Ігри - засіб підвищення якості навчання

Ігри – засіб підвищення якості навчання

                                                                     Вчитель початкових класів

                                                                     СЗОШ І – ІІІ ступенів № 3

                                                                     імені В. О. Нижниченка

                                                                     з поглибленим вивченням   

                                                                     предметів суспільно –

                                                                     гуманітарного циклу

                                                                     Горішньоплавнівської

                                                                     міської ради

                                                                     Полтавської області

                                                                     Петровська Л. А.

2018 р.

   Працюючи вчителем початкових класів, маючи 36 – річний стаж роботи, я зрозуміла, що жодна дитина  на початковому етапі навчання не  в змозі досягти значних успіхів без допомоги дорослих. Багатьох корисних і потрібних навичок можна набути тільки завдяки додатковій роботі, спільній праці:

• вчитель
• учень
• батьки

   Працюючи зі своїми учнями я намагаюся використовувати матеріал, який допомагає у подорожі лабіринтами пам’яті й уваги.

   Від чого залежить гарна пам’ять і гостра увага? Як встановити «стартові показники» дитини? Як подолати підступну неуважність і забутливість? Як допомогти дитині легше й швидше навчитися писати, розв’язувати математичні завдання й вправи, вивчити таблицю множення, заучувати напам’ять?

   І я прийшла до висновку, що творчі завдання  передбачають розвиток найрізноманітніших типів і видів уваги й пам’яті, подолання неуважності, вироблення звичок.

    Намагаюся вчити дітлахів перетворювати не переробні, на перший погляд, труднощі й перешкоди на найвірніших спільників.

   Думаю, що це у майбутньому їм допоможе успішно закінчити школу, перетворити екзаменаційну пору з виснажливого випробування на творчий і цікавий період підведення підсумків, а це так важливо для майбутніх студентів!

   Уважність, зібраність, точність, акуратність, пунктуальність – ці й багать інших важливих якостей здобуваються в процесі роботи над розвитком пам’яті й уваги.

*Від чого залежить  гарна увага;

* яким чином можна стати уважним на повну потужність у    потрібний момент;

* що гальмує роботу уваги.

   Основою спостережень найчастіше були звичайні дії й повсякденні ситуації: важливо бути уважним не тільки на уроках, але й у повсякденному житті, й добре запам’ятовувати не тільки граматичні правила, вірші, але й телефонні номери, обличчя знайомих..

    Основний інструмент у дослідах – годинник із секундною стрілкою.

Дослідження уваги

    Відновлення в пам’яті якнайбільше подробиць, що найперше привернуло увагу.

• Якщо всі спогади уривчасті, нечіткі й у пам’яті не збереглося жодних яскравих моментів, швидше за все, у той момент увага була не сконцентрована;
• якщо вражень небагато, але вони дуже детальні, концентрація уваги була високою, правда , може виявитися, що вона пішла трохи «не за тією адресою».

Основні властивості уваги:

1. Сконцентрованість.
2. Обсяг.
3. Здатність до розподілення.
4. Здатність до переключення.
5. Стійкість.
6. Спостережливість.

1)  Сконцентрованість

• Протягом кількох секунд уважно розглянути малюнок:

• Прибрати зображення й спробувати назвати всі літери, які запам’ятались.
• Якщо вдасться, скласти з літер, що запам’ятались, яке – небудь слово.
• Наприкінці перелічити геометричні фігури, у які була записана кожна з літер.

............................................................................................................................................

• Перелічити спочатку всі літери, а потім геометричні фігури  у які вони вписані.

Зосередження уваги – це не зупинення думок в одній точці, а їхній рух в одному напрямку.

***

• Серед зображених фігур якнайшвидше (за 2 хв.) знайти абсолютно однакові .

 – Під час виконання цього завдання вирішальну роль відіграватиме не тільки увага, але й зорова пам’ять.

     Якщо дитині вдалось впоратись із завданням за 2 хв. або швидше, це свідчить, про високу інтенсивність уваги і гарну зорову пам’ять.

***

2)   Обсяг

–   Визначити , не рухаючись, зі скількох маленьких кружечків складається великий.

     Результат може вважатися добрим, якщо помилка – не більше ніж 2 – 3 кружечки.

     Якщо розбіжність становить 6 – 8, то потрібно працювати над збільшенням обсягу уваги.

***

3)  Здатність до розподілення

–   Взяти в обидві руки по олівцю й спробувати малювати одночасно: лівою рукою – кола, а правою – трикутники (або навпаки).

   Намагатися якомога чіткіше зображати геометричні фігури.

***

Легше розподіляти увагу між дуже схожими діями, які можна виконувати навіть із закритими очима.

4)    Здатність до переключення

–    Щоб навчитися переключати увагу потрібно  числа в лівому стовпчику скласти, а в правому – перемножити між собою. Приклади треба розв’язувати, чергуючи їх по одному з кожного  стовпчика (додавання, множення, додавання, ….Обов’язково зафіксувати час на виконання завдання.

Оцінка результатів:

Кожна помилка додає до витраченого часу 5 штрафних секунд.

Якщо загальний час, витрачений на виконання завдання, не перевищує 2 – х хвилин, то це відмінний результат.

   33 =    33 = 

   34 =    34 =

   63 =    63 =

   55 =     55 =

   42 =      42 =

   46 =     46 =

   74 =    74 =

***

5) Стійкість

–   Найголовніший ворог стійкості уваги – дії, позбавлені глибини й зацікавленості.

• Зображення зрізаної піраміди, якщо подивитися з боку зрізаної вершини протягом більш тривалого часу, дає можливість переконатися в тому, що зрізана основа то виступає уперед, то відступає назад.

***

6. Спостережливість

• Описати татів годинник і яку – небудь чашечку якнайдетальніше.

Відзначити, скільки особливостей вдалося виділити в кожному з предметів.

Пізнання повинне починатися із простих і добре знайомих, звичних речей.

Тест «Наскільки ти спостережливий»

1.   Якщо ти приходиш в гості до однокласників, то ти звертаєш увагу:

а) на розташування меблів; (3)

б) на точне розташування предметів; (10)

в) розглядаєш, що висить на стінах. (5)

2.   Зустрічаючись із знайомими, ти:

а) дивишся їй тільки в обличчя; (5)

б) непомітно оглядаєш її від голови до ніг; (10)

в) звертаєш увагу лише на окремі деталі обличчя (очі, губи, ніс,…) (3)

3.   Що ти запам’ятовуєш у побаченому пейзажі в першу чергу?

а) кольори; (10)

б) небо; (5)

в) почуття радості або суму, що навіює цей пейзаж. (3)

4.   Прокинувшись уранці, ти:

а)думаєш про те, що треба буде зробити сьогодні; (10)

б) згадуєш, що тобі снилося; (3)

в) обмірковуєш події вчорашнього дня. (5)

5.   Сідаючи у автобус, ти:

а)відразу ж проходиш уперед або займаєш вільне місце, ні на кого не дивлячись; (3)

б) розглядаєш тих, хто стоїть поруч; (5)

в) обмінюєшся кількома репліками з тими, хто знаходиться поруч з тобою… (10)

6.   На вулиці ти:

а) спостерігаєш за транспортом; (5)

б) розглядаєш будівлі, вітрини; (3)

в) спостерігаєш за перехожими. (10)

7.   Коли ти дивишся на вітрину, то:

а) цікавишся лише тим, що може статися у пригоді; (3)

б) дивишся й на те, що в цей час не потрібно; (5)

в) уважно розглядаєш кожен предмет. (10)

8.   Якщо дома щось потрібно знайти, ти:

а) пригадуєш де ти міг залишити цей предмет; (10)

б) шукає по всій квартирі; (5)

в) просиш інших допомогти.(3)

9.   Розглядаючи  фото з дитячого садочка, ти:

а)хвилюєшся; (5)

б) смієшся; (3)

в) намагаєшся згадати й впізнати всіх, хто на фотокартці. (10)

10.  Уяви, що тобі пропонують зіграти  в зіграти в яку – небудь незнайому гру, правил якої ти не знаєш:

а) намагаєшся навчитися в неї грати; (10)

б) після першої невдачі відмовляєшся грати; (5)

в0 взагалі не граєш. (3)

11.  У зоряну ніч:

а) намагаєшся знайти знайомі сузір’я; (10)

б) просто дивишся на небо; (5)

в) взагалі не дивишся на небо. (3)

12.  Читаючи книгу, ти:

а) позначаєш олівцем те місце, до якого дійшов; (10)

б) залишаєш закладку; (3)

в) запам’ятовуєш сторінку. (3)

13.  Тобі довелося чекати знайомого. Марнуючи час ти:

а) уважно спостерігаєш за тим, хто поруч з тобою; (10)

б) що – небудь читаєш; (5)

в) про щось думаєш або просто мрієш. (3)

14.  Про своїх сусідів ти пам’ятаєш:

а) їхнє ім’я та по батькові; (10)

б) їхню зовнішність або породу їхнього собаки; (3)

в) ні те, ні інше. (5)

15.  Побачивши сервірований стіл, ти:

а) захоплюєшся сервіровкою; (3)

б) перевіряєш наявність всіх столових приборів; (10)

в) дивишся чи всі стільці стоять як треба. (5)

Результати: Від 150 до 100 балів – ти дуже спостережливий, вмієш аналізувати самого себе й свої вчинки. Рідко помиляєшся, оцінюючи інших. Від 99 до 75 балів – у тебе розвинена спостережливість, іноді не довіряєш своїм спостереженням. Від 74 до 45 балів – тебе занадто цікавить те, що ховається за зовнішністю, манерою поведінки інших. Менше 45 балів – тебе зовсім не цікавить зовнішня суть предметів, явиш або оточуючих. Тобі поки що не вдається проаналізувати навіть власні вчинки.

Розумне спостереження – найважче з мистецтв.

Процеси в пам’яті

• Сприйняття

Об’єднати прислів’я у значеннєві групи:

Семеро одну соломинку підіймають.

Вовка боятися – в ліс не ходити.

Робота  не вовк – до лісу не втече.

Скорий поспіх – людям насміх.

Сміливість міста бере.

Семеро одного не чекають.

Чия відвага – того й перемога.

Сім разів відміряй – один відріж.

Вправа для самостійних тренувань:

Спробувати якомога повніше розглянути й відчути у своїй уяві предмети: м’яч, лев, горіх, букет, ножиці, вишня, картоплина (бачу, чую, торкаю, відчуваю смак, відчуваю запах)…

• Чим більше аналізаторів використовується, тим інтенсивнішим  і повнішим буде сприйняття ( у цьому один із секретів гарної пам’яті).
• Чим глибше зацікавлення, тим більш об’ємним і повноцінним буде сприйняття.

• Збереження / забування

Вправа:

Постаратися запам’ятати такі чотиризначні числа: 1254, 3254, 4365, 5476. Після того, як ці числа запам’ятались, зайнятись якоюсь справою протягом години. Потім пригадати числа.

• Забувати треба так, щоб потім можна було згадати. У пам’яті повинен залишитися код до інформації, що відправляється на тимчасове зберігання.
• Не потрібно запам’ятовувати  інформацію, від якої не вимагається бути постійно готовою до використання. Це призведе до витискання й забування дійсно потрібних знань.

• Короткочасна пам’ять

Вправа:

Протягом 20 секунд уважно дивитися на малюнок, намагаючись запам’ятати якомога більше з намальованого. Після закінчення відведеного часу затулити малюнок і спробувати записати й зобразити все, що вдалося запам’ятати.

Результати: гарний показник – 5 і більше балів.

1бал – 2 фігури, 2 бали – 3 фігури, 3 бали – 4 фігури, 4 бали – 5 фігур, 5 балів – 6 ф., 6 б. – 7 – 9 фігур, 7б. – 10 – 12 фігур, 8б. – 13 – 14 фігур,9 б. – 15 – 16 фігур.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

***

Вправа для  визначення обсягу  і короткочасної  пам’яті

• За 3 хв. запам’ятати складну геометричну фігуру. Затулити малюнок  і спробувати його відтворити.

Оцінка результату:

Фігура складається з 18 елементів, оцінка за кожен правильно відтворений  елемент – 2 бали. Максимальна кількість балів – 36. Час, витрачений на відтворення малюнка не повинен перевищувати 12 – 15 хвилин.

Спостережливість і пам’ять ідуть поруч.

Ігри та завдання

Розвиток концентрації уваги

***

1. Без допомоги указки встановити з якими цифрами з’єднані літери.

(Тренування зорової концентрації)

А           Б               В        Г         Д              Е        Є                 Ж                     З

*             *               *         *          *              *        *                  *                       *

*              *              *          *                *                *         *                 *               *

1               2              3         4                5               6          7                  8               9

–   Простежити очима кожну з ліній від початку до кінця і біля букви поставити порядковий номер.

***

2. Не допомагаючи олівцем , якомога швидше порахувати подумки скільки на малюнку трикутників, квадратиків, ліній….

–   Можна рахувати по 2 – 3 групи однорідних предметів за один захід.

В один день перерахувати одні групи фігур, в інший – інші.

Можна перераховувати фігури тільки одного кольору.

       Коли малюнки починають відшукуватися ніби «самі собою», тобто майже без зуcиль, це означає, що ця величезна таблиця запам’яталась.

        Таким чином вийшла розминка «два в одному»: і увагу потренували, і мимовільне запам’ятовування підключили.

……………………………………………………………………………………..

Розвиток обсягу уваги

(індивідуально)

1.   З якої кількості трикутників складається великий трикутник? Відповідь дати відразу, не підраховуючи, а потім перевірити.

……………………………………………………………………………………..

2.   Вправи з монетами

Розкласти на столі 8 – 10 монет, подивитися 15 – 20 секунд, відвернувшись, визначити, яку суму вони складають загалом.

3.   У таблиці у довільному порядку наведені числа від 101 до 136. Числа необхідно знаходити у порядку зростання від 101 до 136. Під кожним знайденим числом ставити крапку

Обсяг уваги розрахувати за формулою:

                                      В = 648/t

В – обсяг уваги

t – час роботи (у секундах)

Результат у 6 одиниць – високий,

                      4 – 5 – середній,

                      менше 4 – низький.

4.   У таблиці числа від 1 до  40. Знайти пропущені числа й записати їх окремо, зафіксувати час, витрачений на виконання завдання.

14         5       31       27      37    

40         34     23         1      20 

19         16     32        13      33

30          6       8          25      9

12          26     36        28     39

      За кожну помилку (пропущене число) – штраф у 20 секунд. Сума  «штрафних» секунд додається до витраченого часу. Якщо в підсумку виходить не більше 3 хвилин, то це чудовий результат.

565.    у таблиці числа від 1 до 25.

 5                14              12                 23                  2

16               25               7                  24                 13   

11                3               20                  4                  21

 8                 10             19                  22                  1

21                15               9                  17                  6

 9                  5              11                  23                 15

14                25             24                    1                  13

 3                 21              17                  19                   4

18                12                7                  16                  22

 8                 15                2                   10                 18

Завдання перше: Якнайшвидше знайти в кожній таблиці числа в порядку зростання.

Завдання друге: Якнайшвидше знайти в кожній таблиці числа в порядку зменшення.

Завдання третє: По черзі показати числа з одного стовпчика  - у порядку зростання, з другого – у зворотному порядку.

   Якщо не вдається виконати завдання з першого разу, тренування й концентрація  уваги допоможуть в подальшому впоратися із завданнями.

5.   Визначити на око довжину ( у сантиметрах) кожного відрізка.

6.   Ведучий підбирає фразу у 15, 14, 13, 12, 11, 10, 9, 8, 7, 6, 5 слів. Спочатку вимовляється найдовша фраза. Хто зможе її повторити, той – переможець. Так визначаються ті, кому  вдається вибороти – 2, 3 місце.

Чому необхідно паралельно розвивати

пам’ять і увагу?

                                                Геній – це безустанна увага.

                                                                               Ж. Кюв’є

   Більша частина того, що ми бачимо та відчуваємо, майже відразу ж забувається, тому що ми ставимося до цього з незначним рівнем уваги. Говорять, що слабка пам’ять – це слабка увага, а звички поверхневого, але постійного спостереження – двійник пам’яті.

   Увага відіграє важливу роль у відборі й переробці нової інформації, перш ніж вона відправиться в архів пам’яті. Наприклад, під час читання ми сприймаємо зорові стимули (надруковані літери); одночасно надходить повідомлення від дотикального каналу (ми на чомусь сидимо, торкаємося книги, тримаємо в руках олівець, …), крім того, до слуху доноситься шум  транспорту, цокання годинника, чиясь розмова… . Деяка інформація для нас важлива, інша – ні.

   Вибірковість уваги допомагає нам налаштуватися на потрібну інформацію (ТАКСТ КНИГИ) і відкинути все інше (сторонній шум, сенсорні відчуття, розмови,…). у результаті ретельного відбору пам’ять поповнюється потрібною інформацією. Отже, увага – «поводир», вказівок якого дотримується наша пам’ять.

Пам’ять завжди йде за увагою.

   Всі невдачі, які ми звикли «звертати» на погану пам’ять, найчастіше  є недоліками уваги: невміння зосередитися, вчасно переключитися, невміння розглядати і спостерігати, … .

Від чого залежить увага

(основні властивості уваги)

   «Запуск» уваги завжди означає зв’язок свідомості з яким – небудь об’єктом і зосередженість на ньому. чим би ми не займались, ми обов’язково «включаємо»свою увагу. Якщо людина неуважна, на неї чекає безліч невдач.

   Увага повністю відключається, коли ми спимо, але коли не спимо, вона задіяна постійно. І якщо говорять про відсутність уваги, мають на увазі  відсутність уваги до конкретного предмета, явища тощо.

   Увага – багатовимірне психологічне явище, її рівень залежить від злагодженості роботи всіх її складових: сконцентрованості, стійкості, обсягу, переключуваності й розподілюваності. Якщо хоч  одна  з властивостей уваги ослаблена – це неминуче позначиться й на працездатності дитини, на її шкільних успіхах.

   Головною властивістю уваги психологи називають сконцентрованість –це конкретна спрямованість уваги, уміння вихоплювати з маси об’єктів тільки один, сприймати інформацію тільки з одного джерела. Необхідно вчитися налаштовуватися на найважливіше джерело інформації, «фільтруючи» все непотрібне. Відбір істотної й відкидання несуттєвої інформації і є основою концентрації.

Концентрація уваги – це зосередженість на певному об’єкті або боці дійсності.

Інтенсивність уваги – ступінь сконцентрованості уваги на тому чи іншому об’єкті.

Обсяг уваги – здатність запам’ятати певну кількість об’єктів за короткий проміжок часу. Гарний обсяг полягає в умінні охопити єдиним поглядом  і визначити певну кількість предметів.

   Обсяг уваги є мінливою величиною, бо залежить від зв’язності інформації, на якій зосереджується увага та від уміння осмислено пов’язати й структурувати матеріал.

   З обсягом уваги тісно пов’язана і її розподілюваність.

   Розподілюваність уваги залежить від таких умов:

• наскільки пов’язані один з одним різні об’єкти;
• наскільки доведені до автоматизму ті дії, між якими повинна розподілятися увага.

Розподілюваність уваги дає можливість робити одночасно кілька дій або стежити за кількома незалежними процесами, не випускаючи жодного з них із поля зору. Розподіл  уваги відбувається легше  всього між подібними діями, виконання яких доведене до автоматизму (часткового або повного).

Розподілюваність уваги – розширення поля уваги, що дає можливість розподілити увагу між кількома різнорідними об’єктами.

Переключуваність уваги – здатність швидко виходити з одного потоку інформації й включатися у новий відповідно до умов, які змінилися. Здатність до переключення означає гнучкість уваги, тобто свідоме  й осмислене переміщення уваги з одного предмета на інший, уміння швидко орієнтуватися в ситуації й відразу ж оцінити, що змінилося. Переключуваність уваги залежить від особливостей темпераменту, від характеру занять: чим цікава попередня й менш цікава наступна діяльність, тим важче переключатись.

 Переключуваність уваги – свідоме й осмислене переміщення уваги з одного предмета на інший, здатність швидко виходити з одного потоку інформації й включатися у новий  відповідно  до навколишніх змін.

Неуважність –  погана переключуваність уваги, нерідко супроводжує  високу зібраність і зосередженість.

Стійкість уваги

   Стійкість уваги визначається тривалістю часу, протягом якого вдається залишитися зосередженим. Дослідження показують, що увага піддається періодичним мимовільним коливанням. Періоди коливань, як правило, дорівнюють 2 – 3 секундам і сягають максимум 12 секунд. Наприклад, якщо вслухатися в цокання годинника, то буде здаватися, що цокання то наближається, то віддаляється.

   Якби наша увага безупинно піддавалася коливанням, ніяка розумова робота взагалі не була б можлива. Але, виявляється, що саме включення розумової діяльності, що охоплює нові сторони якого-небудь предмета або явища, робить увагу стійкою.

   Можливість виявити в предметі нові сторони й зв’язки – запорука стійкості уваги.

   Увага стає стійкою, коли ми включаємося у процес  розв’язання певних завдань. Для того , щоб увага до якого-небудь предмета постійно підтримувалася, предмет повинен на очах розвиватися, виявляти свій новий зміст. Лише зміст, який змінюється й оновлюється, здатний підтримувати увагу. Одноманітність притупляє увагу, монотонність гасить її.

   Таким чином, об’єднання різноманітного матеріалу в більш-менш струнку систему, збудовану навколо одного центру, є основою стійкої уваги (а разом з тим, і розвитку логічного мислення).

Стійкість уваги залежить від таких моментів:

• особливостей матеріалу;
• рівня важкості матеріалу;
• ступеня зрозумілості матеріалу;
• ступеня інтересу суб’єкта до цього матеріалу;
• індивідуальних особливостей особистості (здатності за допомогою свідомого вольового зусилля втримати свою увагу).

   Наприклад, Іринка вчиться в музичній школі, запросила на концерт, у якому вона буде брати участь, однокласників і свою маму. Починається концерт. Глядачі в залі притихли. Ведучий виголошує учасників концерту, усі сидять, затамувавши подих виходить перший виконавець, другий, третій… Однокласники Іринки починають трохи відволікатися, переговорюватися між собою. Коли наступає черга Іри, діти затихають,  Дмитрик Карацюба впізнає одну із виконаних п’єс (також вивчав у музичній школі). Після виступу дівчинки діти знову шумлять й переговорюються, тим самим викликають невдоволення оточуючих. Чому поводження дітей було таким?

   Їхня увага залишалася стійкою, поки зберігалася новизна вражень; відносно стійкий період спостерігався також під час виступу однокласниці (бо з’явився інтерес, було цікаво побачити знайомого в незвичайній ситуації, до того ж Іринка виконувала знайомі п’єси). В інші періоди  перебування на концерті увага дітей була нестійкою, тому що без належної звички уважно прослухати цілий концерт класичної музики (важкий, малознайомий матеріал), мабуть, не вдається нікому. Але бали іти, це і Карина Чорнобай, і Тетянка Олійник, Афоніна Даша, Маринчук Артур, вони вміють витримувати увагу вольовим зусиллям, навіть якщо хочеться позіхнути або з’їсти цукерку.

     Стійкою нашу увагу робить розумова активність, залучення до різного роду завдань.

Стійкість уваги – визначається тривалістю  часу, протягом якого ВДАЄТЬСЯ ЗБЕРІГАТИ ЗОСЕРЕДЖЕНІСТЬ.

Отже, добре розвинена увага – це:

• увага із широким обсягом;
• увага, що добре розподіляється;
• увага, що швидко переключається між 2 – 3 видами діяльності;
• увага із досить високою інтенсивністю;
• увага, стійка до зовнішніх подразників.

   Свідченнями добре розвиненої уваги є спостережливість, уміння помічати безліч незначних деталей, швидко виділяти очевидні закономірності, порівнювати й зіставляти між собою предмети із різними ступенями подібності.

   Увага, добра в одному відношенні, може бути не настільки досконалою в іншому. Наприклад, висока концентрація уваги може поєднуватися зі слабкою переключуваністю. Можна зробити висновок: коли щось погано, це не означає, що погано все.

    Головна перешкода для навчання в 6 – 7 річному віці – ясно виражена здатність відволікатися. У міру того, як буде рости й розширюватися коло інтересів дитини ( від гри – до пізнання й навчання ), його увага (мимовільна і довільна) так само буде посилено розвиватися.

    Розвиток обсягу уваги перебуває в найтіснішому зв’язку із загальним розумовим розвитком дитини. Увага спочатку спирається на емоційний зміст і лише  потім починає переключатися на розумові зв’язки.

   Серед особливостей уваги дітей 6 – 7 років психологи відзначають мимовільність, легку переключуваність і відволікання. Увага має вузький обсяг й слабку розподілюваність.

   Важливо сприяти розвитку довільної уваги.

Мимовільна увага – форма уваги, застосована винятково на емоційній привабливості; не потребує певного вольового зусилля.

Довільна увага – форма уваги, що тримається на основі вольового зусилля й певної розумової напруги.  

    У віці 8 – 10 років відбуваються значні зміни  в розвитку уваги.  У  перші місяці шкільного життя дітей цікавлять не стільки навчальні заняття, скільки все, що їх оточує. Поступово інтереси дітей починають «прив’язуватися» до того, що вивчають у школі, причому    до одних предметів у більшій мірі, а до інших – у меншій. У зв’язку з  цим дитина стає більш уважною, виконуючи основні види роботи, і відрізняється неуважністю, роблячи інші. Зрозуміло, що така мимовільна увага значною мірою пов’язана з конкретністю й наочністю матеріалу, з його яскравістю, з тим, наскільки він торкається емоційної сфери дитини.

    Сконцентрованість або інтенсивність уваги у 8 – 9 річної дитини може бути досить значною. Занурена в яку – небудь роботу, дитина може навіть не чути вказівок учителя або виклику до дошки. Але триває така зосередженість звичайно недовго, оскільки стійкість уваги  дитини ще не дуже висока.

    Спостерігаючи за учнями я прийшла до висновку, що увага молодшого школяра більш стійка при виконанні зовнішніх дій і менш стійка  під час виконання дій розумових. Це означає, що потрібно чергувати роботу, що вимагає розумових дій з виконанням різних завдань, у яких треба щось намалювати  або продемонструвати, зробити нескладний макет, скласти графічну схему…

    У ході навчання у дітей швидко розширюється  обсяг уваги. Якщо першокласнику часом складно зосередитись на прикладі із трьох чисел, то у 8-9 років діти вже вільно оперують завданнями в кілька дій.

    До третього класу діти вже вміють розподіляти свою увагу. Під час роботи вони стежать і за змістом того, що вони пишуть, і за орфографією, і за чистотою листа, і за своєю позою при роботі, і за словами вчителя, з якими він звертається до класу. Гнучкість уваги виробляється завдяки постійній необхідності контролювати декілька дій одночасно.

    Необхідно пам’ятати, що більш значні зрушення в розвитку уваги відбудуться тоді, коли почнуть проявлятися результати навчання (нерідко у 10-12 років).  До цього періоду спостерігається помітний, часто стрибкоподібний ріст у розумовому розвитку дітей, формування в них логічної пам’яті, абстрактного мислення.

    Головне завдання і вчителя, і батьків:-поглиблювати й розширювати сконцентрованість уваги, її обсяг і стійкість;

• навчити дитину як управляти своєю увагою, повноцінно розподіляти її під час навчального процесу.

Стійкість уваги залежно від темпераменту

Темперамент – це комплекс індивідуальних психологічних властивостей людини, що характеризує ступінь збудливості, і  ставлення до навколишньої дійсності, силу почуттів, поводження людини.

    Треба  пам’ятати, що увага дитини частково обумовлена її темпераментом. У представників різних темпераментів відрізняється і робота уваги.

     Спостерігаючи за учнями я  зрозуміла,  що увага дітей з холеричним темпераментом має яскраву зовнішню виразність: мімічна реакція дитини відрізняється енергійністю, різкістю свого вираження: дитина може голосно зітхнути, ойкнути або навіть скрикнути. Для дитини з холеричним темпераментом відіграє велику роль зорове сприйняття, наочні образи легше всього втримують її увагу. Дитина – холерик слухає вчителя, невідривно стежачи очима за кожним рухом, можна сказати, «слухає очима».

      Увага дітей із сангвінічним темпераментом рухлива, вона переходить від одних видів навчальної роботи до інших. Увагу сангвініка можна легко залучити до нового виду навчальних занять, але відносно важче втримувати протягом тривалого часу. Дитина – сангвінік швидко відволікається при одноманітній роботі. Для неї характерна яскраво виражена зовнішня форма уваги: особливо мимовільної – слухає, відкривши рота; коли пише, «допомагає» собі кінчиком язика…

     Для школяра флегматичного темпераменту характерна стійкість уваги, яка проявляється в різних умовах: менше піддається впливу шуму…Маленький флегматик відрізняється стійкою працездатністю; процес зосередження відбувається без особливої напруженості й мало стомлює дитину. Орієнтовна реакція в нього повільна, уповільнений і процес входження  в роботу. Під час уроків у увазі не  відзначається різких зрушень у ту або іншу сторону. Домашні завдання дитина виконує зі стійкою зосередженістю уваги.

     В учнів флегматичного темпераменту можна спостерігати невідповідність зовнішніх ознак уваги їхньому дійсному зосередженню.  Увага зовні слабо виражена, іноді помилково приймається за неуважність.

     Для школярів меланхолійного темпераменту характерна слабка розподілюваність уваги. Тому з уваги дитини – меланхоліка часто «вислизають» численні деталі, опис картинки або ситуації в нього виходить небагатослівним, нелегко даються твори. Потрібна велика підготовча робота. Досягти зосередженості під час роботи допомагає спокійна обстановка і правильний режим праці і відпочинку. У школярів меланхолійного темпераменту вповільнена орієнтовна реакція, переключення уваги відбувається повільно, дитина включається у новий вид діяльності поступово, ніби «придивляючись».

     Увага меланхоліка стійка у звичних умовах, але у новій або незвичній обстановці такій дитині набагато складніше підтримувати стійкість уваги. Наприкінці шкільного робочого дня внаслідок великої кількості й різноманітності вражень увага учнів помітно послаблюється. Перед тим як сісти за виконання домашніх завдань, дитина – меланхолік, як ніхто інший, потребує гарного відпочинку – такого, що відновлює сили.

    Увага дитини з меланхолійним темпераментом може порушуватися через підвищену вразливість і ясно виражену чутливість до своїх переживань. У меланхоліка спостерігається невиразність зовнішньої форми уваги, загальна малорухомість у процесі слухання пояснень, що може сприйматися як неуважність.

Увага й спостережливість

   Спостережливість – здатність помічати, виявляти деталі після уважного розглядання, вивчення або дослідження кого або чого - небудь. Це найважливіший компонент уваги. Спостережливість виявляється при розгляданні  яких-небудь предметів або явищ.

    Увага молодшого школяра в першу чергу базується на спостережливості. Спостережливість – найбільш важливий компонент уваги.

    Спостережливість молодшого школяра виявити й проаналізувати, коли дитина описує який – небудь предмет або явище.

    Початок всіх початків – навчити дітей правильно, всебічно, глибоко розглядати предмети. Діти в першу чергу виокремлюють у предметі ті властивості, які характеризують його поверхню: кольори, розмір, величину, що характеризує його призначення або використання.  Проте діти не завжди виділяють окремі ознаки, що характеризують предмет. Головне завдання дорослих вчасно вводити до словникового запасу дитини якнайбільше слів, за допомогою яких можна описувати предмети. Збагачення словникового запасу дитини сприяє розвиткові не тільки його уваги й спостережливості, але й пізнавальної діяльності в цілому. Оволодіння словами, що позначають властивості одного предмета, дозволяє дітям помітити  такі ж властивості й в інших предметах. Так розширюється кругозір дитини.

    У свій час видатний радянський психолог Л.С. Виготський відзначив, що спостережливість створює основу для причинного мислення. Дитина все більше й більше дізнається про характерні ознаки тих або інших предметів. Коли ці знання вже накопичені, дитині неважко вказати причину даного явища, дати йому пояснення.

    Розвитку спостережливості у молодших школярів сприяє збагачення словникового запасу. Уміння правильно, всебічно, глибоко розглядати предмети також відіграє велику роль. Починати тренування спостережливості треба із простих, добре знайомих дитині предметів. Чим менше знайомий предмет, тим більше виникне ускладнень під час його опису, тим поверховішим і біднішим буде його опис.

   Спостережливість має величезне значення для розвитку пізнавальної діяльності.

Увага й уміння порівнювати

    Не менш важливий принцип розвитку уваги, що випливає з вироблення в молодших школярів спостережливості – навчання порівнянню, умінню виявляти в предметах та явищах загальне й відмінне.

    Порівняння –розумова операція, що виявляє в предметах і явищах відмінності й загальні риси або властивості. Основна умова для порівняння – зіставлення двох або декількох предметів.

    Порівняння -  один із найбільш важливих прийомів, за допомогою якого можна виявити особливості предметів та явищ. Для того,  щоб  вирішити, у чому предмети схожі, а в чому відмінні, необхідно в процесі порівняння одночасно втримувати в полі зору (або у свідомості) обидва порівнюваних предмета. Це стає можливим  завдяки тому, що увага має таку важливу властивість як обсяг.

   У молодших школярів процес порівняння має такі  характерні риси:

• діти набагато легше знаходять різницю між предметами, ніж їхню подібність;

діти  в першу чергу виділяють наочні ознаки предметів (форма, колір,  розмір,..),випускаючи з уваги їхні внутрішні властивості.

Неуважність та її подолання

       Якщо дитина не розуміє навчального матеріалу, допускає помилки при виконанні самостійних навчальних завдань, не вміє почати й послідовно вести роботу над завчанням текстів, виконанням малюнків,… в основі цих розповсюджених шкільних проблем лежать недоліки уваги.

     Саме «слабкі місця» нашої уваги найчастіше лежать в основі неуважності, забутливості,… У дитини вузький обсяг уваги, слабка переключуваність або знижена здатність до концентрації – і от сторінки зошитів рясніють помилками, рядки наповзають один на інший, ніяк не піддається «упертий» вірш…

     Форми неуважності можуть бути різними – це пояснюється  багато вимірністю уваги.

***

• Послухай  та запам’ятай перелік слів: клас, квітка, зірка, мир, кіт, річка, оса, стіл, ручка, хліб.

    Після прослуховування відразу ж повторити ( у будь – якому порядку ) 

    всі слова, що запам’ятались.     

• Повторювати слова 5 – 6 раз. Після кожного прослуховування кількість слів, що запам’ятались, повинна зростати. При наявності нормальної пам’яті за 1 – 2 спроби, запам’ятовується 8 – 9 слів з 10.
• «Зайві слова» свідчать про неуважність.
• Якщо після першого прослуховування відтворені 7 – 9 слів, а потім з кожним разом – усе менше, то це свідчить про підвищену стомлюваність. Причиною цього може бути неуважність або збудливість.
• Якщо після кожного прослуховування кількість слів, що запам’яталися, «стрибає», а не зростає, це свідчить про нестійкість уваги.
• Кількість слів, утриманих у пам’яті й відтворених через годину – показник довгострокової пам’яті.

Діагностика неуважності

Необхідно заповнити таблицю, виходячи з таких міркувань:

У рядках відзначені властивості й типи уваги. Чим більше оцінок  у цьому  рядку, тим дужче потребує підтримки й розвитку та чи інша властивість, навичка,..

Якщо описуване явище в дитини зустрічається:

• постійно – ставте у відповідній клітинці три знаки плюс (+++);
• досить часто – два знаки плюс (++);
• іноді – ставте у відповідній клітинці один знак плюс (+).

Чим більше плюсів у тому чи іншому рядку, тим більшої роботи вимагає відповідний аспект уваги.

__________________________________________________________________________

• Сконцентрованість:

дитина відволікається від заняття менш, ніж за 15 хвилин ,

довго запам’ятовує дорогу (взагалі маршрути) ,

весь час забуває про правильну осанку, коли пише .

• Обсяг уваги:

лише надто цікава завдання надовго утримують увагу дитини ,

не може працювати при шумових перешкодах ,

Робить багато помилок у письмових роботах .

• Стійкість уваги:

підчас спроби свідомо утримувати увагу дитина швидко втомлюється ,

часто відволікається на випадкові подразники ,

довго заспокоюється після рухливих ігор .

• Розподілюваність уваги:

дитина не справляється з прикладами      й завданнями на 2-3 дії ,

приготування уроків займає багато часу, оскільки дитина легко відволікається ,

повільно реагує на запитання (особливо, якщо пише  або читає про себе) .

• Переключуваність уваги:

під час описування картинки дитина відзначає мало деталей ,

не вміє писати і слухати одночасно ,

повільно включається в навчальний процес .

__________________________________________________________________________

Форми неуважності

    Форми неуважності можуть бути різними, і їхня розмаїтість обумовлена саме багато вимірністю уваги.

«Активна» форма неуважності – підвищена здатність відволікатись, обумовлена тим, що молодший школяр ще не опанував довільною увагою й не вміє направляти й утримувати її вольовим зусиллям.

    Нерідко «активна» форма неуважності півсвідомо використовується дитиною для привернення до себе уваги. Іноді така форма неуважності має підкреслено демонстративний характер – на вимоги та прохання дорослих дитина навмисно відповідає витівками й неслухняністю.

    Як же допомогти дитині, що має «активну» форму неуважності?

    Молодший школяр найчастіше відволікається на ігрові дії. Дитина віддається тим діям та предметам, які опанували його мимовільною увагою (вигадана гра, смішна ідея,..). Навчальні дії: слухання пояснень вчителя, робота в прописах чи з текстом… вимагають від дитини іншої форми уваги – довільної. Саме вона й повинна бути найголовнішим орієнтиром.Місток від мимовільної уваги до довільної – у створенні ігрових ситуацій для навчального процесу.

Гра «Щоб літери не стрибали»

Відзнач крапками те місце, де повинна «приземлитися» наступна літера  й охайно впиши її.

Гра «Впіймай рукописну літеру»

З «Країни знань» втекли рукописні літери. Допоможіть королеві Знань їх впіймати, обведіть кружечками всі рукописні літери, або підкресліть всі прописні букви, всі малі обведіть кружечками; … прописні друковані літери підкресліть однією лінією, прописні – двома лініями. Рядкові друковані літери обведіть кружечками, а рядкові рукописні букви обведіть квадратами. Будьте уважні!

Гра «Допоможіть Незнайкові»

Розгляньте уважно всі написані букви й допоможіть Незнайкові дописати відсутні елементи.

Ігри – загадки

Із слів повтікали літери. Допоможіть їх знайти.

Сі .                . ак            с . р         ли . . н           ш . . . а             у . е . ь          зи . .     . он

Допоможіть складам, які залишилися знайти «друзів».

Мали . .      сні . . .      Марин . .     . . . на          . . лудь         ли . . ця           мо . . .

З яких літер складається орнамент, або скласти орнамент із букв самостійно

Головне – радіти разом з дитино її успіхам!

Пасивна увага – форма неуважності, що з’являється в тих випадках, коли дитина  не одержує достатньої кількості емоційної «їжі». Основним джерелом усе ще залишається гра, тільки тепер до неї  додаються пізнавальна зацікавленість та її задоволення, тобто рішення різних пізнавальних завдань. Якщо дитина безрадісно вступила в шкільну пору, важко звикає до нового розпорядку, то це обов’язково відіб’ється на роботі її уваги. Там, де не з’явився пізнавальний інтерес і почуття відповідальності, увага дитини буде залишатися пасивною.

    У поведінці дитини з пасивною увагою спостерігається:

• Час від часу дитина  «включається» у навчальний процес, але з мінімальним рівнем зосередженості. Їй вдається відповісти на пряме нескладне питання, але вона не може прокоментувати відповідь однокласника або висловити міркування.
• Дитина часто відволікається на те, що здається їй цікавішим.
• Зовнішні прояви пасивної уваги часто непомітні з боку. Іноді діти хитрують: у першій частині уроку самостійно прагнуть відповідати, а потім тихенько сидять, думаючи, що їх не викличуть.

    Пасивна форма неуважності часто  зустрічається при виконанні одноманітних, надмірно легких або важких навчальних завдань, при відсутності вимогливості з боку батьків  і вчителя.

     Як же допомогти дитині з пасивною увагою?

     Дитину потрібно зацікавити: розворушити, захопити, тобто зрушити з «мертвої точки», «розбудити» природну допитливість за допомогою вдалого порівняння, перетворення простого на складне, зрозумілого на незрозуміле, звичного на контрастне й навіть парадоксальне.

     Розумові надбання, які дитина одержує в перші роки шкільних занять, можуть виявитися справді безцінними, якщо дорослі зуміють відкрити маляті повну міру його власних можливостей.

Приклади навпаки

? + 8 = 15             ? + ? = 13               ? – 5 + 9 = 14               11 ? 3 = 9     

13 – ? = 7              ? + ? = 13              16 + ? – 8 =11              11 ? 3 = 6

? – ? = 0                 ? + ? = 13             17–  ? + ? = 17              11 ? 3 = 11

? + 6 = 6                ? + ? = 13              17 – ? + ? = 17              11 ? 3 = 19

                                                            17– ? + ? = 17

30 ? 5 ? 4 = 35                1 ?2  ? 3 = 1

30 ? 5 ? 4 = 26                1 ? 2 ? 3 ? 4 = 1

30 ? 5 ? 4 = 31                1 ? 2 ? 3 ? 4 ? 5 ? 6 = 1

30 ? 5 ? 4 = 39                1 ? 2 ? 3 ? 4 ? 5 ? 6 ? 7 = 1

                                        1 ? 2 ? 3 ? 4 ? 5 ? 6 ? 7 ? 8 = 1

                                        1 ? 2 ? 3 ? 4 ? 5 ? 6 ? 7 ? 8 ? 9 = 1

     Найважливіше у навчальному процесі – освоїти формули міркування, пошуку рішень.

 Поверхнева увага – ця форма неуважності у початкових класах зустрічається найчастіше у дітей з низькою дошкільною підготовкою: вони мають слабо розвинені логічне й абстрактне мислення, уяву. Недостатня глибина зосередженості  виникає через пропуски в знаннях, нерозвиненість деяких умінь і навичок, тобто через відсутність певних інтелектуальних «звичок».

• Дитині складно застосувати розумові операції при розв’язанні завдань середнього рівня складності. Наприклад, знаючи граматичне правило, дитина продовжує робити в словах помилки.
• У дитини є значні прогалини у знаннях, внаслідок пропусків уроків через хворобу. Якщо пропущений матеріал не відновлюється вчасно, це призводить до поверхневого засвоєння лише найосновнішого. При цьому не досягається глибина розуміння, дитина при розв’язуванні завдання не вникає у хід міркування.
• На підсумкових заняттях показує низькі результати.
• Дитина ігнорує, навіть не намагається вирішити ті завдання, які викликають у неї складність.

    Дитина з поверхневою увагою не відволікається на уроках, однак через неглибоку зосередженість перестає стежити за ходом міркування, тому  що на якомусь етапі просто перестає його розуміти. Невміння виділяти головне й другорядне – основна причина поверхневої уваги.

    Як допомогти  дитині з поверхневою увагою?

    Саме основне – вчасно заповнювати пропуски, що виникли у знаннях дитини. Встановити який матеріал дитина не засвоїла і який пропустила.

Форми неуважності, що виникають через зниження основних властивостей уваги

Розсіяність – форма неуважності, в основі якої лежить слабкість концентрації й невміння підтримувати зосередженість уваги. Нерідко неуважність з’являється як наслідок слабкої переключуваності уваги.

Вузькість уваги – проблема, пов’язана зі зниженням або недостатністю обсягу уваги. Іноді вузькість уваги пояснюється невмінням розподіляти її між декількома завданнями (знижена розподілюваність уваги).

Інертність уваги – розлад уваги, що виникає внаслідок поганої «рухливості» і переключуваності.

Ситуативна форма неуважності – виникає тільки за певних умов і видів діяльності в результаті  постійно діючих причин.

Стійка форма неуважності – стан, який може прийняти будь – яка форма неуважності. Стійка неуважність пояснюється вже не поодинокими причинами (зовнішніми або внутрішніми), а їхньою сукупністю (ослаблення вольової основи уваги, несприятливі умови для виконання завдань).