Інтимна, пейзажна, і філософська лірика. Аналіз поезій « Хай буде легко. Дотиком пера…», « Я вранці голос горлиці люблю…», « Не думано, негадано
Коропецький обласний ліцей-інтернат з ПВФП
Конспект уроку з української літератури на
тему:
Інтимна, пейзажна і філософська лірика.
Аналіз поезій «Хай буде легко.
Дотиком пера…», « Я вранці голос горлиці
люблю…», «Недумано, негадано…».
Вчитель української мови і літератури Кваліфікаційна категорія:
вища
Звання: «Старший вчитель»
Тема уроку: Інтимна, пейзажна і філософська лірика. Аналіз поезій « Хай буде легко.
Дотиком пера…», « Я вранці голос горлиці люблю…», «Недумано , негадано …».
Слайд№4 Мета уроку
Мета уроку: ( формувати компетентності): предметні: ознайомити учнів з поетичними творами поетеси, допомогти зрозуміти їхній
глибокий зміст, філософію людського життя за принципами Ліни Костенко;
розвивати уміння аналізувати поезію, визначати художні засоби в ній,
удосконалювати навики виразного читання; на матеріалі творів поетеси
виховувати високі ідеали, любов до рідної землі, вірність українському народу,
почуття відповідальності за сьогодення і майбутнє нашої держави.
Очікувані результати: учні знають поетичні твори Ліни Костенко, вміють виразно читати й
аналізувати, давати власну читацьку оцінку, визначати засоби творення
поетичних образів.
Обладнання: мультимедійна презентація, відеозаписи пісень на вірші Л.Костенко, поезії.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Епіграф :
Бо пам'ятайте, що на цій планеті,
відколи сотворив її пан Бог,
ще не було епохи для поетів,
але були поети для епох!
Ліна Костенко
I. Організаційний момент
II. Мотиваційний етап
На сьогоднішньому уроці ми торкнемося струн душі поезій Ліни Костенко, письменниці, кожне слово якої – це дорогоцінна перлина, єдність з природою, захмеліле кохання, гострий , невтишимий біль за долю народу, за долю України… ЇЇ слово – це дороговказ для кожного з нас, це відповіді на ті одвічні проблеми, які протягом століть хвилюють людство. Читаючи поезії цієї величної у своїй творчості письменниці, ми навчимося бути особистістю, мати власну точку зору, творчо мислити і віддано любити свою Батьківщину.
Покликання поета — не тлумачити, не з'ясовувати, а передавати в слові своє відчуття часу, його ритм, а його аромат, так само, як не взаємообумовленість того, що ми звемо минулим, торішнім та й майбутнім. І дійсно, поезія Ліни Костенко відтворює плинність часу, кожної миті, яку вона благословляє:
Ліна Костенко щедро наділена оцим даром радості, умінням відчувати неповторність кожної хвилини, талантом ділитися з усіма своєю трепетною любов'ю, своїм щастям буття. Для неї «благословенна кожна мить життя на цих всесвітніх косовицях смерті», вона вдячна за кожен прожитий день: «Вечірнє сонце, дякую за день!».
Слайд №2 «Вечірнє сонце»
ІІІ Актуалізація опорних знань
Мозковий штурм
1. Вкажіть назву і рік виходу першої збірки Ліни Костенко («Проміння землі», 1957р.)
2. У якій збірці Ліна Костенко гнівно заявила:
« Умирає мати поезії мого народу / і все називається Україною – /універмаг , ресторан, фабрика./ Хліб український, /телебачення теж українське./ На горілчаній етикетці / експортний гетьман з булавою,/ І тільки мова чужа у власному домі. / І шовінізму кігті підсвідомі./ Сім’я вже ж вольна і нова, /та тільки мати ледь жива . Була б і вмерла вже не раз, та все питає, і на смертнім лож,і – а де ж те Слово, що Тарас/ коло людей поставив на сторожі?!»
3 Який життєвий принцип сповідувала Ліна Костенко? ( Хто поступиться в малому, поступиться й у великому)
4.У якому романі Поетеса відобразила найтрагічнішу сторінку українського козацтва?
( « Берестечко»)
5. Яким книгам Ліни Костенко не судилось дійти до читача у роки радянської влади?
( «Зоряний інтеграл», «Княжа гора» )
6. У якому році Ліна Костенко здобула Шевченківську премію ? (1987р.)
7. У 1994 році за цикл віршів «Інкрустації», перекладений італійською мовою поетесу
нагородили премією …. ( Франческо Петрарки).
8. Які образи-архетипи зображені у вірші «Українське альфреско»?
( хата, лелека,баба і дід, дорога, вишні)
ІV. Оголошення теми, мети уроку.
1.Слово вчителя
Сьогодні ми поговоримо про людину, яка для багатьох уособлює альтернативну, тобто
справжню Україну. Той вимір і ту систему координат, від яких, на жаль, чимала (і це прикро) частина суспільства відходить. Яскрава представниця незабутнього й ще не до кінця усвідомленого «феномена шістдесятництва», вона є тим міцним магнітом, що тримає український світ.
2. Зачитування епіграфа, запис у зошити.
V. Сприйняття й засвоєння учнями нового матеріалу
- Слово вчителя
Ліна Костенко — тонкий лірик, авторка прекрасних віршів, ніжних, чаруючих. Творчість Ліни Костенко не розмежуєш на інтимну та громадянську: настільки тісно переплелися особисте та суспільне.
Безкомпромісність — ось пароль її поезії. У часи, коли ідеологічний контроль над словом і думкою людини після короткої хрущовської «відлиги» знову став тотальним, від Ліни Костенко вимагалося бути такою, як усі.
У поезії чується бунт проти стандартизації, спрощення, примітивізації людини. Неповторність — ось друге з ключових понять, смислових знаків волелюбної музи Ліни Костенко.
«Покликання поета — не тлумачити, не з'ясовувати, а передавати в слові своє відчуття часу, його ритм, а його аромат, так само, як не взаємообумовленість того, що ми звемо минулим, торішнім та й майбутнім.
Незбагненна сила поетичного слова. Ніжне й гнівно-обурливе, пристрасне й розчулене, воно обережно торкається найпотаємніших струн у наших серцях, викликаючи мелодії радості, смутку, любові, надії.
У кожного з поетів свій неповторний голос, своє особливе бачення світу. Читаючи вірші Тараса Шевченка й Лесі Українки, В. Симоненка і М. Вінграновського, І. Драча і
Д. Павличка, ми бачимо багатовимірність, різнобарвність усього, що нас оточує, учимося відчувати, сприймати напівтони й напіввідтінки, глибше усвідомлюємо неповторність кожної миті життя. Українську поезію сьогодні важко уявити без Ліни Костенко. У її дивовижному за красою й силою поетичному голосі гармонійно поєдналися зворушлива ніжність жінки й твердість духу справжнього борця, філософська заглибленість у проблеми буття й пристрасна емоційність трибуна.
Інтимна лірика І група
Душа Ліна Костенко зіткана з любові щирої, справжньої , кришталево чистої , тому й вірші її такі ж щирі, як золото душі цієї поетеси.
Емоційним багатством відзначається й інтимна лірика Ліни Костенко, пронизана мотивом любові як прекрасної стихії ніжності й осяяння душі. У книзі «Вибраного» вона складає розділ «Безсмертним рухом скрипаля».
Люблю до оніміння,
до стогону, до сліз…
Це дуже характерні для інтимної лірики Ліни Костенко рядки з вірша «Недумано, негадано». Ще й тим характерні, що в них — бунт проти напівлюбові, лукавства й розрахунку.
Аналіз вірша «Хай буде легко. Дотиком пера»
Виразне читання вірша « Недумано, негадано…»
Недумано, негадано
забiгла в глухомань,
де сосни пахнуть ладаном
в кадильницях свiтань.
Де вечiр пахне м'ятою,
аж холодно джмелю.
А я тебе,
а я тебе,
а я тебе
люблю!
Ловлю твоє промiння
крiзь музику берiз.
Люблю до онiмiння,
до стогону, до слiз.
Без коньяку й шампана,
i вже без вороття, —
я п'яна, п'яна, п'яна
на все своє життя!
Група літературознавців.
Аналіз вірша «Недумано, негадано…»
Аналіз поезії, складання та зачитування есе.
Кохання — всепоглинаюче, всеохоплююче почуття. Вiрш Лiни Костенко «Недумано, негадано...» — освiдчення в коханнi. Почуття лiричноï героïнi такi глибокi — до стогону, до слiз, i хочеться ввiбрати кожен промiнець, що випромiнює коханий: «Ловлю твоє промiння крiзь музику берiз». Задушевнiсть змальованоï картини пiдтримується романтичним пейзажем на початку твору, який покладений на музику i став прекрасним романсом.
Тема: зображення ліричної героїні в кульмінаційний момент любові, коли вона, сп’яніла від
щастя, шукає прихистку у вечоровому лісі і дає вихід емоціям.
Ідея: оспівування всепоглинаючого, всеохоплюючого почуття кохання; утвердження думки
про те, що світ прекрасний, якщо в ньому панує любов.
Літературний рід: лірика
Жанр:ліричний вірш
Вид лірики: інтимна
Віршовий розмір: ямб
Римування: суміжне
Метафори: кадильниці світань; музика беріз; вечір пахне м’ятою;
Риторичні оклики: Я п’яна, п’яна, п’яна на все своє життя!
Автор музики і перший виконавець романсу «Недумано,негадано» О. Богомолець
Слово вчителя.
Звичайно, для того , щоб глибше ввійти у світ інтимної лірики Л. Костенко мало аналізу одного вірша і тому вашим домашнім завданням було підготувати поетичний калейдоскоп.
Читання інтимної лірики
Складання асоціативного грона ( на основі афоризмів)
Перегорнемо сторінку творчості поетеси і торкнемося струн, які співали оди природі.
Пейзажна лірика ІІ група
Слово вчителя
У пейзажній ліриці Ліни Костенко часто зустрічаємо слово «люблю». Природа, ніби відчуваючи настрій людини, приймає її болі й страждання, наснажує світлою радістю й тихим умиротворенням, дарує відчуття скороминущості суєтного людського життя й вічності навколишнього світу, і поетеса відповідає їй любов'ю й вдячністю:
Мене і змалку люблять всі дерева,
І розуміє бузиновий Пан,
чому верба, від крапель кришталева,
мені сказала: «Здрастуй!» — крізь туман.
Чому ліси чекають мене знову,
на щит піднявши сонце і зорю. —
Я їх люблю. Я знаю їхню мову.
Я з ними теж мовчанням говорю.
Група дослідників
Якщо, за визначенням В. Панченка, ріка у творах Ліни Костенко є символом стоїцизму, то ліси, сади, взагалі дерева — символом торжества життя. Природа для Ліни Костенко така ж одухотворена, як людська душа. Рідкість із зеленим світом — це спорідненість з духовним космосом нашої планети, гостре відчуття неподільності всього живого. У вірші «Послухаю цей дощ» про це сказано дуже чуйно й водночас відверто:
Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
Та, може, це і є моя найвища сутність.
Природа, особливо дика, вільна й свавільна, для Ліни Костенко щось значно більше, ніж просто група дерев чи стихія. Це окремий світ у світі, до речі, завжди набагато щедріший і чистіший від людського.
Найбільше гармонії та душевної злагоди — у тих віршах Ліни Костенко, де домінує мотив єднання людини з природою.
Пересічна людина не помічає краси навколишнього світу. Ліна Костенко здатна віднайти прекрасне у найнепримітніших речах: «якийсь листочок осінній, і вже стоїш в потрясінні». У своїй любові до всього сущого вона ніби зливається з природою, стає гармонійною й невід'ємною її частиною:
Слово вчителя.
Сумуючи за природою, поетеса пише вірш « Я вранці голос горлиці люблю…» , у якому виразний урбаністичний мотив. Голос дикої голубки витісняє навіть «скрипучі гальма першого трамваю».
Вірш « Я вранці голос горлиці люблю..»
Читання пейзажної лірики
Тема: показ любові людини до природи у її найрізноманітніших проявах.
Ідея: оспівування краси незайманої природи, яка має великі переваги перед красою міста; сприйняття образу України, освітленого ясними зорями та омитого тихими водами.
Літературний рід: лірика
Жанр: ліричний вірш
Вид лірики: пейзажна
Віршовий розмір: ямб
Анафора : Я вранці голос горлиці люблю
Епітети: скрипучі гальма; несказанний камертон; ясні зорі; тихі води; гілочка тернова; дивний зойк;
Метафора: зойк слова
Символ: гілочка тернова
Інверсія: гілочка тернова
Рефрен: Я вранці голос горлиці люблю
Складання асоціативного грона
Учень біля дошки складає гроно з афоризмів Ліни Костенко.
Філософська лірика ІІІ група
З великою тривогою Ліна Костенко закликає нас жити в злагоді й любові. Як заповіт, звучать її слова: «Не відступитися й не покласти лжу на струни». Не можна зрікатися високих ідеалів наших предків, власної культури й мови. Проблеми мови порушені поетесою в кількох її віршах. Найдраматичнішим у поезії «Біль єдиної зброї» є те, що рідній «трагічній мові» труну «не тільки вороги, а й діти власні тешуть». Отаких безбатченків чимало ще й сьогодні «на нашій — не чужій землі». Названа поезія сильна вірою поетеси в те, що дух народу і її мову не вбити нікому:
Безсмертна мово! Ти смієшся гірко.
Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі.
Вони ж дурні, вони ж знімали мірку
З твоїх принижень — не з твоєї величі.
Поезія Ліни Костенко художньо осмислює загальнолюдські вартості, примушує задуматись над тим, що залишає по собі людина.
Читання вірша «Страшні слова, коли вони мовчать»
Аналіз поезії .
Вірш «Страшні слова, коли вони мовчать» завершує збірку «Неповторність». У творі Ліна Костенко говорить про те, що слова, ніби згустки, увібрали в себе радощі й болі людей. Чутлива душа поета не тільки вловлює енергію сказаного, а й дивиться на слова з побожним страхом, адже впевнена, що поетові треба пам’ятати про свою відповідальність за кожен свій рядок і за кожне слово.
Вид лірики: філософська.
Жанр «Страшні слова, коли вони мовчать»: ліричний вірш.
Провідний мотив твору. Роздуми поетеси про значення слова в житті людини, про сутність поезії.
Ідея — показати силу слова: «Людині бійся душу ошукать».
Композиція твору. Невеликий за розміром у три строфи вірш наповнений почуттями й експресією.
Перша строфа твору — це одне складнопідрядне речення, у якому кожне підрядне речення посилює звучання головного.
Образи твору. Ліричний герой — це людина, що знає силу слова й відчуває відповідальність за їх використання: «Хтось ними мучився, болів…» Філософські роздуми поетеси над словом і творчістю породжують в уяві читача образ ліричного героя, який висловлює свої думки щодо проблеми добору слів, завдань мистецтва у суспільстві.
Римування — перехресне: мовчать — почать, причаїлись — чиїмись (абаб)
Віршовий розмір: п’ятистопний ямб .
Художні засоби: епітети: «страшні слова», «безсмертний дотик»; метафори «слова мовчать, причаїлись», «хтось ними (словами) плакав, мучився, болів» оживлюють, олюднюють слова;
анафора: у першій строфі другий і третій рядки починаються словом «коли, яке підкреслює і пояснює оксиморон «слова мовчать»;
антитези: «краса й потворність», «асфальти й спориші» змальовують і різноманітність світу, і його повторюваність, узагальнюючи словами «Усе було», і підводять до висновку: «Поезія — це завжди неповторність».
Роздуми Л. Костенко про значення слова в житті людини, про сутність поетичного мистецтва висловлені у вірші «Страшні слова, коли вони мовчать…» (саме цим твором завершується збірка «Неповторність»). Авторка звіряється: слова — ніби живі згустки, що ввібрали в себе радощі й болі багатьох людей, які їх промовляли. Чутлива душа поета усе це вловлює, тому з побожним страхом ставиться до слова. Тим паче, коли усвідомлює своє надскладне завдання: кожне слово треба вимовити, як уперше, треба сказати так, як до тебе ніхто й ніколи не говорив. Лише тоді це буде справжня поезія — «завжди неповторність,// якийсь безсмертний дотик до душі»
Думки про справжні цінності, про сенс у житті, духовність і бездуховність порушено у вірші «Вже почалось, мабуть, майбутнє». Тут читаємо: «Шукайте посмішку Джоконди, вона ніколи не мине». Розуміючи швидкоплинність матеріальних цінностей, завжди треба пам'ятати про духовні: красу, мистецтво, любов до людей, любов і вірність батьківщині.
У поезії Ліни Костенко є свої лейтмотиви, тобто наскрізні теми, образи.
Уже в перших збірках поетеси болісно зазвучав мотив дитинства, убитого війною. Потрясіння, пережите поколінням її ровесників у роки фашистської навали, довго мучило пам'ять, відлунившись у низці поетичних творів.
Нелегка творча доля Ліни Костенко зумовила появу в її поезії мотиву морального стоїцизму митця, який став на прю зі «світом». Недарма серед її супутників і співрозмовників бачимо Сковороду, Шевченка, Пушкіна, — тих, кого світ ловив, але не впіймав…
Поетична світлиця ІVгрупа
А кінокритик і кіносценарист Сергій Тримбач, зазначивши, що «останні місяці й дні живемо, наче на краю прірви. А нині ще й відчай з’являється... Не Путін лякає, з ним усе зрозуміло, а наші тутешні вурдалаки, які «во врем’я люте» ділять портфелі й «обустроюють» точки біля грошових потоків. І це ж ми знаємо тільки дещицю з того, що відбувається», зізнається: «Два поети рятують мою душу — Тарас Шевченко й Ліна Костенко!» На його переконання, «поезія Ліни Костенко робить те, що й мусить робити мистецтво: очищає і просвітлює душу. Посеред цього мороку, посеред вонючих політичних баталій і геополітичних інтриг поет кількома словами обеззброює мене і повертає віру в те, що світ і людина прекрасні».
|
Доктор філологічних наук, професор Володимир Панченко підкреслює: «Поезія Ліни Костенко здатна «прищеплювати» дух свободи. Вона нагадує про СПРАВЖНЄ і ВІЧНЕ в цьому нашому дивному житті – про совість, милосердя, любов... Про вічний поєдинок добра і зла... Про потребу вибудовувати себе – щодня, щороку, все життя. Якщо, звісно, ти хочеш бути Особистістю і не хочеш, за Шевченком, «гнилою колодою по світу валятись»... Присутність Ліни Костенко серед нас, сущих серед тривог, що стають незмірними, відчуваєш постійно — і тоді, коли вона говорить, і тоді, коли мовчить. Вона – Особистість. Може, саме тому навіть її мовчання буває красномовнішим за слова».
|
про публікацію авторської розробки
Додати розробку