Інтерактивний урок "Однорідні члени речення"

Про матеріал

Інтерактивний урок "Однорідні члени речення (на матеріалах про життя і творчість Л. Глібова, байок та поезій митця".

Мета: повторити, узагальнити та систематизувати знання учнів про речення з однорідними членами; формувати вміння знаходити однорідні члени речення, визначати їх вид, аналізувати зв'язок між ними (сполучниковий, безсполучниковий чи змішаний); розвивати та удосконалювати вміння правильно ставити розділові знаки при однорідних членах речення, знаходити та виправляти помилки на вивчені правила; розвивати увагу, пам'ять, логічне мислення, збагачувати словниковий запас учнів; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати пошану до рідного слова, до творчості Леоніда Глібова.

Перегляд файлу

Клас: 8

Тема: Однорідні члени речення. Розділові знаки при однорідних членах речення.

Мета: повторити, узагальнити та систематизувати знання учнів про речення з однорідними членами; формувати вміння знаходити однорідні члени речення, визначати їх вид, аналізувати зв'язок між ними (сполучниковий, безсполучниковий чи змішаний); розвивати та удосконалювати вміння правильно ставити розділові знаки при однорідних членах речення, знаходити та виправляти помилки на вивчені правила; розвивати увагу, пам’ять, логічне мислення, збагачувати словниковий запас учнів; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати пошану до рідного слова, до творчості Леоніда Глібова.

Обладнання : мультимедійний проектор, презентація уроку,картки, інтерактивні вправи.

Тип уроку: закріплення знань, умінь і навичок (на матеріалах про життя і творчість Л. Глібова, байок та поезій митця).

Очікувані результати:

учні вмітимуть визначати однорідні члени речення, їхню синтаксичну роль; розставляти розділові знаки при однорідних членах речення;
розвиватимуть творчі здібності, зв’язне мовлення; удосконалюватимуть навички роботи з комп’ютером;
формуватимуться навички роботи в групах.

Хід уроку:

Та й тепер жива
Твоя тут пам’ять, Леоніде Глібов.
Нащадки сіверян, полян, дулібів,
Малята вчать ті сонячні слова,
Що, ніби чародійник, з рукава
Ти сипав їм і в мудрості не схибив.
М. Рильський

І. Організаційний момент. Емоційне налаштування.

Учні продовжують речення:

Я щасливий, тому що…
Я успішний, тому що…
Я розумний, тому що…

ІІ. Активізація пізнавальної діяльності.

Зберіть пазл, давши правильні відповіді на запитання.

https://learningapps.org/display?v=pcirz9mxn17

Яка відома особистість була схована в пазлі?
Молодці! Це відомий український байкар Леонід Глібов.
Отже, за допомогою виконаної вправи ви згадали відомості про однорідні члени речення. До речі, в епіграфі до уроку теж є однорідні члени речення, хто швидше за всіх знайде їх?

ІІІ. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

- Діти, сьогодні на уроці ми навчимося визначати однорідні члени речення, їхню синтаксичну роль; розставляти розділові знаки при однорідних членах речення. А також дізнаємось багато цікавого з життя й творчості відомого байкаря Леоніда Глібова.

Не одне покоління від безтурботних дитячих днів й до похилого віку супроводжують мудрі й проникливі, лагідні й ущипливі, жартівливі й сумовиті слова байок й пісень відомого поета. Тож вирушаємо у світ краси й мудрості українського слова…

ІV. Закріплення знань, умінь і навичок.

Спостереження за таблицями.

Колективна робота. Вибірковий диктант.

Прочитайте текст, випишіть речення з однорідними членами, визначте їхню синтаксичну роль. Прокоментуйте розстановку розділових знаків.

Леонід Іванович Глібов народився 5 березня 1827р. у селі Веселий Поділ на Полтавщині в родині управителя поміщицьким маєтком. У 1840 р. Леоніда відвезли до Полтавської гімназії. Відірваний від родини, він сумував за батьками, рідною домівкою. Так народився перший твір — вірш «Сон». Невдовзі Леонід захворів і повернувся до батьків. Гімназія залишилася незакінченою.
Улітку 1848р. Л. Глібов перебував в рідній Хорольщині. Саме в цей час до рук йому потрапили дві книжки — «Кобзар» Тараса Шевченка та «Приказки» Є. Гребінки. Вражений прочитаним, він почав писати українською мовою. Цього ж літа в його зошиті з'являються байки «Вовк і Ют», «Лебідь, Щука і Рак», «Зозуля й Півень», які були надруковані аж у 1853 році.
У 1849 р. Леонід вступив до Ніжинського ліцею вищих наук. Тут були добрі традиції та мудрі високоосвічені вчителі.

З 1861 р. він почав видавати газету «Черниговский листок»: йому доводилося бути і редактором, і автором, і коректором.

У 1867р. Леонід Глібов отримав посаду завідувача Чернігівської земської друкарні, яку обіймав до кінця свого життя. Став душею літературно-мистецького життя Чернігова. Його щотижневі «четверги» охоче відвідували приятелі та шанувальники, літератори й актори.

У 1893 р. стан здоров'я Глібова значно погіршився. Зі спогадів друзів відомо, що з початку цього року він уже не виходив з дому, друкарнею керував через сина Олександра, твори ж продовжував писати під лінійку з лупою. За п'ять днів до смерті поет продиктував близькому приятелеві останню байку «Огонь і Гай», якій судилося стати своєрідним заповітом байкаря. Леонід Глібов помер 10 листопада 1893р. Похований у Чернігові поблизу Троїцького монастиря.

Рухлива фізкультхвилинка

Гра «Знайди пару»

https://learningapps.org/display?v=p1p3xgbn317

Визначте синтаксичну роль однорідних членів речення. Які з речень є зайвими? Чому?
- Голки, нитки і калія, Шапран і гвоздика, Бразолія, і кориця, І риба велика.
- Над берегом чайка скиглить, Діток доглядає...
- Вертайся додому вечерять і спати.
- Льон синіє, гречка пахне, Пшениця жовтіє.
- Моторная, звичайная, Гарная дитина!
- Ми знайдемо в темнім лузі Червону калину, І сизую голубоньку, І гарну дівчину.
- Були у них і волики, Мались овечата...

Робота в групах.

Прочитайте байкуЛ.Глібова, який її повчальний зміст?
Знайдіть речення з однорідними членами, запишіть схеми до цих речень. Назвіть речення, які містять кілька рядів однорідних членів речення.

І група

ХМАРА

Над селами, над нивами,
Лугами та долинами
Велика Хмара йшла.
Ні жита, ні пшениченьки,
Ніякої травиченьки
Дощем не полила.
Від степу від широкого
До моря до глибокого
За вітром потяглась.
Над морем гуркотаючи,
Ввесь день не оддихаючи,
Дощем вона лилась.
Діждала нічки темної —
І до Гори зеленої
Присунулась спочить.
— Бач,— каже,— Горо милая,
Дощу не пожаліла я,
Нехай тепер шумить!
— Шкода,— Гора озвалася,—
Сього не сподівалася
Од тебе, сестро, я!
Над селами, над нивами,
Над тихими долинами —
Там славонька твоя!
На кожную стеблиночку
Пошлеш одну росиночку —
І віку додаси,—
А морю широченному,
Глибокому, силенному,
Води не надаси!

Гора сказала правдоньку.
А я вам дам порадоньку,
Як жити до пуття:
Кохайте щиро правдоньку —
І дасть вам бог одрадоньку
Щасливого життя.

ІІ група

ЖВАВИЙ ХЛОПЧИК
Був собі Хлопчик дуже жвавий,
Моторний і цікавий:
До всього придивлявсь
І пильно прислухавсь;
Що між собою скажуть люде —
Почує, довго не забуде.
Наслухавсь він, що дуже довгий світ,
Куди не глянь — все світ, ні тину, ні воріт.
От, як діждали літа,
Придумав він побачить того світа
І на комору зліз; як глянув — аж зрадів.
«От,— думає,— якби я полетів
Далеко, аж у степ… І! Добре б нагулявся,
До вечора б додому не вертався;
Літав би я туди щодня…»
Де не взялась Свиня
І стала чухать об драбину
Багном обляпаную спину,
Та так же тре, аж снасть тріщить;
А Хлопчик на Свиню: — Чу-чу, чу-чу! — кричить…
Посунулась драбина і упала;
Свиня захрюкала і — драла;
А Хлопчик на ввесь двір заголосив,
Як крейда побілів,
Забув і довгий світ, забув і степ широкий,
Страшний йому зробився дах високий…
Хотів уже скакать,—
Була б тоді нахаба!
На щастя, вийшла з хати Баба
І кинулася рятувать.
— І як ти тут,— питає,— опинився? —
За Бабу Хлопчик ухопився.
— Я,— каже,— зліз, драбина тут була,
А чорная Свиня прийшла
І чухаться тут заходилась.
Драбина хить — і повалилась,
Зоставсь я угорі… перелякавсь…
— Ох, мій голубчику маленький!
Ще добре, що зоставсь!
От якби впав, і був би неживенький,
І горенько б тоді було…
Чого ж тебе туди знесло?
— Бабусю! — каже він.— Хотів я подивиться,
Чи дуже довгий світ.
— Гай-гай! Дивився б із воріт,
А лізти високо малому не годиться.
Ти, може, й світ хотів би облітать?
Тепер минулося, а вдруге не минеться;
Бач, в грудях сердечко, неначе пташка, б’ється.
І рученьки, і ніженьки тремтять.

Скажу я вам, не тільки що дитині,
Як мудрий дід мовляв мені колись,
Що вік живи, учися, стережись
І пам’ятай, що є на світі Свині.

ІІІ група

БІЛОЧКА
Пухнату Білочку до себе Лев прийняв,
Навіщо й як — того ніхто не знав,
Бо не довідались сороки-цокотухи;
Вони б усюди брехні рознесли,
Зробили б бугая із мухи:
«І так, і перетак, ми бачили, були».
Дознався я, що Білочка служила,
Нічого не робила;
Було їй сказано: нікуди не втікать
І панову хандру потроху розважать.
Марудна служба, що й казати;
Аж жижки трусяться скакати,
А тут сиди, очицями моргай.
Наш вік біжить, не скажеш: потривай.
І Білочка свого діждала —
Старенька і беззуба стала;
Пора прийшла —
І службу відбула.
За те чумацький віз оріхів наділили;
Хоч слово панове справдили,
Аж любо глянути — оріх в оріх,—
Цілісінькую б зиму, дякуючи, їсти,
Та тільки що ж? Дивись на них:
Дали тоді, як нічим гризти.

Є приказка весела: їж,
Коли роток ще свіж,
А то, як прийде час, зов’яне,
Тоді ніщо вже не загляне.

— Як ти співаєш, Півне, веселенько...
— А ти, Зозуленько, ти, зіронько моя,
Виводиш гарно так і жалібненько,
Що іноді аж плачу я...
Як тільки що почнеш співати,
Не хочеться й пшениченьки клювати,—
Біжиш в садок мерщій...

Зорова гімнастика.