Інтерактивний посібник "Математичні казки"

 

Іксик і математично-космічна пригода

 

                            Золотинська гімназія Висоцької ОТГ

 

 

 

 

 

Інтерактивний посібник для уроків математики у початкових класах

 

«Іксик і математично-космічна пригода»

 

 

 

 

 

               

                              Вчитель початкових класів: Серко Г.В.

 

 

 

 

 

2022 р.

Передмова

Шановні вчителі, батьки та учні!

Кожна гра – це вільне заняття, цікаве проведення часу. Математичні ігри розвивають мислення, самостійний пошук, увагу, викликають великий інтерес до математики.

Також чимале місце у становленні особистості дитини становлять казки.

Тож ми пропонуємо цікаву форму освоєння математики.

В нашому посібнику викладені цікаві математичні казки у вигляді різноманітних математичних завдань. Дитина буде розвивати фантазію, пам`ять, логіку і математичне мислення.

Отже, вперед! Відправляймося у математичну подорож космічними світами.

 

                   

 

 

 

 

                       

                       

 

 

 

 

 

 

                              Іксик відправляється у космос

 

У безмежному космосі, серед безлічі яскравих зірок, існує планета Розуманія. Певно, більш усезнаючих жителів, ніж розуманівці, немає ніде у цілому Всесвіті.

Але, як то кажуть, з кожного правила є виключення.

Тож у самому віддаленому куточку цієї планети жив дивний чоловічок на ім`я Іксик. І дивним він був для розуманців  не через свої вуха-трубочки, і не через величезні очі, і ,навіть, дві антенки на голові були тут ні до чого. Просто Іксик знав не усе про все на світі, як його сусіди, навіть менше ніж знали їхні маленькі, але вже ну надто розумні діти. І від цього наш герой сумував і почував себе найбільш одиноким створінням у всьому світі, адже ні з ким і поговорити .

Однієї зоряної ночі, Іксик сидів на порозі свого чудернацького будиночку і дивився на метеорити, що пролітали над ним , і гасли десь за обрієм.

-А що, якби полетіти десь туди, куди летять ці метеори? Можливо, там я знайшов би друзів, які б не вважали мене недостатньо розумним?-подумав уголос Іксик.

-Так тому й бути! Заллю пальне у свій космічний корабель і гайда у космос! До друзів, до зірок, до пригод!

 

 

 

 

 

Завдання 1.

Допоможи Іксику відлетіти на кораблі! Розділіться на три команди, кожна комаднда змагатиметься за ракету. Хто перший виконає усі приклади, той корабель і полетить у подорож!

Якщо ти подорожуєш з нами сам , просто вибери корабель, який подобається тобі найбільше, та виконай усі приклади, аби запустити його двигун!

Це і є наш космічний корабель . Вперед!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       Іксик , зоряний  дощ та новий друг

 

З допомогою маленьких друзів землян наш Іксик знайшов свій космічний корабель, він залив пальне, стільки, аби вистачило на довгу подорож і рушив у відкритий космос.

Через ілюмінатор проминали чудові краєвиди, дивовижні кольори, яскраві планети та зірки.

Через декілька днів у дорозі дещо привернуло увагу Іксика.

Там, у далині, щось сяяло і переливалося , виблискувало і… дзвеніло?

-Що ж це може бути?- запитав у себе Іксик.

-Це дуже дивно, але я мушу це побачити.

І наш герой додав швидкості, прямуючи прямо на дивне світло.

-Ой!

Щось промайнуло перед кораблем Іксика, та так швидко і так дзвінко.

Чоловічок підняв очі вгору і охнув від здивування.

Він потрапив прямо в зоряний дощ. Зірочки наче велетенські блискітки, летіли і  розливалися навколо сотнями дзвіночків.

-Справжнє диво, - сів у своє капітанське крісло Ікс.

-Як гарно! От би я міг розділити цю красу з другом.

  Тільки но він це промовив, як побачив дивну постать, що наче пливла між зірками. Здається , ця істота хотіла зловити зорю.

Іксик вирішив підлетіти і дізнатися чи може він чимось допомогти дивному чоловічку.

Він одягнув свій костюм для виходу у космос і вилетів на зустріч незнайомцю.

Коли чудернацький чоловічок побачив Іксика, відволікся від ловіння зірочок і поглянув на нашого героя з запитанням у очах.

Іксик привітно помахав і показав на свій корабель , запрошуючи незнайомця зайти в гості, і зоряний мисливець в знак згоди кивнув головою і попрямував до люка космічного  корабля.

Зайшовши  до приміщення, чоловічок зняв свій скафандр, без нього він виявився ще більш чудернацьким і смішним.

Він був маленького зросту, ніс-картоплинка, великі очі із смішинками, привітна усмішка та оранжевий ,занадто кучерявий чуб.

-Привіт! Мене звати Іксик.-привітався наш пелігрим.

-Хей! Я Максимус! Нічогенький у тебе корабель!

-Дякую. А навіщо ти ловиш ці зорі?

-Ох, довга історія. Моя сім`я живе на космічний станції, недалеко від цього поясу падаючих зір. Батьки дослідники і вже декілька років вивчають це явище, ну тобто дощ, пил, який лишається від зір. Вони щодня з ними мають справу, але мене й сестру жодного разу не брали з собою, а нам так хотілося подивитися ближче на ці зірочки. Отож, ми дочекалися  поки батьки полетять по справах до сусідньої лабораторії і вирішили вилетіти з станції і подивитися, але в останню мить Арі злякалася і не вилетіла, тож, щоб вона не так сумувала, я вирішив спіймати їй декілька співочих зірочок.

-Ти молодець, що переймаєшся за сестричку, але чи не засмутиш ти маму й тата?

-Я про це не подумав… Певне треба встигнути повернутися до їхнього прильоту. А ти ж яким вітром тут?

-Ех, я зовсім не маю друзів. От вирішив полетіти на пошуки друзів та пригод. То що, підкинути тебе до станції?

-Було б чудово!

І хлопці полетіли через сяючий дощ, до станції, що була схожа на шапку велетенського космічного гриба. В ілюмінатор радісно махала маленька Арі.

-Можливо, в знак вдячності, ти зайдеш до нас на какао і пироги. Мама пече їх просто чудесними, - сказав Максимус.

-Вірю і з радістю скуштую.

Іксик, Максимус і Арі просиділи до вечора, Максимус розповідав цікаві історії про їхнє життя, Іксик не рорзповідав нічого, але слухав із задоволенням і був дуже щасливим, адже знайшов свого першого друга, і навіть не одного.

 

 

 

 

 

 

 

Завдання 2.

Допожи друзям знайти необхідну співаючу зорю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                           Іксик  та таємний код

 

Проминаючи вже котру галактику, Іксик все тішився. Тепер у нього є справжні друзі, які не вважають його інакшим, дивним, нецікавим.

Він ніколи ще не був таким щасливим, як ці дні, після  того, як він познайомився з жартівником Максимусом та його милою привітною сестричкою Арі.

Іксик гостював у них два дні, познайомився з батьками дітей - дослідниками зі станції, які дали йому мапи ближніх галактик з планетами, де живуть дружні народи, серед яких малюк може знайти собі нових товаришів.

Також добродушна матуся Максимуса запросила мандрівника погостювати у них, коли той повернеться з подорожі.

Іксик  летів, мов на крилах. Так турботливо до нього  ще ніхто не звертався.

Отже, наш герой тримав курс до Трьох планет. Там на сусідніх планетах, що знаходилися поруч одна біля одної, наче три сестри, жили дуже веселі та привітні хепігорці.

Іксик надіявся знайти серед них чимало нових друзів.

Тож наблизившись до місця призначення, Іксик здивувався, адже радар показував , що серед трьох планет жителі є лише на одній. Куди ж летіти? Яку обрати? Комп`ютер показав, що треба обрати планету, де є 90 мешканців. Допоможімо Іксику знайти її, а далі вияснимо, що ж сталося на інших двох.

 

Завдання 3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Молодці, друзі!

Іксик посадив свій корабель на голубій планеті, і пішов шукати місцевих.

-Де ж усі?

І раптом за пагорбом щось промайнуло. Іксик придивився і побачив маленького хлопчика у чудному одязі.

-Друже, почекай! Я маю добрі наміри! Де всі твої друзі?

-Ти справді добрий? -зупинився і перепитав хлопчик.

-Так. Мене звати Іксик. Я літаю космосом, аби знайти нових друзів та допомогти тим, хто потрапив у біду.

-Я - Рівник.  Тут я ховаюся від злого короля Всенетака. Він тримає весь наш народ у неволі. Бачиш, тут така справа, ми не вміємо рахувати, а Всенетак скористався цим, і сказав, що ми будемо його слугами допоки не відгадаємо шифри. Одному мені вдалося вислизнути. От я й ховаюся в цих пагорбах, шукаю допомоги і пробую вивчити бодай якісь цифри самостійно. Лічу калюжі, камінці. Але приклади і  досі мені не піддаються. А я так хочу їх врятувати.

- Ось це так! Я хоч і не найкращий в усіх науках, але рахую непогано! Я тобі допоможу здолати Всенетака, а потім ми всі разом будемо вчитися лічити!

-Як це чудово - зрадів малюк Рівник!

-Пішли розшифровувати ці коди!

-Гайда за мною! - підскочив хлопчик .

І друзі попрямували прямо до замку Всенетака.

Прокравшись через сплячих охоронців, вони почимчикували прямо до тронної зали, де сидів невдоволений Всенетак.

Обличчя його було насуплене, а погляд злючий!

-Що вам треба непрохані гості? - проревів король.

-Ми прийшли відгадати твій код !- сміливо пискнув Рівник.

-Ви? Хахаха! -аж почервонів король.- Ну, давайте.

І перед хлопчиками виросла кам`яна дошка з шифром.

Давайте допоможемо друзям звільнити хепігорців.

 

Завдання 4.

Розв`яжи приклади та розшифруй сховані слова.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Іксик лише посміхнувся, так легко далися йому ці шифри.

-Ми усе зробили правильно . Відпускай хепігорців!

-Не може бути!- заревів король.-Та правила є правила, кожен правитель мусить дотримуватися слова. Ось ключі від темниць.

І Всенетак зі сльозами на очах сів на трон.

Рівник радісно побіг звільняти друзів, а Іксик стояв і дивився на сумного Всенетака.

-Можливо, ви сердилися на всіх, бо були самотні?

Король поглянув на мандрівника.

•   Я теж був самотнім на своїй планеті, але тому, що інші не сприймали мене таким як я є. Можливо, якщо ви відкриєте серце для добра, вас полюблять й ви не будете таким самотнім?

Король підвівся , підійшов до Іксика і… обійняв його.

-Дякую тобі, друже. Ти розплющив мені очі. Навіть , коли я зібрав весь народ у своєму замку, я не став щасливішим, бо страждали усі. Тепер усе буде по іншому.

 

Іксик святкував з усіма хепігорцями й їхнім тепер веселим королем до світанку. Він був щасливим, що зумів допомогти не лише народу, а й королю. Тепер, коли він відлітав, знав, що повернеться  сюди, адже тут , на Трьох планетах, на нього чекало цілих 90 друзів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                  Іксик прилітає на Землю

 

Вже минуло чимало днів подорожі Іксика. Він відвідав чимало планет, зірок. Подружився навіть з чоловічком , який жив на астероїді.

Облетівши палке Сонце, Іксик наблизився до прекрасної планети. Комп`ютер підказував, що звалася вона Земля.

Іксик був зачарований кольорами: голубий, білий, зелений чарівно перетиналися й утворювали неймовірні узори на поверхні цієї яскравої кулі.

-Цікаво, чи зможу я подружитися з землянами? Звичайно зможу!

І космічний корабель попрямував назустріч планеті.

Іксик вийшов назовні і побачив навколо неймовірну кількість дерев і стежку. Побрівши нею, він вийшов на окраїну селища.

Тут він побачив дівчинку з гарненькими  косичками й сумними очима.

Підійшовши ближче, Іксик привітався.

-Ой, ти хто?-зойкнула дівчинка.

-Я Іксик, шукаю друзів. А яке твоє ім’я ? І чому ти сумна?

-Я Іванка, а сумую, бо не можу виконати домашнє завдання. Вірніше навіть не так.

Я можу його виконати, але боюся, що воно буде не таке гарне, як у моїх однокласників. Мені буде дуже соромно, якщо з мене сміятимуться.

-Ех, я полетів зі свого дому, тому що теж вважав себе не гідним  жити з такими розумними сусідами. Можливо, я просто боягуз і втік від проблеми, не спробувавши її розв’язати? Але я не жалкую, що полетів, адже знайшов чимало друзів, і сидячи вдома, ніколи б не зрозумів цієї простої істини. Страх не дає нам стати тими, ким ми є. І варто лише його подолати, світ стане не таким непривітним до тебе. То що? Виконаємо твоє завдання?

 

Завдання5.

Допоможи Іксику й Іванці  . Друзі придумали креативні рівняння. Спробуй їх виконати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

-Ось бачиш, як у нас все гарно вийшло! Ніколи не сумнівайся в своїх  силах, - сказав Іксик.

-Ти теж. Дякую тобі, - обійняла його Іванка.

-Мені треба повертатися. І тобі дякую, що допомогла розібратися. До зустрічі!

-Бувай! Прилітай в гості!

І наш мандрівник полетів додому. Він обов’язково відвідає усіх своїх нових друзів, але спочатку налагодить своє життя вдома.

Іксик приземлився біля свого дивакуватого будиночка. Якже ж він давно тут не був. Навіть забув, яка прекрасна його планета. Він побачив усміхнених сусідів. Ніколи раніше Іксик не помічав їх посмішки, бо боявся навіть дивитися в їх сторону, не те, що й заговорити.

Але зараз він привітно помахав , і зеленуватого кольору сусід з широкою усмішкою помахав у відповідь. Відтоді життя нашого героя змінилося, він мав багато друзів і міг спілкуватися з усіма жителями свого містечка.

Тепер Іксик не боявся здатися нерозумним, а навпаки, коли чогось не знав, просив допомоги у того, хто на цьому знається.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3