ІЗ ДОСВІДУ РОБОТИ ОДНОГО ВЧИТЕЛЯ ІСТОРІЇ

МІНІСТЕСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СТРІЛЬСЬКА ЗОШ I- III СТУПЕНІВ

                                    

 

 

 

 

 

«Реалізація творчого потенціалу учнів шляхом особистісно зорієнтованого підходу під час викладання історії »

(Опис досвіду роботи)

 

 

 

         Учитель історії:

                                                  Бунечко Р.П.

 

 

   Сучасний освітній процес вимагає детально обдуманих і зважених кроків від його учасників.   Нині в країні створюється нова школа, де учень повноцінно живе, проектує своє майбутнє. При цьому особливо­го значення набуває креативність особистості.

Життя переконує, що в складних умовах, які постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення й працює творча, креативна лю­дина, яка може самостійно вийти за межі «стан­дартизованого набору» знань, умінь і навичок.

Відомо, що головна рушійна сила соціаль­них та духовних трансформацій -індивід, який мислить творчо. Саме тому головна мета сучасної освіти, що забезпечує ефективну інтеграцію дитини в суспільство, — формування установки на творчу діяльність, орієнтування її на самовизна­чення й самоактуалізацію.

Виконання цього завдання органічно пов'язане з активізацією навчання, з розробкою систем ме­тодів і прийомів навчання, які спрямовані на фор­мування пізнавальної активності учнів, засвоєння ними навчального матеріалу, розвиток інтелекту­альних здібностей учнів і вміння працювати із су­часною технікою. Це означає, що розвиток змісту й організація процесу навчання повинні здійснюватися на підставі діяльнісного підходу й гуманізації процесу навчання. Це, крім іншого, значить, що в методиці слід здійснити кардинальний перехід від інфор­маційно-пояснювального підходу, орієнтованого на передачу готових знань, до діяльного підходу, спрямованого не тільки на засвоєння знань, а й на розвиток пізнавальних сил і творчих здібностей учнів, на розвиток і виховання так званого «плане­тарного мислення». Адже діяльність — основний фактор розвитку й самовизначення особистості.  

Сьогодні проблема творчості — одна з актуаль­них, тому що саме творчі люди створюють нове, неповторне у всіх сферах людської діяльності.

Розвиток креативності учнів у шкільному житті й подальшому навчанні у вишах має одне з най­важливіших значень.

Слово «творчість» сьогодні найбільш вжива­не фахівцями різних галузей. Але, як переконує практика, використовується воно не завжди ко­ректно.

Учені стверджують, що найбільш сприятливі  умови для розвитку творчих здібностей ство­рюються під час праці. Основна праця дітей — навчання. Цілком закономірно, що для фор­мування в учнів творчих нахилів їх навчання бажано зробити творчим.

Процес навчання у школі має бути спрямова­ний не тільки на набуття учнями певних знань та вмінь, а й на формування в них інтересу і здіб­ностей до певної діяльності, зокрема навчальної. Учні мають постійно вчитися застосовувати на практиці свої знання і вміння.

У формуванні знань і вмінь важливу роль віді­грає систематичний контроль за діями учнів із за­значенням помилок і досягнень. Але успішність по­шуку правильних засобів виконання тих чи інших дій залежить не тільки від зовнішнього контролю та оцінки, але й від самоконтролю.

 На засвоєння но­вих умінь великий вплив мають попередній досвід та знання. Чим більша в учня база попередніх знань та вмінь, тим швидше він оволодіє новими вміння­ми та пристосується до роботи в нових умовах, до розв'язання нових творчих завдань. Творчий харак­тер завдання для учня залежить від його підготовки до розв'язання. Тому одна й та ж вправа для одного учня творча, а для іншого — ні. Більш того, для од­ного й того ж учня певна задача в різний час може мати різний рівень складності. Якщо учень не воло­діє необхідним мінімумом інформації або не може використати на практиці раніше засвоєну інформа­цію, то завдання для нього стає не творчим, а просто непосильним. А для цього необхідно навчити школярів аналізу­вати завдання, чітко виділяти в ній дані, відомі та невідомі елементи й умови, розчленовувати про­цес розв'язання на окремі етапи з використанням відповідних алгоритмічних, напівевристичних, евристичних прийомів тощо.       Таким чином, для розвитку в учнів творчих здібностей учитель повинен максимально акти­візувати їх розумову діяльність.

 Проблемна си­туація — один з важливих засобів формування й розвитку творчих здібностей учнів. Для цього необхідно згадати раніше засвоєні та придбати нові знання й уміння, усунути невідповідність між науковими та практичними знаннями й умін­нями.  Я використовую проблемні ситуації, для розв'язання яких учням необхідно застосову­вати набуті знання та вміння в нових конкретних умовах. Цей методичний прийом дозволяє залу­чати до розв'язання проблеми весь клас. Тобто учням необхідно вибрати з набутої системи знань ті, які дозволять успішно розв'язати поставлене питання або завдання. Ана­ліз проблемної ситуації, використання раніше за­своєних і нових знань дозволяє учням успішно вирішувати проблемні задачі, а отже, розвиває їхні творчі здібності.

Другою важливою умовою ефективності на­вчального процесу та розвитку в учнів творчих здібностей є самостійна робота.

На сучасному етапі розвитку освіти відбува­ється значне підвищення ролі самостійної роботи учнів. Пов'язано це з великим потоком інформа­ції; коротким проміжком часу, який дається на опанування цієї інформації; зменшенням кількос­ті навчальних годин, що призводить до скорочен­ня навчальних програм.

Уся система роботи з вивчення історії та інших наук спрямована на формування в учнів уміння самостійно ставити проблеми, розв'язувати їх, шукати шляхи прак­тичного застосування здобутих результатів. Сьо­годні учні отримують інформацію з різних джерел.

Під час навчання історії необхідно створювати такі умови, щоб в учнів виникала особиста зацікав­леність у здобуванні знань, незалежно від того, ким вони стануть у майбутньому. Важливо не тільки «передати знання», а навчити вчитися.

Саме цьому сприяє організація самостійної роботи учнів під час навчання. Самостійно здо­буті знання найцінніші, бо вони сприймаються  із самого початку, при цьому неважливо, що все це відбувається з прихованою допомогою вчителя.  Я, як і кожен учитель, повинна стимулювати учнів самостійно й наполегливо пізнавати явища та закони, щоб вони змогли в майбутньому вивча­ти світ через призму своїх знань.

Самостійна робота допомагає розвинути в учнів творчі здібності, інтерес до досліджуваних явищ навколишнього світу. Організація даного виду роботи учнів має від­повідати таким основним методичним і дидактичним вимогам:

•   посильність самостійної роботи для учнів;

•   дотримання принципу свідомості у її вико­нанні;

•   організація самостійної роботи за визначеною схемою;

•   підготовка учнів до виконання самостійної ро­боти: чітке інструктування учнів щодо цілей та завдань роботи, надання учням теоретичної бази, необхідної для початку самостійної робо­ти, озброєння їх необхідними навичками для її виконання, постановка перед учнями завдань, розв'язання яких потребує розумових зусиль;

•   безпосереднє спостереження вчителя за вико­нанням самостійної роботи, надання дітям до­помоги за потреб»;

•   прищеплення учням навичок самоконтролю під час роботи;

•   здійснення індивідуального підходу до учнів в організації самостійної роботи. Очевидно, що ефективність самостійної роботи залежить від досвіду вчителя, максимально чіткої організації і контролю, раціонального плануван­ня часу.

Усі сформовані під час самостійної роботи на­вички учня, здобуті знання, творчі здібності до­поможуть йому в подальшому навчанні та житті.

Важливу роль у реалізації творчого потенці­алу учнів посідає науково-дослідницька діяль­ність. Разом з учителем-керівником учень визна­чає тему своєї роботи, причому тему дослідження може запропонувати вчитель, учень, а іноді на­віть саме життя, практика. Особливо цінною є ро­бота, над якою учень працює декілька років, по­ступово заглиблюючись у проблему, відкриваючи для себе нові факти, що були раніше недоступні для розуміння. Далі учень підбирає відповідну літературу. Наступний етап — складання плану роботи, написання теоретичної частини. Останній етап — захист. Підсумком наукової діяльності учня є оцінка. Це може бути бал, який учитель вставить у класному журналі, а можливо й повага з боку інших дітей і, нарешті, відзнака, отримана на конкурсі-захисті. Але чи можна передати оцінкою всі ті вміння, яких набув учень, досліджуючи наукову проблему? Він отримав навички роботи з науковою літературою, планування своєї дослідницької роботи, навчився формулювати питання, готувати та проводити експеримент, за­хищати свою думку, будувати систему доведення. Тобто зробив вагомий крок у своєму інтелектуаль­ному розвитку. Та й виховний ефект таких робіт надзвичайно високий. Учень отримує поштовх, відчуття успіху, а, як відомо, успіх породжує на­тхнення.

 Учень виявляє творчість під час написання ре­фератів, проектів. Тому для розвитку творчих зді­бностей слід застосовувати проектну технологію. Саме проекти є наслідком тривалої й напруженої інтелектуальної праці. Під час підготовки до напи­сання роботи учень опрацьовує багато літератур­них джерел, аналізує їх. Це дає змогу дитині про­явитися як особистість, розкрити свої здібності.

Останнім часом дуже популярною та ефектив­ною є технологія «Створення ситуації успіху», яку я теж практикую у своїй роботі. Очікування успіху притаманне кожній людині. Але, на жаль, не кожне сподівання здійснюється, тому що успіх гарантований лише тим, хто докла­дає власні зусилля у його забезпеченні. Варіанти створення ситуації успіху різні й залежать від груп учнів, з якими працює вчитель. Допомагають вести роботу у цьому напрямку, наблизити успіх до кожної дитини такі прийоми:

        «Невтручання» - максимальне надання самостійної у розв’ язанні проблеми.

        «Холодний душ» — учителю не слід поспішати і поліпшенням оцінок, він не

тільки не «поливає бальзамом» зачеплене самолюбство, але й трохи «підсипає солі» (за А. С. Макаренком).

      «Анонсування» - спершу треба обговорити з учнем, що йому слід зробити, ніби провести репетицію майбутньої події.

 «Гидке каченя» - прийом для зневірених учнів.  Важливо вчасно побачити їхні позитивні якості, створити всі можливі умови для тих, кому так необхідно, щоб хтось повірив у них, допоміг удосконалитися.

Прийом «Стеж за нами» -  використовується для дітей з інтелектуальною занехаяністю, з лінощами думки з метою дати можливість учню відчути радість визнання в собі інтелектуальних сил.

«Даю шанс» - спеціально підготовлена педагогом ситуація, за якої дитина дістає можливість, неочікувану для самої себе, розкрити власні можливості, здібності.  

«Еврика» - допомагає вчителю активізувати учнів нехай на маленьке, але власне відкриття відомих фактів. Що спонукає їх мислити, відкривати для себе нове, розкрити красу процесу пізнання.

«Навмисна помилка» - активізує увагу учнів. Його бажано використовувати під час перевірки знань.

Шляхи створення «ситуації успіху» різні, вони залежать від груп школярів, з якими працює вчитель.

    Крім того, що урок – це форма організації навчальних занять, яка регламентує довершений обсяг навчального матеріалу для засвоєння його учнями, новий підхід до сучасного уроку історії вимагає від учителя спільної полілогічної діяльності з учнем, забезпечення оволодіння ним основними правовими нормами та цінностями в процесі зростання дитини як особистості. Відповісти на виклик часу має особистісно зорієнтоване навчання, яке «надає кожному учневі, спираючись на його здібності, нахили, інтереси, особистісні цінності і суб’єктний досвід, можливість реалізувати себе в пізнавальних та інших видах діяльності…» (С. Подмазін); «Створює умови для повноцінного виявлення і, відповідно, розвитку особистісних функцій суб’єктів освітнього процесу» (В. Сєриков). Увібравши в себе елементи різних методик (розвивального, модульно-рейтингового навчання, педагогіки співробітництва тощо), особистісно зорієнтоване навчання (ОЗОН) від інших педагогічних систем відрізняється тим, що жодна з них не ставила за мету зробити учня суб’єктом навчальної діяльності, забезпечити можливість навчання за індивідуальною програмою, створити умови для його самовизначення й самореалізації, не спиралася на інтереси, цінності, схильності, психолого-фізіологічні особливості (пам'ять, увага, уява, мислення) особистості.

Отож я, як і інші вчителі, котрі обирають особистісно зорієнтоване навчання, дотримуюсь таких норм:

- стиль спілкування на уроці, стосунки учитель-учень ґрунтуються на педагогіці співробітництва;

- урок будується на діяльнісній основі: учень активно працює сам, у парах, групах, кооперативно – на всіх етапах уроку, навчаючись здобувати знання і застосовувати їх;

- оволодіння навичками цілевизначення, планування, організації, рефлексії, оцінки, корекції є обов’язковим на що відводиться окремий час;

- учитель спирається і на суб’єктний досвід, і на психофізіологічні особливості школяра, його інтереси, ціннісні орієнтації, індивідуальний стиль навчальної діяльності, створює атмосферу успіху;

- учень повинен постійно знаходитись в ситуації вибору (рівня прагнень, змісту освіти, темпу навчальної діяльності, виду завдань, способу опрацювання матеріалу);

- найефективнішими з погляду досягнення цілей ОЗОН є активні й інтерактивні технології навчання.

Інтерактивні методи навчають:

- формувати особисті погляди, висловлювати та аргументувати їх;

- поважати погляди іншої людини;

- збагачувати свій соціальний досвід шляхом переживання різних ситуацій;

- творчо засвоювати навчальний матеріал;

- аналізувати факти та інформацію;

- самостійно та творчо працювати;

- комфортно почувати себе на уроці.

   На відміну від пасивних і активних методів, інтерактивні передбачають «співнавчання», при якому і вчитель, і учні є суб’єктами навчального процесу.

На цих уроках учитель виступає лише в ролі організатора навчального процесу, лідера групи, помічника.

Одночасно з використанням традиційних методів (лекція, читання, пояснення, опитування) активно практикую інтерактивні методи: творчі завдання,  роботу в малих групах, моделювання, роботу з документами, екскурсії, роботу з наочними посібниками, навчальні ігри та ін.

Особистісно зорієнтованою є технологія проекту «Мозкова атака» - це вільна генерація великої кількості ідей з певною метою. Перший етап – актуалізація знань. Наша роль - спрямувати роботу, викликати зацікавленість, схвилювати, спровокувати. Обговорення «Мозкової атаки» обов’язково. Учні добре пам’ятають вимоги:

• писати або читати поки є час, не зупинятися;
• не осуджувати те, що пишеш або читаєш сам і інші;
• аргументувати «за» або «проти».

Неабияку роль слід відвести й іншим  технологіям , таким як:

 словникова робота, розумова зарядка, прийом  зворотнього зв’язку ( 1)скласти пам’ятку тому, хто потрапив у незвичайну ситуацію; 2)заповнити таблицю; 3) конкурс на кращий образ(ти- адвокат, ти – суддя, ти – історик).

Розумова зарядка (перевірка знань ).

За опорами учні підбирають мету     уроку,       обирають епіграф.

По закінченні теми проводяться «тематичні портфелі   (творчі домашні завдання).

«Кутки» — вид групової діяльності, який сприяє виникненню дебатів, а також використовує групове навчання   для  пошуку конструктивних аргументів.

Метод  передбачення  або ланцожок ключових слів теми.

«Круглий стіл». Думка висловлюється (записується), після чого слово надається партнеру зліва.

«Триступеневе інтерв'ю». Значна  увага  приділяється використанню наочності  на уроці: малює сам вчитель і цим до творчості залучає учнів.

Таким чином, у співпраці народжується урок.

Реалізуючи проблему, потрібно домагатися найголовнішого в цій роботі - школярі почувають себе спокійно і вільно, висловлюючи свої думки, навіть коли вони, можливо, неправильні, але почувають себе на уроці комфортно у спілкуванні з товаришами, вони впевнені в тому, що кожного завжди вислухають і ніколи перед класом не зроблять посміховиськом. Кожен учень має право виправити свою помилку, має право працювати в групі.

Отже, нам, вчителям, слід дотримуватися педагогічного креда: поважати будь-які особистості, не обходити увагою жодного дитячого обдарування. Важливою складовою особистісно-зорієнтованого навчання є співпраця вчителя із психологом, простеження в моніторингах досягнення кожного учня в усіх етапах уроку: цілевизначення, планування, рефлексія, оцінювання. Показники фіксуються в супровідних документах "Карта розвитку класу", "Карта диференціації класу", "Психологічний паспорт класу", "Траєкторія особистісного розвитку учня". Саме урок здатен навчити учня проявляти творчість, самостійність і активність, а це допоможе йому стати сильною і впевненою в собі особистістю. Сьогодні учні - майбутнє України.

Отож, готуючись до уроків, я намагаюсь дібрати такі методи і прийоми роботи, які б забезпечили глибокі знання учнів, а також виховали любов до себе і держави, розкрили особистість у кожній дитині, сформували її світогляд. Одним із головних своїх завдань вважаю створення умов для того, щоб школярі стали співучасниками найпривабливішого з процесів - пізнання. Істина очевидна : або ти співпрацюєш з дитиною і ви обоє - творці, або ти борешся з учнем. Тому основним підходом у викладанні історії вважаю реалізацію принципу: через емоції - до зацікавлення, із зацікавленням — до осмислення й засвоєння, через засвоєння - до переконань. Бачу своє завдання у виробленні в учнів комунікативних умінь і навичок, формуванні вміння користуватися всіма багатствами історичних  засобів, засвоєнні норм , розвитку мислення. Здійсненню цих завдань сприяють різні форми і методи організації роботи.

На сьогоднішній день існує багато сучасних навчальних технологій, педагогічних інновацій. Але суть не в самих нововведеннях, а в тому, наскільки вони ефективні та корисні. Впроваджуючи інновації, не потрібно втрачати і те, що накопичилось протягом багатьох років. Нове слід вводити поступово і обережно, але вводити обов'язково, адже воно є важливим.

Для мене особисто прийнятна особистісно-орієнтована технологія навчання, саме вона збігається з моїми переконаннями. Вважаю, що уроки повинні спрямовуватись на особистість, адже навчання учнів у школі - це життя дітей, з радостями і проблемами, успіхами і невдачами.

Особистісно-орієнтоване навчання вимагає сучасного вчителя -експериментатора, дослідника, який здатний створити на уроці ситуацію співпраці, співтворчості. За характером пізнавальної діяльності учнів та її метою виділяються такі групи методів:

1)  когнітивні (мета навчальної діяльності - пізнання об'єкту);

2)  креативні ( мета - створення усної чи письмової навчальної продукції);

3)  інтерактивні.

                                                     Когнітивні методи

1) Методи емпатії ( здатність співчувати, емоційно відгукуватись на чиєсь переживання, проникнення в переживання іншої людини).

2) Інтелектуальна розминка (Проводиться у швидкому темпі у формі експрес-опитування: учні дають стислу, лаконічну, але точну, змістовну відповідь. Ефективним є "правознавчий двобій", в якому беруть участь двоє учнів).

3)  Еврестичне спостереження.

Учні спостерігають над юридичним матеріалом, текстом, ситуацією. Ефект досягається за рахунок здійснення пошукової діяльності. Учитель спрямовує пошуки учнів, "наводить" на можливі висновки. Адже правознавець повинен дати не лише знання, а навчити бачити головне, робити висновки, самостійно здобувати знання за допомогою спостереження, відкривати для себе щось нове.

4)  Метод дослідження.

Він здійснюється за допомогою організації міркування за планом, організації творчого спостереження над юридичним матеріалом, постановки і розв'язання проблемних завдань; використання прийомів дослідження: дослідження законів і підзаконних актів…

5)  Метод пізнавальних ігор (наприклад, гра "Відгадай слово").

6)  Метод помилок ( наприклад, вправа "Піймай помилку").                                    

У  кінці уроку діти за допомогою геометричних фігур самі

оцінюють свою роботу на уроці та рівень засвоєння знань і відповідно до цього

отримують диференційовані домашні завдання. На деяких уроках діти за

допомогою схематичних зображень облич з різною мімікою показують свій настрій.                                            

Креативні методи

1)  Асоціативний кущ ( доцільно використовувати на уроках широкий набір асоціацій для основних понять курсу, ключових слів).

2) Матриця ( сукупність понять, ознак, величин, які певним способом розміщені у прямокутній таблиці. Багатомірна матриця базується на виконанні алгоритмічних дій).

4)  Мозкова атака.

Вчитель ділить клас на дві групи: генератори ідей та експерти. Перша група висловлює ідеї, пропозиції, які занотовуються. Потім отриманий матеріал передають групі експертів для відбору цінних пропозицій.

Інтерактивні методи

1) Робота в парах, групах.           5)мозковий штурм.

2)  Метод "навчаючи вчуся".      6)Мікрофон.

3)  Коло ідей.                                7)Ажурна пилка

       4)  Ток - шоу.                              8) Рольові ігри та ін.

     У сучасній школі з метою формування творчої особистості я віддаю перевагу  активним формам роботи. Їх можна ви­користовувати на різних етапах уроку: під час засвоєння нових знань, їх закріплення, узагаль­нення й систематизації знань, формування вмінь і навичок. Ці методи бажано застосовувати майже на кожному уроці. Методи активного навчання сприяють розвитку мислення, пізнавальних ін­тересів, формуванню вмінь і навичок самоосвіти. Але їх використання потребує значного часу, тому варто одночасно з ними використовувати також традиційні методи. Слід пам'ятати, що жоден із інноваційних методів не дає прямого навчального результату (спочатку новий метод лише стимулює певний вид діяльності учнів), тому лише сукуп­ність певних методів приводить до досягнення мети навчання. А. С. Макаренко зазначав: «Жо­ден із засобів не може бути гарним чи поганим, якщо він вирваний з усієї системи засобів; вирішальним моментом є логіка та дія всієї системи, гармонійно організованої».

     Щоб зробити урок радісним і цікавим, який би розкрив творчий потенціал особистості,

поставив її в ситуацію морального вибору й прийняття нею самостійного рішення використовую нетрадиційні форми завдань (вікторини, змагання, ігри…)

      Гра для школяра є важливою, зрозумілою, злободенною, це частина його життєвого досвіду. Це і надзвичайно інтерактивний засіб, що активізує уяву учнів, створює атмосферу змагання, привносить елемент спортивного азарту та емоційного забарвлення; це і застосування знань у нестандартних ситуаціях; розвиток умінь і навичок; формування соціально активної позиції учнів - важливого елемента громадянського виховання; співпраця, де учень  - співучасник навчального процесу...

Учителеві цей засіб надає безмежні можливості для творчості. Щоправда, він досить вимогливий, бо потребує клопіткої попередньої підготовки, адже на уроці треба грати, використовуючи набуті раніше знання, тобто без належної підготовки дискредитується сама ідея гри; ускладнюється оцінювання знань; потребується ретельне врахування рівня підготовки учнів, інших вікових і психологічних особливостей..

Щоб оцінити місце й значення ігрових форм роботи, потрібно насамперед наголосити, що використання їх ставить за мету не розважати, а навчати школярів, збагачувати їх знаннями в обстановці розкутості, задоволення і радості. У кожному разі цікаві історичні матеріали передбачають досягнення дидактичної мети - розширення і зміцнення історичних знань, формування національно свідомого громадянина. Гра дає можливість проявити творчу активність, спрямувати зусилля на досягнення мети, привчає до погоджених дій, до відповідальності перед її учасниками. У грі виховується багато вольових якостей: самостійність, наполегливість, самовладання, витримка, воля до перемоги - усе те, без чого не може бути успіху. Адже наявність усіх цих умов становить основу всякої плідної праці. Таким чином, гра - це не лише розвага і забава, що заповнює дозвілля школярів, але й один з найсерйозніших засобів педагогічного впливу на них.

Але слід зазначити, що не на всіх уроках варто і можна застосовувати гру. Здебільшого, це стосується повторювально -  узагальнюючих  та підсумкових  уроків, хоча ігрові елементи  не виключені і на інших .

У психолого-педагогічному плані тенденція вдосконалення педагогічних

технологій характеризується переходом: від учня як функції запам'ятовування до учня як суб'єкта, відповідального за власний розумовий розвиток; від суто асоціативної, статичної моделі знань до динамічно структурованих систем розумових дій; від орієнтації на середнього учня до диференційованих та індивідуальних програм навчання; від зовнішньої мотивації учіння до внутрішньої морально-виховної регуляції.

За цього підходу визначальними мають бути групова робота, учнівські диспути, рольові ігри, керовані дослідження, розігрування діалогів, ведення бесіди, розвиток уяви, творчих здібностей, самооцінювання, використання методу проектів у роботі передусім з найобдарованішими і найактивнішими школярами, освітніх можливостей позакласних заходів з історії тощо.

Комунікативна діяльність має здійснюватися в процесі розв'язання учнями системи усних і письмових  історичних завдань, розташованих у порядку зростання їх складності. Для того щоб надати школярам більше можливостей спілкуватися, висловлювати власні думки і почуття передбачається, зокрема, ширше міжпредметної інтеграції; б) створенням системи проектної діяльності (дослідницької діяльності); в) означеними вище розвивальними можливостями особистісно-зорієнтованого навчання.

Через нетрадиційність та інтеграцію, як слушно зауважує відомий учений С.Гончаренко, успішно здійснюється особистісно-зорієнтований підхід до навчання, оскільки учень сам може обирати "опорні" знання з різних предметів, максимально орієнтуючись на суб'єктивний досвід, який склався в нього під впливом як попереднього навчання, так і більш широкої взаємодії з довкіллям.

 Працюючи у педагогічній сфері, намагаюся не бути осторонь тих реформ, нововведень, який пропонує сучасний освітній процес. Тому у своїй роботі для успішного засвоєння навчального матеріалу застосовую різні методи, прийоми, засоби. Практикую елементи інтерактивних, особистісно зорієнтованих, інноваційних технологій, застосовую технічні засоби навчання, використовую індивідуальну, групову форми роботи. Наприклад: «мозковий штурм», «імітаційні моделі», «інтерв’ювання», «перехресні групи», «дебати», «експрес – опитування», «проектні завдання», «аукціон», «юридичний експеримент», «інтелектуальний штурм», «коло думок», «інформаційні розминки»,  різноманітні нетрадиційні уроки, творчі завдання, реферати, есе, доповіді…

Намагаючись стимулювати процес самостійного здобуття знань, пропоную такі варіанти домашніх завдань: розв’язати історичні задачі, підготувати доповідь, виступ на тему, скласти план відповіді або власні запитання до теми, запропонувати своє  розв’язання проблеми, ситуації та ін.

Практичний рівень реалізації  методичної проблеми «Реалізація творчого потенціалу учнів шляхом особистісно зорієнтованого підходу під час викладання історії» здійснюється у позакласній та позашкільній роботі.     Проводжу тематичні вечори, брейн-ринги, виховні години, історичні вікторини, інтелектуальні  ігри…

      Аналізуючи власний, а також досвід інших педагогів, можна впевнено сказати, що тільки комплексно, через поєднання  різних напрямків, видів, форм, методів діяльності, в яких беруть участь учні, вчителі, батьки ми  реалізуємо національну програму, спрямовану на       формування свідомого громадянина своєї держави . 

                                                  Література :

1.  Алексюк A.M. Загальні методи навчання в школі.- К., 1981.-206с.

2.  Біляєв О., Скуратівський Л., Симоненкова Л., Шелехова Г. Концепція навчання державної мови в школах України // Дивослово-1996.- № 1.

3.  Бондарчук Л. Методику підказує текст.- Тернопіль: Мальва - ОСО, 2001.-159 с.

4.  Варзацька Л., Кратасюк Л.Організація проектної діяльності учня // Дивослово.- 2004.- № 11.- с 10-18

5.  Верлань А.Ф., Тверезовська Н.Т. Дидактичні принципи в умовах традиційного і комп'ютерного навчання // Педагогіка і психологія.-1998.-№4.-с 126-132

6.  Головко Л.І. Ішювацдйні технології в особистісно орієнтованому навчанні // Вивчаємо українську мову та літературу.- 2005.- №33.-с 5-10

7. Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття) // Освіта.-1993.- №44-46

8.Осадча І. Ігрові елементи: цікаво й корисно // Дивослово.- 2003.- № 9.- с.41-43

9.Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології

навчання.- К.: АСК, 2004.-192 с