Історія села Грунь Охтирського району. Частина 5

Про матеріал

«… протягом епохи бронзи і раннього заліза місцева генетична лінія на Дніпровському лівобережному лісостепу не переривається ,а продовжує розвиватися…. Ніякої перерви в заселенні Лівобережного лісостепу не було і землі тут ніколи не пустували….»

Полтавський учений Шрамко Борис Андрійович

Перегляд файлу

Додатки

Додаток № 1

«… протягом епохи бронзи і раннього заліза місцева генетична лінія на Дніпровському лівобережному лісостепу не переривається ,а продовжує розвиватися….  Ніякої перерви в заселенні Лівобережного лісостепу не було і землі тут ніколи не пустували….»

Полтавський учений Шрамко Борис Андрійович

 

Додаток № 2

«починає визирати обличчя слов’ян - безпосередніх наших предків».

Учений Дмитро Дорошенко

 

Додаток №3

«….на думку вчених, лісостепову частину басейну р. Псьол та більшу частину Лівобережжя в епоху раннього заліза населяли: іраномовні скіфи, скіфи-орачі, скіфи-землероби, нескіфські племена-будини, гелони, андрофаги, меланхлени, неври…..» . 

Учений Гавриш П.Я.

 

Додаток №4

«….В местечке Груни обнаружены поселения раннего железного века на правомъ берегу от реки Грунь, к северо-востоку от села, а также курганный могильникъ на левомъ берегу реки Грунь……»

Полтавський історичний збірник

«Трудовъ Полтавской Археологической комиссии»

1912 рік.

 

Додаток №5

«….зовсім не досліджувалися береги численних приток Псла та інших невеликих річок, ……..де,як показали дослідження останніх років ,знаходиться досить велика кількість поселень скіфського часу….»

З дослідження учасників експедиції Полтавського педінституту

1987 – 1988 роки

 

Додаток №6

«…….. На правому березі річки Грунь. курганний могильник знаходиться на південній околиці села, за 1,2 км від нього, та за 0,5 км від дороги на Куземин, через який проходить лінія ЛЕП, інший курган знаходиться за 2 км на південний схід від південної околиці села за 250 м від лісосмуги та 300 м від вказаного раніше кургану. Він складається з трьох насипів, розорюється. Ще один могильник біля кладовища на східній околиці села, складається з 9 насипів. На лівому березі річки  за 2км на південний захід від південно-західної околиці села на території ферми, там же знаходиться вежа «Київстар»…..»

З досліджень вчених Приймака В.В.,Охріменка А.І.

 

Додаток №7

«……въ Зеньковскомъ уезде Полтавской губернии было найдено могил в селе Малая Павловка единичных кургановъ – 2, по группам – 27 могил,сделанных – 3 могилы, в селе Камыши – 21 могила, и множество могил вкругъ местечка Груни…..».

Лев Падалка. 1909 рік.

 

Додаток №8

«…..У першій чверті XV століття Вітовт проводить ряд вдалих походів проти Золотої Орди в її володіння на Північний Кавказ. Він вивів черкесів разом з їх княгинею в якості полонених у прикордонні землі Великого князівства Литовського, осадивши їх в Черкаських уходах над Дніпром, освоювати та захищати запустілі після  розорення краю золото ординцями землі Лівобережного Подніпровя. Він дозволив поселитися північно-кавказським переселенцям з Кешенського та Маджарівського юртів у пониззях Ворскли, Псла, та їх приток Орелі, Груні, таким чином розпочав нову колонізацію нашого краю».

       В.Н.Жук

 

Додаток №9

«…….в томъ  же 16 веке, берега Ворсклы,Псла и меньшихъ рекъ были незаселены и считались принадлежностью жителей правого берега Днепра,составляя ихъ уходы, т.е. места, где они промышляли зверя и заводили пасеки. Владельцы Ворсклянских и других уходов и были первыми колонизаторами нашей местности …..» , «…. для якое причини, вишепомянутие салетри около рек Хороля, Псла, Грани Великое, Грани Черкаское, и Грани Ташевской, и Грани Сухая, и теж около городишча Бельское, и около рек Ворскла, Орели, Мерчик, Орчака, и около рек Голтви, реки Сули, и по иньших диковинах и полях Путивлських, Белогородських, около шляхов муравских и на інших местцах собе привлащил и до тих часов тримають ……»

Олександр Лазаревський.  журнал «Киевская старина».

 

Додаток №10

«Отписка воеводы Гр. Куракина о посылкѣ въ Москву четырехъ черкасскнгь листовъ Воевода, князь Григорій Семеновичъ Куракинъ въ отпискѣ, полученной въ Розрядѣ 22 августа, 1652 г., доносилъ... «ѣздилъ я по чертѣ досматривать крѣпостей, и мнѣ подалъ на Вольномъ Володимірко Васильцовъ два листа черкасскихъ; да пронежъ Алешни и Скельскихъ горъ, на Литовскомъ рубежѣ, пріѣхали ко мнѣ изъ черкасскихъ городковъ, изъ Куземина, изъ Груни-Черкасской сотникъ Тимоѳей Корсунецъ съ атаманы и съ черкасы и подалъ мнѣ два листа. И я тѣ ихъ черкасскіе листы, и которые листы мнѣ подалъ на Вольномъ Володимірко Васильцовъ, послалъ къ тебѣ, государю... съ сею отпискою».

II. Божіею милостію, великаго государя и царя, и великаго князя Алексѣя Михайловича всеа русіи самодержца, и многихъ государствъ государя и обладателя, его царскаго величества великому боярину, князю Григорью Семеновичу Куракину великого Богдана Хмельницкаго, гетмана войска Запорожскаго, Мартина Пушкаря, полковника Плотавскаго, отъ меня, атамана Тимоѳея Комаря, тако же и Тимоѳея Корсунца, сотника Груне-Черкасской. Отъ насъ, Тимоѳея Евдошенка Комяря, атамана Груне-Черкасской, тако же и отъ сотника Тимоѳея Корсунца и всего товарищества нашего, а именно, всего города Груне-Черкасской жалобу чинимъ за воеводу Волъновскаго, Андрея Ѳедоровича Иницолъ  что нѣсколько кратъ посылали письма свои до него, или и сами ѣздили, чтобъ управу вамъ учинилъ съ своихъ подданныхъ, а именно злочинцовъ всему тому лѣску правотца  которые живутъ въ Ницаса . И когда есмы поймали злодѣя, и давали имъ понятъ  чтобъ къ пыткѣ прибывали, и они то ни во что ставили, ни листовъ не принимали, они сами для того не пріѣзжали. И тотъ злодѣй, именемъ Ерема, сидѣлъ нѣсколько недѣль, и дали мы его на пытку: тогда говорилъ на всѣхъ Ницашанъ, только попа да бондаря свободныхъ чинилъ, а на самого воеводу говорилъ. И притомъ ваши московскіе люди были изъ розныхъ городовъ, а именно: изъ Харкова  Микита Остаповичъ, Савостька Максимовичъ, Ивашко Дягилевъ, Давидъ Ереминъ, Костикъ Кремской, Лаготка Савурукинъ, Кузька Жемчужниковъ, Игнатко Стрѣльный, Ивашко Пульшинъ; съ другаго города съ Хотмышскаго - Ивашко Земляного, Мишка Чехолдинъ, Еремка Выходцовъ, сынь боярской, Аѳонька - козакъ. И тѣхъ людей имена мы велѣли написать на Грунѣ-Черкасской, для того что тѣ люди то слышали, что тотъ злодѣй на пыткѣ говорилъ. И въ томъ дѣлѣ изъ одного нашего города Груни-Черкасской пятьдесятъ лошадей переводили воевода съ Ницашанами; и мы того убытку и обиды своей не можемъ терпѣть, тако же и не можемъ сыскать. И нынѣ подаемся до вышеименованнаго великаго государя и самодержца Алексѣя Михаиловича, тако же и до тебя, князя, боярина Григорья Семеновича Куракина, прося пристойныя управы на нихъ, чтобъ есмы свои убытки могли сыскать, и не хотимъ вашихъ старшихъ головъ понижати, надѣяся на то, что самъ намъ можешь пристойную управу учинить. И еще меньшую грамотку въ той большой грамотѣ, запечатавъ, посылаемъ: каковы лошади, и какой шерсти и которыхъ людей были; тогда вели, твоя мвлость передъ собою тое грамотку прочесть и разсмотрѣть всѣ тѣ убытки. А когда, твоя ласка, того намъ не учинишь, то можешь вѣдати о томъ князь, боярине Грнгорью Семеновичу Куракину: если управы отъ васъ намъ не будетъ, тогда запишемся въ городѣхъ вашихъ, и такъ будемъ жалобную грамоту до великаго Богдана Хмельницкаго, гетмана войска Запорожскаго, и до праведнаго государя, великаго царя Алексѣя Михайловича всеа русіи писати, и будемъ знать, что съ такими починать. А когда было другое дѣло, а именно, 1652 г. мѣсяца іюля 11 дня, что Петръ сказывалъ и поѣхалъ до Ницанъ (sic!) , и тѣ москали, которые осажены нынѣ, суть Корнѣй Васильевичъ изъ Алешни, и Корнѣй на Ивашку Волжина сказалъ, что Ивашка Волжинъ трое лошадей въ Грунѣ-Черкасской укралъ. А именно тѣ лошади каковы шерсти: двѣ клячи, одна рыжа, а другая ворона, и тѣ двѣ клячи тотъ Ивашко продалъ на Тору, а третья кляча - бѣлокопыта на лѣвой ногѣ, и та кляча у Петроша въ Ницасѣ есть. И хотя бы мы хотѣли какъ ни лучше жити съ вами, а вы намъ шкоты неизносныя чините, о чемъ мы и третицею просимъ тебя, воевода Вольновскій, чтобъ еси изъ своихъ подданныхъ справедливостъ намъ учинилъ, и ихъ, которые тамъ есть, а именно, Петрашъ, который покинулъ жену свою на Груни-Черкасской, тогда просимъ тебя, воевода, чтобъ еси намъ его выдалъ безъ всякихъ задержаній. А при томъ тебя Господу Богу поручаемъ. Въ Грунѣ-Черкасской, мѣсяца іюля въ 11 д., отъ созданія міра 7160, отъ воплощенія 1652.»

Лист боярину Косагову. 1652 рік.

 

Додаток №11

«….На входнихъ въ оную одверкахъ написано такъ – Року 1663, месяца мая 9 дня рабъ Божий Василій Шиманъ,полковникъ войска Его Царского Величества Запорожского Зеньковский,создал дом сей святий свои коштом и накладои на честь славному Богу и святителю Христову Николаю за отпущеніе греховъ своихъ»

Свідоцтво 1782 року.

 

Додаток №12

«…..Строевымъ и дровянымъ лесом,пахатною землею и сенокосасми сие местечко достаточно. Кроме хлебопашества, человек до ста призводять винокурение, которое по своимъ домамъ продають. Сие местечко славиться въ семъ краю тележниками и колесниками, ибо многие делають разные телеги  и сани и отвозять на продажу ихъ в  Кременчукъ, Полтаву, Царичанку, КобылякЪ, Китай-город, Хоролъ, Санжары, въ Голтву, и крепость Козловскую а остуда привозять рыбу и соль……».

Опис Шафонського. 1785 рік.

 

Додаток №13

"... із Зінківського повіту і здебільш¬го з містечка Груні йдуть в Москву яблука сорту шака..."

Із записів економіста М. Араченка

 

 

docx
Додано
13 липня 2018
Переглядів
186
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку