Інтегрований позакласний захід з української літератури та музичного мистецтва “Ти себе Українкою звала”

Інтегрований позакласний захід

з української літератури та музичного мистецтва

“Ти себе Українкою звала”

 

Мета: Розширювати знання учнів про життя і творчість Лесі Українки; формувати вміння відчувати емоційний зміст поезій, збагачувати словниковий запас учнів; викликати захоплення великою силою слова поетеси, передати силу і глибину поетичного світу Лесі Українки.

Обладнання: портрет Лесі Українки, виставка книг, проектор, мультимедійна дошка, святково прибрана зала.

 

Вислів:

 

Ти себе Українкою звала.

І чи краще знайти ім’я

Тій, що радістю в муках сіяла,

Як Вітчизна велика твоя!

 

 

Учитель.   Дорогі друзі! Запрошуємо вас у царство мудрого й правдивого, сильного і мужнього, ласкавого і доброго слова. Поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини. (Запалює свічку.)

 

Хай палає свічка, хай палає.

Поєднає нас вона в цей час.

Друзів голоси нехай лунають,

Слово й музика нехай єднають нас.

 

1 (Звучить музика.)

 

Інсценування «Народження нової зірки української культури»

 

Ангел запалює зірки на небі. До нього підходить маленька дівчинка.

 

Дівчинка. Доброго ранку, а ти хто? І що ти тут робиш?

 Ангел. Я — ангел. Кожного дня я запалюю зірки на небі.

 Дівчинка. Але ж зірки спалахують уночі.

 Ангел. Я запалюю незвичайні зірки, а божі душі. Народилася дитина — засяяла нова зірка. І що вона яскравіша на небі, тим кориснішою вона буде на землі.

 Дівчинка. То виходить, я ще не народилася?

Ангел. Виходить, що так.

Дівчинка. А коли це станеться?

Ангел. Бог визначає час.

Дівчинка. А яскравість зірки теж визначає Бог?

Ангел. Ні. Кожен сам обирає свій шлях. І тільки від людини залежить, якою вона буде. А ж просто запалюю зірки. А ти, дівчинко, в які світи мандруєш?

Дівчинка. Я до людей.

Ангел. А як твоє імення?

Дівчинка. Леся. І я тепер на шлях ступити мушу. Я поспішаю… Я до вас іду.

 

Учитель. Леся Українка, тобто Лариса Петрівна Косач народилася 25 лютого 1871 р. у місті Новоград-Волинський. Засяяла нова зірка на небосхилі. Це була звичайна маленька дівчинка. Ніхто не знав, що чекає на неї в житті. Та, щоб стати яскравою зіркою, їй доведеться пройти непростим шляхом.

 

2 (Через проектор демонструється документальний фільм, присвячений життєвому шляху та творчості Лесі Українки.)

 

Учитель. Діти, сама Леся так казала про свої дитячі роки: «Жодних шкіл не покінчила і взагалі систематично вчилась тільки до 14 років, а потім пішла «на власний хліб», себто вчилась тільки того, що мені подобалось, а читала все, що запорву, без жодної заборони. З дитинства мала Косачівна кохалася в народних піснях і казках, в чотири роки уже читала, в п’ять — грала на фортепіано і пробувала творити власну музику. Мати, Олена Пчілка, збирала зразки народних вишивок, і мале біляве дівча не тільки милувалося красою узорів, а й у вісім років виконало майже непосильну для такого віку роботу: вимережило батькові сорочку. При сприянні матері у 1884 році у львівському журналі «Зоря» з’явилася перша Лесина публікація –  вірш «Конвалія». З цього часу і до кінця життя слово, поезія стали призванням, сенсом її життя. Багато віршів Лесі Українки було покладено на музику. Сьогодні ми послухаємо вірші та пісні на слова Лесі Українки, які прозвучать у вашому виконанні та у виконанні відомих співаків.

 

 

1-й учень

Вишеньки-черешеньки,

Червонії, спілі.

Чого ж бо ви так високо

Виросли на гіллі?

 

2-й учень

Ой того ми так високо

Виросли на гіллі,

Якби зросли низесенько,

Чи тож би доспіли?

 

Учитель: А зараз давайте виконаємо пісню “Вишеньки-черешеньки” разом із співачкою Оксаною Мухою.

 

3 (Звучить пісня “Вишеньки-черешеньки” у виконанні Оксани Мухи, діти підспівують)

Учитель: У дитинстві Леся Українка проводила багато часу серед чарівної природи Волині. Природа рідної землі захоплювала поетесу, наповнювала розмаїтими картинами її вірші. Пейзажні замальовки Лесі Українки – це невеличкі п’єси, у яких відчувається музика звуків, багатство кольорів, простору, повітря.

 

4 (Звучить пісня “На зеленому горбочку” у виконанні Волянюк Соломії, супровід на бандурі Анастасії Ніколаюк)

 

Учитель: Природа відігравала особливу роль у житті і творчості Лесі Українки. Весна, літо, осінь, зима — це не просто пори року, що змінюють одна одну. Весна для хворої на туберкульоз кісток Лесі була передвісником тепла, надією на одужання. У багатьох її творах звучить мотив весни, її цілющого впливу на всіх і на все.

 

5 (Звучить пісня “Веснянка” у виконанні Тетяни Ціхоцької )

 

Учитель: Літо — це сонце, тепло, ласкавий вітерець. Улітку Леся почувала полегшення, хвороба неначе відступала, а настрій був бадьорий. Осінь і зима приносили з собою дощі, холоднечу, слабування і нові поразки у боротьбі з туберкульозом. Але негода ніяк не впливала на творчу активність поетеси. Якось вона у листі написала: "Часто у поетів настрій поетичний залежить від погоди — одні найбільше пишуть навесні, в чудову погоду, другі можуть писати тільки під час осінніх дощів, у мене ж сей настрій залежить найбільш від того, яка погода в душі, і я пишу найбільше в ті дні, коли на серці негода, тоді чогось швидше робота йде".

 

6 (Звучить пісня “Досадонька” у виконанні Жанни Боднарук)

 

Учитель: Леся була не тільки поетично, а й музично обдарованою дитиною. На думку сестри Ольги, Леся могла б стати не тільки першокласною піаністкою, а й композитором, бо в музиці виливала всю свою душу. «Як Леся грала, – згадувала сестра, – то ми всі сиділи тихесенько і слухали – не могли наслухатися її музики. Грала так найчастіше вечорами, без світла, в темряві. Це була наче не музика, а розмова». Добре відомо, що важка хвороба Лесі Українки стала на заваді її музикуванню. Свій біль розставання з музикою Леся висловила у вірші-елегії “До мого фортепіано”.

 

 Читець:

 «До мого фортепіано»

Мій давній друже! мушу я з тобою
Розстатися надовго… Жаль мені!
З тобою звикла я ділитися журбою,
Вповідувать думки веселі і сумні.

То ж при тобі, мій друже давній, вірний,
Пройшло життя дитячеє моє.
Як сяду при тобі я в час вечірній,
Багато спогадів тоді встає!...

Коли я смуток свій на струни клала,
З’являлась ціла зграя красних мрій,
Веселкою моя надія грала,
Далеко линув думок легкий рій….

Хоч я не завжди щиро говорила
З людьми, хоч тяжкий розпач свій
Від рідних, милих, найлюбіших крила,
Та не від тебе, любий друже мій!...

Розстаємось надовго ми з тобою!
Зостанешся ти в самоті німій,
А я не матиму де дітися з журбою…
Прощай же, давній, любий друже мій!

 

7 (Звучить “Ноктюрн” Михайла Калачевського)

 

Учитель: Протягом усього життя спрага до музики так і залишалася невтамованою. Але музика продовжувала звучати у поезії Лесі Українки. Перша збірка віршів Лесі мала назву “На крилах пісень”. Збірку відкриває цикл лірики “Сім струн”, з якого постає образ “бездольної матері” України. Цей цикл складається із 7 віршів, які мають назви семи музичних звуків: Do, Re, Mi, Fa, Sol, La, Si.

 

8 Інсценування «Сім струн»

 

DO

До тебе, Україно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
І буде струна урочисто і тихо лунати,
І пісня від серця поллється…

Полине за синєє море, полине за гори,
Літатиме в чистому полю,
Здійметься високо-високо в небесні простори
І, може, спітка тую долю.

І, може, тоді завітає та доля жадана
До нашої рідної хати,
До тебе, моя ти Україно мила, кохана,
Моя безталанная мати!

RЕ

Реве-гуде негодонька,
Негодоньки не боюся,
Хоч на мене пригодонька,
Та я нею не журюся.

Гей ви, грізні, чорні хмари!
Я на вас збираю чари,
Чарівну добуду зброю
І пісні свої узброю…

Реве-гуде негодонька,
Негодоньки не боюся,
Хоч на мене пригодонька,
Та я нею не журюся.

МІ

Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Кинув до нас.
Спи ж ти, малесенький,
Пізній бо час.

Любо ти спатимеш,
Поки не знатимеш,
Що то печаль;
Хутко прийматимеш
Лихо та жаль…

Сором хилитися,
Долі коритися!
Час твій прийде
З долею битися, —
Сон пропаде...

Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Кинув до нас...
Спи ж ти, малесенький,
Поки є час!

FA

(Фантазіє! ти, сило чарівна,
Що збудувала світ в порожньому просторі,
Вложила почуття в байдужий промінь зорі,
Що будиш мертвих з вічного їх сна…

Фантазіє, богине легкокрила,
Ти світ злотистих мрій для нас одкрила
І землю з ним веселкою з'єднала.

Ти світове з'єднала з таємним,
Якби тебе людська душа не знала,
Було б життя, як темна ніч, сумним.

SOL

Соловейковий спів навесні
Ллється в гаю, в зеленім розмаю…
Вільні співи, гучні, голосні
В ріднім краю я чути бажаю, —
Чую скрізь голосіння сумні!
Ох, невже в тобі, рідний мій краю,
Тільки й чуються вільні пісні —
У сні?
 

LА

Лагідні веснянії ночі зористі!
Куди ви од нас полинули?
Пісні соловейкові дзвінко-сріблисті!
Невже ви замовкли, минули?

О ні, ще не час! ще бо ми не дізнали
Всіх див чарівливої ночі,
Та ще бо лунають, як перше лунали,
Веснянки чудові дівочі….

І квіти, і зорі, й зеленії віти
Провадять розмови кохані
Про вічную силу весни на сім світі,
Про чари потужні весняні.

SI

Сім струн я торкаю, струна по струні,
Нехай мої струни лунають,
Нехай мої співи літають
По рідній коханій моїй стороні….
І, може, де кобза найдеться,
Що гучно на струни озветься,
На струни, на співи мої негучні.

І, може, заграє та кобза вільніше,
Ніж тихії струни мої.
І вільнії гуки її
Знайдуть послухання у світі пильніше;
І буде та кобза — гучна,
Та тільки не може вона
Лунати від струн моїх тихих щиріше.

 

9 (Звучить пісня “Сім струн” у виконанні Анастасії Ніколаюк)

 

Учитель: Лесина хвороба – туберкульоз кісток – прогресувала. Лікарі порадили їхати на лікування до моря. Леся лікувалася в Криму, на Кавказі, в Єгипті. Здавалося, теплий клімат мав би сприяти покращенню здоров’я, а Лесі ставало все гірше. Та не вдалося хворобі зламати надлюдську волю поетеси, не вдалося заволодіти її душею і розумом.

 

Читець

Хто вам сказав що я слабка,

Що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука,

Чи пісня й думка кволі?

Ви чули, раз я завела

Жалі та голосіння, –

То ж була буря весняна,

А не сльота осіння…

Коли ж суворая зима

Покриє барви й квіти –

На гробі їх вона сама

Розсипле самосвіти.

 

10 (Звучить пісня “Не співайте мені сеї пісні” у виконанні Діани Петриненко)

 

Учитель: Не зважаючи на тяжку долю, Леся прагнула активної участі у громадському житті, проявляла інтерес до різних галузей знань, знала багато мов, робила численні переклади. Великою пристрастю віяло від її поезії. Леся Українка служила своєму народові огнистим словом, яке рвалося з глибини самого серця. Коли їй запропонували взяти австрійське підданство замість російського, вона сказала: «Я, звісно, не хочу бути підданою Росії, але в такій же мірі не прагну стати підданою австрійської держави. Я б воліла бути громадянкою вільної України».

 

Читці

Гетьте, думи, ви хмари осінні!

Тож тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

 

Ні, я хочу скрізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись

Жити хочу! Геть думи сумні!

 

Я на вбогім сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі,

Буду лить на них сльози гіркі.

 

І від сліз тих гарячих розтане

Та кора льодовая міцна,

Може, квіти зійдуть, – і настане

Ще й для мене весела весна.

 

Я на гору круту крем’яную

Буду камінь важкий підіймать.

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

 

В довгу, темную нічку невидну

Не стулю ні на хвильку очей,

Все шукатиму зірку провідну,

Ясну владарку темних ночей.

 

Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні.

Без надії таки сподіватись.

Буду жити! Геть думи сумні!

 

 Учитель:

Ти себе Українкою звала.

І чи краще знайти ім’я

Тій, що радістю в муках сіяла,

Як Вітчизна велика твоя!

 

Леся Українка – це така багатогранна творча особистість, про яку М.Бажан сказав: «В історії світової літератури важко знайти таке ім’я, яке дорівнювало б їй талантом, мудрістю, проникливістю, значущістю». Жінка, яка не скорилася долі, яка є прикладом для кожного з нас у будь-який час і за будь-яких обставин. Лариса Петрівна Косач, Леся Українка — це геній нашого народу, це наше минуле, теперішнє і майбутнє. Нам є у кого вчитися, нам є кого наслідувати. Будем жити! Геть думи сумні!