Комунальний заклад "Смілянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат

І - ІІ ступенів Черкаської обласної ради"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«І повіє новий вогонь

з Холодного Яру»

 

Напрямок:

 Борці за незалежність України у ХХ ст.

Герої Революції Гідності та АТО

 

 

 

 

 

 

 

Етнографічний музей комунального закладу "Смілянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І - ІІ ступенів Черкаської обласної ради"

 

 

 

 

 

Учасники:

 

Царьов Ярослав  - 7 клас

 

Тищенко Віктор - 7 клас

 

Шинкаренко Валерій - 7 клас

 

Тимошенко Олександра - 7 клас

 

Онуфрієнко Олексій - 7 клас

 

Валентин Тищенко   - 6 клас

 

Зубенко Олександра   -  4 клас

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 «І повіє новий вогонь з Холодного Яру»

Маємо за честь і з великим задоволенням представляємо пошуково-дослідницький проект етнографічного музею та юних музеєзнавців.  Тему «І повіє новий вогонь з Холодного Яру» підказав нам наш унікальний експонат -  прапор з однойменним написом - чорно-білий із тризубом. Він обгорів під ворожими обстрілами у боях на Сході України під Авдіївкою. На ньому видно лише окремі букви склади, однак можна здогадатися, що там написано шевченківські рядки та гасло холодноярців «І повіє новий вогонь з Холодного Яру». Цей стяг нам привезли воїни із передової. Передали прапор школі Олександр Байда, Андрій Вовк учасники АТО, члени ГО «Військово-патріотичного об'єднання ветеранів АТО Черкаської області «Справедливість».

 

На фото: Вручення Прапора під час відкриття оновленого етнографічного музею школи-інтернату.

Ми провели дослідження і з’ясували, що прапор подарував нам у шкільний музей Михайло Дімітров. На світлині  - друг Гайдамака стоїnь із шаблею на фоні цього прапора..

 За матеріалами преси:

      «Голова громадської організації «Ветеранів АТО Черкаської області «Справедливість» Олександр Байда у етнографічний музей спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату передав прапор з Холодного Яру, якому бійці не дали зоріти від ворожих снарядів.
– У цьому чорно-білому полотнищі важко розпізнати прапор, і звичайна людина, напевно, не звернула би на нього увагу. Однак для тих, хто розуміє, це дуже цінна річ. Це – прапор з Холодного Яру. Його привіз наш земляк, який воює в Авдіївці на промзоні в підрозділі «Санта» – добровольчому українському корпусі. Їх обстріляли запалювальними снарядами, але прапор бійці дістали і не дали, щоб згорів повністю, – розповів Олександр Байда. Він разом із учасниками АТО Андрієм Вовком та Андрім Шевченком вручив юним екскурсоводам серветки-обереги, які вишиває для наших воїнів волонтер Надія Сербіненко.
Колектив школи-інтернату, зокрема юні музеєзнавці та екскурсоводи, щиро дякують бійцям за унікальні і надзвичайно цінні експонати для куточка Героїв АТО.
(Газета «Сміла» №42 (1080)  18  жовтня 2017 р.)

Холодний Яр.  Тарас Шевченко.

Уривок

Батько з сином і брат з братом
Одностайне стати
На ворога лукавого,
На лютого ляха.
За святую правду-волю
Розбойник не стане,
Не розкує закований
У ваші кайдани
Народ темний, не заріже
Лукавого сина,
Не розіб’є живе серце
За свою країну.
Ви — розбойники неситі,
Голодні ворони.
По якому правдивому,
Святому закону
І землею, всім даною,
І сердешним людом
Торгуєте? Стережіться ж,
Бо лихо вам буде,
Тяжке лихо!.. Дуріть дітей
І брата сліпого,
Дуріть себе, чужих людей,
Та не дуріть бога.
Бо в день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру.

 

Сто років тому  під час революційних подій 1917 – 1921 рр. на Черкащині розгорнулась боротьба за відновлення української державності. Її осередком став Холодний Яр. Тут повстанські загони створили власну військову організацію та під чорним прапором на одній стороні написане гасло «Воля України – або смерть», з іншого боку - «Повіє новий вогонь з Холодного Яру». Вони  мужньо вели боротьбу із німцями, денікінцями, більшовиками.

Через 100 років ми мали унікальну побачити бій, який відбувся 7

березня 1918 р. на станції імені Тараса Шевченка Тоді це була станція Бобринська. У тій битві Вільне козацтво під проводом смілянина, отамана Холодного Яру Якова Водяного розгромило 8-ї російську армію перемогли 8-ю російську армію генерала Муравйова.“ цей бій відтворили 2 лютого 2018 року у Смілі.  (на фото)

 

Відеофільми, фотографії Героїв-земляків, нащадків холодноярських

отаманів, і ось цей прапор у нашому музеї є живим свідченням тому, що нові покоління патріотів примножують справу холодноярців.

Одним із найцікавіших експонатів є рекордний за розмірами холодноярський прапор піднятий на каркас євроялинки напередодні 2014 року у Києві.. 

 

 

 

Сьогодні дух Холодного Яру присутній на Черкащині.

Черкащино, ти серце України,

в тобі вирує кров її життя.

Ти центр її – країни, що в руїні…

Тобі й творити наше майбуття.

Холодний Яр – звитяжниця козацька…

Той, хто тут був, – той Українцем став,

з непереборним серцем гайдамацьким,

йому насниться Гайдамацький став.

Герої Яру на своїх могилах

посіяли мету, яку не досягли,

і лише ми на розпростертих крилах

  добудем все, чого ще не змогли.

 

Герої Холодного Яру змагалися за Україну на смерть. Вони розуміли, що завершать цю боротьбу вже наступні покоління. Звідси і гасло "Готуй нових борців, Холодний Яре". Продовжують славні традиції холодноярців сучасні герої із полку «Азов», батальйону «Айдар», Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», батальйону ім. генерала Кульчицького та інших військових об’єднань. У цих військових підрозділах захищали Україну і наші земляки-сміляни.

Юрій Фартушний, випускник школи №2 став  добровольцем Добровольчого українського корпусу «Правий сектор, боєць 1-го резервного батальйону оперативного призначення Нацгвардії, Національної гвардії Юрія Фартушного. Нагороджений Філаретом медаллю «За жертовність і любов до України».

Про те, що служив в АТО, Юрій розповів своїй мамі на її день народження, коли повернувся.

У нашому музеї є екпозиція “Територія Гідності».  Тут бачимо

світлини  загиблих Героїв-смілян.  Назвемо їх.

Євген Войцехівський, позивний «Чех» – випускник гімназії  імені

В.Т. Сенатора, командир спецпідрозділу глибокої розвідки «Холодний Яр», боєць батальйону Айдар. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня. посмертно).  Євген Войцехівський загинув 7 липня у місті Щастя.

 

 

 

 

 

 

 

Віктор Єременко - колишній учень нашої школи, Снайпер , Служив

у Батальйоні оперативного призначення ім. Героя України генерала Сергія Кульчицького, помер від поранень 11 вересня 2014 р.

Михайло Дімітров, позивний «друг Гайдамака» – випускник школи №1

та коледжу харчових технологій.  воював у лавах добровольчого українського корпусу “Правий сектор”, Національної гвардії, Обороняв Донецький аеропорт характерник, холодноярець. Помер від поранення 17 січня цього року.

 

На фото праворуч бачимо обпалений в боях прапор. Він дуже

схожий на наш. Бережімо цей безцінний подарунок  Героїв, цю реліквію і святиню.

Дух холодного Яру живе в серцях і вчинках борців за волю України різних

поколінь. Відзнакою «Холодний Яр» народжена Марія Вівчарик.

На фото Марія Вівчарик із молодим другом Гайдамакою – Михайлом Дімітровим. У своїх спогадах про нього, 92-літня Марія Степанівна розповіла, що друг Гайдамака найбільше любив Холодний Яр. (Див. Додаток). Вони померла рівно через місяць після його загибелі.

Жінка-легенда, жінка-епоха. Вона залишила нам приклад незламного патріотизму сили духу. Марії Степанівні було 92 роки З нею Сміла прощалася перед Днем пам’яті Герої Небесної сотні.. Смілянка Марія Степанівна Вівчарик - колишня станична ОУН-УПА, яка відбула 10 років у неволі радянського концтабру - МІНЛАГу в Інті Республіки Комі. В УПА отримала псевдо "Скеля"... Нагороджена відзнакою "Холодний Яр". Згадуючи слова Марії Степанівни про те, що відбувалося декілька десятиліть тому, розумію: досі триває та сама війна, з тим самим ворогом, у якого нікуди не поділася люта ненависть до українського прагнення Незалежності.

            Слава полеглим, перемога - живим!

Ці люди йдуть у бій під прапорами Холодного Яру та своїх бойових частині, продовжуючи холодноярську традицію лицарського служіння Батьківщини.

Я поклоняюсь пам’яті героїв –

твоїх синів, що згинули в борні.

Їх дух звитяжний і мій дух потроїв –

нелюдській владі тричі моє НІ..!!! 

Холодний Яр, збирай бійців до себе…

Холодний Яр, республікою будь...!

Нові герої зійдуться до тебе –

своїх традицій славних не забудь..!

 

Упевнені, що про цих людей та їх побратимів історики та 

письменники напишуть книги, а режисери й оператори створять фільми. У Смілі у 2016 році було перейменовано 122 вулиці. І в їх числі тепер:

- Вулиця Московська перейменована на провулок Якова Водяного, на його честь названо віковий дуб на станції ім. Тараса Шевченка.

Довідка: Яків Михайлович Водяний (1886-1940) народився в м. Сміла

Черкаського повіту Київської губернії. Український політичний, військовий і громадський діяч, драматург, підприємець; смілянський полковник Вільного козацтва (з жовтня 1917), повстанський отаман (1921). З середини 1917 – один з організаторів Вільного козацтва. Делегат Першого з’їзду Вільного козацтва в Чигирині. Черкаський полковий отаман. У січні – березні 1918 р. смілянські вільні козаки під його керівництвом беруть участь у боях проти російського війська, що поверталось з Західного фронту до Росії. Особливо успішна операція Вільного козацтва, зокрема і смілянського, була проти 8-ї російської армії в районі ст. Бобринська. Вів боротьбу з більшовицькими військами, виступав проти радянської окупації України. Заочно засуджений ЧК до розстрілу (1919). Під час окупації радянськими військам Західної України 27 вересня 1939 р. був заарештований органами НКВД. Військовий трибунал Київського особливого військового округу засудив Водяного до розстрілу. 10 травня 1940 – страчений у Києві. 1948 року посмертно нагороджено Хрестом Симона Петлюри.
- Вулиця Кронштадтська перейменована на вулицю Горліса-Горського
                   Довідка: Юрій Горліс-Горський – творчий псевдонім Юрія Юрійовича Городянина-Лісовського (1898-1946) – український військовий і громадський діяч, письменник, старшина Армії УНР. В роки Національної революції – хорунжий Богданівського полку Запорізької дивізії Армії УНР, до якої вступив у віці 20 років. На початку лютого 1920 р., під час Зимового походу, коли Запорізька дивізія перебувала в околицях Холодного Яру, Юрій занедужав і був змушений лишитися на лікування в Мотронинському монастирі. Обравши прізвисько Залізняк, Лісовський прийняв призначення осавулом 1-го куреня полку гайдамаків, ставши одним з найближчих помічників курінного Івана Петренка та Головного отамана Василя Чучупаки
Автор прозових творів «Отаман Хмара» (1934), «Червоний чортополох» (1935), «Холодний Яр» (1937), «Ave Dictator» (1941), спогадів «Між живими трупами», що вважаються втраченими.
9 жовтня 2010 р. в селі Мельники Чигиринського району відкрито пам’ятник Юрію Горлісу-Горського.

- Вулиця Гайдара перейменована на вулицю Євгенія Войцехівського  (провулок Гайдара – на провулок Євгенія Войцехівського)

Довідка: Євгеній Войцехівський - командир підрозділу «Холодний Яр». проживав у Смілі.   , випускник Смілянської гімназії 1996 року. В армії служив десантником, виконував миротворчу місію в колишній Югославії, тож добре знав, що таке війна. Коли виникла необхідність захищати власну Батьківщину, очолив підрозділ «Холодний Яр» батальйону «Айдар» у зоні АТО. Брав на себе найважчі завдання. Вороги знали його як Чеха (козацьке прізвисько Євгенія). Йшли перемовини про його обмін на Надію Савченко, але він загинув через зраду і підступність ворогів. Близько 5-ї години ранку 7 липня 2014 року бойовики-сепаратисти скоїли збройний напад на комендатуру м. Щастя на Луганщині. Під час перестрiлки геройськи загинув Євгеній Войцехівський.

- Вулицю 60-річчя СРСР перейменовано

на вулицю Героїв Холодноярців.

В моєму місті – вулиці найкращі,

Чудові люди всюди тут живуть.

В бою – відважні, в праці – роботящі,

Недаром місто Смілою зовуть.

Так писав Василь Гирич, смілянський журналіст автор нарису «Хрещення з Холодного Яру».. (Див. Додатки ) 

Наші земляки не були осторонь героїчних подій, і саме про людей,

які уже в історії, бо віддали найдорожче – своє життя за нашу свободу вибору, про тих, хто захищав зі зброєю в руках цей вибір, і про тих, хто не стомлюється допомагати нашим захисникам, книга “Сміливі зі Сміли”. із циклу «Бібліотека газети “Сміла” . У ній зібрано документальні свідчення історичних подій останніх років, починаючи від Майдану і до сьогодення. Герої цієї книги побували у нашій школі. Це - Ігор Ільченко, Сергій Книш, Оксана Чеша. Відбулася зустріч «Зі сторінок книги до дітей». Представила бійців голова Смілянської міськрайонної  організації Національної Спілки журналістів, заступник головного редактора газети «Сміла» і один з упорядників книги Юлія Харченко,  Книга «Сміливі зі Сміли» лауреат обласної краєзнавчої премії ім. Михайла Максимовича за 2017 рік.

Ми  маємо за честь зберігати у школі прапори, які тримали у своїх руках Герої. Ми пишаємося тим, що бійці написали нам побажання. Нехай кожне слово Героїв, їх мрії і сподівання збудуться.

 

 

Ми пишемо історію землі,

Своєї незалежної країни,

Ми – громадяни, хай і ще й малі.

Держава наша – вільна Україна.

З часів далеких відгомін іде

Про прадідів відвагу, мужність, славу.

Наш прапор житнім золотом цвіте;

Він – символ незалежної держави.

 

Пам’ятаймо, що саме з Холодного Яру пішло гасло

"Слава Україні! Героям слава!".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використані джерела:

 

 

1. Горліс-Горський Ю.,. Холодний Яр-1996..- 400с.,

2. Гирич Василь, На березі бурхливої ріки, - 2008.- 260с.

3. Сміла: край притясминський. Збірка краєзнавчих матеріалів. – 2017

4. Сміла: крізь минуле вдивляємося в майбутнє. Збірка краєзнавчих матеріалів, 280 с. - Сміла,  КППП «Тясмин», 2015 р.
5.Сміливі зі Сміли – Сміли, - 248 с. 2017 р.

6 .Газета «Сміла» №42 (1080)  18  жовтня 2017 р.
7. Газета «Сміла» №9 (1102) 28  лютого 2018 р.
8. Інтернет-представництво Білозірської ОТГ

9. http://kam.inf.ua/?p=8512

10. http://procherk.info/news/7-cherkassy/32890-lishe-na-den-narodzhennja-    materi-10. smiljanskij-boets-rozpoviv-yij-de-vin-buv

11. Відеоматеріали Смілянської телестудії «Тясмин»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

 

Найбільше він любив Холодний Яр

МихайлоДімітров за життя був досить сором’язливою людиною.

Непоступливим ставав лише тоді, коли хтось говорив зле про Україну. Україна понад усе! – це про нього, це його гасло. Тож пішов на Майдан одним із перших, а з Майдану – на фронт. Теж один із перших, у складі батальйону ім. Кульчицького, який і поклав початок добровольчому руху в Україні. Воював від початку війни і до 17 січня 2018 року. Того дня під Авдіївкою його – вправного мінометника – смертельно поранила ворожа міна. Ще один козак зросив рідну землю своєю кров’ю…
     Михайло – працьовитий, уважний, відповідальний! Ніколи і спиртного не пив. Не мав часу і бажання на дурну розвагу. Він марив Україною, її історією, Холодноярщиною. Усе шукав Істину. І коли хтось не знав про Холодний Яр, а особливо коли і знати особливо не хотів, він ставав похмурий. У нього в полку «Азов» і позивний був «Хмара».
Коли полк «Азов» зняли з фронту, він не пішов з ним у тил. Залишився на передовій, хоч за це ледь не потрапив під трибунал. Дімітров повернувся до «Правого сектору», з яким і починав війну. Грошей, як доброволець, не отримував. Та цим не переймавя. Знав, коли щось буде треба, побратими допоможуть. «Він хотів піти у кращий світ у бою. Це був його вибір», – говорили під час прощання побратими Михайла. Виникла думка добиватися присвоєння смілянину звання Героя України. …Його опорний мінометний пункт мав власну назву – «Холодний Яр» і стояв попереду того, що на фронті називають «передком». Не здивуюся, якщо для його знищення бойовики розробили цілу операцію… В останню путь Воїна проводжали з центрального Майдану Слави. Це вже другий смілянин, який удостоївся такої честі. Першим був Євген Войцехівський (позивний «Чех»). …Поховали Дімітрова під звуки салюту у селі Костянтинівці, де спочиває мати Козака… (Автор тексту і фото Олександр Вівчарик)
 Андрій Вовк -  випускник школи №1. В числі перших він пішов воювати із російськими агресорами, розвідник. Брав участь в боях під Ізварине, Гранітне, пережив російський полон.У складі військового підрозділу 72-ї ОМБр обороняючи блок-пост під Новотроїцьким потрапив під розрив 120-мм міни. Два його товариші загинули, один помер від втрати крові, Андрія вдалося врятувати. За відважну охорону української землі та з нагоди світлого свята Воскресіння Христового учасник бойових дій в зоні АТО Андрій Вовк нагороджений відзнакою української автокефальної православної церкви Київської патріархії орденом Спасителя Ісуса Христа за підписом предстоятеля української автокефальної православної церкви Блаженнішого митрополита Київського і всієї України.

Гирич Василь Павлович народився 1 вересня 1937 року в селі

Жаботин Кам’янського району Черкаської області в сім’ї колгоспників. Із 1967 року – на журналістській роботі. Більше тридцяти років працював у редакціях газет Кам’янки та Сміли. Окремими виданнями вийшли у світ історико-краєзнавчий нарис «Через круті схили», поеми «Гора з горою сходиться», «Дорога в Міжгір’я», історико-документальна повість «Трагедія загадкового сотника», присвячені минувшині його малої батьківщини та історії древнього Смілянського краю, у тому числі Холодному Яру. Член Національної спілки журналістів України. Удостоєний премії «Прометей» НСЖУ за книгу «На березі бурхливої ріки», що побачила світ 2012 року. Помер 29 січня 2016 року.

 

 

 

 

 

 

 

 

Олександр Байда, Андрый Вовк вручають обпалений у оях прапор

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реконструкція історичного бою на ст.. ім.. Тараса Шевченка, 1918-2018