"Інноваційні технології навчання у розвитку творчих здібностей учнів на уроках математики "

 

Інноваційні технології навчання у розвитку творчих здібностей учнів на  уроках математики

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Усіма можливими способами треба запалювати в дітях палке прагнення до знань і до учіння. Прагнення до учіння збуджується самими навчальними предметами, методами навчання» - так говорив видатний чеський педагог Я. Коменський.

Модернізація навчально-виховного процесу на сучасному етапі сприяє формуванню та розвитку творчої особистості, спроможної повноцінно реалізуватись в житті. Одним із кроків підвищення ефективності уроку математики  є впровадження разом із традиційними методами навчання інноваційних технологій.

Освіта – найпотужніша та найпотрібніша ланка повноцінного життя  людини.  Канула в минуле архаїчна формула «Я – вчитель, ти – учень». На противагу їй зайняла тверді позиції формула успіху «Учитель + учні = партнери».

Життя доводить, що в складних умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до  використання нових ідей, задумів, нових підходів та рішень. Це людина, яка володіє певним переліком якостей, а саме: рішучістю, вмінням не зупинятися на досягнутому, сміливістю мислення.

 Щоб формувати креативну або творчу особистість у процесі навчання математики сьогодні, кожен учитель повинен бути обізнаним із сутністю творчого процесу, сучасними уявленнями про нього, методами вивчення творчості, якостями творчої особистості та їх системою, щоб мати змогу формувати такі якості у школярів. Кожний учитель має вміти діагностувати рівень творчості, знати основні форми, шляхи і механізми формування творчої особистості, зокрема головний з них — творчу задачу.

Розвивати креативність учня, тоб­то ті розумові здібності, що не­обхідні для успішного навчання в школі, означає розвивати: пам'ять, увагу; образне мислення; логічне мислення (уміння по­рівнювати, доводити, аналізу­вати, узагальнювати); творчі здібності, фантазію, уяву; конструктивне мислення (на геометричному матеріалі).

Для досягнення мети намагаюсь застосовувати як класичні, так і сучасні методи і прийоми, як от проблемний метод, навчальну дискусію, бесіду, самостійну роботу, прийоми «мозковий штурм» та «ланцюжок», широко застосовую проблемний метод та метод проектів.

Готуючись до уроку, завжди пам’ятаю про необхідність диференціації навчання як запоруки ефективності навчального процесу. «Сильні» учні, швидше опанувавши чергову тему, потребують на негайне підвищення рівня завдань, адже вони повинні постійно знаходитись у стані пошуку аби не втратити інтересу до навчання. Але яке задоволення читається в очах «слабкого» учня, який тільки-но зробив своє власне відкриття, хоч би воно й було просто розумінням базового правила або розв’язання завдання. Такий учень вже готовий творити, йому теж потрібне завдання по силам.

Математика починається зовсім не з рахунку, що здається очевидним, а з... загадки, проблеми. Щоб у учня розвивалося творче мислення, необхідно, щоб він відчув подив і цікавість, повторив шлях людства в пізнанні, задовольнив з апетитом виниклі потреби в записах. Тільки через подолання труднощів, вирішення проблем, дитина може увійти у світ творчості.

Теоретичні основи технологій розвитку креативної особистості у навчальному процесі

Щоб учні добре сприймали зміст навчання, який їм передається, вони повинні мати бажання сприймати його. Само собою це бажання не виникне. Нерідко учень навіть ніби слухає учителя, але слухає неуважно, незацікавлено. Тому й результати такого навчання зазвичай бувають скромними.

Учителю слід пам'ятати, що на кожному уроці учням повинно бути цікаво й зрозуміло те, що вони вивчають, тому велику увагу слід приділяти формуванню й розвитку творчості учнів. Насамперед, пам'ятаємо, що всі діти різні. Від народження дитина має задатки, розвиваючи які, ми перетворюємо їх у здібності. Наприклад, кожна людина має музичні задатки, але не в кожного розвинуті здібності написати або відтворити вже написану музику. Як правило, коли діти  приходять до школи, то в них вже сформовані деякі здібності. Завдання вчителя — помітити їх, допомогти дитині їх розвинути, створити умови для проявлення і формування нових здібностей. Тому дуже зручно використовувати для досягнення своєї мети різні форми й методи проведення уроку.

Давнє прислів'я говорить: «Учитель повинен дати від себе, щоб учень прийшов до себе». Але чому вчитель, який однаково дає всім учням, не однаково навчає тридцять осіб, які «приходять до себе»? Відповідь на це питання я знайшла в біблійних притчах.

В одній з них розповідається як господар, від'їжджаючи надовго й далеко й турбуючись про своїх слуг, яких залишає, дає їм у борг гроші, кожному однакову суму. Повернувшись з мандрівки, кличе він слуг.

Перший, прийшовши до господаря, повернув йому увесь борг зі словами: «От всі твої гроші, ті самі, які ти мені дав. Я їх зберіг, незважаючи на скрутний для мене час. Я і моя сім'я голодували, але не витратили жодної із твоїх монет».

Інший слуга, повертаючи борг говорив: «Ось, господарю, мій борг та ще й відсотки, які я зміг заробити, зайнявшись на твої гроші своєю справою. Вона незначна, але мені і сім'ї на життя вистачає».

Третій прийшов і сказав: «Ти поділився зі мною, чим міг, я прийшов повернути тобі втричі більше, і при цьому я ніскільки не обіднію. Завдяки твоїм грошам та своїй праці я сам став господарем». Чітко виділяються три рівні людських здібностей.

Умовно їх можна позначити так: 1-й рівень — люди, які здатні взяти все, що їм дають, але не здатні зберегти або зберігають з великими труднощами, тобто їх здібності нижче від середнього; 2-й рівень — люди, які можуть спокійно взяти те, що їм дають, постійно працюючи, спокійно його збільшити, тобто їх здібності середнього рівня

Думаю, що більшість людей належить саме до цього рівня. Тягнемося до знань, учимося, пізнаємо, щось винаходимо, щось відкриваємо. Дійсними творцями культури, всього технічного прогресу є люди третього рівня здібностей. Вони здатні не тільки взяти, але й в багато разів збільшити. Це Ломоносови, Ньютони, Менделєєви, Архімеди. Їхні здібності вище від середнього рівня. 

Повірте і перевірте. Кожний знає свій рівень здібностей. Жодний слабо підготовлений учень не візьметься розв'язувати задачу підвищеної складності, а якщо це й станеться, то, не розв'язавши її раз—другий, він наступного разу візьме задачу, яку в змозі виконати сам. Інша справа, діти із заниженою самооцінкою. Завдання вчителя-допомогти таким дітям відкритися, повірити у свої сили, почати творити.

Я вважаю, що це можна зробити використовуючи на уроках математики новітні продуктивні техніки. Під час таких уроків учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення

Технології кооперативного навчання

Кооперативна форма навчальної діяльності – це форма організації навчання в малих групах учнів, об’єднаних спільною навчальною метою. За такої організації навчання вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Коопероване навчання відкриває для учнів можливість співпраці зі своїми ровесниками, дозволяє реалізувати природне прагнення кожної людини  до  спілкування, сприяє досягненню учнями високих результатів засвоєння знань та формування вмінь. Така модель легко й ефективно поєднується з традиційними формами і методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання.

Завдання кооперованого навчання:

• навчити школярів співпраці у виконанні групових завдань;

• стимулювати моральні переживання взаємного навчання, зацікавленість в успіхові товариша;

•  формувати комунікативні вміння школярів;

• формувати рефлексивні компоненти навчальної діяльності: цілеспрямованість, планування, контроль, оцінювання;

• поєднувати фронтальну, індивідуальну та групову форми навчальної діяльності.

Психолого-педагогічні дослідження свідчать, що групова навчальна діяльність сприяє активізації і результативності навчання школярів, вихованню гуманних стосунків між ними, самостійності, умінню доводити й відстоювати свою точку зору, а також прислуховуватися до думки товаришів, культурі ведення діалогу, відповідальності за результати своєї праці.

У груповій навчальній діяльності учні показують високі результати засвоєння знань, формування вмінь. Пояснюється це тим, що «в цій роботі слабкі учні виконують за обсягом будь-яких вправ на 20—30% більше, ніж у фронтальній роботі. Групова форма роботи сприяє також організації більш ритмічної діяльності кожного учня».

Якщо коопероване навчання здійснюється ефективно, слід очікувати: підвищення самооцінки, збільшення досягнень, збільшення соціальної підтримки, доречної поведінки, навичок кооперації, внутрішньої мотивації, зростання активності, кращого ставлення до школи, кращого ставлення до вчителів, більш позитивного психологічного контролю та самоконтролю.

На своїх уроках я використовую такі техніки кооперативного навчання:

1. Інтерактивна вправа «Акваріум».

Учні об'єднуються у групи по 5—6 осіб. Одна з груп займає місце у центрі класу, отримує завдання, зачитує і обговорює його. Інші учні не втручаються в обговорення, а уважно слухають, роблять помітки. Після публічного виконання завдання група займає своє робоче місце, а учні класу обговорюють хід дискусії, аргументи виступаючих. Після цього місце в «Акваріумі» займає друга група.

2. Інтерактивна вправа «Карусель».

Учні розміщуються у два кола обличчям один до одного. Протягом певного часу кожна пара обмінюється інформацією, власними думками, потім учні зовнішнього кола роблять «один крок» — пересідають по колу до наступного партнера. Можна запропонувати учням одного кола підготувати питання за темою, працювати за схемою «запитання—відповідь» тощо.

3. Інтерактивна вправа «Два-чотири — всі разом».

  Учням класу пропонується проблема (інформація), яку вони спочатку опрацьовують самостійно, потім обговорюють у парах, далі об'єднуються в четвірки. Після прийняття спільного рішення в четвірках відбувається колективне обговорення питання.

4. Інтерактивна вправа «Спільний проект».

 Групи працюють над виконанням різних завдань однієї теми. Після завершення роботи кожна група презентує свої дослідження, в результаті чого всі школярі знайомляться з темою в цілому.

5. Інтерактивна вправа «Синтез думок».

Дана вправа передбачає виконання групами поетапно всіх завдань уроку: на аркушах перша група виконує перше завдання, друга — друге і т.д., після виконання завдань перша група свої записи для опрацювання передає другій, друга — третій і т.д.; коли аркуші з доповненнями, зауваженнями повертаються до «хазяїв», кожна група презентує свої дослідження з урахуванням доповнень, зауважень однокласників. Можна перед початком роботи створити експертну групу, яка проаналізує роботу інших груп.

Групова форма роботи має ряд переваг:

— знімає стрес (відповідь біля дошки), енергія не розтрачена на стреси, використовується на творчі процеси;

— розвиває моральні (принциповість, відповідальність), комунікативні (толерантність, співпереживання) якості;

— формальний лідер групи (якого обирають не діти, а призначає вчитель) змушений активно працювати, переконується, що це цікаво, почесно і не складно;

— створює позитивну психологічну атмосферу, бажання продовжити контакт, розширити сферу спілкування.

 

Технології колективно-групового навчання

   Усе, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені       
        потрібно, де і як я можу ці знання застосувати.

В. Кильпатрик

Серед проблем, розв'язання яких впливає на поліпшення математичної підготовки учнів, особливе місце займає колективно-групова навчально-пізнавальна діяльність учнів. Під колективно-груповою формою навчання розуміють таку форму організації навчальних занять, за якої певній групі або всьому класу школярів ставиться єдине навчальне завдання, для розв'язання якого необхідне об'єднання зусиль усіх членів групи, тісна їх взаємодія.

Колективно-групова робота на уроці активізує мислиннєву діяльність учнів, допомагає ліквідувати прогалини в їхніх знаннях, згуртувати класний колектив, привчає працювати самостійно. Обґрунтовано, що найбільш ефективною є групова робота в 7—9 класах, оскільки учні цих класів розпочинають активно спілкуватися зі своїми ровесниками. В спільній навчальній роботі деякий матеріал краще засвоюється, ніж під керівництвом учителя. Колективно-групова навчально-пізнавальна діяльність дозволяє більш продуктивніше організувати роботу на уроці. Самостійна робота учнів розглядається як одна із форм групової діяльності, що забезпечує більш високу активність, творчість школярів, спрямовану на досягнення максимально можливих навчальних результатів.

До цієї групи входять інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну роботу всього класу.

1. «Мозковий штурм»

Це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень шляхом вільного висловлювання думок усіх учасників, допомагає знаходити кілька рішень з конкретної теми.

2. Робота у великій групі (тобто з усім класом) — навчальний метод, коли вся група обговорює ідеї чи події, що стосуються певної теми. Дуже важливо на уроках залучати до роботи всіх учнів. У цьому допомагає такий метод, як «мікрофон». Учні по черзі імітують «говоріння в мікрофон». Інші діти не можуть говорити, вигукувати з місця, право говорити належить тільки тому, в кого символічний мікрофон.

3. Навчаючи — вчуся («броунівський рух»)

Цей метод надає учням можливість взяти участь у навчанні та передачі своїх знань іншим. Робота організовується таким чином:

• повідомивши тему та мету уроку, роздати учням картки із завданням-інформацією, яку вони повинні засвоїти;

• якщо учням щось не зрозуміло, то вони можуть звернутися до вчителя;

• учні,. підготувавшись до передачі цієї інформації, ознайомлюють зі своєю інформацією однокласників;

• після передачі всієї інформації учні розповідають, про що вони дізналися від інших.

4. Ажурна пилка

Такий вид діяльності на уроці дає можливість працювати разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи.

Під час роботи за допомогою методу «ажурна пилка» учні повинні бути готовими працювати в різних групах.

5. «Домашні» групи

Кожна група отримує завдання, вивчає його та обговорює цей матеріал.

6. «Експертні» групи

Після того як учитель об'єднав учнів у нові групи, вони стають експертами з тієї теми, що вивчається в їх «домашній» групі.

Ще одна з новітніх технологій яку я використовую на своїх уроках та в позаурочний час це метод проектів. У педагогіці проект — це самостійна творча робота учня, яку він виконує, починаючи від ідеї і до втілення її в життя за допомогою консультацій учителя.

Такий навчальний процес базується на навчанні співпраці, а суть проектної технології заключається в тому, що діти, враховуючи свої інтереси, разом з учителем виконують власний проект, розв'язуючи якусь практичну дослідницьку задачу. Включаючись таким чином у реальну дійсність, вони опановують нові знання.

Основні вимоги до методу проектів можна визначити трьома словами: Навіщо? Для чого (кого)? Як?

Важливим моментом застосування методу проектів є те, що проблема не пропонується в готовому вигляді (як це спостерігається в проблемному методі), а з допомогою різних прийомів учні наштовхуються на самостійне формулювання проблеми. Формулювання проблеми - це і є відповідь на питання «навіщо?».

Друга вимога — це наявність практичного, теоретичного й пізнавального значення передбачуваних результатів, тобто учень повинен усвідомлювати, де і як можна застосувати здобуті знання, який продукт проекту буде його логічним завершенням.

Саме співвідношення проблеми й практичної реалізації її розв'я¬зання і робить метод проектів досить привабливим для системи освіти.

Третя важлива характеристика методу проектів — це наявність самостійної (індивідуальної, парної, групової) роботи, використання дослідницьких методів.

На першому етапі проведення проектів важливе значення має вибір теми, що проходить порізному: тему може запропонувати вчитель, враховуючи стан викладання предмета, здібностей та інтересів учнів. В інших випадках тематику можуть запропонувати самі учні. За мету можна поставити поглиблення знань учнів або і диференціювання процесу навчання. Найчастіше теми проектів належать до конкретних практичних питань, що є актуальними в сучасному житті, тож для реалізації проекту необхідні знання учнів не лише з одного предмета, а з різних галузей. Саме в такий спосіб досягається природна інтеграція знань.

 Метод проектів дає можливість перевірити й закріпити на практиці теоретичні знання; набути життєвого досвіду, розвивати вміння аналізувати, узагальнювати навчальний матеріал; здійснювати пошукову, дослідницьку діяльність на підставі спільної праці; навчити користуватися додатковою літературою; виробляти вміння працювати над творчим завданням

Технологія ситуативного моделювання

Модель навчання у грі — це побудова навчального процесу за допомогою включення учня у гру.

Рольова гра стимулює прояв самостійності учнів, їх творчі можливості, гра імітує реальність шляхом «проживання ситуації у ролі», яка учневі дісталась та надає можливість діяти «як насправді». Учень може поводитись і розігрувати свою роль, моделюючи реальну поведінку.

Дитина опановує  більш широке, безпосередньо їй недоступне коло дійсності тільки у грі. Забавляючись та граючись, дитина знаходить себе як особистість. Для дітей гра – сфера їх соціальної творчості, полігон суспільного й творчого самовдосконалення. Гpa надзвичайно інформативна й багато «розповідає» самій дитині про неї. Гра — шлях пошуку дитиною себе в колективі товаришів, у цілому в суспільстві, людстві, у Всесвіті, вихід на соціальний досвід, культуру минулого, сучасного й майбутнього, повторення соціальної практики, доступної розумінню. У жодних видах своєї діяльності людина не демонструє такого самозабуття, оголення психофізіологічних, інтелектуальних здібностей, як у грі. Гра — регулятор усіх життєвих позицій дитини. Школа гри є такою, що в ній дитина — й учень, й учитель одночасно.

Теорія виховного навчання, що виникла в радянській системі освіти, активізувала застосування гри в дидактиці дошкільних систем, але практично не вивела гру на учнів, підлітків та юнацтво. Приємно, що в суспільній практиці останніх років у науці поняття гри осмислюється по-новому, гра поширюється на різні сфери життя, сприймається як загальнонаукова, серйозна  категорія. Можливо, через це гра починає входити в дидактику більш активно. Дидактичне значення гри доводив ще К. Д. Ушинський. Педагогічний феномен гри розкрили  у своїх працях А. С. Макаренко та В. О. Сухомлинський

 

Практичне застосування інноваційних технік для розвитку креативності  учнів на уроках математики

Якщо ми навчаємо сьогодні так, як навчали 
    вчора, ми крадемо у наших дітей завтра

                                                                                           Ю. Дьюі

Спосіб навчання, за якого формуються дійові мотиви пізнання, учні переконуються, що все, що вивчається, є для них корисним і необхідним, називається мотивацією. Це є своєрідною психологічною паузою, що налаштовує учня на ефективний процес навчання, власну зацікавленість. Мотив повинен бути зрозумілим, переконливим та стислим. Кожен учень під час уроку одержує відповідь на питання «навіщо це потрібно?».

В кожній темі шкільного курсу математики учня можна спонукати відкрити щось цікаве, корисне саме для нього, таким чином забезпечуючи власну активність дитини, яка зробить максимально якісним засвоєння теми. Для досягнення високого рівня мотивації навчання можна використовувати як залучення учнів до викладення нової теми, так і практичні заняття. 

Формування в Україні нової системи освіти, перехід до 12-річної школи об'єктивно вимагає переведення освітнього процесу на технологічний рівень. Це зумовлює появу освітніх інновацій, які покликані суттєво змінити освітній процес.

Проте в школі сьогодні ще зберігаються протиріччя між «фронтальними» формами навчання та індивідуальними способами навчально-пізнавальної діяльності кожного учня; між необхідністю диференціації навчання та однаковим змістом і технологіями навчання. Одним із важливих напрямків усунення названих протиріч є розробка і введення прогресивних педагогічних технологій, які будуються на новій освітній основі - особистісно орієнтованій.

В своїй діяльності впроваджую  одну з основних інноваційних технологій- інтерактивна технологія.

На кожному уроці важливим є опанування математичним матеріалом, що не можливо без поєднання самого предметного матеріалу з продуктивними інноваційними технологіями. Адже критичність мислення формується під час опрацювання інформації, розв’язування задач, проблем, оцінювання ситуації, вибору раціональних способів діяльності на уроках.  Тож розвивати творчі компетентності учнів на уроках можна слідуючи тільки, коли:  складне зробити простим, просте зробити звичним, звичне зробити приємним.

При підготовці до уроку слід обов’язково, і чи не найперше, врахувати ту модель, де уроком учитель лише керує, а творять урок самі учні.

Пропоную кілька прийомів, які я використовую  на уроках залежно від віку учнів, матеріалу, теми, особливостей класу. Усі запропоновані прийоми народжувалися поступово протягом багатьох років роботи, частина з них запозичена з досвіду роботи інших учителів, частина із книг, методичних посібників, Інтернету. Вони пройшли перевірку часом, подобаються учням і мені, як учителеві.

  Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, бачить у них можливість ефективної організації взаємодії педагога і учнів, продуктивної форми їх спілкування з елементами змагання, інтересу.  Гра – це творчість, гра - праця. У процесі гри діти мислять самостійно, розвивають увагу та фантазію.

Для прикладу наведу урок у 6 кла­сі з теми «Відсотки» під назвою «Бізнес-гейм».

Щоб наблизити математику до життя, щоб показати її різно­манітність застосування, цей урок було проведено у вигляді ділової гри.

Учнів класу було поділено на три команди, і весь урок вони працю­вали за груповим методом. Кож­на команда сиділа за окремим ве­ликим столом. Ідея уроку поляга­ла в тому, що учні — гості, які приїхали у місто «Відсоток», а вчитель — бізнесмен, мешка­нець цього міста, знайомить їх з ними і його мешканцями. Під час цієї мандрівки з учнями трап­ляються цікаві пригоди — вони витрачають і заробляють гроші, займаються бізнесом, а допома­гають їм у цьому відсотки. Урок краще проводити в кінці теми, щоб діти були знайомі з усіма ти­пами задач на відсотки. Цей урок вимагає гарної підготовки вчите­ля. Необхідно намалювати яск­раві плакати з написами об'єктів продажу, картки з задачами, при­нести гральний кубик і кашкети з написами «Бізнес-гейм». У про­веденні уроку вчителеві допома­гають учні цього класу — «праців­ники фірми». Учень начальник фінансів — буде вести банківські рахунки команд на одній з від­кидних дошок, троє менеджерів по одному біля кожного з трьох столів – для виплати коштів, зароблених учнем окремо та для то­го, щоб кидати гральний кубик.

Під час проведення нестандартних уроків спостерігається велика зацікавленість учнів, вони активні, збуджені, працюють із задоволенням де мають змогу заробити і витратити власний капітал, це урок – міні-модель сучасного життя і без знань відсотків та їх застосування не обійтись. Тому ми бачимо і мотиваційний бік цього уроку.

Досвід роботи показує, що для поліпшення розуміння, закріплення та відтворення інформації доцільно проводити такі уроки як: урок-змагання; урок-вікторина, урок - “круглий стіл”; урок-гра, інтегровані уроки та ін. Щоб зацікавленість учнів до вивчення математики не знижувалась, доречно систематично проводити ігри з використанням інтерактивних технологій (додаток А).

Так у 7 класі практикую проведення уроків-змагання під час узагальнення і систематизації знань учнів з певної теми. Наприклад, урок узагальнення і систематизації знань за темою “Формули скороченого множення”. Клас поділено на три  команди:

• Актуалізація опорних знань учнів (міні-іспит) – у формі змагання між трьома командами. Кожна з команд задає другим командам по два питання; за правильну відповідь – плюс 1 бал, за неправильну – мінус 1 бал.
• Математичне лото. Кожній з команд пропонується завдання, яке складається  десяти завдань. До них додається стільки ж (квадратних) карток, на яких записані відповіді. Номер ставиться на тому боці картки, на якому записана відповідь. На зворотному боці картки написана частина висловлювання про математику.
• Захист творчих робіт капітана команд.
• Підсумок уроку.

 Така організація учбової діяльності на уроці дає можливість реалізувати принципи диференціації навчання, оскільки гарантує участь кожного учня на тому чи іншому етапі уроку.

Перевірка домашнього завдання є одним із важливих етапів уроку. Щоб досягти зацікавленості в учнів на цьому етапі, використовую активні методики перевірки. Наприклад, при перевірці знань учнів 7 класу з теми “Аксіоми планіметрії”, проводжу гру “Білий рояль”. Заздалегідь готую палітру з правил, надписуючи над кожним словом його номер.

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15
яка	б	не	була	пряма	існують	точки	що	належать	їй	і	що	не	належать	їй

 Таким чином готується десять або більше правил. Групи по черзі відкривають слово, називаючи його номер. Якщо той, хто відкрив номер, не може сформулювати правило, то хід переходить до іншої групи. Можна включити декілька слів під кодом “Перехід ходу”. За відгадане правило виставляю два бали. В кінці гри виставляю оцінки найбільш активним учасникам гри, відповідно до якості відповідей та результату команди. Ця гра спонукає учнів грамотно і чітко формулювати правила, теореми, означення.

Під час вивчення теми “Координатна площина” проводжу гру “Кращий художник”: побудувати в системі координат точки з заданими координатами, послідовно з’єднати їх і назвати одержану фігуру. Ця гра дуже подобається учням. Навіть учні з початковим рівнем знань часто добре справляються. В кінці вивчення даної теми учні виконують творчі роботи: побудувати в системі координат фігуру і записати ключові точки даної фігури.

Особливо важливим є використання ігрових моментів у 5-6 класах. Період адаптації п’ятикласників до середньої школи тривалий і важкий. Тому  на перших порах треба наблизити  виклад навчального матеріалу до початкової школи. Тому я використовую ігрові моменти на всіх етапах уроку. Велику увагу приділяю мотивації навчання та створенню проблемної ситуації. Наприклад, при вивченні від’ємних чисел, використовую сюжет казки про Івана Царевича, що визволяє Василису  Прекрасну, яку Чахлик Безсмертний заховав за сімома замками. Щоб відкрити замки, Івану Царевичу треба розв’язати сім рівнянь. Шість  рівнянь учні розв’язують без проблем: х-6=10; х+21= 35; 5х=405; 4(х+7)=28; 3(2х-12)= 24. А от сьоме рівняння, яке на перший погляд дуже просте, учні розв’язати не вміють:  х-5=3. Виникає проблема: “ А як же бути?”. Розв’язанням цієї проблеми ми і займемося на уроці.

 При вивченні властивостей додавання раціональних чисел вправи на обчислення найзручнішим способом самі по собі вже є творчими, адже їх розв’язання нерідко допускає більше одного способу:

- 4,7 + 0,6 – 0,9 + 1,8

І спосіб: традиційно групуємо числа за однаковими знаками

       -4,7 – 0,9 + 0,6 +0,8 = - 5,6 + 1,4 = - 4,2;

ІІ спосіб: передбачає приведення до «круглого числа» - вже творчість!

       (0,6 – 0,9) – 4,7 + 0,8 = (- 0,3 – 4,7) + 0,8 = - 4,2.

  Пропоную учням також завдання типу: заміни зірочки словами так, щоб отримати правильні рівності:  *х + 5х – 12х + 6(х – 2) = 6х + *

І спосіб: розкриваємо дужки і зводимо подібні, далі бачимо, чого не   вистачає:   *х – 7х + 6х – 12 = 6х + *;   *х – х – 12 = 6х + *;  7х– х –12 = 6х-12;

6х – 12 = 6х – 12.

ІІ спосіб: розкривши дужки, бачимо, що справа знаходиться аналогічний вираз, тобто потрібно, щоб вираз *х + 5х – 12х був рівний нулю, з чого робимо висновок, що *х = - (5х – 12х) = 7х

Широко використовую в роботі “Мозкову атаку”. Особливо подобається  “Мозкова атака” в потрійному варіанті: індивідуальна, в парах, в групах.  Наприклад, при перевірці формул скороченого множення в 7 класі, на окремому аркуші кожен учень записує формули(2 хв.). Листочки з правилами збираю. Одержана інформація дає змогу показує  картину готовності учнів до уроку. Далі  учні працюють в парах: записують спільний варіант відповіді на аркуші. На цьому етапі відбувається обговорення та обмін думками в парах. Аркуші знову збираю уже з збагаченим варіантом відповіді. Потім учні об’єднуються в групи по чотири учні і на великих аркушах записують колективний варіант відповіді. Кожна група представляє свій варіант відповіді, інші слухають і ставлять “+” чи  “-“.

В процесі своєї роботи я використовую інтерактивні форми і методи навчання, які спрямовані передусім на розвиток особистості учня. Їх основу складає власний досвід дитини, що стає базою при здобуті знань. Інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити відсоток засвоєння матеріалу. Суть інтерактивного навчання в тому, що освітній процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, приймати продумані рішення.

На своїх уроках я практикую як кооперативні так і фронтальні інтерактивні технології навчання. Для того, щоб учні вчилися з цікавістю, навчаючи один одного, на багатьох своїх уроках я  використовую групову форму роботи. Об’єднуючи учнів у групи, я забезпечую їм почуття власної безпеки. Сильні учні ще краще розкривають свої можливості щодо розв’язування різнорівневих завдань, організаторські здібності. Поряд з цим, слабкі учні вже не пригнічені “комплексом неуспішності”, вони відчувають підтримку однодумців, включаються до роботи своєї групи. У процесі групової діяльності виникає можливість учитися не лише за підручником, а й один у одного. Покращується контроль і корекція знань. Групова навчальна діяльність побудована на спільних діях і спілкуванні. Учні опитують один одного, разом працюють над виконанням завдань, перевіряють правильність виконання, оцінюють результати навчання кожного члена групи. Групова форма роботи сприяє також організації більш ритмічної діяльності кожного учня. Працюючи в групі, слабкі учні збагачують знання новою інформацією, мають змогу своєчасно одержувати додаткові пояснення з незрозумілих питань. Середні учні в умовах групового навчання з’ясовують незрозумілі питання, опановують ефективні способи розв’язування задач. Сильні учні, допомагаючи засвоювати навчальний матеріал товаришам по групі, перевіряють і зміцнюють свої знання. У них виникає потреба систематично вчити теоретичний матеріал, шукати додаткові відомості, знати більше.

Найоптимальнішою є група з 3-5 учнів. Я створюю групи з 4 учнів ( дві парти). Групи створюю гомогенні (однорівневі) і гетерогенні (різнорівневі). Гомогенні групи доцільніше формувати для старшокласників. Для груп учнів з високим рівнем навчальних досягнень коректуюча частина зводиться до мінімуму (1-2завдання), а завдання навчальної частини підбираю так, щоб у процесі їх виконання відбувалося повторення теоретичного матеріалу.

Для груп учнів з достатнім рівнем навчальних досягнень коректуюча частина потрібна(4-5 завдань), а потім завдання ускладнюються.

Для груп учнів з середнім і початковим рівнем  навчальних досягнень основними є коректуючі завдання. Ці учні виконують тренувальні вправи, працюючи з текстом підручника, картками-підказками.      

 Робота в групах може бути організована як на уроках засвоєння, так і на уроках  застосування знань, умінь і навичок, бути частиною узагальнюючого уроку. Об’єднання в групи здійснюється на добровільних началах або за результатами жеребкування. Залежно від змісту й мети навчання я використовую різні варіанти організації роботи груп.

Так пі д час засвоєння і на уроках застосування знань, умінь і навичок, учні працюють в групах (гетерогенних), виконуючи адаптивну самостійну роботу. Самостійна робота може бути однакова для всіх груп або різна. Завдання підбираю різнорівневі, включаючи і творчі. Перевіряю роботу груп, консультую. Цей вид роботи допомагає учням з’ясувати для себе незрозуміле прямо на уроці. Після виконання адаптивної самостійної роботи учні виконують контролюючу самостійну роботу. Учні одержують індивідуальні завдання залежно від рівня навчальних досягнень. Обов’язково перевіряються і оцінюються.

Під час повторення матеріалу на етапі актуалізації знань я можу використовувати технологію “Асоціативний кущ”. Наприклад, на уроці узагальнення і систематизації знань з теми “ Системи рівнянь” кожна група одержує листок на якому в центрі написані слова “Системи рівнянь”. Пропоную учням згадати слово чи словосполучення, які асоціюються з цими словами

Потім учні систематизують  знання за вивченою темою, наводячи приклади. Група, яка закінчила першою, відповідає, а інші доповнюють, уточнюють.

Практикую роботу за методом “ Акваріум”. При вивченні теми “ Формула коренів квадратного рівняння у 8 класі під час актуалізації опорних знань учнів учні об’єднуються у групи. Пропонується одна або дві інтерактивні вправи. Наприклад: розв’язати рівняння:

(2х² + х)/5 =( 4х – 2)/3

3х +2 = 8/х

Одна з груп займає місце в центрі класу. Члени групи вголос читають завдання та обговорюють його розв’язання. Всі інші учні мають тільки слухати, не втручаючись у хід обговорення. На цю роботу групі дається 3-5 хвилин. Після  обговорення члени групи, по черзі працюючи біля дошки, записують розв’язання рівняння, знову коментуючи хід роботи. Решта учнів записують у зошитах. Потім надається слово учням із зовнішнього кола для аналізу ходу розв’язування рівняння і запитань. Тоді друга група займає місце в центрі класу і робота продовжується.

 Робота в “ Акваріумі “ позитивно впливає на розвиток логічного та творчого мислення, сприяє інтелектуальному розвитку учнів. Учні збагачують свою уяву, вчаться прогнозувати результат, відпрацьовують культуру мови і послідовність думки, збагачуються духовно взаємними спілкуванням

Математика більшості дітям дається нелегко. Для таких учнів залучення до загальнолюдської культури – дуже слабкий, мало дієвий мотив навчання. А якщо в учня немає мотивів вивчати математику або ці мотиви слабкі, його навчання перетворюється на безцільну муку. Усунути цю причину можна лише одним способом – своєчасно сформувати дієві мотиви учіння. Учні мають усвідомлювати, що матеріал, який вивчається на уроках математики, знадобиться їм не лише для розвитку їхньої загальної культури, а й безпосередньо у практичній діяльності.

В своїй роботі я використовую такі методи стимулювання й мотивації до навчання математики в учнів:

• Створення на уроці ситуації успіху.
• Використання наочності.
• Формування в учнів мотивів обов’язку і відповідальності у навчанні.
• Використання історичного матеріалу.
• Застосування нового математичного факту.
• Використання спостережень, наслідування, виміру, експерименту.
• Використання відкритої інформації на уроках математики.
• Використання практичних задач.

 Готуючись до уроків, обов’язково аналізую зміст матеріалу, чітко виділяю учням те, що треба зберегти в пам’яті, запам’ятати. Важливі висновки, формули, правила, закони, типові питання, завдання – від них залежить розвиток мислення, розумових здібностей, якість навчання. Вчу умінню користуватися знаннями. Вчу учнів виділяти головне. На полях у робочому зошиті яскраво записуємо те, що важливо, що треба запам’ятати, звернути увагу (використовуємо знак «!»).

Використовую на уроках повчальні моменти казок, притчі, випадки з життя, прислів’я, завдання на збереження здорового способу життя. Разом з цим наголошую на додаткові необхідні знання, для індивідуального вивчення на уроці і в позакласний час, на необов’язкові  питання, на питання, задачі «високого рівня». Формую поняття, що знати – це значить  ще й вміти застосовувати знання, чим більшими знаннями володіє учень, тим легше йому вчитися.

Застосування ІКТ на уроках математики дає можливість вчителю скоротити час на вивчення матеріалу за рахунок наочності і швидкості виконання роботи, перевірити знання учнів в інтерактивному режимі, що підвищує ефективність навчання, допомагає реалізувати весь потенціал особистості.

Комп'ютер може використовуватися на всіх етапах процесу навчання:

• при поясненні нового матеріалу;
• закріпленні;
• повторенні;
• контролі.

Програмне забезпечення дозволяє вчителю – предметнику знайти свій підхід до викладання предмета. На своїх уроках я використовую електронні підручники, видані Міністерством освіти та науки України («Алгебра 7–9», «Геометрія 7–9»)

За рахунок використання комп'ютерних технологій на уроках надається можливість використання додаткового матеріалу, підвищується ступінь наочності, посилюється мотивація навчання і, як наслідок - підвищується інтерес до предмета, в тому числі і за рахунок привабливості комп'ютерної техніки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

В процесі роботи  над роботою та проаналізувавши новітні педагогічні технології, які найбільш сприяють покращенню якості  математичної освіті, я прийшла до висновку, що необхідно вивчати і застосовувати в практиці те, що відповідає потребам сьогодення та  сприяє реалізації творчого потенціалу особистості в життєвій перспективі.

Використання на уроках математики інноваційних технологій сприяє професійному зростанню вчителя, змінює атмосферу на уроці, активізує роботу учнів, і як наслідок, покращується якість набутих знань. Звичайно, інновації потребують багато часу для підготовки вчителя, але отриманий результат того вартий.              

В кожному класі є від природи обдаровані діти, але якщо вчитель не піклується постій про їх розвиток, не подає їм достатньої роботи для розуму, то вони не зможуть відбутися, як творчі особистості. Отже головна задача вчителя була і залишається постійною: розвивати самостійну творчу особистість, здатну до самооцінки та саморозвитку. Але засвоєння будь-якого предмету починається зі свідомого інтересу до нього. Для зацікавлення учнів своїм предметом доцільно приділяти велику увагу проблемному навчанню, в процесі якого учні будуть активно оволодівати знаннями та уміннями, накопичувати досвід творчої діяльності. Для створення дійсно сучасного уроку, інформаційно-насиченого уроку, намагаюсь використовувати комп’ютерний потенціал у навчальному процесі.

Слід звертати увагу на завдання, які формують вміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати, виділяти головне, контролювати і планувати свою діяльність тощо. Ефективність пізнавальної діяльності учнів підвищується при проведенні навчального практичного заняття. Цей вид роботи для учнів є найбільш творчим. Виконання завдання і узагальнення результатів приводять їх до нового математичного знання. В цих умовах пізнавальна діяльність являє собою самостійний рух. В результаті такої роботи нові знання не приходять ззовні у вигляді інформації, а являються внутрішнім продуктом практичної діяльності самих учнів. Для вироблення навичок та умінь застосовувати одержані математичні знання необхідно частіше брати задачі з життя. Розв’язування кожної задачі складається з елементарних під задач. Вміння побудувати ланцюжок (або послідовність) проміжних задач і розв’язати їх суттєво визначає успіх в розв’язуванні основної задачі. Треба зазначити, що від учнів слід вимагати повний запис усіх етапів лише на перших уроках. Надалі деякі етапи можна не записувати, а виконувати в умі, що допомагає розвивати передбачливість, вміння розмірковувати і не губитись у цих міркуваннях.

При поставленій меті розвивати творчу особистість неможливо не звертати увагу на значущість для ефективності сучасної освіти інноваційних педагогічних технологій. Серед них, власне і технологія розвитку творчої особистості, і технологія розвитку критичного мислення. Одним із найпоширеніших методів критичного мислення є метод повторення. Він поєднує у собі такі стратегії формування та розвитку критичного мислення як «Використання ключових слів», «Таблиці порівнянь» тощо. Це дає можливість розвивати властивість створення цілісної картини, спираючись на мінімум інформації, розвивати вміння виділяти головне, суттєве, систематизувати знання, усвідомлювати зв’язок між поняттями, їх властивостями.

Новітні технології навчання спрацьовують через осмислення учнем своєї діяльності, вона звернена до здібностей дитини перебудовувати свої дії, свій досвід, свої мотиви і потреби, що є важливим фактором у розв’язанні проблеми соціалізації освіти.

А диференціацію, яку в традиційній системі здійснює вчитель, в інтерактивному спілкуванні виконує сам учень, що й виступає мотиваційним стимулом його розвитку.

Отже, для розвитку творчої особистості учнів у процесі навчання математики  існують величезні можливості. Зміст і структура шкільного курсу математики створюють умови для активізації творчості учня на всіх етапах викладання під час кожної теми курсу.

 

Список використаних джерел

1. Балдіна Л.М. Розвиток творчої компетентності учнів на уроках математики// Математика в школах України. – 2006. - №29.-С. 14-15
2. Гайбулаева Н. Р. Повышение эффективности практической деятельности учащихся при обучении математике// Математика в школе.-1982.-№ 6.- 23 с.
3. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології.- Київ: Академвидав.-2004.-С. 210-220.
4. Калашник Н.І. Стимулювання особистісного розвитку учнів на уроках математики за допомогою інтерактивних методів навчання// Математика в школах України. – 2010.- №5. – С.2-6
5. Келесіді В. П., Букарєва Т. Б. Розвиток критичного мислення при вивченні математики на основі компетентності учнів.- Д.: Інновація.-2007.- С. 2-6.
6. Кушнир И. А. Воспитание творческой активности учащихся на уроках повторения геометрии // Математика в школе.- 1991.- № 1.- С. 12-13.
7. Математика. 6 клас. Задачі для розвитку мислення.- Харків: Торсінг плюс.- 2006. - 76 с.
8. Назарова Л.І.Ігрові моменти на уроках математики – розвиток творчих здібностей учня // Математика в школах України. – 2005. - №29.-С. 2-6
9.  Пальчевський С.С. Педагогіка: [навч.посібник]-К.: Каравела, 2008, - С.337-340
10.  Підласий І. П. Як підготувати ефективний урок. - Київ: Радянська школа. - 1989. -С. 95-99.
11. Пєхота О.М. Проектна технологія// Освітні технології/ За ред. О.М. Пєхоти – К, 2004.- С 148-162
12. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві //Вибр. твори: В 5-ти томах. – Т.2.- К.: Рад.школа, 1976. – С. 463-466
13. Трофимов А. П. Учить учащихся мыслить на уроках // Математика в школе.- 1988.- № 3.- С 19.