Інтерактивне заняття «Що робити з емоціями?»
Мета та завдання: розвиток емоційної компетентності, формування відповідальності за власні емоційні реакції, самоконтролю поведінки та готовності до управління власними емоціями в усталених і емоційно напружених життєвих ситуаціях; відновлення емоційної рівноваги; ознайомлення з техніками вербалізації емоцій та почуттів.
Цільова група: педпрацівники закладів освіти, студенти, інші зацікавлені особи.
Кількість учасників: 10-15 осіб.
Тривалість: 1год 40 хв.
Обладнання: мультимедійний проектор, презентація PowerPoint, аудіозапис, відеоролик «Емоції людини», заготовки смайликів, маркери, шпильки, паперова кулька, смужки паперу з написаними приказками, торбинка або капелюх, картки з назвами емоцій для кожного учасника.
Хід заняття:
Добрий день усім! Я рада сьогодні з вами зустрітися. Для вас проведу інтерактивне заняття, використовуючи деякі елементи тренінгу. Розпочнемо із притчі «Камінь і пісок».
Одного разу друзі посперечалися, і один з них дав ляпаса іншому. Останній, відчуваючи біль, написав на піску: «Сьогодні мій найкращий друг дав мені ляпаса». Вони пішли далі, дорогою побачили оазис і вирішили поплавати. Той, який отримав ляпаса, почав тонути, і друг його врятував. Прийшовши до тями, він написав на камені: «Сьогодні мій найкращий друг врятував мені життя». Тоді рятівник запитав: «Коли я тебе образив, ти написав на піску, а тепер пишеш на камені. Чому?» Друг відповів:
– Коли хтось нас ображає, краще написати це на піску, щоб вітри могли це стерти. Коли хтось чинить добре, краще вигравіювати це на камені, щоб ніякий вітер не зміг це стерти.
Навчіться писати образи на піску і гравіювати радощі на камені.
Сьогодні ми з вами спробуємо заглянути у свій внутрішній світ, спробуємо бути майстром свого життя – жити в гармонії із собою та світом і налаштуватися на позитивне світосприйняття. Тема нашого заняття «Що робити з емоціями?» (слайд №1)
Будемо шукати відповідь на запитання «Як можна управляти емоціями»?
У нашому організмі є термостат – своєрідний «автопілот», який підтримує температуру
тіла на постійному рівні – 36,6°С, незалежно від того, мороз чи спека. Так само кожен з нас має своєрідний психологічний термостат, який дозволяє зберігає емоційну атмосферу усередині, незважаючи на зміни емоційної погоди навколо. Не всі знають про його існування, тому і не користуються. А це можливо!
Мета: саморозкриття, поглиблення емоційного самоусвідомлення за допомогою метафор, формування інтересу до емоційних переживань.
Опис. Учасникам роздаються жовті кружечки, на яких вони повинні намалювати свою емоцію та ім’я. Попросити учасників описати найбільш відповідну до їхнього характеру погоду, з якою вони себе ідентифікують і пояснити чому. Основне в цій вправі – розповісти якомога більше про себе через опис погоди.
Ресурси: заготовки смайликів, маркери, шпильки
Обговорення. Ваші враження? Чи легко/важко вам було обрати для себе погоду чи природнє явище? Який досвід здобули?
Коментар. Використання метафор при описі поведінки допомагає краще усвідомлювати себе, свої емоції.
Мета: обговорити питання-тезу «Краще емоції приховувати, ніж висловлювати», вільний обмін інформацією, з’ясування різних точок зору, позиції присутніх.
Опис. Учасникам пропонується за бажанням висловити свої думки щодо даного питання-тези, аргументуючи їх.
Додаткові запитання.
Коментар. Кожна мить життя є емоційно забарвленою.
Лише усвідомлюючи власні емоції, можемо навчитися розуміти емоції інших людей, а також причини, що їх викликали. Фіксувати наявність емоції, ідентифікувати і висловлювати її коректно – означає управляти нею.
Мета: актуалізувати знання про емоції та почуття, ознайомити з поняттям «емоційна компетентність», формувати ставлення до емоцій і почуттів як до життєвих цінностей.
Ресурси: презентація, аудіозапис, відеоролик «Емоції людини», мультимедійна установка, паперова кулька.
Важко переоцінити те значення, яке мають для нас емоції.
Перегляд відеоролика «Емоції людини»
Слово психолога.
(слайд №2) Емоція (з лат. emovere – хвилювати, збуджувати) – це психічне відображення навколишнього світу у формі короткочасних переживань людини, що виражають її ставлення до дійсності, інших людей, до самої себе та результатів своєї діяльності. Емоції - це відповідні реакції на зовнішні та внутрішні подразники, які проявляються у вигляді задоволення або незадоволення, радості, страху, гніву тощо. Емоції властиві не тільки людині, а й тваринам.
Емоційна реакція є показником ставлення людини до того, що відбувається. Емоційні реакції – посмішка, сміх, плач, схвильованість, імпульсивність дії або ж повна нерухомість – тісно пов'язані з подіями, що їх зумовили.
Часто поняття «емоція» та «почуття» використовують як синоніми, проте їхні значення різні. (слайд №3) На відміну від емоцій, які мають короткотривалий характер реагування на ситуацію, почуття відображають довготривале, стійке та узагальнене емоційне ставлення людини до конкретних об´єктів. Кожне почуття переживається і розкривається через конкретні емоції.
На відміну від емоцій почуття виникають щодо чого або когось, а не ситуації в цілому. «Я боюсь цього собаки» — це почуття, а «Мені страшно» — це емоція.
Багато з тих, хто ґрунтовно цікавився темою емоцій, знають, що остаточного переліку емоцій немає ні в психології, ні в фізіології. При бажанні можна нарахувати більше 500 різних емоційних станів.
(слайд №4) Відомий американський психолог, дослідник емоцій Керрол Ізард запропонував розділити всі емоції на фундаментальні (базові) та похідні.
Фундаментальні:
До похідних – всі інші (тобто вони виникають на основі декількох фундаментальних). Наприклад, тривога – це страх+ сум+ провина+ сором, ненависть охоплює огиду та гнів.
(слайди №5 – 14 )Всі наші емоції і почуття є цінними, якими б вони не були, оскільки несуть корисну інформацію про самих себе і про світ.
(слайд №7) Емоції з чисто біологічної точки корисні. Вони виступають в ролі регулюючого механізму і активізують певні рефлекси. (Наприклад, психолог кидає зім’ятою паперовою кулькою у глядача) – здивування. Воно розширює зіниці, щоб охопити ситуацію, рот швидко відкривається на вдиху, щоб почати бігти чи кричати, руки піднімаються вгору для захисту.
Аудіозапис «Емоції» (прослуховування) (1,5 хв.) «Емоції (на відміну від настрою) - це природний процес організму, це реакція на зовнішні стимули. Наприклад, страх - реакція на можливу загрозу, радість - реакція на щось цінне в житті, печаль - реакція на втрату і т.д.» (Девід Карузо)
Завдяки емоціям люди не лише відчувають, сприймають, уявляють чи розуміють навколишню дійсність, а й переживають її. Переживання завжди суб’єктивні, вони не існують поза психікою. Емоції можуть затьмарити сприйняття навколишнього світу або розмалювати його яскравими фарбами; повернути хід думок до творчості або меланхолії; врятувати життя або завдати серйозної шкоди; сприяти позитивним життєвим змінам або провокувати на такі вчинки, про які згодом жалкуємо; наснажити й додати здоров’я або навпаки.
Емоції мають силу. Інше питання, наскільки вміємо ними управляти.
Ось це і є показником розвиненої емоційної компетентності.
Ситуації бувають різні: то вас дратує хтось із колег, то поговорили підвищеним тоном, чи ви самі були здатні «зірватись на емоції». І, звісно ж, виникає питання: як контролювати власні емоції? Емоції неможливо контролювати. Це те ж саме, що намагатись заспокоїти хвилі на морі. І єдиний спосіб зробити так, щоб море стало спокійним, — зачекати. Те ж саме і з емоціями. Адже емоція — це короткотермінова реакція нашого мозку.
(слайд №15) Розвиток емоційної компетентності – це не контроль над емоціями, а управління ними.
(слайд №16) Емоційна компетентність – це мистецтво ідентифікувати свої емоції в момент, коли їх відчуваєте, в результаті краще розуміти свою поведінку і раціонально вибирати свої реакції, тобто бути господарем власних емоцій. (М. Рейнольдс)
Управління емоціями – це навичка, яку можна напрацьовувати і розвивати.
В навичку управління емоціями входить 3 основних кроки:
(слайд №17) Крок 1. Коли ми вміємо відрізнити одну емоцію від іншої, визначити, що я зараз відчуваю, вміти назвати цю емоцію словом. Наприклад, в залежності від життєвої ситуації: «я щойно відчув злість, сум, сором», тощо.
Крок 2. Це вміння усвідомити свою емоцію (зрозуміти причини виникнення). Усвідомлення емоції – це розуміння того, яка ситуація викликала дану емоцію, які вона викликала у нас думки, які фізичні реакції ми відчуваємо в цей момент і як ми збираємося діяти під впливом цієї емоції. Усвідомлення своїх емоцій допомагає нам не діяти імпульсивно і знижує рівень емоційного збудження.
Крок 3. Вміння виражати свої емоції (вміти реагувати).
У людської душі немає меж досконалості. Прикро прожити життя, так і не зрозумівши себе, не навчившись розуміти інших. Тому деякі люди з віком черствішають і озлоблюються. А інші – набувають мудрості і ніби світяться зсередини. Лише усвідомлюючи власні емоції, можемо навчитися розуміти емоції інших людей, а також причини, що їх викликали.
(слайд №18) Фіксувати наявність емоції, ідентифікувати і висловлювати її коректно – означає управляти нею.
Якщо ми навчимося керувати своїми емоціями, а не емоції нами, тоді наше життя буде щасливим і нашим власним.
Мета: практично закріпити набуті знання про емоції.
Ресурси: аркуші з реченнями за кількістю учасників, презентація (слайд №19 )
Опис. Учасникам пропонуються кілька речень, до яких вони мають підібрати відповідну емоцію. Можна скористатися поданими підказками. Прочитайте речення. Що відчуває людина, коли так думає?
(слайд №19) (показати для перевірки виконаного завдання; клацанням миші з’являється відповідь до кожного речення)
Мета: активізувати учасників, порухатися.
Матеріал: смужки паперу з написаним текстом – відомі приказки.
Приказки поділені навпіл, учасникам необхідно знайти власника другої половини фрази.
Опис. Половинки приказок, записані на аркушах. Наприклад, «З днем» на одній картці, «народження» - на іншій. Кількість карток має відповідати кількості учасників.
Всі картки опускаються у торбинку або капелюх. Учасники наосліп вибирають собі по одній картці. За вказівкою тренера учасники мають відшукати серед членів групи іншу половинку приказки. Потім учасники зачитують свої приказки вголос.
У душі є щось дуже глибоко заховане;
воно звільнюється, коли його вимовити.
Сенека
Мета: ознайомлення з техніками вербалізації власних почуттів і партнера, набуття навичок адекватного і толерантного вираження емоційного стану.
Ресурс: презентація (слайди №20- 23)
Коментар. Емоції і почуття служать найважливішими регуляторами міжособистісної комунікації. Емоції в процесі спілкування відображають ставлення співрозмовників до почутого, а також один до одного. Деякі люди без особливих зусиль можуть викликати в інших позитивні емоції, підтримувати гарний настрій. Інші – вносять у взаємини напруженість, пробуджують негативні емоції, тривогу. Для зниження емоційної напруги застосовують різні техніки, зокрема вербалізації власних почуттів і партнера.
(слайд №20) Техніка вербалізації власних емоцій і почуттів полягає в прямому інформуванні партнера про власний емоційний стан. Йдеться про уміння висловити те, що ви думаєте або відчуваєте щодо обговорюваного питання, ситуації.
Формули вербалізації власних почуттів: «Я здивований…», «Мене турбує…», «Мене схвилювало…», «Це викликає в мене протест…», «Мене пригнічує…», «Мене тривожить ... » та ін.
Приклад. - Чому ви ніколи заздалегідь не попереджуєте, що доведеться вийти на роботу у вихідні?
- Наталочко, я засмучений ... Я засмучений, що доводиться тебе викликати, і я ще більше засмучений тим, що тобі не повідомили заздалегідь ...
Безпосередня вербалізація дозволяє дещо знизити напружений психоемоційний фон міжособистісної комунікації.
(слайд №21) Техніка вербалізації емоцій і почуттів партнера. Перевірка власних вражень про те, як себе почувають інші, є важливим комунікативним умінням.
(« Вас турбує ... »,«Вас тривожить ... », « Вас дивує ... ») Перед тим, як реагувати на емоції співрозмовника, варто переконатися у тому, що ви правильно їх розумієте. Найкраще це зробити в такій послідовності:
1. Опишіть те, що думаєте про почуття іншої людини під час розмови. «Мені здається, що… » При цьому утримуйтесь від оцінки, схвалення чи несхвалення переживань співрозмовника.
2. Уточніть правильність розуміння. «Чи не так», «Чи правильно я вас розумію».
Для повідомлення про емоційний стан співрозмовника більш ефективна непряма вербалізація, наприклад: «Так, це дуже прикро…», «Здається, почута інформація вас здивувала…»,
«Я згоден, що такий поворот справи може викликати неприємні відчуття». Спілкування на рівні почуттів дозволяє весь час бути в контакті з іншою людиною.
(слайд №22) Техніка «Я–висловлювання». Коли ви хочете повідомити партнеру про ваш емоційний стан, який виникає у процесі спілкування або пов’язаний з якими-небудь діями співрозмовника, краще за все використовувати саме «Я-висловлювання».
Нерідко можна почути висловлювання на кшалт: «Ти мене дратуєш, ображаєш…», «Ти ніколи не слухаєшся», «Ти завжди все робиш на зло», тощо. Речення, які починаються із займенника «ти» і містять елементи звинувачення, викликають захисну реакцію. І це закономірно, адже найкращий захист – це є напад. Некоректно звинувачувати іншу людину в тому, що переживаєте.
Порівняйте фрази: «Ти завжди спізнюєшся» і «Щось трапилося, що вранці знову спізнилася?». Слова «ти», «завжди», «ніколи» є конфліктогенами, тобто можуть спричиняти конфліктну ситуацію. Цього не станеться, якщо розповідатимете про власні реакції, почуття; обговорюватимете не особу, а факти.
Уміння конструктивно і відверто повідомити співрозмовнику про свої переживання, бажання, потреби є важливою складовою емоційної компетентності.
«Я – висловлювання» повідомляє іншій людині про ставлення до того, що відбувається, без звинувачень та вимог щось змінити. Ця техніка передбачає опис почуттів, конкретної поведінки, яка їх викликала, та інформацію про вирішення ситуації.
Отже, Я-висловлювання» має низку переваг у порівнянні з «Ти-висловлюванням»:
• Дозволяє нам висловити свої негативні почуття в необразливій для людини формі. Нерідко ми закриваємося від людей бронею. «Я-висловлювання» дає можливість іншим ближче пізнати нас, робить нас відкритішими, людянішими.
• Коли ми відкриті і щирі у вияві своїх почуттів, інші люди також стають щирішими у своїх почуттях до нас. Вони починають відчувати, що ми їм довіряємо.
• Висловлюючи свої почуття без наказу або докору, ми залишаємо іншим можливість самим прийняти рішення. Тоді вони починають враховувати наші побажання і переживання.
Обмеження в застосуванні.
Наприклад, якщо при спілкуванні виникають сильні негативні емоції у зв'язку з діями опонента, або у випадку, коли звичайні обговорення і пропозиції вже не діють.
(слайд №23) Схема «Я–висловлювання»:
Я відчуваю… (емоція);
коли…(поведінка);
і я хочу… (бажаний результат).
«Я відчуваю…» – опис власних емоцій і почуттів, настрою, викликаних конкретною подією. Люди можуть не зрозуміти, що саме в їхніх вчинках образило вас, якщо їм про це не повідомите.
«Коли…» – короткий та об’єктивний опис поведінки, яка викликала емоцію. Це може навіть допомогти іншій людині побачити свої дії під іншим кутом зору. Можливо, вона навіть не підозрювала, що її вчинки так вплинули на вас. Той, хто вас образив, може і не пам’ятати цього. Образу пам’ятає людина, яка її зачаїла.
«Я хочу…»,«Мені хотілося б…» – повідомлення очікувань стосовно поведінки у майбутньому, бажаного результату.
Наприклад, 1. «Коли я дізналася, що це Ви забрали мій звіт зі столу без мого відома, я була вкрай обурена! Мені хотілося б, щоб в подальшому, коли буде потрібно мій звіт, Ви мені говорили про це заздалегідь»;2. «Я дуже переживаю, коли ти гуляєш допізна і при цьому вимикаєш телефон. Я хочу, щоб ти повертався додому до 23 години або телефонував, що прийдеш пізніше.»; «Ти знаєш, коли ти розмовляєш зі мною досить гучним голосом і з не дуже задоволеним виразом обличчя, я трохи лякаюся. Будь ласка, ти міг би говорити трохи тихіше? .. »
Ця проста формула допомагає не тільки висловити свої емоції та частково звільнитися від них, а й дає людині можливість відчути себе відповідальною за думки й почуття, а значить – емоційно зрілою. Зазвичай, достатньо важко використовувати «Я–висловлювання» тоді, коли переповнені негативними емоціями. Водночас, уміння зрозуміти емоцію, назвати її «по імені» і виразити не криком, а спокійно, характеризують впевнену в собі людину.
Як говорити:
Мета: розвиток умінь передавати, сприймати, інтерпретувати невербальну інформацію в процесі спілкування; розширення експресивного репертуару учасників.
Ресури: картки з назвами емоцій для кожного учасника.
Опис.
Учасники обирають собі наосліп картку з назвою певної емоції. Відповідно до обраної емоції учасникам пропонується поекспериментувати: по колу вимовити слово з різною інтонацією та швидкістю, наприклад: «Алло». Варіанти висловлення слова: із задоволенням, радістю, роздратуванням, злістю, захопленням, сумом, страхом, байдужо, впевнено, грайливо, втома, паніка, переляк, закоханість, здивування.
Обговорення. Які емоції легше/важче передавати інтонацією голосу?
Коментар. З цим словом ми зустрічаємося щоденно, а іноді й неодноразово в нашій комунікації. Емоційна виразність мовлення відіграє важливу роль у спілкуванні. Будь-яку думку можна висловити з різною інтонацією. Інтонація голосу сигналізує не лише про емоційний стан, ставлення до співрозмовника, до почутого, а й глибинні особистісні характеристики людини. За допомогою голосу можна виражати найскладніші емоції – іронію, ласку, сарказм, боязнь, рішучість, прохання, страждання, захоплення тощо.
У стані емоційної напруженості багато людей, висловлюючи свою точку зору, ледь підбирають слова, роблять більше пауз, відволікаються від основної думки, зосереджуються на деталях, що ускладнює розуміння.
(слайд №24) (3 хв.)
Коментар. Емоції — це те, що робить нас людьми. Однак, використовувати їх потрібно з розумом, щоб вони не зруйнували все те, до чого ви йшли так довго.
Люди, які вміють контролювати свої емоції, весь час намагаються зберігати баланс, уникаючи дисгармонії в стані душі.
ДОДАТКИ
Високо літає,/ та низько сідає.
Гостре словечко /коле сердечко.
Під лежачий камінь/ вода не тече
Зимою сонце світить,/ та не гріє.
Не родись багатий,/ а родись щасливий.
Всі за одного, /один за всіх.
Як ми до людей,/ так і люди до нас.
із задоволенням
з радістю
з роздратуванням
зі злістю
із захопленням
з сумом
зі страхом
з байдужістю
з впевненістю
грайливо
втомлено
панічно
перелякано
із закоханістю
зі здивуванням
Вправа «Підбери емоцію»
Скористайтеся підказкою: розчарування, радість, гордість, впертість, заздрість, задоволення, завзяття, сором, цікавість.
Вправа «Підбери емоцію»
Скористайтеся підказкою: розчарування, радість, гордість, впертість, заздрість, задоволення, завзяття, сором, цікавість.
Вправа «Підбери емоцію»
Скористайтеся підказкою: розчарування, радість, гордість, впертість, заздрість, задоволення, завзяття, сором, цікавість.
Вправа «Підбери емоцію»
Скористайтеся підказкою: розчарування, радість, гордість, впертість, заздрість, задоволення, завзяття, сором, цікавість.
Словник емоцій
Гнів |
Роздратування |
Ворожість |
Обурення |
Озлобленість |
Злість |
Лють |
Ненависть |
Страх |
Побоювання |
Обережність |
Переляк |
Тривога |
Стурбованість |
Паніка |
Жах |
Горе |
Туга |
Смуток |
Розпач |
Пригніченість |
Розчарування |
Приголомшеність |
Сум |
Апатія |
Безсилля |
Байдужість |
Втома |
Задоволеність |
Виснаження |
Нудьга |
Нетерпіння |
Відраза |
Огида |
Презирство |
Зневага |
Скептицизм |
Цинічність |
Зарозумілість |
Зухвалість |
Втіха |
Безпорадність |
Співчуття |
Оптимізм |
Блаженство |
Вдячність |
Безтурботність |
Розслабленість |
Довіра |
Розгубленість |
Заклопотаність |
Заклопотаність |
Сумніви |
Скутість |
Сором’язливість |
Самотність |
Спустошеність |
Відчуженість |
Покинутість |
Похмурість |
Серйозність |
Забавність |
Жвавість |
Запальність |
Сором |
Жалість |
Провина |
Образа |
Заздрість |
Ревнощі |
Мстивість |
Схвильованість |
Азарт |
Комфорт |
Хвилювання |
Тріумф |
Інтерес |
Захопленість |
Здивування |
Заінтригованість |
Покірливість |
Приниженість |
Лукавість |
Лукавість |
Готовність |
Пристрасність |
Прихильність |
Мрійливість |
Бадьорість |
Миролюбність |
Чуйність |
Ніжність |
Натхнення |
Радість |
Веселість |
Ейфорія |
Спокій |
Полегшення |
Удачливість |
Каяття |
Щастя |
Віра |
Надія |
Любов |
1