Із досвіду роботи " Розвиток діалогічного мовлення на уроках української мови в початковій школі"

РОЗВИТОК ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ  В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Діалог є домінуючою формою мовлення, і тому вже у практиці навчання української мови в початкових класах  повинен посідати належне місце. Програмою передбачається формування та розвиток умінь вести діалог.

Ця робота виконується учнями самостійно або з опорою на різні допоміжні матеріали, пропоновані вчителем:

• план;
• ключові словосполучення;
• речення;
•  початок чи кінець майбутнього висловлювання;
•  малюнок чи серія малюнків.

Характер, кількість допоміжного матеріалу залежить від ступеня

підготовленості школярів, від мети роботи.

Для організації діалогічного мовлення учнів важливо створити такі ситуації, які спонукали б їх до говоріння. З цією метою використовуються сюжетно – рольові ігри, в яких умовно визначається місце дії (у класі, автобусі, парку, магазині), співрозмовник (товариш, молодший брат, мама, гість з іншого міста, села і т.д.)

Для розвитку усного діалогічного мовлення доцільно широко використовувати роботу в парах та групах, яка дає можливість висловлюватись більшості учнів класу. При цьому важливо прищеплювати школярам культуру спілкування, яка виявляється не тільки в доречному використанні формул мовленнєвого етикету, а й в умінні уважно слухати співрозмовника, призупиняти своє мовлення, щоб дати можливість висловитись іншому, погоджувати свої репліки з тим, що сказав співрозмовник, в умінні сказати йому добре слово, висловити критичне зауваження в такій формі, щоб нікого не образити.

Діалог це процес мовленнєвої взаємодії двох або кількох учасників спілкування.

Побудова діалогу передбачає формування таких умінь: 

• відтворити, розіграти діалог із прослуханого;
• скласти діалог за малюнками, опорою на допоміжний матеріал, а також

самостійно, дотримуючись правил етикету, культури спілкування.

Для формування діалогічного мовлення учням пропонується завдання такого типу:

• спостерігати за поданим діалогом;
• реконструювати текст у діалог;
• скласти власний діалог за поданими репліками; відповідно до життєвих ситуацій з використанням граматичних конструкцій.

Ось приклади деяких вправ:

1) Вчитель читає дітям вірш, у якому міститься діалог, а потім просить переказати розмову дійових осіб.

2) Вчитель читає учням текст казки, в якій діалог відсутній, і просить на її основі скласти діалог.

3) Складання імпровізованих діалогів.

Учням пропонуються пари співрозмовників ("зайчик –  їжачок", "вовк – лисичка", "білочка – дятел"), а вони повинні розіграти можливі діалоги.

4) Знайди спільність і відмінність.

Перед учнями два тексти. Один у формі діалогу, а другий – у формі розповіді. Завдання полягає в порівнянні обох текстів.

5) Складання схем за діалогом.

Учитель пропонує учням готовий діалог, завдання полягає в тому, щоб учні склали його схему.

Наприклад:

       –                   ?

       –                    .

       –                    !

       –                   ?

6)  Складання діалогу за поданою схемою.

Це завдання протилежне до 5.

7)  З якого твору діалог.

Одна група учнів пропонує іншій діалог. Однокласники мають відповісти, з якого твору цей уривок, між ким відбувається розмова.

8)  Культура спілкування.

Кожна пара учнів отримує завдання із зазначеним місцем розмови. Завдання розіграти діалог, дотримуючись культури спілкування.

9) Дотримання мовленнєвого етикету у спорі, дискусії:

• вчитель пропонує учням діалог, що може відбутися під час дискусії і просить висловити свою думку щодо нього;
• до уваги дітей діалог – суперечка, де відсутні слова ввічливості;
• переробити діалог із згрубілою лексикою на ввічливий.

Оскільки діалогічне мовлення є емоційно забарвленим, спонтанним, має двосторонній характер, велике значення тут має міміка, жести поза і особливо етикет слухання. Той, хто слухає, має дати відчути тому, хто говорить, що він уважний.

Крім цього, варто формувати вміння звертатися, вітатися, прощатися, залежно від віку співрозмовників і обставин спілкування, просити, делікатно і переконливо відмовляти у проханні. Запропоновані ситуації мають бути наближені до життя (подякувати бабусі за смачний обід; розважити товариша, який впав з велосипеда; попросити маму допомогти розв’язати задачу; запропонувати братикові прибрати кімнату тощо).

За допомогою деяких вправ учні початкової школи вчаться будувати діалоги таких типів:

• діалог – розпитування;
•  діалог – домовленість;
• діалог – обмін думками;
•  діалог – обговорення.

Завдання вчителя – навчити молодших школярів вільно володіти

діалогічним  мовленням, постійно дбати про мовленнєву досконалість.  Це  одна з першочергових і актуальних проблем у системі мовної шкільної освіти. Така система роботи на уроках ефективно допомагає підвищенню рівня розвитку діалогічного мовлення, вдосконаленню інтонаційних умінь і навичок, розвитку зв’язного мовлення не тільки на уроках, а й у спілкуванні з рідними, друзями; виробляє культуру мовлення школярів.