Із досвіду роботи викладача економічних дисциплін

ІЗ ДОСВІДУ РОБОТИ ВИКЛАДАЧА

 

Викладач – артист, роль якого триває не годину і не дві, а довгі роки. Він повністю занурюється у свою роль, живе нею. Викладач – лікар, який лікує не тільки тіло, а й душу. Викладач – будівельник. Він будує людські долі.  У той же час, викладач – проста людина. Зі своїми радощами і печалями, проблемами. Він багатогранний і цікавий, добрий і суворий, справедливий і непідкупний. Звідки ж бере свої сили викладач, щоб одночасно бути вихователем і педагогом, артистом і скульптором, батьком і матір’ю…             

Чи планувала я, особисто, свій життєвий шлях присвятити педагогіці. Стати викладачем. І чи думала я, що моєю роботою буде викладання? Так. Про це я мріяла з самого дитинства. І доля привела мене до Хорольського державного агропромислового коледжу. Хоча, тоді він ще мав назву «Радгосп-технікум». Як це було давно, а здається, що вчора.

Пам’ятаю своє перше заняття. З яким хвилюванням і трепетною радістю готувалася я до нього. Пам'ятаю обличчя своїх перших студентів. Спочатку було багато невдач і розчарувань. Мої бажання і прагнення часто не збігалися з результатами моїх педагогічних зусиль. Молодий викладач, молодий спеціаліст. Але йшов час. І  я разом зі своїми студентами вчилася, експериментувала, удосконалювалася.

Змінювалися умови навчання й підходи до виховання, та незмінним залишилося головне призначення викладача – навчити Людину бути Людиною.              А в чому ж сенс моєї роботи, такої улюбленої і такої важкої? Напевне, в тому, щоб навчити студентів економічних дисциплін. Дуже важливо не стільки дати знання, скільки навчити добувати їх. Тому багато часу приділяю тому, щоб навчити студентів самостійно мислити, знаходити потрібну інформацію, зіставляти факти, тобто вчу їх ВЧИТИСЯ.                                  

Як відомо: навчальний заклад був і буде в житті кожного. Для студентів - це набуття знань, а для викладача - книга життя, читаючи яку, сторінку за сторінкою, набираєшся безцінного досвіду. І важливо, щоб цей досвід Викладача із маленької "зернинки", яку він вкладає в кожного свого студента, проріс урожайним "колоссям" на життєвій ниві його вихованців.

Моє  ЖИТТЄВЕ КРЕДО:

"Не кажи світові про те, що ти хочеш зробити - покажи, як ти робиш"

Педагогічне кредо – Учитись важко,
                                        А учить ще важче,
                                        Але не мусиш зупинятись ти,
                                        Як учням віддаєш усе найкраще,
                                        То й сам сягнеш нової висоти.

Самооосвітнє гасло : Без прагнень до наукової роботи вчитель неминуче потрапляє під владу трьох демонів : механічності, рутинності, банальності (А.Дістервер).

Своє завдання вбачаю у використанні інтерактивних методів навчання,  у вихованні творчої особистості, розвитку творчих задатків студентів. Вважаю, що студенти мають навчатися робити хоч невеликі, але  свої  відкриття. 

   Сьогодні позаду вже двадцять років педагогічної роботи і безперервного навчання. У житті нестримно міняється багато що. Сьогодні учити студентів  так, як вчили нас, вже неприйнятно. Час та сучасні студенти  швидко і  безупинно вносять в життя  нові  риси, нові вимоги, нарешті - нову моду.

У сучасному навчально – виховному процесі  обов'язково  мають бути присутніми  інноваційні технології. Для того, щоб дати це студенту,  педагогу  потрібно усе більш глибокі  професійні знання. Треба знову вчитися. Навіщо? Щоб те, чому вчуся і учу, було дійсно професійне і хоч на йоту ближче до досконалості.

  Чи є поріг педагогічної зрілості, досягши якого ,вчитися стане необов'язково? Але  тоді  зупиниться  розвиток!  Навчаючи інших – навчаємось самі, а це означає - навчання завжди!  А якщо до придбаних досвіду, умінню і знанням, трохи ширшим, ніж вимагається зараз, додати креативність і винахідливість та зробити те, що ще ніхто не робив - це вже новаторство і крок до лідерства!

      Як же оцінити те, що пізнано, зроблено, вкладено у своїх студентів? Кількістю призів і грамот?  Перемогами  у  конкурсах? Напевно, і ними теж, але головні критерії для оцінок в іншому. У тому, що дозволило комусь з підопічних стати впевненіше в собі, що дозволило побачити в житті не лише своє покликання, але і потребу в ширшому наборі необхідних знань і умінь. Хтось піде далі за інших. Хтось з моїх послідовників в професійній майстерності обжене мене і виявиться ближчий до досконалості. У такому випадку і моя робота була виконана гідно.

Котрий рік навчаю студентів та щоразу навчаюся від них сама. Тому успіх своєї педагогічної праці вбачаю у постійному спілкуванні зі студентами, у взаємній любові викладача і студента, у вмінні "запалити" студентів  до роботи.

Користуючись сучасними технологіями, надаю можливість кожному студенту розвинути власний інтелект, здібність до саморозвитку, мобільність, конкурентоспроможність на ринку праці  та ін.. Студенти навчаються в атмосфері взаємоповаги, любові, добра. Живемо однією великою родиною. Виявляючи та розвиваючи творчий потенціал, створюю умови для самоактуалізації особистості, задоволення її духовних потреб.

Я дуже люблю свою роботу, мені цікаво зі студентами та колегами, адже в цій галузі можна розвиватися нескінченно.

МОЯ  РОБОТА - УЛЮБЛЕНИЙ  СПОСІБ  ПІЗНАННЯ, ТВОРЧОСТІ, СПІЛКУВАННЯ, САМОВИРАЖЕННЯ.

МОЇ  студенти – МОЇ  ОДНОДУМЦІ, ЩО  ДОВІРИЛИ  МЕНІ  ЧАСТКУ  СВОЄЇ  ДОЛІ. УСІМ  ЦИМ  МЕНІ  ТРЕБА  РОЗПОРЯДИТИСЯ  МУДРО  І  ТОЧНО .

Як кожна дитина, я в дитинстві мріяла бути то агрономом , то вихователем, то вчителем.  Але коли у девятому  класі до нас прийшла нова вчителька математики, моя доля була вирішена. Саме завдяки вчителю я полюбила цей предмет, цю роботу. Вчитель  показала, що урок може бути цікавим, на ньому можна пограти. Вже тоді, це  я зараз розумію, моя вчителька могла  використовувати різні методичні прийоми.

  Будучи вже викладачем, я свої заняття намагаюся проводити так, щоб хоча б один з фрагментів заняття врізався у пам’ять студентів і вони могли його згадати і через тиждень, і через рік, і змогли розповісти це своїм дітям. Все це спонукає мене до пошуку цікавих фактів, ілюстрацій, нових форм і прийомів роботи на заняттях.  Як і кожен викладач, який працює творчо, з натхненням, мені приємно бачити на занятті допитливі очі студентів, їхні підняті руки на проблемне питання, гору питань після заняття, коли після дзвоника вони не поспішають з аудиторії.

Викладач повинен постійно самовдосконалюватися. Особливо в наш час. Викладач, що володіє комп’ютером, має унікальну можливість інтенсифікувати навчальний процес, зробити його більш наочним та динамічним. При цьому він  економить час на підготовку до заняття, сили  і засоби. І це не є примхою моди, це вже є потребою. Сучасний студент отримує великий обсяг  наукової інформації поза коледжем, поза заняттями. В той же час він, стає більш вимогливіший до подачі матеріалу. Крім того, використання інформаційних технологій  стимулює інтерес та допитливість студентів. З огляду на це, розширились і складові навчального процесу – до традиційних  (викладач, підручник, дошка) додався  комп’ютер. 

Для себе, як для викладача економічних дисциплін,  у використанні інформаційних технологій я відкрила масу переваг. І хоч, як показала практика, підготовка до самого заняття з використанням інформаційних комп’ютерних технологій, займає багато часу, я вже можу сказати з впевненістю – воно цього варте. На занятті з використанням  інформаційних комп’ютерних технологій за менший час встигаєш розкрити більше матеріалу, при цьому студенти активно працюють і краще розуміють навіть найскладніший матеріал.  Нажаль проводити такі заняття поки що регулярно неможливо, оскільки коледж ще не забезпечений обладнанням та комп’ютерами в достатній кількості. Але рухаючись в ногу з часом, викладач повинен по мірі можливості  вміти застосовувати  на практиці інформаційні комп’ютерні технології.

Працюючи вже стільки років у коледжі, я розумію, щоб бути цікавою студентам, потрібно завжди вчитися, постійно бути у творчому пошуку. При цьому потрібно поставити себе до рівня студента, його рівня сприйняття. Розкрити матеріал з його допомогою, зробити так, щоб він відчув себе значущою частинкою заняття. А з цього починається становлення Людини, коли  дитина знає, що вона потрібна не тільки рідним, а й ще комусь. В цьому вся робота викладача.

Проблема, над якою працюю: «Активні  (інтерактивні) методи навчання, як шлях до підвищення мотивації навчальної діяльності студентів та  формування комунікативних навичок .»   

 В.Сухомлинський говорив, що навчальний заклад має бути не коморою знань, а середовищем думки. Тоді предмет, що його викладає вчитель, стає не кінцевою метою його діяльності, а засобом розвитку дитини.

Однією з умов підвищення ефективності вивчення економічних дисциплін в коледжі є побудова процесу навчання на технологічній основі з урахуванням ідей гуманізації навчання економічної освіти. Для цього створюються комфортні умови навчання, де кожен студент відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність, формується як творча особистість.

З метою розвитку особистості дитини я використовую інтерактивні (активні) методи у навчально-виховній діяльності. Ці методи набули поширення в практиці американської школи наприкінці ХХ ст. Дослідження, проведені Національним тренінговим центром США, показують, що нетрадиційне навчання дозволяє різко збільшити процент засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише свідомість, а й на його почуття. Розробку елементів інтерактивного навчання можна знайти і в працях В. Сухомлинського, і в творчості вчителів – новаторів 70-80-х рр.

Актуальність представленого досвіду полягає в тому, що використання інтерактивних (активних) технологій і є важливим засобом креативної діяльності студентів у процесі навчання, сприяє розвитку логічного мислення, пам’яті, уваги, спостережливості, зв’язного мовлення; формуванню навичок відстоювання своєї думки, виховання культури спілкування, здатності висловлювати власне ставлення до сказаного, самостійності мислення і суджень. Це повністю відповідає завданням сучасної школи та меті навчальної діяльності студентів: зрозуміти так, щоб пояснити.

Перед студентами ставляться завдання знаходити нові, нестандартні підходи під час вирішення різноманітних питань. Це розвиває в них уміння орієнтуватися в нових умовах, комбінувати запас уже наявних знань і вмінь для пошуку нових, шукати шляхи надійнішого і точнішого їх розв’язання.

 Інтерактивні (активні) методи навчання – це методи, що дозволяють створювати ситуації, у яких студенти діятимуть самостійно, дають можливість їм вчитися активно і ділитися знаннями; сприяють гнучкості і відкритості до пошуку нових ідей; відповідають потребам студентського колективу, формуючи навички роботи в групах; учать брати на себе ініціативу й відповідати за конкретні результати.

Відмінність інтерактивних методів від традиційних полягає в самостійному здобуванні студентами знань, де викладач виступає як помічник, що спрямовує та узгоджує навчальні завдання, віддаючи ініціативу студентові.

       Реалізувати стратегічну мету досвіду, створити умови для розвитку й самореалізації кожної особистості неможливо без урахування наступних умов: знання вікових особливостей та рівня комунікативної компетенції студентів; ознайомлення їх з особливостями інтерактивних методів; поступового введення інтерактивних прийомів у процес навчання; постійної роботи щодо розвитку навичок групової взаємодії.

Комунікативна компетентність студента характеризується цілою низкою  здібностей, що виявляються  у швидкості, глибині та міцності оволодіння  засобами і прийомами діяльності, таким як:

-         умінням слухати, сприймати і відтворювати інформацію;

-         вести діалог;

-         брати участь у дискусіях;

-         вести переговори;

-         уміння переконувати  і відстоювати  свою точку зору, тобто спілкуватися.

    На  мою думку ,  працюючи за даною технологією, позитивним є таке:

1. усі студенти працюють;
2. у студентів  розвиваються всі види пам’яті, а ступінь запам’ятовування  найвищий;
3. здійснюється активний діалог викладача і студента;
4. викладач виділяє вузлові питання заняття й цим привчає студентів виділяти головне під час самостійної роботи.;
5. за рахунок резерву навчального часу поліпшується індивідуальна робота зі студентами, зростає взаємодопомога.

           Конфуцій писав:  „Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю. Те, що я чую,  бачу  й  обговорюю  –  я  починаю  розуміти.   Коли я чую, бачу й роблю  – я  набуваю  знань. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром”.

Сутність інтерактивних технологій у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається.  Це співнавчання, в якому і викладач, і студент є суб’єктами. Викладач виступає лише в ролі організатора навчання, координатора роботи груп, фасилітатора дискусії. Інтерактивні технології навчання найбільше відповідають особистісно- зорієнтованому підходу в навчально-виховному процесі.

Саме інтерактивні форми навчання найбільше розвивають і формують творчі здібності студентів, їхню здатність до самостійної інтелектуальної праці, закладають навички роботи з різними інформаційними джерелами, привчають до групової роботи і, що є дуже важливим, збуджують інтерес до поглибленого вивчення дисципліни,  розуміння її сучасних проблем і шляхів їх вирішення.

На одне заняття підбираю одну або дві інтерактивні вправи. Під час виконання цих вправ даю студентам час подумати над завданням, важливим є обговорення. Нетрадиційна вправа визначає кінцевий результат.  

Роботу можна організувати у як у великих так у малих групах на таких етапах заняття як актуалізація, вивчення нового та закріплення вивченого матеріалу.

Тому основними формами навчання є групова та індивідуальна. Значне місце у формуванні комунікативної компетентності посідають проблемні ситуації, , комунікативні творчі  завдання, асоціативні кола, розробка проектів, широко використовую технології колективно-групового навчання, методи «Карусель», «Коло ідей», «Мікрофон», «Мозковий штурм»,  та інші.

На інтерактивних заняттях  важливо, щоб студент не тільки знав,  розумів, чого він досяг, а й чого він хотів би досягти на наступному занятті. Ці вправи дають можливість учням вільно висловлювати свої думки.                                    

Під час проведення «мозкового штурму» дотримуюся таких правил:
• збираю якомога більше ідей щодо розв'язання завдання або проблеми;
• змушую працювати уяву студентів, не відкидаючи жодної ідеї;
• подаю кілька своїх ідей або розвиваю ідеї інших;
• не обговорюю і не критикую ідеї інших.

Дуже важливо на заняттях залучати всіх студентів. У цьому допомагають такі методи, як «Коло ідей», «Мікрофон».

«Коло ідей» — студенти, сидячи у колі, мають можливість висловити та обґрунтувати свою позицію.

 «Мікрофон» -  по черзі викликаю студентів, які імітують «говоріння» у мікрофон. Інші студенти не можуть говорити, вигукувати з місця, право говорити належить тільки тому, у кого символічний мікрофон.

Для кращого розуміння певних ознак чи явищ використовую метод «Асоціативна павутина». Велика роль при цьому відводиться розвиненості уяви, фантазії людини. Так, за словами А.Ейнштейна, «уява є важливішою за знання, бо знання має межі. Тим часом  уява охоплює все на світі, стимулює прогрес і є джерелом його еволюції». Використання асоціації у творчому процесі розвиває логічне мислення, пам’ять, увагу, фантазію дитини. Цей метод універсальний, адже може проводитись під час вивчення любої теми і на всіх етапах уроку. Наприклад, під час вивчення теми «Земельні ресурси та їх використання» використовую метод «асоціативної павутини» при визначенні поняття «Земельні ресурси». Кожному студенту потрібно назвати по одному слову, з яким у нього асоціюється це поняття.

Виявити різні позиції щодо певної проблеми або суперечливого питання дає можливість застосування методу дискусії. Щоб дискусія була відвертою, створюю у аудиторії атмосферу довіри і взаємоповаги, і тоді всі студенти включаються в розумову діяльність і розвивають свої здібності.

З метою розвитку навичок ведення дискусії застосовую метод обговорення в малих групах, суть якого полягає в поділі студентів на дві-три групи для виконання ними певного завдання. Ця форма роботи корисна для формування навичок участі у дискусії. Більшості студентів легше висловитися в невеличкій групі, до того ж цей метод дає можливість заощадити час, бо відпадає потреба вислуховувати кожного студента у великій групі. Заняття в малих групах дає змогу студентам набути навичок, необхідних для спілкування і співпраці. Дискусії малими групами стимулюють роботу в команді, виховують почуття терпимості й поваги до думки інших.

На своїх заняттях також використовую метод презентацій . Студенти у групах створюють мультимедійні презентації, що забезпечує розвиток їх творчих здібностей, мислення і творчої уяви, використання прийомів порівняння, виділення головного у навчальному матеріалі. Крім того, у ході створення презентацій, студенти розвивають навики та вміння працювати в колективі над вирішенням спільної проблеми. Метод презентацій дозволяє мені застосовувати новітні інформаційно-комунікативних технології.

Але вивчення економіки припускає не лише засвоєння теоретичних знань, а також придбання навичок організації, планування і управління економічними об’єктами. Отримати ці практичні знання і навички можливо при використанні ділових ігор в процесі навчання, особистій участі в спланованих ігрових економічних ситуаціях.

Серед найрізноманітніших форм організації занять найбільше зацікавлення у студентів викликають ігри, ігрові ситуації, оскільки саме вони наближають навчальний процес до реального життя, сприяють формуванню практичних умінь і навичок, забезпечують практичну спрямованість навчання.

 «…дидактична гра – це активна навчальна діяльність з імітаційного моделювання систем, явищ, процесів, які вивчаються. У ній головним видом діяльності є навчальна діяльність, яка вплітається в ігрову і набуває рис спільної ігрової навчальної діяльності».

Застосування дидактичних ігор при вивченні економіки сприяє підвищенню інтересу студентів до цього навчального предмету, і тим самим підвищує ефективність навчання, формуванню в них уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю.

Використання дидактичних ігор при вивченні економіки є доцільним і ефективним методом організації навчальної діяльності.

Ділова гра є активною формою навчання, яка надає можливість змоделювати економічні ситуації, аналізувати їх і виробляти оптимальні дії для розв’язання певних проблем. При проведенні ділових ігор студенти входять в роль менеджера, банкіра, бухгалтера тощо, що наближає навчання до реальної дійсності, вимагаючи від них взаємодії, творчості та ініціативи.

Учасники ділової гри можуть мати мають різні інтереси. Кожен з учасників одні і ті ж проблеми вирішує зі своїх індивідуальних позицій. В той же час під впливом економічних закономірностей, що зумовлюють господарську діяльність людей, вони вимушені шукати і приходити до єдиного рішення. Усе це більшою мірою, ніж будь-який інший метод викладання економіки, допомагає учням зрозуміти суть економічних перетворень, сприяє виробленню у них практичних дій, спрямованих на вибір оптимального економічного варіанту господарської діяльності.

Серед інших ігрових методів, які доцільно застосовувати під час вивчення економічних дисциплін, можна виокремити такі:

«Економічний футбол».  Даний  вид  гри може бути використаний для повторення та закріплення студентами вивчених термінів та формул. Для проведення цієї гри студенти групи діляться на дві підгрупи, кожна з яких вибирає свого капітана. З дозволу судді студент першої підгрупи задає запитання студенту  іншої  підгрупи. Всередині підгрупи студент, який отримав запитання, може його передати іншому студенту. Така передача відбувається лише один раз, крім того, при передачі запитання повинна бути забезпечена участь усіх студентів у грі. Після  отримання  відповіді,  студент другої підгрупи задає запитання студенту першої підгрупи. Якщо відповіді немає або вона неправильна, вважається, що команда забила гол. Після чого капітан тієї команди, якій забили гол, ставить запитання своїм суперникам. За підказку дається  жовта картка. Дві отримані жовті картки дорівнюють одному голу. Рахунок фіксується на дошці.

«Естафета» може бути проведена письмово. Студенти  групи діляться на три команди. До початку гри викладач готує кожній команді по одному запитанню і записує їх на аркуші паперу. Гра полягає в тому, що  студенту кожної команди одночасно викладач або ведучий дає аркуш паперу. Отримавши запитання, член команди повинен відповісти на нього, поставити письмово  інше запитання та передати аркуш паперу  іншому члену команди. Підсумки підводяться залежно від часу, який був використаний на виконання поставленого завдання. У цьому випадку враховується правильність поставлених запитань та наданих відповідей на них. 

Гра «Назви число, обери запитання» – викладач  пропонує студентам номери, а студенти, називаючи номер, обирають запитання.

Гра «Я знаю, можу поділитися» – студенти пропонують послугу «Швидка допомога».

 Гра «Що я знаю про це … (тут можна використати і слова – думаю, чув, бачив) – студенти продовжують речення відповідно до завдання.

 Гра «Дуель» – два студенти  змагаються.

Гра «Ярмарок знань» – студенти пропонують на продаж запитання, а інші намагаються купити, даючи правильну відповідь на них.

 Гра «Аукціон знань» –  викладач  пропонує на продаж лот (запитання), а студенти купують.

Вправа "Зрозумій мене". До дошки викликаються по два студенти. Один студент називає ознаки того чи іншого поняття, другий каже про що йдеться.

Інтерактивна вправа "Перевертні". Студентам роздаються завдання-картки із двома написаними реченнями (правилами та означеннями), слова в яких переплутані. Завдання полягає в тому, щоб правильно побудувати речення та пояснити, про що в ньому йдеться.

Результатом любої  інтерактивної вправи є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Інтерактивні методи навчання дають можливість активізувати мислення студентів, залучати їх до плідної бесіди, мотивувати навчання, показувати різні точки зору, допомагають ставити свої запитання та формувати власну думку

Впровадження інтерактивних методів у практику роботи, водночас, пов’язане з певними труднощами і проблемами. Насамперед, найчастіше доводиться стикатися з нестачею інформації, яку доводиться додатково готувати до уроку, недосконалістю підручників, і, часто, з байдужістю студентів до вирішення проблем, які розглядаються на уроці. Основним недоліком групової роботи є різний рівень знань і можливостей студентів, що, впливає на результативність роботи всієї групи і створює психологічну напругу. Підготовка кожного інтерактивного заняття вимагає значних затрат часу. Все це разом не дозволяє робити всі заняття нетрадиційними. У кінцевому підсумку такими є окремі, найбільш зручні за темою заняття, або ж на занятті використовуються певні методи інтерактивного навчання.

Навчальні заняття для мене та моїх студентів — постійний пошук,  спільна праця, в основі якої довіра та спільне бажання досягнути бажаний результат.