Історія виникнення МОП

Вирішення питань охорони праці в різних країних та в різні часи було різноманітним та мінливим. Те, що зараз сприймається, як аксіома, наприклад відповідальність роботодавця за безпечну працю та здоровя працівника під час роботи, ще сто років назад таким не вважалось. А навпаки, більше поширено було розуміння, що робітник, виконуючи роботу, неминуче приймає на себе ризик травми  чи захворювання. Виходячи з того, що будь-яка робота повязана з певними виробничими ризиками, то травми і захворювання сприймались не як виключення, а як буденне нормальне явище. 

Про охорону праці та її окремі елементи говорили ще в античному світі, коли 

Аристотель (384-322 рр. до н е) вивчав умови праці, а Гіпократ (460-377 рр. до н. е) звернув увагу на шкідливий вплив пилу, який виділявся під час видобування руди, на организм рудокопів.

Капіталізм сприяв впровадженню машин та устаткувать. Проте машина сама по собі стала джерелом травматизму. Умови праці були  жорсткими. Стандартом було 7 робочих днів на тиждень з 14 годинним робочим днем.

Робітничі спілки, які почали виникати на початку ХІХ століття, прагнули допомогти вдовам та сиротам, але не створювали безпеку для  робітників. По великому рахунку охорона праці в той період до середини ХІХ століття просто була проігнорована. 

Соціальні реформатори розуміли, що якщо  будь-яка  держава, чи сектор економіки, застосують заходи з удосконалення умов праці, то це призведе до зростання собівартості праці і зробить їх меньш клнкурентноспроможніми по відношенню до інших. Тому вони наполегливо боролись за те, щоб  переконати керівництво європейських країн в необхідності приняття рішення про покращення умов праці.  

З цього питання було проведено три міжнародні конференції в 1890, 1897  і 1 906  роках, остання прийняла дві міжнародні угоди – по використанню білого фосфора (виробництво сірників) і по забороні нічних змін для жінок.

В Німечччині, за часів Бісмарка, були встановлені компенсації робітникам, які втратили працездатність на виробництві, чим було покладено початок системи соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, яка до наших днів є зразком для багатьох країн.

Російська імперія та США знаходились осторонь цього процесу, і не  поспішали впроваджувати новації, називали їх чужими   та неприйнятними. 

  В Російській імперії, в межах якої на той час знаходилась більша частинаУкраїни, починаючи з 1843 року безпека використання парових котлів перебувала під контролем губернських інженераів, а у 1894 році цей нагляд було передано Фабричній інспекції Міністрества торгівлі та промисловості.

встановлення вихідних днів.  11 листопада 1917 було прийнято декрет «Про 8-годинний робочий день», а тривалість робочого тижня складала 48 годин. Це було зроблено вперше в світі. Лише пізніше в інших країнах також почали встановлювати 8-годинний  робочий день.

 В травні 1918 було прийнято декрет «Про організацію інспекції праці». ЇЇ головним завданням була охорона праці та здоровя працівників і контроль за умовами праці на робочих місцях.

 В 1922 було затверджено новий Кодекс законів про працю, введено поняття  трудовий договір. Потім в 1971 введено поняття «Основи законодавтва про працю»

   США знадобилось кілька драматичних, а іноді і трагічних випадків, щоб суспільство підняло питання необхідності більш дієвої охорони праці і більш жорстких законів з безпеки праці.

Тиск суспільства змусив керівництво країни більш уважно відноситись до умов праці та безпеки

      У Версалі 1919 р  відбулась мирна конференція,  яка була організована з метою виявити причини можливих майбутніх    війн.              Країни-учасники скористалася результатами конференції і заснували Комісію з міжнародного трудового законодавства.

 Ця Комісія запропонувала створити міжнародний орган по захисту працівників, а її пропозиції стали частиною Версальського договору і уставом саме такого органу як Міжнародна Організація Праці (МОЦ) – яка діє до сьогоднішнього часу. 

У 1934 році членами МОП стали США і СРСР.  У 1940 році у зв'язку з Другою світовою війною штабквартира МОП тимчасово переноситься в Монреаль, Канада. Завдяки цьому була збережена безперервність діяльності Організації.

 У 1940 році СРСР припинив своє членство в МОП, відновив лише в 1954 році. 

З цього часу членами МОП стали  також Білорусія і

Україна