Творча робота

На тему: «Історія Хортиці»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

1)Формування острова хортиця.. ......................................................................... 3 2)Хортиця до нашої ери .................................................................................... 4-6 3)Хортиця  за доби Великого переселення народів ....................................... 7-8

4) Хортиця у IХ-ХV ст ........................................................................................ 8-12 5) Знищення Запорозької Січі ....................................................................... 12-16 6) Перiод Німецько-радянськоï війни .......................................................... 19-20 7) Хортиця у післявоєнний період ............................................................... 20-23

8) Історико-культурний комплекс «Запорізька

Січ»……………………………………………………………………………………………………………….24-25

9)

Висновок……………………………………………………………………………………………………………26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

             

 

 

 

 

 

 

Історія Хортиці починається задовго до появи людини на Землі – граніти, на яких стоїть острів, сформувались ще на етапі формування нашої планети та були колись частиною єдиного на той час величезного материка. Будучи найдревнішими породами на Землі, здіймаючись над поверхнею, хортицькі гранітні скелі відкривають нам таємниці самого початку історії острова. Гранітна основа острову – частина Українського кристалічного щита, який простягається від Волинсько-Подільських до Донецьких земель. Сам кристалічний масив, що здебільшого складається з архейських гранітів, гнейсів і сланців, прихований під шаром осадових порід і продуктів вивітрювання та виходить на поверхню лише в деяких місцях. Одне з таких місць – глибока тріщина в масивній плиті, якою нині протікає правий рукав сучасного Дніпра – Старий Дніпро, що в давнину звався Борисфеном.

Історія острова надзвичайно цікава, вона насичена багатьма фактами і подіями. Зупинимося на деяких із них. 

Сліди перших поселень острова Хортиця датуються ще епохами палеоліту і мезоліту. 

 

 

Мезоліт

Людина з'явилася на острові ще в епоху палеоліту та мезоліту. Перші археологічні знахідки відносять до доби мезоліту (10—6 тисячоліття до н.е.) у північній та східній частинах Хортиці.

Неоліт

Пам'ятки дніпро-донецької культури доби неоліту (5—3 тис. до н.е.)— у селі Середній Стігі урочищі Вирва.

На острові Байда була виявлена потужна фортеця з кількома рядами стін та ровів, що була столичним замком усього Нижнього Подніпров'я. Тут було знайдено святилища, де, можливо, проводили астрономічні спостереження.

З VII по III ст. до н.е. тут проживали Скіфи, після яких на острові залишилося безліч курганів; більшість з яких були усипальнями. 

У V-III ст. до н.е. поблизу балки Славетна розкинулося ціле городище. Археологи виявили залишилися від поселення захисний рів, вал і житлові споруди.

За течією Дніпра на північ від Хортиці, за порогами річки, проходив шлях із варяг у греки. У деяких місцях, щоб подолати порожисту частину, човен доводилося тягнути берегом.

Такі ділянки розтягнулися майже на 75 км. Після досить виснажливої роботи мандрівники зупинялися відпочити на острові. Місце, де зараз розташована гребля Дніпрогес, було в пониззі Дніпра найвужчим. Тому тут і була найвідоміша у Таврії річкова переправа – Кічкас. Але місце було також зручним і для засідок, оскільки прибулі з боку Чорного моря моряки змушені були сходити на берег.

Енеоліт

Поселення знайдено у північно-східній частині острова, де до 1970рр. існувало давнє козацьке село Середній Стіг, яке дало назву Середньостогівській культурі е неоліту 4 тис. до Р.Х.Від цих поселень залишилися численні поховання, городища й культові споруди. велика кількість крем'яних, кам'яних, кістяних та рогових знарядь праці на острові Байди, в урочищах Вирва, Дурна Скеля, Соловка Гай та в північній частині Хортиці. Численні знахідки цього часу було піднято зі дна Старого Дніпра.

  

 

 

 

Бронза

поховання ранньої бронзи

поселення племен ямної культури—2 тис. до н.е. (північносхідна частина острова);

поселення племен катакомбної культури, перша половина 2 тис. до н.е. (східний схил балки Совутиної); 

поселення племен культури багато пружкової кераміки—15 ст. до н.е. (північно-східна частина острова); поселення племен зрубної культури—14 ст. до н.е.

(південний схил балки Молодняга).

На острові Байда була виявлена потужна фортеця з кількома рядами стін та ровів, що була столичним замком усього Нижнього Подніпров'я. Тут було знайдено святилища, де, можливо, проводили астрономічні спостереження.

 

 

Хортиця за доби Великого переселення

племен (поч. III ст.). У IV ст. на теренах східніше Дністра гревтунгами — східною гілкою готів — була утворена держава на чолі з королем Германаріхом. До складу цього «варварського королівства», імовірно, входило тодішнє населення острова Хортиці та навколишніх земель Дніпровського Правобережжя.

У 375 чи 376 р. на землі готів зі сходу вдерлися кочівники-гуни. Пам'ятки гунського часу (I—V ст.) надзвичайно рідкісні. На території Хортиці досліджене лише одне поховання цієї доби, розташоване у північно-східній частині острова, між балками Совутина та Велика Молодняга. 

Невиразні сліди поселень пеньківської археологічної культури V-поч. VIII ст., яку більшість дослідників пов'язують із племінним союзом слов'ян-антів, відомі біля озера Осокорового, у балці Генералці та на острові Байди. Поховань кочовиків VI—VIII ст. (аварів, булгарів, хозарів) на Хортиці поки не знайдено. Проте у безпосередній близькості до острову, на лівобережному плато досліджено унікальну пам'ятку поч. VIII ст. — Вознесенівський «скарб», що, ймовірно, був поминальним храмом (так званий «курук»), присвяченим якомусь тюркському хану. Розташування цього видатного комплексу на шляху до Кічкаської переправи свідчить про те, що навколишня територія, в тому числі й острів Хортиця, мала для місцевого ранньосередньовічного населення велике сакральне значення.

 

 

Хортиця у IХ-ХV ст

У IX ст. Дніпро став частиною торгiвельного та вiйськового «шляху з Варяг у Греки», а Хортиця — важливим пунктом на цьому шляху. На цьому острові вони здійснюють свої жертвоприношення, бо там стоїть величезний дуб:

приносять у жертву живих півнів, устромлюють вони і стріли навкруги дуба, а інші — шматочки хлібу, м'ясо й що має кожен, як велить їхній звичай.

 У лiтописах згадуються походи у Вiзантiю руських князів Аскольда й Дiра (у 860, 866 та 874 рр.), Олега та його посольства (у 907 та 912 рр.), Iгоря Рюриковича (у 941 та 944 рр.), його дружини Ольги (у 955 р.), Святослава Iгоровича (у 967, 969 та 971 рр.) та Володимира

Святославича (у 988 р.) Безперечно, рухаючись по Днiпру, всi цi князi на своєму шляху вiдвiдували Хортицю. У 972 р., повертаючись з походу на Вiзантiю, бiля Днiпрових порогів загинув вiд рук печенігів князь Святослав Iгорович

 

У березні-квітні 1103 р. вiдбувся переможний похiд вiйськ руських князiв Святополка Iзяславича та Володимира Всеволодовича на половцiв. У зв'язку з цiєю подiєю Хортиця була вперше згадана у Лiтописi руському пiд своєю сучасною назвою  Наступного разу топонім «Протолчi», пов'язаний з Хортицею, згаданий у контекстi походу вiйськ князiв Ростислава Юрiйовича та Ростислава Романовича взимку 1190—1191 рр  Нарешті, в описі спiльного руськополовецького походу супроти татар у травні 1223 р., читаємо: «І ввійшли вони (руське військо — ред.) в ріку Дніпро, і провели човни вгору до порогів, і стали коло річки Хортиці на броді близ Протолчів» .

 

Меморіально-туристичний комплекс, розташований на місці середньовічного поселення Протолче, на порозі плавневих озер, в самому серці заповідної природи острова Хортиця.

             

У 1223 році Хортиця була місцем збору руських князів перед битвою з татаро-монголами на річці Калці. 

Але найславетнішими часами для цих територій, мабуть, все ж так, були часи існування славетного лицарства – запорозького козацтва. Тут на невеличкому острові Мала Хортиця

(біля острова Хортиця) у

1552-58 роках князь Дмитро Вишневецький побудував “укріплений городок” – фортецю. Вона стала праобразом всіх майбутніх січей. 

 

 

Хортиця - центр зародження українського козацтва

Після Вишневецького, за різними джерелами на

Хортиці побували такі козацькі ватажки як Яків Шах,

Петро Конашевич-Сагайдачний, Марк Жмайло, Іван

Сулима. Біля острова Хортиця, в січні 1648 року, починалося повстання козаків під проводом Богдана Хмельницького. 

 

Знищення Запорозькоı̈ Січі (1709)

Докладніше: Знищення Запорозької Січі (1709)

Уряд царя Петра І розглядав Запорозьку Січ як один з осередків визвольної боротьби українського народу. Після переходу на бік шведів гетьмана І.Мазепи та частини запорозької старшини й козаків під проводом кошового отамана Костя Гордієнка, царський уряд звинуватив усе запорозьке козацтво в зраді. 

За наказом царського уряду 14 (25) травня 1709 р. Запорозьку Січ було зруйновано військами під орудою полковника Яковлева. Кошовий oтаман Степаненко 

 

Почавши підготовку до війни з Кримським ханством і Османською імперією, царський уряд знов запросив козаків повернутися на Запоріжжя. В березні 1734 р. запорожці заснували на р. Підпільній (рукаві Дніпра), поблизу

колишньої Старої Січі, т. зв. Нову Січ. Влітку 1734 р. був підписаний Лубенський договір, що закріплював владу Російської імперії на території Війська Запорозького Низового. 

 

Не залишила поза своєю увагою цей острів і армія

Російської імперії. В часи російсько-турецької війни 1735-39 років на прилеглих біля нього територіях, та безпосередньо на ньому була споруджена система укріплень – так званих редутів, для прикриття армії. А вже на, згадуваному, острові Мала Хортиця побудована суднобудівна верф. В той час біля Хортиці перебувало 408 кораблів різних типів, і в наші часи багато цих суден лежать на дні Дніпра, під товщею води. Археологи заповідника змогли підняти, дослідити й реставрувати декілька з них, зокрема, “Козацький човен”, “Бригантину” та “Дубок”. 

У XVIII ст. Хортиця стає місцем козацьких промислів, тут вони облаштовували свої господарства – зимівники, де займалися мисливством, скотарством землеробством та бджолярством, але особливо популярним, звичайно, було рибальство. 

Після розгрому Січи царськими військами 5 червня 1775 року Хортиця як подарунок Катерини ІІ дісталася князю Потьомкіну. У 1789 році Потьомкін передав острів до казни, а через рік у Хортиці з'явилися нові господарі – німціменоніти. 

Колонізуючи січові місця, цариця планувала знищити волелюбний дух Запоріжжя. Її розрахунки виправдалися: колоністи по-варварськи знищували вікові дібрави, липові гаї, зарості диких груш. Торгівля лісом була однією з найбільш прибуткових статей доходу. У грудні 1916 року німці, що жили на Хортиці, продали острів Олександрівській міській управі за 772 тисячі 350 рублів. 

 

 

Замок Вальмана – один з найбільш примітних пам'ятників архітектури,
побудований в німецькому варіанті модерну	.

 

Хортицю часто відвідували видатні люди. На її схилах є 

тропа великого Кобзаря, що побував тут у серпні 1843 року.

У 1878 році сюди приїжджав композитор М.В. Лисенко, у

1880-му І.Є. Рєпін з  юним Валентином Сєровим. У 1891 році

Хортицю відвідав Максим Горький, трохи пізніше - Іван

Бунін.                                  

 

 

 У 1927 році прямо напроти північних скель острова починалося будівництво Дніпрогесу. З 1930

територія острова стає майданчиком для випробовування нових ідей Всесоюзного науково-дослідного інституту електрифікації сільського господарства, і поступово вкривається мереживом полів, садів, ферм та селищ. 

Із серпня 1941 по листопад 1943 острів Хортиця був окуповании німецькими віиськами.

 

Перiод Німецько-радянськоı̈ віини

175,5 м), до відмітки близько 30м. Внаслідок цього за лічені секунди рівень води у нижньому б'єфі піднявся на близько 5м. Хвиля накрила хортицькі плавні й загинуло багато воїнів 274 стрілецької дивізії РСЧА, яких на момент вибуху на острові було близько 3000 лися під час Другої світової Війни. 

Під час відступу Вермахту обидва мости через Дніпро у районі о. Хортиця були цілком знищені. Замість них Управлінням військово-відновлювальних робіт 3 січня 1944р. почалося спорудження тимчасових мостів у плавневій частині острова, на місці стародавнього броду. Мости будувалися за проектом інженера М.О.Артеменка, під керівництвом генерал-майора технічних військ

М.В.Борисова, силами 1-ї Гвардійської залізничної бригади та всього мобілізованого працездатного населення міста Запоріжжя й області. 

Хортиця у післявоєннии період (1945—1991)

Навесні 1949р. на місці підірваних під час відступу Вермахту в 1943р. сталевих мостів М.С.Стрелецького почалося будівництво нових. Роботи велися під керівництвом начальника мостового загону полковника Н.А.Артеменка, а проект розробив інженер Б.М.Преображенський, іменем якого й були названі мости. Обидва вони побудовані з монолітного залізобетону, що набагато складніше, ніж будувати їх зі збірних елементів: спочатку необхідно було зробити опалубку, тобто практично будувати той самий міст з дерева. Цим пояснюється порівняно великі строки будівництва— об'єкти були здані в експлуатацію 31 грудня 1952р.

 Після Другої Світової війни, у 1958 році, увага до Хортиці з боку держави вилилась у оголошення острову Хортиця пам’яткою природи місцевого значення. 

1965 рік – Хортиця стає Державним історико-культурним заповідником, який у 1994 році отримує статус Національного

Археологічні дослідження на Хортиці (1945—1990рр.) 

У післявоєнний період у зв'язку зі створенням Заповідника кількість археологічних досліджень на Хортиці значно збільшилася. Нижче подається їх перелік

	1972
розкопки курганної групи №5 (А. Сокульский).
	1976

 

розкопки поселення доби бронзи (Н. Козачок, С. Кравченко).
	1976-1980
слов'янське поселення Х— XIVст. (А. Сокульський, Т. Шевченко).
	1981
поселення доби бронзи (Н. Козачок, С. Ляшко, В. Тимофеєв).
	1982
розкопки у балці Корнійчиха (С. Кравченко).
	1987-1990
розкопки зимівника XVIIIст. (Н. Козачок).
	1945
розкопки курганів (В. Пешанов).
	1953
розкопки Запорозької корабельні 1747—1739рр. на о. Байди (В. Пешанов).
	1959

 

давньослов'янський могильник біля школи №(Є. Махно).
	1962
розкопки редуту 1738р. Біля балки Громушина та курганної групи №(В. Пешанов).
	1968
розкопки укріплень на о. Байди, на Совутиній скелі, а також редутів 1739р. (Р. Юра).
	1971
розкопки редуту 1738р. (А. Сокульский).
	1987—1988
— розвідки на курганній групі №(В. Ільїнський) та розкопки поселення доби бронзи у балці Липовій (Н. Козачок).
	1989—1994
	1989—1994
— розкопки фортеці на о. Байди (В. Ільїнський) та різночасового поселення у балці Молодняга (Н. Козачок).
	1990
розкопки середньовічного городища на оз. Осокоровому (В. Ільїнський), поселення доби бронзи та черняхівської культури у балці Корнійчиха (Н. Козачок) та зимівника XVIIIст. у балці Башмачка (М. Остапенко)

 

Історико-культурнии комплекс «Запорізька Січ»

 

Будівельні роботи зі зведення історико-культурного комплексу «Запорізька Січ» почалися в листопаді 2004 року (закладка відбулася 14 жовтня 2004 року). Генеральним спонсором його будівництва в 2005 році виступив комбінат «Запоріжсталь». Вартість комплексу склала близько 13 мільйонів гривень, при цьому держава не брала участі у фінансуванні будівництва «Січі».

 

У 2010 році в експлуатацію була введена перша черга комплексу. На території комплексу проводяться театралізовані вистави і навіть всеукраїнські фестивалі,

жителів Запоріжжя і гостей міста запрошують на екскурсії.

 

функціонують експозиційні об'єкти «Будинок кошового отамана», «Військова канцелярія», «Курінь» та «Храм Покрова Пресвятої Богородиці», де відтворені інтер'єр, предмети, які характерні були для часів козацтва. 

 

Хортиця є важливим об'єктом туризму. У 2010 році туристичні об'єкти заповідника відвідали понад 250 тисяч осіб

 

Висновок

Протягом всієї історії Хортиці на острові відбувалися великі зміни. Спочатку цю землю населяли Кочівники, потім Запорізькі Козаки. З настанням 20 століття на території Хортиці була 2 світова війна. У 2004 році на Хортиці Почали робити реконструкцію січі  і закінчили її в 2010 на яку приїжджали з усієї країни. Жителів Запоріжжя і гостей міста запрошую там  побувати.

     

 

 

 

Список літератури:

 

 

https://zp.vgorode.ua/news/dosuh_y_eda/113092-redkye-fotohrafyy-zaporozhev-peryod-vtoroi-myrovoi-voiny http://homo-creativus.info/2013/05/17/zaporizie-part-two/ ua.wikipedia.org

GoogleImege