Іван Драч "Балада про соняшник"

Презентація на тему:«Життєвий і творчий шлях Івана Драча»Підготувала : БРОВАР ОЛЕНА

Іван Федорович Драч (1936-2018)– український поет-шістдесятник, перекладач, кіносценарист, громадсько-політичний діяч. Герой України (2006). Один із засновників та перший голова Народного руху України (1989).

Народився 17 жовтня 1936 р. в селі Теліжинці Тетіївського району на Київщині в родині робітника радгоспу. Закінчив у Тітієві середню школу й одразу почав викладати російську мову та літературу в семирічці сусіднього села Дзвенячого. Потім працював інструктором райкому комсомолу, служив в армії. Від 1957 р. навчався на філологічному факультеті Київського університету, але навчання не закінчив, бо показав себе надто вільнодумним. У вересні 1961 р. зміг відновитися на заочне відділення.

Працював у редакції газети «Літературна Україна». Березневий номер журналу «Вітчизна» за 1960 р. помістив сім віршів молодого поета, серед яких – і особливо вдала поезія про хліб, яка увійшла до першої збірки І. Драча «Соняшник» (1962). А через три роки побачили світ «Протуберанці серця».

За три десятиліття він видав їх чимало, працював над перекладами, сценаріями (під час роботи на кіностудії ім. О. Довженка), літературно-критичними статтями. У середині 80-х років ХХ ст. І. Драча було обрано до правління Київської організації Спілки письменників України, потім головою правління.

Значного резонансу набули драматичні поеми І. Драча «Дума про вчителя», «Соловейко-Сольвейг» та «Зоря і смерть Пабло Неруди», що з'явились спочатку в різних книжках, а потім видані збіркою «Драматичні поеми» (1982)

І. Драч працює в багатьох напрямах. Він видає кіноповісті «Криниця для спраглих» та «Іду до тебе» (1970), можна додати до них і поему для кіно «Київський оберіг» та «Київська фантазія на тему дикої троянди-шипшини» (обидва твори – у збірці «Київський оберіг», 1983 р.)

Кадри з художнього фільму «Криниця для спраглих» (1965)

У 1976 р. Отримав Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка за збірку поезій «Корінь і крона». У 1983 р. – Державну премію СРСР з літератури за збірку віршів російською мовою «Зеленые врата».

Цікаво знати! 25 січня 2018 р. в Національному музеї літератури України презентували книжку «Тетяна Яблонська і Іван Драч. Книга, яку знищили». Це була художня реконструкція альбому Т. Яблонської з творами І. Драча. У період хрущовської «відлиги» художниця створила понад 10 картин: «Наречена», «Вдови», «Життя продовжується», «Молода мати» та ін. Полотна надихнули поета написати балади до них. 1969 р. наклад у 4 тис. примірників пішов під ніж одразу після видання, адже радянська влада злякалася промовистого національного спрямування книжки.

Іван Драч писав до останніх своїх днів, про що свідчить його книжка поезій «Дожити до соловейка» (2017) та збірка унікальних прозових бувальщин «Золотий цап» (2018). Помер митець 19 червня 2018 р., похований у рідних Теліжинцях поряд із могилою сина Максима. У рік смерті поета засновано літературну премію «Золотий цап» імені Івана Драча.

Іван Драч – поет-новатор, поет пошуку нового шляху вираження і побудови поетичного світу. Кожне його слово сповнене прихованої багатозначності, поет часто вдається до інакомовлення, глибокого поліфонізму контексту. Тут і замилування простими речами, і зображення через них якихось найсвятіших цінностей. Твори Драча дають підставу говорити про новаторський, нестандартний підхід поета до зображення життя людей. І новаторство це ґрунтується на глибокому пізнанні народної творчості.

Сонцепоклонники в українській літературіПавло ТичинаІван Драч. Михайло Коцюбинський

«Балада про соняшник» - поетичний роздум про суть мистецтва, процес творчості. Тема уроку:

Марія Приймаченко «Соняшники з бджолами», 1962 рік. Сонце - символ світла, тепла, чистоти, життя. Соняшник – квітка національного світовідчуття, рослина – символ України. Соняшник – квітка сонця

Паспорт Твору «Балада про соняшник»Рік написання: 1962 Збірка: «Соняшник»Літературний рід: ліро-епос. Жанр: балада. Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденніТема: народження людини-творця, людини-поетаІдея: поет повинен прагнути високості в поезії, укорінюючись при цьому в рідному ґрунті, у національній творчості; тільки той творець може відкрити сонце поезії, хто, поглянувши на це сонце, навіки ним захоплюється. Віршований розмір: верлібр

Вірш складається з 2-х частин – притчової (живе соняшник; своєю поведінкою нагадує звичайного хлопця, який бігає наввипередки, рве груші-гнилиці, купається коло млина, стріляє горобців із рогатки; різниться від хлопця тим, що має шорстке тіло; одного разу, купаючись, соняшник побачив сонце «у червоній сорочці на випуск», що їхало на велосипеді; соняшник просить сонце покатати його на велосипеді) й роз’яснювальної («Поезіє, сонце моє оранжеве! / Щомиті якийсь хлопчисько / Відкриває тебе для себе, / Щоб стати навіки соняшником»).

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Верлібр — вірш без рими і розмірів з довільним чергуванням рядків різної довжини.

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИБалада - вид ліро-епічної  поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового змісту з драматичним сюжетом. Медитація – вірш філософського змісту, у якому автор передає свої глибокі роздуми про важливі проблеми, інколи глобального значення (поет і поезія, людина і мистецтво). Притча – короткий фольклорний або літературний твір повчального характеру, орієнтований переважно на алегоричну форму доведення етичних цінностей буття.

ОБРАЗИ:олюдненої природи: соняшник (майбутній митець), сонце (поезія, джерело натхнення);природи: груші-гнилиці, горобці;предметів і явищ: велосипед, млин.

Образи в поезії неоднопланові: метафоричні поєднані з реальними. В образі соняшника вбачається людина, яка відкриває для себе джерело поетичної творчості — сонце.«Балада про соняшник» є розгорнутою метафорою, де буденні непоетичні образи (груша, млин, пісок) набувають глибшого звучання.

Особливості балади: Відкинуто традиційні легендарно-історичні, героїчні і фантастичні атрибути. Розширено просторові координати художнього світу. Побутова конкретика, універсальність і велич життя поєднанні в цілісність

Цікаво знати!Іван Драч назвав свій твір про соняшник баладою, але балада, зокрема фольклорна, - вид ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом. А значить, «Балада про соняшник» не вкладається в загальноприйнятому розумінні в рамки цього жанру, маючи ознаки то притчі, то медитації, то невеликої поеми.

Міжпредметні зв'язки. Своїм провідним мотивом (бачити красу у повсякденні) балада Івана Драча перегукується з картиною Володимира Патика « Соняшники». За словами доньки Художника, соняшники були найулюбленішими квітами В. Патика. ЗІ спогадів самого художника: «Мотив квітучих соняшників мене переслідує все моє творче життя. Любуюсь ними, коли квітнуть біля хати або на полі, як золоте море, а навіть коли стоять почорнілі на осінніх городах, як воїни після бою. Майже кожен рік малюю натюрморти з соняхів…» 

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!