10 клас
Українська мова (профільний рівень)
(140 год, 4 год на тиждень)
(мовленнєва (комунікативна) змістова лінія – 35 год.)
Фронтальні види контрольних робіт
|
І семестр |
ІІ семестр |
Перевірка мовної теми |
3 |
3 |
есе |
1 |
1 |
переказ |
1 |
1 |
твір |
1 |
1 |
диктант |
1 |
1 |
Складене за програмою МОНу:
Українська мова 10-11 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання. Українська мова: 10-11 класи. – Профільний рівень / Мацько Л.І., Груба Т.Л., Семеног О.М., Симоненко Т.,В. (Наказ МОН України № 1407 від 23.10.2017р.)
До підручника:
Українська мова (профільний рівень) : підруч. для 10 класу закл. загал. серед. освіти / А.А.Ворон, В.А.Солопенко.–Київ: Вид. дім «Освіта», 2018.–288с.
І семестр
№ |
Да-та |
Зміст програмового матеріалу |
Навчальні компетентності |
Прмітки |
Мова як суспільне явище. Українська мова в Україні |
||||
1 |
|
Мова як суспільне явище. Мова і держава. Українське законодавство про мову. Мовна ситуація в державі. Мовнi обов’язки громадян. |
Учень (учениця): знає, яку роль відіграє мова у збереженні духовних надбань народу; називає й аналізує функції, які виконує мова в суспільстві; усвідомлює мовні обов'язки громадян; аргументовано доводить залежність розвитку і функціонування мови від стану розвитку і функціонування суспільства; характеризує ознаки самобутності української мови; наводить приклади спільного і відмінного в українській та інших мовах; пояснює причини "мовного суржику", обґрунтовує власне ставлення до української мови, адекватно оцінює мовну ситуацію в державі; знає й аналізує вислови про мову відомих наукових, громадських та літературних діячів; бере активну участь у проведенні мовознавчих дискусій; називає основні комунікативні ознаки культури мовлення, розрізняє урочисте, ввічливе, офіційне, інтимно-ласкаве, фамільярне, гумористичне, сатиричне мовлення, уміє доречно використовувати ці види мовлення; виконує пошукове дослідження, користуючись словником-довідником з культури української мови. |
|
2 |
|
РМ№1 Офіційне і неофіційне, публічне і непублічне мовленнєве спілкування. Вербальні й невербальні засоби спілкування. |
|
|
3 |
|
«Мовний суржик», його причини. Проблеми екології української мови. Українська мова як одна з індоєвропейських мов. Ознаки самобутності української мови. |
|
|
4 |
|
РМ№2 Мовленнєва ситуація. Мовленнєві ролі та наміри мовця і слухача. Мовленнєва тактика. Мовні засоби мовленнєвої ситуації. Причини комунікативних помилок. |
|
|
5 |
|
Культура усного і писемного мовлення, питання культури мовлення в оцінці видатних громадських діячів, учених, письменників. |
|
|
6 |
|
РМ №3 Комунікативні ознаки мовлення. Поняття про комунікативну доцільність, точність, ясність, правильність, чистоту, логіку, послідовність, образність, виразність, естетичність мови. |
|
|
7 |
|
Поняття про колорит мовлення: урочисте, ввічливе, офіційне, інтимно-ласкаве, фамільярне, гумористичне, сатиричне мовлення. Словник-довідник з культури української мови. |
|
|
З історії розвитку української мови |
||||
8 |
|
Основні етапи формування і розвитку української національної мови. |
Учень (учениця): знає поняття “етап розвитку мови”; усвідомлює зв'язок розвитку мови з історією народу – носія; ознайомлюється з процесом формування української національної мови, історією створення слов′янського алфавіту, першими українськими граматиками і словниками; розрізняє види письма: устав, на півустав, скоропис; усвідомлює особливості розвитку української мови на сучасному етапі; |
|
9 |
|
Поява писемності у східних слов’ян. Створення слов’янського алфавіту. Роль Кирила і Мефодія у становленні слов’янської писемності. Кирилиця як основа для розвитку слов’янських систем письма. Види письма в період Київської Русі. |
|
|
10 |
|
Короткі відомості з історії української писемності. «Граматика» Мелетія Смотрицького (1619). Перша рукописна граматика української мови Івана Ужевича (1643 р.). |
|
|
11 |
|
Особливості розвитку української мови на сучасному етапі. |
|
|
Сучасна українська мова як вища форма існування національної мови |
||||
12 |
|
Форми існування української мови (загальнонародна мова, літературна мова, просторіччя, діалект, професійні різновиди, жаргон, арго). |
Учень (учениця): знає поняття “національна мова”; розрізняють поняття "загальнонародна мова" і "літературна мова"; пояснює особливості української літературної мови як вищої форми існування національної мови; розрізняє форми існування української літературної мови; характеризує стилістичні особливості просторіччя, професійних різновидів, жаргону, арго; розрізняє територіальні та соціальні діалекти; пояснює стилістичну роль діалектизмів у художніх творах; виконує пошукову роботу з лінгвокраєзнавства (вивчення топонімів, антропонімів); досліджує мовний матеріал з погляду його територіальної належності |
|
13 |
|
Писемна і усна форми літературної мови. |
|
|
14 |
|
Діалекти як історична база літературних мов. |
|
|
15 |
|
Територіальні і соціальні діалекти. Мова міста. Мова села. |
|
|
16 |
|
КР №1 ( тестові завдання). |
Тематична №1 |
|
Фонетика української літературної мови як учення про її звукову систему |
||||
17 |
|
Місце фонетики та орфоепії в системі мови. З історії української фонетики. |
Учень (учениця) з′ясовує артикуляційно-акустичну та функціональну природу голосних і приголос-них звуків; порівнює характеристики голосних і приголосних звуків української мови з вимовними ознаками російської мови; уміє знаходити і характеризувати зміни звуків у мовному потоці, при словозміні і словотворенні; з′ясовує написання літер г і ґ у словах, характеризує їх смислорозрізнювальну роль; аналізує тексти, стилістичний ефект яких створюється артикуляційними ознаками звуків; визначає, за допомогою яких засобів твориться звуковий фон тексту; складає лінгвістичне повідомленння з тем фонетики; усвідомлює стилістично-виражальні функції звукового збігу різних слів; знаходить і пояснює звукоповтори як особливу інструментовку тексту; доречно використовує засоби милозвучності в мовленні; користуючись тлумачним словником, добирає слова, звукове оформлення яких увиразнює лексичне значення;
у віршах знаходить приклади звукової анафори, епіфори, визначає їх стилістичні функції; здійснює аудіозапис власного мовлення й аналізує його; пише конспекти статті, реферат на тему "Експресивні можливості звуків української мови"; виконує тест на повторення навчального матеріалу з фонетики. |
|
18 |
|
Класифікація голосних звуків. Звук мовлення і фонема. Інваріант, позиційний варіант фонеми. |
|
|
19 |
|
РМ№4 Усний докладний переказ тексту художнього стилю з творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв та ін.). |
|
|
20 |
|
Класифікація приголосних. |
|
|
21 |
|
Зміни голосних і приголосних у мовному потоці. Асимілятивні, дисимілятивні процеси в групах приголосних. Відбиття цих явищ на письмі |
|
|
22 |
|
Подовження, спрощення в групах приголосних. Приставні приголосні. Метатеза. |
|
|
23 |
|
Основні історичні чергування приголосних звуків при словозміні і словотворенні. Чергування [г], [к], [х] із [ж], [ч], [ш] та [з], [ц], [с]. |
|
|
24 |
|
Чергування [о] та [е] з [і]. Чергування [о] і [е] з нулем звука. Чергування [о] з [е] після [ж], [ч], [ш], [дж] та [й]. |
|
|
25-26 |
|
РМ№5-6 Контрольний докладний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв та ін.). |
|
|
27 |
|
Основні випадки чергування у – в, і – й, з – із – зі (зо). Стилістичні засоби фонетики. Милозвучність української мови. |
|
|
28 |
|
Правильна артикуляція і дикція. Експресивні можливості звуків української мови. Звукопис.
|
|
|
Українська орфоепія як учення про систему загальноприйнятих правил української літературної вимови |
||||
29 |
|
Основні норми сучасної літературної вимови. Особливості вимови голосних, деяких приголосних звуків таїх сполучень (гортанного і проривного звуків [г] і [ґ], сонорних, [дж], [дз], шиплячих [ж], [ч], [ш], задньоязикових [г], [к], [х], груп приголосних (уподібнення, спрощення), м’яких і пом’якшених, а також подовжених приголосних). |
Учень знає орфоепічні норми української мови; причини відхилення від них; основні правила української орфоепії; усвідомлює потребу належної культури усного мовлення; дотримується норм літературної вимови голосних і приголосних в українських і запозичених словах; знає особливості українського наголосу; правильно наголошує слова, при потребі використовує орфоепічний словник і словник наголосів; виявляє й виправляє орфоепічні помилки, встановлює їх причину; корегує відхилення від норм літературної мови; аналізує еталонні зразки усного мовлення з погляду дотримання орфоепічних норм, готує до виразного читання поетичні твори; помічає вади усного мовлення (неправильна вимова звуків, редукція кінцевих звуків та ін.) та виправляє їх; характеризує мовлення дикторів українського радіо, телебачення з метою виявлення орфоепічних відхилень; перекладає текст українською мовою, дотримуючись правил евфонічності; аналізує засоби ритмомелодики розмовного стилю; готує тексти для усного монологічного виступу, використовуючи слова іншомовного походження; усуває збіг голосних і приголосних звуків, застосовуючи варіанти прийменників з, із, зі, вставні і приставні приголосні; правильно наголошує іменники, які стоять у множині, іменники з числівниками два, обидва, три, чотири; правильно ставить наголос у словах у словах, які відрізняються наголошуванням в українській та російській мовах; виконує тест на повторення навчального матеріалу з орфоепії.
|
|
30 |
|
Повноголосся як одна з основних характеристик української вимови. Вимова слів з апострофом. |
|
|
31 |
|
Соціолінгвістичні фактори, що впливають на вимову людини. Основні джерела нормативного мовлення. Мова масмедіа. Сценічна мова. Особливості вимови імен та по батькові. |
|
|
32 |
|
РМ№7Читання мовчки текстів діалогічного й монологічного характеру, в т. ч. електронного, різних стилів, типів і жанрів мовлення. |
|
|
33 |
|
Інтонаційні особливості українського мовлення. Наголос в українській мові, його види, роль у розрізненні слів та їхніх форм. Паралельне наголошування. Семантико-граматична диференціація лексем за допомогою наголосу. Орфоепічна норма. Особливості використання орфоепічного словника.
|
|
|
Українська графіка. Українська орфографія як учення про систему загальноприйнятих правил написання слів |
||||
34 |
|
Українська графіка. Алфавіт. |
Учень (учениця): пояснює сутність поняття “орфограма”; знає принципи української орфографії, типи орфограм, правила української орфографії, що ґрунтуються на фонетичному, морфологічному, традиційному і диференціюючому принципах; ознайомлений із нововведеннями в українському правописі; уміє знаходити орфограму, визначає її тип, принцип написання; правильно пише й вимовляє слова з цими орфограмами; усвідомлює правила вживання великої літери, написання прізвищ та географічних назв, слів разом, окремо, через дефіс; слів іншомовного походження; правила переносу та географічного скорочення слів; з'ясовує відмінність подовження приголосних і подвоєння букв; знаходить й усуває допущені орфографічні помилки у словах, обґрунтовуючи їх написання правилами правопису; виконує орфографічний аналіз, історичний коментар до окремих мовних явищ. використовує орфографічний словник для перевірки написання слів та їх форм; редагує текст з орфографічними помилками; при потребі доцільно використовує словник іншомовних слів; виконує тест на повторення навчального матеріалу з орфографії. |
|
35 |
|
З історії становлення і розвитку української графіки й орфографії. Основні принципи української орфографії. |
|
|
36 |
|
Cкладні випадки вживання м’якого знака, апострофа. |
|
|
37 |
|
Вживання великої літери. Лапки у власних назвах. |
|
|
38 |
|
Написання складних слів разом, окремо, через дефіс. Правопис складноскорочених слів. |
|
|
39 |
|
Написання чоловічих і жіночих імен по батькові, прізвищ. |
|
|
40 |
|
РМ8 Особливості діалогічного мовлення в різних сферах спілкування. Дебати як форма дискусій. |
|
|
41 |
|
Складоподіл і правила переносу слів з рядка в рядок. Графічне скорочення слів. |
|
|
42 |
|
Правопис географічних назв. Написання слів іншомовного походження. Історичний коментар до різних мовних явищ. Словник іншомовного походження. |
|
|
43 |
|
Основні орфографічні норми. Типові помилки, зумовлені відхиленням від орфографічної норми. Нововведення в українському правописі. Редагування тексту з орфографічними помилками. Використання орфографічного словника для перевірки написання слів та їхніх форм. |
|
|
44 |
|
ККР №2 (тестові завдання). |
Тематична №2 |
|
Лексикологія української мови |
||||
45 |
|
Слово як основна одиниця мови. Слово і поняття. Системні відношення в лексиці української мови. Семасіологія як учення про значення слів і виразів. Оцінні властивості слів на позначення слуху, зору, дотику. |
Учень (учениця): знає відомості про лексичне значення слова, основні типи переносних значень, омоніми і суміжні з ними явища; усвідомлює сутність однозначних і багатозначних слів, правильно, згідно значення вживає слова в усному і писемному мовленні; виконує лексичний розбір; визначає типи переносних значень, з'ясовує їх стильове забарвлення; розпізнає слова-омоніми в контекстуальному оточенні; з′ясовує відмінність між омонімічним і багатозначним словом; правильно добирає до слів синоніми й антоніми та доцільно використовує їх у мовленні, визначає види, уміє складати синонімічний ряд; знаходить і розпізнає тропи, багатозначні слова, синоніми, антоніми, пояснює, з якою метою вони вжиті в тексті, визначає їх роль та доречність використання в текстах різних стилів мовлення, користуючись при цьому тлумачними словниками, а також словниками синонімів і антонімів; усуває лексичні помилки, викликані змішуванням різних видів омонімів, паронімів, користуючись при цьому відповідними словниками; перекладає вирази українською мовою, уникаючи калькування; редагує суржикову мову героїв творів українських письменників; розпізнає в тексті вияви мовної надмірності та мовної недостатності; виконує тест на повторення навчального матеріалу.
визначає ознаки власне українських слів, характеризує їх стилістичні функції в тексті; наводить приклади вживання українізмів в інших слов′янських мовах; наводить приклади спорідненості лексики української та інших слов'янських мов; правильно і доцільно вживає в мовленні запозичені слова; розрізняє поняття “запозичені” та “іншомовні” слова; знає джерела запозичень слів; знаходить у тексті слова іншомовного походження, пояснює їх значення на основі словника іншомовних слів, доречно використовує їх у мовленні, визначає, які з них мають власне українські синоніми; уживаючи слова іншомовного походження складає діалог; з'ясовує стилістичні функції варваризмів, кальок; пояснює значення старослов′янізмів, визначає, за допомогою яких лексичних засобів створюється їх урочисте, піднесене звучання; користуючись словником паронімів, пояснює значення близьких за звучанням слів; знаходить у тексті слова з національно-культурним компонентом значення, діалектизми, встановлює вмотивованість їх уживання, добирає до діалектизмів літературні відповідники; збагачує словниковий запас за рахунок місцевого матеріалу; виконує короткий опис говірки рідного населеного пункту, з'ясовує, у мовному просторі якого діалекту знаходиться рідний населений пункт, розширює знання про історію рідного краю та місцеві звичаї; прослуховує аудіозаписи текстів з різних говірок та аналізує їх; знаходить у тексті просторічну лексику, етнографізми, усвідомлює і пояснює їх стилістичні можливості у текстах художніх творів, у розмовно-побутовому стилях, уміло й доцільно використовує їх в усному і писемному мовленні; виконує лінгвокраєзнавчу роботу, збирає діалектну лексику, етнографізми, топоніми у власному населеному пункті, готує на цій основі коротке повідомлення; з'ясовує, у мовному просторі якого діалектного утворення знаходиться ріний населений пункт; укладає словнички діалектизмів, етнографізмів, лінгвістичних, літературо-знавчих термінів на основі тлумачного словника, словника діалектизмів, словника іншомовних слів, словника лінгвістичних термінів, етимологічного словника, пошукової роботи в рідному населеному пункті; знає, що таке терміни, обґрунтовує доцільність і правильність уживання філологічних, лінгвістичних, літературознавчих термінів у текстах науково-навчального, офіційно-ділового, публіцистичного стилів; визначає джерела утворення термінів; використовує у мовленні кліше і мовні штампи; усвідомлює й пояснює причини порушень лексичних норм, явище мовної інтерференції (русизми, полонізми); пояснює лексичне значення, стилістичну роль застарілих слів, неологізмів у художньому стилі, доцільність їх уживання; усвідомлює причини появи неологізмів, їх перехід до класу загальновживаних слів; уміє замінити архаїзми відповідниками із сучасної української літературної мови; характеризує особливості функціонування загальномовних неологізмів та їх стилістичне значення в публіцистичному, художньому стилях; виконує тест на повторення навчального матеріалу з лексикології.
|
|
46 |
|
РМ№9 Особливості аудіювання (слухання). Різновиди аудіювання (ознайомлювальне, вивчальне, критичне). |
|
|
47 |
|
Багатозначні й однозначні слова. Пряме і переносне значення. |
|
|
48 |
|
Омоніми, види їх: омоформи, омофони, омографи, міжмовні омоніми. Повні і неповні омоніми. Поняття про пароніми. |
|
|
49 |
|
Синоніми, види їх, уживання. Синонімічний ряд. Антоніми, види їх, уживання. Словники синонімів, антонімів, омонімів, паронімів. Словник символів. |
|
|
50 |
|
Лексичні норми. Уживання слова відповідно до його лексичного значення. Використання тлумачного словника. Мовна надмірність (багатослів’я, плеоназм, тавтологія) і мовна недостатність. |
|
|
51 |
|
Лексика української мови за походженням. Власне українська лексика. Слова, успадковані з індоєвропейських та східнослов’янських мовних спільностей. Українізми в лексичному складі інших мов. |
|
|
52 |
|
Запозичена лексика як джерело збагачення лексичного складу мови. Латинські і грецькі елементи у складі різних груп лексики. Причини і джерела лексичних запозичень. Слова іншомовного походження та інтернаціоналізми у складі української мови. Новi iншомовнi запозичення. |
|
|
53 |
|
Кальки. Варваризми. Старослов’янізми, їхні ознаки, роль у розвитку української мови. |
|
|
54-55 |
|
РМ№10-11 Контрольний твір-роздум на суспільно-політичну тему в публіцистичному стилі. |
|
|
56 |
|
Лексика української мови за сферою її використання, стилістичною диференціацією. Загальновживані слова. Лінгвокультуреми – слова з національно-культурним компонентом значення. Лексичне багатство діалектної лексики. Етнографізми. Топоніміка й ономастика у складі української лексики. Етимологія. |
|
|
57 |
|
Розмовна, просторічна, емоційно забарвлена лексика. Молодіжний сленг. Екзотизми. Пуризми. |
|
|
58 |
|
Наукова лексика. Філологічні, лінгвістичні, літературознавчі терміни. Канцеляризми. Штампи. Робота з діалектним словником. Стилістичне використання канцеляризмів, штампів. Причини порушень лексичних норм. Явище мовної інтерференції. Словник лінгвістичних термінів. |
|
|
59 |
|
Контрольний диктант. |
|
|
60 |
|
РМ№12 Поняття про текст як продукт мовленнєвої діяльності. Текстоутворювальні категорії. Закономірності побудови тексту. Інформаційна переробка текстів різних функційних стилів і жанрів. |
|
|
61 |
|
РМ№13 Контрольне есе |
|
|
62 |
|
Застарілі слова та різновиди їх. Архаїзми, історизми. Можливiсть вiдтворення духовної культури за архаїчною лексикою. Неологізми. Загальномовні та авторські неологізми. |
|
|
63 |
|
КР №3 (тестові завдання). |
Тематична №3 |
|
64 |
|
Повторення та узагальнення вивченого. |
Діалог Усний переказ |
ІІ семестр
№ |
Да-та |
Зміст програмового матеріалу |
Навчальні компетенції |
Приміт-ки |
||
Фразеологія як розділ мовознавства |
||||||
65 |
|
Фразеологічні одиниці української мови. Основні ознаки фразеологізмів. |
Учень (учениця): знає предмет і завдання фразеології, основні ознаки фразеологічних одиниць, спільні й відмінні риси фразеологізмів і вільних словосполучень; з′ясовує специфіку української фразеології; знаходить у тексті і пояснює значення фразеологізмів, прислів′їв, приказок, крилатих висловів, відрізняє їх від вільних словосполучень; володіє народним мовним етикетом; комунікативно доречно і правильно використовує фразеологізми у мовленні з урахуванням їх стилістичних параметрів і контексту; використовуючи етикетні формули і фразеологізми, складає діалог; уміє добирати фразеологічні синоніми, антоніми, розрізняє фразеологічні омоніми; визначає роль, функції використання фразеологізмів у текстах художнього, публіцистичного, наукового стилів; добирає синонімічні фразеологічні ряди; визначає можливі джерела походження фразеологізмів, з′ясовує їх виховний потенціал; перекладає фразеологізми рідною мовою; виконує творчу роботу, готує повідомлення за результатами власного наукового (фразеологічного) пошуку; уміє працювати із фразеологічними словниками і довідниками; виконує тест на повторення навчального матеріалу із фразеології. |
|
||
66 |
|
РМ№14 Поняття про стилістичну систему української мови (стилі, підстилі, стилістичні засоби, способи і прийоми організації стилістичних засобів у тексті). Розмовний стиль, сфера його використання, призначення, основні ознаки. |
|
|||
67 |
|
Джерела української фразеології. Національна специфіка української фразеології. |
|
|||
68 |
|
Прислів’я і приказки, крилаті вислови. Стійкі народні порівняння. Побажання, приповідки, каламбури, їхній оцінний зміст. |
|
|||
69 |
|
Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологізмів. |
|
|||
70 |
|
Фразеологія власне українського походження. Фразеологізми з античної міфології. |
|
|||
71 |
|
Фразеологія художнього мовлення, наукова, публіцистична, офіційно-ділова. Фразеологізми з професійної мови. |
|
|||
72 |
|
РМ№15 Фонетичні, інтонаційні, лексичні, морфологічні, синтаксичні особливості розмовного мовлення. Жанри розмовного мовлення. |
|
|||
Українська лексикографія як розділ мовознавства про укладання словників |
||||||
73 |
|
РМ№16 Науковий стиль, сфери використання і призначення. Основні ознаки наукового стилю: логічність, точність, абстрактність, узагальненість, об’єктивність викладу. Наукова метафорика. |
Учень (учениця): знає різні типи словників, усвідомлює важливість словників як джерела багатоаспектної інформації, пояснює відмінність словникових статей у різних словниках, уміє правильно і раціонально використовувати різні типи словників, у т.ч. електронні; здійснює пошукову дослідницьку роботу на основі різних типів словників та довідкової літератури; укладає короткі словнички (назви одягу, рослин, власних імен тощо) |
|
||
74 |
|
Словники як відображення історії і культури українського народу. Загальні відомості про словники. Основні типи словників, особливості їхньої побудови. Енциклопедичні, лінгвістичні (одномовні, двомовні, перекладні) словники. Відмінність словникових статей у різних словниках. |
|
|||
75 |
|
З історії лексикографії. Словник Лаврентія Зизанія (1596 р.), «Лексикон» Памви Беринди (1627 р.). |
|
|||
76 |
|
Сучасні словники української мови. Українські електронні словники. Стилістичні засоби лексикографії. |
|
|||
Морфеміка і словотвір української мови як учення про будову і творення слів |
||||||
77 |
|
Морфемна і словотвірна структура слова. Основа похідна і непохідна. Твірна основа. |
Учень (учениця): знає способи українського словотвору; особливості творення різних частин мови; складає словотвірні ланцюжки; розрізняє форми слова і спільнокореневі слова, правильно вживає їх у мовленні, пояснює їх правопис; визначає спосіб творення відомих слів; уміє виконувати морфемний і словотворчий аналіз слів; читає і розшифровує складноскорочені слова; з'ясовує етимологію деяких слів (прозорих за етимологією), використовуючи тлумачний та етимологічний словники, аналізує тексти художніх творів із зразками народної етимології; пише твір-мініатюру, роздум-спростування, творчу роботу, дотримуючись норм українського словотвору, використовуючи слова різних способів творення; розрізняє стилістичне забарвлення словотворчих засобів мови, словотворчі синоніми, визначає їх стилістичну функцію; з'ясовує сутність національно-специфічного вживання зменшено-пестливих форм; правильно утворює присвійні прикметники, прикметникові форми від різних географічних назв; характеризує сучасні тенденції словотвірних норм; визначає стилістичні функції афіксів української мови в текстах журнальних і газетних жанрів; доцільно використовує морфемний, словотворчий та етимологічний словники; виконує тест на повторення навчального матеріалу з морфеміки та словотвору. |
|
||
78 |
|
Основні способи словотвору в сучасній українській мові: морфологічні й неморфологічні. Історичні зміни в морфемному складі слова. Етимологія як учення про походження слів. |
|
|||
79 |
|
РМ№17 Підстилі наукового стилю: власне науковий, науково-навчальний і науково-популярний та їх особливості. |
|
|||
80 |
|
Словотвір іменників на позначення назв жителів певного населеного пункту. Творення присвійних прикметників. Творення прикметникових форм від різних географічних назв. |
|
|||
81 |
|
Основні способи творення дієслів, прислівників. |
|
|||
82 |
|
Складні, складноскорочені слова, способи творення та їх написання. |
|
|||
83 |
|
РМ№18 Основні жанри наукового стилю. Бесіди, дискусії, повідомлення на наукові теми. Структура текстів різних жанрів. |
|
|||
84 |
|
Стилістичне використання засобів словотвору. Національно-специфічне вживання зменшено-пестливих форм. Особливості вживання осново- і словоскладання, абревіатур, правильна вимова їх. Усунення помилок, пов’язаних із порушенням норм українського словотвору. Морфемний словник. Етимологічний словник. |
|
|||
85 |
|
РМ№19 Особливості конспектування. Читання наукової, науково-популярної статті, довідкової літератури. |
|
|||
86 |
|
КР №4 ( тестові завдання) |
Тематична №4 |
|||
Українська морфологія як розділ мовознавства про частини мови |
||||||
87 |
|
Морфологічні норми. Морфологічні засоби виразності мови. Граматичні категорії, граматичні значення і граматичні форми. Основні способи вираження граматичних значень. Основні поняття морфології. Словозміна. Парадигма. Словоформа. |
Учень (учениця): знає, що вивчає морфологія; розпізнає частини мови, виконує морфологічний розбір; визначає, за якими ознаками виділяється і характеризується кожна з частин мови; усвідомлює відмінність між самостійними і службовими словами; уміє працювати з таблицями “Частини мови” із зазначенням граматичних категорій; готує повідомлення "З історії вивчення частин мови". знає лексико-граматичні розряди, особливості словозміни іменників І-ІV відмін, правильно відмінює іменники; використовує доцільно в усному і писемному мовленні іменники-синоніми та іменники-антоніми; відрізняє правильні форми іменників від помилкових; користується орфографічним словником; знає особливості кличного відмінка іменників, його стилістичне використання в художньому, розмовному, офіційно-діловому, епістолярному стилях; розрізняє відмінювання іменників чоловічого і середнього родів; пояснює стилістичні функції іменників чоловічого, жіночого, середнього та спільного родів; визначає рід іменників - назв осіб за професією, посадою, званням; характеризує стилістичні особливості іменників, що вживаються у формі однини і множини, в науковому й офіційно-діловому стилях; складає таблиці, що стосуються відмінювання іменників; визначає граматичні помилки і стилістичні недоліки у вживанні іменників; створює тексти різних стилів, ураховуючи виражальні можливості іменника; виконує тест на повторення навчального матеріалу про іменник. знає лексико-граматичні ознаки прикметника, його синтаксичну роль; утворює правильно форми вищого і найвищого ступеня порівняння якісних прикметників; розрізняє розряди прикметників; знаходить і виправляє помилки у правописі прикметників різних розрядів; утворює прикметники від географічних назв; виконує стилістичний аналіз текстів, при потребі редагує їх, ураховуючи стилістичні особливості прикметників різних розрядів; створює тексти-описи, твори-розповіді, складає діалоги, використовуючи виражальні можливості прикметника; виписує з творів художньої літератури приклади нестягнених прикметників; виконує тест на повторення навчального матеріалу про прикметник. знає морфологічні ознаки і синтаксичні функції займенника; відмінює правильно займенники різних розрядів; помічає і виправляє помилки в написанні і вживанні займенників; аналізує тексти щодо стилістичної ролі в них займенників; створює монологи і діалоги-роздуми з використанням виражальних можливостей займенника для розкриття задуму висловлювання; виконує тест на повторення навчального матеріалу про займенник. знає розряди числівників, визначає морфологічні ознаки числівників, їх синтаксичні функції в реченні; розрізняє відмінювання власне кількісних і збірних числівників; відрізняє правильні форми числівників від помилкових, добирає потрібні форми числівників і правильно їх у мовленні; визначає сполучуваність числівників з іменниками; утворює і вживає правильно відмінкові форми числівників; визначає вивчені орфограми в числівниках, пояснює їх правопис; аналізує тексти щодо стилістичної ролі в них числівників; складає тексти, створює діалоги, використовуючи виражальні можливості числівників; знаходить у тексті числівники і слова, що зближуються з числівниками за рядом ознак; виконує тест на повторення навчального матеріалу про числівник. знає і визначає морфологічні ознаки, синтаксичні функції дієслова, особливості відмінювання дієслів кожної дієвідміни; використовує один час і спосіб у значенні іншого; визначає основні способи творення дієслів, відрізняє правильні форми дієслів від помилкових; аналізує випадки використання дієслів із стилістичною метою; конструює речення з дієсловами в усіх часах і особових формах, у т. ч. у переносному значенні; редагує тексти щодо заміни дієслів певного часу, способу; складає діалоги, усні і письмові тексти на певну соціокультурну тему, використову-ючи виражальні можливості особових дієслів, у т. ч. висловлювання у художньому стилі; складає ділові папери, використовуючи особові дієслова; виконує тест на повторення навчального матеріалу про дієслово. знає морфологічні ознаки, синтаксичні функції дієприкметника; розуміє відмінність дієприкметника від прикметника та дієприслівника, виправляє помилки у їх уживанні та правописі; добирає й комунікативно доцільно використовує дієприкметники та дієприкметникові звороти в мовленні; складає тексти, монологи, діалоги на певну соціокультурну тему з дієприкмет-никовими зворотами, використовуючи їх виражальні можливості; правильно перекладає словосполучення і речення з дієприкметниками з російської мови українською; знає морфологічні ознаки, синтаксичні функції дієприслівника; розуміє відмінність дієприслівника від дієприкметника та прислівника, виправляє помилки в їх уживанні та правописі; добирає й комунікативно доцільно використовує дієприслівники та дієприслівникові звороти в мовленні; складає тексти, монологи, діалоги на певну соціокультурну тему з дієприслівниковими зворотами, використовуючи їх виражальні можливості; правильно перекладає словосполучення і речення з дієприслівниками з російської мови українською; виконує тест на повторення навчального матеріалу про дієприкметник та дієприслівник. знає морфологічні ознаки, синтаксичні функції прислівника; відрізняє правильні форми прислівників від помилкових; уміє утворювати ступені порівняння означальних прислівників; пояснює способи творення прислівників; добирає й комунікативно доцільно використовує прислівники в мовленні; визначає стилістичні функції прислівника в художніх і наукових текстах; складає тексти, створює усні й письмові висловлювання на певну соціокультурну тему, використовуючи прислівник як виражальний засіб мовлення; знаходить і виправляє мовленнєві помилки у вживанні прислівників; виконує тест на повторення навчального матеріалу про прислівник. |
|
||
88 |
|
РМ№20 Конспект прочитаного (художнього твору, публіцистичної та науково-популярної статті). Тематичні виписки, план (складний), тези. |
|
|||
89 |
|
РМ№21 Написання доповідей, рефератів, анотацій, тез, рецензій з навчально-наукової проблеми. Спільне і відмінне між ними. Редагування. |
|
|||
90 |
|
РМ№22 Бібліографічний пошук на тему наукової роботи із залученням сучасних інформаційно-комунікативних технологій. Бібліографія. Анотація. |
|
|||
91 |
|
Повнозначні та службові частини мови. Вигуки і модальні слова. Взаємоперехід частин мови. З історії вивчення частин мови. |
|
|||
92-93 |
|
РМ№23-24 Контрольний докладний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням. |
|
|||
94 |
|
Іменник як частина мови. Лексико-граматичні розряди іменників. Граматичні категорії іменника. |
|
|||
95 |
|
Особливості роду іменників – назв осіб за професією, посадою, званням тощо. Стилістичні особливості іменників середнього і спільного роду. |
|
|||
96 |
|
Категорія числа, її значення та граматичні засоби вираження. Число іменників. Іменники, що вживаються в обох числових формах, мають лише форму однини або множини. Стилістичні особливості форм числа іменників. |
|
|||
97 |
|
Відмінювання іменників. Словозмінні паралелі іменників, їхні стилістичні особливості. Форми іменників О.в. і М.в. з прийменниками на позначення руху у просторі. Н.в. іменників із сполучниками як, мов, неначе, мов.
|
|
|||
98 |
|
Відмінювання іменників ІІ відміни. Родовий відмінок іменників ІІ відміни. Невідмінювані іменники. Стилістичне використання кличного відмінка. Порушення норм відмінювання іменників у художньому мовленні. |
|
|||
99-100 |
|
РМ№25-26 Контрольний твір-стаття в газету на морально-етичну, професійну тему. |
|
|||
101 |
|
Прикметник як частина мови. Лексико-граматичні розряди прикметників, їхні особливості і функціонування в мовленні. Перехід відносних прикметників у якісні, присвійних у якісні і відносні. |
|
|||
102 |
|
Ступені порівняння якісних прикметників, творення їх. Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників. |
|
|||
103 |
|
Повні і короткі форми прикметників, стягнені і нестягнені форми повних прикметників, особливості функціонування їх у сучасній українській мові. |
|
|||
104 |
|
Творення відносних і присвійних прикметників. Відмінювання прикметників. |
|
|||
105 |
|
Стилістичне використання якісних, відносних, присвійних прикметників. Стилістична роль повних і коротких прикметників. Синоніміка прикметників і непрямих відмінків іменників. Словник епітетів української мови. |
|
|||
106 |
|
РМ№27 Аудіювання текстів дiалогічного та монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення. |
|
|||
107 |
|
Своєрідність займенника як частини мови. Розряди займенників за значенням, характеристика їх. Групи займенників. |
|
|||
108 |
|
Відмінювання займенників. Явище прономіналізації. Правопис займенників. Написання заперечних, неозначених займенників. Перехід займенників в інші частини мови. Стилістичні функції займенників. |
|
|||
109 |
|
РМ№28 Електронний лист. Смс-повідомлення. |
|
|||
110 |
|
Числівник як частина мови. Формування числівника як частини мови. Число і числівник. Розряди числівників за значенням, характеристика їх. Групи числівників за будовою. |
|
|||
111 |
|
Відмінювання числівників. Паралельне використання відмінкових форм числа. Паралельне вживання числівників з іменниками у непрямих відмінках. |
|
|||
112 |
|
Синтаксичні функції числівників. Написання числівників і відчислівникових слів. |
|
|||
113 |
|
КР№5 ( тестові завдання).
|
Тематична №5 |
|||
114 |
|
Дієслово як частина мови. Форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані, незмінні. Зміни звуків в особових формах дієслів. Безособові дієслова. |
|
|||
115 |
|
Особливості семантики, граматичні ознаки дієслів. Дві основи дієслова. Поділ дієслів на дієвідміни. Словозміна дієслів І та ІІ дієвідміни. |
|
|||
116 |
|
Види дієслів (доконаний і недоконаний), творення їх, вживання одного у значенні іншого. |
|
|||
117 |
|
Часи дієслів (теперішній, минулий, майбутній), їх творення. |
|
|||
118 |
|
Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий), їх творення. |
|
|||
119 |
|
Особові, родові, числові форми дієслів. Перехідні і неперехідні дієслова. Стан дієслова. Зворотні дієслова. Чергування приголосних в особових формах дієслів теперішнього та майбутнього часу. |
|
|||
120 |
|
РМ№29 Доповідь у науковому стилі (підготовча робота). |
|
|||
121 |
|
РМ№30 Доповідь у науковому стилі (виступ). |
|
|||
122 |
|
Дієприкметник як особлива форма дієслова. Активні та пасивні дієприкметники, відмінювання їх. Творення і правопис дієприкметників. Відмінювання і вживання дієприкметників. |
|
|||
123 |
|
Дієприкметниковий зворот. Перехід дієприкметників у прикметники. Безособові форми на -но, -то. |
|
|||
124 |
|
РМ№31 Усний текст-роздум або комбінований текст, що відповідає досвіду, інтересам, психологічним особливостям, для досягнення життєвих цілей. |
|
|||
125 |
|
Дієприслівник. Дієприслівники доконаного і недоконаного виду. Дієприслівниковий зворот. Творення і вживання дієприслівників. |
|
|||
126 |
|
Прислівник як частина мови. Розряди прислівників за значенням: обставинні й означальні. Морфологічні типи прислівників. |
|
|||
127 |
|
Ступені порівняння означальних прислівників. |
|
|||
128 |
|
Правопис прислівників і прислівникових сполучень. Прислівники за походженням. Написання не з прислівниками. |
|
|||
129 |
|
РМ№32 Виступ на зборах, семінарах, конференції. |
|
|||
Службові частини мови, їх загальна характеристика |
||||||
130 |
|
Прийменник, його особливості. Групи за походженням та морфологічним складом. Правопис прийменників. Особливості вживання деяких прийменників. Синонімія прийменників. Перехід повнозначних слів у прийменники. |
Учень (учениця): знає морфологічні ознаки, синтаксичні функції службових частин мови; аналізує тексти щодо правильності вживання прийменників, сполучників і сполучних слів; складає тексти, діалоги з урахуванням прийменникових і сполучникових засобів милозвучності; підбирає українські відповідники до прийменникових конструкцій російською мовою; визначає функціонально-стилістичні особливості сполучників; редагує тексти, при потребі замінюючи сполучники синонімічними; бере участь у лінгвістичній вікторині; визначає частки за їх функцією в реченні; відрізняє вигуки від часток; аналізує тексти щодо ролі в них вигуків; доречно використовує вигуки у власному мовленні; готує повідомлення про функції вигуків та звуконаслідувальних слів; складає словничок-мінімум етикетних формул українців; складає кросворд, таблицю "Уживання службових частин мови в сучасній українській мові"; виконує тест на повторення навчального матеріалу.
|
|
||
131 |
|
РМ№33 Контрольне есе. |
|
|||
132 |
|
Сполучники сурядності та підрядності. Морфологічні типи сполучників. Правопис сполучників. Особливості вживання деяких сполучників. Перехід повнозначних слів у сполучники. |
|
|||
133 |
|
Частка, функції часток, групи за значенням. Правопис заперечних часток. Зв’язка. Вигуки, ознаки та розряди їх. Правопис вигуків і особливості вживання. Розділові знаки у реченнях з вигуками. Звуконаслідувальні слова. |
|
|||
134 |
|
Контрольний диктант. |
|
|||
135 |
|
Стилістичні функції службових частин мови. Синонімія прийменникових конструкцій. Функції модальних, заперечних часток. Естетична цінність часток і звуконаслідувань. Національні етикетні вигуки. |
|
|||
136 |
|
КР №6 ( тестові завдання). |
Тематична №6 |
|||
137 |
|
РМ№34 Ділові папери: звіт про виконану роботу. |
|
|
||
138 |
|
РМ№35 Побудова розповіді на соціокультурну тему. |
|
|
||
139 |
|
Повторення й узагальнення вивченого протягом року. |
|
|
||
140 |
|
Підсумковий урок. |
|
|
||