Інтегрований позакласний захід "Історія та географія сиру".

Історія та географія сиру

Мета: познайомити учнів із історією виникнення сиру, з географією його поширення, з технологією виготовлення, із біологічною та енергетичною цінністю, як можна розпізнати якість сиру, у чому його користь; виховувати у учнів почуття колективізму, порозуміння, дружбу.

Обладнання: виставка фото «Види сирів», презентація «Історія та географія сиру», виставка сирів різної якості, йод, надруковані рецепти виготовлення сирів в домашніх умовах, вислови відомих людей про сири.

Форма проведення: заочна екскурсія

Хід заходу

На дошці вислів:

«Я думав, що знаю все про те, що я їв – це було тільки марнославство з мого боку. Сир – одна з найбільш дивовижних страв, що мені зустрічались», Карл Великий.

«Десерт без сиру схожий на гарну жінку, якій не вистачає очей», французи.

«В ідентичності і традиціях сир дихає душею землі її мешканців», П’єр Андруе.

Вчитель – історії.

У сучасному світі сир ― доволі звичний продукт харчування для багатьох людей. Здається, він був завжди. Але ж хтось його приготував уперше… Ми завітаємо на І зупинку, історичну. Зануримося в історію:

Учень 1 – історик. Ще сім тисяч років тому східні кочівники помітили, що молоко здатне звурджуватись і в такому стані зберігатися довше. Тому вони тримали молоко на сонці, чекаючи, доки воно скисне та перетвориться на сир. Пізніше люди почали зберігати молоко в коров'ячих та овечих шлунках.

Археологи вважають, що сир ― ровесник хліба, а це означає, що люди вміли його готувати ще за п'ять тисяч років до нашої ери. Зовсім недавно у китайському похованні були знайдені залишки сиру, яким, за підрахунками вчених, 3 тисячі років. Це означає, що у той час сир вважали досить дорогим продуктом. Цікаво, що стародавні греки шанували сир, як божественне творіння. Свій перший сир вони виробили ще в I столітті нашої ери і назвали його Демос.

Учень 2 – історик. Слідом за греками готувати сир почали римляни. Він був повсякденною та обов’язковою стравою, як і хліб. Відомо, що за часів правління Цезаря сир з’являвся на всіх святкових столах імперії, а римські воїни, перемагаючи у битвах, сир забирали як трофей.

Розквіт сироваріння припав на добу Середньовіччя, коли виробництвом сиру почали займатися монахи. Існує легенда, що вони зацікавились виробництвом сиру, чекаючи, коли заграє вино. Саме в той час з’явилося чимало сортів усіма улюбленого продукту, а вино та сир стали класичним поєднанням. В епоху Ренесансу, навпаки, сир оголосили шкідливим продуктом. Однак він не тільки швидко відновив свою репутацію, але і став набагато популярнішим.

Учень 3 – історик. Визнаними у світі сиролюбами стали швейцарці. Саме у них із цим продуктом пов’язано чимало традицій і свят. Одна з них така: до появи в родині дитини готують величезну головку сиру та ставлять на ній дату народження малюка, щоб його життя «було сирним».

Ось така вона, сирна історія, цікава та смачна, як сам продукт.

Вчитель – історії.

Сьогодні про “святая святих” – про те, як зародилося мистецтво виготовлення сиру. 9 фактів про його виникнення.

9 фактів з історії сироваріння:

Учень  – історик:

1. Вчені (не британські ) виникнення сиру часто пов’язують із еволюцією людини, розвитком тваринництва та зародженням первинних ферм, перші кроки на шляху до розвитку мистецтва сироваріння датуються 11-6 ст. до н.е. А перші сири, імовірніше всього, були виготовлені з козиного молока;
2. На території сучасної Польщі, у грудні 2012-го, знайдено керамічні фільтри для виготовлення сиру, вік яких налічує понад 7500 років. Перші письмові згадки про сир віднайдено на клинописних табличках цивілізації Шумерів, датованих  4000 років до н.е.
3. У серпні 2018-го світ сколихнула чергова новина: в древній єгипетській гробниці, віком понад 3300 років, знайдено найстаріший в світі сир. І не просто його залишки, а цілу голову, сир зберігся понад 3 століття.
4. Хоча історія сироваріння огорнена пеленою містики, але у тому, що саме римляни були першими, хто впровадив “культ сиру” на державному рівні (мистецтво сироваріння вони запозичили у кочівників з Азії), ми можемо бути впевненими. За часів правління Юлія Цезаря, лише в Римській імперії виготовляли понад 100 різновидів сиру, проте на превеликий жаль, більшість рецептів так і не вдалось зберегти та передати з покоління в покоління. Воїни, перемагаючи у битвах, забирали голову локального сиру як трофей, а сир ставав продуктом щоденного вжитку на рівні з хлібом.
5. У Середньовіччі сирною справою зайнялись монахи. У 10 ст. н.е., в Італії виготовили першу у світі Горгонзолу, а кілька років потому, у 1070 р., у Франції “заклали” перший Рокфор. В 13-му столітті своє право на першість у сироварінні почала активно заявляти Франція. Саме тут було засновано перший у світі сирний кооператив жінками
6. До 17 ст. Європа та Азія ділили першість у сироварінні, допоки знання не були передані пуританам на Нову Землю, а саме в Америку. Якщо вірити легендам, то сир був складовою частиною продуктів, який взяв зі собою на Колумб.  За відсутності необхідного обладнання, сирне зерно тоді помішували “голими” руками, а кошик з каменюками слугував своєрідним пресом.
7. 1851 рік став справді каркаломним у сирній історії. У штаті Нью Йорк, Jesse Williams звів перший сирний завод.
8. ⅓ від усієї кількості молока, що отримують фермери в США, йде на виробництво сиру.
9. Вихідці зі Швейцарії та Німеччини розпочали власну справу на Середньому Заході  США (особливо багато крафтових сироварень у штаті Вісконсін). У 1970-х рр відбулось відродження крафтового сироваріння жінками, котрі прагнули використовувати козяче та овече молоко замість коров’ячого, так, як робили це предки і це справжнє сирне мистецтво.

 

Вчитель:

А тепер більш детальніше про історію виникнення і розвиток сироваріння:

Учень 1  – історик:

Людина приручила домашніх тварин за 8-10 тисяч років до Різдва Христового. Однією з цілей приручення було отримання постійного джерела молока. З давніх-давен люди вважали молоко носієм життя, а корови у багатьох народностей вважалися священними тваринами.

Однак молоко володіє великим недоліком: його не можна зберігати тривалий час в натуральному вигляді, оскільки воно швидко псується в наслідок життєдіяльності мікроорганізмів. Швидше за все в молоці розвиваються молочнокислі бактерії. Кислотний згусток в процесі розрізання, перемішування, нагрівання, пресування або самопересування виділяє сироватку, в результаті отримується згусток, який не тільки більш стійкий в зберіганні, але і містить більше сухих речовин, що було важливо для кочових племен. Такий згусток ми називаємо сиром. До відкриття сичужного згортання молока, мабуть, привела практика зберігання і транспортування його в мішках, виготовлених зі шлунків ссавців, на стінках яких могли залишатися хімозин або пепсин Люди не могли не помітити, що в таких мішках молоко згортається, не будучи кислим. З цього спостереження і почалася історія сироваріння.

Учень 2  – історик:

Більш низька кислотність сичужних сирів в порівнянні з кисломолочними призводить до зниження їх стійкості при збереженні при кімнатних темпера-турах, тому для їх зберігання з давніх часів використовували печери та підвали зі спеціальним режимом температурної вологості (зараз для цієї мети використовують спеціально побудовані сховища ).

Альтернативою низьких температур могла бути інтенсивна посолка сирів, в жарких країнах для запобігання псуванню сирів їх зберігали в концентрованому розчині кухонної солі (розсолі).

У деяких країнах сири для збільшення термінів їх зберігання підсушують на сонці, а пізніше навчилися коптити, що ще й надавало сирів специфічні смакові якості.

Припускають, що сироваріння виникла близько 8000 років тому в Месопотамії, на території між Тигром і Євфратом, потім поширилося на Середній Схід, Єгипет, Грецію, Рим.

Сири неодноразово згадуються в Старому Завіті, класичної грецької літератури (Гомер, Геродот, Арістотель). Вони входили в раціон римських легіонерів, гладіаторів, їх жертвували богам на горі Олімп. В Єрусалимі був стадіон, розташований в долині, яка з давніх часів називалася Долиною сироварів.

А після падіння західної Римської імперії виробництво сирів продовжило розвиватися маєтках по всій середньовічній Європі. В сотнях бенедиктинських монастирів ченці постійно експериментували з різними видами молока, технологіями виробництва і способами витримування сиру, в результаті чого з’явилося багато популярних тепер видів сиру.

Пармезан, рокфор, мюнстер і деякі швейцарські сири були винайдені та доведені до досконалості цими сироварами в рясах. Особливого успіху досягли виробники сиру зі Швейцарських Альп.

Учень 3  – історик:

Перша кооперативного сироробна фабрика була відкрита приблизно в 1380 р в Волаберге на Балканах. Якісні зміни в сироварінні  відбулися завдяки відкриття мікроорганізмів. З 1890-1900 рр. для вироблення сирів почали застосовувати чисті культури молочнокислих бактерій і пастеризацію молока. У 1904 р з’явилися плавлені сири.

На території колишнього СРСР сироваріння, швидше за все, з’явилося на Кавказі. У деяких гірських районах досі виробляють в домашніх умовах сири з використанням мішків зі шкір тварин. Перший масло-сироробний завод в Азербайджані відкритий в 1843 р. в м Нуха.

Перша сироварня по виробництву сичужних сирів в Росії відкрита в 1795 р. в селі Лотошіно Тверській губернії, в маєтку князя Мещерського. На сироварні виробляли швейцарський сир.

 

Вчитель – історії:

А зараз увага на екран наші історики підготували фільм про історію сироваріння.

Перегляд фільму

Вчитель:

В світі нараховується близько 1000 видів сирів. Славетними вважаються швейцарські та Французькі сири. Наступна зупинка «Географічна».

Учень – географ:

Вперше  швейцарський сир був згаданий ще в першому столітті нашої ери римським істориком Плінієм Старшим, який назвав його Caseus Helveticus — «сиром ґельветів», одного з племен, що жили на території нинішньої Швейцарії в той час.

Протягом століть стандартним сиром був м'який сирний, приготований з кислого молока, однак він не зберігався довго. Техніка використання сичужного ферменту з шлунку у телят, — для виготовлення твердого сиру вперше з'явилася в Швейцарії приблизно в 15 столітті. Оскільки такий сир можна зберігати протягом тривалого часу, не дивно, що незабаром він став частиною плати за проїзд у мандрівників в Європі.

Ченці, що жили на вершинах деяких головних перевалів в Альпах зберігали великі запаси сирів для перехожих мандрівників. Запаси повинні були бути великими, так як чекати можна було кого завгодно. Так в травні 1800 року, що переходив через перевал «Великий Сен Бернар» Наполеон з армією з 40 000 військовослужбовців отримав півтори тони сиру. Ченцям довелося почекати 50 років, перш ніж вони побачили гроші за ці сири, і тільки в 1984 році тодішній президент Франції Франсуа Міттеран зробив символічну виплату монастирю.

Перший завод по промисловому виробництву сиру був відкритий в Швейцарії в 1815 році, але великомасштабне виробництво знайшло справжній успіх в Сполучених Штатах. Протягом десятиліть існували сотні таких молочних кооперативів, які об'єднують фермерів. Швейцарія експортувала не тільки сири, але і сироварів. Багато з тисяч швейцарських емігрантів, які оселилися в США в 19 столітті, були молочниками, деякі з нащадків яких до сих пір роблять сир там і сьогодні.

Вчитель:

А зараз про французькі сири.

Учень – географ:

Франція і Італія мають близько 400 сортів сиру. Французьке прислів'я говорить, що на кожен день року є різні французькі сири, і Шарля де Голля одного разу запитав: «Як ви можете управляти країною, в якій є 246 видів сирів?». Проте, розвиток сироваріння в Європі було повільним протягом століть після падіння Риму. Багато сирів, існуючих в Європі, були вперше зафіксовані в пізньому середньовіччі або пізніше — сири, такі як чеддер близько 1500 року, пармезан в 1597 році, гауда в 1697 році і камамбер в 1791 році.

Як і в багатьох європейських країнах, французьке сироваріння має тісні коріння, що плетуться з культури Стародавнього Риму.

Ніде в світі, мабуть, немає такого розмаїття сирів як у Франції. Цьому багато в чому сприяв терруар цієї країни, який формувався останню тисячу років.

Імператор Карл Великий під час одного зі своїх походів, зупинився в бідному приході. Стояли пісні дні, тому імператору піднесли хліб і сир. На сирі були сліди зеленої цвілі, яких Карл ніколи раніше не бачив, тому він видалив їх своїм ножем. Господар приходу, єпископ шанобливо сказав імператорові, що він видаляє кращу частину сиру. Карл Великий вислухав пораду єпископа і переконався, що сир дійсно хороший. Після чого попросив монастир щороку відправляти йому два ящика з цим сиром в резиденцію в Екс – ле – Шапель. З Карлом Великим (747−814 р.р.) у європейців в принципі існує безліч кумедних і цікавих історій про його любов до сирів.

На початку 17-го століття Олів'є де Серра розповів про перші сирах, які прийшли з Оверні: «відомих по всій Франції, від одного моря до іншого», а потім «Брі».

Він дав тисячу і один рецепт виготовлення; консервація, дозрівання (на ложе з вина, оливкової олії, оцту, води), а також способи використання сиру в кулінарії.

У 18 столітті Марі Арель придумала камамбер. В усякому разі саме вона вважається його автором, який передав рецепт своїм нащадкам. Вчені вважають, що сир пані Арель робила в відповідно до місцевих традицій.

Насправді існує близько 1000 сортів сиру, які представляють творчість Франції і визначають її культуру. «В ідентичності і традиціях сир дихає душею землі і її мешканців»,— сказав П'єр Андруе.

Учень – географ:

Зараз сири виготовляють в багатьох країнах світу, але найвідоміші сири це:

Рокфор сир Французів - Самий відомий Французький сир. Традиційно виготовляється з овечого молока, у всіх своїх складочках містить зеленувату цвіль, що надає сиру злегка прогірклий смак. Подається до напівсолодких і сухих виноградних вин і до пива. Рокфор є найвідомішим у світі "блакитним" сиром. Секрет його виробництва до сих пір зберігається в таємниці. В інших країнах виробляються свої "мармурові" сири: а Італії - Горгонзола, Німеччина - Баварія Блю, Англія - Стилтон. Камамбер м'який сир, покритий пухнатою білою скоринкою. Справжній Камамбер роблять із сирого коров'ячого молока. Колір від білого до світло - вершкового. Смак гострий пікантний. Камамбер вважають засновником всіх нині існуючих витриманих м'яких сирів із зовнішньою цвіллю. Найкраще вживати із червоним молодими винами.

Эмменталь Швейцарія - Твердий сир з коров'ячого молока. У нього ніжний смак з тонким букетом, у якому переважає солодкувато - прісний присмак. Свою назву сир одержав на честь ріки Еммі, де з 12 століття стали робити величезні голівки сиру. Самий знаменитий Швейцарський сир часто називаємий швейцарським. Через характерні великі дірки, саме Эмменталь зображується на різних ілюстраціях, щоб відразу було зрозуміло, що це намальовано саме сир. 

Пармезан Італія - Італійська назва Пармиджано – Реджано. Уперше був виготовлений в 1100 році ченцями, що жили недалеко від міста Парма. Молодий пармезан звичайно вживають невеликими шматочками наприкінці обіду, запиваючи вином, також їм посипають пасту перед подачею на стіл. По своїм живильних властивостям і складу 100 гр. пармезану відповідає 100 гр. біфштекса. І хоча пармезан легко засвоюється не рекомендується вживати жінкам які дотримуються дієти.

Гауда Голландія - названий на честь міста Гауда, розташованого поблизу Роттердама. Гауда традиційний вершковий твердий сир, по смаку солодкуватий, з пікантним відтінком. Є як кулінарним так і десертним сиром чудово сумістний з вином і фруктами (виноград, ананас, маслини). У нас історично склалося що Гауда, як й інші голландські сири називають однаково – Голландський сир. Очевидно від того що перші сировари превезені Петром першим були з його улюбленої Голландії. А хто міг у той часи в них розібратися й знайти різницю тонкого смаку.

Лимбургер Німеччина - м'який витриманий сир, покритий плесневою жовтогарячою скоринкою, виробляється в основному з коров'ячого молока з німецькою особливою ретельністю та охайністю. Очевидно по цьому Лимбургер, вироблений в інших країнах сильно відрізняється від німецького по смаку, так як інший виробник обов'язково помилиться в пропорціях. Дійсний Лимбургер має приємний пікантний смак, колір його буває від білого до світло - жовтого. Крім того знаменитий тим що в Х'юстоні штат Техас його незаконно подавати до столу у неділю.

Мюсост Норвегія - національний норвезький сир, відомий з 9 – 10 століть, коли вікінги брали його із собою в морські походи як продукт, що не піддається псуванню. Це напівтвердий сир виробляють із суміші сироваток коров'ячого й козячого молока. Колір має темно - бежевий, пряно солодкуватий. Мюсост не має аналогів у світовому сироварінні. Можна сказати що він був справжнім винаходом вікінгів.

Вчитель:

Яка харчова, біологічна і енергетична цінність сирів. Про це дізнаємось на зупинці «Хімічна».

Учень – хімік:

Харчова цінність сирів зумовлена наявністю в ньому комплексу, що визначають його калорійність, біологічну цінність.

Під споживчими перевагами мають на увазі комплекс показників, що визначають його відповідність запитам споживача, зручність споживання, придатність для транспортування і зберігання.

Харчова цінність сирів характеризує його доброякісність (безшкідливість), енергетичну цінність (калорійність) і засвоюваність, вміст поживних і біологічно активних речовин, їх співвідношення, органолептичну оцінку і фізіологічну цінність. Під харчовою цінністю мають на увазі відповідність хімічного складу сиру формулою збалансованого харчування дорослої людини.

Біологічна цінність сирів відображає збалансованість продукту за змістом в ньому незамінних амінокислот, поліненасичених жирних кислот, фосфоліпідів, вітамінів, мінеральних речовин і ін.

За засвоюваність сиру беруть коефіцієнт, який показує, яка частина продукту використовується організмом. Засвоюваність залежить від суб’єктивних факторів – зовнішнього вигляду, консистенції, смаку, запаху і об’єктивних – кількості і якості споживаного продукту, віку, самопочуття і стан організму споживача. Сир є легкозасвоюваним продуктом (засвоюваність молочного жиру – 98%, сухих речовин – 94,1%).

Під енергетичною цінністю розуміють частку енергії, що утворюється при біологічному окисленні жирів, вуглеводів і білків, що містяться в про-продукті і необхідних для забезпечення фізіологічних функцій організму.

Фізіологічна цінність сирів характеризує вплив окремих містяться в ньому речовин на нервову, серцево – судинну, кишково – шлункову і інші системи організму людини і його опірність інфекційними захворювань.

Склад сирів залежить не тільки від виду продукту, способу його вироблення, а й значною мірою від періоду року.

Кількість вітамінів значно менше в сирі осінньо-зимового виробництва, відповідно нижче його біологічна цінність і ефект фізіологічного впливу.

Вміст білків в сирах:

– твердих сичужних від 23,4 до 26,8%;

– твердих зниженої жирності від 28,3 до 31%;

– розсолів від 14,6 до 19,5%;

– м’яких від 16,7 до 21%;

– плавлених від 20,5 до 23%.

Вміст жиру:

– твердих сичужних від 27,3 до 32,2%;

– твердих зниженої жирності від 9 до 15,2%;

– розсолів від 20,1 до 25,5%;

– м’яких від 25,0 до 30,3%;

– плавлених від 19 до 27%.

Всі сири мають багатий мінеральний склад. У їх складі обдуть виявлені: натрій, кальцій, фосфор. У деяких з них виявлені в не-великих кількостях калій, магній і залізо.

Вітамінний склад сирів представлений наступними вітамінами: А, β-каротин, В1, В2, РР, С.

Харчова цінність сирів в основному обумовлена великим вмістом в них жиру і білка, що знаходяться в легкозасвоюваній для організму людини формі. Енергетична цінність сирів коливається від 10 до 18 кДж.

Крім того, слід зазначити, що практично всі сири містять в своєму складі незамінні амінокислоти, не синтезуються в організмі. Лимитирующими амінокислотами в більшості сирів є сірковмісні (метіонін і цистин). Найбільш багатими з точки зору амінокислот є м’які сири.

Це обумовлено тим, що при їх виробництві застосовуються високі температури пастеризації, що дозволяють використовувати в згустку крім казеїну ще і сироваткові білки, які є хорошим джерелом цих амінокислот.

Вчитель:

У виробництві сучасних сирів багато підробок. Як визначити в домашніх умовах якість сиру?

Вчитель-хімік з учнями показує досліди по визначенню якості сиру.

Вчитель:

Чим корисні сири, а кому приносять шкоду, про це нам розповість наш медик і так зупинка «Медична».

Учень – медик:

Чим корисний сир і кому його слід їсти обов'язково . Нормалізує жировий обмін в організмі. Сир отримують шляхом теплової обробки кисломолочних продуктів, у процесі якої відбувається згортання молочного білка - казеїну. Молочний білок у такому вигляді легше засвоюється. До складу сиру входить багато корисних речовин Дуже корисний цей продукт для тих, хто страждає від хвороб печінки. Він здатний запобігти жировому переродженню органа, якщо організм накопичив шкідливі речовини, алкоголь. Тому у разі гепатитів, порушення процесів виведення жовчі, цирозу чи хвороб підшлункової залози сир їсти просто необхідно. Незамінний цей продукт і для тих, хто страждає від атеросклерозу та ожиріння. Корисні речовини, які входять до його складу, нормалізують жировий обмін в організмі. Але з цією метою слід вживати знежирений сир. Перетертий, гомогенний, сир засвоюється особливо легко, зовсім не подразнюючи шлунок та кишечник. Саме тому його вживають з лікувальною метою у разі шлунково-кишкових захворювань. З цією метою найліпше вибрати сир "дієтичний", нульової або 5,5% жирності. Годиться й сир сметаноподібної консистенції. Головне, щоб кислотність його була якомога нижчою.  Особливо уважними з вибором сиру слід бути хворим на виразку чи гастрит. Він також корисний їм, але кислотність звичайного сиру дуже висока для таких хворих. У період загострення краще їсти так званий прісний сир. Приготувати його можна навіть удома. До 1,5 л щойно закипілого молока додати півлітра кефіру. Отриману суміш відкинути на сито - сир готовий. Прісний сир також можна змішати зі сметаною. У народній медицині сир застосовують ще й зовнішньо - для лікування запалення легень та бронхітів. З цією метою з кислого сиру (такого кислого, що вже має запах оцту) роблять компреси. 200 г сиру змішують зі столовою ложкою меду. Отриману суміш викладають рівним шаром на тканину, зверху накривають. Компрес прикладають до спини, закривають чистим папером, шаром вати і прибинтовують. Такі компреси краще робити на ніч.

Вчитель:

Яка ж технологія виготовлення сиру? Слово технологам, зупинка «Технологічна».

Учень – технолог:

Ми Вас зараз запрошуємо на екскурсію до сироварного заводу (пергляд фільму.)

Вчитель:

Продовжуємо нашу екскурсію та завітаємо до зупинки «Кулінарна».

Дійсно сирів дуже багато та про те як їх вживати в їжу нам розповість кулінар.

Учень – кулінар

У світі виготовляють величезну кількість сирів. І кожен з них має свій неповторний смак та аромат. А, відповідно, різні сири будуть пасувати до  різних продуктів. М'які сири відкриють нові смакові грані з виноградом, яблуками та каперсами. Деякі гурмани радять спробувати їх з копченою рибою, інші - з джемом з чорної смородини. Камамбер доповнить груша, інжир, яблуко та гранат. Сир брі буде неймовірно смачним в поєднанні з полуницею, виноградом та яблуками.   Блакитні сири спробуйте з авокадо і беконом, ананасом, волоськими горіхами, грушею та інжиром. До речі, горгонзола «дружить» з персиками, а рокфор - з яловичиною. Тверді сири здебільшого розкриваються з ананасами та інжиром. А от сир конте – з бананом, пармеджано реджано - з фундуком, волоськими горіхами і чорносливом. Чеддер і манчего ласуватимуть з обсмаженим мигдалем, а італійський пекорино з червоним перцем середньої гостроти. Смак пармезану ви відчуєте по-новому з динею, персиком, ананасом та ківі. Ропні (розсільні) сири з сильними ароматами експерти радять куштувати з волоським горіхом і грушою, з слабшими - з яблуком. Так моцарелу, з її пріснуватим смаком, доповнять солодкі екзотичні фрукти: фініки, персики, ківі, айва, і, звичайно ж, виноград. Сири поєднуються і з овочами: помідорами, огірками і зеленим салатом. Часто їх використовують і для приготування гарячих страв з цвітної капусти та гарбуза. Несподіваним для багатьох є мікс сиру (козячого) і червоного буряка. Та експерти кажуть – це напрочуд смачно! Що стосується риби, то мабуть, нам більш звично бачити її поєднання з сиром у ставах японської кухні. А ви скуштуйте млинці з сиром та лососем, сирний рулет з сьомгою, запечену рибу під сиром, салат... У вас теж вже розігрався апетит? Не варто відмовляти собі і у такому задоволенні як запашна кава з сиром. Він або просто подається до неї, або шматочком опускається на дно чашки, а зверху заливається ароматним напоєм. Правила поєднання прості: до чорної кави - насичені сири, до легкого капучіно – більш м'які. Хоча, ви каву з сиром, мабуть, вже куштували: тірамісу – це ж класика! Чай теж виступає каталізатором сирних смаків. До легких і зелених сортів обирайте м'які кремові сири, з чаями з солодким смаком - солоні, а для напою з сильним, земляним смаком – витримані.

1. Д/ф сир в домашніх умовах
2. Кулінар розповідає рецепті виготовлення сиру в домашніх умовах
3. Проводиться дегустація сирів.

Вчитель:

А зараз проведемо вікторину

 

Учень:

1. В який час виник сир? Де?

(VІ тис. до н.е., в Месопотамії)

2. Який час називають розквітом сироваріння?

(Середньовіччя)

3. З якого молока виготовлялися перші сири?

(козячого)

4. В якому році та де з’явився перший сирний завод?

(1851 в США)

5. В якому році почали виготовляти плавлені сири

(1904 р)

6. Скільки видів сирів нараховують у світі?

(>1000 видів)

7. В якій країні випускають такі види сирів як чеддер, пармезан?

(Франція)

Вчитель :

А зараз всіх запрошуємо почастувати чай з сиром та сфотографуватись. Всім «чіз», посмішка фотографу!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сиру – сир! 5 рецептів, як приготувати різні види сиру в домашніх умовах

Будь-які сири, назви яких раніше можна було зустріти хіба у книжках, нині можна придбати у першому-ліпшому супермаркеті. Однак у якості магазинного сиру, особливо якщо його ціна не захмарна, не можна бути впевненим. Сьогодні всі прагнуть до натуральності та прагнуть споживати якісні продукти. Щоб отримати хороший, смачний, корисний і на 100% натуральний сир – його варто готувати власноруч. Виготовлення сиру в домашніх умовах сьогодні набирає великої популярності. Це навіть стало однією з бізнес-ідей. Отож, готуємо різні види сиру в домашніх умовах за нашими рецептами.

1. Домашній твердий сир

Інгредієнти: 1 кілограм домашнього кисломолочного сиру, 1,5 літрів молока, 1 чайна ложка соди, 1 чайна ложка солі, яйце, 100 грамів масла.

Рецепт. Сир залити молоком і поставити на маленький вогонь, варити до того моменту, коли сир стане в’язким. Викинути сир на друшляк, застелений марлею, гарно відтиснути. Додати в сир яйце, масло, соду, сіль і ретельно вимішати. Отриману масу варити на маленькому вогні близько 10 хвилин, поки не стане схожою на розплавлений твердий сир. Чим довше варити, тим твердішим сир буде. Сирну масу вилити у формочку застелену плівкою і охолодити.

2. Домашня «Бринза»

Інгредієнти: 1 літр незбираного домашнього молока, 250 грамів сметани, 2 неповні столові ложки солі, 3 яйця.

Рецепт. Молоко довести до кипіння, зменшити вогонь і додати сметану перемішану з яйцями до однорідної маси. Посолити і кип’ятити 5 хвилин на маленькому вогні (молоко має згорнутись), постійно помішуючи. Друшляк застелити марлею і вилити молочну суміш. Залишити в такому стані на декілька годин. Потім міцно зв’язати сир марлею, помістити під прес. Або сир в марлі покласти на тарілку, накрити дощечкою і поставити на верх каструлю з водою. Так сир має постояти ніч, після чого помістити його в холодильник.

 

3. Сир домашній «Маскарпоне» зі сметани

Інгредієнти: 800 грамів жирної сметани, 200 мілілітрів молока, 2 чайні ложки лимонного соку.

Рецепт. Сметану і молоко перемішати і поставити на вогонь, постійно помішуючи довести до температури 75ºС. Додати лимонний сік і декілька хвилин проварити, щоб сметана перетворилася на сир. Сирну масу вилити в друшляк, застелений марлею в декілька шарів, дати постояти близько години, щоб сироватка стекла. Акуратно віджати, щоб сир вийшов густим і помістити в холодильник. Зберігати не більше 3 діб.

4. «Моцарелла» в домашніх умовах

Інгредієнти: 2 літри молока (високої жирності), по 2 столові ложки лимонного соку і солі, 1/4 чайної ложки сичужного ферменту (фермент який допомагає молоку згуститись), пів склянки води.

Рецепт. Молоко нагріти до 70º додати лимонний сік і сичужний фермент розведений у воді, перемішати і тримати на такій температурі поки не утвориться сир, але щоб маса не закипіла. Відтиснути сир руками, для цього добре використовувати гумові рукавички, щоб не обпектись. В окрему каструлю налити воду, додати сіль і довести до кипіння. Сирну масу опускати в гарячу воду декілька разів на 2 хвилини, розминати щоб сир був однакової консистенції. Потім можна надавати йому форму. Найкраще формувати невеликі сирні кульки. А щоб сир тримав форму, його потрібно занурити у крижану підсолену воду на декілька хвилин.

5. Домашній плавлений сир

Інгредієнти: 1 кілограм кисломолочного сиру, 100 грамів масла, яйце,  по чайній ложці солі і соди, інші спеції за смаком

Рецепт. Кисломолочний сир потрібно пропустити через м’ясорубку. Викласти сир в каструлю, додати масло кімнатної температури, сіль, соду, ретельно вимішати і варити на мінімальному вогні до однорідності постійно помішуючи, доки крупинки сиру повністю розчиняться, а сам сира стане однорідним і розплавиться. Зняти з вогню, додати спеції, якщо бажаєте, ретельно вимішати, вилити гарячу масу в глибоку посудину і поставити на холод. Охолоджений сир можна мастити на канапки.