Розвиваючи основні види мовленнєвої діяльності в середніх і старших класах спеціального загальноосвітнього навчального закладу розв'язуються й специфічні завдання, спрямовані на корекцію відхилень у розвитку. Такими є: порушення процесів пізнавальної діяльності (сприймання, уяви, пам'яті, уваги, мовлення й мислення), недорозвиток емоційно-вольової сфери, недостатня розвиненість артикуляційної моторики, порушення моторики та координації рухів та ін.
Саме тому спеціальним завданням програми визначено формування та корекцію зв'язного мовлення, що має відбуватися в тісному зв'язку з розвитком пізнавальної діяльності дітей, зокрема, сенсорики, предметно-дієвого, наочно-образного, словесно-логічного, абстрактного мислення, спостережливості, уваги тощо. Відтак зміст корекційно-розвивальної програми, з метою посилення її компенсаторно-корекційних та розвивальних функцій, має комунікативно-практичну спрямованість: містить фактичний матеріал, опанування якого має забезпечити формування комунікативних умінь, конкретизацію у слові чуттєвого і практичного досвіду учнів, розвиток основних пізнавальних процесів на предметно-практичній і вербальній основі.
№ |
Тема уроку |
Очікувані результати |
Дата проведення |
Примітка про виконання |
|||
1 |
Будова слова.
|
– з допомогою вчителя розрізняє значущі частини слова;
|
|
|
|||
2 |
Речення. Головні та другорядні члени речення.
|
– з допомогою вчителя розрізняє головні та другорядні члени речення (без вживання термінології, практично);
|
|
|
|||
3 |
Види речень за метою висловлювання.
|
– розрізняє речення, різні за метою висловлювання, дотримується правил вживання розділових знаків у кінці речення; –з допомогою вчителя будує прості речення із поданих слів); |
|
|
|||
4 |
Види мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо), їх особливості.
|
– має уявлення про види мовленнєвої діяльності, про спілкування і мовлення;
|
|
|
|||
5 |
Мовлення як основний засіб спілкування. Різновиди мовленнєвого спілкування: усне й письмове, монологічне й діалогічне. |
–з допомогою розрізняє усну й письмову, монологічну й діалогічну форми мовлення;
|
|
|
|||
6 |
Особливості мовленнєвого етикету. |
– під контролем учителя орієнтується в ситуації спілкування, дотримується основних правил спілкування; – самостійно або після нагадування вітається, прощається;
|
|
|
|||
7 |
Найпростіші українські формули мовленнєвого етикету (вітання, прощання, прохання). Українські форми звертання до дітей і дорослих |
–знає і вживає (під контролем учителя) найпростіші українські форми мовленнєвого етикету вітання, прощання, прохання; українські форми звертання до дітей і дорослих;
|
|
|
|||
8 |
Слухання-розуміння текстів різного типу (розповідь, опис, зокрема опис окремих предметів тощо); різних жанрів мовлення (казка, загадка, прислів’я, приказка, легенда, вірш, оповідання).
|
– уважно слухає та розуміє мовлення і читання вчителя; –розуміє висловлювання інших людей, звукозаписи;
|
|
|
|
||
9 |
Переказ тексту за поданим планом.
|
- переказує короткі тексти за планом з допомогою вчителя);
|
|
|
|||
10 |
Вибірковий переказ.
|
- переказує короткі тексти за планом з допомогою вчителя);
|
|
|
|||
11 |
Діалог, його розігрування відповідно до запропонованої ситуації спілкування, пов’язаної із життєвим досвідом учнів |
–включається в діалог з учителем, учнями, батьками тощо; – під керівництвом вчителя бере участь у розігруванні діалогів певного обсягу (орієнтовно 2-4 репліки |
|
|
|||
12 |
Монологічне мовлення (самостійне висловлювання). Конструювання висловлювань: опис (предметів, людей, явищ природи); |
під контролем учителя дотриму-ється норм української літературної мови; – виявляє активність у спілкуванні з допомогою та за нагадуванням учите-ля: звертається із запитаннями та про-ханнями до вчителя, однокласників у навчальних і побутових ситуаціях; |
|
|
|||
13 |
Читання мовчки (розуміння, запам’ятовування) текстів.
|
– читає мовчки доступні за змістом тексти (нескладні слова, речення); ро-зуміє ситуацію, описану в прочи-таному творі;
|
|
|
|||
14 |
Читання вголос (розуміння, запам’ятовування) текстів. Виразність читання.
|
читає вголос слова і прості речення з доступних текстів у повільному темпі, розуміє їх зміст; |
|
|
|||
15 |
Робота з книжкою: виділення слів, частин змісту в тексті.
|
– за завданням та з допомогою учителя вибирає в тексті певні частини змісту, влучні слова та вислови, які характеризують дійових осіб, події, картини природи тощо;
|
|
|
|||
16 |
Написання під диктування речень і текстів.
|
– пише під диктування слова, речення з 2-3 слів (після відповідної підготовчої роботи |
|
|
|||
17 |
Складання речень за запитаннями, малюнками, на тему.
|
вчителя прості речення за запитаннями, малюнками, на тему; |
|
|
|||
18 |
Речення з правильним і неправильним порядком слів (деформоване речення).
|
– з допомогою вчителя упорядковує деформовані речення (слова даються у правильній граматичній формі), записує їх;
|
|
|
|||
19 |
Перевірка власних письмових робіт. |
– з допомогою вчителя робить спроби перевіряти власні письмові роботи, знаходить і виправляє помилки;
|
|
|
|||
20 |
Мова і мовлення. Мова як засіб спілкування. Рідна, державна та інші мови.
|
називає з допомогою вчителя назву держави, її столицю, державні символи; –знає, що українська мова – державна мова України, мова спілкування українців; |
|
|
|||
21 |
Слово. Групи слів за значенням: синоніми, антоніми.
|
розуміє значення загальновживаних слів);
|
|
|
|||
22 |
Будова слова. Префікс, корінь слова, суфікс, закінчення, – частини слова. Спільнокореневі слова.
|
– з допомогою вчителя розрізняє значущі частини слова; – має уявлення про спільнокореневі слова; розрізняє і знаходить їх в усному та писемному мовленні; –повторює за вчителем та наводить приклади спільнокореневих слів; –дотримується правил правопису з допомогою вчителя;
|
|
|
|||
23 |
Розрізнення префікса і прийменника (практично).
Вживання апострофа після префіксів роз-, без-, воз-, з-, с-. |
дотримується правил правопису з допомогою вчителя; – під контролем учителя правильно пише слова з апострофом. |
|
|
|||
24 |
Частини мови. Іменник. Власні іменники. Велика літера у власних іменниках.
|
–з допомогою знаходить іменники серед інших частин мови в реченні, наводить приклади |
|
|
|||
25 |
Граматичні категорії іменника: рід, число, відмінок. Відмінювання іменників за відмінками (практично). Кличний відмінок іменника при звертанні: мамо, брате, Іване Петровичу, Ганно Василівно.
|
–пише (списує) з великої букви під контролем вчителя); –розрізняє слова (іменники), що сто-ять у множині та однині за закінчен-нями, групує їх із допомогою вчителя –з допомогою вчителя співвідносить іменники в однині і множині |
|
|
|||
26 |
Прикметник. Роль прикметників у мовленні.
|
–з допомогою знаходить прикметни-ки серед інших частин мови в реченні, наводить приклади;
|
|
|
|||
27 |
Граматичні категорії прикметника: число, рід, відмінок. Визначення числа, роду, відмінка прикметника за числом, родом, відмінком іменника (практично). Узгодження прикметників з іменниками в усному і писемному мовленні.
|
– з допомогою вчителя розрізняє (практично) граматичні категорії прикметника; – в усному мовленні та на письмі дотримується лексико-граматичної сполучуваності прикметників з іменниками (під контролем учителя |
|
|
|||
28 |
Дієслово. Синтаксична роль дієслова. Поняття про дієслово.
|
–з допомогою знаходить дієслово серед інших частин мови в реченні, наводить приклади; |
|
|
|||
29 |
Загальне поняття про речення.
Розрізнення словосполучення від слова й речення.
|
– має уявлення про речення (склада-ється зі слів, виражає завершену думку); – розрізняє словосполучення від слова і речення;
|
|
|
|||
30 |
Види речень за метою висловлювання: розповідні, питальні, окличні. Розділові знаки в кінці речень. Інтонування речень, різних за метою висловлювання. Складання різних за метою висловлювання речень на задану тему.
|
– розуміє й адекватно відповідає на запитання, із чого складається речення та про що йдеться в ньому; –застосовує з допомогою вчителя правило про написання великої букви на початку речення, дотримується його;
|
|
|
|||
31 |
Головні члени речення: підмет і присудок. Другорядні члени речення (практично).
|
під контролем вчителя дотримується пауз між реченнями в усному мовленні (за необхідності – після нагадування вчителя); – знає про відокремлення речень на письмі розділовими знаками (крапкою, знаком питання, знаком оклику);
|
|
|
|||
32 |
Поширення речень другорядними членами за допомогою запитань. |
– з допомогою вчителя визначає головні й другорядні члени речення (практично, відповідаючи на запитання); –разом із учителем виконує прості завдання; –з допомогою вчителя будує прості речення із поданих слів |
|
|
|||
33 |
Текст. Заголовок тексту. Відповідність заголовка змісту тексту.
Структура тексту (зачин, основна частина, кінцівка).
|
–з допомогою вчителя розрізняє за-головок і зміст тексту, добирає до тексту заголовок із запропонованих учителем; – з допомогою вчителя поділяє текст на частини (зачин, основна частина, кінцівка); разом із учителем відслідковує зв’язок розгортання основної думки з новою частиною тексту; – з допомогою вчителя поділяє тексти на логічно завершені частини за даним планом;
|
|
|
|||
34 |
Складання простого плану тексту.
Відновлення текстів із деформованою будовою.
Тексти різних типів: розповідь, опис, міркування.
|
– разом з учителем відновлює тексти з деформованими частинами на основі встановлення логічних зв’язків між частинами тексту, з’ясування послідовності подій; –слухає і читає прості тексти різних типів, залежно від мовленнєвих можливостей учня); –переказує за планом простий знайомий текст; – уміє будувати усну розповідь про певну подію із власного життя;
|
|
|
|||
35 |
Повторення та закріплення вивченого матеріалу за рік. |
|
|
|
|||