І покажем, що ми, браття, козацького роду

Тема заняття: І покажем, що ми, браття, козацького роду

Мета заняття:

освітня: активізувати знання дітей про Запорозьку Січ, козаків, їх побут, звичаї, традиції;

розвивальна: вчити дітей розуміти зміст поставленого запитання, правильно і чітко давати відповіді на кожне з них; засобами гри розвивати спритність, швидкість, сміливість, винахідливість;

виховна: залучати дітей до вивчення джерел національної історії та культури, сприяти патріотичному вихованню, осмисленню себе частинкою великого українського народу, пробуджувати національну самосвідомість.

Обладнання: картки із завданнями, картина І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану», аркуші паперу, ручки.

Використана література:

1.Апапович О. М. Розповіді про запорозьких козаків. – К.: Дніпро, 1991

2.Кащенко А.Ф. Оповідання про славне Військо Запорозьке. – К.: Веселка, 1992.

3.Мисик Ю.А. Як козаки воювали. – Дніпропетровськ, 1991

4.Мюллер Й Історична дисертація про козаків… // Всесвіт. – 1988. – №6

5.Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків: у 3 т. – К.: Наук. Думка, 1990

Тип заняття: стандартне, комбіноване.

Методи і прийоми: розповідь, бесіда.

Підготовча робота: робота в бібліотеці з довідковою літературою, конкурс малюнків «Козацька символіка», читання творів українських письменників про козаків.

План проведення заняття

І. Організаційна частина.

1.        Мотивація.

ІІ. Основна частина.

1. Оголошення теми та завдань заняття

Теоретичне викладення матеріалу. Виступ гуртківців із повідомленнями:

1.1. Козацькі бурдюги.

1.2. Козацькі клейноди.

1.3. Січова церква.

1.4. Козацький одяг.

2. Практична діяльність вихованців

2.1. Конкурс «Реставрація».

2.2. Конкурс «Мистецтвознавці».

3.      Конкурс «Пантоміма».
4.      Конкурс «Шифрограма».
5.      Конкурс ерудити.

ІІІ. Заключна частина

1.        Підсумок заняття

Хід заняття

1.                Організаційна частина.
2.                Мотивація.

Робота з малюнком. Керівник гуртка пропонує дітям розглянути малюнок, на якому зображений козак верхи на коні.

Запитання для бесіди:

Хто намальований на передньому плані картини?

Як одягнений козак?  Що він тримає в руках?

Як козаки захищали Січ? Як козаки перемагали ворогів?

Керівник гуртка: а зараз я пропоную прочитати вірш, що характеризує людину-козака, її характер.

Читання вірша:

Козаки — це вільні люди!

Козаки — безстрашні люди!

Козаки — борці за волю!

За народу кращу долю.

Козак — це людина чесна і смілива,

Найдорожча йому — Батьківщина!

Козак — слабому захисник,

Цінити побратимство звик.

ІІ. Основна частина

1. Теоретичне викладення матеріалу.

Вступне слово керівника гуртка: на сьогоднішньому занятті мова йтиме про козаків, їх побут, звичаї та традиції.

Звідки ж узялися козаки-запорожці? Уперше про козаків згадується в літописах 1492 року. Під ту пору в Україні панували багаті вельможі. Селяни (їх тоді називали «холопами») були підневільними людьми. Пан міг їх продавати, а нерідко  й  позбавляв  життя. І навіть суд не міг захистити селян, бо суддями були так само вельможі.

Багато людей, котрим несила було жити в неволі, кидали все й тікали в дикі степи за Дніпрові пороги, туди, де не було ані сіл, ані міст, ані панів. На тих землях ніхто не жив. Отож і оселялися там утеклі люди, аби бути вільними й незалежними. Але й тут часом було несолодко — нерідко поселенці страждали від набігів татар із Криму, котрі шукали в степах паші для своїх коней та свійської худоби; нерідко гинули в битвах із ворогами. Однак часто й самі нападали на татар, відбивали в них худобу, а здобич ділили поміж собою. Саме цих поселенців і стали називати «козаками», можливо, від татарського слова «кайзак», що означає «вільний чоловік», «безстрашний вояк». А запорожцями їх називали тому, що вони мешкали за порогами Дніпра.

Спершу козаки жили нарізно, а згодом почали об'єднуватися в невеликі гурти, військові загони. Вони обирали собі отаманів і жили разом на великих островах посередині бистрої Дніпрової води. Те місце називалося Січ, або Січовий Кіш, бо острів був відгороджений (відсічений) і не мав приступу. У Січі козаки зимували, відпочивали, навчалися бойового мистецтва, тренувалися, переймаючи досвід старих козаків. Для козака-запорожця батьком був Великий луг, матінкою — Січ, дружиною — шабля, а вірним товаришем — кінь. Саме так оповідають легенди та оспівують народні пісні. Запорожці не боялися смерті й понад усе цінували хоробрість, кмітливість, добре серце й, звісно ж, почуття гумору. Козак-запорожець полюбляв жартувати з ворога, із самого себе, та й з товариша не проти був покепкувати. Але були й такі речі, до яких козаки ставилися дуже серйозно. Козаки жили також і поза Січчю. Вони так само брали участь у всіх походах Війська Запорозького. Але ці козаки мали сім'ї. Вони займалися хліборобством, ремісництвом, привозили на Січ продукти та різний крам, торгували з купцями, які приїздили до Січі з різних країн і земель. А на територію Січі купцям, як і всім стороннім людям, ступати було заборонено.

Запитання для бесіди:

1. Що означає слово «козак»?

2. Хто йшов до козаків?

3. Чим ще, крім військової справи, займалися козаки?

4. Які люди служили в козацькій канцелярії?

(Виступ вихованців із повідомленнями)

Вихованець 1: Козацькі бурдюги. У давнину козаки жили на Січі в куренях. Ті, що залишили січову службу, оселялися в зимівниках, хуторах, бурдюгах.

Бурдюгами називали самотні землянки, розкидані по степу запорозьких вольностей. У них жили самотні козаки, що шукали відокремленості від бурхливого січового й хутірського життя. Бурдюги робили простими й невибагливими. У викопаній ямі ставили чотири стінки, навколо нагортали землею.

Зверху робили дах. Віконця - маленькі, засклені рябеньким склом. Усередині - лави, образи, килими, зброя. Бурдюги ніколи не замикали. Коли господар йшов у степ, то він ще й клав на стіл харчі. Мандрівник міг зайти, знайти казан із харчами, молоко чи сало. Повертався господар - зустрічав гостя, мов рідного брата.Нехитрим був інтер'єр козацького бурдюга. Проте скільки душевного тепла, гостинності випромінювала щедра козацька оселя. Бо ж дарувала вона чужим людям безкорисливе тепло і затишок.

Керівник гуртка: діти, дайте відповідь на запитання:

1. Який вигляд мали бурдюги?

2. Що говорить про щедрість і теплоту козацької душі?

Вихованець 2: Січова церква

Запорозькі козаки були глибоко віруючими людьми, вони дотримувалися християнської православної віри. Козаки споруджували за свій кошт церкви, робили великі грошові внески в її фонд, дарували дорогоцінні прикраси. Царські ворота в церкві останньої Січі були вилиті із чистого срібла, ікони горіли золотим оздобленням. Вони були писані кращими візантійськими та українськими художниками. Найбільшою святинею вважалася ікона «Покрова». Ризи священиків були ковані щирим золотом. Богослужебні книги - обкладені масивним сріблом із коштовним камінням. Вражало розкішне церковне начиння: свічники, позолочені хрести, срібні лампади, корони...

Щодня у січовій церкві відправляли богослужіння. У спеціальний синодик,  у вигляді лопатки,  вносились імена загиблих козаків. Під час богослужіння диякон зачитував по ній перед престолом імена вбитих козаків.

Храмовим святом на Запорозькій Січі було свято Покрови - 14 жовтня. Під покровом Богоматері запорожці не боялися ні ворожого вогню, ні грізної стихії, ні морської бурі.

Керівник гуртка: діти, дайте відповідь на запитання:

1.                Із чого видно, що  козаки  були  віруючими  людьми?
2.                Яке їхнє улюблене свято?

Вихованець 3: Козацькі клейноди. (Перегляд дитячих малюнків)

Клейнодами у запорозьких козаків називалися військові знаки, регалії чи атрибути влади. Вони супроводжували славних козаків у героїчних походах, на важливих радах, їх оберігали і цінували як найсвятіше, коштовний скарб.

До атрибутів влади відносилися булава, прапор (корогва), бунчук, печатка, пірначі, литаври, значки, палиці.

Булава - позолочена (срібна), часом прикрашена коштовними каменями, куля, насаджена на металеву чи дерев'яну палицю. Булаву давали кошовому отаманові (гетьману).

Прапор, хоругва чи корогва - шовкова яскраво-червона тканина із зображенням орла. По боках були постаті Спасителя та архангела Михаїла.

Бунчук - проста, помальована начорно, палиця. На її верхній кінець насаджували мідну кулю. Під неї вставляли волосся з кінського хвоста із чотирма та шістьма косами. Бо кінь був найвірнішим товаришем козака і віддавна символізував сонце, степ і волю.

Військову печатку округлої форми виготовляли зі срібла. На ній були зображені козак із шаблею, порохівницею та рушницею. На курінній печатці були зображені леви, олені, коні, місяць, зорі, луки, списи та ін.

Усі клейноди запорожці зберігали в церкві або у військовій скарбниці. їх виносили лише за наказом кошового отамана перед важливою радою.

Керівник гуртка: діти, дайте відповідь на запитання:

1. Чому козаки вважали свої клейноди великою святинею та оберігали  їх?
2.  Який вигляд мала булава, бунчук, корогва?
3.  Якою була печатка Запорозького війська?

Вихованець 4: Козацький одяг.

Буденний козацький одяг складався з жупана, черкески, барвистих шароварів, пояса, шапки, вовняної бурки. Заможні козаки, старшини носили сорочки з тонкого полотна, які вишивали шовком, сріблом або золотом. Поверх неї одягали дорогий жупан. Його підперізували золототканим перським поясом. Шапки козацької старшини були опушені дорогим хутром та прикрашені коштовним камінням. Шуби підбивали рисячим, соболевим або лисячим хутром.

Про чуби на голеній голові частіше згадується, коли йдеться про козаків. «Чубатий іде - лихо за собою веде», - казали про запорожців. Голили голови, залишаючи довгі чуби, і київські князі. Звідки взялася ця манера підстригання? Ймовірно, що і київські князі, і козаки запозичили її у тюркських народів. Так чи інакше, але «оселедець» (так ще називали чуба) став однією з найоригінальніших ознак зовні і войовничості запорожця. Ось рядки з «Літопису Малоросії» французького дипломата й історика XVIII с Жана-Бенуа Шерера: «Запорозькі козаки носять як відмінний знак на маківці голови чуб, великий, наче: пір'я. Решту голови вони голять. Вони надають такого значення цьому чубові, що коли один козак вирі в іншого, то мусить заплатити йому п'ять карбованців». Носити «оселедці» мали право лише козаки, які належним чином проявили себе в боях. «Зовсім козак, не так», - підсміювалися над новачками.

Керівник гуртка: діти, дайте відповідь на запитання:

1. Як одягалися козаки?

2. Як по-іншому називався козацький чуб?

3. Чим вважався «оселедець» для козака?

4. Чи всі козаки мали право його носити?

2. Практична діяльність вихованці.   Перерва 5-10 хв.

 Конкурс «Реставрація»

Завдання: вставити в текст пропущені слова. Розповідь про козаків

Слово «козак» означає ___________________________

Державою козаків була________________________________________________.

Запорізька Січ знаходилася на__________________________________________________.

Головним серед козаків був_________________________________________________.

У козаків були свої символи влади – клейноди: ____________________________________________________

Головним и атрибутами справжніх козаків були________________________________________________.

Найвірнішим другом козака був_________________________________________________.

Козаки були волелюбними, сміливими людьми.

 Конкурс «Мистецтвознавці». Завдання: виписати козацькі речі, що зображено на картині І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану».

 Конкурс «Пантоміма». Завдання: показати речі, що були в ужитку козаків (кінь, шаровари, булава, прапор, оселедець, курінь, куліш, чайка, тощо).

 Конкурс «Шифрограма». Завдання: користуючись ключем, розшифрувати прислів’я, про козаків.

Не хвались, ідучи в бій, а хвались, ідучи з бою.

Береженого Бог береже, а козака шабля.

Сам загибай, а братчика виручай.

Терпи, хлопче, козаком будеш.

Конкурс «Ерудити».  Завдання: із запропонованих вибрати правильну відповідь на поставлене запитання. За правильну відповідь нараховується 1 бал. Переможцем конкурсу стає той учасник, який набере найбільшу кількість балів. Додаток №1.

ІІІ. Заключна частина.  Підсумки заняття.

Визначення та нагородження переможців конкурсу «Ерудити».

Керівник гуртка: Любі діти, я дякую вам за прекрасну підготовку до заняття. Я думаю, що ви значно збагатили свої знання про життя та традиції козацтва. Наше заняття завершено, а закінчити його я хочу такими словами: Пам'ятайте: Батьківщина у нас одна!