам брати участь у загальній вакханалії, наклавши при цьому певні обмеження на склад продуктів, придатних до їжі в ці дні, і строгий «регламент» молитов. Кожен з семи (а до 17 століття чотирнадцяти) днів Масляної мав свою назву.

До початку 20 століття всі назви сплуталися – стародавні, церковні, народні, і зараз Масляна - це свято зустрічі весни, веселе, безтурботне, з рясною їжею і найголовніше – млинцями. Млинці на Масляну стали центральним блюдом, його символом. Як і в давнину, млинці в свідомості людини символізують сонце. Лише в далекі дохристиянські часи наші предки молилися богові сонця Ярилі, і готували млинці як ознаку вдячністі Ярилі за світло і тепло. Назва Масляної пішла зі святкування весни, тобто з 1 березня (21-23 березня до 15-16 ст.), початку нового року. У цей час телилися корови, і у них було багато молока, а значить, в будинку було досить вершкового масла. Слово «масло» спочатку звучало як мастило, тобто те, чим мастять млинець. Мастило або масло в цьому випадку було символом достатку, нового багатого і ситого року. Млинці на Масляну також були земним віддзеркаленням сонця. Млинець – як маленьке сонце – круглий і гарячий. Змастити млинець маслом – означає піднести дар сонцю, задобрити його.

Кульмiнацiєю Масляної було спалення солом’яної ляльки. Передують обрядовому спаленню пiснi, iгри, хороводи. Всiх бажаючих пригощають гарячим збитнем, булочками, жайворонками. Солом’яну ляльку, одягнену в яскравий жiночий одяг, несли через усе село. За селом її топили в ополонцi, спалювали або розривали на частини. Солому розкидували по полю. Iнодi замiсть ляльки по селу возили живу «масляну».Нею могла бути гарно одягнена дiвчина або жiнка, баба або дiд. Її вивозили за село i зi смiхом та гумором вивалювали у снiг.

Цей обряд пов’язаний з iдеєю весняного вiдродження, пробудження природи, оновлення  її через принесення жертви. У це свято нашi предки вкладали глибокий змiст, сутність якого в тому, що зародження життя проходить через боротьбу, смерть i воскресiння.

Ритуальне спалення опудала зими – Марени - також має глибокий змiст. Знищення символа зими необхiдно було для використання його сили весною в злаках. Опудало зими споруджували в центрi площi, i весь народ прощався з ним весняними жартами, пiснями, танцями, лаючи зиму за морози i зимовi втрати та одночасно дякував за зимовi забави. Пiсля чого опудало спалювали.  

У тих мiсцях, де не робили опудало Марени, обряд проводiв зими закiнчувався розпаленням вогнищ на горищi, за селом або бiля рiчки. У вогнище, крiм соломи та дерева, кидали накопичене за зиму смiття.

Шануючи християнськi свята, ми зберiгаємо традицiї наших пращурів. Лише пiзнання iсторії народу,маленькою часткою якого визнає себе людина, наповнює її душу теплом трепетної любовi до Батьківщині, формує свiдомого своїх прав i обов’язкiв громадянина, котрому болить доля України та спiввiтчизникiв.

 

 

 

Частина ІІ

Ось і Масниця з нами!

                                                                                Масляна, воротися!
                                                                                До Великодня простягнися,
                                                                                Від Великодня до Петра,
                                                                                А від Петра та до тепла...

 

         Не дамо ж забути наші найдревніші традиції! Масляничні звичаї своїх предків ми успадкували. Тепер залишилося їх зберегти і передати своїм дітям. А тому запрошую усіх відсвяткувати свято Масляни за древніми обрядами та разом відроджувати та популяризувати традиції та культуру нашого славетного народу – нащадків князів київських!

        Масляна - древнє слов'янське свято, що дісталося нам у спадщину від язичеської культури. Це - веселі проводи зими, осяяні радісним чеканням близького тепла, весняного відновлення природи. Навіть млинці, неодмінний атрибут Масниці, мали ритуальне значення: круглі, рум'яні, гарячі, вони виявляли собою символ сонця, що усе яскравіше розпалювалося, подовжуючи дні. Можливо, млинці в минулому були частиною поминального обряду, тому що Масниці передував "батьківський день", коли слов'яни поклонялися душам покійних предків.

         Проходили століття , мінялося життя, із прийняттям на Русі християнства з'явилися нові, церковні свята, але широка Масляна продовжувала жити. Її зустрічали і проводжали з тим же нестримним молодецтвом, що й у язичеські часи.

         Останній перед Великим постом тиждень треба провести весело, бо попереду цілих 7 тижнів суворої поведінки та усіляких обмежень. Кожний день цього тижня мав певні особливості та цікаві звичаї. Розглянемо кожен з них.

         У понеділок жінки ішли до корчми і розпочинали свято Масляни. Якщо ж до їх компанії хотіли долучитись чоловіки, то їм на шию чіпляли колодку, зняти яку можна було лише поставивши могорич.

        У вівторок жінки знову в шинку. Після гуляння в шинку всі виходили на вулицю де влаштовувались веселі забави, які тривали майже весь день.

        Середа не пов'язана з якими-небудь дійствами і має назву "Зноби-баби".

       Напевно, що Масляна це справжній рай для жінок, бо в четвер вони знову сідають до столу і піднімають чарки. До того ж в цей день не можна шити та прясти.

       У п'ятницю зять повинен почастувати свою тещу. Після цього зятю належить покатати свою тещу вулицями села, або ж міста. При чому сервіс в такому випадку напряму залежить від характеру тещі, тобто злу та сварливу везуть по нерівній дорозі і, навпаки, якщо теща лагідна, то і дорога рівна немов струна.

       Субота не позначена цікавими обрядами.

       Найбільш пишно відзначають неділю. Спеціально до цього дня готували вареники з сиром. Проводились масові гуляння, ігрища, забави. В цей день потрібно обійти усіх родичів та сусідів і попросити пробачення за всі скоєні образи, аби очиститись перед Великим постом від усякої скверни. Не можна також вживати горілки. перед сном потрібно ретельно прополоскати зуби, аби чорти не витягли сир, що залишився після Масляної разом з зубами.

      Останній день Масляни - Прощена Неділя. Всі просять один в одного пробачення, звільняючись від гріхів перед Великим постом. Кланяються в ноги. А у відповідь чують знайоме: "Бог простить". Іде Масляна, а разом з нею і зима. Іде під звук капелі. Весна вступає у свої права.

      І в останній день Масляни спалюють солом'яне опудало - символ зими. Проводжають зиму до наступного року.

         Також завжди було прийнято ворожити на Масляну. Це можна робити як наодинці, так і цілою компанією.

         Зазвичай у цей свято ворожили на млинцях. Для цього потрібно поставивши сковороду на вогонь, поставити запитання: "Що чекає мене на цьому тижні (в цьому місяці, році?) Після цього потрібно спекти млинець і вдивитися в його малюнки, після чого з'їсти.

        Також перший млинець підходить і для ворожінь на майбутнє подружнє життя.

       Якщо млинець пристав до сковороди - це означає, що заміж поки рано, а якщо легко перекинувся - можна сміливо йти під вінець.

       Якщо млинець вийшов тонким - це означає, що в майбутньому році все буде вдаватися вам легко, а якщо вийшов товстим - доведеться багато трудитися.

       У неділю, останній день Масляної, прийнято всіх пригощати млинцями. Якщо плануєте дитину, зверніть увагу, хто скуштує ваші млинці першим - чоловік чи жінка - так можна визначити стать майбутньої дитини.

       Так само, за народною прикметою, якщо всі ваші млинці швидко і з задоволенням з'їли, то рік буде щасливий.

       Існують прислів'я і приказки, що присвячені цьому святу, зокрема,

  • Масляна, Масляна, яка ти мала – якби ж тебе сім неділь, а посту одна.
  • Не завжди котові Масляна, буде і Великий піст.
  • Хоч з себе все зняти, а Масницю провести.
  • Боїться Масляна гіркої редьки та пареної ріпи (тобто посту).
  • Не життя, а Масляниця - тиждень гуляє.
  • Млинець не клин – живіт не розколе.
  • Млинці черева не псують.

 

             Народні прикмети:

  • Яка Масляна неділя, такий і Великдень.
  • Якщо сонце сходить вранці, то й ранньою видасться весна.
  • Негода в неділю перед масляною - до урожаю грибів. 
  • Якщо на Масницю йде сніг, буде врожай гречки.                                            
  • Масляна - об'єдуха, грошей приберуха. 

 

     Свята й обряди були і є відносно самостійними явищами культури, засобами передачі досвіду від покоління до покоління.

     Тож , Любімо Україну! Вивчаймо нашу історію та культуру! Та святкуймо наші, рідні тисячолітні свята!

Частина ІІІ

«Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!»

                                                                         З Масляною будьте здорові!

                                                                                                 (за В. Скуратівським)

                                                           

Наше сьогодення цікаве та різноманітне, воно заворожує усіх нас своєю красою та дивовижністю, яскравістю та неповторністю. Український народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо способу життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них - світовідчуття та світосприйняття нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі. 
      Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.  Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ.

     Звичаї - це не відокремлене явище в житті народу , це - втілені в рухи і дію світовідчуття , світосприймання та взаємини між окремими людьми . І саме вони безпосередньо впливають на духовну культуру даного народу , що в свою чергу впливає на творчий процес. Саме тому народна творчість нерозривно зв`язана із звичаями народу.

     Ще в дитинстві бабуся мені розповідала, що  останній тиждень перед Великим постом називався Сирним, Масляним. У цей тиждень м’ясні продукти їсти  не можна було, тільки – молочні. «Взагалі, — уточнювала бабуся, — Масляна вважається жіночим святом, хоч участь у ньому можуть брати і чоловіки».

       У понеділок збиралися жінки в гурти і відзначали початок Масляної. У вівторок вони знову сходилися, влаштовували всілякі забави і сценки-вистави. У середу та четвер із жартами і сміхом обходили хати, де пригощались варениками з сиром і ще горілкою.«Але найцікавіше, — підморгувала мені бабуся, — відзначали останній день Масляної — Сиропусну неділю. Люди розважалися, їли , пили, як уміли, досхочу. Все це супроводжувалося жартами, веселощами, бо потім починався суворий Великий Піст. Того ж дня знайомі та родичі просили вибачення за образи і йшли «заїдати і запивати» нанесені одне одному прикрощі. Звичайно, їли вареники з сиром, тому й казали: «Вареники доведуть, що й хліба не дадуть». А вже ввечері готувалися до приходу Великого Посту. Так завершувався останній день Масляної». Людям було жаль прощатися з радісними днями, тому вигадали примовку: «Масляна, Масляна, яка ж ти мала, — якби ж тебе сім неділь, а посту — одна». «Але нічого вже не поробиш. — «Не завжди котові Масляна», — говорила  бабуся.

          У нашій родині Масляну святкуємо не цілий тиждень, а лише в останній день – неділю. А яке ж свято Масляної без млинців! Як і в кожній родині, у нас  існують секрети приготування цієї смачної страви. Мені завжди подобаються  тоненькі млинці. Вони завжди виходять дуже смачними і в них легко, за бажання, що-небудь покласти , наприклад, червону рибу зі свіжою зеленню (як варіант сучасної начинки)... Також з них можна накрутити рулетики. Або просто, згорнувши в трубочку, вмочати їх в сметану або згущене молоко. Млинці зі сметаною завжди були моєю улюбленою їжею. Насипаєш в сметану трохи цукру і вперед. Як варіант – напекти можна  всього потроху і пам’ятати – довго млинці на столі не затримаються!

       Святкування Масляної  в Енергодарі – не виключення. Поступово українці починають відтворювати  ті яскраві сторінки нашого національного життя, які колись для всіх були  дуже важливими та необхідними. Щороку у місті проходить акція «Масляна збирає друзів», що супроводжується виступами аніматорів, конкурсами, приготуванням млинців, танцями та співами. Традиційною  є екскурсія на Запорізьку Січ вчителів ЕЗОШ № 2. Цього року в Енергодарській загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів № 2 було проведено традиційне свято «Масляної». Кожен клас готував традиційні страви, оформлював кабінет у відповідному стилі та пригощав гостей, зустрічаючи їх віршами та піснями, а завершувалося святкування святковою ходою  до БК «Сучасник», де відбувалося святкове дійство. Кожен із етапів супроводжувався дотриманням звичаїв та традицій святкування Масляної, яскравими та колоритними національними костюмами та атрибутикою.. Усім дуже сподобалося, що сучасне  місто відроджує народні традиції. В останні роки сфера свят регіону збагатилась заходами, котрі пропагують загальнолюдські цінності.

 Участь українців у подібних заходах свідчить про те, що на даному етапі розвитку нашого суспільства у нас є потреба у відтворенні та збереженні національних традицій, повернення до витоків народної творчості та мудрості, адже наші предки були обізнаними у всьому, то ж переосмислення життєвих цінностей сьогодення є дуже важливим етапом і одним із найперших наших завдань до виконання.

 

 

ВИСНОВКИ

 

       Отже, досліджуючи дану тему, я намагалася показати   значення свята Масляної у житті українського народу. Проаналізувавши численні першоджерела  я  виконала поставлену мету, яка включала ряд завдань, а саме: було відшукано, систематизовано та проаналізовано першоджерела, наукову та художню літературу, свідчення старожилів, та майстер-класи. Проаналізувавши матеріали з власних історико - краєзнавчих  досліджень з даної проблематики, було зроблено висновок, що народні традиції святкування Масляної сприяють формуванню людини, як особистості, а також гармонійно доповнюють спадщину української культури. В ході дослідження було достеменно вивчено етнографічний нарис Олекси Воропая, книгу «Вінець» Василя Скуратівського, що значно допомогло в  дослідженнях.

         На основі  досліджень, можна зробити висновок, що  Масляна - стародавнє слов'янське свято, що дісталося нам у спадок від язичницької культури, що збереглося і після прийняття християнства.

         У своїй роботі я розглянула поняття «Масляна», християнські звичаї, традиції головного свята приходу весни. Величезне значення в цьому святі грає усна народна творчість: обрядові пісні, прислів'я, приказки. Кульмінацією Масниці залишається спалювання опудала Зими - символ догляду зими і настання весни.

         Довгі століття через свята і обряди старші покоління передавали молодим свою любов до праці, волелюбність, гостинність, життєрадісність. Свята задовольняли духовні й естетичні потреби народу, в них проявлялися його почуття, таланти, здібності.

      Таким чином, проаналізувавши народні традиції святкування Масляної, можна дійти висновку, що в регіоні зберігається й впроваджується в громадський побут народне свято Масляної, національний зразок культури. Праця з відродження народних традицій відбувається за такими напрямами: дбайливо відновлюється автентичне свято й обряди, в яких сконцентрована нетлінна культурна спадщина нашого народу; поширюються сценічні та напівсценічні обробки фольклорних заходів, в котрих обрядові традиції збагачені художніми засобами мистецтва; виникають фольклорні театри, гурти рок-фольку, які поєднують у своїй творчості сучасність з фольклорною спадщиною.

 

 

 

Використана література

 

 

http://2.bp.blogspot.com/-cJBgfyFNnd4/UwsRui1cN7I/AAAAAAAAA-c/rFBR29RLI2o/s1600/%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0%D1%97.jpg

Воропай О. Звичаї нашого народу: етнографічний нарис / Олекса Воропай. - К.: Велес, 2005. - 528 с.

 

Це неординарний опис народно-календарних звичаїв, а також вірувань і уподобань українців. Автор використав у нарисах як свої записи, зібрані впродовж багатьох років, так і наукову та художню літературу. Праця розподіляється на чотири частини: "Зима", "Весна", "Літо", "Осінь", в окремій праці розповідається  про одяг українців. 

Сучаснику, безперечно, буде корисно заглибитися у багатий духовний світ українського народу, згадати неписані закони, якими керувалися в житті наші предки.

 

http://3.bp.blogspot.com/-3MDQtU4tcZk/UwsThHbpMmI/AAAAAAAAA-o/65tQYE11E7M/s1600/%D0%B2%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C.jpg

 

 Скуратівський В. Вінець. - К.: Вид-во УСГА. - 240 с.

 

У запропонованій книзі "Вінець" - український народний календар - увійшли описи народних свят, забав, ворожінь, обрядових дійств, прикмет, а також приповідки, прислів'я, тексти пісень, пов'язаних з проведенням сільськогосподарських робіт.

Книга розрахована на широке коло читачів.

 

 

http://3.bp.blogspot.com/-QE25YN6NE7E/UwsWslVGoqI/AAAAAAAAA-0/HJZEtAwryao/s1600/%D1%81%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9.png

Скуратівський В. Український рік: розповіді / Василь Скуратівський; іл. Євгена Попова. - К.: Веселка, 1996. - 238 с.: іл.

 

Ця книга - своєрідна енциклопедія українського народознавства, яка увібрала в себе багатющий досвід народних спостережень про погоду, розповіді про походження назв місяців, тижнів, днів, про те, коли краще розпочинати і завершувати ту чи іншу роботу тощо.

 

 

 

http://1.bp.blogspot.com/--NXgs-Lr6Po/UwsYKdzkD0I/AAAAAAAAA_A/MjYOwz-s2LI/s1600/%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%8A%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0+%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D1%83%D0%B2%D1%88%D0%B8%D0%BD%D0%B0.jpg

Українська минувшина: ілюстрований етнографічний довідник / А.П.Пономарьов, Л.Ф.Артюх, Т.В.Косміна та ін. К.: Либідь, 1993. - 256 с.: іл

 

Книга - своєрідна енциклопедія традиційної культури та побуту українців. Стислі, але ємкі відомості про забуті способи ведення господарства, хатнє начиння, народну моду, звичаї та обряди, демонологію тощо розміщені за зручним для читача тематично-абетковим принципом і супроводжуються оригінальними ілюстраціями.

Тексти

1.Обрядовая поезія-Книга1. Календарний фольклор.Cост., вступ.ст., підгот. текстів і комент. Ю.Г. Круглова-М., 1997. р.

 2.Панікеев І. Масляна. Видавництво-М.2007г-350стр. р.

Дослідження

1.Анікін В.П. Теорія фольклору. Курс лекцій.М.1996 р.

2. Зуєва Т.В., Кірдан Б.П. Фольклор: Підручник для вищих навчальних закладів.- 4 вид-во.,-М.: Флінта: Наука, 2002.-400 стор.

 

3.  Капіца Ф.С. Слов'янські традиційні вірування, свята і ритуали: Довідник. –

    2-е вид. - М.: Флінта: Наука, 2001. -216 стор.

4. Ковальов Н.І. Технологія приготування їжі: підручник / Н.І. Ковальов, М.Н.            Куткіна, В.А. Кравцова / М.: Ділова література, 1999 р.

5. Масляна.: енциклопедія. - М., 2002. - С. 10,  С.В.Волков. 

6. Харліцкій М., Хромов З. Російські свята, народні звичаї, традиції, обряди: Книга для читання. - М., 1996р.

 7. Снегірев І. Російські простонародні свята і забобонні обряди. - М., 1838. - Вип. 1-4.

 8. Соколова В. Весняно-річні календарні обряди росіян, українців і білорусів. - М., 1957р.

 9. Степанов Н.П. Народні свята на Святій Русі. М.: Російський раритет, 1992р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
docx
Додано
4 січня
Переглядів
262
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку