Виховний захід "Рідну мову буду знати, берегти і поважати."

                                                 Виховний захід

                          « Рідну мову буду знати, берегти і поважати».

Мета: Залучити дітей до джерел і витоків народної спадщини; збагачувати знання про народні звичаї, підтримувати у дітей інтерес до вивчення рідної мови; поповнювати словниковий запас учнів; розвивати вміння проводити аналітико-синтетичну роботу над словом; сприяти розвиткові в дітей кмітливості, мислення, уваги, виховувати любов до мови свого народу та почуття поваги до неї.

Обладнання: Тематичні плакати, табло «Чарівні квадрати», музичні ноти, український одяг, бандура, дитячі малюнки.

Учні: Українська мова –

           Давня й молода.

           Світить рідне слово,

           Як жива вода.

 

           Мова наша рідна –

           Пісня стоголоса,

           Нею мріють весни,

           Нею плаче осінь.

          (звучить пісня «Наша мова»)

 

 

           Рідна мово! Рідна мово!

           Як сопілка калинова,

           Мова наших кобзарів.

           Рідна мово! Рідна мово!

           Пісня неньки колискова,

           Шум калинових гаїв.

 

 

           Раз мені казала мати:

           Можеш мов багато знати,

           Кожну мову шанувати,

           Та одну із мов усіх,

           Щоб у серці ти зберіг.

           В серці ніжну і погідну

          Збережу я мову рідну!

 

 

 

          Рідну мову я вивчаю,

          Її люблю не забуваю,

          Рідну мову буду знати,

          Берегти і поважати.

 

          Мово рідна! Колискова!

          Материнська ніжна мово!

          Мово сили й простоти,

          Гей, яка ж прекрасна ти!

          Мова кожного народу

          Неповторна і своя:

          В ній гримлять громи в негоду,

          В тиші – трелі солов’я.

 

          На своїй природній мові

          І потоки гомонять.

          Зелен – клен у діброві

По – кленовому шумлять.

 

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту -  на віки

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

 

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,

 Бо єдина – так, як мати,

Мова кожного із нас.

 

Рідним словом я  горджуся,

Ним читаю і пишу

Рідну мову, рідну пісню

Я ніколи не лишу.

 

Багато є в тебе щедрот,

Моя Вкраїно чорноброва.

І лиш народ тоді народ,

Як є у нього рідна мова.

 

 

Під рідним небом жайворон  співа

Я рад би знати тих пісень слова.

Я слухав, чув: співала та пташина

Одне святеє  слово – Україна.

 

Як нема без зірок небозводу,

Як блакиті без сонця нема, Так і мови нема без народу,

І народу без мови нема.

 

Я так люблю, я так люблю  тебе,

Моя співуча, українська мово!

В тобі шумить  Полісся голубе

І дужі хвилі гомонять Дніпрові.

 

         Ти рідна, мово, чиста, як роса,

         Святиня наша, гордість і краса,

         Ти – розуму народного  скарбниця.

 

         Моя ти пісня калинова,

         Моя ти зіронька свята!

         Живи, цвіти вкраїнська мово,

         Зціляй і душу і вуста!

 

         О, слово рідне! Подарунок мами!

         І пісня ніжна, і розрада нам!

         Я всім на світі поділюся з вами,

         Та слова рідного нікому не віддам.

 

         Ти  постаєш в ясній обнові,

         Як пісня линеш, рідне слово.

         Ти наше диво калинове,

Кохана, материнська  мово!

 

Рідну мову любимо і знаємо,

На уроках кожен день її вивчаємо.

По країні мови веселкової ідемо,

Україну рідну ми не підведемо.

 

Вчитель: Та на жаль, не всі бажають вивчати рідну мову, не кожен її шанує: вживає у мові недоречні слова, русизми, словесні «бур’яни», як  балака,   канєшно,шарік,  площадка.

   Така наша недбалість у ставленні до мови призводить до ситуацій, які й кумедними назвати важко. Хочете пересвідчитися у цьому?Пропонуємо вашій увазі сценку з життя.

(Інсценізація усмішки Павла Глазового «Кухлик»).

 

Вчитель: Наша мова дуже багата. Ну, скажіть мені. У якій ще мові є вірші, всі слова у яких починаються з однієї літери ? Ви от тільки послухайте.

 

Учні:  Віл везе важучий віз –

           Вовну, вату, верболіз,

           Вперся віл і впало з воза

 Вісім в’язок верболозу.

 

Мавпенятко мовить: - мамо!

Масла, моркви, маку мало!

Миска, мамочко, мілка –

Мало містить молока.

Вчитель. Діти, подивіться на цей музичний інструмент. Як він називається? Кожний народ, кожна країна має свою неповторну, особливу культуру, яка базується на народних звичаях, піснях, танцях. Та не кожен народ може похвалитися тим, що  саме він є родоначальником музичного інструменту Гориста Шотландія – батьківщина волинки. Гітара походить з Іспанії. А по  степових просторах благословенної України лунали лірично – сумні акорди кобзи, яка поступово вдосконалювалася, набувала класичних форм і перетворилась на істино український інструмент – бандуру.

 

   Пісня «Річенька».

   Гра «Хто більше».

(Завдання: за 1 хвилину правильно написати якнайбільше слів, що розпочинаються на певну літеру).

 

   Вчитель. Що й казати, багата наша мова! Є в ній і слова протилежні за значенням. Адже у світі є дві протилежні сили: світло і темрява, любов і ненависть, добро і зло.

    Учні.  В нашій мові є слова

               Зовсім протилежні.

         І частенько так бува –

               Ми від них залежні.

 

               Як відійде темна ніч

               Встане день, як квітка!

               Є товстий, неначе піч,

               Є тонкий, як нитка.

 

 Хтось так голосно кричить,

Як ворона  кряча.

Інший – цілий день мовчить,

Як ковтнув гаряче. 

То веселий, то сумний

Кожен з нас буває.

То старенький, то новий

Одяг надіває.

 

Налетів вітерець і стих –

Ось таке тут діло!

А на плач є завжди сміх –

Й сонце засвітило.

 

А на «ні» є слово «так»!

Як було, так буде!

Якщо в мові ти мастак,

З тебе вийдуть люди!

Вчитель. Варто пам’ятати, що слово – це велика сила, яка може приголубити людину, розрадити, а може й образити, розчарувати. Тому пам’ятайте про лагідні, чарівні слова.

Учні.   У нашій рідній мові

            Чарівні є слова.

            Слова ці всім відомі,

            Бо сила в них жива.

 

            «Добридень», «До побачення»,

             І усмішка сія!

             Велике мають значення

             Ось ці прості слова.

 

             Як скаже син чи донечка:

             «Спасибі» вам, «Будь - ласка».

             Ясніше сяє сонечко,

              Бо в них – любов і ласка.

 

             Від чарівних, добрих слів

             Тепліше людям жити.

             Якщо ти їх не говорив,

             То треба говорити.

Вчитель. Мова – то цілюще  народне джерело. Це найдорожчий скарб, переданий нам сотнями поколінь, оспіваний у пісні, переказі, прислів’ї.

   Діти, а які прислів’я знаєте ви? (Промовляють діти)

 Учень. Дуже люблю мову вивчати

              Та у мовні ігри грати.

               Ігри нас  і вчать, і розважають,

               І весело проводить час допомагають.

 

Гра «До – мі - солька»

До участі у грі запрошуються учні 5 учнів. Вони по черзі вибирають нотки,  на яких  написані назви: До, ре, мі, фа, ля. Гравці придумують і по черзі  називають слова, в яких міститься відповідний склад.

    Наприклад:

До – дорога, подорож, блюдо

Ре – очерет, берег, береза

Мі -  помідор, доміно, міраж

Фа – фабрика, фазан, фарби

Ля – неділя, цибуля.

  Виграє учасник, який1 придумає більше слів.

Вчитель. Цілющим джерелом є і загадки, які склав народ. Діти, а загадайте –но  загадки один одному. ( Спочатку дівчатка – хлопчикам, а потім - навпаки).

Вчитель. Молодці, діти, гарно вмієте і загадувати і розгадувати загадки.

 

  Гра «Чарівні квадрати»

Учасники одержують аркуші з накресленими на них клітинками  і написаним завданням.

Вставити у клітинку букви: К и ї в, ж, а, ї, в, а, з, а, щоб вийшли слова Київ, їжа, ваза по горизонталі і вертикалі.

  Виграє той, хто першим складе слова.

 

Вчитель. А зараз давайте згадаємо скоромовки, які ми вміємо швидко промовляти. (Учні розповідають скоромовки).

Вчитель. Протягом своєї  багаторічної  історії український народ склав безліч прекрасних казок, прислів’їв, загадок. Та особливо багато пісень. Існує така легенда. Якось Бог  вирішив наділити дітей світу талантами. Обдарувавши усіх, раптом побачив дівчинку, яка щиро молилася. То була українська дитина, вдягнена у вишивану сорочку, руса коса була переплетена синьою стрічкою, а на голові був вінок з червоної калини. Розгубився Бог, та потім  підійшов до неї і сказав: «Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це - пісня». Узяла дівчина – Україна дарунок і міцно притисла до серця, поклонилася низько і понесла пісню в народ.

   В українській пісні – і ніжність і ласка. А починається все з колискової пісні. (Звучить колискова пісня).

Діти, а заспівайте якоїсь веселої. (Звучить пісня «Грицю, Грицю»).

Вчитель. А зараз прийшов час і про казки згадати. (Інсценізація казки Н. Забіла  «Зайчикова хата»).

Вчитель. Колись діти збирались і грали в різні ігри. А для цього вони знали багато лічилок. А які ви знаєте лічилки? (Діти розповідають лічилки).

 

    Гра «Морфологічні паради».

Ведучий називає слова з частин яких треба скласти нове слово.

Наприклад: щоб створити слово «поводир», треба взяти зі слова «посадка» префікс, зі слова «водити» -  корінь, а зі слова «командир» - суфікс.

 

Вчитель. Дорогі діти! Як гарно звучить рідна мова у віршах, прислів’ях, скоромовках, народних іграх, які гарні слова і  мелодія в українській народній пісні! Хочу,  щоб ви полюбили і ніколи не забували рідне слово, рідну мову, де б ви не були. Бажаю рости вам здоровими і щасливими в ріднім краї, з рідним словом.

Учні. Бо ніхто не має права забувати своєї мови рідної ніде.

          Як ті пісні, що їх співала мати,

          І як своє дитинство золоте!

 

         Залюбки, охоче

         Рідну мову вчу

         З друзями на вигін

         Грати я лечу.

         Батько мені каже:

         З книжкою дружи,

         Рідну мову, синку,

         Завжди бережи.

 

          Матусю, що люди

          Рідною зовуть,

          Ти ніде й ніколи,

          Синку, не забудь.

          Рідне слово, пісню

          Завжди серцем чуй;

          Як Вітчизну й матір

          Їх люби й  шануй.

Діти співають пісню «Деревце роду» і виконують танок під час виконання пісні.