Інтеграція українознавчого компонента в діяльність сучасного вчителя української мови та літератури

Комунальний заклад

«Республіканська загальноосвітня школа І-ІІІ ступені Нікольської районної ради Донецької області»

 

 

Інтеграція українознавчого компонента в діяльність сучасного вчителя української мови та літератури

 

 

 

 

З досвіду впровадження проблеми

у позакласну діяльність закладу

вчителя Коломоєць Л. М.

Створення системи розвитку молоді за Концепцією національно-патріотичного виховання 

Сучасна українська філософія освіти і виховання, педагогіка працюють над побудовою цілісної системи національного виховання, спрямованої на формування ініціативної, відповідальної, духовно багатої особистості з почуттям власної гідності, розвинутою творчою активністю та критичним мисленням, проте ми досі не маємо такої чіткої, дієвої, ефективної системи

 В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючий чинник розвитку суспільства й нації в цілому.

• Форми й методи виховання базуються на українських народних традиціях, кращих надбаннях національної та світової педагогіки й психології.

• Сьогодні сформоване соціальне замовлення на ефективні виховні системи й технології. Зростає увага до виховання засобами музеїв, театральної педагогіки, дитячого та юнацького спорту. Створюються реальні умови для прояву творчих здібностей молодих людей. Сучасна молодь добре інформована щодо процесів в різних сферах науки, техніки, соціального життя; динамічно оволодіває сучасними комунікаційними технологіями.

• Усе це створює сприятливі умови для розвитку національно-патріотичного виховання як пріоритетної сфери соціального життя країни, підвищення його статусу та розвитку потенціалу, досягнення якісно нових результатів у духовно-моральному, патріотичному, трудовому, художньо-естетичному, екологічному вихованні підростаючого покоління.

• Національно-патріотичне виховання є складовою загального виховного процесу підростаючого покоління, головною метою якого є набуття молодими громадянами 14-35 річного віку соціального досвіду, готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин, формування особистісних рис громадянина Української держави, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, інтелектуальної, правової, трудової, екологічної культури.

Концепція передбачає створення цілісної системи національно-патріотичного виховання молоді шляхом реалізації таких виховних завдань:

• виховання правової культури, поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки – Герба, Прапора, Гімну України та історичних святинь;

• сприяння набуттю молоддю соціального досвіду, успадкування духовних та культурних надбань українського народу;

• формування мовної культури, оволодіння та вживання української мови як духовного коду нації;

• формування духовних цінностей українського патріота: почуття патріотизму, національної свідомості, любові до українського народу, його історії, Української Держави, рідної землі, родини, гордості за минуле і сучасне на прикладах героїчної історії українського народу та кращих зразків культурної спадщини;

• забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, людей похилого віку, турбота про молодших та людей з особливими потребами;

• підтримання кращих рис української нації – працелюбності, прагнення до свободи, любові до природи та мистецтва, поваги до батьків та родини;

• втілення планів дій, спрямованих на реалізацію молоддю інтелектуальних та творчих проектів на благо України, поліпшення професійної орієнтації, розвиток мотивації до праці;

• залучення юнаків і дівчат до вивчення культури, історії України, пропагування кращих здобутків національної культурної і духовної спадщини, підтримка професійної та самодіяльної художньої творчості, діяльності творчих об'єднань, клубів за інтересами, фольклорних колективів;

• активне залучення до патріотичного виховання молоді діячів сучасної культури, мистецтва, науки, спортсменів.

Найефективніше виховання здійснюється через освіту (в навчально-виховному процесі). Саме через освіту йде цілеспрямований процес соціалізації індивіда, його становлення як особистості та громадянина.

Основні положення національного виховання. Головною метою є передача наступним поколінням соціального досвіду і духовних надбань українства, високої культури міжнаціональних відносин; формування у молоді особистісних рис громадянина України (національну свідомість, розвинену духовність, фізичну досконалість, моральну, художньо- естетичну, правову, трудову та екологічну культуру) головними складовими є громадянське та патріотичне виховання, і ці постулати залишаються актуальними й сьогодні

Отже, національне виховання – це виховання особистості на основі системи ідеалів, традицій, звичаїв, переконань, створених народом і покликаних формувати ціннісні орієнтації молодих поколінь у дусі розвитку матеріальної й духовної культури української нації  забезпечує духовну єдність, наступність і спадкоємність поколінь минулих, сучасних і майбутніх

Інтеграція українознавчого компонента в сферу діяльності вчителя

«Кожен повинен пізнати свій народ і в народі пізнати себе»

 Г.Сковорода.

Українознавство – предмет не «разового вивчення», а чинник постійного й поступового входження особистості у світ національних цінностей, що лежать в основі любові до Батьківщини.

Народознавство синтезує в собі здобутки побутово-емпіричної та наукової етнографічної думки і служить ефективним педагогічним засобом оволодіння соціально-культурним досвідом українського народу та інших цивілізованих народів світу.

Зміст національного народознавства не вичерпується одними лише знаннями про життя українського народу. Оволодіння ним передбачає організацію пошукової творчої діяльності учнів, спрямованої на збагачення національної етнографічної культури, на опанування соціальним досвідом українського народу в широкому значенні цього поняття.

В арсеналі вчителів немало методів і прийомів заохочення школярів до вивчення української мови, національної культури, українського народознавства. Головне – робити це системно, починаючи з молодших класів. Та хотілося б особливо наголосити на важливості позакласної роботи з українознавства поряд з навчальною, і, таким чином, створенні ситуації невимушеного спілкування, що сприяє заохоченню учнів до вивчення української національної культури. Хотілося б висвітлити оптимальні приклади позакласного використання українознавчого матеріалу в позакласній роботі.

Використання українознавчого та краєзнавчого матеріалу в позакласній діяльності має велике значення.

 

.

Саме сьогодні громадяни України повинні пізнати і зрозуміти велич української душі, щирість нашої народно-традиційної культури, її одвічний гуманізм, добробут, доброзичливість, щиру гостинність, щоб врівноважити свої вчинки, спрямувати їх на утвердження української державності, забезпечення душевного затишку всім, хто живе на українській землі.

Українознавство має надзвичайно велике виховне, пізнавальне, освітнє, розвивальне, а разом з цим і державне значення. Справжнє національне виховання без українознавства не мислиме і навчально-виховний потенціал його невичерпний

Українознавство служить дієвим засобом утвердження в свідомості учнів громадських почуттів, української національної гордості й людської гідності українця, вболівання за долю самостійної незалежної України, готовності стати на захист суверенної країни, виявляти шанобливе ставлення до державних символів і атрибутів. Завдяки цьому ростимуть національно свідомі громадяни України, горді історією, культурою і мовою свого народу.

Поступовість його вивчення відповідно у початковій, основній та старшій школі, подає принципи вивчення українознавства, виявляє освітньо-виховний потенціал шкільного музею «Світлиця», заснованого в КЗ «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів с. Республіка» Нікольського району Донецької області.

«Світлиця» пропонує вивчення українознавчого навчального матеріалу на уроках та в позакласній діяльності. Школярі долучаються до експедицій з поповнення шкільного музею новими експонатами. Старшокласники проводять оглядові екскурсії для учнів молодших класів, майбутніх першокласників, цим самим заохочуючи їх до вивчення історіі рідного краю, культури й побуту українців. Особлива увага приділяється визначним місцям та культурним пам’яткам Донеччини. Експозиція наголошує самобутність українського вбрання та використання вишитих рушників. Використані в змісті екскурсії вірші засвідчують зацікавленість учнів школи в ідеї вивчення українознавства та їхню безпосередню участь як у складанні матеріалів, так і поповненні експозиції музею.

 

 

Мета вивчення українознавства

 

Українознавство, як відроджена традиційно-українська система світобачення й творення, розглядається як підґрунтя, на основі якого формується сучасний український громадянин. Українознавство ставить за мету цілісне достовірне знання про Україну і світове українство, українське світобачення у часі й просторі.

Процес вивчення українознавства – це пізнання і засвоєння культурно-духовних надбань свого народу. Базовий рівень власної національної культури, засвоєний людиною в юному віці, є основою її духовного й соціального становлення, а рідна культура стимулює розвиток її потенційних творчих можливостей.

Українознавство – ключ до пізнання національного духу, усвідомлення неповторності й самобутності українського народу, його індивідуальних рис у загальній структурі людської цивілізації.

Ці знання підказують, що може людина зробити в даних конкретних умовах, у яких сферах її діяльність може бути найбільш успішною і плодотворною, як зберегти й розвинути могутній внутрішній заряд народного самовиявлення і самовідтворення, який кожне нове покоління одержує у спадок від попереднього.

Ці проблеми є особливо актуальними для українського народу сьогодні.

 

Зміст українознавчого навчання в КЗ «Республіканська загальноосвітня школа I-III ступенів»

 

Орієнтовно зміст українознавчого компонента   охоплює наступну тематику:

• Предмет і завдання українознавства.
• Походження українського народу. Формування української нації.
• Етнічна історія та територія України.
• Етнічний склад населення й сучасні етнічні процеси в Україні.
•  Ми живемо в Україні

• Моя країна – Україна.
• Рідне село. Моя вулиця.
• Походження назв міст і сіл Донеччини.
• Рідна мова.

• Сім’я та сімейний побут.

 

• Рід, родина, рідня. Поколінні зв'язки та взаємини.
• Шлюб. Функції сім’ї.
• Родинні обряди та звичаї.
• Тепло отчого дому. Отчий поріг.

• Сільські поселення та селянський двір.

• Будівлі, їх призначення.
• Традиційна українська домівка. Світлиця.
• Наші обереги.

 

• Квіти на подвір'ї (мальви, калина, чорнобривці, їх значення в оформленні садиби).

 

• Архітектура домашніх забудов: криниця, ворота, загорожі, перелази тощо.

• Заняття і промисли.

• Традиційне хліборобство.
• Хліборобські обряди та трудові традиції.

• Народне мистецтво і промисли.

• Ткацтво
• Вишивка.

• В’язання.

 

• Іграшки.

 

• Писанкарство.

 

• Витинанки.

 

• Народні знання.

• Народна мораль і етика.
• Норми поведінки. Стосунки в родині, на вулиці, у громадських місцях.
• Народний календар
• Народна медицина . Домашні ліки (рослинного і тваринного походження).

• Народна їжа.

• Щоденна їжа.

• Святкові страви.

 

• Звичаї та обряди. Свята.

• Календарно-побутова обрядовість.
• Обрядовість сезонних циклів (зимовий, весняний, літній, осінній).
• Свята і традиції на пошанування природи, землі-годувальниці.
• Релігійні свята та обряди. Пости.
• Символи та атрибути свят (стрічки, вінки, рослини, дерев'яні калатала, зірки).
• Народні ігри й дозвілля (дітей, підлітків, юнацтва).
• Фольклор, пов'язаний зі святами та обрядами.

 

• Українське національне вбрання.

• Чоловіче, жіноче вбрання.

• Коса – дівоча краса.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

• Віночок.
• Народні традиції в сучасному українському одязі.

• Усна народна творчість. Фольклор

• Розповіді, перекази, казки.
• Прислів'я, приказки.
•  Народні пісні.
• Українські народні музичні інструменти.
• Дитячий фольклор (Лічилки. Заклички та примовки. Пісеньки. Українські народні дитячі ігри).

 

Дана робота допомагає в підвищенні ефективності педагогічної діяльності та організації самостійної роботи учнів в галузі вивчення українознавства.

Молодші школярі пізнають поняття «Україна", "рід", "родина", "родовід",

- головні святині й обереги нашого народу. Вони вчаться виготовляти поробки з природнього матеріалу, вчать пісні, вірші, приказки, прислів’я. Це має викликати цікавість та бажання вивчати самобутню українську культуру.

Для учнів середнього шкільного віку характерне прагнення самовизначитись і здобути визнання ровесниками своєї діяльності.

В середній школі учні вивчають морально-етичні цінності українців, засвоюють норми міжособистісних стосунків, поведінки вдома, громаді, природі. Школярі отримують знання про самовиховання та формування характеру, дізнаються про національний морально-етичний ідеал, втілення його в особі козака, засвоюють поняття патріотизму, вільнолюбства, духовності, побратимства, відданості. Засвоюються традиції шанування літніх людей, батьків, природи, проведення свят.

У цей період починається перший етап одержання теоретичних українознавчих знань, формування базового рівня знань про народ, його ідентичність, а також наукових дисциплін, що займаються вивченням народів (етносів),  народознавства, етнографії, етнології.

Школярі засвоюють інформацію про господарські заняття та різноманітні ремесла українців

На закінчення базової середньої освіти учні дізнаються про етнічну історію українського народу, етнічну територію, етнографічне історичне районування українських земель, склад населення України, українську діаспору.

В старших класах доцільно більш фундаментально вивчати календарну та родинну обрядовість, її символіку, атрибутику, фольклор. Розглядаються питання про сім'ю і громаду, їх взаємозв'язки в історичному минулому і в сучасній ситуації.

У старших класах (10-11) закладаються основи наукового підходу до характеристики явищ національної культури. Докладно вивчається духовна і матеріальна культура різних регіонів України. У цей період важливо захопити школярів фольклорно-етнографічною діяльністю (створення куточків, шкільних етнографічних музеїв, фольклорних гуртків), організацією молодіжних свят відповідно до звичаїв нашого народу, диспутів, конкурсів, фестивалів .

Тільки гарно спланована система українознавчої підготовки школярів здатна забезпечити підлітків і юнацтво знаннями, прищепити любов до свого народу, бажанням брати участь в громадському житті на основі національних традицій.