За допомогою презентації учні зможуть ближче познайомитися із чарівною твариною -дикобраз. А також дізнатися про них цікаві факти та прочитати Ірен Роздобудько "Дикі образи дикобраза".
"Поряд із моєю школою була книгарня. Я завжди ходила туди розглядати книжки. А коли вдавалося зекономити гроші на сніданках — купувала щось почитати. Якось я придбала зелену книжку, на якій було написано: «Герхард-Гольц-Баумерт. Пригоди Альфонса Ціттербаке». Я була захоплена незвичними іменами. Ірен Віталіївна Роздобудько
ДИКОБРАЗ Дикобраз. Дикобраз. Назбирав море образ. Від лисички й ховрашків, від зайців та хом'ячків. Від жирафа і слона, від ведмедика одна! Є по дві від білченят, є по три від вовченят. Є чотири від верблюда, п'ять добавила ще Люда. Бо сказала: — Некрасивий. І колючий, і малий, і смішний, і полохливий... Ці слова чув дикобраз. Як тут бути без образ?
В одному прадавньому лісі жило маленьке звірятко — Невідомо-Хто. Воно мало таку ніжну й тонку шкіру, що на сонці крізь неї просвічувалося тремтливе серденько. Крапля дощу чи листок, що зривався з дерева й падав на Невідомо-Кого, завдавали йому неабияких прикрощів. І тому Невідомо-Хто весь час ховалося у своїй нірці під жму́тком торішнього листя.
Одного разу Невідомо-Хто вирішило: «Не можу так більше жити!» — і вийшло на прогулянку. На межі лісу й поля воно побачило зграю мишей і зраділо: миші були дуже схожі на нього. Тільки мали хутряні шубки й були страшенно прудкі. Невідомо-Хто втішилося, що зустріло друзів. Але миші хором сказали:— Ти не з нашого пле́мені. Ми не хочемо тебе знати!
Невідомо-Хто повернулося до своєї нірки й запорпалося носом у листя. Тієї ночі воно погано спало, увесь час крутилося уві сні, чухало спинку й попискувало. А коли настав ранок, Невідомо-Хто зі здивуванням помітило, що на ньому виросла... голка.— Ось хто я тепер — єдиноріг! — зраділо Невідомо-Хто й пішло до єдинорогів.
Єдинороги були великі й суворі. Вони кресали копитами:— Геть! Ти — не з нашого племені! Краще не потрапляй нам під ноги — розтопчемо!І Невідомо-Хто знову заховалося у нірку. І знову погано спало... А під ранок біля тої голки з’явилася ще одна...— Тепер я — справжній олень! — подумало Невідомо-Хто і вирушило до оленів.
Але красені-олені навіть не почули, що до них хтось гукає!Наступної ночі біля тих двох голок виросла третя. Це було дуже схоже на корону.— Я, мабуть, принц! — вирішило Невідомо-Хто й пішло шукати своє королівство. Але його гнали звідусіль. У звірів був свій цар — лев, у птахів — орел, у риб — кит. І всі сміялися із незграбного шукача трону.