Інсценізація «КАЗКА ПРО ВСЕМОГУТНЮ КОМУ»

Про матеріал

Інсценізація «КАЗКА ПРО ВСЕМОГУТНЮ КОМУ» До Дня рідної мови. Для учнів 5-9 класів.

Перегляд файлу

КАЗКА ПРО ВСЕМОГУТНЮ КОМУ (інсценізація)

Ведучий

Було це за царя Панька,

Коли земля була тонка...

Так от на тій землі тонкій

З'явився буцімто крадій,

Такий, що й зроду не було:

Проникне потай у село,

То порятунку вже не жди -

Накоїть кожному біди.

У того коні вкраде з двору,

У того "вичистить" комору,

У того вижене овець

Або потягне гаманець, -

Усіх покривдить, обдере,

Останній статок одбере.

Хоч сядь та плачма плач з нужди

Або у світ з торбами йди.

Ведуча

Та от, як мовлять, на гарячім

Зловив злочинця чесний люд,

Одлупцював його добряче

І до Панька повів на суд.

Чиновник

Вельможний царю, ось крадій,

Запеклий, лютий лиходій,

Він чинить зло у всім краю,

Доводить нас до скону.

Ми в мудрість віримо твою,

У праведність закону.

Хай воля вершиться твоя;

Карай чи милуй крадія!..

Ведучий :

Панько не даром трон посів,

Панька пройняв законний гнів.

Панько.

Ах-ах! Так ось він, супостат.

Що обкрадав усіх підряд,

Що грабував підданців!

Простить такий смертельний гріх?

Та нас би світ підняв на сміх!

Скарати завтра вранці!

Ведуча:

Сувора варта про мечах.

По добрім сажню у плечах, -

До крадія учотирьох.

Скрутили й кинули у льох.

Чиновник:

Щоб діло кінчити ураз.

Обміркував Панько указ:

Вчинив розбійник те й оте.

За те злочинство не пусте

Що волимо зробити?..

Й без жодних знаків розділових

Надряпав цар чотири слова:

"Простить не можна вбити".

Царський радник:

...Тепер одкриєм головне

І дуже - дуже потайне.

Одкриєм по секрету,

Щоб не було Паньку на зло,

Щоб збитку часом не було

Його авторитету.

Колись, як ще не був царем,

А був він просто школярем,

То вчився кепсько, не щодня

Робив домашні завдання,

А не виконує завдань,

То не питайте з нього знань.

І двійки раз у раз тому

В щоденник сипались йому.

Отак недоуком і ріс.

Та царські справи - темний ліс:

Раз ріс за принца при дворі,

То й вийшов в неуки-царі.

Чиновник:

...Отак надряпав мудру фразу

Свого правдивого указу,

Чухнув за вухом:

Панько:

"Треба б кому

Поставить в реченні такому

Й печаткою скріпити..."

Чиновник:

І чиркнув кому навмання

(Бо де в недоука знання!).

Панько:

"Простить не можна вбити".

Чиновник:

На ранок варта при мечах,

По добрім сажню у плечах,

Веде злочинця на майдан,

А там вже юрми громадян.

Що, на видовиська охочі,

З усіх усюд зійшлися з ночі,

І вже злочинця кат чекає.

Нарешті дяк указ читає:

Вчинив розбійник те й оте.

За те злочинство не пусте

Що волимо зробити?..

"Простить не можна вбити"

- Овва! Написано "Простить"!

Виходить, треба відпустить?..

Ну що ж, біжи відсіль мерщій.

Щоб голови не скласти!..

Зареготав і зник злодій,

Аби й надалі красти.

Ведучий:

Донині трапляються люди такі,

У котрих, як мовиться, руки липкі,

-Усе то нащадки злочинця, якому

Лишиться живому вдалось через кому.

Така вона, кома, такі у ній сили,

Щоб ми легковажити нею не сміли.

Не так її неук поставить, бува,

І діють у світі усякі дива,

Злочинець уникнути може відплати,

А десь і невинного можуть скарати...

Щоб кома ніколи до зла не вела,

Потрібно, щоб завше на місці була!

Пісня «Ой зелене жито, зелене»

Якщо гості з будь-якого краю

завітали до нас із путі,

за народним звичаєм стрічаєм,

як здавен ведеться у житті,

У селі чи навіть у столиці,

на квітчастім рушнику ллянім –

Свіжий хліб (каравай) із білої пшениці,

дрібка солі з Бахмута на нім.

Хай рясніють квіти малиново,

пахне свіжоспечений пиріг,

Щоб і дар земний, і щире слово

гість відчув, ступивши на поріг.

«ЗІЗНАННЯ В ЛЮБОВІ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ»

Виразне читання віршів про мову

Ніжна, мила, світанкова,

Ясна, чиста, колискова,

Мелодійна, дзвінкотюча,

Дивна, радісна, співуча,

Лагідна, жива, казкова,

Красна, чарівна, шовкова,

Найдорожча, добра, власна,

Мудра, сонячна, прекрасна,

Солов’їна, барвінкова,

Українська моя мова.

Надія Красоткіна

Тридцять три букви в одному ряду,
Тридцять три букви у крвенім роду,
Тридцять три букви - багата сім"я,
Тридцять три букви - то пісня моя.

Азбуко рідна! Яка ж ти проста!
Крони зеленої завязь густа!
Буква до букви - і склад мій,і лад,
Слів найдорожчих людський зорепад.

В мові-розмові є всякі слова,
Букви ж поганої (ні!) не бува.
Букви,як люди,м"які і тверді,
Букви,як друзі, в моєму труді,

З ними шукаю і знаю:знайду
Місце своє у людському роду

Ой яка чудова українська мова!

Де береться це, звідкіля і як?

Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва,

Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак,

І така розкішна і гнучка, як мрія…

Є в ній хурделиця, віхола,

Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.

Та не в тому справа, що така багата.

Помагало слово нам у боротьбі,

Кликало на битву проти супостата

Та звучало сміхом на полях плаката,

І за все це, мово, дякуєм тобі.

Мово моя українська,
Батьківська, материнська,
Я знаю тебе не вивчену —
Просту, домашню, звичну,

Не з-за морів покликану,
Не з словників насмикану.
Ти у мені із кореня,
Полем мені наговорена,

Дзвоном коси прокована,
В чистій воді смакована,

Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,

З хлібом у душу всмоктана,
В поті людськім намокнута,
З кров’ю моєю змішана
І аж до скону залишена

В серці моїм. Ти звеш сюди
Добрих людей до бесіди.

Мова — краса спілкування,
Мова — як сонце ясне,
Мова — то предків надбання,
Мова — багатство моє.

Мова — то чиста криниця,
Де б’є, мов сльоза, джерело,
Мова — це наша світлиця,
Вона — як добірне зерно.

Мова — державна перлина,
Нею завжди дорожіть:
Без мови немає країни —
Мову, як матір, любіть.

***

Мова, наша мова —
Мова кольорова,
В ній гроза травнева
Й тиша вечорова.

Мова, наша мова —
Літ минулих повість,
Вічно юна мудрість,
Сива наша совість.

Мова, наша мова,
Мрійнику — жар-птиця,
Грішнику — спокута,
Спраглому — криниця,

А для мене, мово,
Ти, мов синє море,
У якому тоне
І печаль, і горе.

Мова, наша мова —
Пісня стоголоса,
Нею мріють весни,
Нею плаче осінь.

Нею марять зими,
Нею кличе літо.
В ній криваві рими
Й сльози «Заповіту».

Я без тебе, мово, —
Без зерна полова,
Соняшник без сонця,
Без птахів діброва.

Як вогонь у серці,
Я несу в майбутнє
Невгасиму мову,
Слово незабутнє.

Весь Всесвіт — в мові!

Весь Всесвіт в мові розмістився,
Весь світ чарівний в ній звучить.
У слові сонцем заіскрився,
Щоб у чудових звуках жить.

Усе своє звучання має,
Все-все одягнуте в слова!
У рідній мові все співає:
Пісок і камінь, і трава.

І нас єднає рідна мова
Всіх, хто живе у цім краю.
Вона прекрасна, світанкова,
Я в ній свою наснагу п’ю.

Бо наша рідна мова — мати,
Снагу і силу нам дає.
Нам стежку в світ дано топтати,
Поки в нас рідна мова є!

І, як гуртом, не поодинці,
Почнемо в світ її нести,
То й доти будем — українці
Поміж народів сміло йти!

А знехтуємо рідне слово,
Земля цього нам не простить.
То ж линь над світом, рідна мово!
Тобі в віках судилось жить!

Цвіти і сійся, рідне слово,
У серці щирому звучи!
Моя чарівна, рідна мово,
Лети над світом, не мовчи!

Промова про мову

Моя найкраща в світі мова!
І рідна, й мила над усе.
Чарівна, ніжна, світанкова!
Вона мене у світ несе

І відкриває все у ньому:
І велич, радість і красу.
Тож в цьому світі гомінкому
Я рідну мову пронесу,

Як скарб великий і безцінний.
Бо ж поки є вона у нас,
Народ ми вільний, незборимий,
Ми — українці, в добрий час!

Ігрове завдання «Постав на свої місця образні порівняння!»

Червоний,	як осел.
Чистий,	як перець.
Голубий,	як тетеря.
Німий,	як мед.
Упертий,	як небо
Гіркий,	як лис
Хитрий,	як сльоза.
Глухий,	як жар.
Солодкий,	Як риба.