Перехідний стиль (доба Відродження, Реформація), особливості його розвитку в українській літературі. Бароко та його характерні риси. Особливості українського бароко. Козацьке баро

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перехідний стиль (доба Відродження, Реформація),

особливості його розвитку в українській  літературі.

Бароко та його характерні риси. Особливості українського бароко.

Козацьке бароко.

 

 

 

 

 

 

 

 

Курс за вибором

 «Основи теорії літератури»

Учитель: Заворотнюк В.Є.

 

 

 

Тема. Перехідний стиль (доба Відродження, Реформація), особливості його розвитку в українській  літературі. Бароко та його характерні риси. Особливості українського бароко. Козацьке бароко.  
 Мета уроку: охарактеризувати перший загальноєвропейський   напрям у літературі і мистецтві, його прикмети і  особливості, познайомити  учнів з представниками  цього напряму; поглибити уявлення про розвиток світового літературного процесу; розвивати уміння   аналізувати та узагальнювати матеріал; пробуджувати інтерес до мистецтва бароко, виховувати шанобливе ставлення до творів мистецтва. 

Обладнання: портрети представників доби Відродження та Реформації, бароко, репродукції картин  Мікеланджело Меріді де Караваджо, Пітера Пауля  Рубенса, Рембрандта ван Рейна, аудіофрагменти  творів Антоніо Вівальді, Йоганна Себастьяна Баха, Георга Фрідріха Генделя, ілюстрації із зображенням  архітектурних пам’яток.
 Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування на їхній  основі умінь та навичок.

 Епіграф:                 Митці бароко жили у світі, де … «розпалася        
                                 гармонія», у світі оголених протиріч і антиномій, що  
                                 мисляться ними як норма буття і водночас як   
                                 естетичний принцип, що реалізується в поетиці   
                                 контрастів. 
                                                                                              Д.Наливайко     

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

ІІІ Оголошення теми та мети уроку.

ІУ. Основний зміст роботи

1. Вступне слово вчителя.

 Реформа́ція (від лат. reformatio) - християнський церковно-релігійний, духовно-суспільний та політичний рух оновлення у країнах Західної та Центральної Європи в 16 столітті, спрямований на повернення до біблейських першоджерел Християнства у їх суті, який набув форми релігійної боротьби проти Католицької церкви і папської влади.

Реформацію пов'язують з іменами Мартіна Лютера, Жана Кальвіна та Ульріха Цвінглі —та відповідно називають протестанською, лютеранською або євангелічною.(слайд)

Передумовами до Реформації була криза Папства у 14-15 ст. — західна схизма. Рух із церковного поступово переростав в суспільний через невтіленні надії на церковну реформу після рішень Констанцького собору 1414-1418 (папа Мартін V) і особливо Базельсько-Флорентійського собору 1431-1449 (папа Євгеній IV), а також віденського конкордату (умови) 1448 р. щодо Німеччини між римсько-німецьким кайзером Фрідріхом ІІІ-ім і папою Миколаєм V.

Безпосереднім початком Реформації вважається розповсюдження Лютером персональних листів-звернень, в яких доводилося, що Спасіння та Божа милість дясягаються завдяки Вірі, а не сповіді в гріхах. Загальним суспільним поштовхом стала публікація латинською 25 жовтня 1517 року у місті Віттенберзі заклику до теологічної дискусії у вигляді 95 тез, в яких йшлося про гріх та кару, і особливо критикувалась торгівля індульгенціями.

 На Україну Реформація проникла спочатку в незначній мірі у 15 ст. з Чехії, через студентів з України, на яких впливали наука Яна Гуса і гуситські війни, а також через гуситських емігрантів у Польщі й Литві, де в 16 ст. реформаційні течії дуже поширилися серед маґнатів і шляхти.

Але вплив і успіхи Реформації в Україні не були тривалими. Щільно пов'язана з прогресивними релілійними течіями, Реформація опинилася між двох протилежних сил — католицькою Польщею й православною Україною, ворожих між собою, але й ворожих до протестантизму. Успішна боротьба Католицької церкви (особливо ордену єзуїтів) і польського уряду проти протестантизму й неґативне ставлення Православної церкви до «люторів», зокрема до поширеного в шляхетських колах Правобережжя антитринітаризму та інших радикальних протестантських течій, позбавили Реформацію певної соціальної бази, а перемога української національної визвольної революції у середині 17 ст. відкривала в Україні шлях іншим культурно-політичним течіям та впливам… (бароко).

2.. Актуалізація опорних знань (сдайд). Проведемо  літературний диктант

           Літературний диктант (слова-відповіді запишіть у стовпчик)
1.    Хто, за уявленнями древніх греків, жив на горі Олімп? 
2.    Хто з давньогрецьких богів був покровителем мистецтва?
3.    Кого римляни вважали засновниками Риму?
4.    За часів правління якого римського імператора бурхливо розвивалася культура і література?

5.    До якої музи звертався Гомер у своїх поемах?
6.    Як звали міфологічного героя, який 10 років мандрував морем, щоб повернутися до рідної домівки?

ПЕРЕВІР СЕБЕ: (СЛАЙД)
1.    Боги олімпійці
2.    Аполон
3.    Ромул та Рем
4.    Октавіана Августа
5.    Каліопи
6.    Одіссей

 Іу. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу. Так, дійсно це була доба бароко. Про яку поведемо сьогодні мову.

Лекція
XVII ст. - доба абсолютизму, час формування монархій. боротьби із свавіллям феодалів, жорстоких битв за перерозподіл територій. Утверджуються капіталістичні відносини, розвивається виробництво, наука, техніка, торгівля, мореплавство. Великі наукові відкриття зумовлюють появу перших наукових товариств. Людство сколихнули відкриття італійського вченого Галілео Галілея, німецького математика і астронома Йогана Кеплера, англійського природознавця і лікаря Вільяма Парацельса, французького філософа, фізика і математика Ісаака Ньютона. Усе це спричинило справжню світоглядну революцію , яка зруйнувала традиційні уявлення про Всесвіт.
Особливістю мистецтва XVIIст. було панування двох художніх систем, двох напрямів у межах однієї епохи – бароко і класицизму. Бароко втілило безмежність і суперечливість світу й людини, той вічний «хаос», який не підлягає раціональному пізнанню, боротьбу різних сил, таємницю сущого.  Класицизм прагнув знайти логіку в усьому, він висував розум як критерій оцінки й засіб пізнання світу і людини, засвідчив прагнення до завершених і досконалих форм, до гармонії на противагу дисгармонії буття. 
                                                                      БАРОКО

Бароко- стиль у мистецтві XVIIст., художній напрям цієї доби і назва епохи, коли розвивався цей напрям.

Термін «бароко» пов’язують з італ. вarocco- «дивний, химерний, вибагливий» та португ. perrola barroca – «перлина неправильної форми». (СЛАЙД)
Бароко прийшло на зміну Відродженню, але не було його запереченням. У поетиці бароко поєдналися  різні контрасти, релігійні та світські мотиви, античні та християнські образи, традиції Середньовіччя та Відродження.

Таблиця (слайд)

Середньовіччя	Відродження	Бароко
Бог- центр Всесвіту	Людина – центр Всесвіту	Людина у складних стосунках із Богом
Поширення християнства	Відродження античної культури	Поєднання християнських і античних традицій
Культ бога	Культ сильної людини	Віра в духовні можливості людини
Опора на віру	Опора на розум	Спроба примирити віру і розум
Справжнє життя не на землі, а на небі	Єдність, гармонійність світу	Протиставлення духовного буття земній марноті
Релігійний характер культури	Світський характер культури	Поєднання релігійних і світських мотивів
Ускладненість готики	Простота, гармонійність форм	Різноманітність форм, складна крива лінія

Характерні особливості (слайд)

- рухливість                                     - гнучкість
- динамізм                                        - мінливість    
- любов до складної кривої лінії    - примхливість 
- емблематичність                        - контрасність 
- символіка                                      -барвистий декор        
- алегорії                                          - метафоричність
- перебільшення, антитези
 В літературі пишномовний стиль, тяжіння до красивих вишуканих форм, широке застосування тропів, символіки, метафоричності , мовлення.
 Дж.Маріно: «Мета поета – здивувати, вразити».
Мета мистецтва бароко – розбурхати, пробудити людську душу, спонукати її до пошуку вічних істин, себе, Бога.
Людина у мистецтві бароко – це багатогранна особистість, яка відзначається суперечливістю духовного буття, силою пристрастей, постійно розв’язує внутрішні конфлікти.
«…наділена і розумом, і пристрастями, вона безперервно воює сама з собою… вона завжди страждає, її роздирають суперечності»,- Б.Паскаль.
Головним сюжетом стає духовне випробування людини.

     1. Виступ учня.   АРХІТЕКТУРА

Відзначається масштабністю, широтою форм, неврівноваженістю композиції, хвилястими лініями. Архітектурні ансамблі органічно вписуються в оточуюче середовище, стаючи частиною рухливого, мінливого світу.

Найвідомішим майстром архітектури бароко був італійський архітектор Франческо Борроміні. Його церква Сан Карло алле Куатро Фонтане (1665-67) є мініатюрним символом архітектури бароко: уникнення прямих ліній та кутів, прихильність до багатогранників та хвильоподібна стіна – все це робить споруду неповторною.

Талановитим архітектором пізнього бароко був Бартоломео Франческо Растреллі (1700-1771). Урочиста монументально-декоративна єдність його споруд вражає своїм розмахом.

2. Виступ учня.    ЖИВОПИС

Художники використовували релігійні та міфологічні сюжети, надаючи їм алегоричного змісту. На полотнах великих майстрів бароко  люди, що живуть складним духовним життям, охоплені пристрастями і суперечностями.

Мікеланджело Меріді де Караваджо – представник італійського живопису. Доля і слава його митця нагадує історію життя французького поета Франсуа Війона. 
Його композиції сповнені неспокою і складного руху, відрізняються надзвичайною метафоричністю. Постаті на полотні часто зображені в несподіваних ракурсах.  Митець шукав прихований смисл як у людині, так і в світі, тому його полотна відзначаються глибоким філософським змістом. На обличчях героїв часто відбиваються сильні пристрасті і переживання. І завжди залишається щось несказане, незрозуміле.

Пітер Пауль Рубенс (1577-1640) – належить до фламандських художників.

Звертався до античних сюжетів, також втілював на своїх полотнах відомі біблійні мотиви та образи. Зображував оголені або напівоголені фігури, котрі були у постійній борні, змаганні, погоні, полюванні. Його персонажі відзначаються здоровою життєрадісністю, пишністю тілесних форм. Вражає величезне напруження сил, пристрастей.

Рембрандт Харменс ван Рейн (1606-1669) – представник живопису Голландії XVIIст.

Зображував людину «зненацька». Герої  його картин у невимушених позах, усміхнені або охоплені смутком. Художник уважно придивлявся до внутрішнього світу своїх героїв, зображуючи їх у момент боротьби добра і зла, світла і темряви, любові і ненависті. У художніх образах митець відтворив багатогранність людського буття у його зв’язку з вічністю.
3. Виступ учня.   МУЗИКА

Музичні твори доби бароко характеризуються прагненям відобразити внутрішній світ людини, драматизм її почуттів, пишністю, декоративністю, емоційністю музичних картин.

Представники Г.Ф.Гендель, Й.С.Бах, А.Вівальді.

Італійський композитор Антоніо Вівальді (1678-1741 )  створив понад 40 опер, кантат, ораторій. Надав яскравість формальній та ритмічній структурі концерту, винайшов інноваційні мелодії і теми. Його музика вийшла за межі елітних концертних залів. Одним із найбільш відомих шедеврів є «Пори року».

Композитор Георг Фрідріх Гендель (1685-1759)  німець за походження жив у  Великобританії, написав понад 40 опер, більше 20 ораторій, органні концерти, церковні хорали. У Лондоні Гендель не тільки займався творчістю, а й керував оперними театрами. Сучасники дуже цінували його гру на клавесині та органі.( прослухати фрагмент)

-    Які враження викликав у вас твір Генделя?

Німецький композитор Йоганн Себастьян Бах (1685-1750)- неперевершений майстер поліфонії. Написав понад 1000 композицій, 320 кантат, багато мес, ораторії, чисельні хорали. Його музика відзначається технічною досконалістю, інтелектуальною глибиною. Народився у родині музикантів, працював скрипалем у оркестрі, органістом у церкві, писав музику для органа, клавіру, хору, оркестру. В останні роки життя втратив зір, жив у бідності. Безсмертя його творінь полягає у їх високому моральному змісті, зверненні до внутрішнього світу людини.

-    Які почуття викликала у вас музика Баха?
(прослухати  музичний фрагмент) 

4. Виступ учня.        УКРАЇНСЬКЕ БАРОКО

Українська національна революція 1648 - 1676 рр. привела до створення української держави. Частина її на території Лівобережжя (Гетьманщина) на правах автономії проіснувала у складі Російської імперії до початку 80-х рр. XVIII ст Революція сприяла розвитку усної народної творчості, історичної науки, художньої літератури і тому подібне 

 У другій половині XVII ст Україні поширюється стиль бароко, який став цілісною художньою системою, під впливом якої розвивалися всі види і жанри мистецтва.  У його рамках розвивалися ідейно-стильові тенденції: офіційне аристократичне барокко «високе», «середнє» і «низьке». Останнє тісно пов'язане з фольклором. Мистецтво барокко відрізняється динамізмом, схильністю до алегоричного віддзеркалення дійсності, пишнотою і театралізацією, що підсилює емоційний вплив на глядача.

У «українському» бароко творчо поєдналися європейські традиції з традиціями народної дерев'яної архітектури.  Живопис також увібрав найкраще досягнення барокко - багатий декор, позолоту, складну композицію, з'єднавши їх з традиціями народної творчості. Поряд з існуючими культурними центрами - Львовом, Києвом - сформувалися нові художні школи в Чернігові, Сіверському для Новгорода.
Українська музика періоду бароко - найвище досягнення національного мистецтва багатоголосий партесноє спів. Він відрізнялося гармонійністю і простотою. Помітну роль в його поширенні зіграли братські школи. Цю течію представляли композитори Е. Завадовський, М. Замаревіч, І. Календа і ін.
Починаючи з XVIII ст в українську літературу входять нові напрями. На противагу дидактичній і теологічній літературі починає формуватися світська, в якій збільшується жанрова різноманітність: сатира, епіграма, емблематічная поезія і ін. Найбільшу популярність придбав І. Велічковський, автор емблематічних збірок «Млеко» і «Зегар» і збірок епіграм, ієромонах До. Зінов’єв, сатирик Д. Туптало, С. Яворський, Г. Сковорода і ін. У творах цих авторів просліджуються  мотиви народної творчості, сентименталізм, відбивається побут українського народу, героями стають міські жителі, ремісники.  Зароджується сатирична поезія. У сатиричних віршах розкривається не краще відношення до церкви і її служителів. Переважно ці твори анонімні.  До оригінального вигляду літературної творчості можна віднести проповіді. Це був своєрідний жанр, який вміщав певну історичну інформацію, формував моральні принципи, здійснював порівняльний аналіз біблейських героїв з сучасниками; робилися спроби ввести в них навіть анекдоти і приказки. Відомими авторами того часу були К. Ставроцький, який видав збірку проповідей «Перлина коштовна», П. Могила, М. Смотрицький, Ю. Аникій.

5. Виступ учня. Іван Величковський (бл. 1650-1701 рр). Поет, перекладач, теоретик літератури, культурний і громадський діяч II половини XVII ст.

Навчався в Києво-Могилянській колегії, потім жив у Чернігові, працював у друкарні Лазаря Барановича і входив до чернігівського гуртка поетів. Пізніше оселився в Полтаві, служив священиком.

І. Величковський справедливо вважається одним з найоригінальніших барокових поетів. Його творчості притаманні як духовні, так і світські мотиви, що розкриваються через філософську й морально-повчальну тематику. Поезіям І., Величковського властиві типові для бароко орнаментальність, афористичність, влучність, дотепність та курйозність; побудовані твори на контрастах й антитезах.

І. Величковський — визнаний майстер епіграм і панегіриків. Перекладав він і з європейських мов, прагнучи ознайомити українського читача з тогочасним літературним процесом.

Однією з найбільших заслуг поета є розробка теорії та практики курйозного віршування, яке він назвав "штуки поетицкіє". Узагальнений європейський та український теоретичний матеріал він ілюструє власними поетичними прикладами. Ці теоретичні положення й сьогодні служать основою для сучасної теорії зорової поезії. Автор розглядає близько 20 традиційних видів курйозної поезії (акровірш, вірш-лабіринт, фігурний вірш).

Наведемо приклад знаменитих двовіршів І. Величковського:

Магнат, як магніт, кожний добре знає:

Сей залізо, а той злото притягає.

У вбогого трохи є, а в жебрака нічого.

Понад міру в багача, а досить — ні в кого.

В судний день одвідать мають усі люди,

Та для того чи задосить дня одного буде?

Хто ловить не своє, зловлений буває.

Смерть рівняє нас усіх, голуб жовчі не має.

 

Для української літератури велике значення має той факт, що І. Величковський більшість своїх творів написав староукраїнською мовою з церковнослов'янськими та народнорозмовними елементами.

Слово вчителя. 4. Практикум з теорії літератури.

— Розгляньте фігурні вірші І. Величковського та висловіть свою думку про те, чому вони так називаються. (слайд)

Фігурний (курйозний) вірш — неординарний за формою, вишуканий поетичний твір.

Рак літеральний — це вірш, літери якого, прочитані і зліва направо, й справа наліво, такий самий текст виражають.

Анна во дар бо ім'я мі обдарованна,

Анна дар і мні сін міра данна,

Анна мі мати і та мі манна

Анна пита мя я мати панна...

Одноголосний — це вірш, в якому кожен склад однією й тією ж голосною літерою завершується, наприклад О.

СлОвО плОтОнОснО МнОгО плОдОнОснО...

Мінливий — це вірш, який кілька десятків разів змінюватися може, як побачиш нижче. Римляни називають такий вірш Протеусом.

 

Яко ниву рясно плоди прикрашають,

Тако діву красно роди утішають.

Ниву рясно плоди прикрашають яко,

Діву красно роди утішають тако.

Рясно плоди прикрашають яко ниву,

Красно роди утішають тако діву.

Плоди прикрашають яко ниву рясно,

Роди утішають тако діву красно.

Прикрашають яко ниву [рясно пл]оди,

Утішають тако д[іву красно род]и.

Яко плоди рясно ниву [прикрашають],

Тако роди красно діву утішають.

5. Виступ учня. Філософською основою українського бароко стає неостоїцизм, а точніше переосмислені в християнському ключі ідеї давньоримського філософа І ст. н. е. Сенеки. Проблемою, що перебувала в центрі уваги як католицької, так і протестантської думки (янсенізм, пієтизм, “друга схоластика”) була проблема волі та благодаті.

Особливо яскраво неостоїцизм виявився у Г. Сковороди (1722 - 1794 рр.) в загостренні уваги до етичних аспектів барокового алегоризму. Український філософ виходив з постулату про двоїстість світу, про поєднання в ньому духовного й фізичного начал і про взаємозв’язок та взаємодію цих начал, єдність людини і природи. Розчиняючи Бога в природі, український філософ розвиває ідеї пантеїзму. За вченням Г. Сковороди про 3 світи, існує три сфери, що обумовлюють мислення і поведінку людини:

Всесвіт - “великий світ”;

Людина - мікрокосм, “малий світ”;

Світ символів, або Біблія, що зв’язує макрокосм із світом людини.

Усі вони мають “дві природи”: матеріальну і духовну, видиму і невидиму. Людина - мікрокосмос, що відображає макрокосмос. Щоб пізнати великий світ, треба насамперед займатися самопізнанням і самовдосконаленням, бо познаючи “малий світ” людина просувається до пізнання Всесвіту.

ІІІ. Підсумок уроку
-    Які події XVIIст. спричинили світоглядну революцію?
-    Які художні напрями розвивалися в мистецтві XVIIст.?
-    Що характерно для барокового мистецтва?
-    Що притаманне для поетики бароко? В чому митці бароко вбачали своє завдання?
-    Назвіть представників цього напряму.
-    Як розвивалася культура бароко на Україні?

Завдання: Підберіть ряд прикметників, що характеризують уявлення про світ, людину, життя доби бароко.

Наприклад: світ безмежний, загадковий, суперечливий, мінливий…

Домашнє завдання: опрацювати теоретичний матеріал, скласти тестові завдання до теми підготувати проект про поетів бароко (завдання в групах)