Календарна обрядовість зимового циклу

Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради Київської області

 

 

 

 

 

Календарна обрядовість зимового циклу

 

 

Виконала:

учитель початкових класів,

Демченко А.І.

 

 

 

 

 

 

 

 

2019

Зміст

І. Вступ…………………………………………………………………………….3

ІІ. Календарна обрядовість зимового циклу…………………………………….4

2.1. Колядки та щедрівки…………………………………………………………4

2.2. Маланки……………………………………………………………………….7

2.3. Різдвяна гра «Коза»…………………………………………………………..8

ІІІ. Вертепна драма………………………………………………………………10

ІV. Висновок……………………………………………………………………..14

V. Список використаних джерел………………………………………………..15

VI.Додатки………………………………………………………………………..16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Вступ

Як би не змінювалось суспільство з покоління в покоління, як би не змінювались їхні інтереси, традиції, уподобання, свята але календарна обрядовість і до сьогодні посідає одне із чільних місць у системі культури, звичаїв та традицій нашого народу. Звичайно,не всі традиційні свята та обряди широко використовуються у сьогоденні, але та кількість традицій, яка знову набула життя у культурі нашого народу має неабияке значення для його духовного розвитку.

 На сьогодні є досить актуально звертатися до сторінок фольклору та давніх традицій нашого народу. Але особливу увагу ми звертаємо на календарну обрядовість.  Адже саме в ній відображається наше духовне лице, наша культура та свідомість, яку формували наші предки.

 В даному науковому дослідженні ми опрацьовували календарну обрядовість зимового циклу нашого регіону. Що і було нам за мету.

 Об’єкт дослідження – звичаї, обряди, традиції зимового календарного циклу нашого регіону.

 Українські календарні традиції, звичаї і обряди є тим цементуючим матеріалом, який у віках зберігав нашу національну ментальність. Саме завдяки цьому кожен з нас прагне з честю продовжувати заповіти батьків, дідів і прадідів, утверджувати добрими справами: свій родовід, творити свій родослів, будувати в собі все життя храм Добра, Правди і Краси.

 

 

ІІ. Календарна обрядовість зимового циклу.

 Як ми можемо уявити зиму без різдвяної зірки, без Святої Вечері, без Святого Миколая, без Коляди та інших атрибутів цієї пори року. Саме в цей період народного календаря обряди та звичаї відіграють неабияку роль у духовному житті українців. Ще з давніх-давен вважається, що обряди зимового циклу пов´язані не тільки з періодом очікування весни як часу сівби, а й з давніми міфами про народження Всесвіту. Це і легендарні дванадцять місяців (а їх перелік саме розпочинається з Січня, зимового місяця), це і міф про народження Коляди, божества зимового сонцестояння, народження Молодика, так званий Щедрий Вечір (за старим стилем 1 січня, за новим — 14 січня), народження богині води Дани (за старим стилем 6 січня, за новим — 19 січня). Тобто ми чітко прослідковуємо те, що наші свята, звичаї та обряди носять неабиякий архаїчний характер. Такої ж архаїчність і пронесли в собі до сьогодні колядки та щедрівки.

 2.1. Колядки та щедрівки.

 Колядки та щедрівки – пісні, що були важливою складовою частиною колись розгорнутого обряду зустрічі Нового року.

Колядки – це язичницькі народні календарно-обрядові пісні зимового циклу, що асоціюються з весільними, обжинковими піснями, заклинаннями. Органічно поєдналися з християнським каноном, нині виконуються на Різдвяні свята під час ритуальних обходів осель. Українське, болгарське слово коляда має відповідники у білорусів (коляда), сербів (коледа), поляків, чехів, словаків, словенів, румунів тощо. У Росії, крім південних регіонів та окремих районів Сибіру, поширений її відповідник овсень (виконується в період від 25 грудня до 7 січня), а на півночі – виноградіє. [1; с. 74-76].

 В нашому регіоні колядки теж мають широкий вжиток. Нами було проведене опитування серед 100 учнів 3 – 4 класів, яке передбачало виявити, які з колядок є найуживанішими у нашому регіоні саме серед даної вікової категорії (8 – 11 років). Результати опитування ми відобразили у даній діаграмі.

Додаток А

1 – «Нова радість стала» (52%)

2 – «Темненькая нічка тьмою світ закрила» (10%)

3 – «Во Вифлеємі нині новина» (25%)

4 – «Коляд, коляд, колядниця» (97%)

5 – «Добрий вечір, тобі» (88%)

6 – «По всьому світу стала новина» (34%)

  Таким чином, ми чітко бачимо, які з колядок є найуживанішими у нашому регіоні. Зі слів опитуваних було зазначено, що зразки народної творчості вони унаслідували або від бабусь, або від батьків. Тобто це пояснює те, що такі фольклорні жанри як колядки та щедрівки все таки мають розвиток у нашому сучасному суспільстві та передаються з покоління в покоління.

 Хоча й колядки та щедрівки ми об’єднали в один підрозділ, та за своєю семантикою вони є досить різними. У колядках  основна мета – це оповіщення благої, радісної новини, що «Мати Божа сина породила»:

Добрий вечір тобі, Пане Господарю,

Радуйся! Ой радуйся земле,

Син Божий народився.

 Щодо щедрівок, то ця назва збереглася лише на Україні. Метою цих пісень є закликання щедрості природи за допомогою величальних пісень. Але ця мета не є провідною, або так званою основною. Взагалі мотиви дитячих щедрівок наближені до колядок, але в них надається перевага господарській темі, в основному вони адресуються родичам:

Щедрик-ведрик,

Дядьку Петрик!

Тітка Варка,

Виносьте підпалка!

Виносьте ковбасу,

Бо хату розтрясу!

Виносьте книш,

Бо впустимо в хату миш!

Добривечір!(сивачук, с.111)

 Для того, щоб піти колядувати, хлопцям потрібно було зробити зірку, яка була обов’язковим атрибутом цього процесу. Ходили вони по селу від хати до хати, інколи вони могли переодягатися у Маланку, козу, солдата, ведмедя, і  заходячи до хати демонстрували сценку з народної вистави. Те все, що наколядували збирали окремо на спільну вечерю молоді.

 Щедрували зокрема дівчата. В перший день нового року роль дітей була неабияка, адже вони з коротенькими віршиками-засівалками ходили по хатах і посипали навколо себе зерном.

 2.2. Маланки.

 «Маланка» - це обрядове дійство, коріння якого сягає у глибинні пласти язичеської ідеології слов’ян, а можливо, й індоєвропейців. Особливої уваги заслуговує праця Ю. Федьковича, він створив літературний сценарій з 32 віршів «Наша Маланка Дністровая». Дослідник трактує образ Маланки, як алегорію весни,  а в святі на її честь вбачав символічне звільнення весни од зимового полону.

 На сьогодні обряд «Маланка» є вже зміненим, перетворившись на святкову розвагу, своєрідний карнавал. Але процес проходження його був таким, елементи якого збереглись до сьогодні.

За кілька тижнів до Нового року хлопці збиралися аби обрати ватажка, так званого «березу». Саме на ньому лежить відповідальність організації та проведення даного обрядодійства. Коли обирають головного, то й заразом розприділяють ролі між іншими учасниками. Це і «Маланка»,і «Ведмідь»,і «Смерть», «Чорт», «Козак», «Улан», «Шандарь», «Турок», «Генерал», «Коза», «Кінь», «Дід», «Баба». На «Маланку» обирали симпатичного хлопця, інколи хлопчика 9-14 років, роль «Ведмедя» доручають найсильнішому, за «Смерть» - худого і високого, «Чортом» був хтось швидкий та спритний.

Підходячи до будинку співали  пісню про Маланку-Подністрянку, яка закінчувалась новорічними вітаннями. Особливістю цього дійства є те, що сценка, котру демонструють маланкарі не є змістовною. Тобто, «Маланка» може пеленати «дитину» на ліжку, «Дід» з «Бабою» в цей час виясняють стосунки, у центрі хати «Єврей» влаштовує торги з господарем, пропонуючи свої товари, «Циганка» в цей час ворожить господині, «Медвідь» реве і лізе з обіймами до дівчат тощо.

Коли маланкарі зробили обхід всіх хат, то тоді вони йшли на роздоріжжя палити «дідуха», це були снопи соломи, що стояли на покуті від Святого вечора до Нового року, а потіи перестрибували через багаття.

Ми коротко змалювали майже первинний вигляд цього обряду, хоча з кожним роком і століттям, цей обряд змінювався і втрачав якісь елементи своєї структури. На сьогодні у нашому регіоні цей обряд не спостерігається, хоча наближене карнавальне святкування можна зустріти у деяких селищах нашого регіону.

2.3. Різдвяна гра «Коза».

Різдвяна гра «Коза» за своєю структурою та учасниками наближена до «Маланки», ще її називають різдвяною інтермедією. Великий внесок у її дослідження вклав Хр. Ящуржинський. Але звичайно, це дві різні сцени.

У різдвяній сцені «Коза» підготовка до дійства відбувається таким чином. Хлопці збираються у такому складі: Циган, Дід, Меланка, Жид, Лікар, Козак, Коза.

Циган і Жид входять до хати, просять дозволу аби пограти в «Козу», якщо господарі дозволили, то з такими словами: «Матусю-серце, пожалуйте  куколку на пряничок», розпочинається дійство. Тоді входять Дід з Козою і Лікарем. Дід приказує Козі скакати, потім вона здихає, всі плачуть, Лікар її лікує, вона оживає і всі танцюють та  співають.

Це ми представили загальну картину цього дійства, а насправді, до нього готувалися заздалегідь, робили костюми, маски, розподіляли ролі. У хлопців був свій сценарій, і в кожного із парубків була своя місія.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ. Вертепна драма.

Вертепна драма побутувала в різних формах. Поряд із «живим вертепом», де всі ролі виконували перевдягнені люди, існував «ляльковий вертеп», в якому ролі персонажів «виконували» ляльки, у народному середовищі Вертеп мав назву «шопка». Шопкою називали виготовлену малу сцену із замкнутим простором у формі хатинки (вона часто ділилась на менші яруси, що давало змогу одночасно відтворювати дію, яка відбувалась у різних місцях). Цей простір міг ділитись на небо, землю та підземелля, або на Бет леєм, де народився Ісус, та палац царя Ірода. На такій сцені розігрувалось лялькове дійство, а після його завершення ляльки складались у шопку, яка водночас служила зручною скринькою для їх перевезення. Як зазначає І. Франко, «донедавна ще держалася в науці думка, що лялькова драма була наслідуванням, копією, найчастіше пародією дійсної драми з живими акторами. Зібрані і розсліджені в новіших часах факти показали повну незалежність лялькового театру від живого і далеко більшу давність лялькового». Нерідко сцени вертепної драми супроводжувались колядками або церковно-християнськими піснями. Значна частина з них (зокрема з мотивами плачів Рахілі за дітьми) перегукується із похоронними голосіннями.

З давніх-давен в Україні шанували та відзначали різдвяні свята. Особливою популярністю під час різдвяних свят користувалась вертепна драма (вертеп) за мотивами євангельських оповідань про народження Ісуса Христа. Широке визнання вертеп здобув через простоту та доступність сюжету, природність мови, соціальні й побутові мотиви, комедійні ситуації та народні персонажі. І дотепер у містах та селах України можна побачити ватаги, які розігрують вертепні драми біля церков.

 Під час різдвяних свят бурсаки ходили містом з колядками, щедрівками, вітальними промовами, кантами, вертепами. Студенти самі були і авторами, і акторами, і режисерами, і музикантами, розучували канти й пісні, виготовляли все необхідне для вертепу. Багато хто із студентів отримував “пашпорт” і йшов “миркувати”(декламувати вірші та співати пісні, щоб заробити гроші) у різні кінці України. Виступали на ярмарках, у селах біля церков, на майданах, розігрували вертепні драми й комедії. Мандрівних студентів називали – мандрівними дяками, бурсаками, спудеями та ін. Таким чином, через мандрівних дяків – вихованців Київської академії – відбувався процес засвоєння книжної версифікації та естетики. Київська освіченість поширювалася по Україні. Мандрівні дяки стали посередниками між академічною культурою та освітою і життям українських селян таміщан. Саме завдяки їм постановка вертепної драми була загальновідомим і поширеним по всій Україні звичаєм з XVII століття.

 Для постановки вертепної драми необхідно необхідно 16 учнів, між якими розподіляються ролі: хлопці грають Ірода, Чорта, Мошка, двох Воїнів, Українця, Козака, трьох Пастушків, трьох Царів а дівчата грають ролі Кривди, Смерті, Українки, Янгола. Також потрібен Звіздар - хлопчик, який тримає зорю. Учасники постановки можуть бути із різних за віко класів.

 

Ірод – негативний персонаж, жорстокий цар, який має безмежну владу, поводить себе пихато та зневажлив. Одягнений у королівське вбрання темних тонів, з великою короною. Обличчя гримом роблять блідим.

 

Чорт – негативний персонаж, уособлює володаря пекла, жвавий та нахабний. Одягнений у чорне (вивернутий кожух, чорна маска з панчохи з нашитими вухами, ріжками та червоними очима та язиком). Має в руках “дворогі” дерев¢яні вила.

 

Мошко та Сура – український «жид» та «жидівка», уособлення торгаша, боязкий, підступний, запопадливий. У жилетці та з торбою.

 

Воїни – охоронці, які виконують всі накази Ірода та завжди знаходяться поруч з ним. У руках щити, мечі або списи, на головах шоломи.

 

Українець – представляє західну Україну та відповідно вдягнений.

 

Козак – представник центральної та східної України, уособлює силу та правду.  Одягнений у шаровари, чоботи, вишиванку, смушкову шапку, жупан з шаблею.

 

Три пастушки – вбрані в вишиті сорочки та світлі штані можуть мати брилі, торбинки, сопілки.

 

Три царі – царі зі сходу. Одягнені у пишні шати, у руках - дари (маленькі скриньки)

 

Кривда – негативний персонаж, уособлення неправди, злиднів, недолі. Одягнена у дрантя, як бабця-жебрачка.

 

Смерть – закрита довгою до п’ят чорною накидкою, в руках тримає косу. Обличчя загримоване білим.

 

Українка – одягнена в український народний костюм.

 

Янгол – одягнений у білу довгу сорочку, з крилами.

 

Вертепну драму можна показувати як на сцені, так і на вулиці, скажімо, біля церкови. З одного боку сцени протягом всієї вистави стоїть Звіздар із зорею. Зоря повинна мати вісім променів. Її можна виготовити з фанери та закріпити на держак прикрасивши різнокольоровими стрічками та фольгою. Дійові особи при зміні яв виходять на центр сцени. Репліки супроводжуються відповідними жестами та мімікою. Колядки може співати як окремий хор, так і самі учасники драми. Вистава триває орієнтовно сорок хвилин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІV. Висновок.

Традиційна новорічна обрядовість українців — це ціла низка зимових свят, серед яких виділяється період дванадцятидення з кульмінаційними точками 25 грудня (Різдво), 1 січня (Новий рік) і 6 січня (Хрещення) за ст. ст. Навколо цих дат церковного та громадянського календаря протягом віків склався надзвичайно багатий комплекс звичаєвості. Останній день старого і перший день нового року українці відзначали як свята Меланки (Маланки) і Василя. На відміну від Різдва і Хрещення ці дні не мали важливого значення в релігійному календарі, тому в їхній обрядовості майже не помітно церковних мотивів.

Специфічними складовими традиційного українського новоріччя були величальні обходи й поздоровлення (щедрування, засівання), ритуальний обмін вечерею, обряди та ігри з масками ("Маланка", "Коза") та ін. Деякі з них широко побутують й донині.

 Таким чином, традиційні свята зимового календарного циклу займають важливе місце в українській народній обрядовості. Зразки українських народних мелодій колядок та щедрівок, з властивим їм простотою, відвертістю та щирістю почуттів, набули широкої популярності серед народу. Їх увічнення в обробках видатних професійних композиторів – М. Лисенка, М. Леонтовича, К. Стеценка та багатьох інших – зробило їх своєрідною візитною карткою української спільноти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

V. Список використаних джерел.

1. Український фольклор: словник-довідник [авт..-уклад.: Сивачук Н. П. та інші]. – Умань: ПП Жовтий, 2010. – 140 с.

2. Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості: Пісні, прислів’я, загадки, скоромовки: Для ст. шк. віку. [Упоряд., передм. та прим. Н. С. Шумади; худож. оформл. В. П. Вересюка ]

3. Курочкін О.В. Новорічні свята українців: Традиції і сучасність. К., 1978.

4. Українська минувшина. Ілюстрований етнографічний довідник. К.: “Либідь”, 1994.

5. Колядки і щедрівки / Підготовка текстів М. Пилипчак, іл. З. Косицька, М. Косицька. – К.: ЗАДРУГА, 2007. – 128 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

VI. Додатки

Додаток А

1 – «Нова радість стала» (52%)

2 – «Темненькая нічка тьмою світ закрила» (10%)

3 – «Во Вифлеємі нині новина» (25%)

4 – «Коляд, коляд, колядниця» (97%)

5 – «Добрий вечір, тобі» (88%)

6 – «По всьому світу стала новина» (34%)

 

 

 

 

Додаток Б

Добрий тобі вечір, пане хазяїне!

 Приспів:

 Радуйся, ой радуйся, земле, –

 Син Божий народився.

 Замітайте двори, застилайте столи.

 Та буде до тебе три празника разом.

 А первий же празник – Рожество Христове.

 А второй же празник – та буде Новий год.

 А третій же празник – Івана Крестителя.

 Добрий вечір, щедрий вечір!

 

 

Додаток В

Ой, хто, хто Миколая любить,

 А ще хто йому вірно служить, 

 Тоді, святий Миколай,

 На всякий час помагай.

 Святий Миколай.

 

 Марія сина спородила,

 Всіх анголів до себе созвала.

 Стали думать і гадать,

 Яке йому ймення дать.

 Святий Миколай.

 

 Дать йому йм’я пресвятого Петра,

 Дать йому йм’я пресвятого Петра.

 Вона його не злюбила,

 Всіх анголів засмутила.

 Святий Миколай.

 

 Дать йому йм’я пресвятого Павла,

 Дать йому йм’я пресвятого Павла.

 Вона його не злюбила,

 Всіх анголів засмутила.

 Святий Миколай.

Дать йому йм’я пресвятого Йвана,

 Дать йому йм’я пресвятого Йвана.

 Вона його не злюбила,

 Всіх анголів засмутила.

 Святий Миколай.

 

 Дать йому йм’я Ісуса Христа,

 Дать йому йм’я Ісуса Христа.

 Вона його возлюбила,

 Всіх анголів благословила.

 Святий Миколай.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Г

Вертеп