Індивідуальна і групова робота з обдарованими учнями на уроках фізики.

2022

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

1. Вступ …………………………………………………………..4

2. Психолого-педагогічні особливості роботи з обдарованими дітьми …………………………………………………………………..6

3. Робота з обдарованими учнями на уроках фізики …………8

4. Робота з обдарованими дітьми з фізики у позакласній діяльності ……………………………………………………………..14

5. Висновки …………………………………………………….16

6. Література ……………………………………………………17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Індивідуальна і групова робота з обдарованими учнями на уроках фізики

 

 

Народна мудрість каже: у кожного є іскра Божа. З цим твердженням важко не погодитись. Угледіти цю маленьку іскорку, підтримати її вогник і розвинути – завдання сучасного вчителя.

На питання як працювати з обдарованими дітьми з фізики на уроках та в позакласній роботі, дасть відповідь ця брошура. В ній вміщені заходи, які можна використати для поглиблення знань з предмету та виявлення обдарованих дітей.

Дана публікація адресована вчителям-природничникам, всім педагогам, які бажають виявити і розвивати індивідуальні здібності обдарованих учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

 

                                                      Генії  не падають з неба вони

повинні мати можливість отримати

 освіту й мати умови для розвитку.                                                                                                                                                             А.Бебель

 

Обдаровані діти – майбутній цвіт нації, інтелектуальна еліта, гордість і честь України, її світовий авторитет, а тому перед кожним педагогічним колективом стоїть завдання спрямоване на забезпечення формування інтелектуального потенціалу нації шляхом створення оптимальних умов для всебічно обдарованої молоді .

Вони складають резерв інтелектуального піднесення будь-якої нації. На сьогодні в Україні проблема обдарованості, творчості, інтелектуалу виходить на передній план у державній політиці, визначаючи пошук, навчання і виховання обдарованих дітей та молоді , стимулювання творчої праці, захист талантів. З цією метою в Україні за участю Президії АН України, МОН України й ряду інших міністерств та відомств, створена комплексна програма пошуку, навчання і виховання обдарованих дітей і молоді «Творча обдарованість».

Обдарованість – це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов’язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається. Диференціюють психомоторну, інтелектуальну, творчу, академічну, соціальну і духовну обдарованість. Психомоторні здібності тісно пов’язані зі швидкістю, точністю рухів. Інтелектуальну обдарованість пов’язують із високим рівнем інтелектуального розвитку. Академічна  обдарованість визначається успішністю навчання , такі діти в майбутньому стають відмінними спеціалістами. Соціальна обдарованість розглядається як складне, багатоаспектне явище, що визначає успішність у спілкуванні. Соціально-обдаровані діти – це майбутні лідери.

Обдарованість — це не лише своєрідне поєднання здібностей людини, а й своєрідний сплав її особистісних якостей. Розвиток і виховання обдарованих дітей вирішує проблему формування творчого потенціалу суспільства. Виховати з обдарованої дитини особистість, адаптовану до складностей сучасного життя, досить важко. Тому задача номер один – створити привабливий імідж навчального закладу, щоб у дітей було бажання відвідувати школу з радістю і надією. Основою формування іміджу успішності є розуміння наступних положень:

 - кожна дитина має задатки;

 - кожна дитина прагне реалізувати свої здібності.

 Здібності та задатки розвиваються та реалізуються при умові сприятливого зовнішнього середовища і сукупності внутрішніх потенцій. Ми визначаємо обдаровану дитину як таку дитину, що відрізняється від однолітків яркими видатними здібностями, або вона має внутрішні передумови для високих досягнень, в тому або іншому виді діяльності. А під здібностями ми розуміємо індивідуальні особливості, які дозволяють при сприятливих умовах успішно оволодівати діяльністю.

 

 

 

 

 

Психолого - педагогічні особливості роботи з обдарованими дітьми

 

Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Не має потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складу, інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень.

Найчастіше педагоги і психологи передбачають спеціальну підготовку вчителів для роботи з обдарованими дітьми, створення спеціальних навчальних закладів. Проте, як показують результати досліджень, у спеціальних групах для обдарованих дітей умови для їхнього розвитку погіршуються як особистісного, так і інтелектуально-творчого. Пояснити це можна тим, що талановитим дітям у середовищі подібних до себе важко проявити свою неповторність. Тому не можна не враховувати сприятливий вплив обдарованих дітей у системі масової освіти.

Обдарована дитина також шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури.

Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують його. У них особлива мова, особливе сприйняття. Тому такі якості обдарованих дітей вимагають особливого підходу до них і не випадково за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я входять до «групи ризику».

Обдаровані діти – дуже цінна, але досить тендітна частина нашого суспільства, які в своєму розвитку наражаються на особливий ризик. Вундеркінд – це не лише радість у сім’ї, не лише можливість похвалитися перед знайомими видатними досягненнями своєї дитини, це і специфічні проблеми, пов’язані з її вихованням, організацією взаємодії з її однолітками і з дорослими.

У нашій країні педагогіка дитячої обдарованості почала розвиватись як наука наприкінці XIX на початку ХХ століття. П.Ф. Кацтерев, В.П. Вахтеров, А.Н. Острогорський, А.П. Модестов, Л.Ф. Зеленкевич, В.М. Екземплярський, Б.І. Грінченко та інші фахівці розробляли наукові й практичні основи діагностики, підтримки обдарованих дітей. У той час проводились конференції, створювались школи, накопичувався досвід, що став надбанням світової  педагогіки.

Сучасні дослідники Ю.Гільбух, О. Зазимко, А. Запорожець, В.

Красноголов, Н. Лейтес, О. Матюшкін, В. Моляко, М. Подд’яков,  Г. Суворова, Д. Узнадзе, Ю. Юркевич та інші розглядають поняття «обдарованість», вивчають її особливості, вказують, що основні труднощі виявлення ознак обдарованості дитини помічають у тому, що важко визначити власне індивідуальне, відносно незалежне від вікового і нелегко передбачити, чи виявиться ця якість стійкою особистістю на наступних етапах, доволі важко передбачити хід подальшого становлення обдарованості. Тому сучасні дослідження природи обдарованості спрямовані на розкриття співвідношення

біологічного і соціального в природі обдарованості. Дуже важливо побачити прояви обдарованості, приділити увагу, забезпечити умови розвитку дитини, організувати спілкування з однолітками, дозвілля тощо. Основним завданням є підтримка обдарованої дитини, визначення її здібностей, адже така дитина є особливою цінністю для суспільства. Безперечно, питання навчання і виховання здібних дітей слід вирішувати, враховуючи всі надбання науки і практики, але, звичайно, відповідно до пізнавальних інтересів і можливостей дитини.

Робота з обдарованими учнями

на уроках фізики

 

Гармонійний розвиток особистості неможливий без виховання її творчої активності. Що ж таке творчість? Творчість – це вроджена властивість людини. Кожна людина має певні творчі задатки. Але здатність до творчості ще не означає саму творчість. Ніщо так не перешкоджає людині творити, як невіра у власні сили. Моє завдання – помітити в дитині творчі здібності і допомогти

розвивати їх.

Чому я обрав цю тему? Проблема розвитку здібностей постала переді мною вже давно. Це змусило мене по новому підійти до викладання свого предмета, шукати індивідуальні підходи у роботі з обдарованими дітьми.

Сьогодні , як ніколи раніше, ми спостерігаємо зниження інтересу до знань. Ускладнилася проблема вироблення в учнів мотивів до продуктивної навчальної праці. Приклади з нашого життя часто – густо переконують їх у тому, що гарно живуть зовсім не ті люди, які добре навчалися у школі, здобували вищу освіту. Але багато учнів, як свідчать результати досліджень , орієнтовані на творчу діяльність. Вони високо оцінюють суспільну значимість

праці, її творчий характер. Матеріальний фактор має для них другорядне значення. І нехай таких учнів у класі небагато, ми не маємо права втратити жодного з них, бо, втрачаючи талант, здібність, ми суттєво втрачаємо все найкраще, що має нація. Кожен учень є унікальним. Це вимагає від вчителя своєрідного підходу до кожного, різноманітних методів, прийомів, форм роботи. Здібні учні відрізняються від своїх однолітків інтелектуальною розкутістю, нестандартним баченням проблем. Робота з ними вимагає напруження всіх зусиль, уміння піднятися до розуміння незвичайності, прагнення сприяти розвиткові особистості.

Легко вчити того, хто хоче все знати. В чому полягає особливість нашої роботи з такими дітьми? Це, насамперед, організація самостійної роботи з такими дітьми, причому самостійної роботи творчого характеру.

Слушно писав з цього приводу В.О.Сухомлинський, наголошуючи, що учень повинен не просто слухати і думати, а щось робити. Мислення має відображатись у діяльності, лише тоді на уроці не буде байдужих і неуважних. Тому до уроку нової теми я пропоную опрацювати самостійно окремі запитання, 2-3 учням даю конкретні завдання за новою темою. Для допомоги у вивченні питання пропоную план, за яким необхідно підготуватися до відповіді, список літератури, призначаю консультантів; всіх інших учнів прошу підшукати цікаві питання до теми, яка буде вивчатися. Так під час вивчення теми « Тепловий стан. Вимірювання температури» у 8 класі ученям пропоную виконати домашнє завдання на визначення температури в тварин (собака, кішка), записавши дані експеременту. З великим задоволенням діти оцінили роботу однокласників.

Таким чином, під час підготовки до уроку і на самому уроці створюється атмосфера здорової конкуренції, яка сприяє зростанню інтересу до фізики і бажання оволодіти знаннями, розширенню знань з даної теми.

Самостійність є важливою і необхідною ланкою переходу пізнавальної активності школяра в творчу. Учень переходить на новий рівень в оволодінні науковою інформацією і перетворюється з учня, який відповідає, в учня, який діє творчо.  Наведу простий приклад: потрібно визначити об’єм тіла правильної і неправильної форми за допомогою найпростіших приладів, які є в кожній школі – лінійки та мензурки. Здається, немає нічого цікавого. Але потрібно спостерігати, з яким задоволенням працюють діти! За урок  вони встигають переміряти об’єми майже усіх тіл, які їх оточують( якщо це дозволяють зробити прилади).

Дуже важливо, що усі творчі роботи я ретельно й доброзичливо проаналізовую і в кожній знаходжу те, що заслуговує на похвалу. Тільки в такому разі в дітей не зникне бажання вдосконалювати свої творчі вміння.

Індивідуальну роботу зі здібними учнями треба починати вже  на  перших   уроках   вивчення фізики. Оскільки основним джерелом знань є  підручник, то включаю роботу з підручником. Для розвитку самоконтролю привчаю систематично відповідати на контрольні запитання, що є після кожного параграфа. Навчаю їх усвідомлено коментувати кожен крок науковою мовою. Даю практичні завдання: визначити швидкість іграшкового автомобіля, маючи секундомір і лінійку. Так, при вивченні теми « Електричне коло. Струм у металах» окремі учні складають електричні кола за вказаними схемами, інші перевіряють їх. У результаті учень контролює і себе, й іншого.

Добре, якщо уроки фізики розпочинаються з розминки, головна функція якої – створення сприятливого клімату для творчого розвитку особистості на уроці. З цією метою я використовую технології колективного, групового навчання: незакінчені речення, гру «Вірю – не вірю». Під час групової роботи найбільш підготовлені учні, виконуючи роль консультантів, вчаться критично оцінювати навколишню дійсність, доходити суті явища, вчаться робити рецензії відповідей учнів на уроках. Завдяки навичкам об’єктивно оцінювати дії свого товариша, учні стають помічниками учителя під проведення уроків, в роботі зі слабшими учнями.

Допомагає підтримувати інтерес до навчання в учнів з різними

здібностями, нахилами та потребами застосування рівневої диференціації, тому що учень має право і можливість обрати об’єм та глибину засвоєння навчального матеріалу, оптимізувати своє навантаження. Досвід показує, що за цих умов навчання для кожного учня стає посильним і цілеспрямованим. Функція такого навчання полягає, насамперед, у створенні необхідних умов для розвитку особистості. На перший план виходить завдання: допомогти кожному учневі вдосконалювати індивідуальні здібності, дати можливість здібним дітям максимально розвинути свої позитивні нахили і задовольнити свої пізнавальні інтереси. У здійсненні рівневої диференціації закладено великий виховний резерв, оскільки, ставлячи перед учнем посильні вимоги, вчитель створює йому ситуацію успіху, умови для підвищення почуття відповідальності, розвитку самостійності.

Здібні учні задоволені тим, що я підбираю для них задачі. Кожна дитина хоче, насамперед, належати до тих, на кого звертають увагу, кого хвалять і люблять. Більшість завдань для здібних дітей є доступними, посильними. Розв’язуючи їх, вони можуть виявити свої здібності, розкрити потенційні можливості. Назву декілька таких завдань по класах.

Для семикласників пропоную такі завдання із збірника І.М. Гельфгафта:

Як можна експериментально визначити, у скільки разів об’єм піску більший, ніж загальний об’єм піщинок? Яке обладнання вам знадобиться для такого експерименту?(№ 2.49, стор. 11, збірник задач для 7 класу).

Для учнів восьмого класу:

1)Як за допомогою вимірювальних приладів визначити довжину мідного дроту, який сплутаний у клубок? Які прилади для цього вам знадобляться? Поверхня дроту вкрита тонким шаром непровідного лаку. Кінці дроту стирчать з клубка.(№ 6.63, стор.51 збірник задач для 9 класу, І.Ю.Ненашев).

2)Учитель підносить руку( не торкаючись) до кульки електрометра, і стрілка починає відхилятися. Які умови потрібно забезпечити, щоб виконати дослід?( №2.63, стор.22 збірник задач для 9 класу, І.Ю.Ненашев).

Для дев’ятикласників:

1) Чому ввечері, ввімкнувши в кімнаті світло, ви можете бачити власне зображення у віконному склі, а вдень у ясну погоду це неможливо?( №7.47,стор.40).

2)Чому в ясну погоду рано – вранці під водою ще темно, хоча сонце вже піднялося?(№ 8.18, стор.44).

3)Запропонуйте спосіб визначення, який з двох , на перший погляд, однакових залізних стержнів намагнічений, а який – ні. Ніяких допоміжних засобів немає. .(№ 12.27, стор.86 збірник задач для 9 класу, І.Ю.Ненашев).

Діяльність, яка приносить успіх і задоволення учневі, стає для нього неабияким чинником розвитку. Саме вчитель має постійно стимулювати в учня прагнення піднятися вище того, що ним вже досягнуто. І в той же час сприятливе спілкування учня з учителем і учнів один з одним створює багатогранну гаму стосунків, перетворює процес навчання в духовну потребу. Одна справа, коли школа працює окремо, інша – коли вони виконують певні завдання взаємовідповідально, підпорядковують свою діяльність інтересам групи, колективу. Ось чому сучасний урок вимагає від учителя оптимального поєднання індивідуальної, групової і колективної форми організації навчальної діяльності учнів.

Дуже допоміг мені в організації групової роботи посібник «Групова діяльність учнів у навчальному процесі з фізики» автора С.А. Полетила. Праця ознайомила мене з теоретичними і практичними питаннями та порадами учнівського співробітництва, які я використовую на уроках фізики і астрономії різних типів.

У класі розбиваю учнів на групи або пари на рік, чверть або менший період, на період фізпрактикуму, групи з однаковим або різними рівнями успішності. З кращих призначаю так званих консультантів або асистентів. Вони працюють під безпосереднім керівництвом учителя фізики. Консультанти допомагають іншим учням під час уроку або в позаурочний час. Таким учням доручаю скласти схему електричного кола для пояснень на уроці, попрацювати з невстигаючими і тими, хто пропустив урок. Адже «той, хто вчить інших, вчиться і сам», як зазначив видатний педагог – гуманіст Я.А. Коменський. У сильніших учнів розвивається почуття відповідальності за результати, самостійність мислення.

Вони вчаться керувати і контролювати, що свідчить про розвиток рівня пізнавальної діяльності.

Використовую ігрові моменти на уроці, а це робить урок цікавим, полегшує засвоєння матеріалу. Ігрові моменти сприяють розвитку ініціативи, створюють атмосферу розкутості, творчості та умови для саморозвитку.

Трапляється, що учням не вистачає приладів та матеріалів, багато з яких навіть неможливо придбати в магазинах. Але я намагаюся розв’язати цю проблему, щоб не зникла зацікавленість учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Робота з обдарованими дітьми з фізики у позакласній діяльності

 

Діти полюбляють: кидати камінці у воду, розпалювати вогнище, робити курінь з гілок, встромлювати щось у розетку, розбирати стару праску, запускати паперові літаки, стукати палицею по дереву. Діти полюбляють будувати фортеці з піску.

Діти не люблять: писати, обов’язкових завдань, довго сидіти на одному місці, вчасно їсти, прибирати в кімнаті, лікуватися. Не дбають про майбутнє.              

Ми не можемо дозволити їм так жити. Можливо, ці риси роблять людину людиною( всі люди виростають з дітей), але життя в суспільстві ставить чимало обмежень і водночас дає чималі можливості. Ми маємо поєднати дитячу енергію «хочеться» з дорослою технологією « треба».

Критикувати сучасну урочну систему освіти в Україні – все одно що критикувати Сонце чи річку. Добре, щоб Сонце світило, але не сліпило, гріло, та не пекло. Ми від цього нікуди не дінемось і без нього не зможемо існувати, хіба що колись, у далекому майбутньому… Тим не менш існують форми роботи, навчання, які хоч і не зовсім узгоджуються з урочною методикою, можуть співіснувати з нею. Я маю на увазі науково - практичну роботу учнів.

Головна ідея полягає в тому, щоб учні змогли задовольнити свою дитячу цікавість у цивілізованій формі.

Можна організувати дуже широке коло інтересів. Кидати камінці у воду –це хвилі на поверхні води, може, підводна фотографія. Вогнище – це хімія вогню, коефіцієнт корисної дії нагрівача, спектр полум’я . Курінь з гілок – це будівництво, опір матеріалів, утримання листям дощових крапель та сонячних променів, залежність властивостей куреня від часу.

Дитина завжди готова до практичної діяльності. Моє завдання як керівника – спрямувати цю діяльність у русло наукового методу. Таким чином, науково – практична діяльність учня – це його рідна, обрана ним самим діяльність, оздоблена науковою методологією.

 

Ще десяток років тому можливості для творчої дослідницької діяльності учнів були досить обмеженими. Порівняно з сучасним станом їх не було зовсім. А зараз – цифрові фотоапарати, щоб фіксувати етапи роботи, Інтернет, де можна знайти однодумців, фахівців та море інформації, комп’ютери , на яких за кілька годин можна зробити чудові презентації, мікроскопи, телескопи, які можна купити в дитячих магазинах за порівняно доступними цінами.

Звісно така діяльність займає багато часу. А уроки треба робити. Добре зроблені уроки врешті-решт підвищують ефективність дослідницької діяльності. І встановлюється зворотній позитивний зв'язок, який означає, що варто тільки почати – а потім не зупиниш.

Однією із форм позакласної роботи з фізики є- олімпіада. Для вчителя фізики підготовка до олімпіад є благодатним полем експериментальної діяльності. Всі творчі знахідки, методичні наробки можуть бути впроваджені в педагогічну практику й принести вагомі результати. І тут я хочу поділитися  досвідом.

Свою роботу я планую у чотири етапи:

1. виявлення обдарованих учнів;

2. створення умов для розкриття їх потенційних можливостей на уроках фізики;

3. навчання в рамках фізичного гуртка, факультативу або спецкурсу;

4. індивідуальна підготовка.

Такі методи роботи дають свої результати. За останні роки мої учні постійно ставали призерами і переможцями районних і обласних олімпіад з фізики , астрономії і математики.

Висновки

 

Народна мудрість каже: у кожного є іскра Божа. З цим твердженням важко не погодитись. Угледіти цю маленьку іскорку, підтримати її вогник і розвинути – завдання сучасного вчителя.

Робота з обдарованими дітьми вимагає від учителя творчості, самовідданої праці. Йдучи назустріч із такими дітьми( на уроках, чи в позаурочний час), ми повинні нести до них щось нове і цікаве, що розвивало б їхні розумові здібності. Підтримаймо здібну дитину. Пам’ятаймо: талант в усіх державах світу коштує дуже дорого. Ми, вчителі, маємо допомогти дитині самореалізуватися на перших стадіях її розумового розвитку. Головне , якщо вже не допомогти, то бодай і не зашкодити, не заблокувати вихід можливостям дитини.

Як відшукати серед дітей звичайної школи здібних та обдарованих, як розвинути ці здібності й обдарування - це ті питання, які хвилюють мене давно.

Хотілося, щоб моя робота (окремі фрагменти, які можна використати на уроках і в позакласній роботі з фізики зі здібними учнями, питання, що стимулюють творчу активність школяра на уроці) допомогла вчителям-природничникам.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

1. Закон України «Про сприяння соціальному становленню та

розвитку молоді в Україні» від 23.03.2000 року № 1613

2. Овчаренко К. Організація роботи з обдарованими дітьми //

Психолог (Шкільний світ).-2004.-№ 37.-с.12-17.

3. Пашнєв Б.К. Психодіагностика обдарованості. - Х.: Основа, 2007.

4. Ткачук А.О. Посилення мотиваційного компонента творчої

діяльності обдарованої дитини // Шкільному психологу (Основа). – 2010. - № 5.– с.2

5. Чепур О.С. Роль психолога та педагога в роботі з обдарованими дітьми // Шкільному психологу (Основа). – 2010.- № 6. – с. 12-15.

6. Штагер О. Шукаємо обдаровану дитину // Директор школи.-2010.-№ 40.-с.29-30.__