Іван Вагилевич - презентація

Іван Вагилевич. Юність, освіта. Діяння у руській трійціДуховенство. Вплив на розвиток українського суспільства. Результати діянь

Юність, освіта Народився 2 вересня 1811 року в селі Ясень, що на Івано-Франківщині. Закінчив нормальну школу в Бучачі, потім – цісарську-королівську гімназію Станіславова 1829. Після цього він навчався у Львівській духовній семінарії, яку закінчив 1839 року. Під час навчання він брав участь у польських конспіративних організаціях.

Діяння у Руській трійціВагелович був одним з ключових засновників Руської трійці. У ній, разом з іншими членами працював над збиранням фольклору, поширенням освіти, доступних науково-популярних праць, написанням та виданням близьких народові творів. Також подорожував Закарпаттям  де проводив агітацію серед селян, закликаючи їх боротися за свої права. За це його заарештували і заборонили з’являтися на Закарпатті.

Духовенство. Через діяльність у Руській трійці Івана Вагилевича висвятили на священика лише через сім років після того, як він завершив семінарію. 1846-1848 був пастирем у селі Нестаничі. Перший його запис в метричних книгах парафії –  14 листопада 1846, останній – 23 серпня 1848. Сюди він був скерований митрополичою консисторією за сприяння митрополита Левицького. Під час Весни народів Іван самовільно полишив парафію у 1848 році, та поїхав у Львів. Там він почав проповідувати ідею Польско- українського союзу під зверхністью Польщі. Після закінчення весни народів його позбавили духовного сану. Вагилевич почав працювати директором бібліотеки.

Вплив на розвиток Українського суспільства. Вагилевич був одним з зачинателів нової української літератури в Галичині. Він співавтор збірок «Зоря» у 1835 році та «Русалка Дністровая» у 1837 році. Його основна мовознавча праця «Граматика малоруської мови в Галичині» відіграла велику роль. З 1835 року і до кінця життя виступав, в основному, як учений, друкуючи свої цікаві фольклорно-етнографічні та історичні розвідки в українських, чеських і польських виданнях

Результати діянньІван Вагилевич бажав сприяти культурному обміну та співпраці між Україною і Польщею. Про це свідчить його участь у у польських конспіративних організаціях та його перехід на полнофільскі позиції. Вагилевич не отримав безпосередньої вигоди від своєї праці над українською літературою та мовою. Навпаки, його діяльність часто призводила до конфліктів з цензурою та церковними органами. Також його позбавили духовного сану.Іван був відданий розвитку української літератури та мови не через особисту вигоду, а через пристрасть до української культури та бажання підвищити її статус.