Інтегрований проблемний семінар "Ейтаназія - "за" чи "проти"?

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ

МАТЕРІАЛИ

на «ДЕКАДУ ЗНАНЬ»

циклова комісія природничо-наукових дисциплін

ІНТЕГРОВАНИЙ ПРОБЛЕМНИЙ СЕМІНАР

«ЕЙТАНАЗІЯ – ЗА ЧИ ПРОТИ»

Підготували:

Говоруха С.В.

Шпонька О.М.

Розглянуто та схвалено

на засіданні циклової комісії

природничо-наукових дисциплін

Протокол від 10.11.2020 р.  № 3

Голова циклової комісії __ С.В. Говоруха

Нікополь-2020

«Ейтаназія – за чи проти»

Актуальність теми

• Об'єктивною причиною розгляду проблеми ейтаназії є вічна проблема життя та смерті, вірніше гідного життя та гідної смерті.
• Суб'єктивною причиною виступають конкретні факти практичного застосування ейтаназії легально і нелегально, у правовому і позаправовому просторах при невирішених корінних медичних, правових і філософських аспектах.

Мета: дослідити явище ейтаназія, які існують види ейтаназії, історичний, юридичний, релігійний, моральні аспекти, дослідити ейтаназію як проблему біоетики, знайти аргументи «за» та «проти» застосування ейтаназії.

Тип заняття: інтегрований проблемний семінар.

Хід заняття.

Викладач 1

Доброго дня, шановні присутні!

Одною із центральних проблем у царині біоетики можна визначити явище ейтаназії, яке зумовлює численні обговорення багато років поспіль. Ставлення до даної процедури в історії завжди було неоднозначним. На сьогоднішній день розгортається широка дискусія серед юристів, богословів, філософів, медиків, соціологів, психологів з приводу доцільності і обґрунтованості ейтаназії. Головним аргументом прихильників ейтаназії є твердження, що життя не може бути перетвореним на суцільне страждання та повинне бути гідним. Натомість противники вказують, що життя людини є недоторканним та є найвищою цінністю, а відтак – не може бути завершене всупереч природнім процесам вмирання.

Викладач 2

Ви виконували проєкт «Ейтаназія як проблема з точки зору біоетики» протягом першого семестру. В цьому проєкті інтегруються матеріали таких дисциплін, як «Основи психології та міжособове спілкування», «Патоморфологія та патофізіологія», «Етика та деонтологія», «Історія медицини». Взагалі, тема цього проєкта є дуже актуальною для формування загальних і фахових компетентностей майбутньої медичної сестри. Над проєктом студенти працювали за принципом «кооперативних груп». Для роботи ви об’єднались у три групи. Перша група розглядала питання – що таке ейтаназія, які існують види ейтаназії, історичний аспект явища. Друга група працювала над юридичним аспектом, релігійним тощо. Третя група досліджувала явище ейтаназії як проблему біоетики, шукала аргументи «за» та «проти» застосування ейтаназії.

Сьогодні ми проведемо інтегрований проблемний семінар на тему: «Ейтаназія – за чи проти». Кожна група представить результати своєї роботи. На нашу зустріч у Zoom конференції ми запросили для обговорення питання студентів з інших груп та викладачів коледжу. У кожного буде можливість висловити свою думку з приводу цього питання, навести свої аргументи «за» чи «проти».

Перша група

Студент 1

Що означає термін «Ейтаназія»?

Термін «euthanasia» – (від грец.) хороша, легка смерть. Цей термін був вперше вжитий в XVI ст. англійським філософом Френсісом Беконом. Він називав цим словом безболісну смерть вмираючої людини, котра звільняє його від фізичних мук. У сучасному розумінні ейтаназія передбачає припинення життя невиліковно хворої людини, яка зазнає значних фізичних і психологічних страждань. Здійснення даної процедури покладається на медичних працівників із дозволу чи то самого хворого, чи то, у певних випадках, родичів важко хворого пацієнта.

Ейтаназія пов'язана зі складною моральною проблемою: як повинні ставитися лікарі (медпрацівники) до ситуацій, коли медична допомога в звичайному сенсі вже не принесе користі, а пацієнт знаходиться у важкому невиліковному стані і відчуває значні страждання.

У широкому сенсі під ейтаназією в даний час розуміють різного роду дії (або бездіяльність) медичних працівників, що сприяють відходу з життя невиліковного пацієнта, що зазнає глибокі страждання. Істотно важливо, що ці дії (бездіяльність) відповідають бажанням самого пацієнта або його родичів (при його неможливості висловити свою волю).

Студент 2

Види ейтаназії.

За відношенням до людини ейтаназія буває:

Добровільна, яка проводиться за згодою пацієнта. Коли пацієнт самостійно приймає смерть, але за сприяння лікаря, часто використовується термін "асистоване самогубство".

Недобровільна, яка проводиться, коли згода пацієнта неможлива.

Примусова, яка проводиться всупереч волі людини. У світі розгладаєься, як кримінальний злочин.

За способом досягнення смерті:

Активна ейтаназія - це будь-які навмисні дії з метою прискорити настання смерті пацієнта., що викликають швидку смерть. Активною ейтаназією часто вважають і самогубства з лікарською допомогою (надання хворому на його прохання препаратів, які вкорочують життя).

Пасивна ейтаназія, яка передбачає умисне припинення підтримуючої терапії хворого.

У залежності від мотиваційної сфери медичного працівника активна ейтаназія класифікується як пряма і непряма

Пряма - передбачає усвідомлене виконання операцій, які повинні безпосередньо, одноразово привести до відходу пацієнта з життя.

Непряма - означає, що дії, які виконуються медичним працівником, є лише ланкою в ланцюжку дій, що ведуть до результату.

Існують і більш детальні класифікації різновидів дій, що підпадають під поняття ейтаназії.

Студент 3

Ейтаназія суперечить клятві Гіппократа?

Гіппократ писав: «Я не дам нікому просимого у мене смертельного засобу і не покажу шляху для подібного задуму». Давньогрецький цілитель вважав, що лікарі повинні робити все, щоб зберегти життя людині, і сформулював принцип «не нашкодь». Одночасно з цим в своїй книзі «Про мистецтво» він так описав мету медицини: «Вона абсолютно звільняє хворих від хвороб, притупляючи силу хвороб, але до тих, які вже переможені хворобою, вона не простягає своєї руки».

Медична етика і медицина в цілому з часів Гіппократа змінилися. Зараз велика увага приділяється розвитку паліативної медицини: розробляються програми підтримки якості життя невиліковних хворих, які допомагають їм дожити до свого природного кінця, не відчуваючи страшних страждань.

Студент 4

Короткі історичні відомості

• Характерні елементи ейтаназії вчені знаходять з давніх-давен.
• Загальновідомим актом є метод «відбору» здорових немовлят у Стародавній Спарті.
• У слов’ян така смерть вважалася шанованою.
• Відомими є випадки ейтаназії у Середній Азії (за Тімура І) щодо хворих проказою, у Франції (за Наполеона) хворих чумою, що слугує прообразом соціальної ейтаназії.
• Масовим явищем «легка смерть» стала в часи гітлерівської Німеччини. Першого вересня 1939р. Гітлером підписаний наказ про початок операції «Ейтаназія» (проведено активну ейтаназію 275-и тисячам німців). Таким чином, смерть з милосердя перетворилася на спосіб знищення в'язнів концентраційних таборів.

Друга група

Студент 5

В яких країнах невиліковно хворі люди мають право на ейтаназію?

Що написано у них в законодавстві?

У США ейтаназія легальна в п'яти штатах. Орегон (з 1997 року), Вашингтон (з 2008-го), Монтана (з 2010-го), Вермонт (з 2013-го) і Каліфорнія (з 2015-го). Згідно Орегонського закону «Про гідну смерть», лікар може виписати невиліковному хворому смертельну дозу препарату, але ввести її повинен сам пацієнт. У цих штатах право на ейтаназію мають пацієнти, які досягли 18 років, що знаходяться в здоровому глузді, жити яким залишається не більш ніж півроку, - діагноз повинні підтвердити два незалежних фахівця, а своє бажання померти хворий повинен висловити тричі.

З 2002 року ейтаназія дозволена в Нідерландах і в Бельгії. Невиліковно хворі люди мають право отримувати допомогу в здійсненні ейтаназії - тобто лікар не тільки може призначити смертельну дозу препарату, а й самостійно її ввести. Право на смерть отримують хворі, які відчувають нестерпні страждання від невиліковного захворювання, перемогти яке немає жодного шансу. Своє бажання померти пацієнт повинен висловити кілька разів і при цьому перебувати в здоровому глузді. У Бельгії створена Федеральна комісія з оцінки та контролю, яка стежить за тим, щоб лікарі не порушували закон. У Нідерландах в 2015 році було зафіксовано 5,5 тисячі випадків застосування ейтаназії.

У Швейцарії в 1942 році був прийнятий закон, що дозволяє «допомагати здійснювати самогубство», якщо у «помічника» (їм в даному випадку стає лікар) немає корисливих мотивів. Мова йде не про ейтаназію в чистому вигляді: пацієнт має право прийняти смертельну дозу, але лікар не може її ввести. На відміну від Бельгії, в Швейцарії ейтаназія доступна для іноземців.

C 2009-го ейтаназію і допомогу в здійсненні самогубства дозволили в Люксембурзі, в 2015-му - в Колумбії і Канаді. У 2010-му в Швеції зробили законним відключення медичних систем підтримки життя - на прохання хворого.

Студент 6

Проблема легалізації ейтаназії в Україні

Національним законодавством не визнається будь-яка форма ейтаназії в Україні, зокрема, про це йдеться в п. 2 ст. 52 «Основ законодавства про охорону здоров’я України», який забороняє пасивну ейтаназію, а також в п. 3 ст. 52 цього нормативного акту, де забороняється й активна ейтаназія.

Отже, чи готова сьогодні Україна до виважених законодавчих кроків щодо легалізації ейтаназії? Оскільки, незважаючи на досвід іноземних країн, грунтовне нормативне підгрунття в галузі прав людини та численні наукові праці, які до речі є у вільному доступі на безкрайніх теренах Інтернету, питання все ж таки залишається відкритим. Тому, запрошуємо до продовження дискусії. Вочевидь, що пошук суспільного консенсусу з цього питання повинен відбуватися з обов’язковим залученням адвокатської спільноти. У разі ж розробки відповідних законопроектів, належна правова процедура немислима без такого основоположного права людини як право на професійну правничу допомогу.

Третя група

Аргументи «за» та «проти» ейтаназії

Студент 7

Деякі аргументи «за» ейтаназію.

• Людині повинно бути надано право на самовизначення, в тому числі він повинен мати право сам вибирати, чи продовжувати йому життя або припинити його. Якщо людина страждає від невиліковного захворювання і не хоче більше жити, медики не мають права перешкоджати йому.
• Право страждаючої людини позбавити від страждань близьких. Невиліковний стан і страждання пацієнта тягнуть також страждання його родичів і близьких, які доглядають за ним і співчувають йому.
• Аргумент якості життя. Захисники ейтаназії називають її «актом милосердя» і «звільненням від страждань». Вони говорять про те, що життя не може вважатися благом, коли воно складається з одних фізичних і душевних мук - без надії на полегшення; якщо існування людини підтримується за допомогою складних технологій, життя перестає бути бажаною метою. Серед аргументів на користь ейтаназії згадується і економічний аспект: кошти, які витрачаються на підтримку життя безнадійно хворих, можна витрачати на лікування тих, у кого ще є надія на зцілення. І нарешті, один з головних аргументів на користь ейтаназії: людина має право самостійно розпоряджатися своїм життям.

Студент 8

Ще деякі аргументи «за» ейтаназію.

• Ейтаназія дозволяє в повній мірі реалізувати право людини розпоряджатися своїм життям, в тому числі приймати рішення про припинення власного життя.
• Людина визнається найвищою цінністю, а отже, і її реальне благополуччя, потреби і право на самовизначення, право на свободу, право на повагу гідності, право на гідну смерть мають бути гарантовані й забезпечені повною мірою.
• Ейтаназія забезпечує реалізацію одного з основоположних принципів права – принципу гуманізму. Ейтаназія є гуманною, бо припиняє страждання і муки невиліковно хворого.
• Людині повинно бути надано право на самовизначення аж до того, що вона сама може обирати, продовжувати їй життя або обірвати його.
• Людина повинна бути захищена від жорстокого і негуманного лікування.
• Людина має право бути альтруїстом. Тобто пошкодувати своїх близьких, не обтяжувати їх ні морально, ні фінансово.
• Економічна сторона проблеми. Лікування та утримання приречених забирає у суспільства  немало коштів.

Студент 9

Деякі аргументи «проти» ейтаназії.

• Неприпустимість з точки зору фундаментальних цінностей лікування. Практика ейтаназії - це спотворення і руйнування самої сутності медичної професії. Медичні працівники не повинні вбивати: збереження людського життя - найвища цінність медичної справи.
• Аргумент слизького схилу (англ, slippery slope) - означає можливість зловживання будь-якою легалізованою медичною практикою (наприклад, ейтаназією, стерилізацією і т.п.), необґрунтованого застосування її до все більшого кола людей, в тому числі в корисливих цілях. Іншими словами, досить один раз узаконити якусь сумнівну практику, то, навіть при строгому регулюванні, вона буде застосовуватися все частіше і частіше, що призведе до її масового характеру.
• Ейтаназія як антистимул для розвитку медичної науки і практики. Легалізація ейтаназії негативно вплине на подальший розвиток медицини, так як може суттєво послабити прагнення медиків шукати нових методів лікування або допомоги для невиліковних захворювань і станів.

Студент 10

Ще аргументи «проти» ейтаназії.

• Активна ейтаназія - замах на таку цінність, якою є людське життя.
• Можливість діагностичної та прогностичної помилки лікаря.
• Можливість появи нових медикаментів і способів лікування.
• Наявність ефективних болезаспокійливих засобів.
• Ризик зловживань з боку медичного персоналу або персоналу з догляду за хворим.
• Суперечить постулатам релігій і громадським моральним засадам.
• Здійснюється вибір не між життям - стражданням і життям-благом, а між життям в формі страждання і відсутністю життя в якій би то не було формі.
• Фактично визнається право на самогубство.
• Життя навіть у формі рослин викликає певне благоговіння. Тому не можна відмовляти в цьому.
• В рамках світосприйняття, моральних відносин визнання життя вищим благом, ейтаназія недопустима.
• Недостатній контроль над ейтаназією, особливо за недобровільною, може привести до того, що вона може бути застосована в ситуації, де її можна уникнути.
• Крім того, ейтаназія, що проводиться не з волі самого вмираючого, може бути використана з корисливих мотивів з боку його спадкоємців або третіх осіб.
• Також можливість помилкового діагнозу, коли первинно невиліковне захворювання, виявляється, надалі піддається лікуванню.
• Гуманність професії лікаря, що зобов'язує останнього продовжувати життя, а не прискорювати прихід смерті.

Обговорення серед студентів та викладачів.

Проблема ейтаназії

Своєрідність проблеми евтаназії в тому, що тут тема відношення до смерті повертається своєю особливою гранню. У даному випадку для вмираючої людини швидка насильницька смерть (на відміну від більш віддаленої в часі природної, самодовільної), що позбавляє її від мук, виявляється кращою. І тоді, ейтаназія могла б здійснитися вже не заради зовнішніх цілей держави, до яких хворий має дуже опосередковане відношення, а заради нього самого.

Як вірно відзначає Четав С.Є., найбільша небезпека, пов’язана з ейтаназією полягає в тому, що вона зазіхає на ідею святості людського життя, переходить межу, позначену древнім законом «не убий». І, щонайменше, нелогічно вимагати моральної санкції на дії, які спрямовані проти основоположного принципу самої моральності. Ейтаназія не може вважатися правомірною, оскільки в цьому випадку людина переходить межі своєї компетентності. Є дві речі, які докорінно стосуються людини, але відбуваються без її згоди. Це її народження і її смерть. Ніхто не запитував людину чи бажала вона прийти в цей світ. І ніхто не запитує її чи бажає вона піти з нього.

Термін ейтаназія спочатку означав тільки «добра смерть», але в сучасному суспільстві він трактується як «убивство з милосердя», тобто навмисне припинення життя важкохворої людини з метою позбавлення її від страждання. Усі види ейтаназії об'єднуються за двома основними параметрами: з боку пацієнта і з боку лікаря. З боку пацієнта процедура може бути добровільною і недобровільною, а з боку лікаря - пасивною чи активною. Активна ейтаназія в залежності від мотиваційної сфери медичного працівника класифікується як пряма і непряма. Ми вважаємо, що легалізація ейтаназії в Україні призведе до виникнення цілої низки негативних наслідків. Наприклад: стане зброєю в руках родичів, котрі будуть з корисливих мотивів підштовхувати хворого до відходу з життя; перетвориться на засіб убивства душевно хворих, безхатченків, дітей-інвалідів, ВІЛ інфікованих і осіб похилого віку; викличе зловживання з боку лікарів; буде гальмувати розвиток науки та фармацевтичної промисловості; узаконить убивство людей заради торгівлі донорськими органами тощо.

Ейтаназія - це також прояв реалізації права людини на життя. Законодавство дозволяє хворому відмовитись від лікування. Краще спокійна гідна смерть, ніж важкі, принижуючі страждання, породжені нестерпним болем. Обмеження прав невиліковно хворих людей у порівнянні з іншими людьми, оскільки останні для зведення "рахунків з життям" можуть зробити самогубство, у той час як невиліковно хворі за станом здоров'я часто позбавлені такої можливості.

Кримінальний кодекс України не містить спеціальної норми стосовно ейтаназії. Сьогодні Україна перебуває в складному соціальному та економічному становищі. Соціальна та економічна кризи спровокували зростання злочинності: хабарництва, корисливих зловживань службовим становищем, умисних злочинів, пов'язаних з бідністю і безробіттям тощо. Виходячи з цього, ми вважаємо, що легалізація ейтаназії в нашій державі приведе до криміналізації медицини та зростанню злочинності.

По суті, розглядаючи право людини на ейтаназію, можна говорити про право людини на смерть. У правовій літературі зустрічаються думки щодо нормативного закріплення ейтаназії. Найбільш аргументованою може вважатися позиція М. Малеїной, яка зазначає: "Видається, що в законі повинна бути дозволена й активна, і пасивна ейтаназія. Вищою цінністю є реальне благополуччя людини".

У даний час підхід до проблеми ейтаназії характеризується полярністю думок. Якщо прихильники ототожнюють її з полегшенням хворому його страждань, з "приємною, легкою смертю", то опоненти прямо пов'язують це з убивством. Підвищений інтерес до ейтаназії пов'язаний, у тому числі, й з істотним постарінням населення, що викликає безліч питань соціального, економічного, медичного і правового характеру.

Студент

Висновки

Ейтаназія однозначно перетинає межу моральності та, з християнської точки зору, посягає на святість людського життя. Така процедура навіть із співчутливих мотивів залишається вбивством людини. Людське життя є найвищою соціальною цінністю і повинно бути захищене до моменту його природного завершення. Враховуючи етичну сторону ейтаназії, вважаємо недоцільним її легалізацію, оскільки це порушуватиме фундаментальне право людини на життя.

Викладач 2

Ейтаназія у нас не є правомірною. Позбавлення життя, навіть за згоди людини, – це злочин, передбачений Кримінальним кодексом України.

Без згоди пацієнта ж це кваліфікується, як ненадання допомоги хворому, що призвело до його смерті чи інших тяжких наслідків. Покарання передбачене статтею 139 Кримінального кодексу і карається для лікарів обмеженням волі до 4 років або 3 роками позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (до 3 років або без чіткого строку).

На сьогоднішній день як альтернатива ейтаназії пропонується паліативно-хоспісна допомога. В основі паліативної допомоги лежить створення спеціальних закладів - хоспісів, у яких особи, що хворіють на невиліковні хвороби отримують можливість гідно завершити життя. Хоспісна допомога полягає не лише у медичній підтримці життєдіяльності хворого, а також у тому, щоб полегшити фізичні та моральні страждання людини.

Викладач 1

Отже, проблему ейтаназії дотепер не вирішено, і суспільство налаштоване полярно, у своєму ставленні до ейтаназії суспільство опинилося на роздоріжжі, консенсусу в цій сфері досягти важко. 

Одне можна сказати точно, що діяльність медичного працівника спрямована на підтримку максимально можливого рівня якості життя пацієнта, підтримку фізичної і духовної активності хворого на усіх етапах перебігу хвороби. Сам батько медицини Гіппократ писав: «Я не дам нікому просити у мене смертельного засобу і не покажу шляху для подібного задуму». Давньогрецький цілитель вважав, що лікарі повинні робити все, щоб зберегти життя людині, і сформулював принцип «не нашкодь».

Медична етика і медицина в цілому з часів Гіппократа змінилися. Зараз велика увага приділяється розвитку паліативної медицини: розробляються програми підтримки якості життя невиліковних хворих, які допомагають їм дожити до свого природного кінця, не відчуваючи страшних страждань.

Проблема, однак, полягає в тому, що не можливо враховути складність тих ситуацій, які зустрічаються в медичній практиці.

Таким чином, проблема ейтаназії залишається відкритою. У цій складній проблемі зачіпаються фундаментальні цінності суспільства, медичної професії, розуміння життя і смерті, людської гідності, сенсу страждань і співчуття.

Завдання суспільства – допомогти невиліковно хворій людині переглянути своє ставлення до життя і смерті. У цьому полягає одне з основних завдань держави і суспільства, а також – істинний сенс гуманізму.

Дякуємо за увагу!