Календарно-тематичне планування

І семестр

ІІ семестр

Перевірка мовної

теми

3

3

есе

1

1

переказ

1

1

твір

1

1

диктант

1

1

№

Да-та

Зміст програмового матеріалу

Навчальні компетентності

Прмітки

Мова як суспільне явище. Українська мова в Україні

1

Мова як  суспільне явище. Мова і держава. Українське законодавство про мову. Мовна ситуація в державі. Мовнi обов’язки громадян.

Учень (учениця):

знає, яку роль відіграє мова у збереженні духовних надбань народу;

називає й аналізує функції, які виконує мова в суспільстві;

усвідомлює мовні обов'язки громадян;

аргументовано доводить залежність розвитку і функціонування мови від стану розвитку і функціонування суспільства;

характеризує ознаки самобутності української мови;

наводить приклади спільного і відмінного в українській та інших мовах;

пояснює причини "мовного суржику",

обґрунтовує власне ставлення до української мови, адекватно оцінює мовну ситуацію в державі;  

знає й аналізує вислови про мову відомих наукових, громадських та літературних діячів;

бере активну участь у проведенні мовознавчих дискусій;

називає основні комунікативні ознаки культури мовлення,

розрізняє урочисте, ввічливе, офіційне, інтимно-ласкаве, фамільярне, гумористичне, сатиричне мовлення,

уміє доречно використовувати ці види мовлення;

виконує пошукове дослідження, користуючись словником-довідником з культури української мови.

2

РМ№1 Офіційне і неофіційне, публічне і непублічне мовленнєве спілкування. Вербальні й невербальні засоби спілкування.

3

«Мовний суржик», його причини. Проблеми екології української мови. Українська мова як одна з індоєвропейських мов. Ознаки самобутності української мови.

4

РМ№2 Мовленнєва ситуація. Мовленнєві ролі та наміри мовця і слухача. Мовленнєва тактика. Мовні засоби мовленнєвої ситуації. Причини комунікативних помилок.

5

Культура усного і писемного мовлення, питання культури мовлення в оцінці видатних громадських діячів, учених, письменників.

6

РМ №3 Комунікативні ознаки мовлення. Поняття про комунікативну доцільність, точність, ясність, правильність, чистоту, логіку, послідовність, образність, виразність, естетичність мови.

7

Поняття про колорит мовлення: урочисте, ввічливе, офіційне, інтимно-ласкаве, фамільярне, гумористичне, сатиричне мовлення. Словник-довідник з культури української мови.

З історії розвитку української мови

8

Основні етапи формування і розвитку української національної мови.

Учень (учениця):

знає поняття “етап розвитку мови”; усвідомлює зв'язок розвитку мови з історією народу – носія;

ознайомлюється з процесом формування української національної мови, історією створення слов′янського алфавіту, першими українськими граматиками і словниками;

розрізняє види письма: устав, на півустав, скоропис;

усвідомлює особливості розвитку української мови на сучасному етапі;

9

Поява писемності у східних слов’ян. Створення слов’янського алфавіту. Роль Кирила і Мефодія у становленні слов’янської писемності. Кирилиця як основа для розвитку слов’янських систем письма. Види письма в період Київської Русі.

10

Короткі відомості з історії української писемності. «Граматика» Мелетія Смотрицького (1619). Перша рукописна граматика української мови Івана Ужевича (1643 р.).

11

Особливості розвитку української мови на сучасному етапі.

Сучасна українська мова як вища форма існування національної мови

12

Форми існування української мови (загальнонародна мова, літературна мова, просторіччя, діалект, професійні різновиди, жаргон, арго).

Учень (учениця):

знає поняття “національна мова”; розрізняють поняття "загальнонародна мова" і "літературна мова";

пояснює особливості української літературної мови як вищої форми існування національної мови;

розрізняє форми існування української літературної мови;

характеризує стилістичні особливості просторіччя, професійних різновидів, жаргону, арго;

розрізняє територіальні та соціальні діалекти; пояснює стилістичну роль діалектизмів у художніх творах;

виконує пошукову роботу з лінгвокраєзнавства (вивчення топонімів, антропонімів);

досліджує мовний матеріал з погляду його територіальної належності

13

Писемна і усна форми літературної мови.

14

Діалекти як історична база літературних мов.

15

Територіальні і соціальні діалекти. Мова міста. Мова села.

16

КР №1 ( тестові завдання).

Тематична №1

Фонетика української літературної мови як учення про її звукову систему

17

Місце фонетики та орфоепії в системі мови. З історії української фонетики.

Учень  (учениця)

з′ясовує артикуляційно-акустичну та функціональну природу голосних і приголос-них звуків; порівнює характеристики голосних і приголосних звуків української мови з вимовними ознаками російської мови; уміє знаходити і характеризувати  зміни звуків у мовному потоці, при словозміні і словотворенні;

з′ясовує написання літер г і ґ у словах, характеризує їх смислорозрізнювальну роль;

аналізує тексти, стилістичний ефект яких створюється артикуляційними ознаками звуків;

визначає, за допомогою яких засобів твориться звуковий фон тексту;

складає лінгвістичне повідомленння з тем фонетики;

усвідомлює стилістично-виражальні функції звукового збігу різних слів;

знаходить і пояснює звукоповтори як особливу інструментовку тексту;

доречно використовує засоби милозвучності в мовленні;

користуючись тлумачним словником, добирає слова,  звукове оформлення яких увиразнює лексичне значення;

у віршах знаходить приклади звукової анафори, епіфори, визначає їх стилістичні функції; здійснює аудіозапис власного мовлення й аналізує його;

пише конспекти статті, реферат на тему "Експресивні можливості звуків української мови"; виконує тест на повторення навчального матеріалу з фонетики.

18

Класифікація голосних звуків. Звук мовлення і фонема. Інваріант, позиційний варіант фонеми.

19

РМ№4 Усний докладний переказ тексту художнього стилю з творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв та ін.).

20

Класифікація приголосних.

21

Зміни голосних і приголосних у мовному потоці. Асимілятивні, дисимілятивні процеси в групах приголосних. Відбиття цих явищ на письмі

22

Подовження, спрощення в групах приголосних. Приставні приголосні. Метатеза.

23

Основні історичні чергування приголосних звуків при словозміні і словотворенні. Чергування [г], [к], [х] із [ж], [ч], [ш] та [з], [ц], [с].

24

Чергування [о] та [е] з [і]. Чергування [о] і [е] з нулем звука. Чергування [о] з [е] після [ж], [ч], [ш], [дж] та [й].

25-26

РМ№5-6  Контрольний докладний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв та ін.).

27

Основні випадки чергування у – в, і – й, з – із – зі (зо). Стилістичні засоби фонетики. Милозвучність української мови.

28

Правильна артикуляція і дикція. Експресивні можливості звуків української мови. Звукопис.

Українська орфоепія як учення про систему загальноприйнятих правил української літературної вимови

29

Основні норми сучасної літературної вимови. Особливості вимови голосних, деяких приголосних звуків таїх  сполучень (гортанного і проривного звуків [г] і [ґ], сонорних, [дж], [дз], шиплячих [ж], [ч], [ш], задньоязикових [г], [к], [х], груп приголосних (уподібнення, спрощення), м’яких і пом’якшених, а також подовжених приголосних).

Учень

знає орфоепічні норми української мови; причини відхилення від них; основні правила української орфоепії;

усвідомлює потребу належної культури усного мовлення;

дотримується норм літературної вимови голосних і приголосних в українських і запозичених словах;

знає особливості українського наголосу; правильно наголошує слова, при потребі використовує орфоепічний словник і словник наголосів;

виявляє й виправляє орфоепічні помилки, встановлює їх причину; корегує відхилення від норм літературної мови;

аналізує еталонні зразки усного мовлення з погляду дотримання орфоепічних норм,

готує до виразного читання поетичні твори;

помічає вади усного мовлення (неправильна вимова звуків, редукція кінцевих звуків та ін.) та виправляє їх;

характеризує мовлення дикторів українського радіо, телебачення з метою виявлення орфоепічних відхилень;

перекладає текст українською мовою, дотримуючись правил евфонічності;

аналізує засоби ритмомелодики розмовного стилю;

готує тексти для усного монологічного виступу, використовуючи слова іншомовного походження;

усуває збіг голосних і приголосних звуків, застосовуючи варіанти прийменників з, із, зі, вставні і приставні приголосні;

правильно наголошує іменники, які стоять у множині, іменники з числівниками два, обидва, три, чотири;

 правильно ставить наголос у словах у словах, які відрізняються наголошуванням в українській та російській мовах;

виконує тест на повторення навчального матеріалу з орфоепії.

30

Повноголосся як одна з основних характеристик української вимови. Вимова слів з апострофом.

31

Соціолінгвістичні фактори, що впливають на вимову людини. Основні джерела нормативного мовлення. Мова масмедіа. Сценічна мова. Особливості вимови імен та по батькові.

32

РМ№7Читання мовчки текстів діалогічного й монологічного характеру, в т. ч. електронного, різних стилів, типів і жанрів мовлення.

33

Інтонаційні особливості українського мовлення. Наголос в українській мові, його види, роль у розрізненні слів та їхніх форм. Паралельне наголошування. Семантико-граматична диференціація лексем за допомогою наголосу. Орфоепічна норма. Особливості використання орфоепічного словника.

Українська графіка. Українська орфографія як учення про систему загальноприйнятих правил написання слів

34

Українська графіка. Алфавіт.

Учень (учениця):

пояснює сутність поняття “орфограма”;

знає принципи української орфографії, типи орфограм, правила української орфографії, що ґрунтуються на фонетичному, морфологічному, традиційному і диференціюючому принципах;

ознайомлений із нововведеннями в українському правописі;

уміє  знаходити орфограму, визначає її тип, принцип написання; правильно пише й вимовляє слова з цими орфограмами;

усвідомлює правила вживання великої літери, написання прізвищ та географічних назв, слів разом, окремо, через дефіс; слів іншомовного походження; правила переносу та географічного скорочення слів;

з'ясовує відмінність подовження приголосних і подвоєння букв;

знаходить й усуває допущені орфографічні помилки у словах, обґрунтовуючи їх написання правилами правопису;

 виконує орфографічний аналіз, історичний коментар до окремих мовних явищ.

використовує орфографічний словник для перевірки написання слів та їх форм;

редагує текст з орфографічними помилками;

при потребі доцільно використовує словник іншомовних слів;

виконує тест на повторення навчального матеріалу з орфографії.

35

З історії становлення і розвитку української графіки й орфографії. Основні принципи української орфографії.

36

Cкладні випадки вживання м’якого знака, апострофа.

37

Вживання великої літери. Лапки у власних назвах.

38

Написання складних слів разом, окремо, через дефіс. Правопис складноскорочених слів.

39

Написання чоловічих і жіночих імен по батькові, прізвищ.

40

РМ8 Особливості діалогічного мовлення в різних сферах спілкування. Дебати як форма дискусій.

41

Складоподіл і правила переносу слів з рядка в рядок. Графічне скорочення слів.

42

Правопис географічних назв. Написання слів іншомовного походження. Історичний коментар до різних мовних явищ. Словник іншомовного походження.

43

Основні орфографічні норми. Типові помилки, зумовлені відхиленням від орфографічної норми. Нововведення в українському правописі. Редагування тексту з орфографічними помилками. Використання орфографічного словника для перевірки написання слів та їхніх форм.

44

ККР №2  (тестові завдання).

Тематична №2

Лексикологія української мови

45

Слово як основна одиниця мови. Слово і поняття. Системні відношення в лексиці української мови. Семасіологія як учення про значення слів і виразів. Оцінні властивості слів на позначення слуху, зору, дотику.

Учень (учениця):

знає відомості про лексичне значення слова, основні типи переносних значень, омоніми і суміжні з ними явища;

усвідомлює сутність однозначних і багатозначних слів, правильно, згідно значення вживає слова в усному і писемному мовленні;

виконує  лексичний розбір; визначає типи переносних значень, з'ясовує їх стильове забарвлення;

розпізнає слова-омоніми в контекстуальному оточенні; з′ясовує відмінність між омонімічним і багатозначним словом;

правильно добирає до слів синоніми й антоніми та доцільно використовує їх у мовленні, визначає види, уміє складати синонімічний ряд;

знаходить і розпізнає тропи, багатозначні слова, синоніми, антоніми, пояснює, з якою метою вони вжиті в тексті, визначає їх роль та доречність використання в текстах різних стилів мовлення, користуючись при цьому тлумачними словниками, а також словниками синонімів і антонімів;

усуває лексичні помилки, викликані змішуванням різних видів омонімів, паронімів, користуючись при цьому відповідними словниками;

перекладає вирази українською мовою, уникаючи калькування; редагує суржикову мову героїв творів українських письменників;

розпізнає в тексті вияви мовної надмірності та мовної недостатності;

виконує тест на повторення навчального матеріалу.

визначає ознаки власне українських слів, характеризує їх стилістичні функції в тексті;

наводить приклади вживання українізмів в інших слов′янських мовах;

наводить приклади спорідненості лексики української та інших слов'янських мов;

правильно і доцільно вживає в мовленні запозичені слова; розрізняє поняття “запозичені” та “іншомовні” слова; знає джерела запозичень слів;

знаходить у тексті слова іншомовного походження, пояснює їх значення на основі словника іншомовних слів, доречно використовує їх у мовленні, визначає, які з них мають власне українські синоніми;

уживаючи слова іншомовного походження складає діалог;

 з'ясовує стилістичні функції варваризмів, кальок;

пояснює значення старослов′янізмів, визначає, за допомогою яких лексичних засобів створюється їх урочисте, піднесене звучання;

користуючись словником паронімів, пояснює значення близьких за звучанням слів;

знаходить у тексті слова з національно-культурним компонентом значення, діалектизми, встановлює вмотивованість їх уживання, добирає до діалектизмів літературні відповідники;

збагачує словниковий запас за рахунок місцевого матеріалу;

виконує короткий опис говірки рідного населеного пункту, з'ясовує, у мовному просторі якого діалекту знаходиться рідний населений пункт, розширює знання про історію рідного краю та місцеві звичаї;

прослуховує аудіозаписи текстів з різних говірок та аналізує їх;

знаходить у тексті просторічну лексику, етнографізми, усвідомлює і пояснює їх стилістичні можливості у текстах художніх творів, у розмовно-побутовому стилях, уміло й доцільно використовує їх в усному і писемному мовленні;

виконує лінгвокраєзнавчу роботу, збирає діалектну лексику, етнографізми, топоніми у власному населеному пункті, готує на цій основі коротке повідомлення;

 з'ясовує, у мовному просторі якого діалектного утворення знаходиться ріний населений пункт;

укладає словнички діалектизмів, етнографізмів, лінгвістичних, літературо-знавчих термінів на основі тлумачного словника, словника діалектизмів, словника іншомовних слів, словника лінгвістичних термінів, етимологічного словника, пошукової роботи в рідному населеному пункті;

знає, що таке терміни, обґрунтовує доцільність і правильність уживання філологічних, лінгвістичних, літературознавчих термінів у текстах науково-навчального, офіційно-ділового, публіцистичного стилів; визначає джерела утворення термінів;

використовує у мовленні кліше і мовні штампи;

усвідомлює й пояснює причини порушень лексичних норм, явище мовної інтерференції (русизми, полонізми);

пояснює лексичне значення, стилістичну роль застарілих слів, неологізмів у художньому стилі, доцільність їх уживання;

 усвідомлює причини появи неологізмів, їх перехід до класу загальновживаних слів;

уміє замінити архаїзми відповідниками із сучасної української літературної мови;

 характеризує особливості функціонування загальномовних неологізмів та їх стилістичне значення в публіцистичному, художньому стилях; виконує тест на повторення навчального матеріалу з лексикології.

46

РМ№9 Особливості аудіювання (слухання). Різновиди аудіювання (ознайомлювальне, вивчальне, критичне).

47

Багатозначні й однозначні слова. Пряме і переносне значення.

48

Омоніми, види їх: омоформи, омофони, омографи, міжмовні омоніми. Повні і неповні омоніми. Поняття про пароніми.

49

Синоніми, види їх, уживання. Синонімічний ряд. Антоніми, види їх, уживання. Словники синонімів, антонімів, омонімів, паронімів. Словник символів.

50

Лексичні норми. Уживання слова відповідно до його лексичного значення. Використання тлумачного словника. Мовна надмірність (багатослів’я, плеоназм, тавтологія) і мовна недостатність.

51

Лексика української мови за походженням. Власне українська лексика. Слова, успадковані з індоєвропейських та східнослов’янських мовних спільностей. Українізми в лексичному складі інших мов.

52

Запозичена лексика як джерело збагачення лексичного складу мови. Латинські і грецькі елементи у складі різних груп лексики. Причини і джерела лексичних запозичень. Слова іншомовного походження та інтернаціоналізми у складі української мови. Новi iншомовнi запозичення.

53

Кальки. Варваризми. Старослов’янізми, їхні ознаки, роль у розвитку української мови.

54-55

РМ№10-11 Контрольний твір-роздум на суспільно-політичну тему в публіцистичному стилі.

56

Лексика української мови за сферою її використання, стилістичною диференціацією. Загальновживані слова. Лінгвокультуреми – слова з національно-культурним компонентом значення. Лексичне багатство діалектної лексики. Етнографізми. Топоніміка й ономастика у складі української лексики. Етимологія.

57

Розмовна, просторічна, емоційно забарвлена лексика. Молодіжний сленг. Екзотизми. Пуризми.

58

Наукова лексика. Філологічні, лінгвістичні, літературознавчі терміни. Канцеляризми. Штампи. Робота з діалектним словником. Стилістичне використання канцеляризмів, штампів. Причини порушень лексичних норм. Явище мовної інтерференції. Словник лінгвістичних термінів.

59

  Контрольний диктант.

60

РМ№12 Поняття про текст як продукт мовленнєвої діяльності. Текстоутворювальні категорії. Закономірності побудови тексту. Інформаційна переробка текстів різних функційних стилів і жанрів.

61

РМ№13 Контрольне есе

62

Застарілі слова та різновиди їх. Архаїзми, історизми. Можливiсть вiдтворення духовної культури за архаїчною лексикою. Неологізми. Загальномовні та авторські неологізми.

63

КР №3 (тестові завдання).

Тематична №3

64

Повторення та узагальнення вивченого.

Діалог

Усний переказ

№

Да-та

Зміст програмового матеріалу

Навчальні компетенції

Приміт-ки

Фразеологія як розділ мовознавства

65

Фразеологічні одиниці української мови. Основні ознаки фразеологізмів.

Учень (учениця):

знає предмет і завдання фразеології, основні ознаки  фразеологічних одиниць, спільні й відмінні риси фразеологізмів і вільних словосполучень;

з′ясовує специфіку української фразеології;

знаходить у тексті і пояснює значення фразеологізмів, прислів′їв, приказок, крилатих висловів, відрізняє їх від вільних словосполучень;

володіє народним мовним етикетом;

комунікативно доречно і правильно  використовує фразеологізми у мовленні з урахуванням їх стилістичних параметрів і контексту; використовуючи етикетні формули і фразеологізми, складає діалог;

уміє добирати фразеологічні синоніми, антоніми, розрізняє фразеологічні омоніми;

 визначає  роль, функції  використання фразеологізмів у текстах художнього, публіцистичного, наукового  стилів;

добирає синонімічні  фразеологічні ряди;

визначає можливі джерела походження фразеологізмів, з′ясовує їх виховний потенціал;  

перекладає фразеологізми рідною мовою;

виконує творчу роботу, готує повідомлення за результатами власного наукового (фразеологічного) пошуку;

уміє працювати із фразеологічними словниками і довідниками;

виконує тест на повторення навчального матеріалу із фразеології.

66

РМ№14 Поняття про стилістичну систему української мови (стилі, підстилі, стилістичні засоби, способи і прийоми організації стилістичних засобів у тексті). Розмовний стиль, сфера його використання, призначення, основні ознаки.

67

Джерела української фразеології. Національна специфіка української фразеології.

68

Прислів’я і приказки, крилаті вислови. Стійкі народні порівняння. Побажання, приповідки, каламбури, їхній оцінний зміст.

69

Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологізмів.

70

Фразеологія власне українського походження. Фразеологізми з античної міфології.

71

Фразеологія художнього мовлення, наукова, публіцистична, офіційно-ділова. Фразеологізми з професійної мови.

72

РМ№15 Фонетичні, інтонаційні, лексичні, морфологічні, синтаксичні особливості розмовного мовлення. Жанри розмовного мовлення.

Українська лексикографія як розділ мовознавства про укладання словників

73

РМ№16 Науковий стиль, сфери використання і призначення. Основні ознаки наукового стилю: логічність, точність, абстрактність, узагальненість, об’єктивність викладу. Наукова метафорика.

Учень (учениця):

знає різні типи словників, усвідомлює важливість словників як джерела багатоаспектної інформації, пояснює відмінність словникових статей у різних словниках,

уміє правильно і раціонально використовувати різні типи словників, у т.ч.  електронні;

здійснює пошукову дослідницьку роботу на основі різних типів словників та довідкової літератури;

укладає короткі словнички (назви одягу, рослин, власних імен тощо)

74

Словники як відображення історії і культури українського народу. Загальні відомості про словники. Основні типи словників, особливості їхньої побудови. Енциклопедичні, лінгвістичні (одномовні, двомовні, перекладні) словники. Відмінність словникових статей у різних словниках.

75

З історії лексикографії. Словник Лаврентія Зизанія (1596 р.), «Лексикон» Памви Беринди (1627 р.).

76

Сучасні словники української мови. Українські електронні словники. Стилістичні засоби лексикографії.

Морфеміка і словотвір української мови як учення про будову і творення слів

77

Морфемна і словотвірна структура слова. Основа похідна і непохідна. Твірна основа.

Учень (учениця):

знає способи українського словотвору; особливості творення різних частин мови; складає словотвірні ланцюжки;

розрізняє форми слова і спільнокореневі слова, правильно вживає їх у мовленні, пояснює їх правопис;

визначає спосіб творення відомих слів;

уміє виконувати морфемний і словотворчий аналіз слів; читає і розшифровує складноскорочені слова;

з'ясовує етимологію деяких слів (прозорих за етимологією), використовуючи тлумачний та етимологічний словники, аналізує тексти художніх творів із зразками народної етимології;

пише твір-мініатюру, роздум-спростування, творчу роботу, дотримуючись  норм українського словотвору, використовуючи слова різних способів творення;

розрізняє стилістичне забарвлення словотворчих засобів мови, словотворчі синоніми, визначає їх стилістичну функцію;

з'ясовує сутність національно-специфічного вживання зменшено-пестливих форм;

правильно утворює присвійні прикметники, прикметникові форми від різних географічних назв;

характеризує сучасні тенденції словотвірних норм;

визначає стилістичні функції афіксів української мови в текстах журнальних і газетних жанрів;

доцільно використовує морфемний, словотворчий та етимологічний словники;

виконує тест на повторення навчального матеріалу з морфеміки та словотвору.

78

Основні способи словотвору в сучасній українській мові: морфологічні й неморфологічні. Історичні зміни в морфемному складі слова. Етимологія як учення про походження слів.

79

РМ№17 Підстилі наукового стилю: власне науковий, науково-навчальний і науково-популярний та їх особливості.

80

Словотвір іменників на позначення назв жителів певного населеного пункту. Творення присвійних прикметників. Творення прикметникових форм від різних географічних назв.

81

Основні способи творення дієслів, прислівників.

82

Складні, складноскорочені слова, способи творення та їх написання.

83

РМ№18 Основні жанри наукового стилю. Бесіди, дискусії, повідомлення на наукові теми. Структура текстів різних жанрів.

84

Стилістичне використання засобів словотвору. Національно-специфічне вживання зменшено-пестливих форм. Особливості вживання осново- і словоскладання, абревіатур, правильна вимова їх. Усунення помилок, пов’язаних із порушенням норм українського словотвору. Морфемний словник. Етимологічний словник.

85

РМ№19 Особливості конспектування. Читання наукової, науково-популярної статті, довідкової літератури.

86

КР №4 ( тестові завдання)

Тематична №4

Українська морфологія як розділ мовознавства про частини мови

87

Морфологічні норми. Морфологічні засоби виразності мови. Граматичні категорії, граматичні значення і граматичні форми. Основні способи вираження граматичних значень. Основні поняття морфології. Словозміна. Парадигма. Словоформа.

Учень (учениця):

знає, що вивчає морфологія;

розпізнає частини мови, виконує морфологічний розбір;

визначає, за якими ознаками виділяється і характеризується кожна з частин мови;

усвідомлює відмінність між самостійними і службовими словами;

уміє працювати з таблицями “Частини мови” із зазначенням граматичних категорій;

готує повідомлення "З історії вивчення частин мови".

знає лексико-граматичні розряди, особливості словозміни іменників І-ІV відмін, правильно  відмінює іменники;

використовує доцільно в усному і писемному мовленні іменники-синоніми та іменники-антоніми;

відрізняє правильні форми іменників від помилкових;

користується орфографічним словником;

знає особливості кличного відмінка іменників, його стилістичне використання в художньому, розмовному, офіційно-діловому, епістолярному стилях;

розрізняє відмінювання іменників чоловічого і середнього родів;

пояснює стилістичні функції іменників чоловічого, жіночого, середнього та спільного родів; визначає рід іменників - назв осіб за професією, посадою, званням;

характеризує стилістичні особливості іменників, що вживаються у формі однини  і множини, в науковому й офіційно-діловому стилях; складає таблиці, що стосуються відмінювання іменників;

визначає  граматичні помилки і стилістичні недоліки у вживанні іменників; створює тексти різних стилів, ураховуючи виражальні можливості іменника;

виконує тест на повторення навчального матеріалу про іменник.

знає лексико-граматичні ознаки прикметника, його синтаксичну роль;

утворює правильно форми вищого і найвищого ступеня порівняння якісних прикметників;

розрізняє  розряди прикметників;

знаходить і виправляє помилки у правописі прикметників різних розрядів;

утворює прикметники від географічних назв;

виконує стилістичний аналіз текстів, при потребі редагує їх, ураховуючи стилістичні особливості прикметників різних розрядів;

створює тексти-описи, твори-розповіді,  складає діалоги, використовуючи виражальні можливості прикметника;

виписує з творів художньої літератури приклади нестягнених прикметників;

виконує тест на повторення навчального матеріалу про прикметник.

знає морфологічні ознаки і синтаксичні функції займенника; відмінює правильно займенники різних  розрядів;

помічає і виправляє помилки в написанні і вживанні займенників;

аналізує тексти щодо стилістичної ролі в них займенників;  

створює монологи і діалоги-роздуми з використанням виражальних можливостей займенника для розкриття задуму висловлювання;

виконує тест на повторення навчального матеріалу про займенник.

знає розряди числівників, визначає морфологічні ознаки числівників, їх синтаксичні функції в реченні;

розрізняє відмінювання власне кількісних і збірних числівників;

відрізняє правильні форми числівників від помилкових, добирає потрібні форми числівників і правильно їх у мовленні; визначає сполучуваність числівників з іменниками;

 утворює і вживає правильно відмінкові форми числівників; визначає вивчені орфограми в числівниках, пояснює їх правопис; аналізує тексти щодо стилістичної ролі в них числівників; складає тексти, створює діалоги, використовуючи виражальні можливості числівників;

знаходить у тексті числівники і слова, що зближуються з числівниками за рядом ознак;

виконує тест на повторення навчального матеріалу про числівник.

знає і визначає морфологічні ознаки, синтаксичні функції дієслова, особливості відмінювання дієслів кожної дієвідміни;

використовує один час і спосіб у значенні іншого;

визначає основні способи творення дієслів, відрізняє правильні форми дієслів від помилкових;

аналізує випадки використання дієслів із стилістичною метою;

конструює речення з дієсловами в усіх часах і особових формах, у т. ч. у переносному значенні;

редагує тексти щодо заміни дієслів певного часу, способу;

складає діалоги, усні і письмові тексти на певну соціокультурну тему, використову-ючи виражальні можливості особових дієслів, у т. ч. висловлювання у художньому стилі;

складає ділові папери, використовуючи особові дієслова;

виконує тест на повторення навчального матеріалу про дієслово.

знає морфологічні ознаки, синтаксичні функції дієприкметника;

розуміє відмінність дієприкметника від прикметника та дієприслівника, виправляє помилки у їх уживанні та правописі;

добирає й комунікативно доцільно використовує дієприкметники та дієприкметникові звороти в мовленні;

складає тексти, монологи, діалоги на певну соціокультурну тему з дієприкмет-никовими зворотами, використовуючи їх виражальні можливості;

правильно перекладає словосполучення і речення з дієприкметниками з російської мови українською;

знає морфологічні ознаки, синтаксичні функції дієприслівника;

розуміє відмінність дієприслівника  від дієприкметника  та прислівника, виправляє помилки в їх уживанні та правописі;

добирає й комунікативно доцільно використовує дієприслівники та дієприслівникові звороти в мовленні;

складає тексти, монологи, діалоги на певну соціокультурну тему з дієприслівниковими зворотами, використовуючи їх виражальні можливості;

правильно перекладає словосполучення і речення з дієприслівниками з російської мови  українською;

 виконує тест на повторення навчального матеріалу про дієприкметник та дієприслівник.

знає морфологічні ознаки, синтаксичні функції прислівника; відрізняє правильні форми прислівників від помилкових;

 уміє утворювати ступені порівняння означальних прислівників; пояснює способи творення прислівників;

добирає й комунікативно доцільно використовує прислівники в мовленні;

визначає стилістичні функції прислівника в художніх і наукових текстах;

складає тексти, створює усні й письмові висловлювання на певну соціокультурну тему, використовуючи прислівник як виражальний засіб мовлення;

знаходить і виправляє мовленнєві помилки у вживанні прислівників;

виконує тест на повторення навчального матеріалу про прислівник.

88

РМ№20 Конспект прочитаного (художнього твору, публіцистичної та науково-популярної статті). Тематичні виписки, план (складний), тези.

89

РМ№21 Написання доповідей, рефератів, анотацій, тез, рецензій з навчально-наукової проблеми. Спільне і відмінне між ними. Редагування.

90

РМ№22 Бібліографічний пошук на тему наукової роботи із залученням сучасних інформаційно-комунікативних технологій. Бібліографія. Анотація.

91

Повнозначні та службові частини мови. Вигуки і модальні слова. Взаємоперехід частин мови. З історії вивчення частин мови.

92-93

РМ№23-24  Контрольний докладний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням.

94

Іменник як частина мови. Лексико-граматичні розряди іменників. Граматичні категорії іменника.

95

Особливості роду іменників – назв осіб за професією, посадою, званням тощо. Стилістичні особливості іменників середнього і спільного роду.

96

Категорія числа, її значення та граматичні засоби вираження. Число іменників. Іменники, що вживаються в обох числових формах, мають лише форму однини або множини. Стилістичні особливості форм числа іменників.

97

Відмінювання іменників. Словозмінні паралелі іменників, їхні стилістичні особливості. Форми іменників О.в. і М.в. з прийменниками на позначення руху у просторі. Н.в. іменників із сполучниками як, мов, неначе, мов.

98

Відмінювання іменників ІІ відміни. Родовий відмінок іменників ІІ відміни. Невідмінювані іменники. Стилістичне використання кличного відмінка. Порушення норм відмінювання іменників у художньому мовленні.

99-100

РМ№25-26 Контрольний твір-стаття в газету на морально-етичну, професійну тему.

101

Прикметник як частина мови. Лексико-граматичні розряди прикметників, їхні особливості і функціонування в мовленні. Перехід відносних прикметників у якісні, присвійних у якісні і відносні.

102

Ступені порівняння якісних прикметників, творення їх. Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників.

103

Повні і короткі форми прикметників, стягнені і нестягнені форми повних прикметників, особливості функціонування їх у сучасній українській мові.

104

Творення відносних і присвійних прикметників. Відмінювання прикметників.

105

Стилістичне використання якісних, відносних, присвійних прикметників. Стилістична роль повних і коротких прикметників. Синоніміка прикметників і непрямих відмінків іменників. Словник епітетів української мови.

106

РМ№27  Аудіювання текстів дiалогічного та монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення.

107

Своєрідність займенника як частини мови. Розряди займенників за значенням, характеристика їх. Групи займенників.

108

Відмінювання займенників. Явище прономіналізації. Правопис займенників. Написання заперечних, неозначених займенників. Перехід займенників в інші частини мови. Стилістичні функції займенників.

109

РМ№28 Електронний лист. Смс-повідомлення.

110

Числівник як частина мови. Формування числівника як частини мови. Число і числівник. Розряди числівників за значенням, характеристика їх. Групи числівників за будовою.

111

Відмінювання числівників. Паралельне використання відмінкових форм числа. Паралельне вживання числівників з іменниками у непрямих відмінках.

112

Синтаксичні функції числівників. Написання числівників і відчислівникових слів.

113

КР№5 ( тестові завдання).

Тематична №5

114

Дієслово як частина мови. Форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані, незмінні. Зміни звуків в особових формах дієслів. Безособові дієслова.

115

Особливості семантики, граматичні ознаки дієслів. Дві основи дієслова. Поділ дієслів на дієвідміни. Словозміна дієслів І та ІІ дієвідміни.

116

Види дієслів (доконаний і недоконаний), творення їх, вживання одного у значенні іншого.

117

Часи дієслів (теперішній, минулий, майбутній), їх творення.

118

Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий), їх творення.

119

Особові, родові, числові форми дієслів. Перехідні і неперехідні дієслова. Стан дієслова. Зворотні дієслова. Чергування приголосних в особових формах дієслів теперішнього та майбутнього часу.

120

РМ№29 Доповідь у науковому стилі (підготовча робота).

121

РМ№30 Доповідь у науковому стилі (виступ).

122

Дієприкметник як особлива форма дієслова. Активні та пасивні дієприкметники, відмінювання їх. Творення і правопис дієприкметників. Відмінювання і вживання дієприкметників.

123

Дієприкметниковий зворот. Перехід дієприкметників у прикметники. Безособові форми на -но, -то.

124

РМ№31 Усний текст-роздум або комбінований текст, що відповідає досвіду, інтересам, психологічним особливостям, для досягнення життєвих цілей.

125

Дієприслівник. Дієприслівники доконаного і недоконаного виду. Дієприслівниковий зворот. Творення і вживання дієприслівників.

126

Прислівник як частина мови. Розряди прислівників за значенням: обставинні й означальні. Морфологічні типи прислівників.

127

Ступені порівняння означальних прислівників.

128

Правопис прислівників і прислівникових сполучень. Прислівники за походженням. Написання не з прислівниками.

129

РМ№32  Виступ на зборах, семінарах, конференції.

Службові частини мови, їх загальна характеристика

130

Прийменник, його особливості. Групи за походженням та морфологічним складом. Правопис прийменників. Особливості вживання деяких прийменників. Синонімія прийменників. Перехід повнозначних слів у прийменники.

Учень (учениця):

знає морфологічні ознаки, синтаксичні функції службових частин мови;

аналізує тексти щодо правильності вживання прийменників, сполучників і сполучних слів;

складає тексти, діалоги з урахуванням прийменникових і сполучникових засобів милозвучності;

підбирає українські відповідники до прийменникових конструкцій російською мовою;

визначає функціонально-стилістичні особливості сполучників; редагує тексти, при потребі замінюючи сполучники синонімічними; бере участь у лінгвістичній вікторині;

визначає частки за їх функцією в реченні;

відрізняє вигуки від часток; аналізує тексти щодо ролі в них вигуків;

доречно використовує вигуки у власному мовленні;

готує повідомлення про функції вигуків та звуконаслідувальних слів;

складає словничок-мінімум етикетних формул українців;

складає кросворд, таблицю "Уживання службових частин мови в сучасній українській мові";

виконує тест на повторення навчального матеріалу.

131

РМ№33   Контрольне есе.

132

Сполучники сурядності та підрядності. Морфологічні типи сполучників. Правопис сполучників. Особливості вживання деяких сполучників. Перехід повнозначних слів у сполучники.

133

Частка, функції часток, групи за значенням. Правопис заперечних часток. Зв’язка. Вигуки, ознаки та розряди їх. Правопис вигуків і особливості вживання. Розділові знаки у реченнях з вигуками. Звуконаслідувальні слова.

134

Контрольний диктант.

135

Стилістичні функції службових частин мови. Синонімія прийменникових конструкцій. Функції модальних, заперечних часток. Естетична цінність часток і звуконаслідувань. Національні етикетні вигуки.

136

КР №6 ( тестові завдання).

Тематична №6

137

РМ№34 Ділові папери: звіт про виконану роботу.

138

РМ№35 Побудова розповіді на соціокультурну тему.

139

Повторення й узагальнення  вивченого протягом року.

140

Підсумковий урок.